Українська національно-демократична революція 1917-1920 рр
План
I. Утворення Української Центральної Ради та її діяльність.
II. Гетьманат П. Скоропадського Директорія УНР.
III. Західноукраїнська Народна Республіка.
IV. Радянська влада в Україні у 1917-1920 рр.
Література
1. Історія України: погляд із сьогодення. Навчальний посібник / М. Є. Безпалов, О. М. Бут, П. В. Добров, В. І. Шабельніков . – Донецьк, ДонНУ, 2004. – С. 114– 131.
2. Бойко, О. Історія України [Текст] : Посібник / О. Бойко. – К. : Академвидав, 2010. – С. 321– 371.
3. Реєнт О. Українська революція / О. Реєнт. – К. : Наукова думка, 1996.
4. Савченко Н. М., Подольський М. К. Історія України: модульний курс. Навчальний посібник / Н. М. Савченко, М. К. Подольський. — К.: Вид-во «Фірма «ІНКОС», «Центр навчальної літератури», 2006. – С. 297–329, 400 – 421.
5. Світлична В. В. Історія України. Навчальний посібник / В. В. Світлична. – К.: Каравела, 2006. – С. 187–217.
6. Історія України: Навчальний посібник, семінари, кредитно-модульний зріз. Навчальний посібник / М. Є. Безпалов, О. М. Бут, Т. І. Мармазова, В. І. Шабельніков. – Донецьк, ДонНУ, 2009. – С. 90 – 124.
Теми рефератів
> Політика «воєнного комунізму» в Україні.
> Повстанська армія Н. Махно.
> Історичний портрет С. Петлюри.
Творчі роботи
• Боротьба політичних сил України у 1918-1920 рр. за вибір історичного шляху її розвитку.
• Основні програмні положення ІІІ-го Універсалу Центральної Ради, їх реалізація і прорахунки.
• Україна в боротьбі за збереження державної незалежності (1918-1920 рр.).
Методичні поради
1917 рік відкрив нову сторінку історії України. Перша світова війна викликала загальну кризу як Російської, так і Австрійської імперій. У 1917 р. впала Російська імперія: Лютнева революція ліквідувала самодержавство, Росія стала демократичною республікою. У жовтні-листопаді 1918 р. розпалася Австро-Угорщина.
Падіння самодержавства, демократизація суспільства сприяли піднесенню національно-визвольних процесів. Виникла можливість самовизначення України і відродження її державності. Українські сили вирішили скористатися ситуацією. У зв'язку з цим у 1917-1920 рр. в Україні розгорнулася національно-демократична революція, в ході якої було створено незалежну державу.
У результаті революцій в Російській і Австро-Угорській імперіях встановився республіканський устрій, почалися демократичні перетворення. Це стало поштовхом до національних революцій, у тому числі і на українських землях. Мета національної революції - досягнення автономії, або створення незалежної держави на національній території.
Вивчення першого питання теми треба почати з того, що незадоволення населення економічними труднощами, викликаними Першою світовою війною, прискорили падіння самодержавства. Хвиля демонстрацій, що прокотилася Петроградом з кінця лютого 1917 р. (за старим стилем), стала причиною повалення російського царизму. Опозиційні члени ІV Державної Думи створили «Тимчасовий комітет членів Державної Думи», а революційні маси – Петроградську Раду робітничих і солдатських депутатів, в якій більшість мали меншовики та есери. Вони почали перемого ви, внаслідок яких 2 березня 1917 р. був створений Тимчасовий уряд Росії (республікою вона була проголошена у вересні 1917 р.). Його головою за згоди Петроградської Ради став ліберал князь Г. Львов. Після фактичної ліквідації старих органів влади двовладдя в центрі почало швидко переростати у безвладдя на місцях. До складу Тимчасового уряду входила впливова російська партія Конституційних демократів (кадети).
Перемога революції відкрила широкі можливості для легалізації діяльності політичних партій, створення різноманітних громадських організацій. Під впливом революційних подій, навесні 1917 р. відновили свою діяльність в Україні «старі» політичні партії та виникали нові партії і громадські організації.
Керівництво ТУП 3 березня 1917 р. запропонувало створити Раду всеукраїнського масштабу — Центральну Раду.
