Контрольна карта якості виробів
Контрольний вимір, мм
Номер деталі
Рис. 3 Контрольна карта оцінки стану технологічного процесу
Результати вимірів наносять на контрольну карту, і залежно від значення отриманих результатів приймають рішення про коригування процесу чи про продовження процесу без нього.
Сигналом про можливе відхилення від технологічного процесу можуть служити:
– вихід точки за контрольні межі, що означає вихід процесу з-під контролю;
– розташування групи послідовних точок біля однієї контрольної межі, але не вихід за неї, що свідчить про порушення рівня налагодження устаткування;
– значне розсіювання точок на контрольній карті щодо середньої лінії, що свідчить про зниження точності технологічного процесу.
При наявності сигналу про порушення технологічного процесу необхідно негайно виявити й ліквідувати причини порушень.
Таким чином, контрольні карти використовуються для виявлення визначеної причини, але не випадкової. Під визначеною причиною розуміють існування факторів, які піддаються вивченню. Зрозуміло, що таких факторів варто уникати.
Разом з тим варіація, зумовлена випадковими причинами, неминуче зустрічається в будь-якому процесі, навіть якщо технологічна операція проводиться з використанням стандартних методів і сировини. Виключення випадкових причин варіації технічно неможливе або економічно недоцільне.
На практиці найпоширенішою є характеристика якості досліджуваного процесу шляхом оцінки якості результату цього процесу. У цьому випадку мова йде про контроль якості виробів та їх складових, одержуваних на тій чи іншій операції.
Доволі поширеним є не суцільні методи контролю, а найбільш ефективні з них, що базуються на теорії вибіркового методу спостереження.
Однак слід зазначити, що проведення статистичного контролю здійснюється за певним планом, під яким розуміють систему правил, що обумовлюють методи добору виробів для перевірки, і умови, за яких партію доцільно прийняти, забракувати чи продовжити контроль.
Розрізняють такі види планів статистичного контролю партії виробів за альтернативною ознакою:
1. Одноступінчасті плани – передбачають, що коли серед n випадково відібраних виробів число дефектних m виявиться не більше прийнятого числа с (m ≤ C), то партія їх приймається, у противному випадку партія виробів бракується.
2. Двоступінчасті плани – передбачають умову що, серед (n 1) випадково відібраних виробів число дефектних (m 1) має бути не більше прийнятого числа С 1 (m 1 ≤ C 1), то партія приймається; якщо m 1 > C 1 > d 1, де d 1 – бракована їх кількість, то партія бракується; якщо ж С 1р < С 1р < d 1, тоді приймається рішення про проведення другої вибірки обсягом n 2. Тоді, якщо сумарна кількість виробів у двох вибірках (m 1+m 2 ≤ C 2), то партія виробів приймається, у противному випадку партія виробів бракується за даними двох вибірок.
3. Багатоступінчасті плани – є логічним продовженням двоступінчастих.
4. Послідовний контроль – при якому рішення про контрольовану партію приймається після оцінки якості вибірок, загальне число яких заздалегідь не встановлено і визначається в процесі контролю за результатами попередніх вибірок.
Одноступінчасті плани найпростіші у відношенні організації контролю на виробництві. Двоступінчасті, багатоступінчасті і послідовні плани контролю забезпечують при тому ж обсязі вибірки велику точність інформації про якість виробів, прийнятих рішень, але вони складніші в організаційному плані.
Задача вибіркового приймального контролю фактично зводиться до статистичної перевірки гіпотези про те, що частка дефектних виробів g у партії дорівнює припустимій величині g0, тобто Но: g=g0. Отже, задача правильного вибору плану статистичного контролю полягає в тому, щоб зробити помилки першого і другого роду малоймовірними.
Нагадуємо, що помилки першого роду зв’язані з можливістю помилково забракувати партію виробів, помилки другого роду зв’язані з можливістю помилково пропустити браковану партію продукції.