Якщо виробники чутливі до зміни цін, то пропозиція еластична, і навпаки
Еластичність пропозиції залежить від таких чинників: вартості виробничих ресурсів,
рівня технології виробництва, змін у системі оподаткування тощо.
Визначення еластичності попиту та пропозиції має велике значення для
вироблення цінової стратегії підприємства. Так, якщо попит на товар еластичний,
то виробник(продавець) повинен у своїх діях ураховувати ефект зниження ціни.
Зменшена ціна може принести йому більший прибуток за рахунок збільшення
обсягів продажу.
Державне регулювання цін
Політика ціноутворення є складовою частиною економічної і соціальної політики будь-якої держави. Органи державного управління будують свої відношення з товаровиробниками, використовуючи такі важелі:
• податкову і фінансово-кредитну політику, включаючи встановлення ставок податків і податкових пільг, цін і правил ціноутворення, дотацій, економічних санкцій і ліцензій, соціальних і екологічних норм і нормативів;
• науково-технічні, економічні і соціальні державні і регіональні програми;
• державні замовлення на виробництво продукції, виконання робіт і послуг для державних потреб.
Рівень і співвідношення цін на товари виробничого і невиробничого призначення зачіпають інтереси всіх суб'єктів виробничої діяльності, невиробничої сфери і населення.
Основні принципи встановлення і застосування цін на товари і тарифи на послуги, організації контролю за їхнім дотриманням на території України визначаються Законом України "Про ціни і ціноутворення" і іншими законодавчими і нормативними документами . Дія цього закону поширюється на всі підприємства й організації незалежно від форм власності і підпорядкованості. Відповідно до цього закону в народному господарстві України застосовуються вільні, державні фіксовані і державні регульовані ціни і тарифи, а також контрактні (зовнішньоторговельні) ціни.
Дії держави в регулюванні цін можуть бути короткостроковими і довгостроковими.
Державне регулювання в сфері ціноутворення і використання цін здійснюється різноманітними методами, серед яких можна виділити:
• визначення переліку продукції і послуг, підметів державному регулюванню, у тому числі монопольної продукції;
• установлення граничних рівнів цін і тарифів, а також торгових надвишок (знижок);
• нормування рентабельності;
Заморожування цін.
У першу чергу державному регулюванню підлягають ціни на продукцію і послуги підприємств державної власності. До них відносяться тарифи на залізничні перевезення, комунально-побутові послуги і квартирну плату, послуги зв'язку й ін.
У кризових ситуаціях державні органи можуть установлювати граничні ціни на товари недержавного сектора (на хліб і хлібобулочні вироби, масло-молочну продукцію, дитяче харчування й ін.).
Зарубіжна практика має достатньо прикладів, коли рівень цін на визначені товари недержавних підприємств затверджується рішенням міждержавних органів (установлення цін на вугілля і чорні метали Європейським об'єднанням вугілля і стали, цін на нафту країнами ОПЕК, закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію в країнах ЄС і ін.).
До методів регулювання цін ставиться встановлення податку з додаткової вартості (ПДВ) і розміру акцизного збору.
Звільнення окремих товарів від ПДВ, зміна ставки цього податку на ті або інші товари дозволяють ефективно впливати на структурні зміни і розвиток виробництва в бажаних напрямках.
Велике значення має державне регулювання цін у зовнішній торгівлі. Підприємства - суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності - визначають конкретні ціни на договірних умовах з урахуванням попиту і пропозиції. В окремих випадках контрактні ціни повинні визначатися відповідно до індикативних цін, що встановлюються Міністерством зовнішньоекономічних зв'язків.
В зарубіжних країнах використовуються також інші методи державного впливу на ціни. Це досягається законами антимонопольного характеру, про нечесну торгівлю (зокрема, антидемпінговим законодавством), про цінову рекламу й ін.
Державне регулювання цін може включати заходи законодавчого і судового характеру. У однім випадку ціноутворення в державі регламентується законами Верховної Ради, в інше - розпорядженнями державних і місцевих органів влади. У третьому випадку ті або інші спірні питання вирішуються в судовому (арбітражному) порядку. В усіх випадках установлюються визначені обмеження, правила, нормативи, що є обов'язковими для учасників ринку.
Державний контроль за цінами здійснюється в сфері дії державних фіксованих і регульованих цін і тарифів. У сфері дії вільних цін контролюються правомірність їхній застосування і дотримання вимог антимонопольного законодавства. Цей контроль здійснюється органами, на котрі ці функції покладені урядом. В Україні такими органами є Державна інспекція по контролі за цінами при Міністерстві економіки і Державний комітет України з питань захисту прав споживачів.
Особи, винні в порушенні порядку встановлення і застосування цін і тарифів, залучаються до адміністративної або кримінальної відповідальності.
.
Контрольні питання
1. Назвіть основні теорії ціноутворення.
2. У чому взаємозв’язок попиту і ціни?
3. Розкрийте особливості врахування попиту та його еластичності в процесі ціно-утворення.
4. Охарактеризуйте види еластичності попиту.
5. Що таке ціна рівноваги?
6. Опишіть сутність політики ціноутворення.
7.Які методи державного регулювання цін?.