Протоколювання судового засідання
Протокол судового засідання — це процесуальний акт, який засвідчує здійснення (нездійснення) учасниками господарського процесу процесуальних дій щодо реалізації передбачених законом процесуальних прав та обов'язків. Складання протоколу є основним засобом фіксації факту проведення таких дій. Протокол забезпечує можливість вирішення процесуальних спорів.
Перш за все слід зауважити, що протоколюється не тільки судове засідання, а також і здійснення таких дій, як огляд і дослідження письмових або речових доказів у місці їх знаходження. В той же час закон регламентує зміст лише протоколу судового засідання і нічого не говорить про зміст протоколу огляду і дослідження доказів.
Протокол повинен повно і об'єктивно відображати весь хід господарського процесу. Але, на відміну, наприклад, від відповідних положень Кримінальне-процесуального кодексу України, у протоколі господарського суду не відображається докладний зміст записаних у першій особі показань учасників процесу.
Учасники процесу мають право знайомитися з протоколами і подавати письмові зауваження з приводу допущених у протоколах неправильностей або неповноти. Якщо ведення протоколу є обов'язковим у господарському процесі, то фіксування цього процесу аудіо- або відеозасобами, а також стенографічний засіб — право суду, але не обов'язок.
Тема 13. Рішення та ухвали господарського суду першої інстанції.
План:
1. Порядок прийняття рішення. Права господарського суду першої інстанції при прийнятті рішення.
2. Форма та зміст рішення місцевого господарського суду. Оголошення рішення та набрання ним законної сили. Розсилання рішень.
3. Ухвала господарського суду та її зміст. Окрема ухвала.
4. Додаткове рішення, ухвала. Роз’яснення та виправлення рішення, ухвали.
Порядок прийняття рішення. Права господарського суду першої інстанції при прийнятті рішення.
Рішенням господарського суду закінчується розгляд справи по суті і дається остаточна відповідь про задоволення позову або відмову в ньому повністю чи частково.
Рішення господарського суду має прийматись відповідно до вимог чинного матеріального і процесуального законодавства, оскільки воно є процесуальним актом застосування матеріальних норм права до конкретних господарських відносин. Воно повинно бути обґрунтованим згідно з фактичними матеріалами справи, доказами, поясненнями учасників пронесу.
Рішення приймається суддею (суддями, якщо справа розглядається в колегіальному складі) тоді, коли між представниками сторін попри всі зусилля суду не досягнуто угоди, або коли вона досягнута, але не відповідає законодавству, фактичним обставинам чи матеріалам справи, або спір розглядається без участі представників обох сторін чи однієї із них. Рішення приймається суддею, а якщо спір вирішується у колегіальному складі, — більшістю голосів суддів.
Рішення викладається у письмовій формі і підписується суддею, а якщо спір вирішується колегіальне, — всіма суддями. Якщо хто-небудь з суддів не згоден з рішенням, він зобов'язаний у письмовій формі викласти свою окрему думку, яка приєднується до справи.
Приймаючи рішення з господарського спору, господарський суд має право виходити за межі позовних вимог за таких умов: а) якщо є необхідність зробити це в інтересах позивача або третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору; б) якщо зацікавлена сторона звернулася до суду з клопотанням про це. Тобто, вийти за межі позовних вимог за власною ініціативою господарський сул не має права.
За ініціативою суду або, як правило, за клопотанням заінтересованої сторони господарський суд має право відстрочити або розстрочити виконання рішення, що винесено.