Охорона праці неповнолітніх
Не допускається залучення неповнолітніх до праці на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні, а також до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми , у відповідність з переліком важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, граничних норм підіймання і переміщення важких речей, що затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я. Неповнолітні приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду. Порядок трудового і професійного навчання неповнолітніх професіям, пов'язаним з важкими роботами і роботами з шкідливими і небезпечними умовами праці, визначається положенням, затвердженим спеціально уповноваженим центральним органом влади з нагляду за охороною праці.
Вік, з якого допускається прийняття на роботу, тривалість робочого часу, відпусток та деякі інші умови праці неповнолітніх визначаються законом.
Охорона праці інвалідів.
Підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, що відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.
У випадках, передбачених законодавством, роботодавець зобов'язаний організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій. Залучення інвалідів до надурочних робіт і робіт у нічний час не допускається. При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний пред'явити паспорт або інший документ, що засвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я.
Закон забороняє укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров'я (ст. 24 КЗпП).
Норми чинного законодавства про працю диференціюють правове регулювання трудових відносин за наступними критеріями:
- За ознакою віку встановлені особливості правового регулювання праці молоді (осіб у віці до 28 років), неповнолітніх, у тому числі неповнолітніх у віці від 14 до 15 років, від 15 до 16 років і від 16 до 18 років.
- За ознакою статі встановлено особливості правового регулювання праці жінок. Усередині цієї групи працівників виділяються вагітні жінки.
- За ознакою сімейного положення встановлені пільги для жінок, які мають дітей віком до трьох років, дітей у віці до 6 років, якщо вони відповідно до медичного висновку потребують домашнього догляду; до 14; до 15 років, а також для матерів-одиначок , які мають дитину у віці до 14 років або дитину-інваліда. Деякі з цих пільг можуть бути надані іншій особі, що здійснює догляд за дитиною.
Законодавством передбачено перелік робіт, прийом на які дозволяється тільки після обов'язкового медичного огляду працівника. Усі особи молодше 18 років приймаються на роботу після медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, щороку підлягають медичному огляду (cт. 191 КЗпП). Працівники підприємств харчової промисловості, громадського харчування і торгівлі, водопровідних споруд, лікувально-профілактичних, дошкільних і навчальних виховних установ, об'єктів комунально-побутового обслуговування, інших підприємств, установ, організацій, професійна чи інша діяльність яких пов'язана з обслуговуванням населення і може заподіяти поширення інфекційних захворювань, виникнення харчових отруєнь, а також працівники, зайняті на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, або таких, де є потреба у професійному доборі, повинні проходити обов'язкові попередні (до прийняття на роботу) і періодичні медичні огляди, причому витрати по організації медичного огляду несе власник або уповноважений ним орган.
58. Основні завдання, функції служби охорони праці. Структура і чисельність служб охорони праці.
На службу охорони праці на підприємстві покладено виконання та-
ких функцій:
- розробка цілісної ефективної програми охорони праці на підприємстві;
- оперативно-методичне керівництво охороною праці на підприємстві;
- розробка заходів для досягнення нормативів охорони і гігієни праці;
- проведення ввідного інструктажу та контроль за проведенням інструктажів на виробництві;
- забезпечення робітників необхідними інструкціями і нормативними документами з питань охорони праці;
- паспортизація цехів, робочих місць;
- облік і аналіз нещасних випадків, професійних захворювань, аварій і підготовка статистичних звітів з питань охорони праці;
- розробка поточних і перспективних планів, проведення конкурсівоглядів з питань охорони праці;
- підвищення кваліфікації і перевірка знань з охорони праці.
Структура служби охорони праці. На підприємствах, в установах, організаціях служби охорони праці повинні комплектуватися, як правило, спеціалістами такого профілю:
· інженерами відповідної спеціальності;
· фахівцями з питань гігієни праці;
· юристами, котрі спеціалізуються на питаннях законодавства про охорону праці.
При службі охорони праці може створюватись лабораторія, яка здійснює контроль за наявністю шкідливих виробничих факторів на робочих місцях.
На підприємствах виробничої сфери при кількості працюючих до 50 чоловік (невиробничої сфери – до 100 чоловік) функції цієї служби можуть виконувати особи з відповідною професійною підготовкою за сумісництвом. Якщо на підприємстві немає спеціалістів відповідної кваліфікації, то використовуються послуги асоціації спеціалістів з охорони праці.
Підприємство, яке не має можливості утримувати в службі охорони праці спеціалістів з гігієни праці та не має своєї лабораторії, використовує послуги місцевих санітарно-епідеміологічних станцій на договірних засадах.
При відсутності на підприємстві юридичної служби використовуються спеціалісти юридичної служби іншого підприємства чи послуги юридичних консультацій (за договором).
Чисельність служби охорони праці. На підприємствах (у виробничих або науково-виробничих об’єднаннях) при чисельності працюючих від 51 до 500 чоловік включно (невиробнича сфера – від 101 до 500) таку службу повинен представляти один спеціаліст з охорони праці з інженерно-технічною освітою.
На підприємствах, де використовуються вибухові матеріали або сильнодіючі отруйні речовини, в такій службі повинно бути два спеціаліста.
При наявності на підприємстві інституту заступників керівника підприємства керівник служби охорони праці, незалежно від чисельності працюючих, повинен призначатися на посаду заступника керівника підприємства (заступника генерального директора, директора тощо – в залежності від структури підприємства).
59. Права жінок щодо охорони праці.
Конституція України (ст. 24) на вищому законодавчому рівні закрі-
пила рівність прав жінок і чоловіків. Разом з тим, трудове законодавство,
враховуючи фізіологічні особливості організму жінки, інтереси охорони
материнства і дитинства, встановлює особливі вимоги щодо охорони
праці жінок і неповнолітніх.
Статтею 10 Закону України «Про охорону праці» забороняється за-
стосування праці жінок на важких роботах і роботах із шкідливими або
небезпечними умовами праці, на підземних роботах, а також залучення
жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встанов-
лені для них граничні норми:
підіймання і переміщення вантажів при чергуванні з іншою робо-
тою (до 2 разів на годину) – 10 кг;
підіймання і переміщення вантажів постійно протягом робочої
зміни – 7 кг.
Законодавством про працю забезпечені права жінок на максимально
досконалі режими праці і відпочинку, обмеження праці жінок на роботах
у нічний час. При цьому значна увага приділяється наданню пільг вагіт-
ним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до трьох років: не допуска-
ються роботи у нічний час, надурочні роботи і роботи у вихідні дні, на-
правлення у відрядження без їх згоди (ст. 177 КЗпП). Жінкам надаються
відпустки по вагітності і пологам тривалістю 70 календарних днів до і 56
календарних днів після пологів, а також перерви для годування дитини.
Вони, відповідно до медичного висновку, можуть мати знижені норми
виробітку або бути переведені на легку роботу із збереженням середнього
заробітку за попередньою роботою (ст. 178 КЗпП).
Гарантії трудових прав жінок чітко визначені ст. 184 КЗпП. Заборо-
няється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробіт-
ну плату з мотивів, пов’язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до
трьох років, також забороняється звільнення вагітних жінок і жінок, що
мають дітей віком до трьох років, самотніх матерів у випадку наявності у
них дітей віком до 14 років чи дитини-інваліда, крім випадків повної лік-
відації підприємства, установи, організації, але з обов’язковим працевла-
штуванням.
Жінкам, які працюють і мають двох і більше малолітніх дітей або ди-
тину-інваліда, надаються пільги до відпустки.__