Визначення класу позичальника
ПЕРЕДМОВА
Мета: сформувати у студентів знання та вміння проводити фінансовий аналіз підприємств, робити обґрунтовані висновки, визначати напрями поліпшення їхнього фінансового стану та фінансових результатів
Завдання:
- вивчення організаційних форм фінансового аналізу і використання його інформації в управлінні підприємствами;
- вивчення методики та організації внутрішнього і зовнішнього фінансового аналізу платоспроможності, ліквідності, фінансової стійкості, грошових коштів та їх потоків, ефективності використання капіталу підприємства;
У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен
знати:
- теоретичні основи фінансового аналізу та його інформаційну базу;
- порядок проведення зовнішнього та внутрішнього фінансового аналізу на підприємстві;
- методику проведення фінансового аналізу підприємницької діяльності зовнішніми та внутрішніми користувачами;
вміти:
- виконувати розрахунки та робити відповідні висновки із загальної оцінки фінансового стану підприємства за даними балансу;
- досліджувати фінансову стійкість, ліквідність, платоспроможність, грошові кошти і грошові потоки підприємства за обліковими та звітними даними;
- визначати й аналізувати показники ефективності використання ресурсів та капіталу підприємства під час внутрішнього та зовнішнього фінансового аналізу;
- оцінювати дію фінансового левериджу;
- оцінювати ділову активність, інвестиційну привабливість і кредитоспроможність підприємства;
- визначати напрями поліпшення платоспроможності, запобігання банкрутству підприємств, зниження фінансового ризику їхньої діяльності;
- прогнозувати фінансовий стан підприємства.
Вивчення дисципліни ґрунтується на знаннях фінансового обліку-І, фінансового обліку - ІІ, управлінського обліку, економічного аналізу.
ТЕМА 1
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ
| 1.1. Необхідність і сутність фінансового аналізу |
| 1.2. Методи і прийоми фінансового аналізу |
| 1.3. Класифікація та характеристика економічної інформації |
| 1.4. Характеристика змісту звітної інформації фінансового обліку |
1.Необхідність і сутність фінансового аналізу
Фінансовий аналіз являє собою методику оцінювання і прогнозування фінансового стану підприємства на основі вивчення залежності й динаміки показників фінансової інформації. Аналіз фінансового стану — це глибоке, науково обґрунтоване дослідження фінансових ресурсів у єдиному виробничому процесі.
Предмет фінансового аналізу – фінансові ресурси та їхні потоки
Зміст та основна ціль фінансового аналізу – оцінка фінансового стану й виявлення можливостей підвищення ефективності функціонування суб’єкта, який діє, за допомогою раціональної фінансової політики.
Сутність фінансового аналізу визначається його роллю в системі управління, тобто фінансовий аналіз є інструментом фінансової діяльності підприємства.
Фінансовий аналіз є частиною загального повного аналізу господарської діяльності підприємства, який складається з двох частин:
- фінансовий аналіз;
- виробничо-управлінський аналіз (рис.1).
Завдання зовнішнього фінансового аналізу визначаються інтересами користувачів аналітичним матеріалом. До основних завдань належать: оцінка фінансових результатів; оцінка фінансового стану; оцінка ділової активності; фінансове прогнозування. Зовнішній аналіз проводиться аналітиками, які є сторонніми фахівцями для підприємства, вони не мають доступу до внутрішньої інформаційної бази підприємства. Зовнішній аналіз менш деталізований і більш формалізований.
Внутрішній фінансовий аналіз досліджує причини даного фінансового стану, ефективність використання основних і оборотних коштів, взаємозв'язок показників обсягів, вартості та прибутку. Як джерела інформації для цих цілей додатково використовують дані фінансового обліку (нормативну і планову інформацію).
До внутрішніх користувачів належать керівники підприємства усіх рівнів: бухгалтерії, фінансового, економічного відділів та інших служб, численні співробітники.
Рис.1 Види аналізу господарської діяльності підприємства
Існують і інші класифікації фінансового аналізу в залежності від ряду при знаків.
За методами проведення:
1. Вертикальний (структурний);
2. Горизонтальний (трендовий );
3. Порівняльний;
4. Коефіцієнтний;
5. Факторний;
6. Декомпозиційний.
За змістом аналізу:
1. Повний;
2. Локальний;
3. Тематичний.
2. Методи і прийоми фінансового аналізу.
Метод фінансового аналізу - це системне комплексне дослідження, взаємозв'язане вивчення, обробка і використання інформації фінансового характеру з метою виявлення і мобілізації резервів кращого використання фінансових ресурсів і встановлення оптимальної структури їх джерел.
Характеристика методів фінансового аналізу.
Методи вертикального аналізу: групування, обчислення коефіцієнтів, показників питомої ваги.
Вертикальний ( структурний ) аналіз ґрунтується на визначенні та оцінці співвідношень окремих показників з агрегованим показником. За допомогою вертикального аналізу досліджується структура об'єкта, його склад.
Методи горизонтального аналізу: обчислення відносних величин динаміки, порівняння, методи обробки динамічних рядів, графічний.
Горизонтальний (трендовий) аналіз призначено для дослідження динаміки об'єкта за його обсягом, складовими та структурою спрямований на визначення тенденцій зміни об'єкта у часі. У горизонтальному аналізі поширені показники абсолютного та середнього приросту, темпів приросту і зростання, середніх темпів зростання.
Методи порівняльного аналізу: групування, обчислення середніх та відносних величин.
Порівняльний аналіз ґрунтується на співставленні показників звітного періоду з їх базисними значеннями. Особливою умовою використання порівняльного аналізу є забезпечення порівнянності показників. У порівняльному аналізі застосовуються показники абсолютного та відносного відхилення окремих параметрів об'єкта від бази порівняння. Базою порівняння можуть бути відповідні нормативні ( планові ) показники, середні показники, найкращі показники або показники попереднього періоду. Залежно від бази порівняння розрізняють просторовий та періодичний порівняльний аналіз.
Методи коефіцієнтного аналізу: розрахунок коефіцієнтів, порівняння.
Коефіцієнтний аналіз «ґрунтується на обчисленні різноманітних коефіцієнтів та наступному порівнянні фактичних коефіцієнтів звітного періоду з плановими, попередніми, нормативними значеннями цих коефіцієнтів.
Методи факторного аналізу: методичні прийоми, засновані на деталізації факторних ознак та елімінуванні впливу факторів на зміну результативного показника. Основою факторного аналізу є побудова факторної моделі,
яка характеризує зв'язок між факторами і результатом. Залежно від форми цього зв'язку моделі можуть бути детермінованими або стохастичними.