4 (17) березня 1917 р. у Києві на засіданні ради ТУП, УСДРП, УПСР, громадських організацій було прийняте рішення про створення Центральної Ради (ЦР). Почався процес її формування. 7 березня головою центральної Ради був обраний М. Грушевський (заочно, оскільки находився в засланні). ЦР стала вищим органом державної влади (парламентом України). На місцях, з ініціативи ЦР, почали створюватися повітові, міські Ради. ЦР ставила головним своїм завданням досягнення автономії України.
Першим кроком на шляху оформлення державності стало скликання у Києві 5-7 квітня 1917 р. Всеукраїнського Національного Конгресу. В його роботі взяли участь делегати від демократичних організацій України, а також представники від Петрограда, Москви, Криму і Холмщини. Значення цього загальноукраїнського форуму полягало в тому, що він закріпив ідеологічні та організаційні основи руху, який прагнув виступити за національно-державне будівництво і скласти альтернативу проросійській фінансовій та промисловій буржуазії, а також ліворадикальній партії більшовиків та її симпатикам.
Під час розгляду цього питання варто проаналізувати основні етапи діяльності Центральної Ради. Звернути увагу на такі її моменти: обнародування І Універсалу, переговори з Тимчасовим урядом і видання II III і IV Універсалів, внутрішня та зовнішня політика Центральної Ради.
І Універсал, виданий 10 (23) червня 1917 р. проголосив автономію України. Виголошувалось право українського народу створити власні органи влади, видавати свої закони. Вищим органом в Україні ставала Центральна Рада (далі – ЦР). Говорилось про необхідність створення української державної скарбниці, головним джерелом державних прибутків мали стати податки з населення. Універсал містив заклик до народу з приводу створення органів на місцях, які підлягали б ЦР. Автори Універсалу звертались з закликом: «Народе Український! У твоїх руках доля твоя. В цей трудний час всесвітнього безладдя й розпаду докажи своєю одностайністю й державним розумом, що ти можеш гордо і достойно стати поруч з кожним організованим, державним народом, як рівний з рівним».
Після проголошення І-го Універсалу ЦР перетворилася в державний орган влади. Для вирішення поточних питань 15 червня 1917 р. був створений Генеральний секретаріат - виконавчий орган влади (уряд). Його очолив В.Винниченко. У першому складі Генерального секретаріату переважали соціал-демократи.
29 червня 1917 р. делегація Тимчасового уряду визнала право України на автономію. З боку ЦР досягнуте порозуміння було узагальнене у II Універсалі, якій було видано 3 (16) липня 1917 року. У цьому документі ЦР зобов’язувалась не встановлювати самочинно автономію України до рішення цього питання Всеросійськими Установчими зборами. Генеральний секретаріат мав стати вищим крайовим органом управління Тимчасового уряду в Україні. Центральна Рада мала доповнити свій склад представниками національних меншин, підготувати текст закону про автономію України для затвердження його Всеросійськими Установчими зборами. Українські військові частини могли формуватися тільки за згодом Генерального штабу російської армії і військового міністерства. Угода ЦР з Тимчасовим урядом і зміст П Універсалу, непослідовність політики керівництва ЦР викликали глибоке обурення різних політичних сил.
У липні-серпні 1917 р. Центральна Рада остаточно зміцнила свій статус органа влади. До її складу увійшли 822 представника партій, національних меншин, рад, громадських організацій, міст і губерній, тобто всі верстви населення. За рекомендацією Центральної Ради почали створюватися підлеглі їй місцеві органи влади - губернські, міські, повітові ради.
Сформувалися функції, структура органів влади, підлеглих ЦР (див. схему 1).
Схема 1
Варто звернути увагу на стосунки між Центральною Радою і Тимчасовим урядом влітку і на початку осені 1917 р.
Після прийняття ЦР II Універсалу, виникли дві проблеми, які вимагали узгодження з Тимчасовим урядом:
- визначення території, на яку поширювалася влада ЦР;
- уточнення повноважень Генерального секретаріату і місцевих органів Тимчасового уряду, які продовжували діяти і в українських губерніях.
Для вирішення цих питань у середині липня 1917 р. делегація ЦР на чолі з Винниченком виїхала до Петрограду на переговори з Тимчасовим урядом (далі – ТУ).
Переговори тривали три тижні, але рішення так і не було прийняте, тому що ТУ не погоджувався задовольнити вимоги української делегації.
На початку серпня ТУ затвердив «Тимчасову інструкцію для Генерального секретаріату Тимчасового уряду України», зміст якої полягав в наступному:
- Влада Генерального секретаріату поширюється на 5 губерній - Київську, Волинську, Подільську, Полтавську, частину Чернігівської;
- Генеральний секретаріат має бути підзвітним не ЦР, а Тимчасовому уряду;
- Центральна Рада позбавлялася законодавчих прав.
