Суть інноваційних проектів та їх зміст

Поняття "інноваційний проект" може розглядатися як:

• форма цільового управління інноваційною діяльністю;

• комплект документів.

Як форма цільового управління інноваційною діяльністю інноваційний проект являє собою складну систему взаємообумовлених і взаємопов’язаних за ресурсами, термінами і виконавцями заходів, спрямованих на досягнення конкретних цілей (завдань) на пріоритет­них напрямках розвитку науки і техніки. Як процес здійснення інно­вацій — це сукупність виконуваних у визначеній послідовності на­укових, технологічних, виробничих, організаційних, фінансових і ко­мерційних заходів, що приводять до інновацій. У той же час інно­ваційний проект — це комплект технічної, організаційно-планової і розрахунково-фінансової документації, необхідної для реалізації цілей проекту.

Інноваційний проект — це система взаємопов'язаних цілей і про­грам їхнього досягнення, що являють собою комплекс науково-дослідних дослідно-конструкторських, виробничих, організаційних, фінансових, комерційних й інших заходів, відповідним чином ор­ганізованих, оформлених комплектом проектної документації і забез­печуючих ефективне вирішення конкретного науково-технічного завдання (проблеми), вираженого в кількісних показниках і приводить до інновації.

До основних елементів інноваційного проекту відносяться:

• однозначно сформульовані цілі і завдання, що відображають основне призначення проекту;

• комплекс проектних заходів щодо вирішення інноваційної про­блеми і реалізації поставлених цілей;

• організація виконання проектних заходів, тобто ув'язування їх з ресурсами і виконавцями для досягнення цілей проекту в обмежений період часу й у рамках заданої вартості і якості;

• основні показники проекту (від цільових — з проекту в цілому, до часткових — з окремих завдань, тем, етапів, заходів, виконавців), у тому числі показники, що характеризують його ефективність.

Інноваційні проекти можуть формуватися як у складі науково-технічних програм, реалізуючі завдання окремих напрямків (за­вдань, розділів) програми, так і самостійно, вирішуючи конкретну проблему на пріоритетних напрямках розвитку науки і техніки.

Формування інноваційних проектів для вирішення найваж­ливіших науково-технічних проблем (завдань) забезпечує:

• комплексний, системний підхід до вирішення конкретного завдан­ня (мети науково-технічного розвитку);

• кількісну конкретизацію цілей науково-технічного розвитку і строге відображення кінцевих цілей і результатів проекту в управлінні інноваціями:

• безупинне наскрізне управління процесами створення, освоєння, виробництва і споживання інновацій:

• обґрунтований вибір шляхів найбільш ефективної реалізації цілей проекту:

• збалансованість ресурсів, необхідних для реалізації інноваційно­го проекту:

• міжвідомчу координацію й ефективне управління складним комплексом робіт із проекту.

Реалізація задуму інноваційного проекту забезпечується учасни­ками проекту. У залежності від виду проекту в його реалізації мо­жуть брати участь від однієї до кількох десятків (іноді сотень) ор­ганізацій. У кожної з них свої функції, ступінь участі в проекті й міра відповідальності за його долю.

Замовник — майбутній власник і користувач результатів проекту. В ролі замовника може виступати як фізична особа, так і юридична.

Інвестор — фізичні чи юридичні особи, що вкладають засоби в проект. Інвестор може бути і замовником. Якщо це не та сама особа, то інвестор укладає договір із замовником, контролює виконання контрактів і здійснює розрахунки з іншими учасниками проекту.

Проектувальник — спеціалізовані проектні організації, що роз­робляють проектно-кошторисну документацію. Відповідальною за виконання всього комплексу цих робіт звичайно є одна організація, названа генеральним проектувальником.

Постачальник — організації, що забезпечують матеріально-тех­нічне забезпечення проекту (закупівлі і постачання).

Виконавець (організація-виконавець, підрядчик, субпідрядник) — юридичні особи, що несуть відповідальність за виконання робіт відповідно до контракту.

