Глава 1. ЮРИДИЧНА ПСИХОЛОГІЯ ЯК НАУКА

ISBN 966-313-172-1

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА...................................7

Розділ перший

ВСТУП ДО ЮРИДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ ..............9

Глава 1. Юридична психологія як наука..............10

§ 1.Предмет юридичної психології.................10

§ 2. Система юридичної психології .................16

§ 3. Зв'язок юридичної психології з іншими науками . . 22

Глава 2. Методи юридичної психології...............28

§ 1. Пізнавальна функція методів юридичної психології 28

§ 2. Система методів юридичної психології...........29

§ 3. Використання методу тестування в юридичній

практиці...................................37

§ 4. Правомірність і допустимість методів психологічного

впливу в кримінальному судочинстві............49

Глава 3. Історія юридичної психології.................56

§ 1. Передумови застосування психологічних знань

усудочинстві...............................56

§ 2. Розвиток і становлення юридичної психології.....58

Розділ другий

ПРИРОДНИЧО-НАУКОВІ ОСНОВИ ЮРИДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ ...................................65

Глава 1. Психологічний аналіз діяльності людини.

Емоційно-вольові процеси і стани.............66

§ 1.Поняття і структура діяльності. Вміння і навички . 66 § 2. Поняття волі і вольової дії. Етапи формування

складного вольового акту .....................68

§ 3. Емоції і почуття.............................70

§ 4. Поведінка людини в конфліктних емоційних ситуаціях. Психічні стани особистості у процесі вчинення злочину ...........................75

ЗМІСТ_______________________________________________________________

Глава 2. Особистість і структура її психічних

властивостей..............................78

§ 1. Поняття про особистість. Співвідношення

соціального і біологічного в особистості...........78

§ 2. Фізіологічні основи темпераменту і його поняття ... 79

§ 3. Типи темпераменту і його властивості............82

§ 4. Поняття і структура характеру .................88 ;

§ 5. Закономірності формування здібностей...........97

Розділ третій

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ.....................................103

Глава 1. Психологічна характеристика процесуальної

діяльності................................104

§ 1. Особливі умови процесуальної діяльності

як професії..................................104

§ 2. Професійні якості і психологія осіб, які здійснюють

провадження у справі. Поняття професіограми .... 119

§ 3. Психологічні основи доказування...............128

§ 4. Психологія планування й організації процесуальної

діяльності...................................135

Глава2. Види слідчої (судової) діяльності.............139

§ 1. Пізнавальна діяльність........................139

§ 2. Конструктивна діяльність......................142

§ 3. Комунікативна діяльність......................143

§ 4. Посвідчувальна діяльність.....................145

Розділ четвертий

ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ................149

Глава 1. Психологія учасників розслідування злочинів. . 150

§ 1. Психологічні особливості особи слідчого..........150

§ 2. Психологія обвинуваченого. Поняття захисної

домінанти...................................152

§ 3. Психологія потерпілого і свідка. Провокуюча

поведінка, види віктимності....................155

Глава 2. Психологічні основи проведення окремих

слідчих дій.................................158

§ 1.Психологія огляду місця події..................158

ЗМІСТ

§ 2. Психологія допиту............................181

§ 3. Психологія очної ставки.......................222

§ 4. Психологія пред'явлення для впізнання..........225

§ 5. Психологія відтворення обстановки

й обставин події..............................244

§ 6. Психологія обшуку...........................261

Глава 3. Судово-психологічна експертиза .............281

§ 1. Поняття і компетенція судово-психологічної

експертизи .................................. 281

§ 2. Методи судово-психологічної експертизи.........296

§ 3. Призначення судово-психологічної експертизи

й організація її провадження...................298

Розділ п'ятий

ПСИХОЛОГІЯ СУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ................307

Глава 1. Психологічні основи судової діяльності.......308

§ 1.Психологія судді .............................308

§ 2. Психологічні особливості судового процесу .......312

§ 3. Психологія ухвалення рішення судом............319

§ 4. Психологія особи підсудного ...................322

Глава 2. Психологія судових дій.....................327

§ 1.Психологічні основи судового допиту.

Перехресний допит ...........................327

§ 2. Психологічні основи очної ставки у суді..........331

§ 3. Психологічні основи судового огляду ............332

Розділ шостий

КРИМІНАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ .....................335

Глава 1. Психологія злочинної діяльності.............336

§ 1.Психологічна структура злочину................336

§ 2. Психологічні наслідки злочину.................343

§ 3. Психологічна сторона попередження злочинів.....346

Глава 2. Психологія особи злочинця..................357

§ 1.Поняття особи злочинця.......................357

§ 2. Класифікація злочинних типів..................360

§ 3. Психологія окремих категорій злочинців.........365

ЗМІСТ

Розділ сьомий

ПЕНІТЕНЦІАРНА ПСИХОЛОГІЯ....................₃75

Глава 1. Основи пенітенціарної психології.............376

§ 1. Сутність пенітенціарної психології ..............376

§ 2. Методи впливу на особу засудженого в установах

з виконання покарання........................383

Глава 2. Психологія особи засудженого ...............388

§ 1. Колективи засуджених та їх психологічна

^: характеристика..............................388

§ 2. Вплив соціальної ізоляції на особу...............392

§ 3. Психологія тюремного побуту ..................395

§ 4. Психологічні основи ресоціалізації засуджених___402

БІБЛІОГРАФІЯ...................................₄₀₅

АЛФАВІТНО-ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК ...........414

'■«V.

