Основні завдання інтеграції біометричних технологій 4 страница

Вчені з Імперського коледжу Лондона й Даремського університету запропонували досить оригінальний варіант боротьби з можливістю підробки документів. Система лазерної ідентифікації поверхні «Laser Surface Authentication» (LSA) сканує найдрібніші нерівності оригіналу документа з паперу, пластика, металу або кераміки, який пред’являється для контролю, та малює своєрідну картину зліпка його поверхні. Таким чином, силові структури і, насамперед, правоохоронні органи можуть отримати новий досить дешевий спосіб перевірки дійсності паспортів, особистих посвідчень, кредитних карток, грошових банкнотів, CD і DVD з програмним забезпеченням.

Мікроскопічні неоднорідності на поверхні матеріалу об’єкта, що перевіряється, скануються за допомогою дешевого портативного лазерного сканера. Отримане зображення кодується разом з унікальним серійним номером і заноситься до бази даних. Коли по-
трібно буде підтвердження достовірності документа, його поверхня буде знову відсканована, а одержана інформація звірена з відомостями, що зберігаються у базі даних**.

Уряди країн, що запроваджують біометричні системи, повинні ретельно продумувати і зважувати кожен крок щодо впровадження біометричних технологій та створення відповідних державних систем, інакше передумови можливого майбутнього краху цього важливого заходу в боротьбі з тероризмом, нелегальною міграцією і злочинністю, у тому числі й міжнародною, будуть по суті закладені безпосередньо в саму концепцію цих програм.

Зважаючи на такий факт, що біометрічні технології починають відігравати все важливішу роль у цивільній інфраструктурі, вони повинні ставати все більш функціонально гнучкими, сумісними, зручними, надійними, особливо захищеними та мати можливість у разі потреби до модифікації.

На підтвердження цієї тези можна навести такий досить яскравий приклад. Ідентифікацію на основі ДНК нині прийнято вважати одним з наймогутніших інструментів у боротьбі правоохоронних органів зі злочинністю та й загалом при проведенні судових розслідувань. На відміну від дактилоскопії, для ДНК-аналізу розраховано оцінки ймовірності можливих помилок впізнання, і ця ймовірність дійсно надто мала. У судовій практиці вже є достатньо прикладів, коли саме ДНК-аналіз допоміг виправити помилки невірної ідентифікації за відбитками пальців і реабілітувати несправедливо засуджених або заарештованих людей. Тому навколо цього методу аналізу сформувався ореол якогось абсолютного засобу встановлення істини, при використанні якого нібито ніколи не припускаються помилок і який практично має стовідсоткову надійність. У масовій свідомості склалася певна думка, що сліди ДНК підробити практично неможливо. Але реальна картина виглядає інакше.

Австралійський вчений-біотехнолог Девід Беррімен з Університету Мердока під час проведення експериментів встановив, що знайомому з біотехнологіями зловмисникові ефективно підробити ДНК-сліди, в принципі, зовсім не важко. Стурбований своїм відкриттям дослідник звернувся до відповідних інстанцій, намагаючись попередити про потенційну небезпеку поліцію та судові органи, проте жодної реакції у властей ця новина не викликала. Тоді Д. Беррімен звернувся до тележурналістів, які й відзняли на дану тему матеріал, що був показаний по австралійському телебаченню ще у вересні 2004 року.

Для додання сюжету більшого драматизму цю передачу зробили у вигляді інсценування злочину, коли реальні краплі крові, мимоволі залишені злочинцем на місці «вбивства», були експериментатором обприскані із заздалегідь підготовленого флакона з концентрованим розчином чужої ДНК. Після чого відставний поліцейський експерт з ДНК-аналізу провів дослідження зразків, вилучених з місця події, та зробив висновок, в якому однозначно було вказано, що зібрані на місці події зразки крові належали не реальному «вбивцеві», а зовсім іншій людині, ДНК-розчин якої зберігався у флаконі.

