З А К О Н У К Р А Ї Н И Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем

Розділ I

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому
значенні:

автор сорту (селекціонер) - людина, яка безпосередньо вивела
або виявила і поліпшила сорт;

 

ботанічний таксон - відособлена група рослин, споріднених між
собою спільністю ознак і властивостей, завдяки чому їм можна
присвоїти таксономічну категорію;

використання сорту - будь-яка дія щодо сорту, що зазначена у
цьому Законі в переліку дій, які потребують дозволу володільця
патенту;

володілець патенту - особа, якій належить впродовж
визначеного цим Законом строку і засвідчені патентом майнові права
інтелектуальної власності на сорт рослин;

власник майнового права інтелектуальної власності на
поширення сорту - особа, якій належить впродовж визначеного цим
Законом строку і засвідчене свідоцтвом про державну реєстрацію
сорту майнове право інтелектуальної власності на поширення сорту
рослин;

держава-учасник - держава, що приєдналась до Міжнародної
конвенції з охорони нових сортів рослин, прийнятої 2 грудня 1961
року ( 995_071 ) і переглянутої 10 листопада 1972 року, 23 жовтня
1978 року ( 995_856 ) і 19 березня 1991 року;

заявка на сорт рослин (заявка) - сукупність документів,
необхідних для реєстрації сорту і отримання охоронних документів,
що засвідчують права на сорт;

заявник - особа, яка подала заявку;

зібраний матеріал - зібраний урожай рослин або їх частин,
вирощених з посадкового матеріалу;

компетентний орган держави-учасника - орган держави-учасника,
що реєструє права на сорти;

ознаки - показники, за якими розрізняють сорти під час
проведення експертизи заявки без врахування їх економічної
важливості;

особа - фізична особа або юридична особа;

патент - охоронний документ, що засвідчує пріоритет і майнове
право інтелектуальної власності на сорт рослин;

підтримувач сорту - фізична або юридична особа, яка впродовж
чинності визначеного цим Законом строку майнового права
інтелектуальної власності на поширення сорту рослин, засвідченого
свідоцтвом про державну реєстрацію сорту рослин, забезпечує
збереженість сорту у процесі його господарського обороту шляхом
підтримання ознак, породжених певним генотипом або комбінацією
генотипів відповідно до прояву, що був зафіксований при державній
реєстрації;

посадковий матеріал - матеріальний носій сорту, рослини та їх
частини, що вважаються придатними для відтворення цілісних рослин;

поширення сорту - комерційне розповсюдження посадкового
матеріалу - матеріального носія сорту, занесеного до Реєстру
сортів;

Реєстр заявок - Державний реєстр заявок на сорти рослин;

Реєстр патентів - Державний реєстр прав інтелектуальної
власності на сорти рослин;

Реєстр сортів - Державний реєстр сортів рослин, придатних для
поширення в Україні;

роботодавець - особа, юридична або фізична, де (або у якої)
працює селекціонер за трудовим договором;

свідоцтво про авторство на сорт - охоронний документ, що
засвідчує особисте немайнове право авторства на сорт;

свідоцтво про державну реєстрацію сорту рослин - охоронний
документ, що засвідчує майнове право інтелектуальної власності на
поширення сорту рослин;

сорт рослин - окрема група рослин (клон, лінія, гібрид
першого покоління, популяція) в рамках нижчого із відомих
ботанічних таксонів, яка, незалежно від того, задовольняє вона
повністю або ні умови виникнення правової охорони:

- може бути визначена ступенем прояву ознак, що є результатом
діяльності даного генотипу або комбінації генотипів;

- може бути відрізнена від будь-якої іншої групи рослин
ступенем прояву принаймні однієї з цих ознак;

- може розглядатися як єдине ціле з точки зору її придатності
для відтворення в незмінному вигляді цілих рослин сорту;

 

Уповноважений орган - центральний орган виконавчої влади, що
реалізує державну політику у сфері охорони прав на сорти рослин.

Стаття 2. Законодавство України про права на сорти рослин

Законодавство України про права на сорти рослин базується на
Конституції України ( 254к/96-ВР ) та складається із Цивільного
кодексу України ( 435-15 ), цього Закону, міжнародних договорів у
сфері охорони прав на сорти рослин, згода на обов'язковість яких
надана Верховною Радою України, та інших нормативно-правових
актів, прийнятих відповідно до них.

Стаття 3. Сфера застосування цього Закону

Цей Закон застосовується щодо сортів усіх родів і видів
рослин.

Норми цього Закону щодо визначення придатності сорту до
поширення в Україні, права на поширення в Україні не
застосовуються до сортів рослин, які використовуються в
декоративних цілях.

Стаття 3-1. Суб'єкти права інтелектуальної власності на сорт
рослин

Суб'єктами права інтелектуальної власності на сорт рослин є:

1) автор (автори) сорту рослин;

2) інші особи, які набули майнових прав інтелектуальної
власності на сорт рослин за договором чи законом".

Стаття 4. Застосування норм міжнародних договорів

Якщо у міжнародному договорі, згода на обов'язковість якого в
Україні надана Верховною Радою України, містяться інші правила,
ніж ті, що встановлені цим Законом та виданими відповідно до нього
нормативно-правовими актами, то застосовуються правила
міжнародного договору.

Стаття 5. Права іноземних осіб та осіб без громадянства

Іноземні особи і особи без громадянства набувають, здійснюють
та користуються захистом прав на сорти рослин відповідно до цього
Закону нарівні з громадянами та юридичними особами України, крім
випадків, прямо передбачених цим Законом, іншими законодавчими
актами України або міжнародними договорами.

Стаття 6. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері
охорони прав на сорти

Кабінет Міністрів України:

спрямовує і координує роботу центральних органів виконавчої
влади щодо виконання цього Закону;

видає нормативно-правові акти з питань охорони прав на сорти
рослин і контролює їх виконання;

організовує міжнародне співробітництво з питань охорони прав
на сорти рослин;

утворює консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи для
забезпечення ефективності реалізації своїх повноважень у сфері
охорони прав на сорти рослин із забезпечення конституційних прав і
свобод громадян України щодо регулювання їх майнових і немайнових
відносин, які виникають у зв'язку з набуттям, здійсненням та
захистом інтелектуальної власності на сорти рослин.

Стаття 7. Повноваження центрального органу виконавчої влади,
що реалізує державну політику у сфері нагляду
(контролю) в агропромисловому комплексі

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі:

організовує та здійснює державний нагляд (контроль) у частині
охорони прав на сорти рослин за:

дотриманням юридичними та фізичними особами вимог
законодавства з охорони прав на сорти рослин у сфері виробництва,
використання, зберігання, реалізації та розмноження садивного
матеріалу сортів рослин;

збереженістю сортів рослин, реєстрацією ліцензійних договорів
на їх використання та виплатою авторської винагороди;

веденням первинного насінництва власниками майнових прав
інтелектуальної власності та підтримувачами сортів рослин;

набуттям прав на сорти рослин та їх реєстрацією;

ввезенням в Україну садивного матеріалу (насіння)
незареєстрованих в Україні сортів рослин;

дотриманням особистого немайнового права авторства на сорт,
майнового права власника сорту, права попереднього користування і
права при відновленні прав на сорт, права на поширення сорту в
Україні, прав автора сорту при відмові власника від майнового
права на сорт, порядку вивезення з України посадкового матеріалу
(насіння) сортів рослин, що містять об’єкт інтелектуальної
власності, угоди, укладеної між роботодавцем та автором сорту щодо
виплати справедливої винагороди;

видає дозвіл на ввезення в Україну насіння і садивного
матеріалу, не внесених до реєстру сортів рослин України;

вирішує інші питання, визначені законами України та покладені
на нього актами Президента України.