ПЕРЕДМОВА

Нині характерним є розвиток психологічної науки, використання її рекомендацій у різних сферах людської діяльності. У системі наукових знань, що сприяють удосконаленню правозастосовчої діяльності, важливе місце посідає юридична психологія. Це особлива наука, що вивчає психологічні закономірності у системі «людина — право», і спрямована на їх оптимальне використання. Широкі аспекти пізнання особливостей юридичної практики та розробки рекомендацій щодо її удосконалення передбачають проведення комплексних досліджень юристів і психологів стосовно з'ясування характеристик численних позицій, які визначають специфіку всіх напрямів правозастосовчої діяльності.

Підручник підготовлений відповідно до програми курсу навчальної дисципліни «Психологія (загальна та юридична)» у вищих юридичних навчальних закладах. Незважаючи на те, що зазначена дисципліна (судова психологія) викладається у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого з 1965 p., свого підручника до цього часу не було. Забезпечення навчальної дисципліни здійснювалось переважно за допомогою посібника професора В. О. Коновалової «Правова психологія», який не міг охоплювати усіх важливих проблем загальної та юридичної психології. Отже, у виданні нового підручника давно виникла нагальна потреба.

При підготовці підручника автори використовували не лише багаторічний досвід викладання юридичної психології, а й практичний досвід застосування психологічних знань при проведенні судово-психологічних

експертиз і психологічного консультування як атестовані експерти — судові психологи.

Пропонований підручник є оригінальною працею, що охоплює найважливіші проблеми загальної та юридичної психології, відрізняється певною новизною викладення проблемних питань та наданням новітніх рекомендацій щодо застосування психологічних знань у юридичній практиці. За своєю структурою підручник складається з семи розділів: «Вступ до юридичної психології», «Природничо-наукові основи юридичної психології», «Психологічні основи процесуальної діяльності», «Психологія слідчої діяльності», «Психологія судової діяльності», « Кримінальна психологія », « Пенітенціарна психологія ». Важливим є те, що у підручнику загальнопсихо-логічні проблеми інтерпретовані щодо юридичної діяльності. Особлива увага зосереджена на психологічних аспектах слідчої та судової діяльності, параметрах її виконання, створенні професіограм слідчого та судді. Висвітлені психологічні механізми вчинення злочинів, розкриті особливості поведінки злочинця на різних етапах злочинної діяльності. Надані рекомендації щодо психологічних основ попередження злочинів та ресоціалізації засуджених.

Підручник розрахований на студентів вищих юридичних навчальних закладів, працівників судових та правоохоронних органів.

Автори висловлюють щиру подяку всім, хто надав допомогу при підготовці підручника, а також мають намір продовжити розробку таких проблем, тому будуть вдячні читачам за їх зауваження, поради та побажання, які просимо надсилати за адресою: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», вул. Багговутівська, 17-21, м. Київ, Україна, 04107.

Розділ перший

ВСТУП ДО ЮРИДИЧНОЇ

ПСИХОЛОГІЇ

ЮРИДИЧНА ПСИХОЛОГІЯ ЯК НАУКА МЕТОДИ ЮРИДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

ІСТОРІЯ ЮРИДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

Розділ перший. ВСТУП ДО ЮРИДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

Глава 1. ЮРИДИЧНА ПСИХОЛОГІЯ ЯК НАУКА

§ 1. Предмет юридичної психології

Поняття «психологія» походить від грецьких слів rf — душа і XoyoQ — слово; вчення, що означає знання про душу, про психічне. Як наука психологія вивчає факти, закономірності й механізми психіки. Юридична психологія вивчає особливості психіки в системі «людина — право».

