Назви понять матеріальної культури

Секція української мови

 

Застаріла лексика та її значення у творах збірки Вікторії Чорнобрової «Калинова книга»

 

 

Роботу виконала

Кучмій Каріна Олександрівна

учениця 11-го класу

Миколаївського морського ліцею

ім. професора Александрова

 

Науковий керівник –

Тимченко М.П.

доцент Миколаївського національного

університету ім. В.О. Сухомлинського

 

 

МИКОЛАЇВ 2011

    Зміст  
  Вступ…………………………………………………………………...
Розділ І. Теоретичні основи роботи…………………………………………….
1.1 Лексика і лексикологія………………………………………………...
1.2 Поняття і категорії стилістики………………………………………..
1.3 Застарілі слова…………………………………………………………
Розділ ІІ Біографія поетеси Вікторії Чорнобрової……………………………..
Розділ ІІІ Застаріла лексика та її значення у збірці Вікторії Чорнобрової "Калинова книга"………………………………………………………  
3.1 Дослідження історизмів……………………………………………….
3.2 Дослідження архаїзмів………………………………………………...
     
  Висновки……………………………………………………………….
  Список використаної літератури……………………………………..
  Додатки…………………………………………………………………  

 


ВСТУП

Лексика української мови в процесі свого історичного розвитку постійно змінюється. Одні слова зовсім зникають, інші набувають нових значень або стають рідковживаними. З розвитком суспільних процесів з'являється потреба у називанні нових понять, предметів і явищ. Поповнення лексики новими назвами, термінами відбувається постійно і безперервно, бо в лексиці відбиваються всі процеси історичного розвитку суспільства. Паралельно з появою нових слів у мові відбувається і зворотне явище: назви предметів і явищ, що зникають і відмирають, стираються в людській пам'яті або змінюють своє значення, сферу вживання і набувають нових стилістичних функцій. Все це зумовлює поділ лексики на дві великі групи: активну і пасивну. [3]

Пасивна лексика — це частина словникового складу літера­турної мови, зрозуміла всім, хто володіє цією мовою, але рідко вживана в щоденному спілкуванні. (шевчук) До пасивного запасу лексики належать застарілі або нові слова, які ще не набули активного функціонування. Це застарілі слова і неологізми, а також терміни.[3]

Дане питання в літературі недостатньо вивчене. Дослідженням лексикології та стилістики займались Л. А. Булаховський, Л. Г. Скрипник, І. К. Білодід, А. П. Грищенко, Н. Г. Шкурятина, С. В. Шевчук, В.С. Ващенко, В. В. Дятчук, О. Г. Муромцева. Цим питанням присвячені і окремі розділи праць І. Г. Чередниченка, А. П. Коваль, О. Д. Пономарева. Але вивчення значення пасивної лексики у творчості Вікторії Чорнобрової ще не було предметом наукового дослідження. Виявлення лексичних і стилістичних особливостей застарілих слів у творах Вікторії Чорнобрової є надзвичайно актуальним, оскільки вірші цієї поетеси спрямовані на пізнання історії нашого народу, його традицій, звичаїв, значення людини в ньому.
Отже, актуальність обраної теми роботи зумовлюється відсутністю ґрунтовних досліджень з цієї проблеми, важливістю пасивної лексики, як засобу увиразнення художнього мовлення.

Обрати тему наукової роботи мене спонукала цікавість до вивчення історії свого народу та роду, бажання більше дізнатися про митців своєї області. Вікторія Чорноброва – моя двоюрідна тітка, до того ж її твори пробуджують в душі невпинні шукання власного "я" та вивчення історії мого краю.

Об’єктом дослідження виступають твори збірки В. Чорнобрової «Калинова книга».

Предметом дослідження є лексичне та стилістичне значення застарілих слів у збірці В. Чорнобрової «Калинова кига».

Ознайомлення з існуючою літературою з теми дослідження дозволило сформулювати мету. Метою моєї роботи є визначення лексичної та стилістичної ролі застарілих слів у збірці В. Чорнобрової «Калинова книга» в порівнянні з результатами праці О.Д. Пономарева та А. П. Грищенка.

Для досягнення мети були поставлені такі завдання:

1) вивчення додаткової літератури з цієї теми;

2) опрацювання творів Вікторіі Чорнобрової;

3) визначення лексичного та стилістичного значення застарілих слів у збірці «Калинова книга»;

4) порівняння з раніше визначеною лексичною та стилістичною роллю застарілих слів.

Методи дослідження визначаються метою і завданнями. У роботі використовуються методи вивчення і аналіз наукової літератури, опису та зіставлення.

Новизною роботи є визначення значення застарілих слів розділених на групи саме у творах Вікторії Чорнобрової.

На мою думку, практична цінність роботи полягає у тому, що отримані результати можуть бути використані під час дослідження в цілому творчості Вікторії Чорнобрової, в дослідженнях стилістики та лексикології сучасної української мови, а також під час опрацювання літератури рідного краю на уроках української літератури, на факультативах, заняттях і гуртках у школах.

Структура роботи визначена особливостями об’єкта дослідження, а також поставленими цілями та завданнями. Робота сладається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.


 

 

РОЗДІЛ І ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОБОТИ

1.1 Лексика та лексикологія

Лексикологія - розділ мовознавства, що вивчає слово як основну одиницю мови і словниковий склад мови - лек­сику. (словник) Для науково-теоретичного і практичного аналізу функціонування мови особливо важливе значення має розуміння її як цілісної системи, утворюваної якнайтіснішою взаємодією часткових підсистем, або рівнів. Таким чином, ідеться про об'єктивну закономірність, втілену в принципі рівневої організації будови мови. Використання цього принципу з науковою і практичною метою має давню традицію в розмежуванні фонетики, словникового складу і гра­матики.

Найпоширенішим є погляд, згідно з яким у структурі мови розрізняються фонемний, морфемний, лексико-семантичний і синтаксичний рівні. Кожний рівень має ви­значальну для нього мовну одиницю, функціональне при­значення якої реалізується у складі одиниці наступного, вищого рівня. [5]

Лексикологічні дослідження ведуться в аспекті теорії слова, в семантичному, стилістичному, функціональному, історичному, етимологічному, соціолінгвістичному та інших аспектах. За­лежно від синхронного або діахронного плану дослідження лексикологію поділяють на описову та історичну. [4] Зав­дання описової лексикології полягає у з'ясуванні теоре­тичних і практичних проблем функціонування словниково­го складу на сучасному етапі використання мови як засобу спілкування. Історична лексикологія становить одну з складових частин історії української мови. Вона вивчає основні лінії формування словникового складу значеннєвого розвитку слів від початків становлення української мови до її сучасного стану. [5]

Слово — найменша самостійна і вільно відтворювана в мовленні відокремлено оформлена значима одиниця мови, яка співвідноситься з пізнаним і вичленуваним окремим елементом дійсності (предметом, явищем, ознакою, процесом, відношенням та ін.) і основною функцією якого є позначення, знакова репрезентація цього елемента — його називання, вказування на нього або його вираження. [9]

Слово характеризується двобічною сут­ністю, тобто єдністю планів вираження і значення (зміс­ту). Однак умови реалізації цієї спільної ознаки докорін­но відмінні у слові. Саме слово, на відміну від морфеми, виступає у структурі мови тією мінімальною одиницею, яка здатна виражати значення самостійно, вільно відтво­рюватись у мовленні (усному, писемному), виступаючи структурною одиницею у межах речення на синтаксично­му рівні.