Постає питання, наскільки важко зловмисникові отримати ДНК іншої людини, щоб виготовити спрей із змістом чужої ДНК і, таким чином, «підставити» когось замість себе? Як виявилось, зробити це, по суті, не складніше, ніж отримати чийсь відбиток пальця. Можна дістати склянку зі зразком слини, що залишилася на його краєчку, або недопалок сигарети, або волос з коренем, що випав з голови. У будь-якому з цих перерахованих зразків достатньо молекул ДНК, які при поміщенні у так звану машину полімерної ланцюгової реакції (PCR) можуть з великою швидкістю розмножуватись, та в результаті одержують ДНК-молекули в мільярдах і трильйонах копій. Через декілька годин роботи PCR-машини отриманої кількості ДНК-спрею буде досить, щоб наповнити весь об’єм парфюмерного флакона. За висновком експертів, цього об’єму цілком достатньо, щоб приховати будь-який компрометуючий ДНК-слід на місці злочину, для чого потрібно лише обприскати місце події виготовленим спреєм з флакона.

Звичайно, можна стверджувати, що PCR-машини досить дорогі і не можуть бути легкодосяжними для злочинців. Проте, в даному випадку не стільки важлива можливість придбання стерильного PCR -апарату, як сам факт можливості виготовлення ДНК-спрею шляхом підбору відповідного режиму процесу розігріву і охолодження. В принципі, позитивний результат можна одержати і за допомогою каструлі на кухні, маючи під рукою теплу та холодну воду і швидкореагуючий термометр. Крім того, добре відомо, що якщо на ринку кримінальних послуг з’являється стійкий попит на будь-яку технологію, то зловмисники успішно освоюють і достатньо складні технологічні процеси.

Фальшивий ДНК-доказ поки що не набув широкого поширення. Але зовсім не тому, що це технічно зробити досить складно. Як свідчить кримінальна статистика, понад 50%
усіх злочинів здійснюють люди, що перебувають у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння, а їх часто не турбує не тільки наявність слідів ДНК, але навіть залишення на
місці злочину слідів відбитків пальців. Інша ж частина злочинців, навіть якщо вони тверезі й розумні, зазвичай обирають куди простіші, але не менш ефективніші способи для досягнення своєї мети, ніж труднощі з використанням технології розмноження чужої ДНК.

Проте слід пам’ятати і враховувати у процесі проведення розслідувань той факт, що підробка ДНК-доказу абсолютно можлива, але звичайно лише в тому випадку, якщо вона комусь дійсно необхідна*.

Таким чином, можна зробити висновок, що регулярне оновлення систем захисту біометричних документів і технологій, а також використання систем на їх основі повинно стати головним завданням як розробників, так і споживачів, оскільки цілком очевидно, що створення муляжів або апаратно-технологічних рішень, які б дозволяли обходити розроблені процедури контролю за будь-якою ознакою, справа лише часу, грошей і техніки.


СПЕЦІАЛЬНА ЧАСТИНА

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

Розділ 9

НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА В XXI СТОЛІТТІ

І ДЕЯКІ ДОДАТКОВІ ЗАХОДИ

ЩОДО ЇЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Проблема забезпечення адекватної національної безпеки завжди була викликом для урядів усіх країн. Але якщо раніше було потрібно запобігати озброєним вторгненням ворожих сусідів, то в XXI столітті, окрім запобігання цій традиційній небезпеці, виникла необхідність адекватно відповідати на зовсім інші типи загроз.

Характер цих загроз визначають сформовані в даний час загальносвітові тенденції розвитку. До них належать глобалізація та негативна реакція на неї, активізація недержавних структур з потенціалом, який у деяких випадках дорівнює можливостям ряду країн, наявність глобального інформаційного середовища, створеного інтернетом і супутниковими засобами зв’язку. І поки світова спільнота не навчиться належним чином нейтралізувати такі загрози, будь-який розумний супротивник буде використовувати їх.

