Особливості проведення судово-медичної експертизи "лікарських справ" і причини їх виникнення

Експертиза, пов'язана з розслідуванням справ щодо професійно-посадових правопорушень медичних праців­ників, є однією з найскладніших, що зумовлене ретроспек­тивним характером оцінки реакції хворого на проведене лікування, його своєчасність, повноту і ефективність, а також з'ясуванням необхідних питань за відсутності мож­ливостей провести повноцінне обстеження пацієнта або

його трупа.

Особливістю проведення такої експертизи є проведен­ня її за постановою прокуратури.

В цих випадках районний, міжрайонний або міський судово-медичний експерт повинен найдетальнішим чи­ном провести дослідження трупа і у висновках зазначити причину смерті, характер тілесних пошкоджень, механізм їх утворення та інші особливості. Проте він не має права робити висновки щодо правильності встановлення діагно­зу і проведеного лікування, причинного зв'язку між діями меди ч ного персоналу та їх наслідками, тому що такі питан-

—————————————— 632 —————-————————


д-^-д Відповідальність за професійні правопорушення-»в>

ня вирішуються лише кваліфікованою судово-медичною комісією експертів нарівні обласних бюро судово-медич­ної експертизи.

Нормативним актом, який регламентує проведення та­кої експертизи, є спеціальні "Правила", затверджені нака­зом Міністерства охорони здоров'я від 17.01.95, згідно з якими обов'язки голови експертної комісії покладаються накерівника судово-медичної експертної установи, а допо­відачем за матеріалами справи призначають судово-ме­дичного експерта.

Цей нормативний документ передбачає необхідність введення до складу експертної комісії висококваліфікова­них спеціалістів із різних галузей медицини, особливо за фахом звинувачуваного в професійно-посадових правопо­рушеннях. Проте до складу комісії не можуть входити зацікавлені особи — керівники, консультанти лікувально­го закладу, в якому працює підозрюваний неправомірних діях. Кожен член комісії повинен ознайомитись з матеріа­лами справи, в тому числі з результатами відомчого розбо­ру, копією акта комісії відділів охорони здоров'я, протоко­лом клініко-анатомічної конференції тощо. У випадках незгоди будь-якого з членів комісії з висновками або з окремими його пунктами він має право написати особливу думку і прикласти її до акта експертизи.

Особливістю проведення подібної експертизи є і те, що на відміну від інших її об 'єктів (труп, живі особи, речові докази) в цих випадках об'єктом дослідження є матеріали кримінальної справи, які охоплюють оригінали всіх медичних документів, що належать до факту розсл­ідування, карту амбулаторного і стаціонарного хворого (історію хвороби), акт судово-медичного дослідження або протокол патологоанатомічного розтину трупа,показання

—————————————— 633 ——————————————


д^'д Відповідальність за професійні правопорушення '^р*

лікарів, медичних працівників та інших свідків у справі, які містять відомості медичного характеру. У матеріалах спра­ви має також бути характеристика на лікаря або медичного працівника, який притягується до відповідальності.

Від якості цих матеріалів, повноти викладених фактів багато в чому залежать висновки судово-медичної експер­тної комісії. Іноді виникає необхідність в допиті лікаря на експертній комісії в присутності слідчого, який оформляє при цьому протокол допиту.

Висновки судово-медичних експертних комісій по­винні бути абсолютно об'єктивними і науково обгрун­тованими; базуватися на даних всіх медичних докумен­тів.

Значення карти стаціонарного хворого (історії хвороби) в експертній та слідчій практиці для визначення наявності тілесних пошкоджень, їх характеру і ступеня тяжкості стану здоров'я особи, що підлягає обстеженню, якості і повноти наданої медичної допомоги та з'ясування інших питань дуже велике, історія хвороби повно і чітко відобра­жає дійсний стан справи (стан здоров'я), допомагає вирі­шити наведені питання. В деяких випадках медичні документи є єдиним і основним джерелом доказів, тому ставлення до їх оформлення повинне бути дуже ретель­ним.

Немає потреби підкреслювати, наскільки важливим є акуратне і правильне ведення історії хвороби. Проте факти свідчать, що недбале, неуважне ставлення до цього доку­мента спостерігається досить часто. Для того щоб уникну­ти відповідальності, деякі лікарі роблять підчистки, вно­сять поправки, доповнення, а іноді навіть переписують історію хвороби повністю, що органами слідства може розглядатись як фальсифікація.