Праця індивіда в будь-якій сфері людської діяльності визначається психічними процесами, що сприяють пізнанню об'єктивних законів дійсності, взаємовідносин між людьми, мотивів і спрямованості їхньої поведінки, психологічної структури окремої особистості. Вивчення ж психологічних закономірностей сприяє оптимальному регулюванню діяльності людини, становленню такої її наукової організації, що визначає високий рівень виробництва і соціальних відносин. Кожна галузь праці має притаманні саме їй риси, що певною мірою впливають на характер відносин людей у процесі конкретних трудових операцій і розкривають психологічні особливості осіб, які їх здійснюють. Умови і характер тієї чи іншої галузі праці, широта і багатосторонність соціальних відносин при реалізації трудових функцій є нерівнозначними. Тому в психології прийнято виділяти ті психологічні закономірності діяльності людини, які є настільки специфічними для неї, що відображають структуру соціаль-

Глава 1. Юридична психологія як наука

них відносин людей у всій її багатогранності. Широкий спектр правової діяльності, її різноаспектність із перевагою виховної спрямованості визначають необхідність використання в цій діяльності психологічних закономірностей, виявлених у процесі вивчення її основних характеристик.

Знання психологічних закономірностей взаємин особистості й колективу має велике значення для правильного виконання працівниками правоохоронних органів службових і суспільних функцій. Психічне життя людини, пов'язаної із судочинством і правовою діяльністю, має особливості, характер яких визначається виконанням безлічі різноманітних соціальних і правових функцій. Саме дана обставина сприяла формуванню юридичної психології — науки, яка досліджує закономірності психіки людини, що виявляються у сфері суспільних відносин, які регулюються правом.

Сутність сучасного розвитку наук полягає не лише в їхній диференціації, що зумовлює глибину дослідження кожної відокремленої від тієї чи іншої науки певної галузі знань і поступове формування її окремих структур, а й урахування інтегративного руху наук, що ґрунтується на взаємозв'язках і взаємозалежностях галузей, які відображають різні сторони досліджуваного предмета. У цій площині інтеграція юриспруденції та психології сприяла становленню нової науки — юридичної психології, яка забезпечує вирішення комплексу завдань, що стосуються правозастосовчої діяльності.

Юридична психологія покликана розробляти загальні закономірності психологічної науки в їхньому специфічному відображенні — з погляду права. Природна цілісність цієї науки є відтворенням глибокої інтегра-тивності базових наук (психології та юриспруденції), розвиток яких створив передумови для виникнення юридичної психології. Кожна наука як певна форма руху ма-

Розділ перший. ВСТУП ДО ЮРИДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

Глава 1. Юридична психологія як наука

терії має закономірності, специфіка і теоретична значущість яких підносять систему знань до рівня наукової самостійності. Такі закономірності можуть бути позначені й у юридичній психології. Зрозуміло, що їхній комплекс, зміст і роль згодом будуть модифікуватися, це пов'язано з тенденціями розвитку, накопиченням емпіричного матеріалу, формуванням абстракцій, які відображають становлення теорії науки.

У сучасній юридичній психології виділяють закономірності, пов'язані з психологічними аспектами право-творчості, психологією правосвідомості й праворозумін-ня, психологічними проблемами правозастосування. Що стосується традиційних закономірностей, то до них належать: виникнення і формування психічних властивостей особи, що сприяють протиправним діям; розвиток і формування психічних властивостей особи в процесі злочинного діяння; формування психічних властивостей особи при здійсненні різних функцій у судочинстві; зміна психічних властивостей особи, яка вчинила злочин, у процесі перевиховання; зміна і формування психічних властивостей особи у профілактичній діяльності¹.

Наведені закономірності здебільшого належать до тих сфер людських проявів і діяльності, що переважно пов'язані з протиправними діями або з діями, що спричиняють їх, і регулюються, з одного боку, нормами права, а з іншого — заходами соціального впливу. Отже, юридична психологія вивчає психічні явища і властивості, що стосуються формування антисоціальної настанови, її джерел, передумов і факторів, які впливають на її розвиток і попередження, форм її можливого прояву, а отже, і її ранньої діагностики. До закономірностей, досліджу-

¹ Подібні закономірності визначені А. В. Дуловим (ДуловА. В. Судебная психология. — Минск: Вышэйшая шк., 1975. — С. 15).

ваних юридичною психологією, належить і формування психічних властивостей особи в процесі вчинення злочину, зокрема психологічний бік мотивації злочинного діяння, стадій, способів його вчинення і приховування, впливу вчиненого діяння на психічні властивості особи в періоди, пов'язані з її ставленням до діяння, його наслідків, оцінки соціальної й особистісної значущості своєї винуватості.

Найбільш детально в юридичній психології вивчаються психічні властивості особи при здійсненні різноманітних функцій у судочинстві. Як відомо, ці властивості визначаються процесуальним становищем особи, її роллю і функціями в процесі судочинства. У цьому відношенні роль і функції учасників судочинства нерівнозначні як за процесуальним, так і за психологічним статусом (слідчий, прокурор, суддя, захисник, експерт, свідок, потерпілий, підозрюваний, обвинувачений, підсудний та ін.). Відповідно до обов'язків, виконуваних тими чи іншими особами, виробляються і психічні властивості, зумовлені характером їхньої діяльності. Так, виконання індивідом обов'язків слідчого, судді, прокурора може розвивати в нього певні моральні й вольові якості, здатність до аналітичних і пізнавальних дій. Це дасть індивіду змогу робити правильні висновки, давати точну оцінку соціальним і антисоціальним проявам, здійснювати виховну діяльність.