Зараз у світі, як стверджує директор національної розвідки США адмірал Майк Макконнелл у доповіді «Глобальні тенденції 2025», що була представлена Національній раді з розвідки Сполучених Штатів Америки, спостерігається не тільки ріст впливу на світову ситуацію групи країн, але й деяких недержавних формувань. До них слід віднести терористичні організації, об’єднання бізнесменів і міжнародні кримінальні угруповування. Їх вплив на стан міжнародної обстановки рік від року продовжує збільшуватися і, як не дивно, його стимулює розвиток нових технологій.

Найбільш ймовірним варіантом майбутніх змін аналітики розвідувального співтовариства, за висловленням їх шефа, вважають перехід «стратегічного суперництва до зон торгівлі, демографії, а також у сферу доступу до природних ресурсів, інвестицій та технологічних нововведень».

Причому боротьба за технологічну перевагу стане ключовим чинником в отриманні домінуючого впливу на майбутній світ*.

Значна кількість загроз для внутрішньої безпеки будь-якої розвиненої держави в наш час виходить від політично вмотивованих, незадоволених, позбавлених цивільних прав людських індивідуумів, які підтримують зв’язки з терористичними рухами в інших країнах, основними джерелами фінансування яких є доходи від контрабанди, незаконного відмивання грошей та іншої злочинної діяльності.

Сучасний підхід до національної безпеки містить у собі інтегроване поєднання як політичних, так і технологічно передових внутрішніх і глобальних систем безпеки, які в цілому повинні бути пристосовані як до міжнародних, так і національних умов і можливостей. При розробці доктрини національної безпеки будь-якої розвиненої держави в XXI столітті повинні бути взяті до уваги як глобальні вимоги, так і місцеві культурні та соціальні особливості. На думку канцлера ФРН і голови ХДС Ангели Меркель, що була висловлена 3 грудня 2007 року на з’їзді Християнсько-демократичного союзу (ХДС), в сучасних умовах «немає відмінності між зовнішньою та внутрішньою безпекою»**.

Глобальна війна проти тероризму сфокусувала увагу світової громадськості на боротьбі з загрозами терористичних актів, жертвами яких стає ні в чому не винне цивільне населення. Зростаюча загроза світовій безпеці, бажання людей мати гарантований особистий захист і поява нових технологій стимулюють розвиток охоронних і біометричних систем. На поточний момент спостерігається зростання особливої уваги до систем інтелектуального відеоспостереження, однієї з задач якої стала ідентифікація індивідуума за його відеозображенням у режимі реального часу. Спецслужби насамперед зацікавлені в автоматизації процесу виявлення осіб, які підозрюються у скоєнні будь-яких злочинних діянь або в намірі їх вчинення. Технологія відеонагляду, яка спочатку призначалась для контролю і обліку звичайних правопорушень, еволюціонувала в технічні комплекси для захисту від тероризму***.

Досить значні політичні і економічні збитки національним інтересам завдають політичні й економічні мігранти та незаконне контрабандне переміщення товарів через державний кордон. Контрабанда завдає суттєвого удару доходу уряду будь-якої країни, навіть якщо не брати до уваги ту шкоду, яку вона наносить міжнародним відносинам, оскільки вона здійснюється з території сусідніх держав, а її маршрути можуть проходити через треті країни. Свого часу колишній британський прем’єр-міністр Т. Блер заявив: «Загроза безпеці, перед якою ми стоїмо, не є звичайною. Це виклик зовсім іншого походження в порівнянні з тим, що ми мали раніше»****.

Нелегальна економічна імміграція становить серйозну загрозу розвиткові економіки будь-якої країни та забезпеченню зайнятості своєї робочої сили, якщо вона здійснюється безконтрольно. Серед мігрантів певну частку складають злочинні елементи, які ухилилися від здійснення правосуддя у власній країні та навряд чи змінять свій спосіб життя після прибуття в іншу країну, де вони також будуть становити загрозу для законності та порядку. Ці кримінальні елементи повинні бути ізольовані або, принаймні, взяті під нагляд таким чином, щоб ці дії не обмежували права та свободи законослухняного населення. Але при реалізації цього завдання, що пов’язане з забезпеченням внутрішньої безпеки держави, можна істотно ускладнити повсякденне життя власних громадян, а це може завдати шкоди владі, яка намагається захистити своє населення від злочинних посягань*.