Стаття 8. Повноваження центрального органу виконавчої влади,
що забезпечує формування державної політики у сфері
охорони прав на сорти рослин

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування
державної політики у сфері охорони прав на сорти рослин:

затверджує нормативно-правові акти щодо складання та подання
заявок, проведення їх експертизи;

вирішує інші питання, визначені законами України та покладені
на нього актами Президента України.

Стаття 9. Повноваження і обов’язки Уповноваженого органу

Уповноважений орган забезпечує реалізацію цього Закону та
інших нормативно-правових актів про охорону прав на сорти рослин і
виконує такі функції:

забезпечує розвиток наукового та матеріально-технічного
потенціалу у сфері охорони прав на сорти рослин;

узгоджує формування і виконання міжнародних науково-технічних
програм і проектів з охорони прав на сорти рослин за спільними
координаційними договорами;

сприяє розвитку інноваційної діяльності в галузі
сортовивчення і охорони прав на сорти рослин;

дає державне замовлення на кваліфікаційну експертизу нових
сортів рослин;

узагальнює практику застосування законодавства про охорону
прав на сорти рослин, розробляє пропозиції з його вдосконалення;

організовує приймання заявок, проведення їх експертизи,
приймає рішення щодо них;

видає патенти на сорти рослин і свідоцтва про авторство на
сорти рослин;

веде Реєстр заявок, Реєстр патентів, Реєстр сортів і
забезпечує проведення державної реєстрації заявок, прав на сорти
рослин, сортів і підтримувачів сортів рослин;

організовує перевірку збереженості сортів рослин;

забезпечує опублікування офіційних відомостей про видані
патенти на сорти рослин і свідоцтва про авторство на сорти рослин,
видає Каталог сортів рослин, придатних для поширення в Україні;

здійснює міжнародне співробітництво у сфері правової охорони
сортів рослин і представляє інтереси України з питань охорони прав
на сорти рослин у міжнародних організаціях відповідно до
законодавства;

організовує інформаційну та видавничу діяльність у сфері
охорони прав на сорти рослин;

організовує науково-дослідні роботи з удосконалення
законодавства, діяльності у сфері охорони прав на сорти, з
удосконалення експертизи на придатність на поширення сортів
рослин;

організовує роботу щодо підготовки і перепідготовки кадрів
державної системи охорони прав на сорти рослин;

організовує післяреєстраційне вивчення сортів, розмноження
нових і перспективних сортів рослин;

створює та поширює науково-технічну продукцію;

затверджує галузеві та міжгалузеві програми науково-дослідних
та дослідно-конструкторських робіт у сфері охорони прав на сорти
рослин;

виступає замовником створення науково-технічної продукції,
бере участь у впровадженні у виробництво результатів закінчених
науково-технічних розробок;

бере участь у розробці нормативних документів галузевого
призначення на продукцію, процеси, послуги в разі відсутності
національних стандартів або необхідності встановлення вимог, що
перевищують чи доповнюють вимоги національних стандартів;

організовує та бере участь у міжнародних заходах наукового
спрямування (форуми, симпозіуми, конференції тощо), координує
участь наукових установ у діяльності іноземних та міжнародних
наукових товариств, асоціацій і союзів на правах їх членів у сфері
інтелектуальної власності на сорти рослин;

вирішує інші питання, визначені законами України та покладені
на нього актами Президента України.

Розділ II
УМОВИ НАБУТТЯ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
НА СОРТ РОСЛИН

Стаття 10. Права на сорти

1. Згідно з цим Законом можуть набуватися такі права на
сорти:

особисті немайнові права інтелектуальної власності на сорт
рослин;

майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин;

майнове право інтелектуальної власності на поширення сорту
рослин.

Ці права набуваються на сорт, який відповідає критеріям,
визначеним цим Законом, та якому присвоєна назва згідно з ним.

2. Про особисті немайнові права інтелектуальної власності на
сорт рослин свідчить свідоцтво про авторство на сорт рослин.

3. Про майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин
свідчить патент на сорт рослин.

Обсяг правової охорони сорту, на який видано патент,
визначається сукупністю ознак, викладених в занесеному до Реєстру
патентів описі сорту.

4. Про майнове право інтелектуальної власності на поширення
сорту рослин свідчить свідоцтво про державну реєстрацію сорту
рослин.

5. Зазначені права на сорт набуваються в порядку,
встановленому цим Законом.

Стаття 11. Критерії придатності сорту для набуття прав
інтелектуальної власності на нього

1. Різновидами сорту, на які можуть набуватися права, є клон,
лінія, гібрид першого покоління, популяція.

2. Сорт вважається придатним для набуття права на нього як на
об'єкт інтелектуальної власності, якщо за проявом ознак,
породжених певним генотипом чи певною комбінацією генотипів, він є
новим, відмінним, однорідним та стабільним.

3. Сорт вважається новим, якщо до дати, на яку заявка
вважається поданою, заявник (селекціонер) чи інша особа за його
дозволом не продавали чи будь-яким іншим способом не передавали
матеріал сорту для комерційного використання:

а) на території України - за рік до цієї дати;

б) на території іншої держави - щодо деревних та чагарникових
культур і винограду за шість років і щодо рослин інших видів за
чотири роки до цієї дати.

4. Новизна сорту не втрачається, якщо будь-який його матеріал
збувався, у тому числі й до визначених пунктами "а" і "б" частини
третьої цієї статті дат:

із зловживанням на шкоду заявнику;

на виконання договору про передачу права на подання заявки;

на виконання договору про розмноження відтворювального
матеріалу сорту і його експертизу на придатність на поширення, за
умови, що зібраний внаслідок цього матеріал передавався лише
заявникові і не використовувався для виробництва сорту;

на виконання визначених законодавством заходів, зокрема щодо
біологічної безпеки чи формування Реєстру сортів;

як побічний або відхідний продукт, отриманий під час
створення чи поліпшення сорту, без посилань на сорт і лише для
споживання.

5. Сорти родів і видів, на які право власності відповідно до
пункту 1 розділу IX цього Закону було обмежено, можуть бути
визнані придатними для правової охорони без пред'явлення до сорту
вимог частини третьої цієї статті. При цьому дата пріоритету
встановлюється за датою надходження до Уповноваженого органу
заявки на реєстрацію сорту.

Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на
сорт, встановлений статтею 39 цього Закону, скорочується на період
з дати державної реєстрації сорту до дати державної реєстрації
прав на сорт. Щодо таких сортів не діє тимчасова правова охорона,
передбачена статтею 30 цього Закону.

6. Сорт відповідає умові відмінності, якщо за проявом його
ознак він чітко відрізняється від будь-якого іншого сорту,
загальновідомого до дати, на яку заявка вважається поданою.

Сорт, що протиставляється заявленому, вважається
загальновідомим, якщо:

а) він поширений на певній території в будь-якій державі;

б) відомості про прояви його ознак стали загальнодоступними у
світі, зокрема шляхом їх опису в будь-якій оприлюдненій
публікації;

в) він представлений зразком у загальнодоступній колекції;

г) йому надана правова охорона і/або він внесений до
офіційного реєстру сортів в будь-якій державі, при цьому він
вважається загальновідомим від дати подання заявки на надання
права чи внесення до реєстру.

7. Сорт вважається однорідним, якщо з урахуванням
особливостей його розмноження всі рослини цього сорту залишаються
достатньо схожими (однорідними) за своїми основними ознаками,
зазначеними в описі сорту.

8. Сорт вважається стабільним, якщо його основні ознаки,
відзначені в описі сорту, залишаються незмінними після
неодноразового розмноження чи, у разі особливого циклу
розмноження, в кінці кожного такого циклу.

9. Виникнення майнових прав інтелектуальної власності на сорт
не залежить від додаткових умов, що відрізняються від викладених у
цій статті, якщо йому надана назва відповідно до положення статті
13 цього Закону та заявником витримані всі вимоги, передбачені цим
Законом, включаючи сплату необхідних зборів.

Стаття 12. Умови державної реєстрації сорту

Державна реєстрація сорту здійснюється, якщо сорт відмінний,
однорідний та стабільний, йому присвоєна назва і він придатний для
поширення в Україні.

Стаття 13. Назва сорту

1. Сортові присвоюється назва, яка повинна його однозначно
ідентифікувати і відрізнятися від будь-якої іншої назви існуючого
в Україні і державах-учасниках сорту того ж чи спорідненого виду.

2. Назва сорту включає його родове чи видове позначення і
власну назву.

3. Власна назва може бути представлена будь-яким словом,
комбінацією слів, комбінацією слів і цифр або комбінацією літер і
цифр.

4. Назва сорту не повинна:

а) суперечити принципам гуманності і моралі;

б) складатися тільки із цифр, за винятком випадків, коли це
відповідає усталеній практиці найменування сортів, чи складатися
виключно із знаків чи зазначень, які вказують на вид, групу
стиглості, якість, призначення, цінність, походження або
технологію вирощування;

в) вводити в оману або давати хибне уявлення щодо
характеристик, цінності, географічного походження сорту, а також
про автора сорту чи іншу заінтересовану особу;

г) бути тотожною чи настільки подібною, що її можна сплутати,
щодо назви сорту, права на який набуті в Україні чи іншій
державі-учаснику.

5. Сорт повинен пропонуватися в Україні та в іншій
державі-учасниці під однією і тією ж назвою за виключенням
випадку, якщо така назва є неприйнятною на території України.

6. Будь-які права, пов'язані з прийнятою назвою сорту, не
повинні перешкоджати її вільному використанню у зв'язку з даним
сортом, навіть після закінчення строку правової охорони цього
сорту.

Стаття 14. Придатність сорту для поширення в Україні

 

Сорт вважається придатним для поширення в Україні, якщо він
відмінний, однорідний та стабільний, може бути використаний для
задоволення потреб суспільства і не заборонений для поширення з
підстав загрози життю і здоров'ю людей, нанесення шкоди тваринному
і рослинному світу, збереженню довкілля. Критерії заборони
поширення сортів в Україні розробляються Уповноваженим органом і
затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує
формування державної політики у сфері охорони прав на сорти
рослин.

Розділ III
ПОРЯДОК НАБУТТЯ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
НА СОРТ РОСЛИН

Стаття 15. Загальні положення порядку набуття прав на сорт

1. Права на сорт набуваються в Україні шляхом подання до
Уповноваженого органу заявки, експертизи заявки та державної
реєстрації прав.

2. Набування прав на сорт в іноземних державах здійснюється
незалежно від набування таких прав в Україні.

3. Від імені селекціонерів (авторів сортів), заявників та
володільців патентів у відносинах, врегульованих цим Законом,
можуть виступати їх представники, зокрема представники з питань
інтелектуальної власності, зареєстровані відповідно до положення
про них ( 545-94-п ), затвердженого Кабінетом Міністрів України. В
такому разі відносини з представниками вважаються відносинами
відповідно з авторами, заявниками та володільцями патентів.

Стаття 16. Право селекціонера (автора сорту)

1. Право на подання заявки на сорт рослин належить автору
сорту (селекціонеру), якщо інше не передбачено цим Законом.

2. Якщо сорт створили спільно кілька авторів, то вони мають
право на подання заявки спільно, якщо інше не передбачено
договором між ними. Відмова одного чи кількох з них від здійснення
права на подання заявки не припиняє такого права в решти
співавторів сорту.

3. У разі перегляду умов договору стосовно складу авторів
сорту Уповноважений орган за спільним клопотанням осіб, зазначених
у заявці як авторів, а також авторів, не зазначених у заявці,
вносить зміни до відповідних документів у встановленому порядку за
умови надходження клопотання до прийняття рішення про державну
реєстрацію прав на сорт та сплати відповідного збору.

4. Автору сорту (селекціонеру) належать права авторства, які
є особистими немайновими правами і охороняються безстроково,
згідно із положеннями статті 37 цього Закону.

Стаття 17. Право роботодавця

1. Якщо сорт створено селекціонером у зв'язку з виконанням
трудового договору чи договору про створення за замовленням з
роботодавцем з використанням ноу-хау останнього, то в разі, якщо
трудовим договором чи договором про створення за замовленням між
роботодавцем і селекціонером не передбачено інше, право на подання
заявки на сорт належить селекціонерові та роботодавцю спільно.

2. За умов, викладених у частині першій цієї статті, автор
сорту подає роботодавцю письмове повідомлення про одержаний ним
сорт з достатньо повним описом.

3. Якщо трудовим договором або договором про створення за
замовленням між роботодавцем і селекціонером передбачено право на
подання заявки тільки роботодавцю, він повинен протягом 60 днів
від дати отримання повідомлення автора сорту подати до
Уповноваженого органу заявку на сорт чи передати право на подання
заявки іншій особі або прийняти рішення про збереження відомостей
про сорт як конфіденційної інформації або комерційної таємниці. У
цей же строк роботодавець повинен укласти з автором сорту
письмовий договір щодо розміру та умови виплати йому справедливої
винагороди (роялті) відповідно до економічної цінності сорту та
іншої його вигоди. Уповноважений орган може встановлювати
мінімальні ставки зазначеної винагороди.