Склалася патова ситуація, коли ЦР не мала реальної сили, щоб відкрито виступити проти «Інструкції», а Тимчасовий уряд Росії був не в змозі реалізувати її положення на практиці.
25 жовтня (7 листопада) 1917 р. у Петрограді перемогло збройне повстання, яке підготувала РСДРП(б), у результаті якого Тимчасовий уряд був повалений. II Всеросійський з’їзд Рад робітничих і солдатських депутатів проголосив перехід усієї влади до Рад.
Далі слід відповісти на питання: Як ця подія була сприйнята Центральною Радою? Яка ситуація склалась в Києві, і як проходила боротьба за владу в Україні? Чим вона закінчилась?
Ситуація в Росії після жовтневого 1917 року перевороту і усунення Тимчасового уряду різко змінилася, чим скористалася Центральна Рада, яка засудила дії більшовиків. 7 (20) листопада 1917 року було видано III Універсал. Цей документ мав велике історичне значення, тому що проголошував утворення Української Народної Республіки (УНР) у складі Російської Федерації, визначив територію УНР, передбачив проведення глибоких економічних та соціальних реформ, впровадження громадських свобод. Серед реформ, які планувала здійснити Центральна Рада були: ліквідація поміщицького землеволодіння і передача землі селянам, встановлення державного контролю над промисловістю і торгівлею, 8-годинний робочий день. ЦР обіцяла розпочати негайні переговори про виведення України з Першої світової війни.
Чому значна частина положень III Універсалу не була виконана? Обґрунтуйте висновок, що проголошення Української Народної Республіки стало визначною історичною подією, яка знаменувала відродження Української державності в XX ст. Спробуйте довести неминучість конфлікту між Центральною Радою і Раднаркомом Росії. Зверніть увагу, що ситуація ускладнювалась тим, що в кінці 1917 р. авторитет Центральної Ради в суспільстві остаточно впав, тому що вона по суті не проводила обіцяних і декларованих III Універсалом соціально-економічних перетворень. Опору в масах вона практично втратила. У грудні 1917 р. УНР зазнала агресії з боку Радянської Росії, втративши протягом місяця майже всю Лівобережну Україну. До того ж вона відкладала вирішення нагальних питань, насамперед аграрного, до закінчення Першої світової війни.
Внаслідок наступу військ більшовицької Росії у грудні 1917 р., в Харкові було проголошено утворення Української Радянської Республіки. В Україні з’явилось два уряди: Генеральний секретаріат з Центральною Радою в Києві і більшовицький Народний секретаріат у Харкові. Харківський уряд, спираючись на підтримку більшовиків Росії, одразу оголосив про відміну всіх указів Центральної Ради і почав збройну боротьбу за владу.
Наприкінці 1917 - початку 1918 р. радянська влада була встановлена на значній території України. Органи влади Тимчасового уряду і Центральної ради були ліквідовані. Влада Народного секретаріату поширювалася на території 5 губерній: Київської, Волинської, Подільської, Полтавської, Чернігівської.
Вирішальні події почалися 25 грудня 1917 р., коли командуючий радянськими військовими частинами Антонов-Овсієнко віддав наказ про наступ 30-тисячному війську проти УНР.
Намагаючись врятувати становище і залучити на свій бік населення, ЦР 9 січня 1918 р. ухвалила IV Універсал про незалежність України.
Під час розгляду цього питання слід подати коротку характеристику змісту та визначити історичне значення IV Універсалу.
Проголошення Радянської влади в Україні розкололо українське суспільство на два непримиренних ворожих табори. Подальші події набули характеру громадянської війни — нової національної трагедії, у ході якої в котрий раз гинули українці. Чи не першими жертвами цієї війни стали 400 студентів, гімназистів та юнкерів, яких Центральна Рада направила захищати станцію Крути від радянських військ. У бою під Крутами 16 січня 1918 р. більшість з них загинуло. 26 січня 1918 р. радянські війська увійшли до Києва. Тепер врятувати УНР від остаточного розгрому могла лише допомога країн Четвертого союзу.
9 лютого 1918 р. делегація УНР підписала у Брест-Литовську мирну угоду з Німеччиною та Австро-Угорщиною. Згідно з нею вони визнали незалежність УНР і пообіцяли надати допомогу Центральній Раді у боротьбі з радянськими військами.