У даний час, коли загрозу національній безпеці більшості країн становлять такі транснаціональні загрози, як тероризм, міграція, організована злочинність, розповсюдження зброї, наркотрафик, всезростаюча можливість здійснення терористичних актів за допомогою зброї масового ураження, використання досягнень нових технологій разом з розвідувальною діяльністю набуває вирішального значення. Причому можливості систем на основі останніх наукових досягнень повинні служити для узагальнення, аналізу, перевірки та доповнення даних агентурної діяльності.

В епоху, коли тероризм став глобальним явищем, а транснаціональні можливості з використанням сучасних інформаційних комунікацій, фінансових транзакцій, транспортуванням будь-яких вантажів і пасажиропотоку значно ускладнює прийняття контрзаходів, використання сучасних технологічних досягнень є ключем до отримання важливих компонентів розвідувальної інформації, що необхідна для успішного виконання завдань із забезпечення як національної, так і глобальної безпеки. Розгортання майбутньої по суті глобальної біометричної паспортної системи та пов’язаною з нею захищеною інфраструктурою обміну даними є суттєвою компонентою з числа заходів боротьби з міжнародним тероризмом і складовою частиною структури національної безпеки будь-якої країни світової спільноти.

Сучасна стратегія національної безпеки в обов’язковому порядку повинна включати заходи щодо забезпечення безпеки стратегічно важливих об’єктів, так званої критично важливої національної інфраструктури, в перелік якої включаються об’єкти військового і військово-промислового комплексу, атомні і гідрогенеруючі станції, нафтогазопроводи, нафтоперегінні й хімічні заводи – словом ті об’єкти, які особливо важливі для нормального забезпечення життєдіяльності держави, і аварія або терористичний акт на них може завдати значної шкоди життю та здоров’ю громадян країни.

Комплексний облік і управління ризиками безпеки повинне охоплювати забезпечення безпеки держави на різноманітних напрямах, особливо на інформаційно-технологічному, екологічному й особистій безпеці громадян.

Таким чином, на сучасному етапі розвитку світової цивілізації необхідне створення такої національної системи безпеки для кожної країни, яка забезпечувала б належний поступальний розвиток як усієї цивілізації в цілому, так і окремо взятої кожної держави. Тобто національна система безпеки теоретично не повинна завдавати шкоди безпеці інших країн, вона в обов’язковому порядку має враховувати та містити елементи глобальної безпеки.

Наведемо приблизний перелік сучасних додаткових заходів з безпеки, що повинні бути в обов’язковому порядку внесені до комплексу заходів національної безпеки держав на додаток до загальноусталених:

1. Електронні контрзаходи.Це складні електронні заходи, які призначені для захисту населення й матеріальних цінностей від імпровізованих вибухових пристроїв шляхом блокування надходження детонуючого сигналу.

2. Контроль та стеження за використанням каналів зв’язку, зняття важливої з точки зору національної безпеки інформації та блокування, при потребі, каналів зв’язку. Це спеціальне устаткування для блокування у разі потреби електронних засобів зв’язку, що включають GSM і стільникові телефони, GPS, супутникові навігаційні сигнали й Інтернет. У разі потреби здійснюється блокування зв’язку та проводяться заходи з протидії ворожому радіоперехопленню.

3. Відкрите і таємне спостереження. Спеціальне обладнання, якеспроектовано для застосування в міській та сільській місцевостях для забезпечення безпеки кордонів і трубопроводів: в цих системах використовуються наземні й щоглові сенсори, авіаційне та супутникове устаткування для отримання відповідних даних. За допомогою радіосигналів ці системи підєднані до контрольних центрів, вони також мають системи виявлення, розпізнавання об’єктів, обладнані апаратурою для стеження за автомототранспортом і зчитування номерів транспортних засобів.

