Правове забезпечення здійснення службових розслідувань по факту порушення працівниками вимог з охорони праці
Працiвник зобов'язаний:
1. знати i виконувати вимоги нормативних актiв про охорону працi, правила поводження з машинами, механiзмами, устаткуванням та iншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та iндивiдуального захисту;
2. додержувати зобов'язань щодо охорони працi, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором) та правилами внутрiшнього трудового розпорядку пiдприємства, установи, органiзацiї;
3. проходити у встановленому порядку попереднi та перiодичнi медичнi огляди;
4. спiвробiтничати з власником або уповноваженим ним органом у справi органiзацiї безпечних та нешкiдливих умов працi, особисто вживати посильних заходiв щодо усунення будь-якої виробничої ситуацiї, яка створює загрозу його життю чи здоров'ю або людей, якi його оточують, i навколишньому природному середовищу, повiдомляти про небезпеку свого безпосереднього керiвника або iншу посадову особу.
Працівник зобов'язаний:
5. дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства;
6. знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;
7. проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди.
Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Постiйний контроль за додержанням працiвниками вимог нормативних актiв про охорону працi покладається на власника або уповноважений ним орган.
Трудовi колективи через обраних ними уповноважених, професiйнi спiлки в особi своїх виборних органiв i представникiв контролюють додержання всiма працiвниками нормативних актiв про охорону працi на пiдприємствах, в установах, органiзацiях.
Основним нормативно-правовим актом у сфері охорони праці, який встановлює відповідальність за порушення встановлених вимог щодо охорони праці є Закон України "Про охорону праці". Відповідно до даного Закону за порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці встановлені різні види відповідальності: дисциплінарна, адміністративна, матеріальна, кримінальна. Передбачена відповідальність як підприємств, так і самих працівників.
Дисциплінарна відповідальність регулюється Кодексом законів про працю і передбачає такі види покарання, як догана та звільнення.
Адміністративна відповідальність встановлюється Кодексом про адміністративні правопорушення і передбачає накладення на службових осіб, громадян-власників штрафів.
Матеріальною відповідальністю передбачено відшкодування збитків, завданих підприємствами працівникам (або членам їх сімей), які постраждали від нещасного випадку або профзахворювання.
Кримінальна відповідальність – настає тоді, коли порушення правил і норм по ОП потягнули за собою або могли привести до нещасних випадків з людьми, або коли нанесені значні матеріальні збитки. До кримінальної відповідальності можуть притягуватися лише ті посадові особи, котрі в силу своїх службових обов’язків або по спеціальному розпорядженню зобов’язані створювати або контролювати безпечні умови праці. Кримінальна відповідальність визначається в судовому порядку.
Службове розслідування - це комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції, з метою уточнення причин, встановлення обставин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення, відповідальність за яке передбачена законодавством України, та ступеня вини особи (осіб), яка вчинила це правопорушення.
Про кожний нещасний випадок свідок, працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні терміново повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу посадову особу і вжити заходів до надання необхідної допомоги.
Керівник (посадова особа) у свою чергу зобов'язаний:
1. терміново організувати медичну допомогу потерпілому, у разі необхідності доставити його до лікувально-профілактичного закладу. Повідомити про те, що сталося, власника, а також відповідну профспілкову організацію підприємства. Якщо потерпілий є працівником іншого підприємства - повідомити власника цього підприємства у разі нещасного випадку, що стався внаслідок пожежі, - місцеві органи державної пожежної охорони, а при гострому професійному захворюванні (отруєнні) - санепідстанцію;
2. зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку на робочому місці та устаткування у такому стані, в якому вони були на момент події (якщо це не загрожує життю і здоров'ю інших працівників і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів до недопущення подібних випадків у ситуації, що склалася.
Комісія з розслідування нещасного випадку зобов'язана протягом трьох діб:
3. обстежити місце нещасного випадку, опитати свідків і осіб, які причетні до нього, та одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо;
4. розглянути і оцінити відповідність умов праці вимогам нормативних актів про охорону праці;
5. установити обставини і причини, що призвели до нещасного випадку, визначити осіб, які допустили порушення нормативних актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам;
6. скласти акт за формою Н-1 у п'яти примірниках і передати його на затвердження власникові;
7. у випадках гострих професійних захворювань (отруєнь) крім акта за формою Н-1 складається також карта обліку професійного захворювання (отруєння) за встановленою формою (додаток 15 ).
До акта за формою Н-1 додаються пояснення свідків, потерпілого, а у разі необхідності також витяги з експлуатаційної документації, схеми, фотографії та інші документи, що характеризують стан робочого місця (устаткування, машини, апаратура тощо), медичний висновок щодо діагнозу ушкодження здоров'я потерпілого в результаті нещасного випадку, а у разі необхідності також про наявність в його організмі алкоголю, отруйних чи наркотичних речовин.
Нещасні випадки, про які складаються акти за формою Н-1, реєструються на підприємстві у спеціальному журналі за встановленою формою (додаток 10).