4. Якщо роботодавець (правонаступник роботодавця) не виконає
зазначених у частині третій цієї статті вимог у встановлений строк
чи не використовуватиме сорт, зберігаючи відомості про нього як
конфіденційну інформацію більше чотирьох років від дати одержання
повідомлення автора сорту, то право на подання заявки і одержання
патенту переходить до автора сорту, а за роботодавцем залишається
переважне право на придбання невиключної ліцензії на використання
сорту.

5. Суперечки щодо умов одержання автором сорту від
роботодавця винагороди та її розміру розв'язуються у судовому
порядку.

Стаття 18. Право правонаступника

Право на подання заявки на сорт рослин має відповідно
правонаступник автора або роботодавця.

Стаття 19. Право першого заявника

Якщо сорт рослин створено двома чи більше авторами (групами
авторів) незалежно один від одного, то права на сорт належать
заявнику, заявка якого має більш ранню дату подання або, якщо
заявлено пріоритет, більш ранню дату пріоритету, за умови, що
вказана заявка не вважається відкликаною, не відкликана або за
якою не прийнято рішення про відмову у видачі патенту.

Стаття 19-1. Право будь-якої особи

1. Будь-яка особа може подати заявку про набуття права на
поширення сорту, який віднесений до загальновідомих, без прав
інтелектуальної власності на нього.

Стаття 20. Заявка на сорт

1. Заявка на сорт подається до Уповноваженого органу особою,
яка має на це право, згідно із статтями 16, 17 і 18 цього Закону.

2. Заявка повинна стосуватися тільки одного сорту.

3. Заявка складається українською мовою і повинна містити:

заяву про визнання прав на сорт з позначенням видів прав на
сорт, які має намір отримати заявник;

ім'я (назву) та адресу місця проживання (місцезнаходження)
заявника;

ім'я та адресу місця проживання автора (авторів);

зазначення ботанічного таксона (українською та латинською
мовами);

запропоновану назву сорту;

технічну анкету сорту;

зазначення показників для визначення придатності сорту для
поширення в Україні (якщо в заяві позначено намір набути майнове
право інтелектуальної власності на поширення сорту рослин);

відомості про походження сорту, які містять методи та вихідні
форми, що використовуються для його створення;

відомості про інші заявки щодо цього сорту;

відомості про здійснене комерційне використання;

доказ сплати збору за подання заявки;

інші визначені центральним органом виконавчої влади, що
забезпечує формування державної політики у сфері охорони прав на
сорти рослин, відомості, необхідні для набуття прав на сорт.

5. Автор (селекціонер) має право вимагати, щоб його не
згадували як автора в будь-якій публікації про заявку чи патент.

Якщо трудовим договором або договором про створення за
замовленням між автором і роботодавцем зумовлено відмову автора
(авторів) від особистих немайнових прав інтелектуальної власності
на сорт, а в заяві не зазначено наміру набути немайнові права
інтелектуальної власності на сорт рослин, ім'я та адреса місця
проживання автора (авторів) у заявці можуть не зазначатись.
6. До заявки додаються, у встановленому центральним органом
виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у
сфері охорони прав на сорти рослин, порядку, зразки посадкового
матеріалу.

7. Інші вимоги до документів заявки визначаються центральним
органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної
політики у сфері охорони прав на сорти рослин.

8. За подання заявки сплачується збір. Документ про сплату
збору надається до Уповноваженого органу разом із заявкою або
протягом двох місяців від дати подання заявки.

Стаття 21. Дата, на яку заявка вважається поданою

1. Датою подання заявки вважається дата одержання
Уповноваженим органом всіх матеріалів заявки, передбачених
частиною третьою статті 20 цього Закону, або частини матеріалів,
що містять принаймні:

а) відомості про заявника, викладені українською мовою;

б) зазначення ботанічного таксона (латинське та українське
позначення);

в) запропоновану заявником назву або тимчасове позначення
сорту;

г) якщо заявляється пріоритет - назву держави-учасника, в
якій подано попередню заявку на цей сорт, та дату подання цієї
заявки;

д) технічну анкету сорту.

2. Якщо Уповноважений орган вважає, що на момент одержання
матеріали заявки не відповідають вимогам частини першої цієї
статті, вона повідомляє про це заявника.

Для внесення змін до матеріалів надається двомісячний строк
від дати одержання заявником повідомлення Уповноваженого органу.
Якщо за цей час невідповідність буде усунуто, датою подання заявки
вважатиметься дата одержання Уповноваженим органом виправлених
матеріалів. У противному разі заявка вважається неподаною, про що
заявнику надсилається повідомлення.

3. Рішення про встановлення дати подання заявки Уповноважений
орган надсилає заявникові після надходження документа про сплату
збору за подання заявки. У разі несплати або несвоєчасної сплати
збору рішення не надсилається, а заявка вважається відкликаною.

Стаття 22. Право на пріоритет заявки

1. Заявник має право заявити пріоритет за датою подання
попередньої заявки на той же сорт до компетентного органу іншої
держави-учасника за умови, що заявка подана до Уповноваженого
органу не пізніше дванадцяти місяців від дати подання попередньої
заявки до компетентного органу іншої держави-учасника і на дату
подання заявки попередня заявка була чинною. Якщо останній день
цього строку є вихідним днем, то строк продовжується до першого
наступного робочого дня.

2. Заявник, який бажає заявити пріоритет, подає заяву про
пріоритет, копію попередньої заявки разом із зазначенням дати
подання цієї заявки та її номера, завірену органом, до якого вона
була подана, та переклад її на українську мову. Ці документи
повинні надійти до Уповноваженого органу до закінчення
тримісячного строку від дати подання заявки.

3. Строки, зазначені в частинах першій і другій цієї статті,
пропущені через непередбачені і незалежні від заявника обставини,
можуть бути продовжені на два місяці за умови сплати відповідного
збору. У противному разі заявник втрачає право на пріоритет.

Стаття 23. Конфіденційність заявки

1. З дати надходження заявки до Уповноваженого органу та до
дати публікації відомостей про заявку згідно з вимогами пункту "б"
частини п'ятої статті 26 цього Закону матеріали заявки вважаються
конфіденційною інформацією та зберігаються Уповноваженим органом в
таємниці. Доступ третіх осіб до матеріалів заявки в цей період
забороняється, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Результати експертизи сорту вважаються конфіденційною
інформацією і зберігаються Уповноваженим органом в таємниці.
Доступ третіх осіб до результатів експертизи в період її
проведення забороняється, за винятком випадків, якщо такий доступ
передбачений законодавством.

Особи, винні у порушенні вимог щодо конфіденційності
матеріалів заявки, несуть відповідальність, передбачену законами
України.

Стаття 24. Відкликання заявки

Заявник має право відкликати заявку в будь-який час до дати
одержання ним рішення про реєстрацію сорту.

Стаття 25. Експертиза заявки

1. Експертиза заявки має статус державної науково-технічної
експертизи. Вона проводиться з метою встановлення відповідності
заявки і сорту вимогам цього Закону та підготовки обгрунтованих
експертних висновків і рішень за заявкою.

2. Експертиза заявки проводиться Уповноваженим органом
відповідно до цього Закону та встановлених на його основі правил.