Співвідношення мовних одиниць різних рівнів, пов'яза­них ієрархічною залежністю, показує, що слово посідає особливе, специфічне місце серед них. Фонема, морфема, речення характеризуються визначеними позиціями в мов­ній системі, що виявляється в чіткому співвідношенні між характером їх як мовних одиниць і тими рівнями, на яких вони виділяються. Слово ж — одиниця лексико-семантичного рівня — перебуває в безпосередніх зв'язках з морфемним і синтаксичним рівнями. Саме це і дає можливість говорити про його міжрівневу, нефіксовану позицію. Слово виступає предметом фонологічного, морфологічного і синтаксичного аналізу. З погляду матеріального вира ження звукової оболонки слово головою являє собою послідовність фонем. Предметом морфологічного аналізу виступають такі його показники: належність до класу іменників, граматична категорія жіночого роду, форма орудного відмінка однини, виражена за допомогою закінчення -ою. На синтаксичному рівні розглядене слово виступає як складова частина речення, як компонент з відведеною йому роллю в організації комунікативної одиниці.

На лексико-семантичному рівні, який становить пред­мет лексикології, слово виступає як найменша мовна одиниця, що має самостійне закріплене суспільно-комунікативною практикою значення, називає предмет, явище, дію або ознаку з позамовної дійсності і входить з властивим йому індивідуальним значенням до словникового складу. Слово здатне до диференціації зна­чень, у зв'язку з чим втрачається пропорційне співвідно­шення один план вираження (форма слова) — один план змісту (значення слова).

Під словниковим складом слід розуміти не механічну множину слів, властивих мові на відповідному етапі її функціонування як засобу спілкування, а упорядковану за певними закономірностями лексико-семантичну систему, елементи якої пов'язані різними типами значеннєвих від­ношень, розрізняються за сферами вживання в комуніка­тивній практиці суспільства, характеризуються найвираз­нішою порівняно з одиницями інших мовних рівнів дина­мікою якісного і кількісного розвитку, перебувають у безпосередній залежності від явищ позамовної дійсності, відображаючи пізнавальну діяльність, широкий соціально-історичний досвід носіїв мови. Таким чином, предмет лексикології потрібно розглядати диференційовано, виді­ляючи в окрему галузь проблематику окремого слова, що виступає в мовній системі мінімальним незалежним носієм значення і характеризується відповідним планом вира­ження, і різнопланову стратифікацію — поділ на окремі підгрупи, що характеризуються різними ознаками внут­рішньої організації словникового складу.

Лексикологія якнайтісніше пов'язана з іншими мовознавчими галузями, зокрема з семасіологією, яка вивчає значення, або семантику мовних одиниць — морфем, слів, речень, а також мовних утворень, що виходять за межі речення як комунікативної одиниці. [5]

 

1.2 Стилістична диференціація української лексики

Будь-яка розвинена національна мова являє собою систему систем. З одно­го боку, мова — система (сукупність) специфічних національних особливос­тей, характеристик, ознак. А з другого — вона складається з інших рівнів, або систем — фонологічної (функціонування фонем), морфологічної (будова сло­ва, функціонування морфем), лексико-фразеологічної, синтаксичної, стиліс­тичної. Кожна з цих систем є важливим об'єктом дослідження для мовознавчої науки.

Стилістика вивчає стилістичну диференціацію мови, її функціональні стилі. Це наука про виразові засоби мови, тобто про ті елементи, що приєднуються до власне вираження думки, супроводжують семантичний зміст висловлю­ваного — емоційно-експресивні та оцінні моменти мовлення. Наприклад, го­ворити —нейтральне слово, ректи—застаріле й урочисте, мовити—урочисте, балакати — розмовне, гомоніти — розмовно-голубливе, просторікувати — зневажливе, патякати — просторічно-зневажливе і т. д. Тобто предметом вивчення стилістики є закономірності функціонування мовних засобів у різ­них видах мовлення.

Основним поняттям стилістики є стиль. "Засоби нашої мови, що при­пускають можливість вибору, бувши відповідним способом використані тим, хто пише або говорить, утворюють те, що ми звемо словесним стилем" (JI.Булаховський); "Стиль — це суспільно усвідомлена і функціонально зумовлена внутрішньо об'єднана сукупність прийомів уживання, відбору й поєднання за­собів мовного спілкування у сфері тієї чи тієї загальнонародної, загальнонаці­ональної мови, співвідносна з іншими такими ж способами вираження, що служать для інших цілей, виконують інші функції в мовній суспільній практиці даного народу" (В. Виноградов). Отже, мовний стиль — це сукупність засобів, вибір яких зумовлюється змістом, метою та характером висловлювання.

На відміну від стилістики теоретичної практична стилістика має приклад­ний характер. Вона покликана втілювати в життя рекомендації теоретичних курсів, визначати доцільність і вмотивованість використання мовних засобів у різних сферах і формах спілкування, навчати мистецтва письма та культури мовлення.

Лексика сучасної української літературної мови з по­гляду стилістичної диференціації поділяється на дві великі групи. Стилістично нейтральна лексика вживається в усіх стилях мови, стилістично забарвлена лексика співвідноситься з одним чи з кількома (але не з усіма) функціональними стилями. Стилістично нейтральна лексика охоплює назви явищ природи: блискавка, вітер, грім, дощ, повінь, посуха; назви рослин і тварин: верба, дуб, тополя, явір, яблуня, жито, овес, пшениця; оюайворонок, куріпка, курка, одуд, ведмідь, корова, собака; назви органів людського тіла: голова, нога, око, рука, язик; назви будівель та їх час­тин: будинок, церква, вікно, двері, дах, склепіння, стеля, підлога; назви дій і станів, місця, часу, простору: ходити, робити, носити, жити, спати, шука­ти; там, тут, сьогодні, вчора, далеко, близько тощо. Стилістично забарвлені слова часто виступають як паралелі до нейтральних, загальновживаних: розу­міти (нейтральне), усвідомлювати (книжне), кумекати (розмовне); піти (ней­тральне), вирушити (книжно-офіційне), ушитися (просторічне); збори (нейт­ральне), збіговисько (зневажливе); високий (про чоловіка — нейтральне), довготелесий (розмовне).