Методи декомпозиційного аналізу: моделювання, методи факторного аналізу.
Декомпозиційний аналіз базується на побудові багатофакторної моделі. Використовуючи таку модель, за допомогою декомпозиційного аналізу можна послідовно досліджувати зв'язки між факторами та результатом, переходячи з одного рівня деталізації факторних ознак на інший, розкриваючи все більш глибокі взаємозв'язки наслідків з причинами їх утворення.
Практичне доповнення до методу фінансового аналізу - це сукупність прийомів вивчення і обробки фінансової інформації.
Таблиця 1
Методичні прийоми фінансового аналізу та його види
| Види аналізу | Методичні прийоми фінансового аналізу | |||
| Вертикальний аналіз | групування | обчислення відносних показників структури | графічний метод |
Продовж. табл. 1
| Горизонтальний аналіз | обчислення абсолютний і відносних показників динаміки | порівняння | методи обробки динамічних рядів | графічний метод |
| Порівняльний аналіз | групування | обчислення середніх величин | обчислення відносних величин | |
| Коефіцієнтний аналіз | розрахунок коефіцієнтів | порівняння | ||
| Факторний аналіз | деталізація | елімінування | методи коре ляційно-ре-гресивного аналізу | |
| Декомпозиційний аналіз | моделювання | деталізація | елімінування | методи регресивно-кореляційного аналізу |
Інструментами фінансового аналізу виступають абсолютні, відносні і середні величини.
Абсолютні величини показують кількісні розміри економічного явища в одиницях виміру, ваги, об'єма, площі, вартості і т.д. Абсолютні величини - це база для розрахунку відносних величин.
Відносні величини отримують при визначені співвідношень між абсолютними величинами і використовують при розрахунках рівня виконання планів, координації, структури, інтенсивності змін за відповідний період.
Середні величини показують загальну міру визначеної ознаки у сукупності.
3. Класифікація та характеристика економічної інформації.
Класифікація інформації, що використовується у фінансовому аналізі, здійснюється за джерелами її формування і напрямками використання.
Характеристика інформації за джерелами формування
| Джерело формування | Характеристика інформації |
| Правова | Міститься у законах України, які регулюють фінансово - господарську діяльність |
| Директивна | Міститься у постановах Кабінету Міністрів України, наказах НБУ, міністерств, відомств. |
| Нормативно-довідкова | Міститься у збірках галузевих, відомчих, міжгалузевих, прейскурантах, каталогах, проспектах. |
| Планова | Міститься у бізнес-планах, фінансових планах, інвестиційних проектах, кошторисах. Планова інформація формується безпосередньо у підприємстві, виходячи з реальних можливостей його розвитку та вимог чинного законодавства України і відповідних директивних документів, з урахуванням нормативів, що не носять директивного характеру, та іншої довідкової інформації. |
| Фактографічна інформація | Базується на даних облікової інформації, а саме: бухгалтерського, статистичного обліку та поза облікової -інформації. До поза облікової інформації відносяться накази, доповідні та пояснювальні записки, протоколи виробничих нарад, акти ревізії та перевірок. |
За напрямками використання розрізняють інформацію зовнішнього та внутрішнього характеру.
Характеристика інформації за напрямками використання
| Напрямки використання | Характеристика |
| Зовнішня інформація | Базується на звітних даних, що підлягають опублікуванню, базою аналізу виступає досить обмежена частина інформації про діяльність підприємства, що є надбанням підприємства. Особливості використання: • Наявність широкого кола суб'єктів аналізу; • Різнобічні цілі користувачів інформації; • Використання звітності для єдиної методики аналізу; • Розв'язання лише окремих завдань; • Доступність для всіх бажаючих мати інформацію. |
| Внутрішня інформація | Використовує всю достовірну інформацію про стан підприємства, якою володіє лише певне коло осіб. Особливості використання: • Вузьке коло суб'єктів - користувачів; • Орієнтація лише на внутрішнього користувача, максимальна її закритість; • Використання всіх джерел для проведення глибокого аналізу; • Застосування поряд з типовими методиками нерегламентованих прийомів; • Проведення глибокої аналітичної роботи в наслідок чого - прийняття правильних управлінських рішень. |
4. Характеристика змісту звітної інформації фінансового обліку.
Фінансова звітність - це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.
Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.
Фінансова звітність забезпечує інформаційну потребу користувачів та містить статті, склад і зміст яких визначаються відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
Баланс(Звіт про фінансовий стан) є основною формою фінансової звітності.
Баланс - це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал.
Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату для прийняття відповідних економічних рішень.
Схематична характеристика балансу
| Актив | Пасив |
| 1. Необоротні активи 2. Оборотні активи 3. Витрати майбутніх періодів | 1. Власний капітал 2. Забезпечення наступних витрат і платежів 3. Довгострокові зобов'язання 4. Поточні зобов'язання 5. Доходи майбутніх періодів |
| Баланс | Баланс |
Рівняння балансу
А=3+К,
де А- підсумок активу балансу;
3 - зобов'язання;
К - власний капітал.
Активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до надходження економічних вигод у майбутньому.
Необоротні активи - активи, які безпосередньо не беруть участі в господарському обороті, але створюють необхідні умови для забезпечення фінансово-господарської діяльності підприємства.
Оборотні активи - грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання у ході нормального операційного циклу чим протягом дванадцяти місяців з дати балансу.
Витрати майбутніх періодів - витрати, що мали місце протягом поточного або попередніх періодів, але належать до наступних періодів.
Зобов'язання - це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.
Поточні зобов'язання - це зобов'язання, що будуть погашені у звичайному ході операційного циклу підприємства, або протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу
Довгострокові зобов'язання - це зобов'язання, погашення яких не передбачається протягом операційного циклу та термін погашення яких перевищує дванадцять місяців, починаючи з дати балансу.
Власний капітал - частина в активах підприємства, що залишається після вирахування зобов'язань.
Забезпечення наступних витрат і платежів складаються з нарахованих у звітному періоді майбутніх витрат і платежів, величина яких на дату складання балансу може бути визначена тільки шляхом попередніх оцінок.
Доходи майбутніх періодів складаються з доходів, отриманих протягом поточного року або попередніх періодів, які належать до наступних звітних періодів.
Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) характеризує формування чистого прибутку підприємства протягом звітного періоду.
Метою складання звіту про фінансові результати є надання користувачам правдивої, повної та неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства за звітний період.
На відміну від балансу Звіт про фінансові результати надає інформацію не на конкретну дату, а за відповідний період. Цей звіт є найбільш інформативним документом звітності, тому що містить інформацію про динаміку прибутку підприємства.
Елементи звіту про фінансові результати приведені в таблиці.
