V. Зміст учбового матеріалу

Далее ⇒

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Ім. О.О. БОГОМОЛЬЦЯ

“Затверджено”

На методичній нараді

кафедри ортопедичної стоматології НМУ

Протокол засідання кафедри №___

Завідуючий кафедрою ортопедичної стоматології

Д.м.н., професор _____________ В. П. Неспрядько

“____”_____________________200 р.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДЛЯ СТУДЕНТІВ

ПО ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

Навчальна дисципліна	ОРТОПЕДИЧНА СТОМАТОЛОГІЯ
Тема заняття	“Фактори, що зумовлюють фіксацію незнімних зубних протезів. Види фіксуючих цементів, їх класифікація, властивості, показання до застосування”
Курс	III курс (V семестр)
Факультет	стоматологічний факультет

Тривалість заняття - 3 години.

Методичну розробку підготував

асистент кафедри ортопедичної стоматології НМУ

Симоненко В.С.

КИЇВ-2008 р.

І. Актуальність теми

Незнімні конструкції протезів повинні бути нерухомо і щільно закріплені

на опорних зубах. Відомо, що фіксацію незнімних зубних протезів забезпечує ряд факторів:

- клінічні особливості підготовки опорних зубів;

- дотримуватися технології і ретельності виготовлення пластмасових і фарфорових коронок.

Внаслідок того, що між опорними зубами і конструкцією утворюється мікропростір, який заповнюється цементом, є інтерес до властивостей цементів, які і забезпечують якість кріплення.

П. Навчальна мета

Знати ( П)

Уміти ( Ш)

1. Особливості підготовки опорних зубів під різні види коронок 2. Технологію виготовлення різних видів коронок 3. Складові частини цементів 4. Класифікації цементів 5. Вимоги до цементів 6. Послідовність маніпуляцій при здаванні протезів

1. Відпрепарувати опорні зуби під різні види коронок 2. Підготувати необхідні матеріали та і інструменти для фіксації коронок 3. Правильно оцінити щільність приля- гания коронки 4. Підготувати необхідні матеріали і інструменти до цементування 5. Замісити цемент 6. Зафіксувати коронку

Ш. Виховні цілі

1. Розвинути у студентів почуття лікарської відповідальності за виготовлену їм роботу. Підкреслити, що здача незнімних конструкцій це дуже важливий і відповідальний етап якісного протезування, уважність при цементуванні протеза запобігає виникненню ускладнень.

Сформувати у студента самостійність в оцінці якості виготовлених протезів.
Звернути увагу на необхідність сурово дотримуватися правил деонтології при прийомі пацієнтів.

ІV. Міжпредметне інтегрування

Забезпечуючі дисципліни	Знати І-П	Вміти Ш
Ортопедична стоматологія	Клінічні етапи виготовлення незнімних конструкцій (коронки мостовидного протезу)	Оволодіти навич- ками препаровки опорних зубів
Матеріалознавство	Склад та властивості цементів	Підготувати цемент до фіксації незнімної конструкції

V. Зміст учбового матеріалу

ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЦЕМЕНТИ ТА ЇХ ВЛАСТИВОСТЯХ

Цемент (лат. cementum — битий камінь) — порошкоподібна в’яжуча, як правило, мінеральна речовина, здатна при змішуванні з водою утворювати пластичну масу. Після затвердіння стає каміннєподібною.

Стоматологічні цементи в клініці мають широке застосування в якості:

- пломбувального матеріалу;

— матеріалу для фіксації незнімних протезів, ортодонтичних апаратів на опорних зубах або імплантатах;

— як підкладки під пломби для захисту пульпи.

Для клініки ортопедичної стоматології найбільше значення мають фіксуючі матеріали.

До фіксуючих цементів, окрім загальних для всіх медичних матеріалів, пред'являють наступні специфічні вимоги. Ці матеріали не повинні дратувати пульпу, навпаки, надаючи протизапальну дію і стимулюючи дентиногенез. Крім того, фіксуючі матеріали зобов'язані бути добрими ізоляторами пульпи від термічних, хімічних і біологічних подразників. По роду застосування ці матеріали повинні володіти високою міцністю на зсув, розтягування і стиснення. Призначенням цементів є також їх довготривала стійкість до харчових соків і стабільність в умовах агресивного вологого середовища порожнини рота.