Юридична психологія вивчає зміни психічних властивостей осіб, щодо яких здійснюється правосуддя. У результаті цього виникає можливість розробляти рекомендації з проведення окремих слідчих дій і встановлення психологічного контакту, а також з вибору способів виявлення обставин вчиненого злочину, впливу на причетних до нього осіб з метою одержання достовірної інформації. Аналіз психічних властивостей особи, яка виконує функції свідка в судочинстві, дає змогу виявити закономірності її пси-

Розділ перший. ВСТУП ДО ЮРИДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

хіки, пов'язані зі специфікою сприйняття (довільного й мимовільного) і відтворення події злочину, інтерпретацією останньої, зумовленими екстремальними умовами її перебігу. Вивчення закономірностей, що стосуються зміни психічних властивостей особи, яка вчинила злочин, дає змогу з'ясувати особливості особи, що виявляються в усвідомленні нею вини, адаптації до нових умов життя, визначенні своєї належності та ролі в мікросередовищі, де відбувається процес виховного впливу.

До закономірностей, що є предметом вивчення юридичної психології, належать також зміна і формування психічних властивостей особи під впливом профілактичної діяльності. Система впливу на особу охоплює чимало заходів, серед яких політичні, естетичні, моральні, правові погляди й переконання, що відображають ідеологію суспільства. У профілактичній діяльності вони виявляються комплексно, але головна роль належить правовому впливу як системі правових розпоряджень і заборон, обов'язкових для виконання. Правовий виховний вплив із використанням різноманітних передбачених законом форм створює передумови для такої правової орієнтації особи, яка забезпечує попередження правопорушень. Психологічний вплив правового виховання відбувається в досить широкому діапазоні, чим забезпечується не лише здатність особи правильно оцінювати результати своїх дій, а й поширення такого впливу на інших осіб шляхом одержання необхідної інформації щодо правоза-стосовчих заходів.

Аналіз наведених закономірностей, що вивчає юридична психологія, дає змогу визначити її предмет. Юридична психологія — це галузь психології, яка вивчає закономірності й механізми психіки людини в сфері регульованих правом відносин.

Юридична психологія як наука ставить перед собою певні завдання, що забезпечують розвиток наукових кон-

Глава 1. Юридична психологія як наука

цепцій і розробку рекомендацій із найбільш ефективного здійснення правотворчої, правозастосовчої та правоохоронної діяльності. До них належать:

1) вивчення психології особистості юриста (слідчого, прокурора, судді, адвоката й ін.) і його діяльності, психологічних особливостей юридичної процедури;

2) розгляд психологічної ефективності дії норм права, правотворчого процесу;

3) дослідження психологічної структури злочину й особи правопорушника, формування антисоціальної настанови і методів попереджувальної діяльності;

4) вивчення шляхів формування психічної діяльності учасників судочинства з метою найбільш оптимального виконання завдань правосуддя;

5) розгляд психологічних основ проведення окремих процесуальних дій з метою найефективнішого здійснення пізнавальної діяльності та її організації;

6) дослідження психологічних закономірностей пенітенціарної діяльності з метою розробки системи заходів, що сприяють корекції поведінки засуджених;

7) створення рекомендацій щодо навчання і виховання працівників правозастосовчих органів, спрямованих на формування професійно необхідних якостей;

8) розробка практичних рекомендацій для юристів щодо здійснення правотворчої, правозастосовчої та правоохоронної функцій;

9) забезпечення правозастосовчої практики психологічним знанням, розробка методик психологічної діагностики й судово-психологічної експертизи;

10) аналіз психологічних характеристик правового виховання громадян з метою розробки методів профілактичної діяльності щодо окремих осіб і груп населення.

Виконання цих завдань покликане сприяти подальшому удосконаленню правотворчої, правозастосовчої та правоохоронної діяльності, забезпечити практичних

Розділ перший. ВСТУП ДО ЮРИДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

Глава 1. Юридична психологія як наука

працівників науково обґрунтованими рекомендаціями з оволодіння професійно необхідними якостями. •• .,-..,,

§ 2. Система юридичної психології ^<! '

Юридична психологія, досліджуючи різноманітні форми психологічних явищ у сфері застосування права, має підпорядковувати їх певній науково обґрунтованій системі, що поєднує комплекс і спрямованість психологічних знань. Система будь-якої науки передбачає виклад логіки дослідження, основних його напрямів, структури знань, обґрунтованих складовими закономірностями. Суміжний характер юридичної психології, зумовлений її тенденціями і тяжінням, з одного боку, до загальної психології, а з іншого — до юриспруденції, спричиняє певні труднощі у формуванні її системи. Побудова останньої внаслідок комплексного характеру досліджуваних питань залежить від домінуючої основи в системі наукових знань, а також від цілей і завдань, що стоять перед наукою. Побудова системи юридичної психології за принципами загальної психології означала б не вирішення проблеми, а коментування окремих психологічних закономірностей фрагментарними відомостями з галузі юриспруденції, тобто — поширення проблем власне юридичної психології в константному і пошуковому матеріалі загальної психології.