Елементи звіту про фінансові результати
| Доходи | Витрати |
| Збільшення економічних вигод у вигляді надходжень активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу ( крім зростання капіталу за рахунок внесків власників ) | Зменшення економічних вигод у вигляді вибуття або зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками) |
Показники діяльності підприємства в формі 2 групуються в розрізі видів діяльності.
Звичайна діяльність - будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що забезпечують її або виникають в результаті її проведення.
Надзвичайна діяльність - це діяльність або операція, які відрізняються від звичайної діяльності підприємства, і не очікується, що воно повториться періодично або в кожному звітному періоді.
Операційна діяльність - це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, що не є фінансовою чи інвестиційною.
Основна діяльність - операції, що пов'язані з виробництвом, реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), ЩО є головною метою створення підприємства і забезпечує основну долю його доходу.
Фінансова діяльність — діяльність, яка призводить до зміни розміру і складу власного та позичкового капіталу.
Інвестиційна діяльність - придбання та реалізація тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не складовою частиною еквівалентів грошових коштів.
Звіт про рух грошових коштів – наводить дані про рух грошових коштів на протязі звітного періоду в результаті операційної, інвестиційної, фінансової діяльності.
Грошові кошти - готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання.
Еквіваленти грошових коштів - короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, що вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і характеризуються незначним ризиком зміни їх вартості.
Мета складання Звіту про рух грошових коштів є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої і неупередженої інформації про зміну в грошових коштах підприємства і їх еквівалентах за звітний період.
Звіт про рух грошових коштів показує дефіцит та надлишок грошових коштів і складається для того, щоб показати порядок фінансування операцій підприємства і використання ним фінансових ресурсів.
На основі даних звіту про рух грошових коштів здійснюється оцінка ефективності операційної, інвестиційної, фінансової діяльності підприємства, досліджується формування його доходів та витрат.
Звіт про власний капітал - звіт, який відображає зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.
Метою складання звіту про власний капітал є розкриття інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.
Для оцінки руху власного капіталу використовують показники руху власного капіталу: коефіцієнт надходження і коефіцієнт вибуття.
Якщо коефіцієнт надходження перевищує значення коефіцієнта вибуття, то це означає, що на підприємстві йде процес накопичення капіталу і навпаки.
Звіт про власний капітал дозволяє оцінити рух власного капіталу в цілому, за складом та структурою. Крім цього, дані щодо руху капіталу застосовують для оцінки оборотів з надходження та витрачання капіталу, ефективності його використання тощо.
ТЕМА 2
ЗАГАЛЬНА ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА
| 2.1.Сутність аналізу фінансового стану підприємства |
| 2.2. Класифікація показників оцінки фінансового стану підприємства |
2.1.Сутність аналізу фінансового стану підприємства
Фінансовий стан підприємства — це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.
Саме цим зумовлюється необхідність і практична значущість систематичного оцінювання фінансового стану підприємства.
Отже, фінансовий стан - це одна з найважливіших характеристик діяльності кожного підприємства.
Під фінансовим станом підприємства розуміють його спроможність фінансувати свою діяльність. Він характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства, доцільністю їх розміщення та ефективного використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними та фізичними особами, платоспроможністю та фінансовою стійкістю. Тобто фінансовий стан – це рівень збалансованості окремих структурних елементів активів і пасивів підприємства, а також рівень ефективності їх використання.
Оптимізація фінансового стану є однією з головних умов успішного розвитку підприємства в майбутньому періоді. Водночас кризовий фінансовий стан підприємства свідчить про загрозу його можливого банкрутства.
Аналіз фінансового стану підприємства показує, за якими конкретними напрямками потрібно проводити аналітичну роботу, дає можливість виявити найважливіші аспекти та найслабкіші позиції у фінансовому стані даного підприємства. Згідно з цим результати фінансового аналізу дають відповіді на питання, які найважливіші засоби поліпшення фінансового стану конкретного підприємства в конкретний період його діяльності. Отже, фінансовий стан - найважливіший показник економічної діяльності підприємства, що характеризує його ділову активність і надійність. Він визначає конкурентоспроможність підприємства, його потенціал у діловому співробітництві, оцінює, якою мірою гарантовані економічні інтереси самого підприємства та його партнерів із фінансових та інших відносин.
Фінансовий стан підприємства може бути стійким, нестійким і кризовим. Він характеризується системою показників, які відображають процес формування і використання фінансових ресурсів підприємства. У ринковій економіці фінансовий стан підприємства - це, по суті, кінцеві результати його діяльності. Крім того, фінансовий стан суб'єкта господарювання це характеристика його фінансової конкурентоспроможності (тобто плато-, кредитоспроможності), використання фінансових ресурсів і капіталу, виконання зобов'язань перед державою та іншими суб'єктами господарювання.
2.2. Класифікація показників оцінки фінансового стану підприємства
Важливим атрибутом оцінки господарюючих систем є породжені їх діяльністю показники, за допомогою яких можна простежити стан управління, механізм економічних взаємозв’язків і напрями розвитку, налагодити ефективну підготовку і прийняття управлінських рішень.
Показник – це одиниця інформації, яка складається з одного реквізиту-основи, який відображає той чи інший факт в кількісній чи якісній оцінці, і відповідних та пов’язаних з ним логічними відносинами реквізитів-ознак (часу, місця, дії, дійових осіб тощо).
Показники оцінки фінансового стану підприємства мають бути такими, щоб усі ті, хто пов’язаний із підприємством економічними відносинами, могли одержати відповідь на запитання, наскільки надійне підприємство як партнер у фінансовому відношенні, а отже, прийняти рішення про економічну доцільність продовження або встановлення таких відносин з підприємством. У кожного з партнерів підприємства — акціонерів, банків, податкових адміністрацій — свій критерій економічної доцільності. Тому й показники оцінки фінансового стану мають бути такими, щоб кожний партнер зміг зробити вибір, виходячи з власних інтересів.
Аналіз фінансового стану підприємства прийнято здійснювати за такими групами показників:
1) показники оцінки майнового стану підприємства;
2) показники оцінки ліквідності підприємства;
3) показники оцінки фінансової стійкості підприємства;
4) показники оцінки рентабельності підприємства;
5) показники оцінки ділової активності підприємства.
ТЕМА 3
АНАЛІЗ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
| 3.1. Сутність фінансової стійкості |
| 3.2. Поточна фінансова стійкість підприємства |
| 3.3. Показники оцінки фінансової стійкості підприємства |
1.Сутність фінансової стійкості
Фінансова стійкість підприємства є однією з найважливіших характеристик його фінансового стану. Вона пов'язана зі ступенем залежності від кредиторів та інвесторів і характеризується співвідношенням власних і залучених коштів. Цей показник дає загальну оцінку фінансової стійкості.
