ВИНИКНЕННЯ Й ПОЧАТОК РОЗВИТКУ ХРИСТИЯНСТВА
ЗАТВЕРДЖУЮ
перший проректор з навчальної
та методичної роботи
профессор
___________Е.В.Віленська
Р Е Л І Г І Є З Н А В С Т В О
Р о б о ч а н а в ч а л ь н а п р о г р а м а
Луганськ 2008
Розробник:Н.Г.Карпунова, заступник начальника кафедри філософії права,
кандидат педагогічних наук.
Рецензенти: Н.С. Звонок, кандидат філософських наук, доцент кафедри релігієзнавства Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля; В.О.Афонін, кандидат філософських наук, доцент кафедри культурології та кіно - телемистецтва Інституту культури і мистецтв Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка.
Ухвалено на засіданні кафедри філософії права Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О.Дідоренка
Протокол № 13 від 11 липня 2008 року.
ПЕРЕДМОВА
Духовне відродження і піднесення духовності – чи не найважливіша з глобальних проблем України. Дух громадян – найпотужніша сила нації. Отже, всіляка плідна, змістовна розробка проблем, безпосередньо пов’язаних з духовністю, є актуальною для України. Знання історії релігії допоможе краще, глибше збагнути духовне підґрунтя, на яке ми спираємось у своєму прагненні до духовного злету.
Мета навчального курсу „Релігієзнавство” – висвітлення історії релігії, розкриття її сутності й специфіки, визначення місця, що його посідає це соціальне явище у культурі та духовному житті народів світу. Особлива увага зосереджена на аналізі взаємопроникнення релігій і загальнолюдських цінностей, відроджені національної самосвідомості через ознайомлення з релігійними вченнями.
Дуже актуальним є питання правової проблематики релігієзнавства, зокрема, проблеми правового регулювання свобод совісті і переконань, подолання міжцерковних і міжконфесійних конфліктів, нормалізації відносин між державою та релігійними організаціями в Україні.
Робоча програма курсу “Релігієзнавство” складена на основі відповідних нормативних документів Міністерства освіти та науки України, програм з релігієзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Національної академії внутрішніх справ, Інституту системних досліджень освіти.
Програма враховує структурне реформування вищої освіти України і побудована за вимогами кредитно-модульної системи організації навчального процесу, рекомендованою Європейською Кредитно-Трансферною Системою (ЕСТS).
У зв'язку із специфікою профілю вузу навчальна програма курсу орієнтує майбутніх фахівців навколо релігійно-церковних питань.
Розкриваючи релігійну ситуацію в незалежній Україні, матеріал програми озброює курсантів, студентів, слухачів ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка не тільки знаннями юридичних аспектів взаємовідносин конфесій і держави, але й досить глибокими знаннями історії та соціології релігії, а також психологічними особливостями віруючих. Розкривається взаємозв’язок теорії релігієзнавства з професійною діяльністю співробітників правоохоронних органів, юристів, правознавців. Такий підхід відповідає вимогам Конституції України, її принципам про відокремлення церкви і релігійних організацій від держави і школи від церкви, сприяє соціальній злагоді в суспільстві.
Вивчення курсу "Релігієзнавство" тісно пов'язане з іншими дисциплінами. Оцінка релігії як особливої форми духовного життя суспільства, як системи постулатів світогляду, а також морально-психологічних норм, які регламентують практично всі сторони поведінки віруючого та знаходяться в кореляції із соціально-економічними умовами життя і культурними традиціями етносу, передбачає наявність багатьох спільних точок з курсом української та зарубіжної культури. Вивчення специфіки релігійно-міфологічного мислення, своєрідності теологічних категорій у порівнянні з філософськими та науковими поняттями подає тісний взаємозв'язок з курсом філософії, а розуміння особливостей релігійного життя в сучасній Україні передбачає переплетення з курсом історії України. Нарешті, особливо слід підкреслити, що розуміння генетичного та істотного зв'язку релігійних та правових аспектів таких понять, як "норма", "закон", "заборона" зумовлює взаємозв'язок релігієзнавства з комплексом правових дисциплін, у зв'язку з чим оволодіння курсом передбачає звернення до Конституції України, законів України “Про свободу совісті та релігійні організації”, “Про альтернативну (невійськову) службу”, Наказу МВС України від 15.03.2006 року № 263 „Про реформування галузевої системи освіти та забезпечення ступеневої підготовки фахівців для органів внутрішніх справ", Концепція реформування системи світи МВС України та підвищення якості підготовки фахівців для органів внутрішніх справ: Наказ МВС України № 411 від 28 жовтня 2007 року. Ця нормативна база дала змогу урахувати новітні здобутки гуманітарної освіти у підготовці сучасного фахівця, котрий повинен мати уявлення про духовну спадщину людства, загальнолюдські цінності.
