Типові практичні задачі та приклади їх вирішення

 Блоки управління державним корпоративним сектором в Україні:

1) Створення загальної нормативно-правової бази функціонування економіки, що полягає в розробці законів та підзаконних актів економічної спрямованості, оскільки усі підприємства здійснюють діяльність у цьому нормативно-економічному полі;

2) Пряме управління державними підприємствами, цей блок застосовується у випадках, коли держава є єдиним власником акціонерного товариства і керує його діяльністю через менеджмент підприємства;

3) Управління певною державною часткою статутного фонду господарських товариств, що впливає на діяльність корпорації відповідно до наявності державного пакета корпоративних цінних паперів.

 Блокуючий пакет "25% + 1 акція" дає можливість заблокувати на зборах прийняття рішень, що вимагають трьох четвертей голосів. Це такі важливі рішення, як зміни до статуту, створення і ліквідація дочірніх підприємств, ліквідація акціонерного товариства. Пакет "50% акцій + 1 акція" дає змогу приймати рішення на зборах за умови присутності більше ніж 60% голосів акціонерів. Наявність такого пакета залежить від співвідношення власності і від розкладу сил на зборах, вміння вести їх роботу. Самостійне проведення зборів забезпечує пакет "60% + 1 акція". Дієвість прийняття рішень, які вимагають трьох четвертей голосів, залежить від розкладу сил на зборах.

 "Борги" – це підпрограма поглибленої роботи з боргами підприємства, програма антикризових дій.Оскільки важливим показником кризового стану є неплатоспроможність, підпрограма передбачає визначення стану із фінансових потоів потоками на підприємстві і з'ясування причини зростання боргів.

 Бюрократична культура націлена на досягнення стратегічних цілей організації і послідовні дії у стабільному середовищі.

 Вартість бізнесу – вартість діючого підприємства або вартість 100 відсотків інтересу в бізнесі (діловому підприємстві);

 Вертикальний (структурний) аналіз – визначення питомої ваги окремих статей фінансових звітів та їх впливу на підсумкові показники.

 Виділення – створення однієї чи кількох юридичних осіб, до яких за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах переходять майнові права і зобов'язання юридичної особи, що реорганізується.

 Виконавчий орган – правління або інший орган, передбачений статутом – керує поточною діяльністю товариства, представляє товариство у відносинах із третіми особами;

 Випуск (емісія) акцій – це встановлена законодавством сукупність дій емітента спрямованих на розміщення нових акцій (акцій, що не обертались на ринку) серед інвесторів.

 Виробничий (технічний) директорат – здійснює контроль за вин пуском якісної продукції відповідними службами (виробничим· підрозділами, відділеннями за видами продукції).

 Відкрите акціонерне товариство – акціонерне товариство, акції якого можуть розповсюджуватися через відкриту підписку та купівлю-продаж на біржах, при чому акції розповсюджуються серед громадян та підприємств, склад і перелік яких заздалегідь визначити неможливо.

 Відкриті фонди створюються на невизначений термін і здійснюють викуп своїх інвестиційних сертифікатів у терміни, встановлені інвестиційною декларацією інвестиційного фонду.

 Відновна вартість – вартість відтворення об'єкта у ринкових умовах на дату оцінки, який за своїми ознаками може бути адекватною функціональною заміною об'єкта оцінки (без урахування зносу).

 „Власність” – підпрограмапереходу власності з кількома варіантами вирішення проблем. Це може бути продаж пакетів акцій інвесторами, не зацікавленими у збереженні прав власності на них іншим, зацікавленим інвесторам.

 Власники в корпоративній сфері виділяють як першого виміру –учасники або акціонери, а другий вимір стосується власності корпорації як юридичної особи.

 Внутрішні елементи системи корпоративного управління залежать від наявності ефективних норм та процедур взаємовідносин власників та їх впливу на менеджмент підприємства

 Внутрішні зобов’язання виникають перед власниками (в корпораціях, наприклад, по виплаті дивідендів), найманими працівниками (по виплаті заробітної плати) та інші.

 Внутрішні причини невиконання зобов’язань –недосконалий менеджмент, внаслідок чого підприємство зробило неефективні довгострокові фінансові вкладення, що не привели до зростання його доходу в передбачуваний період, а також, коли підприємство обтяжене надмірними виробничими запасами, що не збільшують обсягів виробництва і грошових надходжень, виробляє готову продукцію, що не реалізується, утримує непомірну для нього соціально-культурну сферу, утримує надмірну кількість персоналу тощо. В сучасних умовах до таких причин можна віднести неефективну маркетингову стратегію і тактику, коли між виробниками та споживачами спостерігається значна кількість посередницьких ланок, в яких осідає переважна частина виручки.

