Патолого-анатомічна картина

Специфічні зміни в тканинах і органах спостерігаються при небагатьох отруєннях, що мають здебільшого хронічний перебіг.

Більшість отрут викликає дистрофічні і запальні зміни в тканинах і органах, не відрізняючись від змін, які спостерігаються при інших хворобах. При цьому ступінь вказаних змін залежить не тільки від дози, але і від терміну дії отрути. При швидкій смерті зміни в органах малопомітні, а в ряді випадків макроскопічно не встановлюються, тоді як при тривалішому перебігу хвороби, викликаному тією ж отрутою, запальні процеси яскраво виражені. Багато отрут, незалежно від тривалості перебігу захворювання, не викликають морфологічних змін, що виявляються на розтині. Проте розтин трупів тварин з метою діагностики отруєнь відіграє дуже важливу роль.

При розтині, який проводять в першу добу після загибелі тварини, вміст шлунку має запах закису азоту ( згорівший ріг ). Другою характерною патолого-анатомічною ознакою є зміна кольору крові ( при нанесенні краплини крові на фільтрувальний папір ). При вмісті метгемоглобіну близько 30% кров набуває коричневого відтінку, а при підвищенні даного рівня, цей відтінок стає більш насиченим. При вмісті метгемоглобіну близько 80% кров набуває темно-коричневого кольору.

Кров погано зсідається, в судинах знаходиться у вигляді коричнево-смолистих згустків.

Серозні оболонки внутрішніх органів при зберіганні розтятих трупів на повітрі протягом декількох годин набувають сіро-коричневого відтінку.

При отруєнні азотними добривами спостерігають гастроентерит, іноді виразки і кров’яну рідину в перикарді. Слизова оболонка передшлунків гіперемована з крововиливами та наявністю вогнищ некрозу. В стінці рубця зустрічаються інфільтрати, а слизова оболонка кишечнику в стані катарально-геморагічного запалення.

В серозних оболонках паренхіматозних органів і в черевній порожнині відмічають крововиливи. Печінка збільшена, повнокровна. В нирках визначають крововиливи. В наднирниках з’являються вогнища некрозу.

В трахеї та бронхах накопичується піниста рідина з домішками крові, а на слизових оболонках спостерігають різної величини крововиливи темно-коричневого кольору. Легені в стані гіперемії з наявністю вогнищ набряку та емфіземи.

Серце збільшене, коронарні судини переповнені кров’ю, під епікардом та ендокардом чисельні крапкові крововиливи.

М’язи червоного кольору. В корі головного мозку, мозочка, спинного мозку, міокарді, стінках альвеол, під капсулою печінки, в селезінці відзначають геморагії.

При абортах ( внаслідок хронічного отруєння ) плоди часто муміфіковані. Плацента набрякла, чорного кольору.

При отруєнні курей відмічають синюшність гребеня, сережок і шкіри. Кров від темно-коричневого до червоно-чорного кольору, внутрішні органи переповнені кров’ю. Слизова оболонка зобу, залозистого шлунка і кишечника набрякла, гіперемійована, вкрита слизом, в окремих місцях виявляють незначні крововиливи. При хронічному отруєнні курей нітратами встановлюють сіро-жовті вузлики на слизовій оболонці стравоходу. У півнів знижується маса сім’яників.

При гострій нітрато-нітритній інтоксикації у собак та котів спостерігається синюшність видимих слизових оболонок, наявність на них крапкових крововиливів, а також набряки підшкірної клітковини в різних ділянках тіла. В шлунку та кишечнику реєструють катарально-геморагічне запалення слизових оболонок, а часто і серозних.

Нерідко відмічаються виразки та ерозії в шлунку і дванадцятипалій кишці. Печінка збільшена, края притуплені, сіро-коричневого кольору, м’якої консистенції. З поверхні розрізу виділяється значна кількість темно-червоної з коричневатим відтінком крові, яка погано згортається.

Нирки збільшені в об’ємі, сіро-коричневого або темно-червоного кольору з наявністю крововиливів, рихлої консистенції.