При охороні сухопутних кордонів або трубопроводів повне спостереження може бути забезпечене за допомогою однієї або декількох систем, таких, як супутникова система або авіаційна система, які дозволяють фіксувати спроби проникнення в країну в будь-яких місцях, крім звичайних прикордонних контрольних пунктів, або виявляти будь-які спроби врізки в трубопроводи.

4. Стеження за автотранспортом, фізичними особами й іншими об’єктами. Використовуючи технологічні комплекси спостереження, можна стежити за пересуванням автомобілей, фізичних осіб, інших об’єктів, що становлять інтерес, визначати їх місцеположення та передавати інформацію до контрольного центру.

5. Аеропорти та порти. Як відомо, забезпечення нормального функціонування транспортних потоків є найважливішим завданням держави та разом з іншими інфраструктурними галузями транспорт забезпечує базові умови життєдіяльності суспільства. Безперебійна діяльність і стійкий розвиток транспортної галузі є гарантією цілісності держави, її національної безпеки та поліпшення умов й рівня життя населення. Забезпечення захисту транспортних об’єктів від можливих несанкціонованих дій та незаконного втручання – найважливіше завдання державних органів будь-якої країни.

Організація спостереження на предмет виявлення осіб, що становлять потенційну загрозу життєдіяльності держави, являє собою тільки одну проблему з багатьох проблем забезпечення національної безпеки. Особливу потенційну небезпеку з точки зору можливості скоєння терористичних актів становлять місця масового скупчення та пересування людей.Це такі місця, як аеропорти, морські та річкові порти, метро, залізничні або автовокзали. Десятки тисяч людей проходять через ці транспортні вузли, але на практиці неможливо піддати кожного пасажира строгому оглядові, у зв’язку з чим відповідний контроль і посилене стеження повинно здійснюватися лише за невеликою кількістю дійсно небезпечних і небажаних для нормальної діяльності держави особистостей.

У першому десятилітті XXI сторіччя розроблено спеціальні інтелектуальні системи стеження за людськими індивідуумами в громадських місцях, насамперед в аеропортах, вокзалах, метро і портах. Ці системи запрограмовані таким чином, щоб фіксувати підозрілу поведінку та здійснювати в міру можливості ідентифікацію персон, поведінка яких є неадекватною, а також контроль за діями осіб, за якими ведеться негласне спостереження.

6. Тимчасове спостереження. Не всі загрози надходять ззовні. Деякі громадяни (дисиденти) країни можуть становити загрозу для законності та порядку, а у деяких випадках для розсіювання несанкціонованих мітингів та інших скупчень людей, які несуть потенційну загрозу громадському порядку, застосовують насильницькі методи з використанням спеціальних сил і засобів. Забезпечення протидії внутрішнім загрозам вимагає проведення тимчасового спостереження та використання відповідних засобів у тих місцевостях, в яких застосування систем постійного спостереження та контролю недоцільне. Воно має сенс тільки тоді, коли є відповідна ефективність. Фахівці з безпеки повинні вміти поєднувати тимчасові системи спостереження з стаціонарними місцевими системами безпеки (при їх наявності). Системи, що використовуються для контролю за пересуванням об’єктів спостереження, повинні бути під’єднані до відповідних телекомунікаційних мереж з метою надання можливості співробітникам відповідних служб перебувати у постійному контакті як з необхідними відомствами в середині країни, так і за кордоном. Це необхідно для можливості застосування всіх потрібних заходів для вирішення будь-якої нестандартної або кризової ситуації у випадку її виникнення.

Оперативний склад відповідних спецслужб повинен бути добре навченим і мати відповідну кваліфікацію для успішного використання спеціальних систем спостереження під час проведення заходів з нейтралізації можливих загроз національній безпеці. Владні структури всіх без винятку країн повинні робити все для до того, щоб забезпечити безпеку своїх громадян усіма можливими засобами та заходами. На думку експертів, відповідно до реалій сучасного існування світового співтовариства альтернативи даному постулату немає*.