 Внутрішньо корпоративна структура управління –базується на ряді ув'язаних між собою положень, які стосуються тих чи інших відносин учасників і різних сторін господарського життя корпорації. Вона може значно відрізнятися у корпораціях, бути організаційно оформленою, регламентувати більше чи менше сторін діяльності фірми. В практиці внутрішньо корпоративна структура управління є традиційною: збори  рада акціонерного товариства  виконавчий орган. Проте функції і компетенція цих органів визначаються шляхом розробки і затвердження ряду офіційних положень, які мають юридичну силу всередині фірми.

 Вторинний ринок цінних паперів – це ринок на якому здійснюється купівля-продаж існуючими (зареєстрованими) цінними паперами. Вони можуть реалізуватись дрібними власниками-акціонерами з дотриманням або без дотримання вимог законодавства, ними торгують і крупні дилери у позабіржовому обігу. Найбільш корпорації намагаються управляти рухом своїх акцій через посередництво фондових бірж.

 Глобальний сертифікат це документ, оформлений у ДКЦПФР на весь випуск цінних паперів у бездокументарній формі, що підтверджує право на здійснення операцій із цінними паперами даного випуску в Національній депозитарній системі.

 Горизонтальний аналіз – порівняння кожного показника (позиції звітності) з попереднім періодом;

 Господарські товариства – підприємства, установи та організації, створені об'єднанням капіталів та підприємницької діяльності групи осіб (фізичних, юридичних, державних органів) для спільного господарювання, важливими ознаками господарських товариств є об'єднання капіталів, статус юридичної особи, централізоване управління цією юридичною особою, обмежена (крім товариства з додатковою відповідальністю, повного і командитного товариств) відповідальність, можливість уступки корпоративних прав та їх переміщення.

 Демократична культура характеризується довірчими і м’якими відносинами між керівником і підлеглими.

 Депозитарії – юридичні особи, що надають послуги по зберіганню цінних паперів, відкриттю і веденню рахунків у цінних паперах; а також можуть здійснювати кліринг і розрахунки за угодами щодо цінних паперів.

 Депозитарій – це юридична особа, яка створюється у формі відкритого акціонерного товариства, учасниками якого є не менше ніж десять зберігачів, і яка здійснює виключно депозитарну діяльність. При цьому частка одного учасника в статутному фонді депозитарію не може перевищувати 25 відсотків цього фонду.

 Депозитарна діяльність полягає в наданні послуг зі зберігання цінних паперів незалежно від форми їх випуску, відкриттю та веденню рахунків у цінних паперах, обслуговуванню операцій на цих рахунках (включаючи кліринг і розрахунки за угодами щодо цінних паперів) і обслуговуванню операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів.

 Депозитарний договір – це договір в якому встановлюється право зберігача передавати до депозитарію виключно цінні папери, які перебувають у колективному зберіганні, порядок здійснення операцій депозитарієм, умови ведення рахунків, порядок проведення операцій емітента, порядок надання облікової та фінансової інформації депозитарієм, а також умови оплати його послуг тощо. Депозитарний договірукладається між зберігачем та обраним ним депозитарієм, за якам депозитарій веде для зберігача рахунки у цінних паперах, на яких відображаються операції з цінними паперами, переданими зберігачем.

 Державна акціонерна компанія – це відкрите акціонерне товариство, у якому державі належить пакет акцій, що відповідно до законодавства забезпечує правомочність загальних зборів акціонерів.

 Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку (ДКЦПФР) – це державний орган, що підпорядкованим Президенту України і підзвітний Верховній Раді України. До системи цього органу входить безпосередньо Державна комісія в складі Голови і шести членів, та її центральні апарати і територіальні органи.

 Державне регулювання ринку цінних паперів – це здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних і запобігання зловживанням та порушенням в цій сфері.

 Державні корпоративні права – це акції, частки в статутному фонді господарських товариств, що належать державі.

 Дивіденд –це частина прибутку (платіж), що проводиться на користь власника (довірених осіб власника) корпоративних прав, емітованих юридичною особою внаслідок розподілу частини її прибутку. Дивідендє доходом акціонера на вкладений капітал.

