Отруєння при укусах ядовитих комах
Ознаки: почервоніння, набряк, больова реакція.
Перша допомога. Видалити жало з ранки, накласти холодні примочки.
Всі заходи першої допомоги проводити до установлення нормального дихання і кровообігу.
3.8. Обмороження –ушкодження тканин у результаті впливу низької температури. Причини обмороження різні: тривалий вплив холоду, вітру; підвищеної вологості; тісне або мокре взуття; нерухоме положення; поганий загальний стан потерпілого – хвороба; виснаження; алкогольне сп'яніння; крововтрата і т.д. Обмороження може наступити навіть при температурі плюс 3-7°C. Більше піддані обмороженню відкриті частини тіла: обличчя, руки, ноги. При обмороженнях спочатку відчувається холод, потім оніміння, при якому щезає спочатку біль, а потім усяка чутливість.Відомо, що дія низьких температур не приводить до загибелі тканин, а лише викликає пригнічення життєвих процесів. Тому потерпілого необхідно помістити у помірно тепле приміщенні та поступово відігріти.
Увага! Швидке зігрівання небезпечне! При швидкому зігріванні тканини прогріваються нерівномірно. Поверхневі шари – швидко, і в них відновлюються обмінні процеси; глибокі шари – повільно. Тому порушується кровообіг (постачання кисню), що може привести до некрозу тканин.
Розрізнюють чотири ступені обмороження.
Ознаки І ступеня. Шкіра бліда, а після зігрівання стає багрово-червона або синюшна, набрякає, холодна на дотик.
Перша допомога. Обережно розтерти побілілі ділянки шкіри м'якою рукавицею або шарфом, обробити спиртом або холодною водою. Не можна розтирати шкіру снігом, бо вона травмується шматочками льоду, що веде до нагноєння. При загальному переохолодженні рекомендується робити ванни з водою кімнатної температури.
Ознаки ІІ ступеня. З’являються пухирі з прозорою рідиною, біль, лихо- манка. Появляється прожога та свербіння.
Ознаки ІІІ ступеня. Утворюються пухирі з рідиною кров’янистого кольору, з’являється біль та потовиділення.
Перша допомога при обмороженні ІІ і ІІІ ступенів. На обморожені ділянки тіла необхідно накласти теплоізолюючі пов'язки, які залишають доти, поки не з'явиться відчуття жару і не відновиться чутливість. У такому випадку зігрівання тканин буде відбуватися за рахунок тепла, принесеного течією крові, і життєдіяльність тканин ураженої ділянки буде відновлюватися одночасно з відновленням у ньому кровообігу. Дуже важливо забезпечити нерухомість переохолоджених пальців кистей і стоп, тому що їхні судини дуже тендітні і тому можливі крововиливи після відновлення кровообігу.
Ознаки IV ступеня. Тіло холодне і нечутливе, пухирі з чорною рідиною, розвивається некроз кісток. Може початися суха або волога гангрена, що приводить до ампутації кінцівок.
Перша допомога. Потерпілого поступово відігрівають у ванні з температурою води від 20 до 40 0С. Коли з’являється рожевий колір шкіри і щезає одубіння, проводять масаж тіла, дають пити гарячий чай, каву і транспортують в лікарський заклад.
3.9. Травми очейрозподіляються намеханічні - рани очей або вік, забитість, попадання чужорідних тіл, та опіки-термічні, хімічні.
Ознаки. Різкий біль, світлобоязнь і сльозотеча.
Перша допомога при колотих та різаних ранах очей і вік.
Надається в положенні „лежачи”. Око накривають чистою серветкою (носовою хустинкою). Фіксують її пов’язкою обов’язково прикриваючи при цьому і друге око, для припинення руху очних яблук. Промивати водою око заборонено.
Перша допомога при забитості ока. Накладають холод на 15-20 хв (наприклад, вату, тканину, змочену холодною водою).
Перша допомога при попаданні гострих сторонніх тіла. Видаляти повинен тільки медичний працівник. Звертатися по допомогу необхідно якомога швидше, попередньо накладаючи на ушкоджене око чисту пов'язку. Дрібні негострі предмети виймають ватним тампоном, змоченим борною кислотою. Терти очі не можна, це дратує кон’юнктиву (слизисту оболонку).
Перша допомога при термічних опіках, коли травма ока викликана полум'ям, парою, гарячим жиром, окропом. Треба негайно вимити обличчя з закритими очима, а потім ретельно промити очі під струменем чистої води (пов'язка при цьому не накладається) і звернутися до лікаря.
Перша допомога при хімічних опіках. Потрібно око негайно промити чистою водою під струменем протягом 15-20 хвилин, розкривши віка. Не накладаючи пов'язки, звернутися до лікаря.
Перша допомога при опіках під впливом ультрафіолетових променів, які виникають при наявності електричної дуги (наприклад, зварювальні роботи) які викликають електрофтальмію , протягом 2-6 годин після опромінення і продовжується кілька днів. Постраждалого виводять з небезпечної зони. Накладають пов'язку на очі та чоло. Необхідно зняти набряк з вік, в разі загострення провести до лікарні.