Поясніть, що змусило Центральну Раду піти на переговори з країнами Четверного союзу? Чи була альтернатива Брестському миру? Які зобов’язання брала на себе Центральна Рада і чи могла вона їх виконати?
Велике політичне значення в становленні незалежності України мали спроби Центральної Ради запровадити новий адміністративно- територіальний устрій. Ще III Універсал Центральної Ради визнав належними до території України землі, заселені в більшості українцями. Це - Київська, Волинська, Подільська, Полтавська, Катеринославська, Таврійська (без Криму), Харківська, Херсонська та Чернігівська губернії, що поділялися на повіти та волості, тобто на Україні продовжував залишатися старий, дореволюційний адміністративно-територіальний поділ. Але в Універсалі відзначалася і така нова думка, що остаточне вирішення кордонів УНР, зокрема, «прилучення частин Курщини, Холмщини, Вороніжчини і суміжних губерній і областей, де більшість населення українське, має бути встановлене по згоді з організованої волі народів».
Перші самостійні кроки з влаштування території були визначені в законі «Про адміністративно-територіальний поділ України», прийнятий 6 березня 1918 р. Встановлювався новий поділ території УНР на землі, межі яких визначались за історичними, географічними, економічними і культурними принципами. Були визначені 30 адміністративно-територіальних земель. Та через політичну і соціальну нестабільність в державі новий територіальний поділ не був впроваджений в життя і залишився лише на папері. Під тиском переважаючих сил радянських військ центральна влада втрачає територію, вплив і владу.
Радянська Росія, підписавши 3 березня 1918 р. Брестський мир з країнами Четверного союзу, була змушена офіційно визнати незалежність Української Народної Республіки. Більшовики покинули Україну. Таким чином, перша спроба встановити Радянську владу в Україні зазнала поразки. Але замість радянських військ у лютому-квітні 1918 р. вся територія України була окупована Німеччиною та Австро-Угорщиною, які погодилися відновити владу Центральної Ради.
Центральна Рада не багато виграла від союзу з німцями. Марними виявилися сподівання на допомогу Німеччини та Австро-Угорщини. Нові союзники втручалися у внутрішні справи УНР, а Центральна Рада втрачала реальну владу в країні, скомпрометувавши себе співробітництвом з окупантами.
День 29 квітня 1918 р. став останнім у діяльності Центральної Ради. Вона ухвалила Конституцію УНР, яка проголошувала Україну незалежною парламентською республікою й гарантувала громадянам широкі демократичні права, обрала президентом УНР М. Грушевського. Однак через кілька годин після прийняття Конституції будинок Центральної Ради на вул. Володимирській захопили німецькі війська. Одночасно німці роззброїли в Києві українські війська, які намагалися оборонити законний уряд. Внаслідок державного перевороту, що відбувся за допомогою німців, на з'їзді земельних власників України було проголошено нову владу в особі гетьмана України, яким став колишній царський генерал Павло Скоропадський.
Дайте оцінку останнім політичним крокам Центральної Ради. У чому, на вашу думку, причина політичного падіння Центральної Ради? Спробуйте коротко, спираючись на конкретні факти, розкрити історичне значення Центральної Ради, уроки її діяльності.
Розгляд другого питання доцільно почати з аналізу гетьманського перевороту. Зверніть увагу на те, що хоча він стався за ініціативи німецького окупаційного командування, але був підтриманий громадськістю. Ніхто – ні в Києві, ні в провінції — не став на захист Центральної Ради: ліміт довір’я їй було вичерпано.
Після перевороту 29 квітня УНР стала називатися Українською державою. Її очолив гетьман-диктатор, який скасував усі закони УНР і розпустив усі її органи. Розпочався другий етап української національно-демократичної революції.
Очоливши Гетьманат, П. Скоропадський зосередив у своїх руках усю повноту влади. У «Грамоті до всього українського народу» він проголосив себе гетьманом усієї України і оголосив розпуск Центральної Ради.
П.Скоропадський був непоганим адміністратором і воєначальником, який, на відміну від Грушевського та Винниченка, став рішуче добиватися впровадження в дію нових законів. Він оголосив непорушним право приватної власності, при ньому на певний час було зупинено розвал економіки, намітилися позитивні тенденції у розвитку економіки й торгівлі, банківської справи. Україна, як і Дон та Кубань, була тоді чи не єдиним досить ситим куточком у всій Центральній та Східній Європі. Розбудовувалися флот, поліція, зміцнювалася національна валюта Української держави, яку почали визнавати у світі як державу незалежну. Так вчинив навіть уряд «червоної» Росії — РСФРР (Російської Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки).