Фінансова стійкість – це певний стан рахунків підприємства, що гарантує його постійну платоспроможність.
Забезпеченість запасів і витрат джерелами їх формування є сутністю фінансової стійкості.
Узагальнюючим показником фінансової стійкості є надлишок або нестача джерел коштів для формування запасів та витрат, що одержується у розмірі різниці величини джерел коштів і величини запасів і витрат.
Для характеристики джерел формування запасів і витрат використовуються кілька показників, що відображають різний ступінь охоплення існуючих джерел коштів:
1) наявність власних оборотних коштів, що дорівнює різниці величини джерел власних коштів і величини необоротних активів
ОКв = ВК – НА (І П – І А)
2) наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат, що отримується з попереднього показника збільшенням на суму довгострокових кредитів і позикових коштів:
ОКвдз = ВК + ДЗ – НА (І П + ІІІ П– І А)
3) загальна величина основних джерел формування запасів і витратдорівнює сумі попереднього показника і величини короткострокових кредитів та позикових засобів (до яких у даному випадку не приєднуються позички, що не погашені в строк):
ОКвдкз = ВК + ДЗ + КЗ – НА (І П + ІІІ П + ІV П – І А)
Трьом показникам наявності джерел формування запасів і витрат відповідають три показники забезпеченості запасів і витрат джерелами їхнього формування (надлишок (+) чи нестача (-)):
власних оборотних коштів:
DОКв = ОКв – ОА
власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат:
DОКвдз = ОКвдз - ОА
загальної величини основних джерел для формування запасів і витрат:
DОКвдкз = ОКвдкз - ОА
2. Поточна фінансова стійкість підприємства
Визначення поточної фінансової стійкості лежить у основі першого етапу деталізованого аналізу фінансової стійкості підприємств. Обчислення трьох показників забезпеченості запасів і витрат джерелами їхнього формування дозволяє класифікувати фінансові ситуації за ступенем їхньої стійкості.
Можна виділити чотири типи поточної фінансової стійкості:
1) абсолютна стійкість фінансового стану, що зустрічається рідко і являє собою крайній тип фінансової стійкості. Вона задається за таких умов:
DОКв ≥ 0
DОКвдз ≥ 0
DОКвдкз ≥ 0
2) нормальна стійкість фінансового стану підприємства, що гарантує його платоспроможність,
DОКв < 0
DОКвдз ≥ 0
DОКвдкз ≥ 0
3) нестійкий фінансовий стан, пов'язаний із порушенням платоспроможності, при якому зберігається можливість відновлення рівноваги за умови поповнення джерел власних коштів і збільшення власних оборотних коштів,
DОКв < 0
DОКвдз < 0
DОКвдкз ≥ 0
4) кризовий фінансовий стан, при якому підприємство знаходиться на грані банкрутства, оскільки в даній ситуації грошові кошти, короткострокові цінні папери та дебіторська заборгованість підприємства не покривають навіть його кредиторської заборгованості й прострочених позичок:
DОКв < 0
DОКвдз < 0
DОКвдкз < 0
Поряд з оптимізацією структури пасивів у ситуаціях, що задаються останніми двома умовами, стійкість може бути відновлена шляхом обґрунтованого зниження рівня запасів і витрат.
3. Показники оцінки фінансової стійкості підприємства
У світовій і вітчизняній обліково-аналітичній практиці розроблена система коефіцієнтів, що характеризують фінансову стійкість підприємства. Визначення фінансових коефіцієнтів, що характеризують фінансову стійкість підприємства, є другим етапоманалізу фінансової стійкості підприємства.
Основними з них є:
1. Коефіцієнт концентрації власного капіталу (коефіцієнт автономії, фінансової незалежності)
Він визначається так:
власний капітал (І П)
усього господарських коштів (валюта балансу)
Цей коефіцієнт характеризує частку власників підприємства в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність. За умови високого значення цього показника, підприємство буде більш фінансового стійким, стабільним і незалежним від зовнішніх кредиторів. Доповненням до цього показника є коефіцієнти концентрації залученого (позикового) капіталу - їх сума дорівнює I (або 100 %). Щодо ступеня залучення позичених коштів у зарубіжній практиці існують різні думки. Серед них найбільш поширена така: частка власного капіталу повинна бути достатньо великою, нижня межа - 0,6 (60 %). У підприємство з високою часткою власного капіталу надходження кредитних коштів буде більшим, оскільки воно з більшою ймовірністю може погасити борги за рахунок власних коштів. Разом з тим, багатьом японським компаніям притаманна висока частка залученого капіталу (до 80 %). А значення цього показника в середньому на 60 % вище ніж, наприклад, в американських корпораціях. Це пояснюється тим, що інвестиції там мають різну природу: у США основний потік інвестицій надходить від населення, в Японії від банків. Високе значення коефіцієнта концентрації залученого капіталу свідчить про ступінь довіри до корпорації з боку банків, а значить, і про фінансову надійність. Низьке значення цього коефіцієнта свідчить про неспроможність отримати кредити у банку, що є певним застереженням інвесторам і кредиторам.
2. Коефіцієнт фінансової залежності.
Він визначається так:
усього господарських коштів (валюта балансу)
власний капітал (І П)
Цей коефіцієнт є зворотним до коефіцієнта концентрації власного капіталу. Зростання цього показника в динаміці означає збільшення частки позичених коштів у фінансуванні підприємства. Якщо його значення наближається до одиниці (або 100%). то це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство.
Наприклад, якщо значення цього коефіцієнта - 1,25, то це означає, що в кожній з 1,25 грн., вкладених в активи підприємства, 25 коп. - позикові.
3. Коефіцієнт маневреності власного капіталу.
Він визначається так:
власні оборотні кошти
власний капітал
Цей коефіцієнт показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні кошти, а яка частина капіталізована. Значення цього показника може змінюватися залежно від структури капіталу і галузевої приналежності підприємства (норматив - 0,4 - 0,6).
4. Коефіцієнт структури довгострокових вкладень.
Він визначається так:
довгострокові зобов'язання (довгострокові кредиті банку+довгост. позики)
основні кошти та інші позаобігові активи (І А
Цей коефіцієнт показує, яка частина основних коштів та інших позаобігових активів профінансована зовнішніми інвесторами, тобто в якомусь сенсі належить їм, а не власникам підприємства.
5. Коефіцієнт співвідношення власних і залучених коштів.