3. Експертиза заявки складається з формальної експертизи
(експертизи за формальними ознаками) та кваліфікаційної
(технічної) експертизи.

4. Заявник має право з власної ініціативи чи на пропозицію
Уповноваженого органу особисто або через свого представника брати
участь у встановленому порядку в розгляді питань, що виникли під
час проведення експертизи.

5. Заявник має право з власної ініціативи вносити до заявки
виправлення і уточнення ознак, наведених у технічній анкеті сорту.
Ці виправлення і уточнення не враховуються, якщо вони надійшли до
Уповноваженого органу після дати одержання заявником рішення за
заявкою.

За подання заявником клопотання про внесення виправлень і
уточнень до заявки після внесення відомостей про неї до Реєстру
заявок сплачується збір.

Стаття 26. Формальна експертиза

1. Формальна експертиза заявки проводиться з метою визначення
відповідності формальних ознак заявки вимогам, що встановлені цим
Законом і затвердженими центральним органом виконавчої влади, що
забезпечує формування державної політики у сфері охорони прав на
сорти рослин, на його основі правилами складання та подання
заявки.

2. Під час проведення формальної експертизи:

а) визначається дата подання заявки відповідно до положень
статті 21 цього Закону;

б) перевіряється відповідність складу документів заявки
вимогам, визначеним частиною третьою статті 20 цього Закону;

в) заявка порівнюється з наданою заявником копією попередньої
заявки, якщо така подавалася до компетентного органу
держави-учасника, і встановлюється дата пріоритету відповідно до
положень статті 22 цього Закону;

г) встановлюється факт сплати збору за подання заявки;

д) за рішенням Уповноваженого органу перевіряється право
заявника на подання заявки.

3. У разі надходження матеріалів, на підставі яких може бути
встановлена дата подання заявки:

а) заявнику надсилається повідомлення про прийняття заявки до
розгляду з зазначенням її номера та дати подання;

б) до Реєстру заявок вносяться відомості, що містять:

номер та дату подання заявки;

дату пріоритету (якщо заявлено пріоритет); ім'я (назву) заявника; зазначення ботанічного таксона (українською та латинською
мовами); назву сорту. 4. У разі надходження матеріалів, на підставі яких дата
подання заявки не може бути встановлена, заявка вважається
неподаною, про що заявнику надсилається експертний висновок із
зазначенням дати надходження цих матеріалів. 5. У разі відповідності формальних ознак заявки встановленим
вимогам і одержання позитивних висновків за положеннями пунктів
"а", "б" і "г" частини другої цієї статті: а) заявнику надсилається експертний висновок про позитивні
результати формальної експертизи і про початок проведення
кваліфікаційної експертизи; б) в офіційному виданні публікуються відомості про заявку,
що містять: номер та дату подання заявки; назву сорту; ім'я (назву) заявника або його представника; в) компетентний орган кожної держави-учасника інформується
про запропоновану заявником назву сорту. 6. Перше повідомлення заявникові щодо формальної експертизи,
яким може бути повідомлення згідно з пунктом "а" частини третьої
цієї статті, або згідно з частиною четвертою цієї статті, або
пунктом "а" частини п'ятої цієї статті, повинно бути надіслано
Уповноваженим органом не пізніше шести місяців від дати одержання
нею матеріалів заявки. 7. Після опублікування відомостей про заявку будь-яка особа
має право ознайомитися з матеріалами заявки в установленому
порядку.

