Суть та принципи порівняльного методу аналізу

Порівняльний (компаративний) метод відомий з часів Платона і Арістотеля. Його особливість полягає в зіставленні двох (або більш) політичних об'єктів. Порівняльний метод дозволяє встановити, в чому полягає їх подібність|подоба|, вичленувати загальні|спільні| межі|риси| або показати, по яких ознаках вони (політичні об'єкти) розрізняються. Будь-яке порівняльне дослідження включає наступні|слідуючі| етапи: а) відбір і опис фактів; би) виявлення і опис тотожності і відмінностей; у) формування взаємозв'язків між елементами політичного процесу і іншими соціальними явищами у формі|у формі| експериментальних гіпотез; г) подальша|наступна| перевірка гіпотез; д) "визнання|зізнання|" деяких основоположних гіпотез. Порівняльний політичний аналіз дозволяє: 1) розробити що піддається перевірці систему знань про політику; 2) дати оцінку політичному досвіду|досліду|, інститутам, поведінці і процесам з точки зору|з погляду| причинно-наслідкових зв'язків; 3)прогнозировать події, тенденції і наслідки. Для того, щоб зрозуміти| дійсну суть|єство| світу|миру| політичного, необхідно вивчати різні форми його прояву|вияву| в різних країнах і регіонах, соціально-економічних, суспільно-історичних ситуаціях, в|біля| різних націй і народів і так далі У цьому контексті як об'єкти порівняльного аналізу можуть виступати|вирушати| не лише|не те що| політична система у всій цілісності, її форми, типи і різновиди, але і її конкретні складові, такі, як державні інститути, законодавчі органи, партії і партійні системи, виборчі|вибіркові| системи, механізми політичної соціалізації і так далі.

Порівняльний метод. Основні положення. Рой Макріді, конференція у Венеції 1955 рік.

· порівняння мають відбуватися на абстрактному рівні, кожне явище має розглядатись як своєрідне

· для того щоб порівняти потрібно визначити критерії, індикатори

· сформулювати гіпотезу

· потрібно сформулювати не одну гіпотезу, а потім їх доводити або спростовувати

· порівняльне дослідження дає збагачення уяви, яке дає нові гіпотези; те що ми сприймаємо як даність, має мати пояснення

Алан Цукерман, 1995

· політичним та соціальним структурам властива мінливість та складність картинки

· політичні погляди – складні, змінн, ймовірнісні

· взаємодія між громадянами характеризується як ………………………………вплив оточення

· формуючі риси політичних інститутів здатні стримувати подальшим результатом

· політичний протест та революії, кризи виявляють нестабільність політичного життя – непередбачуваність

· чинник випадку суттєво впливає на ………………………………………………………………

Що, коли і як порівнювати, та з якою метою?

a. Що – це об’єкт дослідження (країна ширше поняття ніж держава (державні органи та структури)). Дослідник країни А має досліджувати країну Б, а не може досліджувати країну А. Чим більше країн ми досліджуєм, тим менше індикаторів ми берем, досліджуєм.

b. Коли – проблема коректності порівняння, часовий простір; ми маємо брати країни з одного часового простору або час буде виступати самостійною змінною

c. Як – метод, з яком метою

Згідно Матея Догана та Домініка Пеллассі:

· Метод окремого випадку (case-study). Береться ідеальни варіант і відповідно до нього досліджується інша країна.

· Бінарний аналіз. Порівняння двох країн. Більш ширше поняття. Є непрямий та прямий. Непрямий (крану вивчають через призму іншої держави). Сарторі. Концептулаьна правдивість.

· Порівняння подібних країн (досліджуються відмінності)

· Порівнянн контрастних країн (досліджуються спільні риси)