Поєднання інноваційних технологій, створення інтегрованих державних і міждержавних баз даних, у тому числі і з біометричними відомостями, покращення обміну інформацією між різними державними та міждержавними органами, що покликані протистояти тероризму, обов’язкова тісна кооперація розвідувальних, поліцейських, військових та інших силових структур й їх спроможність щодо використання сучасних систем у сфері безпеки повинно привести до відповідних результатів у «війні з тероризмом», а в кінцевому рахунку сприяти досягненню потрібного рівня національної безпеки держав – членів світового співтовариства.

Прикладом такої інноваційної розробки є реалізація на практиці управлінням наукових досліджень Пентагону ДАРПА (Defense Advanced Research Projects Agency /DARPA/) суперпроекту «Знання інформації про тероризм» (Terrorism Information Awareness /TIA/), мета якого полягає у створенні та випробуванні на практиці системи, яка дозволяє на основі великих обсягів не пов’язаної між собою інформації в різних базах даних виявляти осіб, що готуються до спроби вчинення терористичного акту на території США. Складовою частиною цього суперпроекту є ряд проектів, що скеровані на розвиток сучасних інформаційних технологій, у тому числі й систем автоматичного розпізнання людей на відстані**.

В інтересах національної безпеки Пентагон використовує і продовжує розвивати ряд біометричних проектів. У 2008 році армійською комісією «Biometrics Task Force», яка займається координацією біометричних проектів Пентагону, було вивчено 175 пропозицій, а 10 з них були відібрані для реалізації з виділенням необхідних коштів. У числі відібраних опинилися такі проекти, як системи збору, об’єднання і аналізу біометричних даних, алгоритми створення електронних шаблонів і засоби розбудови архітектури біометричних систем. На 2009 рік заплановано проведення робіт з реалізації таких двох напрямків розвитку:

– створення інтегрованого супердатчика, який мав би можливість проводити сканування різноманітних видів носіїв біометричних ідентифікаторів (відбитків пальців, райдужної оболонки очей, форм долонь і деяких інших);

– розробка об’єднаної ідентифікаційної технології розпізнання особистості на базі масивів таких даних*.

Досягнення та підтримка необхідного рівня національної безпеки держави вимагає постійного вдосконалення заходів, які дозволяють забезпечувати належний рівень. Прикладом такої необхідності може служити терористичний напад у 2008 році, який відбувся в індійському місті Мумбай (Бомбей) і який є суттєвим відступом від традиційної попередньої тактики проведення атак терористів. У Мумбаї добре озброєні та чудово вишколені бойовики атакували 10 об’єктів у центрі міста з метою знищення насамперед іноземців: американців, англійців, ізраїльтян та ін. Десяток терористів виявилися здатними викликати своїми діями хаос в одному з найбільших міст світу та, по суті, поставити його на коліна. Цей напад виявив неготовність і надзвичайну вразливість великих міст світу до застосування нової тактики проведення атак терористів.

Міжнародне співтовариство мусить винести відповідні уроки з цієї трагедії. Потрібно розробити нові заходи для попередження та протистояння можливим атакам такого типу, адже історія тероризму вчить, що у випадку, якщо нова тактика демонструє результативність, то всі терористичні структури беруть її на озброєння. До тих пір, поки не будуть розроблені та реалізовані потрібні превентивні заходи, що потребують виділеня значних сил і коштів, світова спільнота може стати свідком нових атак такого роду та масштабу**.

В умовах глобалізації процесів світового розвитку, міжнародних політичних і економічних відносин, що формують нові погрози і ризики для розвитку особи, суспіль-
ства і держави, Україна, як гарант благополучного національного розвитку повинна
перейти до нової державної політики у галузі національної безпеки.

Стратегія національної безпеки української держави – це офіційно визнана система стратегічних пріоритетів, мети та заходів у внутрішній і зовнішній політиці, що визначає стан національної безпеки і рівень стійкого розвитку держави на довгострокову перспективу. А «засоби забезпечення національної безпеки» – сучасні технології, а також технічні, програмні, лінгвістичні, правові та інші організаційні засоби, включаючи інформаційні технології та засоби зв’язку, в тому числі й телекомунікаційний зв’язок, які використовуються в системі забезпечення національної безпеки для збору, формування, обробки, передачі або прийому інформації про стан національної безпеки та здійснення заходів з її зміцнення.