8. У разі невідповідності формальних ознак заявки
встановленим вимогам заявнику надсилається відповідний експертний
висновок. Заявник зобов'язаний усунути зазначену невідповідність
протягом двох місяців від дати одержання ним експертного висновку.
Цей строк може бути продовжений на шість місяців за умови сплати
відповідного збору. В противному разі заявнику надсилається
рішення про відмову в державній реєстрації прав на сорт. Строк, пропущений з поважних причин, поновлюється за умови
подання заявником клопотання протягом дванадцяти місяців від дати
його закінчення та сплати відповідного збору. Стаття 27. Кваліфікаційна експертиза 1. Кваліфікаційна експертиза передбачає проведення комплексу
досліджень, необхідних для підготовки експертного висновку за
заявкою та прийняття рішення щодо державної реєстрації сорту і
прав на нього. 2. Кваліфікаційна експертиза починається на умовах,
викладених у частині п'ятій статті 26 цього Закону, та за
попередньої сплати зборів за кожний рік її проведення. Збір має бути сплаченим протягом двох місяців після отримання
заявником експертного висновку про позитивні результати формальної
експертизи або звіту про результати попереднього року експертизи. Заявник має право звернутися до Уповноваженого органу із
заявою про перенесення строку початку кваліфікаційної експертизи. 3. Збір за проведення кваліфікаційної експертизи для сортів,
що не проходять експертизу на придатність на поширення в
Уповноваженому органі, є меншим від аналогічного збору для сортів,
що проходять таку експертизу.4. Під час проведення кваліфікаційної експертизи: б) проводиться експертиза запропонованої назви сорту у
порядку, визначеному статтею 28 цього Закону;
в) визначається новизна сорту відповідно до частин третьої і
четвертої статті 11 цього Закону. Якщо в заяві зазначено намагання набути майнові права
інтелектуальної власності на сорт рослин та майнове право
інтелектуальної власності на поширення сорту рослин і встановлено,
що новизна втрачена, заявникові надсилається експертний висновок
про неможливість набуття майнових прав інтелектуальної власності
на сорт рослин з цієї причини і продовження кваліфікаційної
експертизи з метою набуття майнового права інтелектуальної
власності на поширення сорту рослин;г) визначається відповідність сорту критеріям відмінності,
однорідності та стабільності відповідно до частин п'ятої, шостої і
сьомої статті 11 цього Закону, а Уповноважений орган визначає
переліки родів і видів, сорти яких проходять цю експертизу;д) відповідно до положень статті 29 цього Закону проводиться
експертиза на придатність для поширення. При цьому можуть бути
враховані результати такої експертизи, проведеної компетентним
органом будь-якої держави-учасника; е) розглядаються у порядку, визначеному статтею 30 цього
Закону, можливі заперечення третіх осіб проти набуття прав на
сорт. 5. За результатами кваліфікаційної експертизи у порядку,
визначеному статтею 31 цього Закону, формулюється обгрунтований
експертний висновок за заявкою і приймається рішення про державну
реєстрацію сорту і видачу патенту або рішення про відмову в
реєстрації сорту і видачі патенту. 6. Під час проведення кваліфікаційної експертизи
Уповноважений орган має право зажадати від заявника додаткові
матеріали, інформацію, документи, зразки тощо, необхідні для
проведення експертизи. Заявник має право протягом місяця від дати одержання ним
запиту зажадати копії матеріалів, що протиставлені заявці.
Уповноважений орган зобов’язаний надати ці копії безоплатно
протягом місяця від дати одержання ним запиту заявника. Заявник зобов’язаний надати затребувані Уповноваженим органом
матеріали, інформацію тощо протягом двох місяців від дати
одержання ним запиту або копій матеріалів, що протиставлені
заявці. У противному разі заявка вважається відкликаною, про що
заявнику надсилається повідомлення. Строк, пропущений з поважних причин, поновлюється за умови
подання заявником клопотання протягом дванадцяти місяців від дати
його закінчення та сплати відповідного збору.Стаття 28. Експертиза назви сорту 1. Експертиза запропонованої назви сорту проводиться з метою
визначення відповідності цієї назви вимогам, встановленим статтею
13 цього Закону. 3. У разі виявлення Уповноваженим органом невідповідності
запропонованої назви сорту встановленим вимогам заявнику
надсилається експертний висновок з вимогою запропонувати іншу
назву сорту.
4. Будь-яка особа може подати до Уповноваженого органу
вмотивоване заперечення щодо запропонованої назви сорту протягом
трьох місяців від дати опублікування її в офіційному виданні.
Компетентний орган будь-якої держави-учасника може подати свої
зауваження з цього приводу. Уповноважений орган надсилає заперечення та зауваження
заявнику5. Заявник зобов'язаний повідомити Уповноважений орган про
своє ставлення до зазначених експертного висновку, заперечення чи
зауваження протягом трьох місяців від дати його одержання. Він
може спростувати їх та залишити запропоновану назву сорту без змін
або запропонувати іншу назву сорту. Зазначений строк продовжується на шість місяців за умови
сплати відповідного збору. У противному разі заявка вважається
відкликаною, про що заявнику надсилається повідомлення. Строк, пропущений з поважних причин, поновлюється за умови
подання заявником клопотання протягом дванадцяти місяців від дати
його закінчення та сплати відповідного збору. 6. Запропонована заявником інша назва сорту публікується в
офіційному виданні. Про неї інформується компетентний орган кожної
держави-учасника. Експертиза нової назви проводиться у тому ж
порядку, що і запропонованої раніше назви сорту. 7. За результатами розгляду заперечення чи зауваження
заявнику і (або) особі, яка подала заперечення, надсилається
експертний висновок. 8. Якщо проведеною експертизою не виявлено невідповідності
запропонованої назви сорту вимогам, встановленим статтею 13 цього
Закону, заявнику надсилається експертний висновок про її
ухвалення. 9. За клопотанням заявника ухвалену Уповноваженим органом
назву сорту може бути змінено за умови надходження клопотання до
прийняття рішення про виникнення прав на сорт та сплати
відповідного збору. 10. Назва сорту затверджується рішенням про виникнення прав
на сорт та реєструється одночасно із внесенням відомостей про сорт
до відповідних виданьПро зареєстровану назву сорту інформується компетентний орган
кожної держави-учасника. 11. Після затвердження назви сорту рішенням про виникнення
прав на сорт її зміна Уповноваженим органом можлива, якщо
встановлено, що вона більше не відповідає умовам, викладеним у
статті 13 цього Закону, або володілець патенту чи будь-яка інша
особа вимагає заборонити використання існуючої назви сорту. Уповноважений орган надає володільцю патенту можливість
запропонувати нову назву сорту та діє далі відповідно до цієї
статті. Про зміну назви сорту інформується компетентний орган кожної
держави-учасника. Стаття 29. Експертиза на придатність на поширення сорту 1. Уповноважений орган визначає перелік родів і видів, сорти
яких проходять експертизу на придатність на поширення в
Уповноваженому органі. По сортах родів і видів, які не увійшли до
вищезазначеного переліку, рішення приймається на підставі
інформації, що надана заявником.2. Експертиза на придатність на поширення сорту проводиться
Уповноваженим органом за умови попередньої сплати відповідного
збору.3. Визначення придатності сорту для поширення в Україні
виконується відповідно до положень статті 14 цього Закону.
4. Дослідні зразки сортів, які ввозяться в Україну для цілей
експертизи на придатність на поширення, не обкладаються ввізним
митом і не підлягають квотуванню, ліцензуванню і сертифікації та
державній санітарно-гігієнічній експертизі, а карантинний огляд
цих зразків здійснюється на безоплатній основі. Митне оформлення
їх здійснюється без сертифікатів відповідності на основі
документального підтвердження Уповноваженого органу, що ці зразки
ввозяться для проведення експертизи на придатність на поширення. 5. Уповноважений орган зобов'язаний щорічно повідомляти
заявника про результати експертизи сорту, а також надавати йому
коментарі до результатів експертизи.6. Якщо Уповноважений орган вважає результати експертизи
недостатніми для складання експертного висновку за заявкою, він
може після консультацій з заявником провести додаткову експертизу.
7. Якщо експертиза сорту проводилося за дорученням