З огляду на це система юридичної психології має бути сформована на інших принципах, що відповідають завданням становлення і розвитку науки, підпорядкованих тим її закономірностям, дослідження яких забезпечує найбільш плідний розвиток широкого кола юридичних наук. Дослідження у цій галузі знань логічно узгоджуються з усіма формами і видами правової діяльності, тому в їхню основу покладено об'єктивно існуючі комплекси правових знань. ,.,

Тут важливо зазначити, що побудова системи науки не є одноразовим процесом. Розвиток науки та її окремих галузей, виникнення й вирішення нових проблем вносять корективи у формування системи, змінюючи в ній співвідношення окремих структурних частин, що відображають рух і удосконалення її змісту.

Традиційно юридична психологія поділяється на загальну й особливу частини. До загальної частини належать питання наукознавчого характеру, а саме: предмет науки, визначення її методів, завдань, місця в системі наук і власне системи науки. Загальна частина охоплює також питання з історії юридичної психології в аспекті передумов її виникнення, аналіз найважливіших етапів її розвитку, тенденції, що відобразилися у фундаментальних наукових працях, дослідження методологічних засад науки. У структуру системи юридичної психології послідовно входять ті, вже сформовані напрями, за предметом дослідження яких визначаються її окремі частини. Одним із таких розділів є кримінальна психологія, що вивчає психологічні основи формування антисоціальної настанови, психологічну структуру злочину, діагностику виникнення і розвитку груп антисоціального напряму. Цей розділ охоплює також вивчення психологічної сторони профілактичної діяльності в її загальносоціальному аспекті й попередження злочинів. Існуючі форми і методи профілактичної діяльності потребують удосконалення на основі аналізу практики застосування педагогічних, * соціальних, кримінологічних і психологічних даних. Профілактика, що охоплює окремі групи осіб і застосо-■< вується щодо конкретних індивідів, вимагає знання й урахування психологічних особливостей групи й особистості, правильної діагностики їхньої спрямованості, ставлення до моральних цінностей, виявлення і прогнозування ступеня позитивного впливу, що може бути ефективним у тому чи іншому випадку.

2 4-460

Розділ перший. ВСТУП ДО ЮРИДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ_______________________

Особлива частина юридичної психології охоплює психологію судочинства, яка вивчає значний комплекс питань, пов'язаних із психологічними сторонами судово-слідчої діяльності. До них, зокрема, належать проблемні питання психологічної характеристики процесуальної діяльності, що розглядаються як визначальні в організації судово-слідчої роботи, професійні якості осіб, які здійснюють провадження у справах, психологічні основи доказування, організації й планування слідчої та судової роботи. Даний розділ охоплює також питання, що характеризують психологічні основи окремих процесуальних дій, таких як слідчий огляд, допит, пред'явлення для впізнання, перевірка показань на місці, слідчий експеримент, обшук, призначення і провадження судово-психологічної експертизи.

Окремим розділом юридичної психології представлена пенітенціарна психологія (виправно-трудова чи кримінально-виконавча), що досліджує психологічні характеристики колективів засуджених, психологічні основи процесу їхнього виправлення і перевиховання (корекції). Пенітенціарна психологія досліджує також професійні якості й психологічні характеристики осіб, які виконують виховні функції, з метою розробки рекомендацій з найбільш ефективного здійснення впливу на засуджених.

В юридичній психології, виходячи з характеру досліджуваних нею закономірностей, як відносно самостійні, виділяють чотири основні галузі: правову, кримінальну, судову і пенітенціарну психологію. У свою чергу, кожна галузь відповідно до своєї спрямованості досліджує групи психічних закономірностей, що належать до її предмета.

У сучасній юридичній психології виокремлюють нову галузь юридичної психології — правову. Ця галузь покликана вивчати психологічні особливості дії права як

Глава 1. Юридична психологія як наука

чинника соціальної регуляції поведінки людини чи групи людей, психологічні закономірності правотворчого процесу, психологічні механізми правосвідомості та пра-ворозуміння. В юридичній психології досліджуються не лише проблеми психологічних закономірностей правопорушень (злочинів), а й психологія правомірної поведінки, психологічні особливості недопущення злочинних дій, впливу соціальних заборон, громадської думки, моралі, правових розпоряджень на поведінку особи, формування її правослухняності.