В легенях може спостерігатись застійна гіперемія і набряк.

Лімфатичні вузли набряклі, гіперемовані, на розрізі з мармуровим малюнком.

Селезінка у більшості випадків без змін.

В грудній, черевній порожнинах и серцевій сорочці міститься значна кількість серозної рідини червонуватого кольору.

При хронічних нітрато-нітритних інтоксикаціях в печінці, підшлунковій залозі і нирках, рідше в міокарді виявляють зміни, характерні для зернисто-жирової дистрофії. [ 4, 7 ]

 

Діагностика

Діагностика отруєнь тварин нітратами та нітритами грунтується на анамнестичних даних, характерних клінічних ознаках захворювання тварин, результатах хіміко-токсикологічних досліджень кормів, питної води, вмістимого шлунково-кишкового тракту, рідини з грудної порожнини та серцевої сумки, крові, сечі, а також на результатах патолого-анатомічного розтину трупів.

При діагностиці необхідно виключити гострі інвазійні та інфекціїні захворювання ( піроплазмідози, сибірка, лептоспіроз ), а також гострі отруєння похідними фенолу, кухонною сіллю, рослинами, що містять ціанглікозиди.

Основними ознаками прижиттєвої діагностики нітрато-нітритних отруєнь є: наявність метгемоглобіну в крові ( в нормі до 5% ), коричневий колір артеріальної та венозної крові, високий вміст нітратів та нітритів у крові, слині та сечі тварин.

Гостре отруєння жуйних нітратами виявляються через 2 -3 години після надходження їх в організм, тварин з однокамерним шлунком та курей – через 5 – 6 годин; отруєння нітритами – значно раніше ( 30 хв – 2 год ).

Показником хронічного отруєння тварин є визначення сумарної добової дози нітратів у складі кормів та питної води.

Для визначення метгемоглобіну використовують 0,25% водний розчин аміаку, який готують з 1 мл 25% водного розчину аміаку додаючи до нього 100 мл дистильованої води.

Хід аналізу:

У пробірку вносять 7,3 мл робочого розчину аміаку, до якого, за допомогою мікропіпетки, додають по 0,2 мл крові. Вмістиме пробірок змішують і через

5 хв визначають оптичну густину на ФЕК при довжині хвилі ( 670 нм ). Контроль 0,25% водний розчин аміаку.

Виявлення нітратів у кормах проводять після їх екстарування із наважки середньої проби 1:10 2% розчином оцтової кислоти протягом години з наступною фільтрацією.

Наявність нітратів визначають дифеніламінним реактивом, одночасно він відкриває і нітрити. Екстрагування можна провести і дистильованою водою.

Виявлення нітратів та нітритів у вмістимому травного каналу, сечі, молоці, сметані проводять після їх змішування ( наважки середньої проби ) з рівною кількістю 5% розчину цинку сульфату та 0,3 н розчину гідрату окису барію з послідуючою фільтрацією і одержанням прозорого безбарвного фільтрату.

Хід реакції:

а) на нітрати і нітрити. Декілька мілілітрів фільтрату з корму, тваринницької продукції чи патматеріалу вміщують у пробірку і повільно по нахиленій стінці підшаровуюють дифеніламінний реактив під фільтрат. При наявності нітратів чи нітритів на межі контакту реактиву і фільтрату утворюється синє кільце, інтенсивність забарвлення якого залежить від вмісту отрут.

б) до декількох мілілітрів фільтрату додають 1 – 2 мл реактиву Грісса. При наявності нітритів виникає рожеве забарвлення, інтенсивність якого залежить від вмісту нітритів.

Дифеніламінний реактив:

0,086 г дифеніламіну вміщують у колбу на 500 мл, вливають 142 мл дистильованої води і обережно коливаючи колбу вливають концентровану сірчану кислоту, прогріту до відходження білих парів. Вмістиме колби розігрівається і дифеніламін розчиняється. Розчин охолоджують і доливають цією ж кислотою до мітки. Реактив повинен бути прозорим. Придатний при тривалому зберіганні.