Цікаво, що політика гетьмана принесла деякі реальні плоди у створенні державного апарату, армії, пожвавленні економічних реформ, роботи банків і бірж, введені в обіг грошової одиниці - гривні. Українська Держава П. Скоропадського була визнана 30 країнами світу, у тому числі Росією.
Чималі успіхи були досягнуті у сфері науки і освіти. Так, 22.07.1918 р. було видано наказ про створення української національної початкової школи; 1.08.1918 р. було прийнято закон про обов'язкове вивчення української мови і літератури, історії та географії України в середніх школах, а також досягнуто значних успіхів у його реалізації. Крім того, були прийняті закони про утворення Національної бібліотеки, Українського державного театру, Національного музею, Національної галереї, Національної капели, Українського державного архіву, перетворення Київського народного університету в Київський державний український університет, заснування Кам'янець-Подільського, Катеринославського університетів, відкриття кафедр українознавства у Харківському та Новоросійському (Одеському) університетах, відкриття Всеукраїнської академії наук (ВУАН).
П. Скоропадський залучив до своєї влади не лише українські політичні сили, а й російських монархістів, які не були зацікавлені в існуванні незалежної України, а бачили її як плацдарм для відновлення «єдиної і неподільної Росії». Сам гетьман, постійно хитаючись між цими двома політичними силами, зробив остаточний вибір на користь не більшовицької Росії. Він закликав до створення федерації України з небільшовицькою Росією і відновлення «Великої Росії».
При цьому він навить був згоден відмовитися від суверенітету Української Держави.
Підводячи підсумок даного періоду української історії, слід зазначити, що Українська Держава часів Гетьманату мала найбільш чіткі обриси держави, хоч і не зуміла (не встигла?) остаточно визначити свої кордони, прийняти Конституцію, створити власні збройні сили. Водночас це була держава, в якій переплелися характерні риси монархічної, республіканської та диктаторської форм правління. Внутрішня політика Гетьманату не могла не викликати масового незадоволення населення. П. Скоропадський у своїй політиці спирався на підтримку поміщиків, буржуазії, заможних селян, але не задовольняв інтересів та вимог широких верств населення. У таких умовах навіть безперечні досягнення уряду в міжнародних відносинах, в економіці і сфері освіти та культури дуже мало впливали на авторитет режиму.
Кінець Української Держави прискорила революція в Німеччині, вихід її з війни та діяльність нової опозиції, яку сформували представники українських національних сил соціалістичної орієнтації. 13 листопада 1918 р. вони утворили Директорію на чолі з В. Винниченком та С. Петлюрою. Головним завданням Директорії була підготовка збройного повстання проти гетьманської влади, у якому брали участь значні сили українського суспільства, яких не задовольняв режим Гетьманату: робітники, селяни, ліберальна і соціалістична інтелігенція, партії, рухи, представники національних меншин. Спираючись на всі антигетьманські сили, Директорія перейшла в рішучий наступ проти гетьмана. Повстанський рух охопив майже всю Україну. Втративши підтримку німецького командування, під тиском збройної опозиції П. Скоропадський склав свої повноваження, а його уряд передав владу Директорії по всій Україні.
Дайте відповідь на питання: чому влада гетьмана, яка встановила у державі певний порядок, впала майже без боротьби і опору?
14 грудня 1918 р. війська Директорії увійшли до Києва. Новий орган влади оголосив гетьмана «поза законом», всі декрети гетьмана були анульовані, а уряд розпущений. Було відновлено попередню назву держави - УНР. Охарактеризуйте заходи Директорії у сфері державного будівництва. Чому демократична, соціально спрямована програма Директорії не була реалізована? Чому невдовзі після приходу до влади Директорії проти неї почався повстанський рух та масовий перехід українських повстанців на бік радянської влади і Червоної Армії. Які причини, на вашу думку, призвели до політичних розладів у Директорії, до розпаду її армії? Чому влада Директорії, на яку покладали великі надії українці, закінчилась установленням фактичної диктатури С. Петлюри?