Уживаючись у переносному значенні, нейтральні слова набувають додаткових емоційно-експресивних відтінків. Скажімо, слова воркувати й ворко­тати нейтральні в своїх прямих значеннях "видавати переливчасті звуки", коли йдеться про голубів, горлиць та інших птахів. А коли читаемо їх у художніх творах стосовно до людей чи як засіб персоніфікації, вони втрачають свою нейтральність, у них з'являється пестанво-голубливе забарвлення.

Переносні значення переважають у художньому й публіцистичному ста-1 лях. Широко представлена група слів з переносним значенням для оцінної ха­рактеристики людей у розмовному мовленні. Оцінка може бути як позитивні, так і негативна.

Особливу групу лексики становлять слова вузького стилістичного призна­чення, вживання яких обмежене однією сферою життя чи діяльності людей, — терміни, професіоналізми, жаргонізми, розмовна та просторічна лексика, за­старілі слова, неологізми, зокрема поетичні. Цей розряд лексики поповнюєть­ся загальновживаними словами, використаними в переносному значенні. При­міром, у загальнонародній мові лимонка означає сорт груші. За зовнішньою подібністю так названо ручну гранату. У такому значенні лимонка є військо­вим професіоналізмом. Редиска "однорічна овочева рослина" належить до за­гальновживаної лексики, а редиска в розумінні "погана людина" являє собою жаргонізм.

Як елемент мовної системи слово пов'язане з іншими словами на рівні ле­ксики, граматики, стилістики. Важливою лексичною характеристикою в цьо­му плані є сполучуваність слів, тобто здатність їх поєднуватися з іншими сло­вами в процесі висловлення думки. Сполучуваність слів залежить від особливостей позначуваних ними понять. Наприклад, іменник дим може спо­лучатися з такими прикметниками: густий, їдкий, тютюновий, ранковий, бі­лий, сизий і под. Використання слів у переносному значенні неабияк розши-рюе межі їхньої сполучуваності. У художньому стилі дим може бути й рідний, і омріяний, і солодкий.

Українська мова належить до східнослов'янської підгрупи слов'янських мов, що входять до індоєвропейської мовної родини. Лексика сучасної української мови складається з питомих слів та запозичених з інших мов. До складу пито­мої, або успадкованої лексики належать слова, спільні для всіх індоєвропейсь­ких мов (германських, романських, кельтських, індійських, балтійських та ін.): мати, брат; бик, вовк; брати, везти тощо; слова, наявні в усіх слов'янських мовах (українській, білоруській, російській, польській, чеській, словацькій, верхньолужицькій, нижньолужицькій, болгарській, македонській, сербській, хорватській, словенській): ліс, липа, сосна, мак, просо; ворона, соловей; квас, сир; кувати, знати; весна, зима; великий, німий; спільносхіднослов'янські слова (наявні в українській, білоруській та російській мовах): сизий, темний; бродити, кип 'ятити; дядько, падчерка, племінник; снігур, гадюка, кішка; сьо­годні, після); власне українські слова, що виникли в період самостійного існу­вання нашої мови.

Власне українська лексика є найчисленнішим розрядом, бо сюди належать не лише слова, яких немає в інших мовах (типу віхола, достеменний, линути, людина, мрія, нісенітниця, ремствувати, хист), а й велика кількість утворень від спільних з іншими мовами коренів. Наприклад, від слова спільноіндоєвро- пейського кореня жінка на українському ґрунті виник збірний іменник жіно­цтво. Одним із похідних від запозиченого з грецької мови грамота є власне український іменник грамотій. Від спільних для всіх слов'янських мов коре­нів утворено власне українські прислівники вистрибом, нишком, наздогад, удосвіта, позаторік і под.

В українську мову в різні періоди її існування входили й слова з інших мов. Слова іншомовного походження становлять тепер приблизно десять відсотків лексичного складу нашої мови. З-поміж них виділяємо інтернаціоналізми, за­позичення і власне іншомовні слова. Окремо зі стилістичного погляду стоїть українська лексика старослов'ян­ського походження. Це слова, що ввійшли в східнослов'янські мови із старо-слов'янської, яка сформувалася в IX столітті на основі македонського діалекту староболгарської мови. Поширення цієї лексики пов'язане із запровадженням християнства в Київській Русі.

В українській мові деякі старослов'янізми вживаються в номінативній функції: єдиний, область, учитель, гласний, глава (уряду). Але більшість їх використовується як стилістичний засіб—для надання мовленню урочистого, піднесеного забарвлення: "Ти всюдисущий і всевидящий, ти буваєш в усіх ку­точках своєї землі і скрізь утверджуєш мир, благодать Божу, любов, справед­ливість. Твоє ім'я і твій світлий образ, мов сонце, осяває нині народи й осява­тиме всі майбутні покоління. Ти житимеш у віках, як світоч правди і добра, про тебе складають і складатимуть пісні і легенди, оди й канти" (Ю. Колісни- ченко, С. Плачинда). Але в поєднанні зі звичайними словами, особливо з тими, що мають відтінок зниженості, згрубілості, старослов'янізми сприяють ство­ренню іронічного, сатиричного та гумористичного звучання. [1]

1.3 Застарілі слова

Розвиток і вдосконалення мови як засобу спілкування відбувається насамперед у сфері одиниць лексико-семантичного рівня — слів, які, як уже зазначалося, становлять відкриту, динамічну систему. Функціонування словникового складу української мови постійно супроводжують такі процеси, як: 1) поява нових лексичних одиниць, покликаних до життя потребами називання тих або інших конкретних предметів у найширшому розумінні цього поняття, суспільних процесів і явищ, абстрактних понять різноманітних галузей науки, духовної і матеріальної культури тощо; 2) віддалення на периферію лексичного складу у частини слів у зв 'язку з втратою ними номінативної актуальності, спричиненої частковою або повною втратою суспільної ваги відповідними конкретними реаліями, соціально-політичними процесами, абстрактними поняттями: Подібний же принцип протиставлення характеризує лек­ажу і з погляду її вживання у мовленнєвій діяльності: частина слів належить до активно вживаних, інша - пе­ребуває на периферії вживання і, отже, може бути оха­рактеризована як пасивна. [5]

Пасивну категорію словникового складу становлять лексич­ні одиниці, обмежене вживання яких зумовлюється особ­ливостями позначуваних ними явищ, а саме: рідкісних реалій, історизмів у широкому розумінні цього поняття, термінів, власних імен. [5]

Застарілі слова, як і неологізми, належать до пасивної лексики. У процесі історичного розвитку словниковий склад кожної мови зазнає різних змін. Одні слова перестають бути загальновживаними, зрозумілими для носіїв мови, зву­жують сферу свого поширення і поступово виходять з ужитку. Неологізми, вкорінюючись у мову, стають загальнонародним надбанням. [1]

Слова, а також їх значення та номінантні словосполуки, що на данаму етапі розвитку мови вийшли із загального вжитку, називають застарілими. Застарілі слова поділяють на історизми й архаїзми. [6]