Окрім розподілу по клінічному використовуванню, цементи розрізняються по меті застосування (тимчасові, постійні), за формою випуску (порошок і рідина, дві пасти).

Найпоширеніша класифікація цементів заснована на зв'язуючій речовині матриці даних матеріалів. По цій ознаці виділяють:

— цинк-фосфатні цементи;

— цинк-силікатнофосфатні цементі;

— цинк-полікарбоксилатні цементи;

— склоіономерні цементи;

— полімерні цементи.

Не буде помилкою в назві перших трьох, якщо опустити слово «цинк».

Як видно з класифікації, більшість цементів — це неорганічні речовини.

Окрім перерахованих постійних цементів, виділяються ще і тимчасові матеріали на основі евгенола, а також на основі гідрооксиду кальцію. Всі вони з'єднані наявністю у складі оксиду цинку.

При використовуванні цементів в клініці ортопедичної стоматології велике значення має механізм фіксації на препарованому зубі незнімних зубних протезів. Утримання незнімного зубного протеза на препарованому зубі забезпечується за рахунок:

• неадгезивного (механігного) з'єднання. Воно характерне для цинк-фосфатних цементів, які не володіють адгезією на молекулярному рівні і утримують протези на місці, використовуючи маленькі шорсткості на поверхні зуба і протеза. Майже паралельні протилежні стінки правильно препарованого зуба роблять неможливим видалення протеза без розриву або руйнування малих виступів цементу, що заходять в нерівності поверхонь;

• мікромеханічного зчеплення, яке типово для композиційних цементів, що мають міцність на розрив в межах 30-40 μm, що перевищує показник цинк-фосфатного цементу приблизно в 5 разів. На шорстких поверхнях вони можуть забезпечити мікромеханічне зчеплення. Міцність на розрив цих матеріалів іноді може перевищувати когезивную міцність емалі. Це дозволяє робити менш обширне препарування зуба для таких протезів, як керамічні облицьовування і адгезивні мостовидні протези. Необхідні для мікромеханічного зчеплення глибокі нерівності можна створити на емалі (протравленням розчином або гелем фосфорної кислоти), кераміці (протравленням плавиковою кислотою), сплавах металів (піскоструминною обробкою, електролітичним і хімічним протравленням);

• молекулярної адгезії, яка включає фізичні сили (біополярні, Ван-дер-Ваальса) і хімічні зв'язки (іонні, ковалентні) між молекулами двох різних речовин.

Більш сучасні цементи (полікарбоксилатні, склоіономерні) володіють деякими адгезивними властивостями, хоча це обмежується їх відносно низькою когезивною міцністю. Вони ще залежать в першу чергу від майже паралельних стінок препарованого зуба для утримання протезів.

ЦИНК-ФОСФАТНІ ЦЕМЕНТИ

Застосування цементів цієї групи має широкий діапазон — від фіксації незнімних протезів і інших ортопедичних апаратів до застосування їх як підкладки під пломби для захисту пульпи від місцевих подразників.

Цинк-фосфатні цементи випускаються у вигляді порошку і рідини.

Порошок складається в основному з оксиду цинку з додаванням 10% оксиду магнію і невеликої кількості пігменту. Його прожарюють при високій температурі (> 1000° С), щоб понизити реакційну здатність.

Рідина є водним розчином ортофосфорної кислоти, що містить від 30 до 55% води. В рідину входять також 2-3% солей алюмінію і до 9% солей цинку. Алюміній необхідний для реакції утворення цементу, а цинк є сповільнювачем реакції між порошком і рідиною, що забезпечує достатній час для роботи.

Аморфний фосфат цинку, що утворився, зв'язує разом оксид цинку і інші компоненти цементу, які не прореагували. Структура затверділого цементу містить частинки оксиду цинку, які не прореагували, оточені фосфатною матрицею:

оксид цинку + фосфорна кислота > аморфний фосфат цинку.

Для досягнення успіху потрібне точне дозування компонентів і дотримання часу замісу. Пластина для замісу повинна бути ретельно висушена. Порошок додається до рідини невеликими порціями для досягнення необхідної консистенції.

Цинк-фосфатний цемент зручний в роботі і швидко твердне. Чим вище співвідношення порошку з рідиною, тим вище міцність, нижче розчинність, менше вміст вільної кислоти в матеріалі, коротший час затвердіння цементного тесту.