Уповноваженого органу іншою юридичною особою, її результати
повинні передаватися виключно Уповноваженому органу і будь-яке
інше використання результатів експертизи можливе лише з дозволу
Уповноваженого органу.Стаття 30. Заперечення третіх осіб щодо реєстрації сорту
1. Будь-яка особа може подати Уповноваженому органу
вмотивоване заперечення щодо виникнення прав на сорт на підставі
невідповідності його вимогам, встановленим цим Законом, протягом
трьох місяців від дати опублікування відомостей про заявку в
офіційному виданніУповноважений орган надсилає копію заперечення заявнику. 2. Заявник зобов'язаний повідомити Уповноважений орган про
своє ставлення до заперечення протягом трьох місяців від дати його
одержання. Він може спростувати заперечення та залишити заявку без
змін, внести до неї зміни або відкликати її. Зазначений строк продовжується на шість місяців за умови
сплати відповідного збору. У противному разі заявка вважається
відкликаною, про що заявнику надсилається повідомлення. Строк, пропущений з поважних причин, поновлюється за умови
подання заявником клопотання протягом дванадцяти місяців з його
спливу та сплати відповідного збору. 3. Відповідь заявника про залишення заявки без змін або
внесення до неї змін доводиться до відома подавця заперечення.
Останньому надається місячний строк для повідомлення
Уповноваженого органу про те, залишає він заперечення чи знімає
його. 4. У разі надходження повідомлення про залишення заперечення
останнє розглядається Уповноваженим органом. Він має право
затребувати від подавця заперечення або заявника необхідні для
цього матеріали, інформацію, документи, зразки тощо.5. Про результати розгляду заперечення повідомляється його
подавець і заявник. Стаття 31. Рішення за заявкою 1. У разі відповідності за результатами кваліфікаційної
експертизи заявленого сорту вимогам цього Закону Уповноваженим
органом приймається рішення про виникнення прав на сорт. Якщо
заявлений сорт не відповідає вимогам цього Закону, приймається
рішення про відмову у виникненні прав на сорт. Про прийняте рішення повідомляється заявник. 2. Майнові права інтелектуальної власності на сорт набирають
чинності з дати сплати державного мита за їх виникнення. 3. Майнове право інтелектуальної власності на поширення сорту
набирає чинності з дати сплати збору за його виникнення. 4. Державне мито за виникнення майнових прав інтелектуальної
власності на сорт і збір за виникнення майнового права
інтелектуальної власності на поширення сорту сплачуються протягом
трьох місяців від дати надходження до заявника повідомлення. У
противному разі прийняте рішення скасовується, про що заявникові
надсилається повідомлення. У разі несплати державного мита рішення скасовується в
частині виникнення майнових прав інтелектуальної власності на
сорт. У разі несплати збору рішення скасовується в частині
виникнення майнового права інтелектуальної власності на поширення
сорту. Стаття 32. Тимчасова правова охорона 1. Внесені до Реєстру заявок відомості про сорт дають
заявнику право на тимчасову правову охорону від дати подання
заявки. 2. Тимчасова правова охорона полягає в тому, що заявник має
право на одержання компенсації за завдані йому після публікації
відомостей про заявку збитки від особи, яку заявник повідомив про
те, що відомості про заявку внесено до Реєстру заявок. Зазначена
компенсація може бути одержана заявником тільки після одержання
ним патенту.4. Чинність тимчасової правової охорони припиняється з
наступного дня після дати державної реєстрації прав на сорт або з
дати внесення до Реєстру заявок відомостей про відкликання заявки
чи прийняття рішення про відмову в державній реєстрації прав на
сорт.Стаття 33. Державна реєстрація прав на сорт 1. Державна реєстрація майнових прав інтелектуальної
власності на сорт рослин здійснюється на підставі рішення про
державну реєстрацію прав на сорт. Після сплати державного мита та
за наявності документа про його сплату відомості, встановлені цим
Законом і Положенням про Реєстр патентів, вносяться до Реєстру
патентів. Державна реєстрація майнового права інтелектуальної власності
на поширення сорту рослин здійснюється на підставі рішення про
державну реєстрацію прав на сорт. Після сплати відповідного збору
та за наявності документа про його сплату відомості, встановлені
цим Законом і Положенням про Реєстр сортів, вносяться до Реєстру
сортів.2. Реєстр сортів містить сукупність офіційних відомостей щодо
державної реєстрації майнового права інтелектуальної власності на
поширення сорту рослин, які постійно зберігаються на електронному
та паперовому носіях. Такими відомостями, зокрема, є: а) зазначення ботанічного таксона (латинською та українською
мовами); б) назва сорту; в) ім'я автора (авторів); г) номер та дата подання заявки; е) опис сорту; є) зазначення характеристик придатності сорту для поширення в
Україні; ж) географічні і зонові рекомендації використання сорту. 3. Реєстр патентів містить сукупність офіційних відомостей
щодо державної реєстрації майнових прав інтелектуальної власності
на сорт рослин, які постійно зберігаються на електронному та
паперовому носіях. Такими відомостями, зокрема, є: а) номер та дата реєстрації прав на сорт; б) зазначення ботанічного таксона (латинською та українською
мовами); в) назва сорту; г) номер та дата подання заявки; д) дата пріоритету; е) опис сорту; є) дата публікації відомостей про реєстрацію прав на сорт; ж) ім'я автора (авторів); ім'я (назва) особи, яка є
володільцем патенту сорту і зберігає сорт; з) відомості про надання ліцензій на використання сорту; и) відомості про передачу прав на сорт. 4. Внесені до реєстрів відомості відкриті для загального
ознайомлення. 5. Внесені до реєстрів відомості можуть бути змінені. Зміни
за ініціативою особи, якій належать права, вносяться до реєстру за
умови сплати відповідного збору. Стаття 34. Публікування внесених до реєстрів відомостей Внесені до Реєстру сортів та Реєстру патентів відомості
та опис сорту публікуються в періодичному офіційному виданні
Уповноваженого органу.Стаття 35. Видача документів про права на сорт 1. Уповноваженим органом в місячний строк від дати державної
реєстрації прав на сорт авторові (авторам) видається свідоцтво про
авторство на сорт рослин, а заявникові - патент на сорт рослин і
свідоцтво про державну реєстрацію сорту рослин. 3. Якщо авторів сорту є більше, ніж один, то свідоцтво про
авторство на сорт видається кожному автору. 4. Якщо права на сорт набувають кілька осіб, то патент на
сорт рослин та свідоцтво про державну реєстрацію сорту рослин
видаються особі, яка зазначена в заявці першою, якщо договором між
заявниками не передбачено інше. Іншим заявникам за їх клопотанням
та при сплаті відповідного збору можуть бути видані завірені
копії. 5. Патент, свідоцтво про державну реєстрацію, свідоцтво про
авторство на сорти родів і видів, не включених до переліків родів
і видів, сорти яких проходять експертизу на відповідність сорту
критеріям відмінності, однорідності та стабільності, а також
експертизу на придатність на поширення в Уповноваженому органі,
видаються під відповідальність заявників за відповідність сорту
критеріям, визначеним цим Законом. Стаття 36. Оскарження рішення стосовно заявки Заявник має право оскаржити будь-яке рішення Уповноваженого
органу щодо заявки до суду. Розділ IV
ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ, ПОВ'ЯЗАНІ З СОРТОМ РОСЛИН Стаття 37. Особисте немайнове право авторства на сорт 1. Особа, яка створила сорт, визнається автором сорту. Вона
набуває особисті немайнові права інтелектуальної власності на сорт
рослин від дати державної реєстрації прав на сорт. 2. Не визнаються авторами сорту фізичні особи, які не внесли
особистого творчого внеску у створення сорту, а тільки надали
автору (авторам) технічну, організаційну чи матеріальну допомогу
при створенні сорту і/або оформленні заявки. 3. Особисті немайнові права інтелектуальної власності на сорт
рослин не відчужуються, не передаються і діють безстроково. 4. Автор сорту має право за своєю вимогою одержати свідоцтво
про авторство на сорт рослин. 5. Автор сорту має право пропонувати назву створеного ним
сорту і включати до назви своє ім'я. 6. Автори сорту, який є результатом їх спільної творчої
праці, мають однакові права за цим Законом, якщо інше не
передбачено письмовим договором між ними. 7. Особа, визнана автором сорту, має право: а) перешкоджати іншим особам привласнювати та спотворювати