Добу Директорії можна охарактеризувати як невдалу спробу відродити Українську Народну Республіку і утворити єдину незалежну Соборну Україну в досить несприятливих зовнішньополітичних умовах. Директорія зіткнулась з протидією Радянської Росії, Польщі, Антанти, армії Денікіна та радянського уряду України. УНР опинилася в кільці фронтів: зі сходу наступали більшовицькі війська, на півдні — армія Денікіна та французькі війська, на заході активізувалася польська агресія. Серед керівництва самої Директорії не було єдності. Ліві на чолі з В. Винниченком були за союз з Москвою, інші з С. Петлюрою - за спільні дії з Антантою. Поряд з тим виникли внутрішньополітичні труднощі: армія УНР стала небоєздатною, не підтримали Директорію селяни. Розкажіть, чому так сталося?
5 лютого 1919 р. червоногвардійські загони увійшли до Києва. В Україні знову було встановлено Радянську владу. Керівництво Директорії перебазувалося до Вінниці, а потім - до Проскурова, Рівного. Під тиском військового французького командування В. Винниченко вийшов з уряду і виїхав за кордон. Директорію очолив С. Петлюра.
У квітні 1920 р. С. Петлюра підписав угоду з Польщею про спільну боротьбу проти більшовицьких збройних сил, що знаходились на той час в Україні. 25 травня - 7 червня 1920р. було вчинено сумісний воєнний похід на Київ, але він був невдалим. 21 березня 1921 р. у Ризі було підписано мирний договір між Польщею і Радянською Росією, згідно з яким до Польщі відійшли західноукраїнські землі і покладено кінець чотирьохрічному існуванню УНР.
Розгляд третього питання доцільно почати з подій в західноукраїнських землях після розпаду Австро-Угорської монархії, звернувши увагу на те, що в умовах завершення Першої світової війни у листопаді 1918 р. під тиском національно-визвольної боротьби поневолених народів Австро-Угорська імперія розпалася на кілька незалежних держав. З’явилась можливість заявити про своє прагнення утворити власну державу і в українців на західноукраїнських землях. За яких обставин і коли була проголошена Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР)? За яких умов було підписано угоду про об’єднання ЗУНР і УНР в «єдину незалежну Українську Народну Республіку»? Чи мала, на вашу думку, ЗУНР реальні шанси вистояти?
Відповісти на ці питання Вам допоможе знайомство з швидким перебігом подій, кардинальною зміною ситуації (див. схему 2).
Схема 2
| В жовтні 1918 р. в Австро-Угорщині відбулася революція. Імператор прийняв маніфест про федеративну перебудову імперії. | [ | В зв’язку з цим 18 жовтня 1918 р. у Львові громадські діячі Східної Галіції і Буковини створили Українську Національну Раду. | [ |
| Українська Національна Рада заявила про намір створити на українських землях, що входили до складу Австро-Угорщини, незалежну державу. | [ | Рішення Національної Ради було підтримане мітингами, демонстраціями населення, а також українськими військовими з’єднаннями, створеними у жовтні 1918р. | [ |
| В ніч з 31 жовтня на 1 листопада українські військові з’єднання взяли під свій контроль стратегічні пункти Львова, Станіслава, Тернополя, Коломиї, Рави-Руської та інших міст Східної Галичини. | [ | Австрійський уряд був змушений погодитися на передачу влади у Східній Галичині Українській Національній Раді. | [ |
| Національна Рада призначила уряд - Тимчасовий Державний Секретаріат на чолі з К. Левицьким. | [ | 13 листопада 1918 р. уряд прийняв присягу і проголосив створення ЗУНР. Її територія охоплювала 70 тис. км2, а населення налічувало майже 6 млн. осіб. | [ |
| 4 січня 1919 р. президентом республіки було обрано Євгена Петрушевича. | [ | 22 січня 1919 р., у Києві урочисто проголошено АКТ про об’єднання УНР і ЗУНР в єдину Соборну незалежну українську державу. | [ |
Політичне зближення Західноукраїнської держави з Наддніпрянською Україною дало певні практичні наслідки. Зокрема, уряд УНР надав ЗУНР грошову і військову допомогу. Однак після переговорів Петлюри з Польщею, що галичани сприйняли як зраду, у кінці 1919 р. Президент ЗУНР Є. Петрушевич денонсував Акт злуки. Основну територію ЗУНР окупувала Польща.
Отже, Західна Україна так і не змогла добитися незалежності у роки української революції.
Четверте питання доцільно розпочати з того, що у міру того, як падав авторитет Центральної Ради, серед населення все наполегливіше поставало питання про скликання Всеукраїнського з’їзду рад, який за прикладом Радянської Росії передав би владу робітникам і селянам.