При кімнатній температурі робочий час для більшості видів цього цементу складає 5-14хв , час затвердіння 3-9хв. При використовуванні охолодженої пластинки для замісу можна збільшити час затвердіння.

Цемент повинен мати здатність змочувати поверхні зуба і протеза, затікати в їх нерівності, заповнювати і герметизувати зазори між протезом і поверхнею опорного зуба.

Мінімальна товщина плівки (до 25 мкм) цементу залежить від дисперсності порошку, співвідношення порошку і рідини (2,5-3,5 г/мл) і в'язкості суміші.

Цинк-фосфатні цементи характеризуються гарними міцними показниками. Так, наприклад, показник міцності на стиснення, необхідної для адекватної ретенції незнімних протезів, складає 80-100 МПа.

Цемент дає лінійну усадку (понад 0,5%), що викликає утворення зазору по межі між твердими тканинами зуба і протезом.

Свіжозамішаний цинк-фосфатний цемент має водневий показник не вище рН=4. При фіксації протеза можлива поява болю через кислотність суміші і підвищення асматичного тиску рідини в дентинних канальцях. Гідравлічний тиск, що розвивається в процесі фіксації протеза, може сприяти пошкодженню пульпи.

Переваги цинк-фосфатних цементів: легкий заміс, швидке затвердіння, достатньо висока міцність і когезія.

Недоліки цинк-фосфатних цементів: роздратування пульпи, з одного боку, кислим середовищем цементного тесту, з другого боку, екзотермічною реакцією затвердіння; відсутність антибактеріального ефекту і адгезії; достатньо помітна деструкція в порожнині рота.

Представником даної групи вітчизняних цементів є Вісфат-цемент. Матеріал має швидкі терміни затвердіння (5-10 хв), достатньо високу міцність при стисненні (70-80 МПа). Призначений для фіксації незнімних протезів, пломбування Уніфас — також відноситься до цинк-фосфатних цементів. Матеріал відповідає всім вимогам міжнародного стандарту. Він створений сумісними зусиллями вчених і інженерів лабораторії матеріалознавства, кафедри ортопедичної стоматології і матеріалознавства Санкт-Петербурзького державного медичного університету ім. акад. І. П. Павлова і АТ «Медполімер».

При цьому слід додати, що в Уніфасі модифікована матриця, в яку був доданий молібдат амонія, здібний до полімеризації в умовах фосфатних з'єднань. В результаті утворюються численні похідні полімерних і інших оксоаніонів складного складу і будови.

Молібдат амонія, наприклад (NH4)_6Мо7О24 х 4Н2О, утворює з фосфорною кислотою амонійную сіль комплексної фосфорно-молібденової кислоти: (NН4)_3РО4 х 12МоО3 х 6Н2О.

Так само молібдат амонія здатний створити довгий полімерно-неорганічний ланцюжок-матрицю з фосфатом. Вказані хімічні перетворення з'явилися обґрунтованою теоретичною передумовою створення нового стоматологічного матеріалу, який фактично можна вважати композиційним.

Хімічна будова матриці і її комплексні зв'язки практично є основою нового фосфатного цементу, який проявив високі показники основних властивостей і вперше — адгезій ну здатність. Останнє у всіх відомих фосфатних цементах відсутнє, оскільки структура їх не містить додаткового комплексу. В подібних випадках матеріалам властива тільки когезія.

Когезія — міцність самого адгезива, що зберігає зв'язки тільки за рахунок нерівностей поверхонь, які склеюються. Когезія залежна, неміцна і недовговічна.

Зміст нової матричної ланки в межах допустимої норми в поєднанні з фосфатними компонентами відповідальна за проявлення основних властивостей, а також за інертність і толерантність.

Цемент бактерицидний Діоксивісфат в ортопедичній стоматології застосовується для фіксації незнімних протезів. Матеріал володіє високою механічною міцністю при стисненні (70-80 МПа) і малою розчинністю.

В Югославії випускаються цементи Цегал і Поскал для ортопедичної стоматології.

Цегал-НВ і Цегал-БВ — звичайний і швидкотвердіючі цинк-фосфатні цементи, призначені для фіксації незнімних протезів.

Поскал — надтонкий цинк-фосфатний цемент, який легко замішується і дуже пластичний. Відноситься до групи стандартних цементів для підкладок і фіксації незнімних протезів.

