ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ХІРУРГІЧНОЇ ПАТОЛОГІЇ
1. Кровотеча – це:
1. Просочування та імбібіція кров’ю тканин навколо судини внаслідок травми судини або порушення проникності її стінки.
2. Травматичне пошкодження стінки кровоносних судин.
3. Витікання крові із кровоносних судин у зовнішнє середовище, порожнистий орган або порожнину організму через ушкодження стінки судини або порушення її проникності.
4. Порушення проникності стінки судин при патологічному процесі.
5. Штучно утворена і заповнена кров’ю порожнина, що виникла в результаті розшарування тканини при кровотечі.
2. Зміни в організмі при кровотечі:
1. Підвищення тонусу судин.
2. Анурія.
3. Зниження тонусу судин.
4. Брадикардія.
5. Підвищення ОЦК.
3. Класифікація кровотеч за характером:
1. Первина.
2. Зовнішня.
3. Артеріальна.
4. Внутрішня.
5. Гостра кровотеча.
4. Класифікація кровотеч за клінічним перебігом:
1. Венозна кровотеча.
2. Артеріальна кровотеча.
3. Прихована кровотеча.
4. Вторинна кровотеча.
5. Хронічна кровотеча.
5. Класифікація кровотеч стосовно зовнішнього середовища:
1. Внутрішня кровотеча.
2. Первинна кровотеча.
3. Капілярна кровотеча.
4. Хронічна кровотеча.
5. Кровотеча малого об’єму.
6. Компенсаторно-пристосувальні реакції організму при кровотечі:
1. Розвиток поліорганної недостатності.
2. Олігурія.
3. Брадикардія.
4. Децентралізація кровообігу.
5. Підвищення ОЦК.
7. Перша фаза утворення тромбу в пошкодженій судині:
1. Перехід протромбіну в тромбін.
2. Утворення кров’яного і тканинного тромбопластину.
3. Утворення фібрину.
4. Перехід тромбіну в фібрин.
5. Перехід тромбіну в тромбопластин.
8. Патологічні реакції в організмі при тривалій некомпенсованій крововтраті:
1. Аутогемодилюція.
2. Розвиток поліорганної недостатності.
3. Брадикардія.
4. Підвищення ОЦК.
5. Гіпервентиляція легень.
9. Крововтрата малого об’єму становить:
1. До 10% дефіцит ОЦК (до 500мл).
2. До 0, 5% дефіцит ОЦК.
3. 11-20% дефіцит ОЦК (500-1000мл).
4. 21-40% дефіцит ОЦК (1000-2000 мл).
5. 41-70% дефіцит ОЦК (2000-3500 мл).
10. Крововтрата великого об’єму:
1. 0, 5% - 10% дефіцит ОЦК (до 500 мл).
2. 11-20% дефіцит ОЦК (500-1000мл).
3. 21-40% дефіцит ОЦК (1000-2000 мл).
4. 41-70% дефіцит ОЦК (2000-3500 мл).
5. Понад 70% дефіцит ОЦК (понад 3000 мл).
11. Крововтрата смертельна:
1. 0, 5% - 10% дефіцит ОЦК (до 500 мл).
2. 11-20% дефіцит ОЦК (500-1000мл).
3. 21-40% дефіцит ОЦК (1000-2000 мл).
4. 41-70% дефіцит ОЦК (2000-3500 мл).
5. Понад 70% дефіцит ОЦК (понад 3000 мл).
12. Вигляд шкірних покривів при гострій кровотечі:
1. Яскраво рожеві, сухуваті.
2. Бліді, сухуваті.
3. Жовтуваті.
4. Землисто-сірі, сухі.
5. Бліді, вкриті холодним потом.
13. Шоковий індекс Альговера визначають по відношенню:
1. Частоти пульсу до величини систолічного тиску.
2. Частоти пульсу до величини діастолічного тиску.
3. Величини гемоглобіну до величини гематокриту.
4. Величини гематокриту до величини гемоглобіну.
5. Величини венозного тиску до тиску артеріального.
14. Причини кровотечі:
1. Ураження судин хімічними розчинами.
2. Порушення проникності стінки судин при патологічному процесі.
3. Перерозтягнення стінки судин під час фізичного навантаження.