 Дивідендна політика включає в себе прийняття рішень, щодо виплати дивідендів або утримання чистого прибутку для інвестування в розвиток корпорацій.

 Директорат персоналу – виконує функції приймання, підготовки, навчання персоналу, мотивації праці, розробки систем оплати праці, укладання трудових угод, формування і підтримки організаційної культури, діагностики міжособистісних і міжгрупових відносин в організації.

 Директорат по організації і контролю має основною функцією координацію різних сфер діяльності і роботи підрозділів. Засобами організаційного контролю є організаційний аналіз і проектування, нормування, інструктування, розпорядницький вплив.

 Дійсна вартість – відновна вартість за вирахуванням усіх видів зносу.

 Діяльність з випуску цінних паперів – це виконання торгівцем цінними паперами за дорученням, від імені і за рахунок емітента обов'язків щодо організації підписки на цінні папери або їх реалізації іншим способом. При цьому торгівець цінними паперами за домовленістю з емітентом може брати на себе зобов'язання у разі неповного розміщення цінних паперів викупити в емітента нереалізовані цінні папери.

 Довірче товариство являє собою фірму, яка здійснює представницьку діяльність відповідно до договору, укладеного з довірителями майна щодо реалізації їх прав власників. Довірче товариство є досить специфічною ланкою в системі корпоративного управління, де здійснюється передавання функцій управління від власника до професійного управляючого, який, на думку власника, більш ефективно здійснить функції розпорядження його майном.

 Договір про відкриття рахунку у цінних паперах – це договір який укладається власником цінних паперів з обраним ним зберігачем про передачу власником належних йому цінних паперів зберігачу для здійснення депозитарної діяльності. В договорі визначаються умови ведення рахунку власника цінних паперів, порядок проведення операцій емітента, порядок надання облікової та фінансової інформації зберігачем, а також умови оплати його послуг тощо.

 Договір про обслуговування емісії цінних паперів – це договір, в якому між емітентом чи його представником та обраним ним депозитарієм визначається порядок прийняття на обслуговування та обслуговування емісії цінних паперів, операцій емітента в депозитарії щодо випущених ним цінних паперів, порядок переведення цінних паперів з документарної форми у бездокументарну тощо.

 Доходність (рентабельність) активів – це важливий синтетичний показник, який дозволяє оцінити результати діяльності суб’єкта господарювання в цілому, а також виявити зв’язки, які впливають на фінансову стійкість підприємства та його компоненти. Рентабельність активів показує частку чистого прибутку, яку одержує підприємство з кожної зони активів і може бути розрахована за формулою:

,

де А_r – рентабельність активів;

Пр_r – рентабельність реалізованої продукції;

А_ОБ – оборотність активів.

 Екзистенціальна (крапкова) культура об'єднує, як правило, яскравих індивідуальностей, без яких неможливі існування і розвиток організації.

 Економічна суть статутного фонду – створення матеріальної бази для формування і розвитку товариства.

 Економічні риси господарських товариств корпоративного типу – це об'єднання капіталів та обмеження економічного ризику для окремих учасників; поєднання різних економічних можливостей – капіталів і вмінь, знань, ідей; розмежування капіталу та економічної діяльності; жорстке відокремлення власності господарського товариства і власності його учасників; обмеження можливостей вилучення капіталів (паїв, часток) з товариства.

 Експертний порядок оцінки державних корпоративних прав відбуваєтьсяіз залученнямнезалежних експертів – юридичних осіб, які відповідно до угоди, укладеної з ФДМУ, мають право на проведення експертної оцінки державних корпоративних прав і активів господарських товариств.

 Емісійний дохід – дохід, що виникає при перевищенні ціни продажу над номінальною вартістю акції, який не обкладається податком і є важливим джерелом зміцнення фінансового становища фірми.

 Емітент цінних паперів –це юридична особа, яка від свого імені випускає цінні папери і зобов'язується виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску

 Етика бізнесу – це система моральних принципів і цінностей, що керує поведінкою людини, або групи людей, визначаючи, що правильно, а що неправильно.

 Журнал обліку розповсюдження веде уповноважена особа, в якому в хронологічному порядку відображаються відомості про підписку (інформація про осіб, що підписались на цінні папери, реквізити укладених договорів на підписку, реквізити тимчасових свідоцтв) на цінні папери.