Крім того, слід зазначити Адгезор - двокомпонентний цинк-фосфатний цемент фірми «Спофа Дентал» (Чехія). Він випускається у вигляді порошку і рідини. Застосовується для фіксації незнімних протезів. При замісі на склі необхідно в рідину додавати порошок невеликими порціями для отримання гомогенної рідкотекучої маси.

Матеріал має наступні колірні відтінки: № 1—білий № 2 — жовтий № 3 - сіро-голубий №. 4—коричневий. Час затвердіння складає від 4,5 до 5,5 хв.

ЦИНК-ПОЛІКАРБОКСИЛАТНІ ЦЕМЕНТИ

Цинк-полікарбоксилатні цементи (ПКЦ) застосовуються для зміцнення комбінованих незнімних протезів, литих вкладок зі сплавів металів і фарфору, ортодонтичних апаратів, в якості підкладок під пломби для запобігання пульпи зуба а також для тимчасовою пломбування зубів.

Порошок є оксидом цинку, в деяких випадках із змістом від 1 до 5% оксиду магнію. В цементах деяких марок може бути присутні від 10 до 40% оксиду алюмінію або іншого зміцнюючого наповнювача. Для поліпшення механічних властивостей і як фтористе з'єднання до складу цементу може бути включено також декілька відсотків фториду олова або іншого фториду.

Рідина є 40% водним розчином поліакрилової кислоти або сополімера акрилової кислоти з іншими органічними кислотами, наприклад ітаконової. Молекулярна вага полімеру звичайно складає від 30 до 50 тис., чим і пояснюється в'язкий характер розчину.

Недоліком розчину є його досить швидка самополімеризація. У зв'язку з цим (М. 3. Штейнгарт, В. Н. Тризубов, А. Г. Бистров і ін.) розроблена принципово нова рецептура поликарбоксилатного цементу. В порошок додана акрилова кислота в кристалічному вигляді, як рідина використана дистильована вода. Вказаний різновид цементу прийнятий до промислового виробництва АТ «Медполімер» (Санкт-Петербург).

Оксид цинку взаємодіє з поліакриловою кислотою, утворюючи сітчасту поперечно-зшиту структуру поліакрилату цинку.

Затверділий цемент складається з частинок оксиду цинку, який не прореагував, зв'язаних разом цією аморфною гелеподобною матрицею:

оксид цинку + поліакрилова кислота > поліакрилат цинку.

Цинк-полікарбоксилатний цемент повинен бути ретельно дозований до замісу, а свіжовідміряні компоненти швидко перемішані протягом 30-40 с. Суміш необхідно використовувати поки вона ще глянсова, до того як почнеться утворення ниток.

На швидкість затвердіння цинк-полікарбоксилатного цементу впливає:

— співвідношення порошку і рідини;

— реакційна здатність оксиду цинку;

— розмір частинок, наявність добавок;

— молекулярна вага і концентрація поліакрилової кислоти.

В консистенції для фіксації незнімних протезів що рекомендується по вазі співвідношення порошку і рідини для більшості матеріалів складає 1,5 :1. Робочий час при кімнатній температурі продовжується 8,5-12 хв, час затвердіння при 37° С дорівнює 6-9 хв. У матеріалів, які замішуються на воді, час затвердіння звичайно трохи більшій. Як і у інших цементів, робочий час можна значно збільшити, замішуючи матеріал на холодній пластині.

Полікарбоксилатний цемент остаточно твердіє через 10-12 год. Тому пацієнту необхідно сказати про прийняття їжі не раніше ніж через 4 год. після фіксації протезів і необхідності прийому рідких і протертих продуктів в подальші 8 год.

Відсутність болю при застосуванні полікарбоксилатних цементів пояснюється меншою дратівливою дією поліакрилової кислоти (на відміну від ортофосфорної у цинк-фосфатних цементів), коротким періодом її скріплення та ізотермічністю реакції затвердіння цементу.

Основними перевагами цинк-полікарбоксилатних цементів є: слаба дратівлива дія, добра адгезія до тканин зуба і сплавів металів, висока міцність, мала розчинність і товщина плівки.

До недоліків слід віднести невисоку міцність на стиснення, короткий робочий час у деяких марок матеріалів, тривалий період остаточного затвердіння.

Цемент полікарбоксилатний стоматологічний, який випускає АТ «Медполімер» (Санкт-Петербург), призначений для фіксації незнімних, в основному комбінованих протезів, а також ортодонтичних апаратів. Основне його призначення обумовлено наявністю вітальних, радикально препарованих під металеві керамічні або металополімерні коронки, опорних зубів.