Він визначається так:
залучений капітал
власний капітал
Цей коефіцієнт є найбільш загальною оцінкою фінансової стійкості підприємства.
Якщо значення цього показника - 0,178, то це означає, що на кожну гривню власних коштів припадає 17,8 коп. позичених. Зростання цього показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про деяке зниження фінансової стійкості, і навпаки.
6. Коефіцієнт довгострокового залучення позичених коштів.
Він визначається так:
довгострокові зобов'язання (довгострокові кредити банку + довгостр. позики) довгострокові зобов'язання + власний капітал (I П + довгострокові кредити + довгострокові позики)
Даний коефіцієнт характеризує структуру капіталу. Зростання цього показника в динаміці - негативна тенденція, яка означає, що підприємство чим далі, тим більше залежить від зовнішніх інвесторів.
7. Коефіцієнт структури залученого капіталу. Він визначається так:
довгострокові зобов'язання (довгострокові кредити банку + довгостр. позики ,
залучений капітал
8. Коефіцієнт концентрації позичкового капіталу (коефіцієнт фінансової залежності)
Він визначається так:
Позичковий капітал
Усього господарчих засобів
Таким чином, розглянувши методику визначення групи коефіцієнтів, можна сказати, що аналіз коефіцієнтів - це визначення співвідношення між двома окремими показниками.
3авершує деталізований аналіз фінансової стійкості підприємства складання аналітичного висновку, що є третім етапомметодики.
ТЕМА 4
АНАЛІЗ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ТА ЛІКВІДНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
| 4.1. Аналіз платоспроможності підприємства |
| 4.2. Аналіз ліквідності підприємства |
1. Аналіз платоспроможності підприємства
Платоспроможність – це здатність підприємства розраховуватися за своїми поточними зобов’язаннями на відповідний момент часу.
Ознаками платоспроможності є:
1. Наявність грошей у касі і на розрахунковому рахунку.
2. Відсутність простроченої кредиторської заборгованості. Причому наявність незначних залишків грошей на розрахунковому рахунку ще не означає, що підприємство неплатоспроможне, бо кошти на розрахунковий рахунок можуть надійти впродовж кількох днів.
Для оцінки платоспроможності на підприємстві складається платіжний баланс (календар). Він складається на будь-яку дату.
Неплатоспроможність підприємства виникає в наслідок:
- помилки в плануванні виробництва і реалізації продукції;
- невиконання плану випуску і реалізації продукції, зниження якості та порушення асортименту продукції;
- зростання собівартості продукції;
- втрата каналів збуту;
- неплатоспроможність покупців та замовників;
- недостовірність інформаційних потоків;
- значне відволікання коштів в дебіторську заборгованість та виробничі запаси;
- низької оборотності капіталу.
Показники платоспроможності підприємства
1. Показником поточної платоспроможності(ПП) при наявності простроченої кредиторської заборгованості є різниця між сумою грошових коштів підприємства, їх еквівалентів та інших високоліквідних активів і його поточних зобов’язань:
ПП = ГК – ПЗ
Від’ємне значення алгебраїчної суми вказаних статей балансу свідчить про поточну неплатоспроможність підприємства. Якщо коефіцієнт покриття та коефіцієнт забезпеченості власними коштами на кінець звітного періоду менше їх нормативних значень – 1,5 та 0,1 відповідно, то це підприємство має ознаку критичної неплатоспроможності.
2. Достатність оборотних коштів підприємства для погашення своїх боргів визначається коефіцієнтом покриття, що визначається як відношення суми об-ротних засобів до загальної суми поточних зобов'язань за кредитами банку, іншими позиками і розрахунками з кредиторами:
Кп = ОбЗ / ПЗ (ІІ А / ІV П)
Якщо за підсумками року коефіцієнт покриття менше 1 і підприємство не одержало прибуток, то його фінансовий стан характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності.
Якщо фактичний коефіцієнт покриття перевищував 1 при нульовій чи позитивній рентабельності, це може свідчити про наявність ознак фіктивного банкрутства.
3.Наявність власних оборотних коштів підприємства, необхідних для його фінансової стійкості, визначається коефіцієнтом забезпечення власними оборотними коштами (Квок), що розраховується як відношення різниці між обсягами джерел власних і прирівняних до них засобів і фактичною вартістю основних засобів та інших необоротних активів до вартості наявних у підприємства оборотних активів:
Квок = (ВК –НА)/ОбА [(І П –І А)/ІІ А]
2. Аналіз ліквідності підприємства
Термін «ліквідний» передбачає безперешкодне перетворення майна в гроші. Ліквідність підприємства - це його спроможність перетворювати свої активи в гроші для покриття усіх необхідних платежів у термін їх сплати.
Найліквіднішою є готівка (або сальдо балансового рахунку). Наступним за ступенем ліквідності активом є короткострокові інвестиції (цінні папери), оскільки у випадку необхідності вони можуть бути швидко перетворені на гроші.
Найменш ліквідним поточним активом є запаси, тому що для перетворення їх у гроші спочатку необхідно їх продати. Отже, під ліквідністю будь-якого активу слід розуміти можливість перетворення його в гроші, а ступінь ліквідності визначається тривалістю періоду, протягом якого відбувається це перетворення. Чим коротший цей період, тим вищою є ліквідність даного виду активів.
Короткострокові зобов'язання або поточні зобов'язання - це борги, строк погашення яких не перевищує одного року. Коли настає строк платежу, на балансі у підприємства повинно бути достатньо грошей для сплати поточних зобов'язань. Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів по активу, що згруповані за ступенем їх ліквідності і розташовані у порядку зменшення ліквідності з зобов'язаннями по пасиву, об'єднаними за строками їх погашення і в порядку зростання цих строків. Залежно від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення в гроші, активи підприємства, з огляду на викладене вище, поділяються на групи:
1. Найбільш ліквідні активи (А1) — грошові кошти підприємства і короткострокові фінансові вкладення (цінні папери), суми яких за всіма статтями грошових коштів можуть бути використані для виконання поточних розрахунків негайно.
2. Швидкореалізовані активи (А2) — дебіторська заборгованість та інші активи, суми яких для обернення на готівкові кошти вимагають певного часу.
Ліквідність цих активів залежить від суб'єктивних та об'єктивних факторів: кваліфікації фінансових працівників підприємства, стосунків з платниками та їхньої платоспроможності, умов надання кредитів покупцям, організації вексельного обігу.
3. Повільно реалізовані активи (А3) — це запаси, дебіторська заборгованість (платежі за якою очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати), податок на додану вартість за придбаними цінностями. Слід виключити з розрахунків статтю «Видатки майбутніх періодів».