4.0. Ураження електричним струмом -електротравми виникають у результаті впливу електричного струму і супроводжуються місцевими і загальними порушеннями в організмі.
Місцевівиявляються в опіках, у вигляді металізації шкіри, електричних знаків, механічних пошкоджень, електрофтальмії.
Загальні електричні удари - (збудження живих тканин організму електричним струмом, який проходить через нього і супроводжується мимовільним судорожним скороченням м’язів. Розрізняють 4 ступені ударів: I – судорожне скорочення м’язів без непритомності; II– з непритомністю; III –непритомність і порушення серцевої діяльності чи дихання; IV – (клінічна смерть)- відсутність дихання та пульсу, серце не працює, зіниці очей розширені і не реагують на світло, больові відчуття не викликають ніяких реакцій.
Перша допомога. Негайно припинити дію електричного струму. Це досягається: за допомогою вимикача (рубильника); відведенням електричних проводів від потерпілого сухою палицею, дошкою; відтягненням його за сухий одяг, уникаючи дотику до відкритих частин тіла. При місцевих ушкодженнях рану необхідно обробити і закрити пов'язкою, як при опіках. При загальних (електричних ударах І-ого й ІІ ступенів) слід забезпечити повний спокій, 2-3 – годинне спостереження і викликати лікаря. При ІІІ і IV ступенях роблять штучне дихання і непрямий масаж серця.
Наслідки виниклих травм
4.1.1. Непритомність – короткочасний несвідомий стан спостерігається у людей з підвищеною чутливістю або при травмах.
Ознаки. Зівання, збліднення обличчя, холодний піт, що виступає на чолі, прискорення дихання, непритомність. Іноді непритомність настає без присутніх ознак. Непритомність триває короткий час.
Перша допомога: підняти ноги потерпілого, щоб поліпшити кровонаповнення мозку; винести його на свіже повітря; покласти на спину з трохи закинутою назад головою; розстебнути одяг, щоб шия і груди не були стягнутими; поплескати по щоках; скропити холодною водою або дати понюхати речовину з різким запахом (нашатирний спирт).
4.1.2. Шок. Передвісниками травматичного шоку є нервова і фізична перевтома, переохолодження, радіаційні ураження.
Ознаки. У травматичного шоку виділяють дві фази. Перша виникає в момент травми внаслідок різкого порушення нервової системи. Друга (фаза гальмування) – пригнічення діяльності нервової системи, серця, легень, печінки, нирок. Друга фаза шоку підрозділяється в свою чергу на чотири ступені:
І ступінь (легкий) - потерпілий блідий, свідомість, як правило, ясна, іноді спостерігається легка загальмованість, рефлекси знижені, задишка, пульс прискорений (90-100 ударів за хвилину);
II ступінь (середньої важкості) - виражена загальмованість, млявість, пульс 120-140 ударів за хвилину.
III ступінь (важкий) - свідомість збережена, але навколишнє потерпілий не сприймає, шкірні покриви землисто-сірого кольору, покриті холодним липким потом, виражена синюшність губ, носа і кінчиків пальців, пульс 140-160 ударів за хвилину.
IV ступінь - непритомність, пульс не визначається.
Перша допомога. Необхідно якнайшвидше виконати 5 принципів профілактики шоку: зменшити біль, напоїти водою, зігріти, забезпечити спокій і тишу, дбайливо транспортувати в лікувальний заклад.
4.1.3. Клінічна смерть –перехідний стан між життям і біологічною смертю, при якому процеси життєдіяльності в клітинах протікають на мінімальному рівні за рахунок запасу поживних речовин і кисню, і ще не розвилися незворотні зміни в організмі, характеризуючі біологічну смерть.
Ознаки. Як і при шокові, при порушенні кровообігу у великому колі скорочується пульс.
Перша допомога. Необхідно надати найшвидше, тобто в перші 5 хв. Вона полягає в одночасному проведенні штучного дихання і зовнішнього непрямого масажу серця, які рекомендується продовжувати до повного відновлення їхніх функцій або явних ознак смерті.
Штучне дихання
Метою штучного дихання (штучної вентиляції легенів - ШВЛ) є забезпечення киснем тканин організму, у першу чергу серця і головного мозку, вкрай необхідним для їхньої життєдіяльності.
Показання для ШВЛ: відсутність чи недостатність, порушення самостійного дихання. ШВЛ здійснюється методом «рот у рот» чи «рот у ніс» (рис. 3.8).
| 
|
Рис. 3.8 - Проведення ШВЛ методом “рот у рот” і “рот у ніс”
Під час штучного дихання необхідно стежити за обличчям потерпілого. Якщо він поворухне губами чи віками, зробить ковтальний рух гортанню (кадиком), потрібно перевірити, чи не зробить він самостійного вдиху. Не слід продовжувати робити штучне дихання після того, як потерпілий почне дихати самостійно, тому що цим можна заподіяти шкоду.