Керівник проекту (у прийнятій на Заході термінології, проект-менеджер) — юридична особа, якій замовник делегує повноваження з керівництва роботами за проектом: планування, контроль і коорди­нація робіт учасників проекту. Конкретний склад повноважень керів­ника проекту визначається контрактом із замовником.

Команда про­екту — специфічна організаційна структура, очолювана керівником проект}' і створювана на період здійснення проекту з метою ефектив­ного досягнення його цілей.

 

Різноманіття можливих цілей і завдань науково-технічного роз­витку визначає і розмаїтість видів інноваційних проектів.

У залежності від охоплення ними етапів інноваційного процесу розрізняють:

— повний інноваційний проект, що включає всі етапи інноваційного процесу, починаючи з проведення фундаментальних досліджень до реалізації інноваційного продукту чи послуги;

—неповний інноваційний проект першого типу, що охоплює перші етапи інноваційного процесу;

— неповний інноваційний проект другого типу, що об'єднує завершальні етапи інноваційного процесу.

 

У залежності від часу, затрачуваного на реалізацію проекту і до­сягнення його цілей, інноваційні проекти можуть бути розділені на:

• довгострокові (більше 5 років),

• середньострокові (від 3 до 5 років),

• короткострокові (менше 3-х років).

З погляду характеру цілей проект може бути кінцевим, тобто відбивати мету вирішення інноваційної проблеми (завдання) в ціло­му чи проміжним, пов'язаним з досягненням проміжних результатів вирішення складних проблем. За видом потреб, що задовольняються, проект може бути орієнтований на існуючі потреби чи на створення нових. Класифікація інноваційних проектів за типом інновацій допу­скає розподіл їх на:

• введення нового (радикального) чи удосконаленого продукту;

• введення нового чи удосконаленого методу виробництва:

• створення нового ринку;

• освоєння нового джерела постачання сировини чи напівфабрикатів;

• реорганізація структури управління.

В основі розгляду змісту інноваційного проекту за процесом йо­го формування і реалізації, лежить концепція життєвого циклу інноваційного проекту. яка виходить з того, що інноваційний проект є процес, який відбувається протягом кінцевого проміжку часу. У такому процесі можна виділити ряд послідовних за часом етапів (фаз), що розрізняються за видами діяльності, які забез­печують його здійснення.

Інноваційний проект, розглянутий як процес, що відбувається в часі, охоплює наступні етапи.

• Формування інноваційної ідеї (задуму). Це процес зародження інноваційної ідеї і формулювання генеральної (кінцевої) мети проекту. На цьому етапі визначаються кінцеві цілі (кількісна оцінка за обсягами, термінами, розмірами прибутку) проекту і виявляються шляхи їхнього досягнення, визначаються суб'єкти й об'єкти інвестицій, їхньої форми і джерела.

• Розробка проекту. Це процес пошуку рішень з досягнення кінцевої мети проекту і формування взаємопов'язаного за часом, ресурсами і виконавцями комплексу завдань і заходів реалізації мети проекту.

На цьому етапі:

- здійснюється порівняльний аналіз різних варіантів досягнення цілей проекту і вибір найбільш життєздатного (ефективного) для реалізації;

- розробляється план реалізації інноваційного проекту;

- зважуються питання спеціальної організації для роботи над про­ектом (команди проекту);

- виробляється конкурсний добір потенційних виконавців проекту й оформляється контрактна документація.

Реалізація проекту. Це процес виконання робіт з реалізації поставлених цілей проекту. На цьому етапі здійснюється контроль виконання календарних планів і витрати ресурсів, коректування виниклих відхилень і оперативне регулювання ходу реалізації проекту.

Завершення проекту – Це процес здачі результатів проекту замовнику і закриття контрактів (договорів). Цим завершується життєвий цикл інноваційного проекту.