4. Погіршення реології крові.
5. Гіповолемія.
15. Компенсаторно-пристосувальні реакції при крововтраті:
1. Децентралізація кровообігу.
2. Централізація кровообігу.
3. Розвиток поліорганної недостатності.
4. Підвищення ОЦК.
5. Брадикардія.
16. Місцеві ознаки при зовнішній кровотечі:
1. Витікання крові з рани.
2. Здуття живота.
3. Виділення незмінної або зміненої крові із природних отворів організму.
4. Шкірні покриви бліді, вкриті холодним потом.
5. Ослаблення або відсутність дихальних шумів.
17. Об’єктивні дані при аускультації:
1. При кровотечі у перикард – зниження звучності серцевих тонів.
2. Тахікардія.
3. При кровотечі у плевральну порожнину – посилення дихальних шумів.
4. При кровотечі у черевну порожнину – посилення перистальтичних шумів.
5. При кровотечі у перикард – посилення звучності серцевих тонів.
18. Клініка хронічної кровотечі:
1. Загальна слабкість, мерехтіння мушок перед очима.
2. Брадикардія.
3. Підвищений артеріальний тиск.
4. Яскраво червоні шкірні покриви.
5. Підвищення частоти пульсу.
19. Лабораторні методи діагностики кровотечі:
1. Загальний аналіз крові.
2. Торакоскопія.
3. Гемоперитонеум.
4. Гемоторакс.
5. Біохімічний аналіз крові.
20. Спеціальні методи діагностики кровотечі:
1. Рентгеноскопія .
2. Гемоторакс.
3. Лапароскопія.
4. Ангіографія.
5. Гемоперитонеум.
21. Шоковий індекс в нормі становить:
1. 0, 54.
2. 0, 78.
3. 0, 99.
4. 1, 11.
5. 1, 38.
22. Крововилив – це:
1. Просочування та імбібіція кров’ю тканин навколо судини внаслідок
травми судини або порушення проникності її стінки.
2. Раптовий вилив великої порції крові внаслідок розриву або травми стінки
крупної судини.
3. Дрібні діапедезні просочування крові на поверхні шкіри.
4. Штучно утворена і заповнена кров’ю порожнина.
5. Арозія стінки судини.
23. Гематома – це:
1. Злоякісна пухлина крові.
2. Згустки крові в порожнинних органах.
3. Штучно утворена і заповнена кров’ю порожнина, що виникла в результаті
розшарування тканин при кровотечі.
4. Порушення проникності стінки судин при патологічному процесі.
5. Гемоперитонеум.
24. Кількість фаз процесу утворення тромбу:
1. 1 – фаза.
2. 2 – фази.
3. 3 – фази.
4. 4 – фази.
5. 5 – фаз.
25. Первинна кровотеча це:
1. Кровотеча, що вперше виникла в даному органі.
2. Кровотеча, що виникла в перші години або відразу після травми.
3. Кровотеча, що виникла після 4-5 годин після травми.
4. Кровотеча, що виникла в першу добу після травми.
5. Кровотеча, що виникла вперше у даного хворого.
26. Клінічний аналіз крові при крововтраті включає всі показники, крім:
1. Зниження кількості еритроцитів.
2. Зниження вмісту гемоглобіну.
3. Зниження гематокриту.
4. Ознаки гіпокоагуляції.
5. Збільшення молодих форм лейкоцитів.
27. При артеріальній кровотечі джгут накладають на:
1. 1, 5-2 години
2. До 3 годин
3. До 30 хвилин
4. На 20 хвилин
5. Не накладають зовсім
28. Зупинка кровотечі підрозділяється на:
1. Тимчасову і остаточну
2. Венозну і артеріальну
3. Ранню і пізню
4. Швидку і повільну
5. Природну та патологічну
29. До методів тимчасової зупинки кровотечі не відносяться:
1. Накладання стискуючої пов’язки.
2. Максимальне згинання кінцівки.
3. Пальцеве притискання.
4. Накладання джгута.
5. Накладання судинного шва.
30. Для тимчасової зупинки артеріальної кровотечі застосовують:
1. Джгут.
2. Стискаюча пов’язка.
3. Судинний шов.
4. Перев’язка судини.
5. Немає правильної відповіді.