Перш ніж приступити до ШВЛ, необхідно:
1. Швидко звільнити потерпілого від одягу, що стискує дихання: розстебнути воріт, розв'язати шарф, розстебнути штани і т.п.
2. Звільнити рот потерпілого від сторонніх предметів, видалити вставні щелепи, якщо такі є, зняти з нього окуляри.
3. Очистити рот і ніс потерпілого від слини, слизу, блювотних мас, землі.
4. Якщо рот міцно стиснутий, розкрити його, висунувши нижню щелепу.
Щоб висунути щелепи, ставлять чотири пальці обох рук за кутами нижньої щелепи, великими пальцями упираються в край її і висувають щелепи вперед так, щоб нижні зуби стояли перед верхніх. Якщо в такий спосіб рот розкрити не вдається, потрібно вставити між задніми корінними зубами (у куті рота) обережно, щоб не зламати їх, дощечку або металеву пластинку, ручку ложки і т.п. і розтиснути зуби.
5. Відновлення прохідності дихальних шляхів. Для цього відкинути голову назад у стані максимального потиличного розгинання, тобто гортань (кадик) по-
винна бути на одному рівні з підборіддям(це досягається підкладанням однієї руки під шию і натисненням іншої руки на чоло). В цьому положенні голова постраждалого відгинається назад. Для його збереження під лопатки підкладають валик із згорнутого одягу. Прийомом запрокидання голови назад забезпечується відхилення кореня язика від задньої стінки гортані і повне відкриття входу в гортань. При неповному запрокиданні голови повітря, що вдихається, потрапляє через стравохід у шлунок. Вхід в гортань не повинен перекриватися коренем язика, який може западати. Якщо після приведення вперед язик знову западає та закриває вхід в гортань, допускається приколоти його булавкою до нижньої губи.
6. На рот (або ніс) потерпілого покласти марлеву серветку або хустку.
Порядок проведення ШВЛ
Людина, яка надає допомогу, робить глибокий вдих, а потім вдуває повітря із своїх легенів в рот (або ніс) постраждалого. Ефективність ШВЛ визначається по розширенню грудної клітки під час вдування. При вдуванні повітря через рот потрібно затуляти ніс постраждалого, а при вдуванні через ніс закривати йому рот. Після вдування видих відбувається самостійно в результаті опускання грудної клітки. На цей час рот і ніс постраждалого звільняють, щоб не перешкоджати вільному видиху. Частота вдування для дорослих 12...15 разів за хвилину (тобто в середньому кожні 5 секунд), а для дітей – 15...18 разів за хвилину. При цьому забезпечується надходження достатнього об’єму фізіологічно придатного повітря в легені потерпілого (вміст кисню в повітрі, що вдихається близько, 17% , при 21% в атмосферному повітрі). ШВЛ потрібно продовжувати до нормалізації самостійного дихання. При клінічній смерті ШВЛ проводиться в сполученні з зовнішнім непрямим масажем серця.
4.1.5. Непрямий масаж серцяроблять двома способами.
Перший - долонею однієї руки прикривають нижню третину грудини (мечоподібний відросток), а кулаком другої вище наносять удар по грудині.
Зверху цієї долоні кладуть другу для посилення натискання і сильними, різкими рухами випрямлених у ліктях рук, допомагаючи при цьому всією вагою тіла, проводять швидкі ритмічні натискання один раз на секунду. Після кожного натискання руки не віднімають від грудини, але послаблюють, щоб не перешкоджати її розправленню і наповненню серця кров’ю (рис. 3.9). Для полегшення припливу венозної крові до серця ногам потерпілого придають підняте положення
Увага. Дітям до 10-12 років непрямий масаж серця проводять одною рукою, а для новонародженої або грудної дитини достатньо зусиль двох пальців (рис. 3.10).
Контроль ефективності масажу серця здійснюється за наступними ознаками:
- поява пульсу на сонних артеріях під час масажу (у ритмі масажу);
- поява самостійного пульсу на сонних артеріях після закінчення реанімації;
- звуження розширених зіниць очей;
- поява артеріального тиску 60-80 мм рт. ст.;
- зникнення синюшності забарвлення і «мертвотна блідість».
Реанімація здійснюється одним або двома реаніматорами.
Якщо реанімацію здійснює одна людина, то вона повинна через кожні 2...3 хвилини переривати масаж серця на 2-3 секунди для визначення пульсу на сонній артерії. Якщо реанімацію здійснюють двоє, то пульс на сонній артерії контролює той, що проводить ШВЛ.
При роботі одного реаніматора співвідношення числа вдувань до числа натискань на грудину повинно складати 2:15, інтервал між вдуванням і стисканням серця – 1секунда, при роботі двох реаніматорів співвідношення повинно бути 1:5. Один реаніматор здійснює ШВЛ, другий – робить зовнішній масаж серця.