Управління інноваційним проектом — це процес прийняття і реалізації управлінських рішень, пов'я­заних з визначенням цілей, організаційної структури, плануванням заходів і контролем над ходом їхнього виконання, спрямованих на ре­алізацію інноваційної ідеї.

Узагальнено цикл управління можна представити двома стадіями:

• розробка інноваційного проекту;

• управління реалізацією інноваційного проекту.

На першій стадії визначається мета проекту й очікувані кінцеві ре­зультати, дається оцінка конкурентоспроможності і перспективності ре­зультатів проекту, можливого ефекту, формується склад завдань і ком­плекс заходів проекту, здійснюється планування проекту й оформлення його. Найважливішою на цій стадії є оцінка реалізованості проекту.

На другій стадії вибираються організаційні форми управління, зважуються завдання виміру, прогнозування й оцінки оперативної ситуації, що склалася, після досягнення результатів, витрат часу, ре­сурсів і фінансів, аналізу й усуненню причин відхилення від розроб­леного плану, корекція плану.

 

 

Планування інноваційних проектів.

Планування забезпечує учасникам програми розуміння цілей і опис робіт, які повинні бути виконані, створює основу для розподілу робіт між учасниками проекту і призначення ресурсів.

План реалі­зації інноваційного проекту являє собою детальний, розгорнутий у часі, збалансований за ресурсами і виконавцями, взаємопов'язаний перелік науково-технічних, виробничих, організаційних й інших за­ходів, спрямованих на досягнення загальної мети чи вирішення по­ставленого завдання. Таким чином, план містить вказівки кому, яке завдання й у який час вирішувати, а також які ресурси потрібно виділити на вирішення кожного завдання. Як правило, він оформ­ляється у вигляді комплексної інноваційної програми.

При управлінні інноваційними проектами, як правило, викорис­товується наступна система планів:

1. За горизонтом планування:

- стратегічний;

- поточний;

- оперативний.

2. За змістом:

- продуктово-тематичний;

- об’ємно-календарний;

- техніко-економічний;

- бізнес-план.

3. За рівнем:

- проект у цілому;

- проект організацій-учасників;

- окремих видів робіт.

Стратегічний план визначає цільову спрямованість, етапи й основні віхи проекту, що характери­зуються термінами завершення комплексів робіт, термінами поста­чання продукції.

Поточний план уточнює терміни виконання ком­плексів робіт і потребу в ресурсах, встановлює чіткі границі між ком­плексами робіт, за виконання яких відповідають різні організації-виконавці, у розрізі року.

Оперативний план деталізує рішення, прий­няті при складанні річного плану за кварталами і місяцями, що по­легшує контроль його виконання і забезпечує своєчасне регулювання ходу проектних робіт і координацію дій учасників проекту.

У процесі продуктово-тематич­ного планування за завданнями, включеними у проект, визначаються наступні параметри:

• склад етапів робіт і терміни їхнього виконання;

• склад відповідальних виконавців і співвиконавців за етапами:

• кошторисна вартість кожного етапу. у тому числі витрати на НДДКР, капітальні вкладення, інші витрати з розбивкою за роками;

• перелік найважливіших матеріально-технічних ресурсів, не­обхідних для реалізації завдання, з розбивкою за роками;

• розрахунки економічної ефективності;

• карти технічного рівня за новими видами продукції і за новими технологічними процесами.

Ефективним методом розробки продуктово-тематичного плану є програмно-цільові методи, інструментом — ""дерево цілей" і "дерево робіт", а основною формою — розробка комплексної програми ре­алізації проекту.

Об’ємно-калеидарний план інноваційного проекту визначає три­валість і обсяги робіт, дати початку і закінчення виконання робіт, тем, завдань проблемно-тематичного плану, резерви часу і величини ре­сурсів, необхідних для виконання проекту. Календарні розрахунки мають своєю метою регламентацію злагодженого і погодженого ходу робіт з обліком доцільної їхньої послідовності і взаємозв'язку з кож­ної теми (завдання) проблемно-тематичного плану і за окремими організаціями-виконавцями, а також за проектом в цілому.