х і д Відповідальність за професійні правопорушення

При розслідуванні справ, пов 'язаних з обвинуваченням лікарів у правопорушеннях, судово-медичним експертам часто доводиться з'ясовувати такі питання:

Ї) чи правильно і своєчасно був встановлений ді­агноз хвороби або пошкодження;

2) чи правильно, своєчасно і ефективно проводи­лось лікування хворого або потерпілого;

3) чи є зв'язок між тяжким розладом здоров'я або смертю і характером хвороби або лікування;

4) яким міг бути наслідок при правильній і своє­часній діагностиці хвороби (пошкодження), а також повноцінному лікуванні;

5) якщо є недоліки в обстеженні, діагностиці і лікуванні хворого або потерпілого, то в чому вони полягають і як вони вплинули на стан

пацієнта або яка їх роль у настанні смертельного кінця.

В кожній конкретній ситуації перед експертною комі­сією можуть бути поставлені й інші питання, пов'язані з особливостями випадку. Кваліфікація правопорушень є компетенцією судово-слідчих органів і в завдання судо­во-медичних комісій не входить.

Причини виникнення кримінальних справ, пов'язані з обвинуваченням медичних працівників в правопорушенні, зумовлені насамперед тим, що смерть близької людини є тяжкою травмою для родичів, особливо при раптовому настанні смерті в лікарні після оперативного втручання, а іноді і без цього. В таких випадках у близьких або родичів виникають сумніви щодо своєчасності, правильності і по­вноти медичної допомоги хворому, і вони звинувачують лікаря в упущеннях, недогляді, неуважності, які з їхньої точки зору, стали причиною смерті.


д ^ д Нкїповідальтсть за професійні правопорушення "^ї

Недостатня обізнаність людей у межах можливостей медицини певною мірою пов'язана з необгрунтоване ш ирокою популяризацією не зовсім перевірених на прак­тиці нових методів лікування, нових препаратів тощо. Внаслідок цього лікарям часто пред'являють несп­раведливі вимоги в цілком безнадійних випадках хворо­би.

Однією з причин виникнення кримінальних справ, по­в'язаних з обвинуваченням лікарів, є різні упущення і помилки внаслідок низького рівня їх професійної підго­товки або відсутності технічної можливості надання необ­хідної медичної допомоги на потрібному рівні. Іноді лікарі допускають грубі порушення правил і методів діагностики і лікування, а в окремих випадках учиняють і явно злочинні кримінальні дії, про що уже було сказано.

Причиною виникнення кримінальних справ, пов'яза­них з правопорушенням професійних обов'язків лікарями є грубе, формальне, бездушне ставлення до хворих, їх

близьких.

Таким чином, у випадках відсутності у лікарів профе­сійних знань, порушення морально-етичних норм поведін­ки медичних працівників створюються всі умови для ви­никнення скарг і кримінальних справ щодо звинувачен­ня їх у правопорушеннях. На жаль, таких справ ще бага­то.

За даними літератури,за професійні правопорушення серед лікарів найчастіше притягуються до відповідаль­ності хірурги, акушери-гінекологи і лікарі терапевтичного

профілю.

На превеликий жаль, не всі хвороби, навіть при пра­вильній організації надання кваліфікованої медичної допо­моги, закінчуються добре.

—————————————— 636 —————————————


д і , Відповідальність за професійні правопорушення -^к>

В ряді випадків несприятливі наслідки зумовлені різни­ми чинниками — несвоєчасним зверненням хворого по медичну допомогу, атиповим перебігом хвороби, авзв 'яз-куз цим і неправильно встановленим діагнозом і відповід­ним лікуванням, недосконалістю методів лікування, а та­кож індивідуальними особливостями організму хворого, які не можуть бути передбачені лікарем.

Це так звана категорія лікарських помилок і нещасних випадків в медичній практиці, за які лікарі та інші медичні працівники не несуть кримінальної відпові­дальності.

Лікарська помилка. Під лікарською помилкою розу­міють помилку при виключенні наміру, необережності або недобросовісності. Воно не належить до юридич­них понять і не підлягає кримінальній відповідальності.

Існує кілька класифікацій лікарських помилок. Одні автори класифікують їх за нозологічним принципом (на­приклад, при інфаркті міокарда, гіпертонічному кризі, от­руєнні тощо), інші — за етапами роботи. З нашої точки зору, найдоцільнішою є така класифікація лікарських по­милок:

1) діагностичні;

2) лікувальні;

3) організаційні.