4. Важкореалізовані активи (А4) — активи, призначені для використання у господарській діяльності протягом досить тривалого часу. До цієї групи включаються статті розділу I активу балансу «Основні засоби та інші необоротні активи».
Пасиви балансу групуються за ступенем терміновості їх оплати таким чином.
1. Найбільш термінові зобов'язання (П1)— кредиторська заборгованість, розрахунки за дивідендами, інші короткострокові зобов’язання, а також позички, не погашені у строк (за даними додатків з бухгалтерського балансу).
2. Короткострокові пасиви (П2) — короткострокові кредити і позикові кошти.
3. Довгострокові пасиви (П3) — довгострокові кредити і позикові кошти.
4. Постійні пасиви (П4) —- статті I розділу пасиву балансу «Фінансування капітальних вкладень», «Резервний фонд», «Доходи майбутніх періодів», «Резерв майбутніх видатків і платежів».
Для оцінки реального ступеня ліквідності підприємства необхідно провести аналіз ліквідності балансу.
Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов'язань фірми її активами, строк перетворення яких на гроші відповідає строкові погашення зобов'язань.
Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються такі умови:
А1 ≥П1
А2 ≥П2
А3 ≥П3
А4 £ П4
У разі невиконання окремих умов з перших трьох нерівностей спостерігається відхилення ліквідності балансу від оптимального варіанту.
Ліквідність підприємства можна оперативно визначити за допомогою коефіцієнтів.
Основними серед них є:
1. Коефіцієнт поточної ліквідності.
2. Коефіцієнт швидкої ліквідності.
3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності.
Коефіцієнт поточної ліквідностівизначається:
поточні активи (II А) / поточні зобов'язання (IV П)
Кп.л. = (А1+А2+А3) / (П1+П2)
Він показує, скільки гривень оборотних активів підприємства припадає на одну гривню поточних зобов'язань. Якщо оборотні активи перевищують по величині поточні зобов'язання, підприємство вважається ліквідним. Експертним шляхом установлено, що оборотні активи повинні вдвічі перевищувати поточні зобов'язання.
Коефіцієнт швидкої ліквідностівизначається так:
Оборотні активи - запаси / поточні зобов'язання
Кш.л. = (А1+А2) / (П1+П2)
Він показує, яка частина поточних активів за мінусом запасів і дебіторської заборгованості, платежі за якою очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати, покривається поточними зобов'язаннями.
Цей показник допомагає оцінити можливість погашення підприємством короткострокових зобов'язань у разі його критичного становища. Рекомендована величина 0,8 – 1.
У західній економічній літературі цей коефіцієнт називають ще коефіцієнтом миттєвої оцінки.
Коефіцієнт абсолютної ліквідностівизначається так:
Грошові кошти (каса + роз. рах. + вал. рах. + інші кошти) / поточні зобов'язання Ка.л. = А1 / (П1+П2)
Цей коефіцієнт показує, що частина короткострокових позикових зобов'язань може бути по мірі необхідності погашена негайно. Теоретично достатнім значенням для коефіцієнта абсолютної ліквідності є 0,2. На практиці значення коефіцієнтів ліквідності бувають значно нижчими, і за цими показниками не можна робити відразу негативні висновки щодо можливості підприємства негайно погасити свої борги бо малодостовірно, щоб усі кредитори підприємства водночас пред'являли йому свої боргові вимоги.
.
ТЕМА 5
АНАЛІЗ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ
1. Класифікація грошових потоків
2. Аналіз руху грошових потоків
1. Класифікація грошових потоків
Класифікація грошових потоків
1. За масштабами обслуговування господарських процесів:
§ грошовий потік по підприємству в цілому;
§ грошовий потік з окремих видів господарської діяльності;
§ грошовий потік з окремих структурних підрозділів підприємства;
§ грошовий потік з окремих господарських операцій.
2. За видами господарської діяльності:
§ грошовий потік з операційної діяльності;
§ грошовий потік з інвестиційної діяльності;
§ грошовий потік з фінансової діяльності.
3. За напрямом руху грошових коштів:
§ додатній грошовий потік;
§ від’ємний грошовий потік.
4. За методом розрахунку обсягу:
§ валовий грошовий потік;
§ чистий грошовий потік.
5. За рівнем достатності обсягу:
§ надлишковий;
§ дефіцитний.
6. За методом оцінки в часі:
§ теперішній;
§ майбутній.
7. За безперервністю формування в досліджуваному періоді:
§ регулярний;
§ дискретний.
8. За стабільністю часових інтервалів формування:
§ регулярний грошовий потік з рівномірним часовим інтервалом;
§ регулярний грошовий потік з нерівномірним часовим інтервалом.
Грошові активи підприємства, що забезпечують його платоспроможність:
1. Грошові кошти в національній валюті:
- грошові кошти в касі;
- грошові кошти на розрахунковому рахунку;
- грошові кошти на спеціальних рахунках;
- грошові кошти в дорозі.
2. Грошові кошти в іноземній валюті:
- грошові кошти в касі;
- грошові кошти на валютному рахунку;
- грошові кошти на спеціальних рахунках;
- грошові кошти в дорозі.
3. Резервні грошові активи у формі короткострокових фінансових вкладень:
- резервні активи у формі короткострокових грошових інструментів;
- резервні активи у формі короткострокових фондових інструментів.
2. Аналіз руху грошових потоків
Управління грошовими потоками - один із найважливіших напрямків діяльності фінансового менеджера. Тому аналіз руху грошових коштів є важливою складовою фінансового аналізу.
У західній обліково-аналітичній практиці методика такого аналізу розроблена досить детально і зводиться до аналізу потоку грошових коштів за трьома основними напрямами: операційної, інвестиційної й фінансової діяльності. Можна взяти за основу дану схему, однак, з огляду на зміст фінансово-господарських операцій, що мають місце на вітчизняних підприємствах, доцільно дещо видозмінити склад напрямів видів діяльності, які тією чи іншою мірою пов'язані з рухом коштів:
- операційна (основна) діяльність - одержання виручки від реалізації, аванси, сплата по рахунках постачальників, одержання короткострокових кредитів і позик, виплата заробітної плати, розрахунки з бюджетом, виплачені / отримані відсотки за кредитами і позиками;
- інвестиційна діяльність - рух коштів, що пов'язані з придбанням або реалізацією основних засобів і нематеріальних активів;
- фінансова діяльність - одержання довгострокових кредитів і позик, довгострокові й короткострокові фінансові вкладення, погашення заборгованості по отриманих раніше кредитах, виплата дивідендів;
- інші операції з коштами — використання фонду споживання, цільове фінансування й надходження коштів, безоплатно отримані кошти та ін.