Порошок світло-жовтого кольору є сумішшю модифікованого окису цинку і безводного порошку поліакрилової кислоти, рідина — дистильована вода. Цемент володіє високою адгезією до тканин зуба, низькою розчинністю в порожнині рота і не надає дратівливої дії на пульпу зуба, не викликає болю при фіксації.

Карбоко — добре зарекомендований полікарбоксилатний цемент з Німеччини.

Адгезор карбофіне (Чехія) — цинк-полікарбоксилатний цемент, володіє доброю адгезією до твердих тканин зуба, використовується для фіксації незнімних протезів в наступній пропорції: на 2 мірники порошку (1,8-2,2 г) береться 5 крапель рідини (1 г). Заміс проводять протягом 30 с. Робочий інтервал часу складає 8-10 хв. Час затвердіння 6-8 хв.

Полі-Ф-плюс (США) — полікарбоксилатний цемент, застосовується для фіксації коронок і мостовидних протезів, як матеріал для підкладок під пломби. Матеріал володіє доброю адгезією до дентину та емалі, має низьку розчинність, утворює тонку плівку і не дратує пульпу зуба.

Окрім вищеназваних відомі також цементи Доріфікс С (Австрія), Селфаст кофф (Франція) та ін.

СКЛОІОНОМЕРНІ ЦЕМЕНТИ

Слоіономерні цементи застосовуються в Європі з 1975 року, в США — з 1977 року і поєднують в собі властивості силікатних і полімерних фіксуючих матеріалів. Наявність в їх складі кислотореактивного скла додає прозорість. Проте по прозорості склоіономерні цементи помітно поступаються акриловим компомірним. Вказані цементи можуть бути використаний для фіксації незнімних протезів, ортодонтических апаратів і як підкладки для пломб, а також як пломбувальний матеріал при ерозії емалі.

Порошок в склоіономерних цементах складається з тонко подрібненого скла (фторсиліката кальцію і алюмінію) розміром частинок близько 40 мкм — для пломбувальних матеріалів і менше 25 мкм — для фіксації. Вміст фтору в порошку складає від 10 до 16% від ваги. Для збільшення міцності в цемент Кетак-Сільвер (Німеччина), введений порошок срібла.

Рідина є сумішшю 50% водного розчину сополімера поліакрил-ітаконової або іншої полікарбонової кислоти і 5% винної кислоти. В деяких матеріалах сополімер додається до порошку, а розчин містить тільки винну кислоту в інших всі інгредієнти містяться в порошку, а рідина є дистильованою водою.

При замісі поліакрилова і винна кислоти взаємодіють зі склом, реагуючи з іонами кальцію і алюмінію, які, утворюючи поперечні зв'язки, перетворюють полікислотні молекули на гель.

Винна кислота служить для того, щоб збільшити робочий час. Вона сприяє також швидкому затвердінню матеріалу, утворюючи комплекси з іонами металів. Різниця в складі між різними марками впливає на швидкість твердения і властивості склоіономерного цементу.

Поєднання високої компресійної міцності з низькою міцністю на розрив характеризує значну крихкість даного матеріалу. Тому необхідно уникати застосування пломб з нього на ділянках з високим жувальним навантаженням.

Склоїономерні цементи за формою випуску представлені трьома варіантами: порошок і рідина (полікислоти), порошок і дистильована вода, порошок і рідина (полікислоти в капсулах). Прикладом останнього варіанту є, наприклад, цемент Кетак-Філ (Німеччина), заміс якого проводять за допомогою спеціальних механічних пристроїв типу амальгамо-змішувача.

Співвідношення порошку і рідини у звичайних типів склоіономерного цементу складає 1,3:1 і, має вирішальне значення в придбанні цементом оптичних властивостей.

Склоіономерні цементи слід розділяти на наступні групи [Артельт X. М. і ін., 1996].

1. За призначенням:

а) підкладкові;

б) для постійних пломб;

в) для фіксації незнімних протезів і ортодонтичних апаратів;

г) для пломбування каналів штифтами.

2. За способом твердіння:

а) хімічні:

— порошок і рідина, представлена поліакриловою кислотою (ПАК);

— порошок і рідина, представлена дистильованою водою;

б) світлотвердіючі;

в) комбіновані.