Кримінальна психологія вивчає: а) психічні закономірності, пов'язані з формуванням антисоціальних настанов, мотивів вчинення злочину і протиправних дій, поведінкою осіб, які характеризуються делінквентністю (схильністю до правопорушень); б) психологію формування груп правопорушників, роль конкретних обставин і факторів, що сприяють їхній появі; в) форми і способи діяльності, спрямованої на попередження антисоціальних тенденцій, виявлення причин і умов, що у психологічному аспекті сприяють формуванню антисоціальних настанов та їх проявам, розробляє конкретні заходи профілактичного характеру.

Судова психологія як предмет дослідження включає проблематику, що стосується психологічної характеристики правоохоронної діяльності, пізнавальних процесів, пов'язаних із доказуванням, психологічних основ проведення окремих процесуальних дій, а також аналізу психологічної сторони формування внутрішнього переконання. До предмета судової психології належить і вирішення комплексу питань, що характеризують психологічний аспект профілактичної діяльності в сфері судочинства.

Пенітенціарна психологія вивчає психологічні особливості посткримінальної поведінки і відбування покарання у відповідних установах. Предмет її дослі-

2*4-460

Розділ перший. ВСТУП ДО ЮРИДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

дження — психологічна структура особи, яка відбуває покарання (її адаптація, ставлення до встановленого режиму, вироку); психологічний бік формування мікро-груп та їхньої спрямованості; методи впливу та їх оптимальне сполучення, що застосовуються з метою створення необхідного психологічного клімату, та ін. До предмета пенітенціарної психології входить також система заходів, які забезпечують розробку і застосування прийомів виховного впливу, навчання педагогічного персоналу (вихователів), формування у них навичок, необхідних для здійснення виховних функцій.

Галузі юридичної психології характеризуються різним рівнем розвитку, що пояснюється, з одного боку, потребами правозастосовчої практики, а з іншого — нерівномірністю формування окремих сторін досліджуваних проблем, обмеженістю експериментальних даних, недостатнім залученням суміжних галузей знань, що дають змогу комплексно вивчати закономірності психіки людини.

Становлення юридичної психології як самостійної науки зумовлене тим, що проблеми, які належать до її предмета, не могли бути вирішені з використанням даних загальної психології, а вимагали з'ясування специфічних закономірностей, вирішення яких можливе тільки на стику психологічної та юридичної наук. Нова система знань, яка дає змогу поглиблено досліджувати проблеми, пов'язані із закономірностями психіки, що проявляються в правовій сфері, створила передумови для самостійного існування юридичної психології. На відміну від закономірностей загальної психології для закономірностей юридичної психології характерне те, що досліджувані нею психічні явища є наслідком порушення правових приписів або специфіки їхнього виконання в умовах правового регулювання, використання їх у різноманітних сферах діяльності людини і ситуаціях, що потребують застосування норм права.

Глава 1. Юридична психологія як наука

Правова діяльність як самостійна галузь суспільної практики вимагає вивчення тієї системи психічних явищ, що зумовлені правовим впливом у всіх його формах і проявах. Ці психічні явища різноманітні й породжені особливостями та завданнями кожної сфери застосування норм права. Інтегративна функція юридичної психології полягає у використанні даних однієї науки для цілей іншої, причому в цьому взаємопроникненні створюються нові проблеми, що потребують вирішення. У складному процесі взаємопроникнення наукових знань, що породжує нову галузь, певне місце належить так званим аксіоматичним даним, які є своєрідним фундаментом однієї з наук і перенесені в іншу в незмінному вигляді. Це стосується як аксіоматичних положень права (норм закону), так і даних психологічної науки, доведених глибокими теоретичними дослідженнями й апробованих практикою. Наприклад, рекомендації загальної психології щодо закономірностей людського сприйняття (аналітичного і синтетичного характеру) використовуються в юридичній психології як аксіоми, що створюють необхідні передумови для розуміння структури впізнавання і відповідно до цього організації такої процесуальної дії, як пред'явлення для впізнання. Водночас аксіоматичні положення кримінального процесу і криміналістики щодо порядку пред'явлення для впізнання дають можливість розробляти рекомендації про таке використання даних психологічної науки, яке дає оптимальні результати. Психологічні закономірності, що стосуються характеристики довільних і мимовільних реакцій людини на подразник, використовуються в криміналістиці як аксіоматичні, а їхня інтерпретація зумовлює обрання тактичних прийомів провадження обшуку та інших слідчих дій. Знання закономірностей навіювання використовується для його нейтралізації у процесі виконання окремих процесуальних дій, при правовій регламентації яких враховуються особливості

Розділ перший. ВСТУП ДО ЮРИДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ______________________

людської психіки, що негативно впливають на достовірність інформації, яка повідомляється.