У світовій обліково-аналітичній практиці застосовують, як правило, один із двох методів аналізу грошових потоків, відомих як прямий і непрямий методи. Різниця між ними складається в різній послідовності процедур визначення величини потоку коштів у результаті поточної діяльності:
- прямий метод ґрунтується на обчисленні притоку (виручка від реалізації продукції, робіт і послуг, аванси отримані тощо) і відтоку (оплата рахунків постачальників, повернення отриманих короткострокових позичок і позик коштів тощо, тобто вихідним елементом є виручка;
- непрямий метод ґрунтується на ідентифікації й обліку операцій, пов'язаних з рухом коштів, і послідовному коригуванні чистого прибутку, тобто вихідним елементом є прибуток.
Розглянемо грошові потоки у розрізі видів діяльності (прямий метод) (табл. 1).
Рух грошових коштів у розрізі видів діяльності
Операційна діяльність
| Приток грошових коштів | Відтік грошових коштів |
| 1. Виручка від реалізації продукції, робіт, послуг. 2. Надходження дебіторської заборгованості. 3. Аванси отримані. 4. Надходження від продажу матеріальних цінностей, бартеру. | 1. Розрахунки з постачальниками. 2. Виплата заробітної плати. 3. Платежі до бюджету та небюджетних фондів. 4. Погашення кредиторської заборгованості. 5. Платежі відсотків за кредит. |
Інвестиційна діяльність
| Приток грошових коштів | Відтік грошових коштів |
| 1. Продаж основних фондів, нематеріальних активів, незавершеного будівництва. 2. Надходження коштів від продажу довгострокових фінансових вкладень. 3. Дивіденди, відсотки від довгострокових фінансових вкладень. | 1. Капітальні вкладення у розвиток виробництва. 2. Довгострокові фінансові вкладення. 3. Виплата дивідендів, відсотків за довгострокові фінансові вкладення. |
Фінансова діяльність
| Приток грошових коштів | Відтік грошових коштів |
| 1. Короткострокові кредити та займи. 2. Довгострокові кредити та займи. 3. Надходження від продажу й оплати векселів. 4. Цільове фінансування. 5. Повернення відсотків по займам. | 1. Погашення короткострокових кредитів і займів. 2. Погашення довгострокових кредитів і займів. 3. Виплата дивідендів. 4. Оплата векселів. |
ТЕМА 6
АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ КАПІТАЛУ
1.Значення і завдання аналізу джерел фінансування
2. Аналіз власного капіталу
3. Аналіз зобов'язань
1.Значення і завдання аналізу джерел фінансування
Фінансові ресурси відіграють провідну роль у формуванні матеріальних і трудових ресурсів, розвитку матеріально-технічної бази, придбанні сучасних інформаційних технологій.
Фінансові ресурси - це єдиний вид ресурсів, що трансформується безпосередньо з мінімальним часовим лагом у будь-який інший вид ресурсів.
Управління фінансовими ресурсами здійснюється за допомогою фінансових інструментів.
Під фінансовими інструментами розуміють будь-який контракт, за яким здійснюється одночасне збільшення фінансових активів одного підприємства і фінансових зобов'язань іншого підприємства (первинні: грошові кошти, цінні папери, кредиторська заборгованість за поточними операціями, дебіторська заборгованість за поточними зобов’язаннями; вторинні: опціони, ф”ючерси, форвардні контракти).
Фінансування підприємства здійснюється із власних та позикових коштів.
Основою складовою джерел фінансування підприємства є власний капітал та прирівняні до нього кошти, окрім джерел позикових коштів.
Принципова розбіжність між джерелами власних та прирівняних до них коштів і позикових коштів полягає в тому, що на випадок ліквідації підприємства його власники мають право лише на ту частину майна, яка залишиться в розпорядженні власників після розрахунків з третіми особами.
Значення аналізу джерел фінансування підприємства полягає в тому, що аналіз є необхідною умовою ефективного управління формуванням, розміщенням і використанням фінансових ресурсів підприємства з метою підвищення його ринкової вартості.
Завдання аналізу джерел фінансування підприємств:
1. Оцінка обсягу джерел фінансування.
2. Аналіз динаміки обсягу джерел фінансування.
3. Аналіз структури джерел фінансування.
4. Оцінка динаміки структури джерел фінансування.
5. Аналіз внутрішніх джерел фінансування.
6. Аналіз зовнішніх джерел фінансування.
7. Оптимізація джерел фінансування.
2. Аналіз власного капіталу
Основним джерелом фінансування є власні фінансові ресурси. Напрямки аналізу власного капіталу підприємства:
• загальний аналіз джерел власного капіталу
• аналіз руху власного капіталу
• аналіз ефективності використання власного капіталу
• аналіз фінансової незалежності підприємства Загальний аналіз власного капіталу виконується з використанням таких видів аналізу, як вертикальний, горизонтальний та факторний для виявлення впливу факторів на зміну власного капіталу.
Аналіз руху власного капіталу здійснюється балансовим методом на основі балансової моделі.
Зпочаток + Н = В + Зкінець
де Зпочаток- залишок власного капіталу на початок аналітичного періоду;
Зкінець- залишок власного капіталу на кінець аналітичного періоду;
Н - надходження коштів протягом аналітичного періоду;
В- витрати коштів протягом аналітичного періоду.
Оцінка впливу елементів балансової моделі на зміну обсягу джерел власного капіталу здійснюється методом прямого рахунку за алгоритмом (модель адитивна)
DЗкінець = DЗпочаток + DН - DВ,
де D - абсолютний приріст відповідного елементу балансової моделі.
Аналіз ефективності використання власного капіталу та аналіз фінансової незалежності підприємства ґрунтується на використанні системи відповідних коефіцієнтів, яка показана в таблиці 1
Таблиця 1
Система показників ефективності використання власного капіталу
| Назва показника | Алгоритм розрахунку | Умовне позначення | Рядок у формі фінансової звітності |
| 1 .Рентабельність власного капіталу 2 .Рентабельність власного капіталу та прирівняних до нього коштів 3.Коефіцієнт оборотності вла-сного капіталу 4.Коефіцієнт оборотності вла-сного капіталу та прирівняних до нього коштів 5.Термін окупно-сті власного капі-талу | ЧП Rвк = -------*100% ВК ЧП Rвкк= -------*100% ВКК Д Ковк = ------- ВК Д Ковкк = ------- ВКК К Токуп.вк = ------- ЧП | ЧП – чистий прибуток ВК - середні залишки власного капіталу ВКК- середні залишки власного капіталу та прирівняних до нього коштів | Ф.2.р.220 Ф.1.р.380 Ф.1.р.(380+430+ +630) |
Аналіз показників фінансової незалежності наведений в таблиці 2.