 Загальні збори акціонерів євищим органом управління акціонерним товариством. Порядок скликання, кворум, компетенція, процедура проведення загальних зборів визначаються відповідно до Закону “Про господарські товариства”, статуту товариства та його внутрішніх нормативних актів. У більшості товариств на перших загальних зборах приймається Регламент загальних зборів акціонерів, у котрому докладно визначаються вищезгадані питання.

 Закрите акціонерне товариство – акціонерне товариство, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися через підписку, купуватися та продаватися на біржі.

 Закриті фонди – створюються на визначений термін і здійснюють розрахунки щодо інвестиційних сертифікатів після закінчення терміну діяльності інвестиційного фонду.

 Засновники акціонерного товариства – це особи, які підписали установчий договір що визначає порядок здійснення ними спільної діяльності, щодо створення акціонерного товариства.

 Засновники та учасники товариства можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни, крім випадків, передбачених законодавчими актами України.

 Заснування нових юридичних осіб також не є реорганізацією, оскільки не пов'язане з припиненням юридичних осіб. Ці дії часто змішують із злиттям, приєднанням або виділенням.

 Західно європейська модель корпоративного управління характеризується високим ступенем концентрації акціонерної власності, при цьому більша частина акцій корпорацій належить іншим компаніям.

 Зберігачі – комерційні банки або торговці цінними паперами, що здійснюють зберігання цінних паперів клієнтів, обслуговуютьоперації з ними.

 Зведений обліковий реєстр – це складений депозитарієм на певну дату список власників цінних паперів із зазначенням кількості цінних паперів, належних кожному власнику, та фактів обтяження цих цінних паперів зобов’язаннями.

 Звіт про власний капітал відображає зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

 Звіт про рух грошових коштів – відображає надходження та вибуття грошових коштів та їх еквівалентів у результаті діяльності підприємства за звітний період.

 Звіт про фінансові результати – це звіт про доходи, витрати та фінансові результати діяльності підприємств.

 Злиття – припинення діяльності двох чи кількох юридичних осіб з передачею за передавальним актом (балансом) усіх майнових прав та зобов'язань цих осіб юридичній особі-правонаступнику, створеній в результаті реорганізації.

 Зовнішні елементи корпоративного управління – державні органи загальної та спеціальної компетенції, механізми ринкового контролю, громадські організації, засоби масової інформації.

 Зовнішні зобов’язання – це зобов’язання перед фіскальною системою (не сплачені в строк податки), фінансово-кредитною (неможливість погасити заборгованість перед банками), зобов’язання перед контрагентами (по проплаті товарів і послуг, наданні послуг та поставок товарів тощо).

 Зовнішні інформаційні джерела – це органи законодавчої влади, органи виконавчої влади, конкуренти, постачальники, споживачі, фінансові установи, громадськість.

 Зовнішні причини невиконання зобов'язань можуть бути досить різні, але потрібно виділити такі можливі ситуації, коли ринок знижує загальний попит на продукцію підприємства, оскільки немає потреб, високі ціни, низька платоспроможність, з'явилися товари-субститути. Такі ситуації можуть виникнути при неповерненні платежів за відвантажену продукцію або послуги здійснені недобросовісними споживачами. У таких випадках підприємство, не маючи виручки, об'єктивно не виконує свої зобов'язання перед іншими суб'єктами його економічних зв'язків і діяльності. Можуть виникати ситуації різких змін податкової політики, запровадження підвищених митних тарифів, прямих заборон на експорт або імпорт продукції, що також призводить до неможливості підприємством виконати зобов'язання.

 „Золоті парашути” – це попередньо узгоджені вихідні виплати вищим менеджерам у разі поглинання, злиття та інших реорганізаціях фірм, що призводить до суттєвих змін у становищі голови виконавчого органу.

 Іменні акції – це акції, в яких зазначена особа їх власника (його прізвище, ім’я та по батькові або найменування вказані на бланку цінного паперу), вони передаються шляхом вчинення індосаменту (передавального надпису, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи).

 Іменні акції –акції в яких,зазначена особа їх власника (його прізвище, ім'я та по батькові або найменування вказані на бланку цінного папера), вони передаються шляхом вчинення індосаменту (передавального запису, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи).

 Інвестиційна вартість – вартість активів, що розглядаються як внесок у реалізацію певного інвестиційного проекту (визначається, виходячи з бізнес-плану цього проекту); вартість об'єкта, яка враховує індивідуальні вимоги інвестора до інвестицій.