Історизми – це слова або їх окремі значення, що вийшли з ужитку, оскільки зникли реалії, які вони називали, і в сучасній мові відмутні синонімічні замінники. Це назви понять матеріальної культури, соціально-політичної сфери, професій, звичаїв, обрядів і т.ін.[6]

На прикладі історизмів особливо виразно засвідчується вплив позамовних суспі­льних чинників на функціонування різних семантичних груп словникового складу української мови. Так, значну з кількісного погляду групу лексичних історизмів станов­лять слова, що позначають предмети і поняття, пов'язані з такими явищами в історії українського народу, як козацтво і Запорізька Січ. Ідеться насамперед про лексикосемантичні групи слів, які у відповідний період історії української мови належали до активно вживаних і висту­пали: 1) назвами одиниць адміністративно-територіаль­ного поділу: паланка — адміністративно-територіальний округ, центральне управління певної частини запорозьких вольностей; курінь — одиниця адміністративно-територі­ального поділу в межах паланки, а також назва житла військового формування; 2) назвами військових форму­вань: полк, сотня; 3) назвами осіб за їх роллю в ієрар­хічній адміністративній і військовій організації: гетьман, генеральний писар, генеральний суддя, генеральна стар­шина, осавул військовий генеральний — ад'ютант гетьма­на, інспектор військової справи, хорунжий військовий генеральний — радник гетьмана, хранитель військового прапора (корогви), бунчужний військовий генеральний — радник гетьмана, хранитель бунчука, генеральний під­скарбій— радник гетьмана у справах землеволодіння і фінансів, полковник, сотник, писар полковий, писар сотен­ний, хоружий (хорунжий) сотенний, гетьман наказний — особа, яка тимчасово виконувала обов'язки гетьмана, наказний полковник, наказний сотник, бунчуковий това­риш особа, що перебувала під протекцією гетьмана поза підпорядкуванням полковій адміністрації, компанієць – козак-піхотинець, сердюк — козак- кавалерієць; 4) назвами військових атрибутів (клейнодів) як символів влади: булава — срібна або позолочена, прикрашана коштовними каменями куля, закріплена на металічному, інколи золотому, або дерев'яному держалні, знак гетьманської влади; бунчук — гетьманський знак, що яв­ляв собою древко з мідною або позолоченою кулею на верхньому кінці, під якою було закріплене волосся з кінського хвоста; шестопер, або пірнач,— жезл у вигляді перистої булави як символ влади полковника, значок — полковий або сотенний прапор.

Окрему мікросистему в складі соціально-економічної лексики становили назви податків і повинностей, які та­кож перейшли до розряду історизмів, наприклад: осадне — плата за поселення на новій землі, побережне — плата за користування узбережжями річок, шляхове — плата за привласнення приблудного коня або вола, по­мірне — плата за викочену з воза бочку для продажу, гребельне — плата за переїзд греблі, колодне — плата від колоди меду, ярмаркове — торгове мито на ярмарку тощо.

Значні за кількісним складом групи лексичних істориз­мів становлять слова — назви грошових одиниць і різних мір (ваги, об'єму, розміру), часових понять, предметів побуту (одягу, тканин, їжі), родинної спорідненості, назви осіб за професійною діяльністю, ремесел, предметів виробництва тощо. [5] До цього розряду лексики належать також імена історичних осіб.

Історизми не мають синонімів у сучасній мові. До цієї категорії лексики звергаються тоді, коли виникає потреба дати характеристику минулим епохам, правдиво описати суспільство певного історичного періоду, для відтворення колориту доби. [3]

У науковому стилі та його різновидах історизми є єдиним засобом називання реалій минулих епох. Часто вони виступають як терміни в історичних працях. Особливо широко використовуються історизми в науково-популярних, на­уково-навчальних та інших роботах. Тут історизми не мають жодного стилістичного навантаження, виконують суто номінативну функцію, допомагаючи розкривати картини ми­нулих епох, розповідати про життя історичних осіб і под. У номінативній функції історизми використовуються й у художньо-белетристичних творах. Описуючи колишнє, автор активізує в своєму творі лексику, що перейшла до розряду істо­ризмів, бо тільки за її сприяння можна змалювати взаємини представників то­гочасного суспільства, державний та політико-господарський лад, особливості світосприймання людей минулого. Широко вживаються історизми в творах Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, І. Карпенка-Карого, І. Кочерги, С. Скля- ренка, М. Бажана, 3. Тулуб, Р. Іваничука та інших митців українського слова. [1]

Історизми не чужі й творам на сучасну тематику. Тут вони також можуть виконувати номінативну функцію—у відступах від основної розповіді, в спо­гадах, історичних ремінісценціях. Використовують у творах із сучасного життя історизми і в стилістичній функції — для надання викладові урочистості, піднесеності; при зображенні подвигів сучасників, небуденних подій у житті народу. Цим ніби перекидасть­ся місток між минулим і сьогоденням, підкреслюється нерозривний зв'язок між предками та нащадками. У публіцистиці, зокрема в полемічних творах, історизми можуть бути використані для зіставлення фактів сучасності з подіями, що відбувалися в мину­лому. Публіцистичне й художнє мовлення вживають історизми як опорні слова перифраз, особливо значний ефект дає така перифраза-прикладка в поетичному жанрі. [1]

Слова, що належать до другої групи застарілих слів, звуться стилістичними архіїзмами, або просто архаїзмами. [1] Архаїзми - це застарілі слова, що вийшли із широкого вжитку. Вони є назвами тих предметів і явищ, які існують і в наш час, але мають інші найменування. [3] Архаїзми і їх сучасні лексичні відпо­відники співвідносяться у словниковому складі укра­їнської мови як синоніми. [5]

З-поміж архаїзмів виділяються:

1) лексичні архаїзми (застарілі синоніми до слів сучасної мови): десниця — права рука, правиця, перст — палець;

2) Словотворчі архаїзми (мають спільні корені, але відрізняю­ться суфіксами чи префіксами): письмовець — письменник, возсіяти — засяя­ти;

3) Лексико-фонетичні (від сучасних слів відрізняються звуковим офор­мленням): злато — золото, серебро — срібло;

4) Фонетичні архаїзми (характеризуються застарілою вимовою окремих звуків): зіма — зима;

5) Се­мантичні архаїзми (застарілі в одному із своїх значень): держати в розумінні "мати за дружину". [1]

Архаїзми в нейтральній функції тепер не вживаються, бо цю функцію ви­конують нейтральні синоніми сучасної мови. Використовуються архаїзми як стилістичний засіб, тому в офіційно-діловому стилі вони майже повністю від­сутні, за винятком окремих термінологізованих слів та словосполучень на взі­рець глава (уряду). Зрідка можуть бути використані архаїзми в науковому стилі, особливо в літературознавчих та історичних дослідженнях для наближення викладу до описуваної епохи, для створення колориту доби. Найбільш поширений цей вид лексики в художньо-белетристичному та публіцистичному стилях. Архаїзми належать, як правило, до піднесених, пате­тичних слів, їх інколи навіть важко вирізнити з-поміж інших урочистих компонентів лексичного складу. Це старослов'янські, староукраїнські елемен­ти в сучасній українській мові. З цього приводу академік Д. Булаховський за­уважував: "Емоція урочистості легко забезпечується добором синонімічних слів старослов'янського походження, навіть тих, у яких ми не змогли б з точки зору сучасної мови помітити ознаки архаїчності".