його авторство; б) вимагати не розголошувати його ім'я як автора сорту і не
зазначати його у публікаціях; в) вимагати зазначення свого імені під час використання
сорту, якщо це практично можливо. Цей перелік особистих немайнових прав автора не є вичерпним. 8. У разі перегляду складу авторів за спільним клопотанням
осіб, зазначених у заявці як автори, а також осіб, не зазначених у
заявці як автори, вносяться зміни до відповідних документів у
встановленому порядку за умови надходження клопотання до прийняття
рішення про державну реєстрацію прав на сорт. Стаття 38. Право на поширення сорту в Україні 1. Право на поширення сорту в Україні виникає з дати
прийняття рішення про державну реєстрацію майнового права
інтелектуальної власності на поширення сорту. По сортах родів і
видів, які не віднесені до переліку родів і видів, сорти яких
проходять експертизу на придатність на поширення, що
затверджується Уповноваженим органом, рішення про державну
реєстрацію прав на сорт є одночасно рішенням про державну
реєстрацію сорту.
3. Сорти, не внесені до Реєстру сортів, забороняється
поширювати в Україні. Стаття 39. Майнові права інтелектуальної власності на сорт
рослин
1. Майновими правами інтелектуальної власності на сорт рослин
є право володільця патенту на використання сорту та виключне право
на дозвіл чи заборону використання сорту іншими особами. 2. Виключне право на дозвіл чи заборону використання сорту
полягає в тому, що ніхто без дозволу володільця патенту не може
здійснювати щодо посадкового матеріалу сорту такі дії: а) виробництво або відтворення (з метою розмноження); б) доведення до кондиції з метою розмноження; в) пропонування до продажу; г) продаж або інший комерційний обіг; д) вивезення за межі митної території України; е) ввезення на митну територію України; є) зберігання для будь-якої із цілей, зазначених у пунктах
"а" - "е" цієї частини. Володілець патенту може зумовити дозвіл певними умовами та
обмеженнями. З урахуванням положень статті 44 цього Закону дії, зазначені
в пунктах "а" - "є" цієї статті відносно зібраного матеріалу
сорту, отриманого в результаті використання без дозволу
посадкового матеріалу сорту, потребують дозволу володільця
патенту, якщо в останнього не було можливості скористатися своїм
правом щодо посадкового матеріалу сорту. З урахуванням положень статті 44 цього Закону дії, зазначені
в пунктах "а" - "є" цієї статті щодо продукту, виготовленого
безпосередньо із зібраного матеріалу сорту, отриманого в
результаті використання без дозволу зібраного матеріалу сорту,
потребують дозволу володільця патенту, якщо в останнього не було
можливості скористатися своїм правом щодо зібраного матеріалу
сорту. 3. Положення частини другої цієї статті застосовуються і щодо
сорту: а) який є похідним в основному від сорту володільця патенту
(суттєво успадковує ознаки сорту володільця патенту), за умови, що
сорт володільця патенту не є похідним в основному від іншого
сорту; б) який нечітко відрізняється від сорту володільця патенту; в) виробництво якого потребує багаторазового використання
сорту володільця патенту. 4. Похідним в основному від іншого сорту (вихідного сорту)
вважається сорт, який хоч явно і відрізняється від вихідного
сорту, але: а) зберігає прояв основних ознак, породжених генотипом чи
певною комбінацією генотипів вихідного сорту; б) відповідає генотипу чи комбінації генотипів вихідного
сорту, за винятком відмінностей, зумовлених походженням; в) похідні в основному сорти можуть бути отримані шляхом
відбору природно індукованого мутанта чи сомаклонового варіанта
або шляхом відбору рослин вихідного сорту, зворотним схрещуванням
або методом генної інженерії. 5. Майнові права володільця патенту можуть бути предметом
застави і використовуватись у спільній діяльності, зокрема, бути
внеском до статутного фонду чи майна юридичної особи, та бути
предметом іншого комерційного обігу, що не заборонений законом. 6. Свої майнові права володілець патенту реалізує на власний
розсуд, але при цьому не повинні порушуватися майнові права
володільців патентів на інші сорти. 7. Права інтелектуальної власності на сорт рослин, які
належать кільком особам спільно, здійснюються за договором між
ними. У разі відсутності такого договору права інтелектуальної
власності на сорт рослин, які належать кільком особам,
здійснюються ними спільно. Стаття 39-1. Майнове право інтелектуальної власності на
поширення сорту рослин 1. Майновим правом інтелектуальної власності на поширення
сорту рослин є право його володільця на поширення сорту і на
дозвіл чи заборону поширення сорту іншими особами.
2. Право на дозвіл чи заборону поширення сорту полягає в
тому, що без дозволу власника майнового права інтелектуальної
власності на поширення сорту рослин не можуть здійснюватися щодо
посадкового матеріалу сорту такі дії: а) пропонування до продажу; б) продаж або інший комерційний обіг; в) зберігання для будь-якої із цілей, зазначених у пунктах
"а" і "б" цієї частини.Стаття 40. Передача (відчуження) майнових прав на сорт і
передача права на використання сорту 1. Володілець патенту має право передати свої майнові права
на сорт на підставі договору будь-якій особі, яка стає його
правонаступником.2. Володілець патенту має право заповісти свої майнові права
на сорт у спадщину. 3. Володілець патенту може видати будь-якій особі дозвіл
(ліцензію) на використання сорту на підставі ліцензійного
договору. За ліцензійним договором володілець патенту (ліцензіар)
передає право на використання сорту іншій особі (ліцензіату), яка
бере на себе зобов'язання вносити ліцензіару обумовлені договором
платежі і здійснювати інші дії, передбачені ліцензійним договором. 4. Упродовж строку чинності майнових прав інтелектуальної
власності на сорт рослин володілець патенту має право в
установленому порядку подати до Уповноваженого органу для
офіційної публікації заяву про готовність надати дозвіл будь-якій
особі на використання сорту (відкриту ліцензію). У цьому разі збір
за підтримання чинності виключного права володільця патенту
зменшується на 50 відсотків починаючи з року, наступного за роком
опублікування такої заяви. Якщо жодна особа не заявила володільцю патенту про свої
наміри щодо використання сорту і не виявила бажання укласти
ліцензійний договір, він може подати письмове клопотання про
відкликання своєї заяви. У такому разі збір за підтримання
чинності виключного права володільця патенту вноситься у повному
розмірі, починаючи з року, наступного за роком опублікування
такого клопотання. 5. Ліцензійний договір та договір про передачу майнових прав
інтелектуальної власності на сорт рослин вважаються дійсними, якщо
вони укладені у письмовій формі і підписані сторонами. 6. Видача ліцензії на використання сорту та передача майнових
прав інтелектуальної власності на сорт рослин вважаються дійсними
для третіх осіб з дати публікації відомостей про це в офіційному
виданні, яка здійснюється на підставі занесення відповідних
відомостей до Реєстру патентів. За внесення зазначених відомостей до Реєстру патентів та змін
до них за ініціативою сторін договору сплачуються збори. 7. Майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, що
належать юридичній особі, яка ліквідується, можуть бути передані
(відчужені) іншій юридичній особі у встановленому законом порядку. Стаття 41. Строк чинності майнових прав інтелектуальної
власності на сорт рослин 1. Чинність майнових прав інтелектуальної власності на сорт
рослин обмежується строком, установленим цим Законом, та
підтримується за умови сплати збору за її підтримання. 2. Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на
сорт рослин починається з наступного дня після дати державної
реєстрації права та закінчується в останній день: а) тридцять п'ятого календарного року, що відліковується з 1
січня року, наступного за роком державної реєстрації цих прав, для
сортів деревних та чагарникових культур і винограду; б) тридцятого календарного року, що відліковується з 1 січня
року, наступного за роком державної реєстрації цих прав, для всіх
інших сортів. 3. Після завершення строку чинності майнових прав
інтелектуальної власності на сорт рослин, а також його
дострокового припинення чи відмови від них, відповідно до положень
статей 50 і 51 цього Закону, цей сорт стає суспільним надбанням і
його може вільно використовувати будь-яка особа, з урахуванням