 Інвестиційна компанія – торгівець цінними паперами, який, крім провадження інших видів діяльності, може залучати кошти для здійснення спільного інвестування через емісію цінних паперів та їх розміщення. Інвестиційна компанія створюється у формі акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю в порядку, встановленому для цих товариств, та здійснює діяльність щодо спільного інвестування.

 Інвестиційний фонд– це юридична особа, заснована у формі закритого акціонерного товариства з урахуванням вимог, встановлених чинним законодавством, що здійснює виключно діяльність у галузі спільного інвестування. Суттєвою особливістю є те, що інвестиційний фонд не може сам виконувати процес інвестування і для цього існує інвестиційна компанія, яка виступає в ролі інвестиційного керуючого.

 Інсайдерські системи управління – це системи в яких власність сконцентрована в руках кількох осіб, які володіють великими частками корпоративного майна, значна частина функцій управління здійснюється цими (юридичними чифізичними) особами і менеджмент перебуває під їх прямим впливом, причому інсайдери є водночас і акціонерами, і менеджерами таких корпорацій.

 Інформація про випуск акцій – це документ, у якому вказуються ті відомості, що будуть публікуватися засновниками при оголошенні відкритої підписки на акції.

 Капітал корпорації (реальний капітал, власний капітал) - капітал, що включає статутний фонд, резервний фонд, капіталізований прибуток, інші надходження.

 Кланова культура – це культура для якоїхарактерна зацікавленість всіх членів організації в участі у загальній справі, врахування потреб працівників, задоволення яких розглядається як ключ до успіху компанії, створення почуття відповідальності і причетності до справ організації, відданість працівників фірмі.

 Кліринговий депозитарій – депозитарій, який для здійснення грошових розрахунків за угодами щодо цінних паперів зобов'язаний користуватися послугами, що надають розрахункові банки на основі відповідного договору, типова форма якого затверджується Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку і Національним банком України.

 Клубна культура найбільш відповідає централізованим організаційним структурам. Норми цієї культури орієнтовані на вказівки, що виходять з центру, від одного керівника.

 Книжкова (бухгалтерська) вартість корпоративних прав –частка вартості власного капіталу, пропорційна частці корпоративних прав у статутному фонді господарського товариства.

 Коефіцієнт абсолютної ліквідності – обчислюється відношенням грошових коштів та короткострокових фінансових вкладень до короткострокових зобов'язань підприємства.

 Коефіцієнт критичної ліквідності – є співвідношенням грошових коштів, розрахунків та інших активів з сумою короткострокових зобов'язань.

 Коефіцієнт покриття, або поточної ліквідності – в чисельнику
містить грошові кошти та короткострокові фінансові вклади, а також вартість матеріально-виробничих запасів, продавши які, можна одержати готівку.

 Командитне товариство – товариство, в якому разом з одним або більше учасниками, що здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, є один або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства (вкладників). Якщо у командитному товаристві беруть участь два або більше учасників з повною відповідальністю, вони несуть солідарну відповідальність за боргами товариства.

 Комерційна діяльність по цінних паперах – це купівля-продаж цінних паперів, що здійснюється торгівцем цінними паперами від свого імені та за свій рахунок.

 Комерційна таємниця товариства – це відомості, які пов'язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами та іншою діяльністю підприємства, що не є державною таємницею та розголошення (передача, витік) яких може завдати шкоди його інтересам.

 Комерційний директорат (відділ маркетингу) – єодним із ключових підрозділів як великих, так і невеликих компаній, виконуючи одночасно облікові, контролюючі, консультаційні, адміністративні, дослідницькі функції.

 Комісійна діяльність з цінних паперів – це купівля-продаж цінних паперів, що здійснюється торгівцем цінними паперами від свого імені, за дорученням і за рахунок іншої особи.

 Консолідована фінансова звітність – звітність, яка відображає фінансовий стан і результати діяльності юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці.

 Конфіденційна Інформація – це відомості, які знаходяться у володінні, користуванні чи розпорядженні особи, поширюються за її бажанням та відповідно до встановлених нею умов та правил.

 Корпоративна культура – це сукупність правил, звичаїв та усталеною практики в галузі корпоративного управління, яка не отримала нормативного закріплення в законодавстві та базується на загальному культурному рівні суспільства, нормах моралі, діловій практиці тощо.