В кожній з них можуть бути тактичні і технічні помил­ки, які мають об'єктивний і суб'єктивний характер.

Якщо лікар не несе за помилку кримінальної відпові­дальності, то це ще не означає, що вона повинна залиши­тись непоміченою. Аналіз таких помилок, з'ясування і усунення причин їх виникнення є надто важливим еле­ментом роботи всіх лікувальних закладів. Велику допо-

—————————————— 637 ——————————————


д і д Відповідальність за професійні правопорушення'V*

могу в цьому надають клініко-патоморфологічні конферен­ції.

Найважливішими умовами, які сприяють усуненню недоліків у діяльності лікаря, є чітка організація роботи лікувального закладу, постійне удосконалення професій­них знань, критична оцінка помилок, виховання високих моральних принципів і почуття відповідальності за вико­нання своїх службових обов 'язків.

Під нещасним випадком розуміють такий, коли не­сприятливий наслідок при медичних втручаннях настає за непередбачених обставин. Іноді навіть під час надання найбільш кваліфікованої медичної допомоги спостеріга­ються тяжкі наслідки, які кваліфікуються як нещасний

випадок у медицині.

Лікарські помилки і нещасні випадки потрібно дифе­ренціювати з недосвідченими діями, які свідчать про відсутність у лікаря елементарних, обов'язкових для нього знань.

Недосвідченість — це невміння у випадках типової хвороби і за звичайних обставин зробити на підставі існуючих наукових даних правильний висновок, тобто встановити відповідний, правильний діагноз. Недо­свідченість часто виходить за межі лікарської помилки і кваліфікується за певних умов як професійний злочин.

Підбиваючи підсумки викладеному у даному розділі матеріалу слід наголосити, що заходами запобігання ви­никненню скарг і кримінальних "лікарських справ" є висо­ка професійна підготовка спеціалістів, добра організація і чітка робота всіх підрозділів медичної служби при достат­ньому матеріально-технічному їх забезпеченні, систе­матичний контроль за якістю роботи на всіх етапах надання медичної допомоги, висока трудова дисциплі-

—————————————— 638 -—————————————


ВідповідальністШза професійні правопорушення

на, чітке виконання службових обов'язків кожним пра­цівником і дотримання ним норм лікарської етики і деон­тології.

Від якості виконання усіх цих положень багато в чому залежить ефективність роботи лікувально-профілактич­ного закладу, а також кожного медичного працівника.


ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА
Розділ ІСУДОВА МЕДИЦИНА, її ВИЗНАЧЕННЯ,ЗМІСТ, ЗАВДАННЯ, ЗНАЧЕННЯ. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ СУДОВОЇ МЕДИЦИНИ ТА ВІДПОВІДНИХ КАФЕДР МЕДИЧНИХ ВУЗІВ УКРАЇНИ Професор Концевич1.0.
1. Визначення, зміст, завдання і значення судової медицини
2. Стисла історія розвитку судовоїмедицини
3. Розвиток кафедр судової медицини медичних вузів України
Розділ IIПРОЦЕСУАЛЬНІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІОСНОВИСУДОВО-МЕДИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ Доктор медичних наук Михайличенко Б. В.
1. Роль і місце судово-медичної експертизи в діяльності органів правосуддя та охорони здоров'я
2. Судові експерти та їх участь в експертизі
3. Роль судово-медичного експерта у попередньому слідстві та дізнанні
4. Роль судово-медичного експерта у судовому засіданні
5. Судово-медична документація
6. Структура судово-медичної експертизи
Розділ IIIСУДОВО-МЕДИЧНЕ ВЧЕННЯ ПРО СМЕРТЬ (СУДОВО-МЕДИЧНА ТАНАТОЛОГІЯ) Професор Концевич1.0.,доктор медичних наук Михайличенко Б.В.
1. Умирання і смерть
2. Судово-медичні аспекти пересадження органів і тканин
3. Ранні абсолютні ознаки смерті
4. Пізні абсолютні ознаки смерті
5. Визначення давності настання смерті
Розділ IVСУДОВО-МЕДИЧНА ЕКСПЕРТИЗА ТРУПА Доктор медичних наук Михайличенко Б.В.
1. Загальні положення
2. Порядок проведення судово-медичної tкспертизи трупа
3. Зовнішнє дослідження трупа
4. Внутрішнє дослідження трупа
5. Особливості дослідження трупів невідомих осіб
6. Вилучення матеріалу для . лабораторного дослідження
7. Оформлення результатів судово-медичної експертизи трупа
8. Судово-медична класифікація смерті
Розділ VОГЛЯД ТРУПА НА МІСЩ ЙОГО ВИЯВЛЕННЯ Професор Концевич1.0.
1. Загальні положення
2. Завдання лікаря під час огляду трупа на місці події
3. Особливості огляду місця виявлення розчленованих і скелетованих трупів
4. Виявлення, фіксація, вилучення речових доказів із місця події
5. Вилучення інших біологічних об'єкті»
Розділ VI СУДОВО-МЕДИЧНА ЕКСПЕРТИЗА ПРИ РАПТОВІЙ СМЕРТІ Доктор медичних наук МихайличенкоБ.В.
1. Загальні положення
2. Значення раптової смерті
3. Вплив чинників ризику на настання раптової смерті
4. Причини і генез раптової смерті від хвороб органів кровообігу
5. Раптова смерть від хвороб органів дихання
6. Раптова смерть від хвороб органів травлення
7. Раптова смерть від хвороб центральної нервової системи, сечостатевих органів, інфекційних хвороб та під час вагітності
8. Раптова смерть у дитячому віці
9. Раптова смерть за особливих обставин
Розділ VII СУДОВО-МЕДИЧНА ЕКСПЕРТИЗА ТРУПІВ НОВОНАРОДЖЕНИХ Доцент Шевчук В.А.
1. Особливості дослідження трупів новонароджених
2. Встановлення новонародженості
3. Встановлення доношеності і зрілостіплода
4. Встановлення життєздатності новонародженого
5. Встановлення живонародженості
6. Причини смерті новонароджених
Розділ VIII СУДОВО-МЕДИЧНА ТРАВМАТОЛОГІЯ
Доцент Шевчук В.А.  
1. Класифікація пошкоджень
2. Травматизм та його види
3. Пошкодження тупими предметами
4. Транспортний травматизм
5. Автомобільна травма
6. Мотоциклетна травма
7. Залізнична травма
8. Травма на водному транспорті
9. Авіаційна травма
10. Сільськогосподарська травма
11. Шахтна травма
12. Пошкодження гострими предметами
13. Пошкодження одягу при травмі тупими і гострими предметами
14. Причини смерті при механічній травмі
15. Встановлення зажиттєвості і давності пошкоджень
Розділ IX СУДОВО-МЕДИЧНА ЕКСПЕРТИЗА ВОГНЕПАЛЬНИХ ПОШКОДЖЕНЬ Професор Концевич1.0.
1. Вогнепальна зброя та її класифікація
2. Пошкодження при пострілі впритул
3. Пошкодження при пострілі з близької відстані
4. Пошкодження при пострілі з неблизької відстані
5. Пошкодження при пострілах із мисливської та іншої зброї
6. Особливості вогнепального ранового каналу
7. Вогнепальні пошкодження одягу
8. Встановлення послідовності вогнепальних пошкоджень
9. Визначення можливості смертельно поранених до самостійних доцільних дій
10. Методи дослідження вогнепальних пошкоджень
11. Вибухова травма