Як і історизми, архаїзми можуть бути засобом створення колориту мину­лих епох, відтворення тогочасних мовних особливостей.

Дня досягнення ефекту урочистості й небуденності архаїзми потребують відповідного лексичного оточення, поставлені в невідповідний контекст, архаїзми набувають іронічного, сатиричного, гумористичного звучання. Для цього вони мають бути оточені лек­сикою розмовною, просторічною, вузькопобутовою, вульгарною. Як засіб гумору виступають також анахронізми – слова і словоспо­лучення, перенесені з однієї епохи в іншу. [1]


 

РОЗДІЛ ІІ

Біографія поетеси Вікторії Чорнобрової

Чорноброва Вікторія Григорівна народилася 22 лютого 1970 року в селі Романова Балка Первомайського району на Миколаївщині. Вірші почала писати з дитячих років. Після закінчення середньої школи навчалася на факультеті театрального мистецтва Московського народного університету мистецтв. У 1990 році одержала перемогу на республіканській олімпіаді з української літератури (за експериментом Міністерства освіти України і кафедри історії української літератури); вступила на філологічний факультет Київського університету ім. Т. Г. Шевченка,писала перші праці з філології, літератури. Брала участь у студентській голодовці 1990 року, інших заходах в ході становлення молодої української держави. Але навчанню завадила тяжка хвороба (майже втратила слух). У 1995 році отримала літературну премію ім. Богдана – Ігоря Антонича за рукопис поетичної збірки своєрідної форми та змісту “Плач українки”. Українська діаспора Європи підтримала видання першої книжки поетеси у 1999 році у Німеччині. Того ж року стала переможцем обласного конкурсу молодих літераторів “Золота арфа”, а також переможцем Міжнародного конкурсу молодих українських літераторів “Гранослов”. Стипендіат американсько – українського видавництва “Смолоскип” та “Об’єднання українців в Америці”(США).
Друкувалася в журналі “Основа”, у збірках “Боян – 97”, “Привітання життя – 25”. [7]
Працює вчителем народознавства у школі в селі Романова Балка, досліджує фольклор та етнографію краю, відроджує духовну спадщину предків. В 2002 році за її ініціативи встановлений Хрест Пам'яті жертв Голодомору 1933-37 років, Хрест Козацької Слави – прибузьким козакам, засновикам села, посаджений Сад Пам'яті біля зруйнованої церкви в селі. Відроджує сільську церкву Покрови та допомагає поставати з руїн й іншим церквам. Відзначена Українською православною Церквою "За благословенні труди на славу Святої Церкви". Під Первомайськом з її допомогою зводиться Поклінний курган і Хрест Пам'яті. Створила дитячу мистецьку студію "Берегиня", яка за 20 років свого існування багатьом юним поетам і художникам дала путівку в мистецьке життя. Одна з дівчаток стала переможницею Президентського конкурсу до Шевчеківських днів у березні 2002 року і вчительку та її ученицю було нагороджено високими урядовими нагородами в місті Києві та на Тарасовій Горі в місті Каневі. За працю в школі має Почесну Грамоту Міністерства освіти України. Про долю цієї мужньої українки знімають документальні фільми, пишуть в пресі, їй присячують свої вірші. Письменниця є автором історичних досліджень про голодомор і козацький край Прибужжя. Член Національної Спілки письменників України з 2000 року.

Громадська діяльність:

1) Літературна і просвітницька діяльність на Первомайщині та Миколаївщині;

2) Благодійницька діяльність для дітей, іменна стипендія для підтримки обдарованих дітей "Добра і Надії";

3) Благодійницька діяльність церквам Первомайщини;

4) Відродження Свято-Покровського храму в селі Романова Балка на Первомайщині, благодійництво цьому храму та іншим церквам Первомайщини;

5) Встановлення в селі Романова Балка Хреста Пам'яті до 1000-ліття хрещення України;

6) Встановлення Хреста Пам'яті жертвам голодомору в селі Романова Балка;

7) Встановлення Хреста Козацької слави прибузьким козакам, засновникам села Романова Балка;

8) Історичні дослідження про Голодомор і козацький край Прибужжя. [8]

Поезії Вікторії Чорнобрової відзначаються нашою народною та християнською мораллю, заглибленістю в історію та душу людини, незвичною формою та зболеністю світосприймання. [10]
Автор збірок: “Плач українки”(1999), “Калинова книга” (2001), “Собор українців – бужан у моїх сльозах” (2001). [7]

Готуються до друку: "Золота книга Соборності України", роман "Родання", "Українська Голгофа. Історія України у віршах." [8]

Збірка "Калинова книга" вийшла в світ за допомогою першого президента України Л.Кравчука до 10-річчя Незалежності України. ("укр.яка здол.долю) "Книга плачів предковічних – свята та благословенна Україна. Щедрим українським віночком з ніжної калини та розквітлого жита уклоняється нащадкам Прадавній Південь скіфів, бужан та оріїв. Україна – це зоряна криниця на стражденній дорозі. Все диво нашого народу – від любови. Дорідної мови, рідного слова, рідної пісні, отчого краю, невмирущих його традицій і звичаїв." [10]


 

 

Розділ ІІІ

3.1 Дослідження історизмів

Для проведення дослідження, я взяла за основу класифікацію історизмів Грищенка та Зубкова.

За Грищенком, історизми розділяються на такі групи:

1) Назви одиниць адміністративно-територіального поділу;

2) Назви військових формувань;

3) Назви осіб за їх роллю в ієрархічній адміністративній і військовій організації;

4) Назви військових атрибутів (клейнодів) як символів влади;

5) Назви податків і повинностей;

6) Назви грошових одиниць і різних мір (ваги, об'єму, розміру);

7) Назви часових понять;

8) Назви предметів побуту (одягу, тканин, їжі);

9) Назви родинної спорідненості;

10) Назви осіб за професійною діяльністю;

11) Назви ремесел;

12) Назви предметів виробництва тощо.

За Зубком, історизми розділені на:

1) Назви понять матеріальної культури;

2) Назви понять соціально – політичної сфери;

3) Назви професій;

4) Назви звичаїв;

5) Назви обрядів.