Реактив Грісса:

а) 0,1 г а-нафтиламіну розчиняють при кип’ятінні в 20 мл дистильованої води, фільтрують і додають до 150 мл гарячої 12% оцтової кислоти. Розсин придатний до 2 місяців.

б) 0,5 г сульфанілової кислоти розчиняють у 150 мл 12% розчину оцтової кислоти.

Перед застосуванням змішують розчин а і б в рівних кількостях.

в) 12% розчин оцтової кислоти: 120 мл концентрованої оцтової кислоти в мірній колбі доливають до 1000 мл дистильованою водою. [ 1, 4, 5, 9, 12 ]

Діагноз ставлять на основі анамнестичних даних, клінічних симп­томів, результатів патолого-анатомічного розтину та хіміко-токсикологічного дослідження. Вирішальне значення має встановлення кількості нітратів і нітритів у кормах. Прижиттєве підтвердження діагнозу має включати визначення NОз у пробах сечі або слизу з носа. Ці сполуки можна визначати у вмісті рубця, шлунка, кишечнику (у перші дві години після загибелі або вимушеного забою тварин), крові, печінці, скелетних та серцевому м'язах, інших органах і тканинах. У здорових тварин середній вміст нітратів у шлунково-кишковому каналі, паренхіматозних органах і крові - близько 8 мг/кг; у сечі ці показники майже у 2 рази вищі. При вста­новленні у пробах патологічного матеріалу нітратів більше 300 мг/кг (у сечі - більше 400 мг/кг) і нітритів - більше 50 мг/кг (у крові більше 80, сечі - 100 мг/кг) можна підтвердити отруєння тварин.
Діагноз підтверджується одночасним визначенням вмісту метгемог­лобіну у пробах крові.
Хронічне отруєння діагностують на підставі результатів аналізу фактичного добового споживання нітратів тваринами, яке має не пере­вищувати 0,2 г/кг маси тіла.
Отруєння нітратами та нітритами слід диференціювати від інтоксикації рослинами, що містять ціаногенні глікозиди, при якій характерним буде яскраво-червоний колір слизових оболонок, венозної крові, а також спе­цифічний запах вмісту шлунково-кишкового каналу - запах мигдалю.

 

Лікування

Необхідно своєчасно виявити і усунути причину отруєння, виключити із раціону підозрілі корми.

Найкращим лікарським препаратом при гострому отруєнні являється 1% розчин метиленового синього в дозі 0,01 – 0,02 г/кг маси тварини або хромосмон ( 1% розчин метиленового синього в 25% розчині глюкози ) в дозі 0,25 – 0,5 мл/кг маси тіла. Він сприяє перетворенню метгемоглобіну в оксигемоглобін. Покращення стану спостерігається через 10 – 15 хв.

Показано також внутрішньовенне введення:

- 40% розчину глюкози в дозі 100 -150 мл;

- розчину аскорбінової кислоти в дозі 0,1 мл/кг маси тіла;

- 30% розчину натрію тіосульфату великим тваринам до 100 мл, свиням 15 – 20 мл, телятам до 30 мл;

- 5% розчин унітіолу в дозі: великим тваринам до 500 мл, дрібним жуйним до 150 мл, краще разом з глюкозою;

Для симптоматичного лікування використовують: кофеїн-бензоат натрію, ефедрину гідрохлорид,коразол,кордіамін в терапевтичних дозах.

З метою нормалізації функції шлунково-кишкового тракту всередину вводять 10% розчин цукру в дозах: ВРХ та коням – 3 л, ДРХ – 1 л з додаванням 1% розчину оцтової кислоти в дозах 200 і 100 мл відповідно.

 

У лікуванні собак та котів перш за все проводять промивання шлунку та кишечнику за допомогою розчину перманганату калію або слабкий розчин метиленового синього. Після чого всередину задають 2 – 3 рази на добу «Ентеросгель».

