Роль і місце вчителя суспільно - економічному розвитку Української держави. Функції, його соціально - педагогічні якості
Особистість, яка організує навчально-виховний процес в школі, це вчитель. Вчитель – це людина, яка має спеціальну підготовку і професійно займається педагогічною діяльністю. Учитель-вихователь продовжує справу батьків у напрямі духовного, інтелектуального розвитку та становлення особистості. Без праці вчителів зупинився б розвиток суспільства. В.О. Сухомлинський, звертаючись до вчителів, писав: «У наших руках найбільша з усіх цінностей світу – Людина. Ми творимо Людину, як скульптур творив свою статую з безформного шматка мармуру: десь у глибині цієї мертвої брили лежать прекрасні риси, які потрібно добути, очистити від усього зайвого».
Головна функція вчителя – управління процесами навчання, виховання, розвитку, формування. Управління, як основна педагогічна функція розпадається на конкретні педагогічні дії: постановка мети, діагностування, прогнозування (передбачення результатів своєї діяльності), проектування, планування.
Вимоги до вчителя – це система професійних якостей, які визначають успішність педагогічної діяльності і вимоги як до особистості. Вимоги як до професіонала: педагогічні здібності (організаторські, дидактичні, комунікативні, дослідницькі, науково-пізнавальні). Педагогічні здібності (талант, покликання, задатки) вважаються важливою передумовою успішного оволодіння педагогічною професією. Важливими професіональними якостями педагога є працездатність, дисциплінованість, відповідальність, організованість, наполегливість, підвищення свого професійного рівня.
Вимоги, як до особистості: любов до дітей, почуття національної самосвідомості, гідності, дисциплінованість, відповідальність, чесність, справедливість, доброта, повага, чуйність, емпатійність, гуманне ставлення до людей, тактовність та ін. Переважна більшість зазначених якостей є результатом багаторічних процесів соціального розвитку особистості, починаючи з раннього дитинства. Особливе місце серед названих складників має займати така якість педагога, як любов до дітей. Людина, яка обрала для себе професію педагога, на все життя своїм вибором, своєю долею пов'язала себе життям і діяльністю з найбільшим скарбом людства — дітьми. Тому без цієї якості учителеві аж ніяк не можна працювати і навіть жити.
В.О. Сухомлинський усе своє свідоме педагогічне життя провів з дітьми, навіть його квартира була під одним дахом із приміщенням школи. Відповідаючи на запитання: "Що означає хороший учитель?", Василь Олександрович відповідав: "Це насамперед людина, яка любить дітей, знаходить радість у спілкуванні з ними, вірить у те, що кожна дитина може стати доброю людиною, вміє дружити з дітьми, бере близько до серця дитячі радощі і прикрощі, знає душу дитини, ніколи не забуває, що й сам він був дитиною".
Питання 12
Педагогічна майстерність вчителя як система. Компоненти педагогічної майстерності та їх характеристика. Рівні педагогічної майстерності. Майстерність учителя іноземної мови на уроці.
Педагогічна майстерність – це досконале, творче використання вчителем професійних функцій на рівні мистецтва, результатом чого є створення оптимальних соціально-психологічних умов для становлення особистості вихованця, забезпечення високого рівня інтелектуального розвитку, виховання кращих моральних якостей, духовного збагачення вихованців. Педагогіка потребує від учителя здійснення професійної діяльності на рівні майстерності, оскільки виховує найцінніше у світі – Людину. З цього приводу К.Д. Ушинський писав: «Усяка практична діяльність, що прагне задовольнити вищі моральні і взагалі духовні потреби людини, тобто ті потреби, які належать виключно людині і становлять виключно риси її природи, - все це мистецтво. У цьому розумінні педагогіка буде, звичайно, вищим із мистецтв, бо вона прагне задовольнити найбільшу з потреб людини і людства – їхнє прагнення до вдосконалення у самій природі: не до вираження довершеності на полотні або в мармурі, а до вдосконалення самої природи людини – її душі і тіла, а вічно передуючий ідеал цього мистецтва є довершена людина».
Педагогічна майстерність – це дарована природою якість. Майстерності можна і треба вчитися. «Мистецтво вихователя не є якимось особливим мистецтвом, що вимагає таланту, - зауважував А.С. Макаренко, - але це спеціальність, якої треба навчитися, як треба навчити лікаря його майстерності, як треба навчити музиканта».
Процес становлення педагогічної майстерності вчителя-вихователя включає низку аспектів: морально-духовні цінності, професійні знання, соціально-педагогічні якості, психолого-педагогічні уміння, педагогічна техніка.