Найважливішими властивостями склоіономерних цементов є:

— здатність утворювати хімічний зв'язок з твердими тканинами зуба;

— відсутність дратівливої дії на пульпу;

— незначна розчинність;

— адгезія до дентину і композиційних матеріалів;

— рентгеноконтрастність;

— тривале виділення фторидів після затвердіння;

— стійкість до кислот;

— прозорість;

— близкість коефіцієнта розширення до дентину.

Таким чином, до переваг склоіономерних цементів відносяться легкість замісу, висока міцність, наявність виділення фторидів, слабке розчинення в кислотах, високі адгезивні властивості і прозорість.

Недоліками склоіономерних цементів прийнято вважати повільне твердение. Його водний показник (рН) нижче, ніж у цинк-фосфатного цементу при твердінні, і представляє певну турботу у зв'язку з гіперчутливістю після фіксації. Оскільки молекули поліакрилової або полімалеїнової кислоти склоіономерів крупні, передбачається, що вірогідність їх проникнення в дентинні канальці менше ніж у фосфорної кислоти, і лак, як правило, не рекомендується.

Проте гідроксид кальцію слід наносити на близькі до пульпи ділянки. При контакті з рідиною послаблюється фіксація, а при пересушуванні поверхні зуба або протеза в цементі виникають усадкові тріщини. Отже, цемент по краях коронки повинен захищатися шаром вазеліну або лаку. Склоіономер більш прозорий, ніж цинк-фосфат, і це часто додає злегка сірий вид емалі, який контактує з металевим краєм напівкоронок.

Гібридні іономерні цементи, впроваджені недавно, називаються ще модифікованою пластмасою поліалкеноатними цементами, поєднують в собі міцність і нерозчинність пластмаси, що вивільняється з фтору склоіономером. Крім того, вони відрізняються від інших композиційних цементів тим, що частинки скляного наповнювача реагують з рідиною в процесі твердіння.

Вітчизняний склоіономерний цемент Вітакріл складається з порошку алюмофторсилікатного скла і рідини — водного розчину поліакрилової кислоти. В ортопедичній стоматології застосовується для фіксації незнімних протезів. Матеріал малотоксичний, володіє підвищеною адгезією до емалі та дентину зуба, швидкотвердіючий, високоміцний при стисненні (100-110 МПа), хімічностійкий.

В процесі твердіння Вітакріл виділяє іони фтору. По адгезії і густині краєвого прилягання значно перевершує силікатні цементи. Випускається трьох кольорів: світло-жовтого (№ 10), жовтого (№ 16) і сіро-жовтого (№ 24).

В США виготовляється ЗМ Релай Екс Лутин — двокомпонентний склоіономерний цемент хімічного твердіння з двохетапною реакцією полімеризації. Він представлений порошком фторалюмосилікатного скла і рідиною — водним розчином модифікованої поліалкіноїдної кислоти.

Цей матеріал володіє основними перевагами склоіономерних цементів — доброю адгезією з поверхнею зуба, високою міцністю, низькою в'язкістю і текучістю, виділяє фтористі з'єднання і нерозчинний. Його застосовують для фіксації всіх типів незнімних протезів, за винятком композиційних вкладок або накладок, композиційних або фарфорових коронок.

Стандартне співвідношення порошку і рідини складає 1,6:1. При цьому до необхідної кількості рідини (3 краплі для фіксації однієї коронки) додають порошок (3 мірні ложки) і протягом 30 с проводять замішування. Охолоджування рідини або використовування охолодженої пластинки для замішування цементу збільшує робочий час, який становить 2,5хв від початку замісу. Після нанесення тонкого шару цементу на внутрішню поверхню опорних елементів фіксують протез на опорному зубі. Надлишок матеріалу видаляють через 3 хв.

Мерон (Німеччина) — універсальний двокомпонентний (порошок і рідина) склоіономерний фіксуючий цемент, відмінний доброю адгезією до зубної емалі та дентину.

Матеріал володіє низькою температурою твердіння і високою міцністю. В його комплект входять порошок і рідина. Існує другий варіант, коли рідиною є дистильована вода. Такий цемент випускається під назвою Аквамерон. Слід зазначити, що при випуску цементів, які містять рідину і дистильовану воду, до назви, як правило, додається приставка «аква».