 Корпоративне управління – процеси регулювання власником руху його корпоративних прав із метою отримання прибутку, управління корпоративним підприємством, відшкодування витрат через отримання частки майна при його ліквідації, можливих спекулятивних операцій з корпоративними правами

 Корпоративний секретар обирається загальними зборами, є незалежним від виконавчого органу та підзвітним загальним зборам і раді.

 Корпоративні норми – викладені у внутрішніх документах окремих фірм. Це принципи довіри і відсутності дискримінації у відносинах між постачальниками і покупцями, персоналом і адміністрацією, менеджерами й акціонерами.

 Корпоративні права – це право власності на частку (пай) у статутному фонді (капіталі) юридичної особи, включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої особи, а також частки активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства

 Культура стратегічного завдання – вимагає від організації, орієнтуючись на специфічне коло споживачів у зовнішньому середовищі, чітко дотримуватися власної стратегічної мети шляхом досягнення проміжних цілей.

 Ліквідаційна вартість – вартість, за якою об'єкт оцінки може бути проданий на відкритому конкурентному ринку за умови, що термін його реалізації був коротшим, ніж розумно довгий для даного типу об'єктів на даному ринку, а також вартість, за якою активи (сума активів), що є об'єктом оцінки, могли бути реалізовані на відкритому ринку в обумовлений термін.

 Лістинг – це внесення цінних паперів до списку цінних паперів, які котируються на фондовій біржі або можуть бути предметом укладення угод в торгівельно-інформаційній системі, якщо це передбачено їх правилами.

 Мандатна комісія реєструє акціонерів та їх представників, що прибули на збори, здійснює перевірку їх повноважень і визначає наявність або відсутність кворуму.

 Маркет-мейкер ПФТС – учасник торгівельно-інформаційної системи (ТІС) першої фондової торгівельної системи (ПФТС), який має особливий статус відповідно до „торгових правил ПФТС”.

 Міжнародні норми – це норми вищого рівня, засновані на загальнолюдських цінностях і зафіксовані в «Принципах міжнародного бізнесу» – всесвітньому етичному кодексі, прийнятому в 1994 р. у Швейцарії представниками кращих компаній і консультантів бізнесу зі США, Західної Європи і Японії.

 Напрямки зміни частки акціонера у статутному фонді – це зміна статутного фонду, закупівля акцій первинного випуску (або права на їх отримання – при сертифікатній приватизації) у акціонерів, зміна власності внаслідок реального або фіктивного банкрутства.

 Національна депозитарна система складається з двох рівнів –нижній рівень– це зберігачі, які ведуть рахунки власників цінних паперів, і реєстратори власників іменних цінних паперів;верхній рівень це Національний депозитарій України і депозитарії, що ведуть рахунки для зберігачів і здійснюють кліринг і розрахунки за угодами щодо цінних паперів.

 Національні норми – реалізовані в кодексах корпоративної поведінки у багатьох країнах світу.

 Не експертний порядок оцінки – це механізмпроведення оцінки державних корпоративних прав безпосередньо спеціалістами ФДМУ.

 "Німецька" система управління – це трирівнева система управління корпорацією, яка містить в собі три управлінські структури: загальні збори акціонерів, наглядову раду, виконавчу раду. Цій системі властиве чітке розмежування функцій між наглядовою радою, яка здійснює функції нагляду, й виконавчим органом, що керує поточною діяльністю корпорації. В цій системі існує досить чітке розмежування директорів: до наглядової ради входять тільки незалежні директори, до виконавчої – виконавчі директори.

 Нижній рівень депозитарної системи – це зберігачі, які ведуть рахунки власників цінних паперів, та реєстратори власників іменних цінних паперів. Прямими учасниками вважаються депозитарії, зберігачі та реєстратори власників цінних паперів. Опосередкованими учасниками є емітенти, організатори торгівлі цінними паперами, торгівці цінними паперами, банки.

 Облігація – це цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску). Облігації випускають за умови наступного обміну на акції акціонерного товариства.

 Ознаки акціонерних товариств – статутний фонд має акціонерну природу, поділений на частки рівної номінальної вартості, що мають назву акцій; товариство має статус емітента цінних паперів; так звана публічна діяльність; стабільність майнової бази; більш складна ніж в інших товариств система управління.

 Опосередковані учасники – це організатори торгівлі цінними паперами, банки, торговці цінними паперами й емітенти .

