Основні види та форми розрахунків по зовнішньоекономічним операціям, валюта та терміни розрахунків
Розрахунки в міжнародній торгівлі - це система регулювання платежів за грошовими зобов'язаннями та вимогами, що виникають між державами, юрид особами та громадянами різних країн на основі економ, політ, науково-технічн, культ та ін відносин.
У сучасних умовах зовнішньоторг діяльності застосовується три розповсюджених способи платежу - платіж готівкою, авансовий платіж та платіж у кредит.
Валюта розрахунків може бути: 1)національна;2)іноземна;умовно грошова одиниця клірингових розрахунків. Нац валюта застосовується під час розрахунків з нерезидентами за зробленими послугами й імпортними товарами, що поставляються, через постійні представництва, які мають рахунки в уповноважених банках України. Іноземна валюта застосовується при розрахунках з резидентами та нерез. України.
У роздрібній торгівлі резиденти мають право, при наявності індивідуальної ліцензії НБУ, реалізовувати товари, послуги в інвалюті по пластикових картках та чеках.
Дозволені також безготівкові розрахунки в іноземній ВКВ між юридичними особами - резидентами за умови, що резидент - одержувач засобів має перереєстровану ліцензію на здійснення роздрібної чи оптової торгівлі й надання послуг, чи, при наявності індивідуальної ліцензії НБУ, на розрахунки з резидентами України в інвалюті.
- Клірингові розрахунки передбачають як числення при міжурядових угодах про торгово-економічне співробітництво із країнами з замкнутими чи частково конвертованими валютами, розрахунки за визначеними товарами (роботами, послугами).
Клірингові рахунки відкриваються в державному експортно-імпортному банку України чи спеціально уповноваженому урядом України комерційному банку. Розрахунки здійснюються через банківські установи чи інші кредитно-фінансові установи.
Більшість міжнародних розрахунків здійснюються через банки безготівковим шляхом. Для цього банки використовують свої закордонні відділення та кореспондентські відносини з іноземними банками, при яких відкриваються рахунки «Лоро» та «Ностро».
Банківські кореспондентські відносини можуть бути прямі й за допомогою банку-кореспондента.
Прямі кореспондентські відносини передбачають наявність кореспондентських рахунків типу «Лоро» (кореспондентські рахунки іноземних банків у даному банку) і «Ностро» (кореспондентські рахунки даного банку в іноземних банках).
За перевід грошових засобів банки одержують комісійну винагороду, що визначається фіксованою сумою, або у визначеному відсотку у інвалюті чи національній валюті. Розмір винагороди залежить від форми розрахунків, суми переводу.
При прямих кореспондентських відносинах витрати на комісійну винагороду менше, оскільки в розрахунковій операції будуть задіяні лише два банки — банк одержувача товарів (послуг) та банк постачальника.
Система Свіфт більш дорога, однак тільки ця система дає можливість проведення міжнародних розрахунків протягом декількох хвилин, що дозволяє швидко одержувати і втягувати в оборот валютну виручку. Обсяг переданих повідомлень досягає 1 млн. у день, а їхня швидкість: звичайних — 15 хвилин; термінових - 5 хвилин.
Чинним законодавством встановлені терміни розрахунків зовнішньоекономічних операцій, що складають 90 календарних днів. Індивідуальний дозвіл на продовження строку розрахунків може досягати 90 днів, в окремих випадках цей дозвіл може бути пролонгований ще на 90 днів. Загальний термін перевищення термінів розрахунків не повинен перевищувати 270 днів. Після закінчення встановлених термінів уповноважені банки нараховують пеню в розмірі 0,3 % від суми недоотриманого виторгу в іноземній валюті чи від вартості недоотриманої продукції, переліченої за курсом НБУ на день нарахування пені. Загальний розмір нарахування пені не може перевищувати розміру заборгованості. Законодавством України загальний строк для захисту своїх прав з позову юридичних осіб в умовах ЗЕД визначений до 1 року.