Методи маніпулятивного впливу
Маніпулювання через засоби масової інформації
Сучасні засоби масової інформації (ЗМІ) повністю контролюють розповсюдження інформації, яка визначає наші уявлення, установки, а зрештою й нашу поведінку.
Мас-медіа не тільки інформують, розважають і висвітлюють. Вони володіють маніпулятивно-управлінським потенціалом, змінюючи наші установки, моделі поведінки та сприйняття дійсності. Формуючи в такий спосіб нові, часто відірвані від життя, міфи та стереотипи, ЗМІ створюють свою реальність. При цьому, оскільки така реальність сприймається мільйонами або навіть мільярдами споживачів одночасно, саме вона стає такою, яка заслуговує на довіру.
Навмисно фабрикуючи повідомлення, що спотворюють реальну соціальну дійсність, ЗМІ, без сумніву, намагаються з тим чи іншим успіхом маніпулювати масовою свідомістю.
Способів маніпулювання багато, але абсолютно очевидно, що головним є контроль на всіх рівнях над інформаційним апаратом та апаратом формування ідей. Це гарантується простим правилом ринкової економіки. Володіти та управляти засобами масової інформації, які всіма іншими видами власності, можуть лише ті, в чиїх руках капітал. Радіо та телекомпанії, газети, журнали, видавництва належать конкретним корпораціям і конгломератам. Таким чином, апарат завжди готовий до активної, домінуючої участі в маніпулятивному процесі.
Саме тому й ведеться в наших засобах масової інформації "війна компроматів". Якщо ретельно проаналізувати приналежність ЗМІ, то стає очевидним, чому раптом трапляється просочування інформації з правоохоронних органів і спецслужб.
Все більшої актуальності набуває питання використання ЗМІ в передвиборних кампаніях. Не випадково багато учасників передвиборного марафону сподіваються на ЗМІ як на гарантуючий перемогу чудодійний засіб і використовують всі ймовірні засоби, щоб зробити ЗМІ слухняним інструментом політиків. Що таке "маніпулювання свідомістю під час виборчих кампаній"? Коротко, це - система засобів ідеологічного та духовно-психологічного впливу на свідомість виборців, за умов приховування справжньої мети й думок, з метою отримання підтримки певної політичної сили, яка не тільки спонукає особу віддати свій голос за потрібного кандидата або партію, але й примушує її бажати це зробити.
Наймогутнішим засобом впливу на виборців є телебачення. Недаремно сучасні вибори часто називають телевиборами. Часто від роботи телебачення залежить результат виборів.
Другим за ефективністю засобом інформаційного впливу на виборців є радіо. Особливо корисні радіоматеріали, розраховані на пенсіонерів і домогосподарок, а також вахтерів і представників інших професій, які під час роботи не вимикають радіо.
Для багатьох верств населення джерелом інформації все ще залишаються газети. Останнім часом у передвиборній гонці почали широко використовувати рекламні газети.
З розвитком таких телекомунікаційних систем, як Інтернет і загальним доступом населення до глобальних комп'ютерних мереж простішим стало впровадження технологій маніпулювання свідомістю та поведінкою людей на міждержавному рівні.
Сучасні люди перебувають у постійному протистоянні на розумовому й психологічному рівні, знаходячись під щоденним гнітом ЗМІ та реклами, які навіюють нам, що ми всього лише фізичні тіла, які живуть у матеріальному всесвіті.
23. Основні маніпулятивні методи і прийоми
Методи маніпулятивного впливу
Маніпулятивний вплив — це одна з форм міжособистісного спілкування, при якій вплив на партнера зі спілкування з метою досягнення своїх намірів здійснюється в прихованій формі.
Під маніпулятивними методами розуміють комплекс обманних прийомів і засобів впливу, що змушують співрозмовника висловлюватися і діяти на шкоду своїм інтересам. На практиці використовується безліч типових методів маніпулятивного впливу.
Сучасний керівник має бути ознайомлений із різноманітними методами маніпулювання в ділових взаємовідносинах, з прийомами впливу на людей. Основними з них є такі.
1. Заплановані поступки.
Сутність цього методу полягає в тому, що опонент починає бесіду з обговорення, як правило, другорядних питань. При цьому він видає їх за головні і так розставляє акценти в переговорах, що вони заходять у безвихідь. Тоді він, немовби дозволяючи себе умовити, робить поступку, після якої починає тиснути на співрозмовника, вимагаючи аналогічної дії, але вже у сфері, що йому вигідна.
Протиотрутою в такому розвитку бесіди є вчасне і правильне виявлення головних та другорядних сфер обговорення, а також еквівалентність запропонованого обміну поступками.