За Зубком до назв понять соцально-політичної сфери увійшли назви осіб за їх роллю в ієрархічній адміністративній і військовій організації та назви осіб за професійною діяльністю (за Грищенком), а також назви держав та племен, історичні особи.

Назви осіб за їх роллю в ієрархічній адміністративній і військовій організації (за Грищенком)

Цитата Твір Лексичне значення Значення
У муках починається земля й в тривогах княжих гине, навчена стогнати Кий, Аскольд та Дір Те саме, що князівський. Прикм. до князь. Князь – 1) голова роду, племені або союзу племен, що звичайно стояв на чолі військової дружини, а з розвитком феодалізму – вождь війська та правитель князівства 4) людина високої гідності. Стилістичне: небуденні, "високі" тривоги, засудження приєднання земель шляхом війни, тривоги – за народ цієї землі. Лексичне: використовується у значенні 4).
Стоять церкви… КНЯЗІ… Кий, Аскольд та Дір Князь – 1) голова роду, племені або союзу племен, що звичайно стояв на чолі військової дружини, а з розвитком феодалізму – вождь війська та правитель князівства 4) людина високої гідності. Стилістичне: вічність історії. Лексичне: князь – уособлення історії.  
І розпинають гріхи князівські рани Кий, Аскольд та Дір Прикм. до князь. Князь – 1) голова роду, племені або союзу племен, що звичайно стояв на чолі військової дружини, а з розвитком феодалізму – вождь війська та правитель князівства 4) людина високої гідності. Стилістичне: за свої гріхи відповідати собою. Лексичне: гріхи князівські, князівські рани – розтерзання земель народу війнами.
Тане душа у повіках Князя Олег Віщий Князь – 1) голова роду, племені або союзу племен, що звичайно стояв на чолі військової дружини, а з розвитком феодалізму – вождь війська та правитель князівства 4) людина високої гідності. Стилістичне: в очах – душа, все залишає свій слід, опис душевного стану героя. Лексичне: без змін.
Час засмучений скорботою князівських мук Княгиня Ольга Прикм. до князь. Князь – 1) голова роду, племені або союзу племен, що звичайно стояв на чолі військової дружини, а з розвитком феодалізму – вождь війська та правитель князівства 4) людина високої гідності. Стилістичне: небуденних, високих мук. Лексичне: використовується у значенні 4).

 

Назви осіб за професійною діяльністю (за Грищенком)

Цитата Твір Лексичне значення Значення
Везуть чумаки долю …колиска понад світом Божим… На Україні в ХV – ХІХ ст. – візник і торговець, який перевозив на волах хліб, сіль, рибу та інші товари для продажу Стилістичне: народна історія творить народну долю. Лексичне: чумаки – це історія (перен.).
Волхвами пророче пульсує вічна модель древопоклоніння Дерево життя Волхв – у давніх слов'ян – ворожбит, чарівник Стилістичне: природа, історія – вічна непорушна правда. Лексичне: волхв – хранитель знань.
Село окутує як козацькою могилою …стогне бандура… Належний козакові, козакам. Якого носили козаки. Стилістичне: туга за минулим. Лексичне: без змін.
Козацьким хутором дибають …піч ворожить як знахарка… Належний козакові, козакам. Якого носили козаки. Стилістичне: туга за минувшим, знівечене минуле. Лексичне: без змін.
Сліпі старці-кобзарі …піч ворожить як знахарка… Український народний співець, що супроводить свій спів грою на кобзі. Стилістичне: туга за минувшим Жаль, що славне минуле живе лиш в таких старих немічних людях. Лексичне: без змін.

 

Назви держав та племен

Цитата Твір Лексичне значення Значення
Мудротворящим праджерело вогню і води – з Венеції до оріїв …а магією ворожінь благослов-ляється… Те саме, що арійці (у знач. 1). Арійці – в етнографії та антропології – назва слов'ян, індусів, іранців та інших народів, що говорять мовами східної групи індоєвропейських мов, перенесена згодом на всі народи, які розмовляють індоєвропейськими мовами Стилістичне: зв'язок предків з нащадками, всіх людей взагалі; мудрість себе треба шукати у свого народу. Лексичне: орії – першопредки українського народу, до оріїв – до територій, на яких вони проживали (до України).
Діалектикою Всесвіту-Вогню на требищі первороднім воскресає Живим Пракоренем синів Сонця-Ра калинового народу русинів Оселя Требище - місце, де відбувалося принесення жертви богам. Русини – стара назва українського населення Буковини, Галичини, Закарпатської України, Словаччини і Воєводини. Стилістичне: почуття незвіданого, пов'язаного, Всесвіт – сполучення плинного з вічним; світ з нами розмовляє Лексичне: требище – без змін; поняття русини ототожнюється з загалом українцями.
Над зіроньками жалібної Русі Олег Віщий Назва держави, що існувала на території сучасної України. Стилістичне: Спонукання заглянути в історію і глянути що в цей час відбувалося. Лексичне: без змін.
І Руссю голосять собори Олег Віщий Назва держави, що існувала на території сучасної України. Стилістичне: вічність і святість минулого. Лексичне: без змін.
Пора громів в палаючій державі Руси сповідує жертви Князь Ігор Назва держави, що існувала на території сучасної України. Стилістичне: спонукання заглянути в історію і глянути що в цей час відбувалося. Лексичне: без змін.
Моління русинів-слов'ян-ірпінів-брегів-обричів-полян-дулібів-древлян-антів-орателів-скіфів-бужан-дітей Сонця (Ра) Даждьбог Назви давніх племен, що проживали на території сучасної України. Стилістичне: об'єднання племен, всі ми рідні – схожі. Лексичне: без змін.
Впало огнище Роду пракорінь русинів Сварог Русини – стара назва українського населення Буковини, Галичини, Закарпатської України, Словаччини і Воєводини. Стилістичне: знищення міфології наших предків; Рід – основа народу. Лексичне: без змін.
По землі русинів-слов'ян-венедів Сварог Назви давніх племен, що проживали на території сучасної України. Стилістичне: об'єднання племен. Лексичне: без змін.
З трипільськоїкультури волелюбне світло Сварог Археологічна культура ранніх землеробсько-скотарських племен Південно-Східної Європи епохи переходу від неоліту до бронзи. Стилістичне: зв'язок з історією, єдність минулого, сьогодення, майбутнього. Лексичне: без змін.
А прапредки анти по Дніпру й Дністеру шукають спокути Сварог Назва східнослов'янських племен, які в ІV – VІ ст. заселяли територію між Дністром і Дніпром. Стилістичне: відродження історії. Лексичне: без змін.
Предок хліборобів та орачів Сварог Той, хто оре землю. Скіфи-орачі. Той, хто обробляє землю; хлібороб. Стилістичне: поєднання минулого з майбутнім. Лексичне: без змін.
Сльози племен слов'янів Сварог Велика група споріднених мовою та культурою народів, що живуть у Східній та Центральній Європі. Стилістичне: сльози за знищення історії. Лексичне: слов'яни, як предки українців (суб'єктивне знач.).
Кривичі та дуліби та поляни процвіли віщим знаком вознесіння Сварог Назви давніх слов'янських племен. Стилістичне: возвеличення предків з метою звернення на них уваги. Лексичне: без змін.
Пра-Сини Роду-народу русинів Купайла Русини – стара назва українського населення Буковини, Галичини, Закарпатської України, Словаччини і Воєводини. Стилістичне: зв'язок минулого з сьогоднішнім,відновлення,життя-коло. Лексичне: русини - весь український народ.
Коло-колесом огнищан-полян Калита Східнослов'янське плем'я, яке жило в Середньому Подніпров'ї. Стилістичне: міфологічність наших предків, нероздільність природи і людей. Лексичне: без змін.
Мов блудна дочка скіфів …до далекого серця Америки… Степові племена, які населяли південну частину території сучасної України в І тис. до н. е. – на початку І тис. н. е. Стилістичне: пошуки себе у минулому свого роду. Лексичне: скіфи у значенні "кочовики".
Мов блудна дочка скіфів …до далекого серця Америки… Степові племена, які населяли південну частину території сучасної України в І тис. до н. е. – на початку І тис. н. е. Стилістичне: пошуки себе у минулому свого роду. Лексичне: скіфи у значенні "кочовики".