12. Рід насильної смерті
Розділ ХСУДОВО-МЕДИЧНА ЕКСПЕРТИЗАПРИСМЕРТІ ВІД МЕХАНІЧНОЇ АСФІКСІЇ Професор Концевич1.0.
1. Функціональні розлади та морфологічні зміни при асфіксії
2. Повішення
3. Задушення петлею
4. Задушення руками
5. Закриття отворів рота і носа
6. Закриття дихальних шляхів сторонніми тілами
7. Стискання грудної клітки і живота
8. Утопления
Розділ XIПОШКОДЖЕННЯ ВІД ДІЇ ВИСОКОЇ ТА НИЗЬКОЇ ТЕМПЕРАТУРИ Доцент Федотова І.А.
1. Пошкодження від дії високої температури
2. Місцева дія високої температури
3. Загальна дія високої температури(перегрівання)
4. Пошкодження від дії низької температури
5. Місцева дія низької Іемпсратури (відмороження)
6. Загальна діянизької температури(переохолодження)
Розділ XII ПОШКОДЖЕННЯ І СМЕРТЬ ВІД ЗМНИ АТМОСФЕРНОГО ТИСКУ
Доцент Федотова І.А.  
1. Загальна дія на організм підвищеного атмосферного тиску
2. Загальна дія на організм зниженого атмосферного тиску
Розділ XIII СУДОВО-МЕДИЧНА ЕКСПЕРТИЗА , ПРИ ЕЛЕКТРОТРАВМЇ Доктор медичних наук Михайличенко Б.В
1. Загальні положення
2. Особливості дії електричного струму
3. Діагностика смерті від дії технічної електрики
4. Пошкодження від дії атмосферної електрики
Розділ XIV СУ ДОВО-МЕДИЧНА ЕКСПЕРТИЗА ПРИ УРАЖЕННІ ІОНІЗУЮЧІМ ВИПРОМІНЮВАННЯМ
Доктор медичнихн»ук Михайличенко Б.В.  
1. Загальна дія іонізуючого випромінювання
2. Особливості проведення судово-медичної експертизи
3. Гостре місцеве променевеураження
4. Гостра промене»» хвороба
5. Хронічне променеве ураження
6. Дія малих доз іовоуючого випромінювання
Розділ XV СУ ДОВО-МЕДИЧНА ТОКСИКОЛОГІЯ Професор Концевич1.0.
1. Загальні положенz
2. Умови дії отрут
3. Діагностика отруєння
4. Класифікація отрут
5. Отрути з переважно місцевою ДІОО(корозійні)
6. Деструктивні отрути
7. Кров'яні отрути
8. Нервово-функціональні отрути
9. Пестициди (отрутохімікати)
10. Харчові токсини (харчові отрути)
Розділ XVI СУДОВО-МЕДИЧНА ЕКСПЕРТИЗА потерпілих, ЗВИНУВАЧУВАНИХ ТА ІНШИХОСІБ
Доцент БондарС.С.  
1. Приводи і порядок проведення вМбтертизи
2. Судово-медичнаекспертиза з вдТНиовленняступеня тяжкості тілесних пошкоджень
3. Судово-медична експертиза праіцездатності
4. Судово-медична експертиза crafty здоров'я, симуляції, агравації, штучних хйо^эоб і самопошкодження
5. Визначення віку
Розділ XVII СУДОВО-МЕДИЧНА ЕКСПЕРТИЗА ПРИ СПІРНИХ СТАТЕВИХ СТАНАХ (СТАТЕВИХ ЗЛОЧИНАХ)
Доцент Бондар С.С.  
1. Особливості проведення експерИММ з приводу статевих станів
2. Визначення статі
3. Встановлення статевої зрілості
4. Встановлення порушеннящлов—Очої пліви
5. Встановлення статевої репродуктивної здатності
6. Встановлення минулих пологів
7. Встановлення минулого викидня (аборту)
8. Судово-медична експертиза статевих злочинів
Розділ XVIII СУДОВО-МЕДИЧНА ЕКСПЕРТИЗА РЕЧОВИХДОКАЗІВ
Доцент Шевчук В.А.  
1. Загальні положення
2. Дослідження крові
3. Дослідження волосся
4. Дослідження сперми
5. Дослідження органів,тканин та виділень людини
Розділ XIX СУДОВО-МЕДИКО-КРИМШАЖТИЧШ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Доктор медичних наук МихайличенкоБ.В.  
1. Загальні положення
2. Вимірювальні методи
3. Фотографічні методи
4. Оптичні методи
5. Рентгенологічні методи
6. Дослідження об'єктів в крайніх променях спектра. Люмінесцентне дослідження
7. Визначення металізації і мінерального складу об'єкта дослідження
8. Хіміко-аналітичні методи визначення неорганічних компонентів
9. Ідентифікаційні дослідження знарядь травми
10. Ідентифікаційні дослідження за кістковими залишками і кістками черепа
Розділ XX МОРАЛЬНО-ЕТИЧНА РЕГЛАМЕНТАЦІЯ ЛІКАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ЗА ПРОФЕСІЙНО-ПОСАДОВІ ПРАВОПОРУШЕННЯ
Професор Концевич1.0.  
1. Морально-етична регламентація лікарської діяльності
2. Регламентація деяких видів лікарської діяльності згідно з "Основами законодавства України про охорону здоров'я"
3. Кримінальна відповідальністьмедичнихпрацівників за професійно-посадові правопорушення
4. Особливості проведення судово-медичної експертизи "лікарських справ" і причини їх виникнення
ЛІТЕРАТУРА