Інкасова форма розрахунку: сутність, причини використання, механізм застосування інкасо
Інкасо – банківська операція, за доп якої банк за дорученням свого клієнта(експортера) одержує на осн розрахунк документів належні клієнтові кошти від платника(імпртера) за відвантажені на адресу імпортера товари і зараховує ці кошти на рахунок клієнта-експ у банку.
Види: чисте(інкасо фін документів, які не супроводжуються комерційними документами) і документарне(інкасо фін документів, які супроводжуються комерційними документами, або інкасо тільки комерційних документів)
Механізм застосув:
1.після відвантаження товару, експортер оформляє документи і передає їх у свій банк, доручаючи останньому проведення інкасової операції;
2.банк експортера пересилає документи в банк імпортера (інкасуючий банк);
3.інкасуючий банк передає документи імпортеру, одночасно отримуючи від нього суму чи право на суму грошей;
4.інкасуючий банк зараховує на кореспондентський рахунок банка-ремітента суму платежу і повідомляє його про це;
5.банк-ремітент розраховується з експортером.
Розрахунки у формі інкасо дають певні переваги імпортеру(немає необхідності заздалегідь відволікати кошти з свого обороту). Однак експортер продовжує зберігати юр право розпорядження товаром до оплати імпортером.
Недоліки для експортера:експортер ризикує, що імпортер відмовиться від платежу у випадку погіршення кон’юнктури або фін стану платника(тому умовою інкасо є довіра експортера до платоспром імпортера);
є значний розрив у часі між надходженням валютної виручки за інкасо і відвантаженням товару, особливо у разі тривалого транспортування вантажу. Для усунення цих недоліків інкасо, на практиці застосовуються додаткові умови.
17)Основні форми кредитування при здійсненні ЗЕД.
Міжнар кредит– це економ відносини, які виникають між державами, іноземними комерц банками та фірмами з метою передавання валютних, кредитних або товарних ресурсів на умовах повернення їх у визначені строки під певний відсоток.
Залежно від того яка зн економ операція покривається за рахунок позикових коштів, банки надають п-вам фін або комерц кредити. Кредитування здійснюється традиційними методами (овердрафт, кредит вексельний, фірмовий, обліковий, акцептний, за відкритим рахунком) та нетрадиційними методами (факторинг, форфейтинг, лізинг).
Овердрафт-короткострок кр, надання якого здійснюється списанням банком коштів з рахунка клієнта понад його залишок.→негативний баланс. У погашенні заборгованості при овердрафті направляються всі суми, що зараховуються на поточний рахунок клієнта. Обсяг кредиту змінюється в міру надходження коштів.
Вексельний кр –оформля шляхом виставлення переказного векселя на імпортера, який акцептує, його після одержання товаросупровідних і платіжних документів. Строк залежить від виду товару.
Фірмовий кр-експортер надає кредит імпортеру у формі відстрочки платежу.
Обліковий кр – кр, наданий банком векселетримачеві шляхом купівлі векселя до настання терміну платежу по ньому.
Акцептний кр — кр, наданий банком у формі акцепту переказного векселя (тратти), що виставляється на банк експортерами й імпортерами. Експортер одержує можливість виставляти на банк векселі на визначену суму в рамках кредитного ліміту. Банк акцептує ці векселі, гарантуючи тим самим їхню оплату боржником у встановлений термін.
Факторинг - придбання права на стягнення боргів, на перепродаж товарів і послуг з подальшим отриманням платежів по ним. Операція вважається Ф при виконанні хоча б 2 із 4 вимог:1) наявність кредитування у формі попередньої оплати боргових вимог; 2) ведення БО постачальника, раніше всього обліку реалізації; 3) інкасування його заборгованості; 4) страхування постачальника від кредитного ризику.
Форфейтинг-покупка у експортера векселів, що акцептуються імпортером. Продавець переуступає свої вимоги до покупця конкретній кредитній установі.
Одним з головних принципів кредитування є забезпеченість кредиту, тобто необхідність забезпечення захисту майнових інтересів кредитору при можливому порушенні позичальником прийнятих на себе зобов’язань(застава, поручительство, пеня, штраф)