4 грудня 1917 р. у Києві розпочав свою роботу Всеукраїнський з’їзд рад. Але більшість делегатів підтримала не більшовиків, а ЦР. Тоді більшовицька фракція на чолі з В. Затонським переїхала до Харкова, об’єдналась з делегатами III з’їзду рад Донецького та Криворізького басейнів і 11-12 грудня 1917 р. провела альтернативний з’їзд рад, який проголосив встановлення радянської влади в УНР та обрав Центральний виконавчий комітет рад України на чолі з Ю. Медведєвим. Було сформовано перший український радянський уряд - Народний секретаріат. З’їзд об’явив Центральну Раду і всі її закони скасованими. Україну вперше проголошено республікою рад робітничих, солдатських і селянських депутатів. Наприкінці 1917 — початку 1918 р. радянську владу встановлено практично на всій Лівобережній Україні, частині Правобережжя, Слобідської України та в Криму. Але протягом лютого - березня 1918 р. її було втрачено під тиском військ німецького блоку.
У листопаді 1918 р. було створено новий Український радянський уряд. У ході війни Радянської Росії проти УНР в кінці 1918 р. на початку 1919 р. в Україні вдруге було встановлено радянську владу. 6 січня 1919 р. УНР одержала нову назву - Українська Соціалістична Радянська Республіка (УСРР). Юридичне оформлення радянської державності в Україні відбулося 10 березня 1919 р., коли III Всеукраїнський з’їзд рад прийняв першу Конституцію УСРР. Цей документ закріпив владу рад в Україні і визначив перехід від буржуазного ладу до соціалізму.
Уважно розглянувши схему 3, розкрийте сутність радянської політики «воєнного комунізму» і реакцію на неї українського селянства.
Схема 3
Важливо засвоїти, що політика «воєнного комунізму», яка була введена радянською владою на початку 1919 р., викликана насамперед надзвичайно складними політичними та економічними обставинами, які виникли в ході громадянської війни. У той же час вона мала сприяти планам більшовиків, прискорити світову революцію і здійснити швидкий перехід від товарно-грошових відносин до економіки без ринку і грошей.
Політика «воєнного комунізму» викликала хвилю селянського руху. Особливо могутніми були повстання селян під керівництвом отаманів Махна, Зеленого, Григор’єва та ін. Повстанський рух суттєво знесилив радянську владу. Тому білогвардійська армія генерала Денікіна у 1919 р. швидко окупувала майже всю Україну.
Втретє Радянську владу в Україні було відновлено на початку 1920 р. після розгрому армії Денікіна.
У кінці доцільно сформулювати причини поразки української національно-демократичної революції 1917-1920 рр. та висновки про її досягнення і історичні уроки. При цьому дуже важливо акцентувати увагу на тому, що уроки боротьби українського народу за утворення власної держави переконливо свідчать про те, що значних політичних і соціальних результатів можна було досягти тільки за умов єдності соціального і національного рухів. І навпаки, їх роз’єднаність та використання у своїй боротьбі третіх, інколи навіть зовнішніх сил, сприяли розгортанню громадської війни, іноземної інтервенції, захопленню сусідніми державами частини українських земель і врешті, поразці національно-демократичної революції.
Питання проблемного характеру
Відомо, що в перших трьох Універсалах Центральної Ради обстоювалась національно-територіальна автономія, і лише у четвертому проголошувалась незалежність України. Чим можна пояснити цю нерішучість та непослідовність ЦР? У чому Ви вбачаєте тут протиріччя?
Завдання для самостійної роботи
1. Розкрийте політичну ситуацію в Україні у перші дні після повалення Тимчасового Уряду і приходу до влади більшовиків.
2. Проаналізуйте діяльність Центральної Ради у 1917 - на початку 1918 рр. для розбудови української державності.
3. Підготуйте реферативну роботу про участь у політичній боротьбі в Україні М. Грушевського, В. Винниченка, С. Петлюри, В. Махна (за вибором).
4. Складіть періодизацію історії Центральної Ради.
Тестові завдання
1. Яка з наведених оцінок, на Ваш погляд, найбільш реалістично характеризує мотиви рішення Центральної Ради від 9 січня 1918 р., згідно з яким УНР була проголошена незалежною державою:
а) вимушений крок, до якого вдалася Центральна Рада, щоб врятувати свою владу в Україні;
б) закономірний результат розвитку українського національно-визвольного руху;
в) «гарний жест», який зробили члени Центральної Ради розуміючи, що їм не вдасться зберегти владу у своїх руках;
г) Ваш варіант відповіді.