 

Імена історичних осіб

Цитата Твір Лексичне значення Значення
Кий, Аскольд та Дір Кий, Аскольд та Дір Історичні особи, перші князі Київської Русі Стилістичне: небуденна тема вірша, зародження (початок). Лексичне: без змін.
Олег Віщий Олег Віщий Історична особа. Стилістичне: небуденна тема вірша. Лексичне: без змін.
КнязьІгор Князь Ігор Історична особа. Стилістичне: небуденна тема вірша. Лексичне: без змін.
КнягиняОльга Княгиня Ольга Історична особа. Стилістичне: небуденна тема вірша. Лексичне: без змін.
З "Історії готів" Іордана (ІV ст.) заговорив дух антів Сварог Іордан – давньогрецький учений, історик. Стилістичне: відродження історії, вказівка на її значущість.

Назви понять матеріальної культури (за Зубком),куди входять назви предметів побуту (за Грищенком)

Назви предметів побуту (за Грищенком)

Цитата Твір Лексичне значення Значення
Тулить бабка на покуті писанку …піч ворожить як знахарка… В українській селянській хаті – куток, розміщений по діагоналі від печі, та місце коло нього. Стилістичне: небуденність, святість, шанобливе ставлення до віри. Лексичне: не змінюється.
Хата самотньою пусткою сінешні двері гойдає …колиска понад світом Божим… Прикм. до сіни. Сіни – нежила частина селянських хат і невеликих міських будинків, яка з'єднує жиле приміщення з ґанком, рундуком або переділяє будинок, хату на дві половини. Стилістичне: відчуття забутого минулого. Лексичне: не змінюється.
У жорнах відлунює спів погаслої зорі косарів …жебраків молитви в покорі… 1) Плескуватий Круглий Камінь, Призначений Для Лущення І Розмелювання Зерна Та Інших Твердих Предметів. 2) Перен. Про видиму форму місяця, сонця і т. ін. 3) пристрій, яким у домашніх умовах розмелюють зерно; ручний млин Стилістичне: смуток, спогад, туга за минувшим; пов'язаність земного з чимось незвідано-небесним. Лексичне: двозначність (як і вказано у словнику).
У сповитку Неба-Всесвіту Оселя У сповитку – у віці немовляти, немовлям. Сповиток – те, у що загортають немовля, - пелюшки зі сповивачем Стилістичне: зв'язок людей з чимось вищим (божественним) як зв'язок матері з дитиною. Лексичне: без змін.
А в оселі тій покуть де в пошані боги і де абсолют Всесвіту Оселя В українській селянській хаті – куток, розміщений по діагоналі від печі, та місце коло нього Стилістичне: віра – те, що може допомогти знайти втрачену мудрість, гармонію, знання. Лексичне: без змін.
Покуть у хаті зерном обсипали Коляда В українській селянській хаті – куток, розміщений по діагоналі від печі, та місце коло нього. Стилістичне: опис традицій, небуденність, святість, особливе ставлення предків до релігії, традицій. Лексичне: без змін.
Поведуть у сповитокМари по требищах жадань та плачів Свято Русалій Требище - місце, де відбувалося принесення жертви богам. Сповиток – те, у що загортають немовля, - пелюшки зі сповивачем. Стилістичне: єдність життя і смерті. Лексичне: у сповиток – в початок. Требище не змінює свого значення.
У сповитку Царства Неба Купайла У сповитку – у віці немовляти, немовлям. Стилістичне: єдність з вищим і невідомим. Лексичне: у сповитку – під опікою.
За прапредків ставлять на покуті хліб і сіль Дідова Субота В українській селянській хаті – куток, розміщений по діагоналі від печі, та місце коло нього. Стилістичне: священний зв'язок предків з нащадками через віру, шанобливе ставлення до традицій. Лексичне: без змін.
Горнятко водички біля порогу Дідова Субота Маленький горщик. Стилістичне: єдність життя і смерті, повага до померлих, відродження традицій. Лексичне: без змін.
Їдуть хлопці на коцюбі Калита Знаряддя у вигляді насадженого на держак залізного прута з розплесканим і загнутим кінцем для перемішування палива в печі й вигрібання з неї жару, попелу; кочерга Стилістичне: відтворення традицій. Лексичне: не змінюється.
Жалі у сповитку …піч ворожить як знахарка… У сповитку – у віці немовляти, немовлям. Стилістичне: добро і зло – єдині. Лексичне: у сповитку – десь далеко-далеко у тобі всередині.
У солом'яній стрісі вмирає небуття Жебраків молитви… 1) нижній край солом'яної покрівлі, який звисає над стіною 2) перен. Приміщення для проживання. Стилістичне: минуле охороняє вічне; втрата пам'яті – втрата майбутнього. Лексичне: стріха – уособлення минулого.

 

Назви понять матеріальної культури

Цитата Твір Лексичне значення Значення
Хрести як козацькі пістолі ….і молиться оспіваний сон… Козацькі - належний козакові, козакам. Якого носили козаки. Пістолі – ручна вогнепальна зброя з коротким стволом для стрільби на невеликій відстані. Стилістичне: відродження історії, туга за померлими. Лексичне: не змінюється.
Де караються у всеблаганні мук ідоли Небуття… Князь Ігор 1) у язичників – статуя, що зображує бога; бовван, божок 2) про того, кого обожнюють, перед ким схиляються, кому служать 3) перен. Лайл. Про нетямущу, дурну чи бездушну людину. Стилістичне: засудження ідолів. Лексичне: використовується у значенні 2) і 3).
Повітряних божків родотворність суща Даждьбог Скульптурна фігурка якого-небудь божества. Стилістичне: відродження нашої міфології. Лексичне: без змін.
Стіл мов хатній трон калиновими рушниками цвіте знаком добра Оселя Багато оздоблене крісло на спеціальному підвищенні – місце монарха під час урочистих церемоній у палаці. Перен. Влада монарха, монархічне правління. Стилістичне: буденність перестає бути такою, якщо в ній безмежна любов і добро. Лексичне: трон – основне місце в хаті, де збирається родина (стіл).