Психологічні та юридичні аксіоми позитивно впливають на розвиток і дослідження суміжних питань, а також сприяють їх правильному розумінню та застосуванню. Так, психологічні аксіоми широко використовуються при формуванні різних рекомендацій і положень окремих статей кримінального і кримінально-процесуального закону. Аксіоми ж правового характеру визначають режим і межі використання психологічних знань для правозастосовчої діяльності. Цей характер взаємопроникнення знань також є специфічною особливістю юридичної психології як науки. Отже, юридична психологія є наукою, що має подвійну природу і розвивається на стику двох наук — психології та юриспруденції.

§ 3. Зв'язок юридичної психології з іншими науками

Теоретичними основами будь-якої науки є методологічні положення, які визначають принципи й напрями дослідження. Для судово-психологічних досліджень таку роль відіграють науки, що сформулювали закономірності розвитку суспільства, природи, мислення.

Дослідження психологічних закономірностей у сфері правозастосовчої та правоохоронної діяльності ґрунтується на використанні законів і категорій діалектики, що дає змогу пізнати психічні явища в їхньому русі й розвиткові, в різноманітних проявах залежно від певних умов, місця і часу. Наприклад, такі категорії діалектики, як аналіз і синтез, сутність і явище, причина і наслідок, тотожність і відмінність щодо явищ психічного життя дають можливість пояснити психічні процеси, що лежать в основі формування протиправної поведінки й виховного впливу, неадекватності сприйняття та інтерпретації окремих фактів і обставин, причинно-наслідкових

Глава 1. Юридична психологія як наука

зв'язків між властивостями особи та їх проявами у конкретних умовах. Водночас використання категорій аналізу й синтезу, сутності та явища є основою для дослідження і пояснення таких особливостей особи, як конфор-мність, професійна деформація, віктимна поведінка, що має певне значення у формуванні, з одного боку, професійних якостей особи, з іншого — її негативних проявів, що спричиняють правові наслідки. Розгляд багатьох психічних процесів, властивостей і станів з позицій їхнього взаємозв'язку і взаємозумовленості дає змогу пояснити багато проявів людини, що характеризують особу у звичайних і екстремальних ситуаціях, в її реакціях на подразник, особливостях мислення, комунікабельності, сприйняття різноманітних форм психологічного впливу, здатності виконувати ті чи інші професійні функції. Діалектика дає можливість використовувати для цілей юридичної психології концепції соціальної психології, що пояснюють причини формування мікрогруп, їхню спрямованість, референтний характер відносно окремої особи. Ці залежності, перенесені в негативне середовище, дають можливість з'ясувати їхні окремі сторони і прояви серед правопорушників і розробити рекомендації зі здійснення профілактичної та виховної діяльності. Остання може бути ефективною лише в тому разі, якщо ґрунтується на аналізі психологічних характеристик негативних проявів, а отже, може науково пояснити як їхні причини, так і способи впливу на правопорушника, що сприяють їх усуненню.

Як природничо-наукову основу юридична психологія використовує методологічні засади фізіології вищої нервової діяльності. Стосовно юридичної психології базовою наукою є загальна психологія, тому перша, будучи за своїм характером і спрямованістю суспільною наукою, тяжіє до природничих засад свого походження. Усі психічні прояви, що виявляються в психічних про-

Розділ перший. ВСТУП ДО ЮРИДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ______________________

цесах, властивостях і станах, як і в інших характеристиках психологічної структури особи, зумовлені фізіологічними закономірностями. Психічні процеси, що виникають у людини внаслідок дії внутрішніх і зовнішніх факторів, є відповіддю на подразники, що викликаються рухом матерії в її різноманітних формах. Так, способи відображення навколишньої дійсності, їхня своєрідність, залежність від стану органів чуття і психічного стану особи дають пояснення багатьом закономірностям формування показань свідків, потерпілих, обвинувачених, а отже, створюють певне підґрунтя для розробки заходів і рекомендацій із використанням даних вищої нервової діяльності. Рефлекторна теорія у фізіології, теорія єдності процесів збудження і гальмування дозволяють пояснити безліч психічних процесів, що специфічно відображаються в юриспруденції, зокрема фізіологічний афект, мотиви вчинення злочину, прагнення правопорушника поділитися «таємницею» злочинного діяння, замаскувати свій емоційний стан під час процесуального спілкування тощо. Психічні явища, пов'язані з певними закономірностями психічної організації особи, можуть бути пояснені за допомогою положень фізіології вищої нервової діяльності, яка дає уявлення про типи темпераменту та їхні прояви, типові риси характеру, спрямованість особи, її вольові процеси та інші дані, що лежать в основі життєдіяльності людини. Знання і використання цих закономірностей, що є природничо-науковими засадами юридичної психології, сприяють розвитку теоретичних концепцій науки і розроблюваних нею практичних рекомендацій.

