Ой як то ще було із нащада світа
Питання 12. Жанрова характеристика колядок і щедрівок.
Зимовий цикл – найвеселіший, певно)
Дуже довгий час дослідники не розмежовували поняття колядки та щедрівки, оскільки у різних регіонах України їх виконували як хотілося. Не було приводу робити цього. Тому такі дослідники як Колесса та Гнатюк не вважали за потрібне досліджувати їх порізно, називали їх синонімами одне до одного. Але, ми-то знаємо, що це різні речі) У Нас, на західній Україні це чітко відділено – колядки співаємо на Різдво, прославляємо Христа, а щедрівки – перед новим роком за старим стилем, прославляємо хазяїв. Новий стиль нам ввели на початку 20го століття(у Європі на 200 років раніше хД). Різниця у стилях – це різниця двох тижнів. Ось тому щедрий, багатий вечір у нас 13го січня J
Так от. Колядка – це релігійно-величальна пісня. Любомир Миколайович на лекції зауважив різницю між колядкою та колядою. Колядка – це народна пісня, в той час коли коляда – авторська і з церковним змістом. Але, взагалі-то, всі кажуть як хочуть)
Термін коляда…ніхто не знає звідки пішов. Скоріш за все, від латинського calendae, що означає коло, круг (Костомаров висунув цю гіпотезу). Також у наших предків був бог Коляда - давньослов'янський бог урочистостей та світу, якого древні слов'яни вшановували в день зимового сонцестояння - 22 грудня (няка-вікіпедія). Тобто, на думку дослідників, відбувся синкретичний (з’єднувальний) процес двох культур – архаїчної слов’янської (слово «поганська» я не люблю, ній поганого в тому не було) та християнської. Думаєте, Володимир-Сонце кинув Перуна в річку і сказав всім вірити у Святу Трійцю і так все сталося? Та досі є старовірці, вірують не в Єдиного Бога, а у всіх. Дуже складно в народ ввести щось нове, стерши щось старе. Це практично неможливо. Хіба вбити всіх, народити нових о_О Але це крайність, я думаю.
Отже, злилися свята – свято зимового сонцестояння, коли сонечко починає рости з кожним днем і свято народження Христа (теж якийсь новий початок, не?)). І ось вам результат – Різдво. Плюс колядки, вертепна драма (але це пізніше, у 16-17 століття, пам’ятаймо!).
Грубо можна поділити колядки на старі (архаїчні) і пізні (із християнськими мотивами, найчастіше це авторські – як от «Свята ніч, тиха ніч», «Во Вифлиємі нині новина» та ін..)
Є окремий цілий розділ космогонічних колядок – тобто про створення світу, як от:
Ой як то ще було із нащада світа.
Приспів (повторюється після кожного рядка):
Радуйтесь! Ой, радуйтесь, люде, що вже Світ народився!
Ой як ще не було ні Землі ні Неба
А що тільки було та Синєє Море
А посеред Моря Зелений Явір
На Явороньку три Синії Птаxи
Три Синії Птаxи та Радоньку радять
Та Радоньку радять як Світ засновати
Тай пірнули Птаxи в Світові Глибини
Тай винесли птаxи Жовтий Красен-Камінь
Стало з того каменю та Яснеє Сонце
Тай пірнули Птаxи в Світові Глибини
Тай винесли Птаxи Злоту Павутинку
Стала з Павутинки Ясна Твердь Небесна
Ще пірнули Птаxи у Світа Глибини
Тай винесли Птаxи Синій Срібен-Камінь
Став з того Каменю Блідесенький Місяць
Ще пірнули Птаxи у Світа Глибини
Тай винесли Птаxи Золотий Пісочок
Стали із Пісочку Дрібнії Звіздочки
Ще пірнули Птаxи у Світа Глибини
Тай винесли Птаxи та Темного Мулу
Стала з того Мулу Чорная Землиця
Тай зросли на Землі Жито і Пшениця
Жито і Пшениця і всяка Пашниця
(Вікіпедія)
Якраз вони і розповідають про створення – тобто про нове. Про свято Коляди. Адже саме йому присвячувалися ці колядки.