 

Назви звичаїв та обядів (за Зубком)

Цитата Твір Лексичне значення Значення
Спалюють колоду – злу Мару Коляда Дохристиянське слов'янське божество; богиня смерті. Стилістичне: відродження міфології.
СвятоВелеса Свято Велеса   Стилістичне: небуденна тема вірша, відродження традицій, міфології.
Свято Русалій Свято Русалій   Стилістичне: небуденна тема вірша, відродження міфології, традицій.
Ігрищами Роду-Клану відчиняється Всесвіт-Сварга Свято Русалій Збіговиська відьом і чортів. Стилістичне: традиції невмирущі, пам'ятаєш минуле – пізнаєш майбутнє. Лексичне: у значенні "обряд".
Коли грища почали зорі на небі Купайла Збіговиська відьом і чортів. Стилістичне: відродження світобачення предків. Лексичне: грища – це обряди.
Зачинались Вечорниці та досвітки Дідова Субота   Стилістичне: звернення до традицій народу.
Калита Калита   Стилістичне: відродження традицій.
Реготи та ігрища тримають ВеликіВечорниці аж до засвітку Калита Ігрища - збіговиська відьом і чортів. Стилістичне: відродження традицій. Лексичне: ігрища – ігри;

 

Окрему групу історизмів становлять назви дохристиянських слов'янських богів і предметів та явищ, що з ними пов'язані

Цитата Твір Лексичне значення Значення
Над солом'яними гойдалками Всесвіту починаються молбища Роду …я над плачами цими…   Зв'язок предків з нащадками, минулого і майбутнього Коливання (повторення) життя не зважаючи на час
Ключами світоруху родинне вогнище-жертовник Оселя 1) Спеціальний стіл або взагалі те місце, де клали жертву, яку, за релігійний обрядами, приносили богам. 2) стіл у православній церкві, на якому виконуються різі обряди Стилістичне: основа світу – родина, рід, тобто пам'ять, збереження традицій, мудрості. Лексичне: жертовник – без певного значення, тінь минулого.
Діалектикою Всесвіту-Вогню на требищі первороднім воскресає Живим Пракоренем синів Сонця-Ра калинового народу русинів Оселя Требище - місце, де відбувалося принесення жертви богам. Русини – стара назва українського населення Буковини, Галичини, Закарпатської України, Словаччини і Воєводини. Стилістичне: почуття незвіданого, пов'язаного, Всесвіт – сполучення плинного з вічним; світ з нами розмовляє Лексичне: требище – без змін; поняття русини ототожнюється з загалом українцями.
Даждьбог Даждьбог У стародавніх слов'ян-язичників – бог Сонця, покровитель родючості, природи, джерело світла і тепла. Стилістичне: небуденна тема вірша. Лексичне: без змін.
Хорс Хорс Один із богів Сонця у давніх слов'ян; котить колісницю сонця. Стилістичне: уособлення традицій, які є двигуном життя. Лексичне: без змін.
Задумався Волосожар Хорс   Відродження міфології. Лексичне:
Сварог Сварог Бог Сонця, прародитель всього живого на Землі Стилістичне: небуденна тема вірша. Лексичне: без змін.
Аж стогне Лада-Рада Коляда Богиня Любові. Стилістичне: відродження міфології. Лексичне: без змін.
Прочиняє двері в оселю калинової нації синів Ра-СонцяВеликаМатиРаСва Коляда Ра – бог сонця у аріїв. Стилістичне: відродження міфології. Лексичне: без змін.
Обереговий бог Велес Свято Велеса Покровитель скотарства та землеробства у давніх слов'ян. Стилістичне: відродження міфології. Лексичне: без змін.
Щоб над Требищем Всесвіту зродились цілющі дощі Свято Велеса Місце, де відбувалося принесення жертви богам. Стилістичне: поєднання минулого з сьогоденням, майбутнім, задля зцілення, відновлення пам'яті народу. Лексичне: требище – земля в цілому.
Провісницькі чари споглядають оживлений Явь-Світ Свято Велеса   Стилістичне: відродження вже відбувається: нація стає більш самосвідомою, більше дізнається.
Поведуть у сповитокМари по требищах жадань та плачів Свято Русалій Требище - місце, де відбувалося принесення жертви богам. Сповиток – те, у що загортають немовля, - пелюшки зі сповивачем. Стилістичне: єдність життя і смерті. Лексичне: у сповиток – в початок. Требище не змінює свого значення.
І лісовики і чорти і відьми і водяники і польовики Купайла Назви надприродних істот. Стилістичне: відродження міфології. Лексичне: без змін.
В світотворнім камені молбища Перо-світу Дідова Субота   Стилістичне: майбутнє твориться на тлі минулого, відродження міфології
Над капищами животворящого Вогню-Цілости провидіння криваве Калита Поганський храм у східних і прибалтійських слов'ян дохристиянського часу. Стилістичне: застереження щодо віри, відродження міфології, нерозривність доброго і злого. Лексичне: без змін.

 

При дослідженні історизмів виявлено, що Вікторія Чорноброва використовує в творах збірки "Калинова книга" такі їх різновиди:

1) назви осіб за їх роллю в ієрархічній адміністративній і військовій організації;

2) назви осіб за професійною діяльністю;

3) назви держав та племен;

4) імена історичних осіб;

5) назви понять матеріальної культури;

6) назви звичаїв та обядів.

Окрім вищеназваних видів історизмів, Вікторія Чорноброва використовує окрему групу історизмів, яку становлять назви дохристиянських слов'янських богів і предметів та явищ, що з ними пов'язані.

При цьому лексичне значення історизмів, в основному, залишається без змін, але при наявності вибору прямого і переносного значення слова, Вікторія Чорноброва використовує переносне. Однак, деякі слова змінюють своє лексичне значення. Наприклад, "требище" вживається у значенні "планета Земля".

Стилістичне значення історизмів не зазнає суттєвих змін. Поетеса використовує цю групу застарілих слів задля надання урочистості, піднесеності творам, підкреслення зв'язку між предками і нащадками.

 

3.2 Дослідження архаїзмів

За основу власного дослідження я взяла класифікацію архаїзмів Пономарева. Згідно дослідження науковця, архаїзми поділяються на такі групи:

1) лексичні;

2) словотворчі;

3) лексико-фонетичні;

4) фонетичні;

5) семантичні.

Лексичні архаїзми