Затверджено на засіданні кафедри правознавство 18 страница

Потерпілими від цих злочинів можуть бути або тільки працівни­ки виробництва (статті 271 і 272), або і працівники виробництва, і сторонні особи (статті 273 і 274), або тільки сторонні особи

(ст. 275).

З об'єктивної сторони злочини проти безпеки виробництва сконструйовані однотипно. Всі вони описані в законі як злочини з так званим матеріальним складом, і тому вимагають встановлення діяння, наслідків і причинного зв'язку.

Суспільно небезпечне діяння як ознака об'єктивної сторони про­являється в порушенні шляхом протиправної дії або бездіяльності вимог безпеки, що містяться в правилах безпеки праці та вироб­ництва. При цьому порушення звичайно виглядає не як одиничний акт дії (бездіяльності), а представляє сукупність таких актів, систе­му, де порушується не одна, а різні вимоги безпеки. Під порушен­ням слід розуміти недотримання або неналежне дотримання вимог безпеки, передбачених правилами, або здійснення в ході виробничої діяльності дій, прямо заборонених правилами.

Злочини проти безпеки виробництва являють собою порушення виключно писаних правил безпеки. Диспозиції статей, що розгляда­ються є бланкетними, у зв'язку з чим для їх застосування слід звер­нутися до інших нормативних актів (правил, інструкцій, стандартів тощо).

Обов'язковою ознакою цих злочинів є наслідки. Вони можуть бути двох видів. Перший вид наслідків закон пов'язує зі створенням загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків (части­ни перші статей 272—275). Другий вид наслідків складають ті, на­стання яких пов'язане з спричиненням реальної шкоди. Це: «шкода здоров'ю потерпілого» (частини перші статей 271—275); «загибель людей» (частини другі статей 271—275) та «інші тяжкі наслідки» (частини другі статей 271—275).

Створення загрози загибелі людей чи настання інших тяж­ких наслідків має бути реальним, свідчити про появу в конкретно­му виробничому процесі або внаслідок його такого небезпечного стану (погрози), коли із необхідністю можуть настати вказані в за­коні наслідки.

Шкода здоров'ю потерпілого охоплює види виробничого трав­матизму або нещасних випадків із сторонніми виробництву, пов'яза­ні із заподіянням одній особі середньої тяжкості тілесного ушко­дження або заподіянням одній чи кільком особам легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я або не­значну втрату працездатності.

Загибель людей — це випадки смерті однієї або кількох осіб.

Під іншими тяжкими наслідками слід розуміти випадки запо­діяння тяжких тілесних ушкоджень хоч би одній людині або серед­ньої тяжкості тілесних ушкоджень двом і більш особам. Злочини, передбачені статтями 272—275, охоплюють також випадки заподі­яння значної матеріальної шкоди підприємствам, установам, органі­заціям, незалежно від форми власності та видів їх діяльності, окре­мим громадянам, а також довкіллю. Однак саме по собі заподіяння значної матеріальної шкоди недостатнє для визнання його наслідком злочинів, що розглядаються. Необхідно, щоб такий наслідок був ре­зультатом порушення вимог безпеки на виробництві та супроводжу­вався створенням загрози для життя або здоров'я людей чи заподі­янням ним різного ступеню тяжкості тілесних ушкоджень. В іншому випадку мова може йти про злочини проти власності, у сфері госпо­дарської або службової діяльності.

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони злочинів, що розгля­даються, є причинний зв'язок між допущеними порушеннями пра­вил безпеки і реальною шкодою, що наступила, або можливістю її настання. Причинний зв'язок у цих злочинах має ряд особливостей. Так, у більшості випадків має місце опосередкований, а не прямий розвиток причинного зв'язку. Крім того, настання наслідку може бу­ти зумовлено порушенням кількох вимог безпеки. Такі порушення можуть бути допущені одним або кількома суб'єктами. Тому, у спра­вах такої категорії для встановлення причинного зв'язку признача­ються експертизи.

Суб'єктивна сторона злочинів визначається їх об'єктивною стороною. Щодо порушення правил безпеки можуть мати місце уми­сел або необережність, щодо наслідків — тільки необережність (тобто змішана форма вини або необережність у чистому вигляді). Відношення суб'єкта до наслідків є визначальним, тому загалом зло­чини проти безпеки виробництва є необережними.

Суб'єкт злочинів проти безпеки виробництва — спеціальний. Це особи, які зобов'язані дотримуватися правил безпеки виробни­цтва. За правовим статусом вони можуть поділятися на три групи: службові особи і громадяни — суб'єкти підприємницької діяльності, що прямо вказується в ст. 271, в інших випадках це випливає із за­кону (статті 272—275); робітники і службовці (статті 272—275); сторонні для виробництва особи (статті 273 і 274). Виходячи з ви­няткової небезпеки вибухонебезпечних підприємств (цехів), вироб­ництв, де використовуються ядерні та радіаційні матеріали, сторонні особи, які знаходилися з дозволу на таких підприємствах (екскур­санти, працівники інших підприємств, установ, організацій та ін.) зобов'язані у встановленому нормативними актами порядку дотри­муватися правил безпеки, зміст яких можна сприйняти без спе­ціальної підготовки. Наприклад, на вибухонебезпечному виробни­цтві — «курити заборонено».

Виходячи з викладеного, під злочинами проти безпеки вироб­ництва потрібно розуміти суспільно небезпечні винні діяння, що порушують встановлені законодавчими та іншими нормативно-пра­вовими актами вимоги безпеки виробництва, що призвели до на­стання передбачених кримінальним законом суспільно небезпечних наслідків, вчинені суб'єктом злочину.

 

Виходячи із подібності безпосередніх об'єктів, характеру вироб­ництва та суспільно небезпечних наслідків, потрібно розрізняти:

— злочини у сфері безпеки праці (статті 271 і 272);

— інші злочини у сфері безпеки виробництва (статті 273—275).