Загальна характеристика доказів у нотаріальних справах щодо посвідчення договорів найму
Виходячи з нотаріальної функції - надати нотаріально посвідченим (засвідченим) документам (в нашому випадку договір найму) юридичної вірогідності (достовірності), необхідно говорити про критерії класифікації доказів, які мають місце в нотаріальному процесі у двох аспектах, а саме докази:
- надаються заінтересованими особами або отримуються безпосередньо нотаріусами з різних джерел і необхідні для посвідчення договору найму;
- виникають, а точніше створюються самими нотаріусами при посвідченні договору найму і мають свідчити про законність їх дій, тобто дотримання нотаріальної процедури неможливе без фіксування тих чи інших доказів в нотаріальних справах, електронних і паперових реєстрах тощо.
Нині у науці нотаріального процесу складним є завдання щодо формування певного переліку доказів (засобів доказування), який мав би нагадувати перелік доказів цивільному процесі, але спроби провести аналогію і відповідну класифікацію ускладнюються відмінностями цих процесів.
Докази поділяються на види:
I. за джерелом отримання на: речові, письмові, особисті, змішані;
II. за процесом формування - первинні (першоджерела, безпосередні) та похідні (копії);
III. за змістом доказу (за характером зв'язку фактичних даних) - прямі та побічні.
Проте не всі види доказів, передбачені у даній класифікації мають місце у нотаріальному процесі, наприклад, побічні докази, оскільки для вчинення нотаріальної дії потребуються прямі (безпосередні) докази, а за певних умов їх копії, належним чином оформленні на підставі яких встановлюються обставини, які мають значення для вчинення нотаріального провадження.
До спеціальних доказів слід віднести такі, що подаються особами, які беруть участь у нотаріальному процесі та досліджуються нотаріусом при вчиненні конкретної нотаріальної дії. Наприклад, у провадженні про оренду житлового будинку, нотаріусу мають бути подані документів, що підтверджують право власності (довірчої власності) на вказане майно та документи, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно в осіб, які його відчужують.
Так, право власності на житловий будинок, який передається в оренду, може бути підтверджено одним із таких документів або їх дублікатами: нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, пожертви, довічного утримання (догляду), ренти, дарування, міни; спадковим договором; свідоцтвом про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів); свідоцтвом про придбання майна стягувачем, якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися; свідоцтвом про право власності на житловий будинок; свідоцтвом про право на спадщину; свідоцтвом про право власності на частку в спільному майні подружжя; договором про поділ майна; рішенням суду та ін.
Крім правовстановлюючого документа на житловий будинок, нотаріус вимагає витяг Із Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Отже, фактично спеціальні докази є предметними, оскільки нотаріус на їх підставі може вчинити нотаріальну дію, тобто вони спрямовані на підтвердження предмету нотаріального провадження.
Для вчинення певних нотаріальних дій важливе значення як предметні докази мають електронні реєстри.
Отже, виходячи із повноважень нотаріуса щодо перевірки достовірності існуючих юридичних фактів та з аналізу Закону та Порядку, допустимими засобами доказування запропоновано розрізняти такі види доказів:
- пояснення заявників, заінтересованих осіб та їх представників;
- письмові докази (безспірні офіційні документи);
- електронні докази.
- речові докази;
- висновок експерта.
Державне мито (плата) за вчинення нотаріальних дій при посвідчення договору найму. Інші платежі пов’язані з вчиненням нотаріальних дій, що сплачуються при посвідченні договорів найму.
1. У державних нотаріальних конторах, виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад державне мито справляється в розмірах, встановлених пунктом 3 статті 3 Декрету.
за нотаріальне посвідчення
договорів:
оренди (суборенди) об'єктів 0,01 відсотка суми договору,
нерухомості але не менше 5
неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян і не більше
50 неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян
оренди (суборенди) земельних 0,01 відсотка від грошової
ділянок оцінки земельної ділянки,
яка встановлюється за
методикою, затвердженою
Кабінетом Міністрів України.
У разі відсутності грошової
оцінки земель - 1 відсоток
суми договору, але не менше
одного неоподатковуваного
мінімуму доходів громадян
4. За вчинення нотаріальних дій, за які державне мито справляється пропорційно, державне мито обчислюється з суми, що зазначена сторонами, з додержанням правил, викладених у пунктах 5-12 цієї глави.
8. За посвідчення договорів, платежі за які провадяться періодично (наприклад, за договорами оренди майна), сума, з якої обчислюється і сплачується державне мито, визначається виходячи із загальної суми платежів за договір за весь час його дії. Якщо договір укладено на невизначений строк, то державне мито обчислюється і сплачується виходячи із загальної суми платежів за договором, але не більше ніж за три роки.
11. За посвідчення договору майнового найму, за умовами якого до суми платежів зараховується вартість збудованих наймачем будівель та інших споруд, обладнання приміщень, вартість проведеного наймачем капітального ремонту тощо, сума, з якої обчислюється і справляється державне мито, визначається виходячи із розміру платежів за договором з урахуванням зарахованих сум.