Зміст валютно-фінансової конвергенції

В основу стабільності ЄВС закладено рамкові умови правово­го та інституційного характеру. Головною передумовою вступу до ЄВС є виконання країнами певних стабілізаційних вимог. Ці ви­моги відповідають філософії Маастрихтського договору і передба­чають дотримання так званих макроекономічних критеріїв валют­но-фінансової конвергенції. Країни, які передають компетенцію з проведення грошової політики Європейському центральному банкові, передусім повинні бути здатними забезпечити тривалу економічну стабільність у спільному грошово-валютному про­сторі.

Конвергенція — це зменшення розриву (зближення) в показни­ках економічного розвитку між національними державами.

Розрізняють поняття реальної і номінальної конвергенції. Під номінальною конвергенцією слід розуміти зближення таких номіна­льних змінних, як ціни, виробничі витрати та валютні курси. Реальна конвергенція характеризує зниження різниці в таких ре­альних змінних, як продуктивність праці, доходи та рівень життя. Створення європейського спільного ринку сприяло посилен­ню як реальної, так і номінальної конвергенції країн ЄС. Проте неможливо гарантувати стабільність номінальної та реальної конвергенції доти, доки вони не супроводжуватимуться інституційною конвергенцією, тобто гармонізацією діяльності еконо­мічних інституцій та практики, а також установленням рамкових умов, які служать орієнтиром для поведінки окремих суб'єкти ринку. Заснування Європейської системи центральних банків і важливим компонентом інституційної конвергенції у сфері гро­шової політики. Проте компетенція в таких сферах, як-от фінан­сова або регулювання ринку робочої сили, залишається т національному рівні. Для підвищення ефективності економічної політики в межах інтегрованого союзу ці елементи на подальших етапах інтеграції мають також бути гармонізовані й перенесені на наднаціональний рівень.

Маастрихтський договір передбачає певну про­цедуру вступу країн у ЄВС, яка складається з таких етапів:

• Європейська комісія разом з Європейським центральна банком (для перших членів ЄВС — Європейський валютний інститут) у своїх звітах дають оцінку стану економічної ті інституційно-правової конвергенції кандидатів;

• на підставі оцінок Європейської комісії та Європейського цен­трального банку Рада міністрів економіки та фінансів ЄС (ЕСОFIN) разом з Європейським парламентом рекомендував кандидатів до участі в ЄВС Європейській Раді глав держав ті урядів;

• на підставі рекомендацій Ради міністрів економіки та фінансів ЄС і Європейського парламенту Європейська Рада глав держав та урядів кваліфікованою більшістю голосів (кваліфіковані більшість голосів Європейської Ради дорівнює 62 голосам разом Рада має 87 голосів ) ухвалює рішення про те, які країні дотрималися умов для введення спільної валюти. Зазначимо що із розширенням ЄС на Схід кількість голосів Ради ЄС знач­но збільшиться. У цьому зв'язку можуть бути переглянуті пра­вила щодо визначення кваліфікованої більшості голосів оскільки країни Центральної та Східної Європи (ЦСЄ) є переважно невеликими як за кількістю населення, так і ВВП.

Маастрихтський договір визначає такі критерії валютно-фінансової конвергенції:

• досягнення належного рівня цінової стабільності. Рівень інфляції в країні — потенційній учасниці ЄВС за рік, що передував року перевірки, має не більше ніж на 1,5 % перевищувати середній показник інфляції в трьох країнах ЄС з найнижчим показниками інфляції;

• забезпечення належного стану фінансових показників у довготривалому періоді з метою запобігання надмірному бюджетному; дефіциту та надмірній державній заборгованості. Дефіцит бюджету країни має становити не більше 3 % ВВП (референт­но, тобто максимально допустима, величина). Згідно зі ст. 104с Маастрихтського договору ця вимога може вважатися викона­ною тоді, коли рівень дефіциту перевищує референтну величи­ну, але протягом останнього часу невпинно наближався до неї і на час перевірки майже досяг 3%-ї позначки. Під надмірною державною заборгованістю мається на увазі відношення фактичних державних боргів до ВВП, яке не перевищує вста­новлену референтну величину заборгованості (60% ВВП). Ця умова, згідно з Маастрихтським договором, також може вважа­тися виконаною тоді, коли рівень заборгованості перевищує референтну величину, але протягом останнього часу невпинно наближався до неї і на час перевірки майже досяг 60%-ї позначки;

• дотримання протягом останніх двох років діапазону коливань ва­лютних курсів у межах механізму валютних курсів Європейської валютної системи без девальвації валют щодо валют інших членів (згаданий діапазон дорівнює ±15 %. Між Німеччиною та Нідерландами до вступу в ЄВС існувала двостороння домо­вленість підтримувати діапазон ±2,25 %);

• уніфікація довгострокових процентних ставок. За рік до перевірки рівень номінальних довгострокових процентних ставок (наприклад, за 10-річними державними цінними папе­рами) потенційного члена ЄВС має не більш ніж на 2,0 % перевищувати середній рівень довгострокових процентних ставок у трьох країнах ЄС, у яких ці ставки є найнижчими. Незважаючи на недотримання фінансових критеріїв переважною більшістю кандидатів, за рекомендацією Європейської комісії всі країни-штрафники, крім Греції, отримали «зелене світло» для членства у ЄВС. Це є відвертим порушенням умов фінансової конвергенції, яка допускає перевищення рівнем заборгованості встановленої референтної величини лише за умови, якщо квота заборгованості швидко знижається та невпинно наближається до референтної величини.