Аква-Сем — це склоіономерний прозорий матеріал (США) для фіксації незнімних протезів і ортодонтичних апаратів. Складається з суміші алюмосилікатного скла і поліакрилової кислоти. Порошок змішується з дистильованою водою для отримання фіксуючого матеріалу, який забезпечує адгезивний зв'язок як з емаллю, так і з дентином.

При замісі на 1 мірник порошку додають 2 краплі дистильованої води, що відповідає нормам 150 по вазі (3,3 г порошку на 1 г рідини). Заміс виконується протягом 15 с на товстому мелованому папері або на скляній пластині. При цьому важливо, щоб порошок досить швидко просочився водою.

Робочий час складає 6 - 8,5 хв, час затвердіння — 3,5 хв. Після фіксації ортопедичної конструкції надмірний матеріал може бути видалений зразу ж або після затвердіння при температурі не вище 25° С.

Дайрект Сем (США) — адгезивний компомерний цемент (мал. 6), складається з порошку і рідини, замішуваної в пропорції 1:1. Виконаний в напівпрозорому і непрозорому варіантах. Будучи заснованим по компомерній технології, він є першим матеріалом, який об'єднує в собі переваги склоіономерних цементів (адгезія до дентину, виділення фтору) з позитивними якостями композиційних цементів — міцністю і стійкістю до розчинення. Дайрект Сем заснований на макромономерах, які поєднують в собі подвійну зв'язуючу структуру, типову для композиційних полімерів, з кислотними групами, властивими склоіономерним цементам. Дайрект Сем, таким чином, проходить двоетапну реакцію: спочатку полімеризацію, завдяки чому матеріал твердіє, а потім кислотно-основну реакцію з поглинанням води, тобто реакцію склоіономера.

Напівпрозора форма Дайрект Сем володіє добрими естетичними властивостями, особливо при фіксації фарфорових коронок і вкладок. Непрозорий варіант використовується для фіксації адгезивних мостовидних протезів.

Дайрект Сем застосовують для фіксації навіть тоді, коли існує мінімальна ретенция. При необхідності адгезивна здатність Дайрект Сем може бути поліпшений за рахунок застосування зв'язуючої

системи. Вона забезпечує герметизацію дентину (запечатування

Мал. 41. Цементи для постійної дентинних канальців) і знижує ризик появи післяопераційної

(а — склоіономерний; чутливості.

б — компомерний) і тимчасової

(в — цинкоксидевгеноловий)

фіксації незнімних протезів

Японія для фіксації коронок і мостовидных протезів пропонує використовувати:

— Фуджі-1 — фторвиділяючий склоіономерний цемент, який складається з порошку і рідини;

— Фуджі Плюс — стеклоіономерний цемент з полімерним компонентом для

надійної фіксації керамічних і металокерамічних протезів, у тому числі вкладок і облицьовувань.

Цемент подібного призначення — Кетак-Сем, виготовляється в Німеччині.

Для фіксації коронок і мостовидних протезів можна використовувати наступні матеріали:

— Іоносцел — склоіономерний цемент (Франція) на дис-
тильованій воді;

— Вітребонд - виділяючий фтор склоіономерний цемент
(США). Використовується як підкладковий матеріал для лі-
кування глибокого карієсу.

— КемФіл II — склоіономерний цемент (США) для пломбування порожнин III і V класів по Блеку, тріщин емалі. Матеріал яскраво-червоний, який хімічно зв'язується з тканиною зуба, тому потрібна тільки мінімальна підготовка порожнини рота без кислотного травлення

або застосування іншого зв’язуючого агента. Мал.. Фіксація незнімного

протеза цементом Кетак-Сем.

Вимоги

Не чинити шкідливого впливу на дентин і пульпу зуба, а також на м'які тканини, що оточують зуб.
Після твердіння бути достатньо міцним і не руйнуватися під дією секрету залоз порожнини рота.
Мати добрі адгезивні властивості до тканин зуба, металів, пластичних мас.
Мати невисоку теплопровідність, щоб тепло їжі, яку приймає людина не діяло на пульпу зуба.
Коефіцієнт термічного розширення цементу повинен бути максимально близьким до коефіцієнту термічного розширення зуба.
Цемент не повинен давати усадки при твердінні, щоб забезпечити щільне прилягання маси зі всіх стінок форми, якими заповнюється.
Колір цементу повинен бути близьким до кольору зуба.

VІ. План і організаційна структура заняття

Далее ⇒