Техніко-економічний (чи ресурсний) план являє собою план ре­сурсного забезпечення інноваційного проекту (матеріально-техніч­ного, інтелектуального, інформаційного, грошового) і визначає склад і потребу в ресурсах, терміни постачань і потенційних постачаль­ників і підрядчиків. Особливим видом ресурсів є кошти (фінанси). Планування витрат повинне здійснюватися таким чином, щоб вони могли задовольнити потреби у фінансових ресурсах протягом усього часу здійснення проекту. Для цього складається бюджет проекту.

Бюджет інноваційного проекту — це план, виражений у кількісних показниках, що відображає витрати, необхідні для досяг­нення поставленої мети. Загальний бюджет показує витрати засобів на проект рік за роком протягом усього періоду часу його здійснення. При цьому бюджет першого року з поквартальною і помісячною роз­бивкою визначається достатньо точно, а бюджети майбутніх років можуть змінюватися зі зміною цін.

Правильно складений бюджет проекту спря­мований на вирішення двох основних завдань:

• забезпечення такої динаміки інвестицій, що дозволила б виконати
проект відповідно до тимчасових і фінансових обмежень;

• зниження обсягу витрат і ризику проекту за рахунок відповідної
структури інвестицій і максимальних податкових пільг;

 

Вихідною інформацією для планування витрат на проект є: кош­торисна документація за проектом і календарний план проекту.

 

Розрізняють чотири способи фінансування проекту:

• акціонерне фінансування. Являє собою внески коштів, устаткування, технології;

• фінансування з державних джерел. Здійснюється безпосередньо за рахунок інвестиційних програм через пряме субсидування;

• лізингове фінансування. Має на увазі передачу учасникам проек­ту прав власності на проект чи його частину інвестору:

• боргове фінансування. Здійснюється за рахунок кредитів банків і
боргових зобов'язань юридичних чи фізичних осіб.

Бізнес-план інноваційного проекту дозволяє оцінити й обґрунтувати можливість реалізації проекту в умовах конкуренції. При скла­данні бізнес-плану необхідно відповісти на такі питання, як: "Читак уже гарна сама ідея? На кого розрахований новий продукт чи послу­га? Чи знайде цей продукт чи послуга свого покупця? З ким прийдеться конкурувати?"'. Бізнес-план являє собою короткий програм­ний документ, що дає уявлення про цілі, методи здійснення й очіку­вані результати інноваційного проекту.

Розробка інноваційного проекту завершується підготовкою про­ектної документації. Єдиний склад проектної документації поки не встановлений і в кожнім конкретному випадку її склад визначається у вихідному завданні. Інноваційний проект будь-якого рівня повинен включати наступні розділи:

• зміст проблеми й обґрунтування необхідності її вирішення в рамках проекту;

• основні цілі і завдання, терміни й етапи реалізації проекту;

• система заходів програми проекту;

• склад НТР — головного (і за розділами чи етапами) проекту;

• ресурсне забезпечення проекту за рахунок засобів державного бюджету і позабюджетних джерел, бюджетів суб'єктів держави і т.д.;

• оцінка ефективності, соціально-економічних і екологічних наслідків від реалізації проекту;

• механізм реалізації проекту;

• організація управління проектом і контроль над ходом його реалізації.

Кожний з перерахованих розділів представляється табличним чи графічним матеріалом. До проекту повинні бути додані пояснюваль­на записка і бізнес-план із соціально-економічними і техніко-економічними обґрунтуваннями.

Звичайно, внаслідок непередбачених змін зовнішнього оточення тривалість виконання проекту і фактична його вартість відрізняються від запланованих величин. Внесення змін є звичайним явищем у будь-якої програми.

Всі основні елементи проекту повинні контролюватися менеджером. Він повинен визначити процедуру й установити послідовність збору даних через визначені інтервали часу, робити аналіз отриманих даних і прогнозувати вплив поточного стану справ на виконання обсягів робіт, що залишилися.