Християнські колядки не бачу сенсу викладати, ви всі їх чудово знаєте, ще й заспівати можете) Слід зазначити, що ці колядки часто писали студенти Києво-Могилянської академії на своїх студіях, а потім виконували в честь свята. А ті настільки прижились, що дійшли до наших днів).
Колядки «Во Вифлиємі нині новина», «Бог ся рождає» повністю (тобто і слова і музика) написані Остапом Нижанківським – львівським композитором. В його честь названо вулицю, де знаходиться наша львівська консерваторія.
Структура колядки:
- Заспів
- Власне колядка
- Поколядь
- Приспів
Це і є класична форма колядки. Найкраще такі зразки збереглися на Гуцульщині, Бойківщині, Чернігівщині та західній Україні.
Частенько поколядь відривалась від колядки і ставала окремим привітанням (вінчуванням).
Знаємо, що головний колядник називається березою.
Також є жанр «умерла», «померла» - тобто колядка померлим, що покинули світ протягом цього року. Є тільки на Гуцульщині. Колядку супроводжує трембіта, ріг і дзвіночки. Скрипки як такої немає.
Так-с, тепер про щедрівки. Це також величальні пісні, але вже на честь господаря, господині та всяких інших особин.
Як каже етнолог Оксана Панчук :«Основних груп щедрівок чотири – господареві, господині, парубкові та дівчині.
Архітектоніка пісні:
заспів,
власне щедрівка,
поспів та
приспів.
Ядром є власне щедрівка, а решта частин – обрамлення, прикраса. Подекуди поспів відривався від щедрівки і починав функціонувати самостійно як “віншування”(те саме, що і в колядках). Майже в усіх текстах зберігся мелодійний приспів “Щедрий вечір, добрий вечір”, або “Щедрий вечор, святий вечор, добрим людям на здоров’я”»
Метою щедрівок є забезпечення щедрого врожаю на наступний рік, тому господарсько-рільничі мотиви, магічні формули-заклинання та побажання є їх лейтмотивом. Поширений та детально розроблений мотив множення худоби поданий у формі здійсненої й повідомленої ластівкою (або зозулею) події.
Коротше кажучи – господареві та господині бажають статків, врожаю, худоби і всякого няшного всього. От вже молодим бажають кохання знайти, добре заміж вийти/ одружитися. У щедрівках дівчині часто замальовується незрівняна краса і яка вона вміла, хороша господиня і таке далі)
Кожному бажається актуальне)
Ой сину, сину, не твоя рівня,
Не твоя рівня, то королівна,
В неї вартоньки на три брамоньки.
Першу вартоньку конем об’їду,
Другу вартоньку мечем росічу,
Третю вартоньку медом напою.
Медом напою, королівну візьму.
Візьмемо собі помиряночку,
Помиряночку, королівничку,
Отцю, матері на послужечку,
Мені молодому на подружечку,
Отцю, матері слуга буде,
Мені молодому пара буде.
“В нашої Марусі є три городочки”:
“Їден городок – червона калина,
Другий городок – зелена рутонька,
Третій городок – зелений барвінець,
Червона калина – то її личенько,
Зелена рутонька – то її косонька,
Зелений барвінець – то її вінець.
Якщо господарі ставилися до щедрувальників без належної поваги, не обдаровували їх за спів, прохання ставали вимогливішими та дошкульнішими:
“А ні, дай з сиром пирога,
А не даси пирога,
то візьму вола, виведу з обори за рога,
От тобі, дядьку, щедруха і ріг,
Що не дав міні пиріг”
або
“А в тій хаті козу луплять,
За ті гроші хліба куплять” .
J