У формуванні юридичної психології значне місце належить їі правовим основам. Сама назва науки — юридична психологія — передбачає не лише спрямованість на використання психологічних знань, а й певні режими, в яких вони можуть застосовуватися. Наявність право-

Глава 1. Юридична психологія як наука

вих настанов для юридичної психології означає, що її дослідження і рекомендації мають точно відповідати демократичним засадам судочинства, його принципам і змісту окремих правових норм, тобто за своєю сутністю не суперечити тим демократичним і моральним настановам судочинства, які забезпечують виконання завдань, поставлених державою перед правоохоронними органами. Демократизм судової системи і суворе дотримання законності в її діяльності зумовлюють характер судово-психологічних досліджень і межі допустимості тих рекомендацій, які є результатами даних досліджень. У цьому аспекті неприпустимою є розробка таких методів досліджень людської психіки і заснованих на них рекомендацій, що суперечать морально-правовим вимогам, пов'язані з порушенням демократичних прав і гарантій особи, проголошених Конституцією України і закріплених у кримінально-процесуальному і цивільно-процесуальному законодавстві. Застосування окремих методик, зокрема методів дослідження психіки за допомогою приладів, методів психологічного впливу на особу, що включає елементи насильства, і таких прийомів, які містять сугестивний (навіювальний) вплив, є неприпустимим у режимі судочинства.

У практиці судочинства неприпустимі також експерименти, розраховані на прояв емоцій, що спеціально викликаються для оцінки ступеня винуватості, причетності до події злочину, вірогідності показань, що даються, тощо. Норми кримінального і кримінально-процесуального законодавства містять ряд заборон, спрямованих на забезпечення охорони демократичних свобод особи в судочинстві. Зокрема, заборонено одержувати показання шляхом застосування насильства чи погроз, проводити експерименти, що принижують гідність особи або завдають шкоди здоров'ю людини, неприпустимою є постановка навідних запитань, які містять елементи навіювання, тощо.

Розділ перший. ВСТУП ДО ЮРИДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

Отже, правові основи юридичної психології закріплюються не лише в принципах судочинства, а й у конкретних правових нормах, що регулюють судово-слідчу і пенітенціарну діяльність, оскільки саме вони є визначальними при вирішенні питань про спрямованість судово-психологічних досліджень і можливість використання в режимі судочинства даних загальної й експериментальної психології. Правова спрямованість психології має визначатися тими потребами практичної діяльності, що зумовлюють її високу ефективність і наукову обґрунтованість, тобто включати таке використання даних психології, яке сприяє більш глибокому розумінню психічних процесів, що лежать в основі різних видів діяльності людини, пов'язаної із застосуванням норм права. їхнє дослідження дасть змогу розробити рекомендації, що забезпечують найбільш високу організацію правозастосов-чої діяльності.

Юридична психологія пов'язана з різними юридичними науками. Існує зв'язок юридичної психології з теорією держави і права. Необхідно зазначити, що в теорії держави і права досліджуються проблеми правової свідомості, механізму дії правової системи, правомірної та протиправної поведінки, дії юридичної відповідальності. Усі зазначені проблеми (категорії теорії держави і права) не можуть бути вивчені без залучення психологічної науки. Певною мірою і юридична психологія вивчає дані проблеми, хоча відмінності в дослідженнях теорією держави і права та юридичною психологією цих явищ лежать у глибині підходу й аспектності.

Тісний зв'язок юридичної психології прослідкову-ється з такими юридичними науками, як кримінальне і цивільне право, кримінальний і цивільний процеси, кримінологія і криміналістика. Так, кримінальне право, досліджуючи питання, пов'язані із суб'єктом злочину і його суб'єктивною стороною, осудністю, мотивом злочи-

Глава 1. Юридична психологія як наука

ну, виною, вчиненням злочину в стані сильного душевного хвилювання, доведенням до самогубства тощо, — не може обійтися без використання положень юридичної психології. Зокрема, дані психології сприяють визначенню віку кримінальної відповідальності, покарання тощо.

Юридична психологія взаємопов'язана і з процесуальними науками (кримінально-процесуальним і цивільно-процесуальним правом). Дослідження проблем доказування, внутрішнього переконання судді, процесуального статусу учасників кримінального процесу тощо не може бути здійснене без залучення даних психології. У цьому плані набули розвитку «психологія показань свідків», «психологія внутрішнього переконання», «психологія потерпілого чи обвинуваченого» та ін.

Існують тісні зв'язки між юридичною психологією і криміналістикою. Криміналістика служить цілям розкриття, розслідування, судового розгляду і попередження злочинів, а також розробляє оптимальні прийоми і методи збирання, дослідження, оцінки і використання доказів. Тому криміналістика максимально використовує дані психології. Юридична психологія сприяє розробці тактичних прийомів, заснованих на використанні на необхідному рівні психологічного впливу, що дає змогу встановити психологічний контакт, викрити неправду, актуалізувати забуте.