Таблиця 2
Система показників фінансової незалежності підприємства
| Назва показника | Алгоритм розрахунку | Умовне позначення |
| 1.Коефіцієнт автономії 2.Коефіцієнт мультиплікації капіталу 3.Коефіцієнт фі-нансової стійкості 4.Коефіцієнт фінансового лівереджу 5.Коефіцієнт ма-неврування 6.Коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів 7.Коефіцієнт участі акціонерів 8.Коефіцієнт фі-нансового ризику | ВК Кавт = ------- ВБ А Кмульт = ------- ВК ВКК Кфс = ------- З ДЗ Кфл = ------- ВК ВОК Кман = --------- ВК З Кспвк = --------- ВК СК Куа = ---------- К ПЗ Кфр = ---------- ВК | ВК – власний капітал ВБ – валюта балансу ВКК - власний капітал і прирівняні до нього кошти 3 - зобов'язання ДЗ - довгострокові зобов'язання ВОК - власний оборотний капітал СК - статутний капітал ПЗ - поточні зобов'язання |
3. Аналіз зобов'язань
Мета залучення позикових коштів - підвищення ринкової вартості підприємства на основі розширення обсягів господарської діяльності.
Залучення позикових коштів дозволяє:
• розширити обсяг господарської діяльності;
• забезпечити більш ефективне використання власного капіталу;
• прискорити формування цільового фінансування.
Зміст аналізу джерел позикових коштів:
· визначення мети залучення позикових коштів;
· визначення граничного обсягу залучення позикових коштів;
· аналіз співвідношення довготермінових і короткотермінових позикових коштів;
· аналіз структури позикових коштів;
· аналіз руху позикових коштів;
· аналіз стану кредиторської заборгованості;
· оцінка платоспроможності підприємства;
· оцінка вартості позикового капіталу.
Напрями аналізу джерел позикових коштів:
• загальний аналіз позикових коштів (вертикальний, горизонтальний);
• аналіз руху позикових коштів;
• аналіз ефективності використання позикових коштів;
• аналіз платоспроможності підприємства.
Загальний аналіз джерел позикових коштів здійснюється за стандартною методикою, яка включає оцінку динаміки позикових коштів за загальним обсягом, складом і структурою.
Необхідний обсяг позикових коштів визначається за алгоритмом:
ПК = ОЗ + ІНА + ОА - ВКК
де ПЗ - позикові кошти;
ОЗ - основні засоби;
ІНА- інші необоротні активи;
ОА - оборотні активи;
ВКК - власний капітал та прирівняні до нього кошти.
Рух позикових коштів досліджується за допомогою балансової моделі:
Зпочаток + Н = В + Зкінець
де Зпочаток- залишок позикових коштів в цілому або за видами на початок аналітичного періоду;
Зкінець- залишок позикових коштів в цілому або за видами на кінець аналітичного періоду;
залишок власного капіталу на кінець аналітичного періоду;
Н - надходження позикових коштів протягом аналітичного періоду;
В - повернення позикових коштів позичальнику протягом аналітичного періоду.
Оцінка впливу елементів балансової моделі на зміну обсягу джерел позикових коштів здійснюється методом прямого рахунку за алгоритмом (модель адитивна)
DЗкінець = DЗпочаток + DН - DВ,
де D - абсолютний приріст відповідного елементу балансової моделі.
Окремої уваги заслуговує питання дослідження кредиторської заборгованості. Аналіз стану кредиторської здійснюється за видами її джерел та термінами погашення. При цьому особливу увагу приділяють простроченій кредиторській заборгованості:
• визначають причини її утворення;
• об'єм і термін погашення;
• джерела і термін сплати;
• суму фінансових санкцій за порушення терміну сплати. За допомогою коефіцієнтного аналізу проводиться аналіз ефективності використання та платоспроможності підприємства. Система показників наведена в таблиці 3.
Таблиця 3
Система показників ефективності використання позикових коштів
| Назва показника | Алгоритм розрахунку | Умовне позначення |
| 1 .Рентабельність позикових коштів 2.Рентабельність довгострокових зобов'язань 3 .Рентабельність довгострокових кредитів банку 4.Рентабельність поточних зобов'язань 5 .Рентабельність короткострокових кредитів банків | ЧП Rпк = -------*100% ПК ЧП Rдз = -------*100% ДЗ ЧП Rдкб = -------*100% ДКБ ЧП Rпз = -------*100% ПЗ ЧП Rккб = -------*100% ККБ | ЧП - чистий прибуток ПК - позикові кошти (середні залишки) ДЗ – довгострокові зобов'язання (середні залишки) ДКБ - довгострокові кредити банку (середні залишки) ПЗ - середні залишки поточних зобов'язань ККБ - середні залишки коротко-строкових кредитів банків |
| 6.Коефіцієнт оборотності позикових коштів 7.Коефіцієнт оборотності кредитів банку 8.Коефіцієнт оборотності поточних зобов'язань | Д Копк = ------- ПК Д Кокб = ------- КБ Д Копз = ------- ПЗ | Д - дохід (виручка) від реалізації продукції; КБ – середні залишки кредитів банку в цілому або за видами кредитів |
ТЕМА 7
АНАЛІЗ КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
1. Сутність кредитоспроможності та необхідність її оцінювання.
2. Оцінювання кредитоспроможності позичальника.
3. Система показників, що характеризують фінансовий стан позичальника та методика їх оцінювання.
4. Визначення класу позичальника.
1. Сутність кредитоспроможності та необхідність п оцінювання
Кредит виник на певному етапі розвитку людського суспільства. Його поява була процесом певною мірою випадковим, що зумовлений особливими взаємовідносинами між товаровиробниками: продавцю потрібно було продати товар, а покупець не мав грошей, щоб його купити (він ще не виготовив свій товар або виготовив, але ще не продав його). Отже, виникала потреба у передачі продавцем покупцеві товару з відстрочкою платежу - у кредит.
Кредит потрібен товаровиробнику, що функціонує. Але ще більше він потрібен тому, хто тільки прагне організувати своє підприємство, але не має для цього власних коштів. Для отримання кредиту необхідно, щоб той, хто його надає, довіряв тому, хто хоче ним скористатися. Звідси і термін «кредит», який походить від латинського слова «credo», що означає «вірю».
3 часом кредит став обов'язковим атрибутом господарювання. Без кредиту неможливе нормальне функціонування товарного виробництва.
Кредит - це економічні відносини між юридичними та фізичними особами і державами з приводу перерозподілу вартості на засадах повернення і, як правило, з виплатою відсотка.