 Опціони на придбання акцій – це механізм, який регламентує розповсюдження придбаних власних акцій серед членів персоналу з метою підвищення їх стимулювання в ефективному господарюванні акціонерного товариства. Розповсюдження опціонів на придбання власних акцій ставить за мету підвищення зацікавленості персоналу в ефективному функціонуванні корпорації і збільшення власних доходів працівників як акціонерів, так і не учасників. Опціони на придбання акцій використовуються у системі внутрішньо корпоративного управління.

 Організатори торгівлі – це фондові біржі і позабіржові фондові торгівельні системи

 Організатори торгівлі цінними паперами – фондові біржі або позабіржові торгові системи, що надають послуги, які безпосередньо сприяють укладенню цивільно-правових угод щодо цінних паперів.

 Організаційна ефективність має на меті оцінити вплив системи менеджменту, організаційної культури, методів прийняття рішень та інших параметрів на ефективність реалізації стратегічних цілей корпорації. Дослідження в галузі організаційної ефективності призвели до формування декількох основних підходів:

1) Цільовий підхід – ефективність організацій визначається її здатністю досягти поставленої мети.

2) Системний підхід – підкреслює взаємодію між різними частинами організації та зовнішнього середовища, тому що вони спільно впливають на ефективність. Націлений на засоби досягнення мети, а не на оцінку самої мети.

3) Внутрішньо-організаційний підхід – визначає ефективність як внутрішню координацію, стабільність, погодженість усіх процесів, за якою поставлені завдання будуть досягнуті оптимальним способом при мінімальних витратах.

4) Конкурентний підхід – передбачає залежність критерію ефективності від того, чиїм інтересам цей критерій відповідає.

 Особовий рахунок заставодержателя – відкривається для обліку іменних цінних паперів власників, які були передані заставодержателю у заставу, за поданням документів, що є підставою для реєстрації застави.

 Оцінка і викуп акцій акціонерів – проводить з метою захисту прав акціонерів акціонерне товариство, що прийняло рішення про реорганізацію у випадку, коли ці акціонери не голосували за прийняття загальними зборами рішення про реорганізацію і звернулися до товариства з письмовою заявою про викуп акцій.

 Первинний ринок цінних паперів – це ринок на якому здійснюється купівля-продаж цінних паперів перших випусків. Для здійснення первинного розміщення акцій, як правило, укладається угода з дилерами, які займаються продажем таких акцій інвесторам. Умови взаємодії емітентів та продавців визначаються угодами між ними. При первинному поширенні надійність цих акцій забезпечується так званим принципом повного пред'явлення, тобто розкриття всієї інформації емітентом, який виходить на первинний ринок цінних паперів.

 Передавальний баланс – це баланс товариства (який має силу акта приймання-передавання) на день припинення його діяльності, за яким усі його майнові права та зобов'язання переходять до товариства-правонаступника. Баланс має бути підписаний керівниками товариств – учасників реорганізації та головними бухгалтерами.

 Перетворення – зміна організаційно-правової форми юридичної особи, внаслідок чого виникає нова юридична особа, до якої переходять усі права й обов'язки реорганізованої юридичної особи.

 "Персонал" – це підпрограмаактивної роботи з персоналом підприємства, необхідний елемент антикризового управління.

 Перша Фондова Торгівельна Система (ПФТС) є організатором торгівлі, що має відповідний дозвіл Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України. Фактично ПФТС є „електронною” біржею цінних паперів України, яка охоплює всі найбільші регіони України та підтримує роботу національної електронної системи торгівлі цінними паперами у режимі „реального часу”.

 Повний контроль над акціонерним товариством можливий при наявності пакета "75% + 1 акція". Інші акціонери можуть лише вимагати позачергового скликання загальних зборів та мати інші права, які дає володіння більше ніж 10% акцій. При правильному підході меншість може впливати на деякі рішення власника такого пакета, але це залежить від її згуртованості, знань, цілеспрямованості.

 Повне товариство –товариство, при якому всі учасники займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, особливістю управління є те, що ведення справ здійснюється за загальною згодою всіх учасників

 Поглинання – зміни у володінні контрольним пакетом акцій, тобто набуття контролю над акціонерним товариством шляхом придбання певного пакета акцій.

 Поділ – припинення діяльності однієї юридичної особи з передачею за роздільним

⇐ Назад
• 8
• 9
• 10
• 11
• 12
• 13
• 14
• 15
• 16
• 17
• 18
• 19
• 202122
• 23
• Далее ⇒