Змістовий модуль 1
Релігія як соціальний феномен. Місце і значення релігії в сучасному світі
Тема №1 Релігія як суспільне явище. Ранні форми релігії.
Основні поняття: релігія, магія, культ, фетишизм, тотемізм, анімізм, політеїзм, дуалізм, монотеїзм, шаманство.
Тема №2 світові релігії
2.1. буддизм.
Основні поняття:нірвана, дхарма, хінаяна, махаяна, сансара, карма, бодхисатва, саторі.
ВИНИКНЕННЯ Й ПОЧАТОК РОЗВИТКУ ХРИСТИЯНСТВА.
Основні поняття:християнська догматика, християнський культ, Біблія, Старий Заповіт, Новий Заповіт, Євангеліє.
2.3. православ'я. католицизм.
Основні поняття: Символ віри, спокута, покаяння, хрещення, євхаристія, миропомазання, священство, вінчання, маслосвяття, патріарх, митрополит, єпископ, ієрей, диякон, ігумен, архімандрит, літургія, меса, філіокве, папа, прелат, кардинал, інквізиція, індульгенція, папоцезаризм, понтифікат, конклав.
Протестантизм.
Основні поняття: протестантизм, лютеранство, баптизм, кальвінизм, дешева церква.
Іслам.
Основні поняття: сунна, фундаменталізм, джихад, сунізм, шиїзм, саум, зак’ят, намаз, хадж.
Тема № 3. біблія як культурно-історичний феномен.
Основні поняття: Біблія, Тора,, апокриф, гріхопадіння.
Тема № 4. Основні етапи релігійного життя в Україні в ХХ- на початку ХХІ ст.
Основні поняття: автокефалія, конфесія, секта, неорелігії.
Тема № 5. Свобода совісті й правове регулювання відносин між державою та релігійними організаціями
Основні поняття: свобода переконань, совісті, віросповідань, релігійна організація, релігійна громада, альтернативна (невійськова) служба.
Тема № 6 НОВІТНІ релігійнІ РУХИ.
Основні поняття: нетрадиційна конфесія, тоталітарна секта, теософія, екуменізм.
ДО ЗМІСТОВНОГО МОДУЛЮ 1
ТЕЗИ ЛЕКЦІЙ
Лекція № 1. РелігіЯ як суспільне явище. Ранні форми релігії
Мета лекції: розкрити сутність релігії, з’ясувати її роль і місце в суспільстві, розглянути структуру релігії, познайомитися с ранніми формами релігії.
Опорні поняття:релігія, сакральне, тотемізм, анімізм, фетишизм, магія, шаманізм, міф.
ПЛАН
1. Концепції походження релігії.
2. Структура релігії.
3. Ранні форми релігії.
1. Концепції походження релігії.
Спочатку требе з’ясувати походження терміну „релігія”, дати його пояснення.Потім вже перейти до викладання основних концепцій походження релігії. До них можна віднести:
- богословсько-теологічну;
- біологізаторську;
- антропологічну;
- марксистську.
У плані пояснення соціальних причин релігії предстає теорія депривації
Ч. Глока і Р. Старка. Депривація – це стан, який породжує у індивіда або групи відчуття обездоленості у порівнянні з іншими індивідами чи групами. Коли сутність депривації пізнається адекватно людьми, що її відчувають, виникає як правило секулярний рух протесту. Неадекватне ж сприймання причин депривації породжує релігійні рухи різноманітного типу.
