Конституція Автономної Республіки Крим: загальна характеристика
Конституція Автономної Республіки Крим, прийнята 21 жовтня 1998 р. на другій сесії Верховної Ради Автономної Республіки Крим, складається з преамбули, 5 розділів, 9 глав та 48 статей.
Преамбула.
Розділ І. Загальні засади.
Глава 1. Конституційні основи статусу та повноваження Автономної Республіки Крим і гарантії Автономної Республіки Крим.
Глава 2. Територія, символи і столиця Автономної Республіки Крим.
Глава 3. Забезпечення прав і свобод громадян України, прав національностей в Автономній Республіці Крим.
Глава 4. Забезпечення безпечних і здорових умов життя населення. Охорона навколишнього природного середовища.
Розділ II. Повноваження Автономної Республіки Крим.
Глава 5. Основні повноваження Автономної Республіки Крим.
Розділ III. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим. Правосуддя і прокуратура в Автономній Республіці Крим.
Глава 6. Верховна Рада Автономної Республіки Крим.
Глава 7. Рада міністрів Автономної Республіки Крим.
Глава 8. Правосуддя та органи прокуратури в Автономній Республіці Крим.
Розділ IV. Місцеве самоврядування в Автономній Республіці Крим.
Глава 9. Правові основи місцевого самоврядування в Автономній Республіці Крим.
Розділ V. Гарантії статусу і повноважень Автономної Республіки Крим.
Статус автономії був також врахований у новій Конституції Автономної Республіки Крим, основою якої стала нова Конституція України 1996 р., яка визначила конституційний статус Криму у розділі X "Автономна Республіка Крим".
Згідно зі ст. 134 цього розділу Автономна Республіка Крим є невід'ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.
Вона має Конституцію Автономної Республіки Крим, яку приймає Верховна Рада Автономної Республіки Крим та затверджує Верховна Рада України не менш як половиною від її конституційного складу.
102 Столиця України – місто-герой Київ: особливості політико-правового статусу.(под. вопросом)
Столиця України – місто Київ, є багатофункціональним суб’єктом конституційно-правових відносин та зроблено висновок, що воно здійснює як властиві усім містам функції, зокрема політичну, економічну, соціальну, культурну, екологічну, зовнішньополітичну, зовнішньоекономічну так і специфічні столичні функції, що зумовлені статусом міста Києва, як столиці України, які розширюють та доповнюють каталог загальних функцій міста в політичній, економічній, культурній, екологічній, зовнішній та інших сферах міського життя .
Функції столиці України – міста Києва як елемент конституційно-правового статусу міста знаходяться в органічному зв’язку з повноваженнями органів державної влади та місцевого самоврядування, що діють на території міста. Реалізація функцій столиці України – міста Києва, можлива лише через здійснення відповідних повноважень такими органами. Ті чи інші повноваження органів місцевого самоврядування та органів державної влади, повинні вказувати яка функція столиці здійснюється, і навпаки, конкретна функція повинна визначати певне коло повноважень органів влади. Функції столиці проявляються в різноманітних напрямках діяльності органів влади. Реалізація функцій повинна забезпечуватися не тільки організаційно-правовими, а й матеріальними та фінансовими засобами.
Таким чином, аналізуючи статус м. Києва і м. Севастополя у системі адміністративно-територіального устрою України, які наділені спеціальним статусом, слід зазначити, що вищі елементи не є однорідними адміністративно-територіальними одиницями, тому необхідний перегляд складу даних структур у рамках конституційного законодавства. Дана проблема потребує відповідної науково-теоретичної концептуалізації з подальшим нормативним закріпленням.