За умов глобальної інтеграції та жорсткої міжнародної конкуренції головною ареною зіткнень і боротьби різновекторних національних інтересів стає інформаційний простір. Сучасні інформаційні технології дають змогу досягти реалізації власних інтересів без застосування воєнного інструментарію, послабити або навіть зруйнувати конкуруючу державу-конкурента, не застосовуючи сили, за умови якщо ця держава не усвідомить реальних та потенційних загроз негативних інформаційних впливів і не створить дієвої системи захисту і протидії цим загрозам.

Інформаційний простір, інформаційні ресурси, інформаційна інфраструктура та інформаційні технології значною мірою визначають рівень і темпи соціально-економічного, науково-технічного і культурного розвитку держави. За сучасних умов інформаційна складова набуває дедалі більшої ваги і стає одним з найважливіших елементів забезпечення національної безпеки України. Інформаційна безпека, з однієї сторони, є невід’ємною складовою забезпечення національної безпеки, а з іншої – являє собою абсолютно самостійну сферу*.

В наш час між державами, які перебувають на різних рівнях економічного розвитку, загострюються суперечності, що пов’язані з нерівномірністю розвитку внаслідок сучасних глобалізаційних процесів та поглибленням розриву між рівнями добробуту різних країн. Зросла вразливість усіх членів міжнародної спільноти перед лицем нових викликів і загроз. Як наслідок, суттєво збільшилась загроза розповсюдження зброї масового знищення і можливість її потрапляння до рук терористів, спостерігається вдосконалення форм протиправної діяльності в кібернетичній і біологічній областях, у сфері високих технологій. Все більшого поширення набувають націоналістичні настрої, ксенофобія, сепаратизм і насильницький екстремізм, зокрема під гаслами релігійного радикалізму. Загострюється світова демографічна ситуація і проблеми навколишнього природнього середовища, зростають загрози, які виникають внаслідок зростання неконтрольованої та незаконної міграції, наркоторгівлі, торгівлі людьми й іншими формами транснаціональної організованої злочинності.

Останнім часом у світі спостерігається невпинне зростання потреби в забезпеченні безпеки як на національному, так і на міждержавному рівнях. На цьому фоні ясніше усвідомлюється необхідність використання біометричних систем, які володіють такими незаперечними перевагами, як точність, зручність експлуатації і економія часу користувачів. Системи біометричної ідентифікації виявляються незамінними при вирішенні завдань боротьби з нелегальною імміграцією, підробками і розкраданнями ідентифікаційних документів, активністю кримінальних елементів.

За повідомленням агентства «Frost & Sullivan» серед найбільш перспективних сфер застосування біометричних технологій у найближчі декілька років відзначають транспортну безпеку, прикордонний і імміграційний контроль. І це, незважаючи на фінансову кризу 2008 року, наслідки якої відчуватимуться у найближчі декілька років**.

 


 

Розділ 10

 

ТЕХНОЛОГІЇ БІОМЕТРИЧНОЇ ІДЕНТИФІКАЦІЇ –

НЕВІД’ЄМНА ЧАСТИНА ЗАСОБІВ

БОРОТЬБИ З ТЕРОРИЗМОМ

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

 

Як відомо, початок XXI століття характеризується рядом таких загальносвітових тенденцій:

– глобалізацією та негативною реакцією на деякі її наслідки;

– активізацією недержавних структур, потенціал яких може бути зіставимим з державним;

– існуванням поки що «однополярного» світу, яке характеризується істотною військовою перевагою США в сфері звичайних сучасних озброєнь і яке змушує їх супротивників уникати прямої військової конфронтації та використовувати так звану «партизанську» тактику ведення військових конфліктів;

– створенням світового інформаційного середовища, транснаціональні можливості якого накладають свої особливості на ведення котртерористичної боротьби.