2. Структура релігії
Структура релігії надзвичайно складна. У різноманітних школах на перший план висуваються різні структуроутворюючі елементи релігії. В узагальненому виді структуру релігії можна представити наступною схемою:
Структура релігії
| Релігійна свідомість | Культ | Релігійні організації |
| 1) релігійна ідеологія: | 1) обряди; | 1) общини; |
| а) святе письмо; | 2) ритуали; 3) таїнства; | 2) об’єднання; 3) церква |
| б) догматика | 4) жертвоприношення; | |
| 2) релігійна психологія | 5) богослужіння; | |
| 6) молитви; | ||
| 7) свята; | ||
| 8) реліквії; | ||
| 9) культові споруди; | ||
| 10) символіка |
3. Ранні форми релігії.
До ранніх форм релігії за звичаєм відносять тотемізм, анімізм і фетишизм.
Тотемізм (від слова "от-отем", що мовою оджибве, індіанців Північної Америки означає "його рід") – віра в тваринного чи рослинного першопредка. Різні групи в середині племені чи плем’я цілком вважаються пов’язаними містичним спорідненням за материнською або батьківською лінією зі своїм "тотемом". Цей зв’язок звичайно виявляється в забороні вбивати "тотем" і вживати в їжу, у магічних обрядах впливу на нього і т. ін.
Анімізм (лат. аnimа - "душа") – віра у нематеріальні, духовні, надприродні істоти, замкнені в будь-які тіла (духи). Анімізм є невід’ємним компонентом будь-якої релігії – від найбільш примітивних до світових.
Аніматизм (лат. аnimatus – "одушевлений" –уявлення про неуособлену персоніфіковану надприродну силу (чи сили), від якої залежать і явища природи, і успіх людського життя.
Фетишизм (португ. fetiso – "амулет") – поклоніння матеріальним предметам – фетишам, які вважаються носіями надприродних властивостей. Слід мати на увазі, що поклоняються не предмету самому по собі, а надприродній силі, втіленням і носієм якої вважається предмет.
Магія (лат. magia від аккадського "маг" – "мудрець" – обряди, покликані надприродним шляхом впливати на світ (явища природи, людей, духів). Магія – це віра в здатність людини впливати особливим чином на інших людей, тварин, рослини, явища природи й навіть на надприродні сили.
Можна виділити такі різновиди магічних дій, пов’язаних з різними сторонами життєдіяльності колективу: 1) господарча магія (включаючи й аграрну); 2) промислова (включаючи й мисливську); 3) метеорологічна; 4) лікувальна й охоронна; 5) шкідлива; 6) військова; 7) любовна.
Деякі дослідники (наприклад Дж. Фрезер) не тільки розрізняють, а й в якійсь мірі протиставляють магію й релігію. Основний принцип ставлення релігійної людини до надприродних сил полягає в тому, щоб вблагати їх; основний же принцип ставлення магічної людини до надприродного полягає в тому, щоб за допомогою магічного впливу змусити його зробити необхідне.
Шаманізм– особлива форма релігії, яка полягає у виділенні в суспільстві певних осіб – шаманів, яким приписується властивість шляхом приведення себе в екстатичний стан вступати в безпосереднє спілкування з духами.
Шаманізм включає в себе багато елементів магії. В розвиненому виді шаманізм створюється лише в епоху розкладання родового строю.
Міф (дав. грець. міфос – "легенда", "переказ") – легенда про богів, духів, героїв, першопредків. Міфологія – це сукупність таких легенд, система фантастичних уявлень про світ. Міфологія є основним засобом розуміння світу, світоглядом первісної людини і в певній мірі універсальною мовою опису світу в архаїчних суспільствах. Міфологія являє собою найдавніше, архаїчне ідеологічне утворення, яке має синкретичний характер. У міфі сплавлені зародкові елементи релігії, науки, філософії , мистецтва.
У якості особливостей міфологічного мислення звичайно виділяють:
1) Соціоантропоморфізм – перенесення на природні об’єкти людських властивостей, почуттів, особливостей; при цьому світ мислиться на зразок первісної общини.
2) Символізм – нечітке розрізнення суб’єкта й об’єкта, речі й слова, істоти і її імені; конкретні предмети, не втрачаючи своєї конкретності, можуть ставати законами інших предметів чи явищ, тобто їх символічно замінювати. Символізм приводить до того, що у міфологічному світогляді світ уявляється як система багатократних відповідностей. Наприклад, доба = року = життю = світовому циклу; будь-яке входження в замкнений простір = смерті; будь-яке виходження з замкненого простору = народженню і т.ін.
