Спільне та відмінне у активності та діяльності
Чим відрізняється свідомість від психіки
Психіка є властивістю, функцією мозку, яка полягає у відображенні в ньому реальної дійсності. Однак психіка не дзеркальне відображення, а багатоактний активний процесс, під час якого зовнішні впливи трансформуються відповідно до внутрішніх особливостей людини, що їх сприймає. Змістом психіки є
образи реальних предметів, явищ,
подій, детерміновані індивідуальним досвідом, інтересами, На основі та за допомогою цих образів Здійснюється управління поведінкою і діяльністю людини.
Наявність психіки дає змогу розробляти послідовну програму дій і виконувати операції спочатку у внутрішньому плані, подумки, а тільки потім діяти, тобто образ випереджає результат, подає
його у вигляді моделі дійсності.
Таким чином, особливістю психічного відображення є його випереджувальний характер.
Психіка як відображення дійсності в мозку людини характеризується різними рівнями. Найвищий рівень психіки, притаманний людині, становить свідомість.
Свідомість — це найвища форма психіки, результат суспільно-історичних умов формування людини у трудовій діяльності,
при постійному спілкуванні з іншими людьми, особлива форма психічної діяльності, орієнтована
на відображення і перетворення дійсності.
21.Охарактеризуйте структурні компоненти свідомості :
• Знання про навколишню
дійсність, природу, суспільство.
Рівень свідомості безпосередньо
залежить від рівня засвоєння
знань і досвіду особистості.
У процесі суспільно-історичного
розвитку в людини розвинулася
потреба в знаннях, яка є
найважливішою її спонукою,
мотивом пізнавальної діяльності.
• Виокремлення людиною себе
у предметному світі як суб’єкта
пізнання, розрізнення суб’єкта “Я”
та об’єкта “не Я”, протиставлення
себе як особистості іншому
об’єктивному світові. Характерним
щодо цього є самопізнання, що стало підгрунтям для самосвідомості, тобто усвідомлення власних фізичних і
морально-психологічних якостей.
• Цілеспрямованість, планування
власної діяльності та поведінки,
передбачення її результатів.
Цей бік свідомості виявляється
в самоконтролі та коригуванні
власних дій, їх перебудові, у
змісті стратегіїі тактики,
якщо цього потребують
обставини.
• Ставлення особистості до
об’єктивної дійсності, до інших
людей, до самої себе.
Ставлення особистості до
оточення виявляється в
оцінюванні та самокритиці,
в яких важливу роль відіграє емоційно-вольова сфера особистості. Завдяки свідомості, самопізнанню та самосвідомості особистість стає суб’єктом виховання, тобто сама ставить перед собою виховні цілі й досягає їх.Свідомість людини характеризується
активністю.У процесі відображення
дійсності інформація, що надходить до мозку, відображується не механічно, а свідомо оброблюється відповідно до мети, завдання та досвіду особистості.
Охарактеризуйте прояви та функції несвідомого у психіці людини.
Несвідоме сукупність психічних процесів, актів і станів, обумовлених впливами, про які людина не дає собі звіту.
Залишаючись психічним,несвідоме являє собою таку форму відображення дійсності, при якій втрачається повнота,орієнтація в часі і просторі, порушується
мовне регулювання поведінки. В несвідомому, на відміну від свідомості, неможливий цілеспрямований контроль людиною тих дій, які вона здійснює, а також неможлива і
оцінка їх результатів.
Прояви несвідомого:
1.Неусвідомлювані мотиви, істинний смисл яких не усвідомлюється в силу
їхньої соціальної неприйнятності або протиріччя з іншими мотивами
2.поведінкові автоматизми і стереотипи,
що діють у звичній ситуації, усвідомлення яких зайве в силу їх відпрацьованості
3.Підпорогове сприйняття, яке в силу великого обсягу інформації не усвідомлюється.
Спільне та відмінне у активності та діяльності.
Спільне активності і діяльності:
1.Спрямованість реалізується впродовж життя людини.
Відмінне активності і діяльності
1.Діяльність регулюється усвідомленю метою,а активність потребою. Якщо потреба як мотив дає поштовх до діяльності,
стимулює її, то самі форми і вміст діяльності визначаються суспільними умовами, вимогами і досвідом. Так, мотивом, який заставляє людину працювати, може бути і потреба в їжі.
Проте людина, наприклад, управляє верстатом не тому, що
це задовольняє його голод, а тому, що це дозволяє виготовити
доручену йому деталь. Вміст його діяльності визначається не
потребою, як такий, а метою - виготовленням певного продукту,
якого вимагає від нього суспільство.
24 Джерело активності особистості – її потреби. Поняття потреби фіксує зв’язок особистості із оточуючим світом. Активність особистості відрізняється від активності як загальної характеристики живих істот. Це здатність людини робити суспільно значущі перетворення в світі на основі попереднього досвіду. Вона виявляється в творчості, активній життєвій позиції, відстоюванні своїх поглядів,відповідальності за свої вчинки.Внутрішніми спонуками до дій стають мотиви, що є результатом усвідомлення особистістю своїх потреб Мотив — це реальне спонукання, яке змушує людину діяти у певній життєвій ситуації, за певних умов.
Поширеними мотивами людської активності є інтереси. Інтерес — це стійке, вибіркове, емоційно забарвлене прагнення особистості
до життєво значущих об’єктів. Інтереси виникають на грунті потреб, але не зводяться до них.
Жорсткими регуляторами поведінки є переконання. Переконання — це система
мотивів особистості, що спонукає її діяти відповідно до власних поглядів і принципів.
Важливим усвідомлюваним мотивом є ідеал. Ідеал — це образ реальної людини або
створеного особистістю взірця, яким вона керується в житті протягом певного часу
і який визначає програму її самовдосконалення на майбутнє. Ідеали людей формуються під впливом суспільних умов життя, у процесі навчання та виховання.
Роль мотивів особистості можуть
відігравати установки. Установка
це неусвідомлюваний особистістю стан готовності до діяльності, за допомогою якої людина може задовольнити ту чи іншу потребу.