Призначають сольові проносні. Як антидот внутрішньовенно вводять 1% водний розчин метиленового синього в дозі 0,5 – 1 мл/кг або хромосмон ( 0,3 – 0,5 мл/кг ); 5% водний розчин аскорбінової кислоти – 0,2 мл/кг; 1% розчин аскорбінової кислоти на 20 – 40% розчині глюкози – 0,3 мл/кг; 30% водний розчин натрію тіосульфату (крапельно) - 0,3 мл/кг маси тіла.

Для симптоматичної терапії використовують серцеві, антимікробні, в’яжучі, обволікаючі та інші симптоматичні засоби в терапевтичних дозах.

За хронічного отруєння в раціон необхідно додати корми, що багаті на магній, каротин, аскорбінову кислоту, вітаміни групи В, токоферол. Показані антигістамінні препарати.

РЕЦЕПТИ:

Корові живою масою 400 кг при отруєнні нітратами та нітритами:

а) Rp.: Olei Ricini 40,0

D. t. d. № 4

S.: Всередину. Один раз на день з кормом.

 

б) Rp.: Solutionis Glucosi 40% - 20,0

D. t. d. № 5 in ampullis

S.: Внутрішньовенно. На одне введення.

 

в) Rp.: Solutionis Methyleni coerulei 1% - 100,0

D. S.: Внутрішньовенно.

 

г) Rp.: Solutionis Natrii thyosulfatis 30% - 50,0

D. S.: Внутрішньовенно. На одне введення.

 

д) Rp.: Solutionis Corazoli 10% - 1,0

D. t. d. № 20 in ampullis

S.: Внутрішньом’язево. По 5 ампул один раз на добу. Протягом

чотирьох днів. [ 7, 9, 12, 14 ]

 

 

Профілактика отруєнь

Для одержання якісної продукції та надійної профілактики отруєнь тварин нітратами та нітритами необхідно суворо дотримуватись наступних вимог:

· Перед закупівлею та згодовуванням тваринам сіна та інших кормів необхідно провести хіміко-токсикологічні дослідження;

· Необхідно змішувати корми з вищим вмістом нітратів з кормами, в яких міститься незначна їх кількість;

· Для зниження загрози отруєння потрібно спочатку згодовувати тваринам зерно ( концентрат ) і лише тоді давати корм, який містить нітрати;

· Під час сінокосу необхідно зрізати лише верхню частину рослини ( щоб у корм потрапляла незначна кількість рослин із стеблами );

· Потрібно використовуати продукти, які містять пропіонові бактерії, оскільки це може посилити мктаболізм нітратів у рубці і знизити ризик отруєння;

· Забезпечувати зберігання, використання азотних добрив в умовах, які б гарантували відсутність контакту їх з тваринами, кормами та джерелами водопою;

· Джерела питної води не повинні знаходитися поблизу гноєсховищ та ділянок, куди вивозиться рідкий гній;

· Траву з площ, политих водою, яка містить нітрати, можна згодовувати лише через 14 днів після поливу;

· Ділянки лук та пасовищ, які були оброблені азотними добривами, використовувати для випасу тварин лише після випадіння тривалого дощу;

· Голодним тваринам небезпечно згодовувати зелену масу бобових трав з підвищеним вмістом нітратів;

 

· Сумарна добова доза нітратів питної води не повинна перевищувати:

- для бугаїв-плідників – 0,1

- кнурів-плідників – 0,05

- корів і свиноматок – 0,2

- молодняку – 0,3

- коней – 0,4

- кролів та курей – 0,5 г/кг маси тіла.

Загальний вміст нітратів у добовому раціоні молочних корів не має перевищувати 20 г.

 

Власникам собак та котів необхідно суворо контролювати вміст нітратів і нітритів у кормах та воді. При згодовуванні продуктів, які містять нітрати, потрібно складати раціон таким чином, щоб добова доза в ньому та воді не перевищувала 0,2 – 0,4 г/кг маси тіла. Окрім цього, раціон повинен бути збалансований по всім поживним речовинам, а особливо по вуглеводам, вітамінам А, Е, та С, незамінним амінокислотам і мікроелементам – кобальту, сірці та ін.

 

ТАБЛИЦЯ №3

Максимально допустимі рівні нітратів та нітритів в кормах для сільськогосподарських тварин: