Рентабельність виробництва і методика визначення її показників,норма беззбитковості виробництва
Рентабельність — поняття, що характеризує економічну ефективність виробництва, за якої підприємство за рахунок грошової виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) повністю відшкодовує витрати на її виробництво й одержує прибуток як головне джерело розширеного відтворення.
Для кількісного виміру рентабельності в цілому по аграрних підприємствах використовують такі три традиційні показники: рівень рентабельності, норму прибутку і приведену до земельної площі масу прибутку. Рівень рентабельності (Р) визначається за формулою:
де П — валовий прибуток від реалізації (робіт, послуг); Вв — виробничі витрати на реалізовану продукцію (її виробнича собівартість). Доцільно цей показник обчислювати з врахуванням витрат на її збут, зменшивши при цьому валовий прибуток на величину цих витрат і водночас збільшивши на них знаменник формули.
Оскільки коефіцієнт віддачі за товарною продукцією:
де ТП — вартість товарної продукції (робіт, послуг) за поточними цінами реалізації, то рівень рентабельності можна також визначити з виразу:
Даний показник характеризує економічну ефективність поточних витрат, ступінь їх окупності. У тих випадках, коли грошова виручка від реалізації продукції не покриває витрат на її виробництво, визначають показник рівня збитковості як процентне відношення суми збитку до собівартості цієї продукції.
Рівень рентабельності в цілому по підприємству характеризує ефективність лише спожитих виробничих ресурсів і не відображує ефективності використання всіх авансованих витрат, що акумулюються у вигляді застосовуваних основних і оборотних фондів. Тому для визначення ефективності використання виробничих фондів розраховують показник норми прибутку (Нn):
де Фос і Фоб — середньорічна вартість відповідно основних виробничих фондів і оборотних фондів.
З економічної точки зору показник норми прибутку показує, скільки грошових одиниць прибутку приносить кожна грошова одиниця функціонуючих виробничих фондів. Зростання цього показника, як і показника рівня рентабельності, свідчить про підвищення ефективності виробництва.
Для оцінки ефективності виробництва в аграрних підприємствах важливе значення має і такий показник, як приведена маса прибутку, що визначається діленням одержаного підприємством валового прибутку на площу сільськогосподарських угідь.
По рослинництву в цілому визначають такі показники рентабельності, як рівень рентабельності і приведену масу прибутку від цього комплексу галузей на гектар ріллі. За окремими культурами доцільно розраховувати три показники: рівень рентабельності, масу прибутку на гектар посіву і масу прибутку на реалізований центнер продукції. При цьому слід брати до уваги такі дві обставини. По-перше, при визначенні приведеної маси прибутку в цілому за рослинництвом слід прибуток від рентабельних галузей зменшити на збитки нерентабельних (збиткових) рослинницьких галузей. По-друге, масу прибутку на гектар посіву певної культури (Мк) необхідно визначати з обов’язковим урахуванням її рівня товарності за формулою:
де Пк — прибуток, одержаний від реалізації певної культури;
S — площа посіву культури; Кт — коефіцієнт товарності.
По тваринництву в цілому визначають рівень рентабельності і приведену масу прибутку на гектар сільськогосподарських угідь. При цьому прибуток від рентабельних тваринницьких галузей зменшується на збитки нерентабельних. По окремих тваринницьких галузях розраховують рівень рентабельності, масу прибутку на середньорічну голову і масу прибутку на центнер реалізованої продукції..
З переходом до ринкової економіки і зростанням конкуренції на внутрішньому і зовнішньому ринках дуже важливо для оцінки економічної ефективності виробництва визначати такий показник, як рентабельність продажу. Він розраховується за формулою:
, тобто 
Цей показник показує, яка питома вага прибутку в загальній сумі грошової виручки від реалізації продукції.
Метод «витрати — обсяг — прибуток», що його частіше називають аналізом беззбитковості, або «break-even-point» аналізом (аналізом точки розриву). Він дозволяє:-визначити планові обсяги виробництва і продажу товару з погляду їх беззбитковості;
-прийняти рішення щодо цільових розмірів прибутку;-збільшувати гнучкість фінансового планування, ураховуючи можливі зміни в ціні реалізації, обсягу продажу, постійних і змінних витрат.
Суть методу аналізу беззбитковості полягає в пошукові критичного обсягу реалізації продукції, при зменшенні якого підприємство починає зазнавати збитків. Це можна визначити одним із двох способів — графічним чи за допомогою формули норми беззбитковості.
Для визначення планової величини продажу, яка відповідає беззбитковому станові підприємства (продукту), необхідно знати три величини:
1) ціну реалізації одиниці товару. 2) обсяг постійних (фіксованих) витрат, які в короткий період часу не пов’язані безпосередньо з обсягом виробництва і продажу продукції та змінами їх. 3) обсяг змінних витрат, які змінюються пропорційно обсягові виробництва. Це витрати на продуктивний корм, оплату праці основного виробничого персоналу, пальне і мастильні матеріали, транспортні витрати (у рослинництві — витрати на насіння, добрива)
Для однопродуктової моделі точку беззбитковості, яка означає, що виручка від продажу продукції підприємства дорівнює сукупним витратам (О Ц = Пв + Зв О), можна визначити за формулою:
, де О — обсяг продажу, Ц — ціна реалізації одиниці продукції, Пв — величина постійних (фіксованих) витрат; Зв — величина змінних витрат з розрахунку на одиницю продукції. Точку беззбитковості можна розрахувати не тільки у фізичних, але й у грошових одиницях — гривнях. Тоді формула визначення точки беззбитковості буде такою:
.
8.Суть ефективності с.г.виробництва,основні показники,шляхи підвищення.
Рис. .1. Формування ефективності виробництва
Ефективність — це економічна категорія, що відображає співвідношення між одержаними результатами і витраченими на їх досягнення ресурсами, причому при вимірюванні ефективності ресурси можуть бути представлені або в певному обсязі за їх первісною (переоціненою) вартістю (застосовувані ресурси), або частиною їх вартості у формі виробничих витрат (виробничо спожиті ресурси). Враховуючи специфіку сільськогосподарського виробництва, розрізняють такі види ефективності: технологічну, економічну і соціальну.
Технологічна ефективність — це результат взаємодії факторів виробництва, що характеризує досягнуту продуктивність живих організмів, які використовуються в сільському господарстві як засоби виробництва.
Економічна ефективність — це таке співвідношення між ресурсами і результатами виробництва, за якого отримують вартісні показники ефективності виробництва.
Соціальна ефективність — поняття, що відображає поліпшення соціальних умов життя людей .
Економічні показники ефективності с.г.виробництва:
1. Співвідношення різних форм власності у сільському господарстві і їх питома вага у виробництві валової і товарної продукції, виробничих фондах, внутрішньому валовому суспільному продукті і національному доході.
2. Показники розмірів господарства за площею сільськогосподарських угідь, поголів'ям продуктивної худоби, виробництвом валової і товарної продукції, розмірами грошового доходу.
3. Показники аграрно-ресурсного потенціалу і ефективності його використання:
a. Показники використання землі: площа сільськогосподарських угідь, їх співвідношення в загальній площі; площа особливо цінних земель, ґрунтовий покрив і його структура; землезабезпеченість населення ; продуктивність сільськогосподарських ; якісна оцінка земель
b. Показники якісно-кількісної характеристики земель
с. Показники економічної оцінки і ефективності використання земель: порівняльна економічна оцінка земель у балах, грошова оцінка земель, ціна землі, земельна рента, виробництво валової продукції, валового і чистого доходу на один гектар сільськогосподарської ріллі.
d. Показники водозабезпеченості сільськогосподарського виробництва: загальний об'єм водних ресурсів; природний і водогосподарський баланс водних ресурсів; рівень водозабезпеченості територій ;об'єм використання води для сільського господарства
e. Показники основних засобів виробництва: рівня фондоозброєності сільськогосподарських підприємств,розмірів основних фондів, їх структура, використання, питома вага їх активної частини, їх вартість на 100 га
сільськогосподарських угідь , на одного працездатного, коефіцієнти відтворення основних фондів
f. Показники рівня енергозабезпеченості сільськогосподарських підприємств, їх енергетичних потужностей: сумарна енергетична потужність господарств, структура енергетичних потужностей господарств, коефіцієнти енерго- і електрогалузевої праці.
g. Показники рівня забезпечення господарств виробничим обладнанням.
4. Показники рівня розвитку сільськогосподарських виробництва і обсяг виробництва валової і товарної продукції; реалізація на ринку основних видів продукції: рослинництва і тваринництва, структура валової і реалізованої продукції; рівень товарності, виробництво валової і реалізованої продукції в розрахунку на гектар сільськогосподарських угідь і на гектар ріллі, 100 гривень основних виробничих фондів, на одного працездатного; урожайність сільськогосподарських культур і продуктивність худоби.
5. Показник розміщення і спеціалізації сільськогосподарського виробництва: питома вага зон і районів у виробництві валової і товарної продукції, структура посівної площі і поголів'я продуктивної худоби, виробництво валової і реалізованої продукції на 100 га с/г угідь, 100 гривень, основних виробничих фондів; індекси спеціалізації, територіальної концентрації механізації.
6. Показники індустріалізації с/г виробництва і науково-технічного прогресу, коефіцієнти фондоозброєності сільськогосподарського виробництва і його енергозабезпеченості, наявність енергетичних потужностей в кінських силах на 100 га сільськогосподарських угідь і на 100 гривень валової продукції і т.д.
8. Економічні показники хімізації с/г виробництва: загальні обсяги виробництва мінеральних добрив, хімічних меліорантів, пестицидів і гербіцидів ; співвідношення азоту, фосфору і калію у мінеральних добривах; приріст урожайності с/г культур на удобрених, вапнованих, гіпсованих землях; окупність затрат; удобрення ґрунтів і хімічна меліорація земель.
9. Показники матеріально-технічного забезпечення господарств: рівень постачання забезпечення промисловими засобами виробництва і предметами праці
10. Економічні показники рівня розвитку с/виробництва: обсяги виробництва валової і товарної продукції, її реалізація на внутрішньому ринку; структура валової і товарної продукції; виробництво валової продукції; валового і чистого доходу на одиницю земельної площі, на 100 грн. основних виробничих фондів.
11. Економічні показники розвитку рослинництва: розміри масової площі с/г культур, їх урожайність, валовий збір; структура посівної площі; валова продукції рослинництва в розрахунку на га с/г угідь; сума затрат на її виробництво.
12. Економічні показники розвитку тваринництва: поголів'я всіх видів продуктивної худоби; структура умовного поголів'я продуктивної худоби; обсяги виробництва тваринницької продукції в абсолютних і відносних показниках (в розрахунку на 100 га с/г угідь, на одну умовну голову).
13. Фінансово-економічні показники: розмір інвестиційного капіталовкладення на розвиток сільського господарства і його галузей; розмір прибутків позичок і заборгованості с/г підприємств; ціни на с/г продукцію; розміри податків і страхових платежів.
14. Показники економічної ефективності с/г виробництва: затрати праці на одиницю продукції; собівартість продукції, рівень рентабельності чи збитковості; чистий дохід на одиницю продукції, затрати на її виробництво, гектар посівної площі; грошові доходи господарства від реалізації с/г продукції, їх розподіл і використання, темпи розширеного відтворення, рівень оплати праці, доходів сільського населення його життєвого рівня
Для підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва необхідно не тільки нарощувати виробництво продукції, а й раціонально використовувати її в господарстві і розподіляти по каналах реалізації. У процесі реалізації продукції господарствам перераховується виручка, яка повинна відшкодовувати зроблені витрати і забезпечувати отримання прибутку, необхідного для подальшого розширеного відтворення. Найважливіші результати діяльності кожного підприємства - прибуток і рентабельність, які залежать, в основному, від реалізації продукції. На кожному підприємстві реалізація продукції має відбуватися у відповідності з планом по її обсягу, асортименту та строками.