2. Встановіть відповідність:
а) Тимчасовий уряд 1) УНП, ТУП, УПСР, УСДРП
б) Ради робітничих 2) меншовики, есери, більшовики
і солдатських депутатів;
в) Українська 3) кадети.
Центральна Рада.
3. Головним завданням національно-демократичної революції в Україні у 1917 р. було:
а) розв’язання питання державного самовизначення України;
б) розв’язання аграрного питання;
в) закінчення Першої світової війни;
г) розв’язання завдань, перелічених у пунктах а), б), в).
4. У центрі уваги Центральної Ради влітку 1917 р. були такі проблеми:
а) розв’язання національного питання, досягнення автономії України;
б) розв’язання аграрного питання;
в) соціальний захист трудящих;
г) досягнення державної незалежності.
5. Встановіть відповідність:
а) 10 червня 1917 р.
б) 3 липня 1917 р.
в) 7 листопада 1917 р.
г) 9 січня 1918 р.
д) 12 грудня 1917 р.
1) III Універсал Центральної Ради. Проголошення Української Народної Республіки (УНР);
2) IV Універсал Центральної Ради. Проголошення незалежності України;
3) ІІ Універсал Центральної Ради;
4) Проголошення радянської влади в Україні;
5) І Універсал Центральної Ради. Проголошення автономії України.
6. Центральна Рада стосовно жовтневих подій 1917 р. у Петрограді та приходу до влади в Росії більшовиків зайняла таку позицію:
а) цілковито підтримала збройний переворот у Петрограді, який і точки зору українців повалив контрреволюційний Тимчасовий уряд;
б) рішуче засудила дії більшовиків, вбачаючи в них загрозу своєму впливу в Україні;
в) спочатку зайняла доброзичливу позицію стосовно більшовицького уряду, але з часом змінила її на негативну, зрозумівши, що більшовики не збираються ні з ким ділитися своєю владою;
г) спочатку була вороже налаштована до захоплення влади більшовиками, але зрозумівши, що вони сприятимуть втіленню ідеї автономії України, змінила своє ставлення до них на доброзичливе.
7. Згідно з III Універсалом Україна проголошувалася:
а) незалежною народною республікою;
б) автономною державною одиницею у складі Російської республіки;
в) автономною державною одиницею у складі оновленої федерації, що виникла на уламках Російської імперії.
8. Всеукраїнський з’їзд рад, який більшовики скликали в Харкові 12 грудня 1917 р., ухвалив такі рішення:
а) визнав УНР незалежною державою;
б) визнав УНР федеративною частиною Російської республіки;
в) визнав владу Центральної Ради на всій території України;
г) зі складу УНР було виключено Донецько-Криворізький регіон, на основі якого було створено Донецько-Криворізьку республіку, що ввійшла до складу Росії;
ґ) проголосив створення радянської влади в Україні;
д) проголосив включення до складу УНР територій Кубані, Криму та Дону.
9. З-поміж тверджень, які розкривають причини падіння авторитету Центральної Ради в Україні навесні 1918 р., виберіть помилкові:
а) домінування соціалістичних настроїв серед членів Центральної Ради;
б) втрата соціальної основи внаслідок непослідовної соціально-економічної політики;
в) відсутність регулярних збройних сил, здатних обороняти УНР;
г) неспроможність забезпечити виконання взятих за Брестським договором зобов’язань перед Німеччиною та її союзниками;
г) послідовна політика на збереження національно-державної незалежності УНР.
10. Встановіть відповідність:
а) УНР 1) республіка рад;
б) Українська Держава 2) монархія;
П. Скоропадського
в) УСРР 3) демократична республіка.
11. Вкажіть період існування Гетьманату:
а) березень 1917 р. - січень 1918 р.;
б) січень 1918р.- квітень 1918 р.;
в) квітень 1918 р. - грудень 1918 р.
12. Акт злуки Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки було проголошено:
а) 1 листопада 1918 р.;
б) 22 січня 1919 р.;
в) 25 січня 1919 р.;
г) 26 січня 1919 р.
Навчальне видання
Бут Олександр Микитович, д-р іст. наук, професор
Лихачова Лариса Борисівна, канд.. іст. наук, доцент кафедри історії слов ’ян
ІСТОРІЯ УКРАЇНИ
(Деякі актуальні питання середини IX - початку XX ст.)