3) Генетизм – заміна причинно-наслідкових відношень прецедентом, при цьому походження предмета видається за його сутність. Наприклад, сонце для сучасної людини – це зірка певної величини, а для міфологічної – бог. Але справа не тільки в цьому. Для сучасної людини сутність сонця – це, насамперед, його будова. Міфологічна же людина у відповідь на запитання про сутність сонця почне розповідати міф про його народження, про те, як воно взагалі з’явилося у світі
Основні види міфів:
1) космогонічні, 2) антропологічні, 3) міфи про тварин, у тому числі тотемні міфи; 4) етіологічні міфи – "причинні", тобто пояснюючі; 5) культові, 6) героїчні, – фіксують важливі моменти життєвого циклу й побудовані навколо біографії героя.
Основна література
Академічне релігієзнавство. Підручник. За наук. ред. А.Колодного. – К.: Світ Знань, 2000.
Воронянский А.В., Зайончковский Ю.В., Власенко О.И. Религиоведение: учебное пособие. – Х, 2007.
История религии: (2-х томах) – Т.1. / Под общ. ред. Яблокова И.Н. – 2002.
Ерышев А.А. Религиоведение. – К., 2001.
Калінін Ю.А., Харьковщенко Е.А. Релігієзнавство: Підручник. – 5-те доопрац. вид. К.,2000.
Лобовик В.А. Религия как социальное, явление. - К., 1982.
Мифы народов мира. Т. 1-2.- М., 1991.
Религии мира.Культура. Традиции. - М., 2005.
Релігієзнавство: Навчально-методичний посібник / В.Х.Арутюнов та ін.- К., 2001.
Религиоведение: Учеб. Пособие. Под ред. проф. Лобазова П.К. – Х., 2006.
Томпсон М. Философия религии. – М: Гранд, 2001.
Чернышев В.М. Религиоведение. – К., 2004.
Бабій М. Функціональність релігії: сутність і проблеми // Релігійна панорама. – 2005. - № 3. – С. 53-58.
Додаткова література
Бабій М. Функціональність релігії: сутність і проблеми // Релігійна панорама. – 2005. - № 3. – С. 53-58.
Бутинова М.С. Как возникла религия. - М., 1987.
Деревій В. Наука і релігія: „ Розлучення чи єднання? ” // Історія України. – 2006. - № 11. – С. 11-15.
Лекція № 2. Б у д д и з м
Мета лекції:розкрити особливості буддизму як релігійно-філософського вчення та охарактеризувати його еволюцію.
Основні поняття:нірвана, дхарма, хінаяна, махаяна, сансара, карма, бодхисатва, саторі.
ПЛАН
1. Культурно - історичні передумови виникнення буддизму.
2. Легенда про Сиддхартху Гаутаму.
3. Чотири благородні істини.
4. Основні поняття буддизму.
5. Хінаяна і махаяна
1. Культурно - історичні передумови виникнення буддизму.
Буддизм – найбільш стародавня зі світових релігій. Він виник в Індії у VI ст. до н.е. Пануючий на той час брахманізм не міг у повній мірі задовольнити потреби в утісі. Привабливість буддизму в країні з кастовою структурою полягає в тому, що він оголосив життя і реінкарнацію будь-якої людини неминучим нещастям і тим самим зрівняв всіх людей.
Буддизм – найбільш парадоксальна з світових релігій та, можливо, одна з найбільш парадоксальних релігій взагалі. Найкраще парадоксальну сутність буддизму охарактеризував відомий російський буддолог Ф.І. Щербатський: "Три головні ідеї є надбанням будь-якої релігії: буття Бога, безсмертя душі та свобода волі; без них не може бути побудовано вчення про мораль. Та ось, одначе, існує релігія, яка не знає ані Бога, ані безсмертя душі, ані свободи волі і яка, все ж таки, яскравим полум’ям живої віри палає в серцях мільйонів своїх послідовників, яка втілює в собі найвищі ідеали добра, любові до ближнього, духовної свободи та моральної досконалості".