31. Джгут Есмарха накладають:
1. Розрив варикозного вузла на гомілці.
2. Пошкодження підколінної артерії.
3. Паренхіматозна кровотеча.
4. Капілярна кровотеча.
5. Немає вірної відповіді.
32. Зупинити кровотечу з пошкодженого венозного варикозного вузла можна:
1. За допомогою джгута.
2. Накладання стискаючої пов’язки.
3. Пальцевим притисканням.
4. Накладанням судинного шва.
5. Максимальним згинанням кінцівки.
33. Перев’язку судин на протязі застосовують при:
1. Вторинних пізніх кровотечах.
2. Вторинних ранніх кровотечах.
3. Первинних кровотечах.
4. Всі відповіді вірні.
5. Немає вірної відповіді.
34. Показаннями до накладання судинного шва є:
1. Пошкодження великої підшкірної вени стегна.
2. Пошкодження підколінної артерії.
3. Паренхіматозна кровотеча.
4. Капілярна кровотеча.
5. Всі відповіді вірні.
35. До методів фізичної зупинки кровотечі відносять:
1. Електрокоагуляція.
2. Перев’язка судин лігатурою.
3. Тампонада сальником.
4. Пальцеве притискання.
5. Судинний шов
36. До методів фізичної зупинки кровотечі відносять:
1. Тампонада сальником.
2. Перев’язка судин лігатурою.
3. Локальне заморожування рідким азотом.
4. Пальцьове притискання.
5. Судинний шов.
37. Який з перелічених препаратів має судино звужуючий ефект:
1. Вітамін «С».
2. Амброксол.
3. Адреналін.
4. Аспірин.
5. В 12 – фолієва кислота.
38. До методів біологічної зупинки кровотечі відносять:
1. 10% хлористий кальцій.
2. Адреналін.
3. Дицинон.
4. Тампонада сальником.
5. Еритроцитарна маса.
39. Тромбін в якості засобу зупинки кровотечі застосовують:
1. Місцево.
2. Внутрішньовенно.
3. Перорально.
4. Внутрішньоартеріально.
5. Всі відповіді вірні.
40. Вікасол застосовують для зупинки кровотечі як засіб:
1. Місцевого впливу.
2. Укріплення стінки судин.
3. Посилення тромбоутворення.
4. Гормоностимулюючий.
5. Всі відповіді вірні.
41. До методів хімічної зупинки кровотечі відносять всі, крім:
1. Перекис водню.
2. Адреналін.
3. Норадреналін.
4. Інгібітори фібринолізу.
5. Гіпотермія.
42. Остаточна зупинка кровотечі не може бути:
1.Механічна.
2. Хімічна.
3. Біологічна.
4. Фізична.
5. Гуморальна.
43. Для тимчасової зупинки венозної кровотечі застосовують усі методи, крім:
1. Стискаюча пов’язка на рану.
2. Підвищене положення кінцівки.
3. Асептична пов’язка.
4. Тампонада рани.
5. Емболізація судини.
44. Перше ребро є точкою пальцевого притискання для:
1. a. subclavia.
2. a. brachialis.
3. a. axillaris.
4. a. poplitea.
5. Все невірно.
45. Точкою пальцевого притискання a. facialis є:
1. Скронева кістка.
2. Нижня щелепа.
3. Сонний горбик.
4. 1-е ребро.
5. Лобна кістка.
46. Оберіть правильне твердження:
1. Усі випадкові рани вважаються бактеріально забрудненими.
2. Усі рани вважаються бактеріально забрудненими.
3. При свіжо інфікованій рані ПХО не проводять.
4. При будь-якій свіжо інфікованій рані проводять ПХО з ушиванням країв.
5. Немає правильної відповіді.
47. Поверхневі рани лікують:
1. Без накладання швів.
2. З накладанням швів.
3. Пошаровим ушиванням без дренування.
4. Пошаровим ушиванням з дренуванням.
5. З ушиванням після ретельної ревізії каналу.
48. При ПХО свіжо інфікованої рани висічення проводять:
1. На всю глибину рани.
2. Тільки країв рани.
3. Тільки стінок рани.
4. Тільки дна рани.
5. При ПХО ранові компоненти не висікають.
49. При ПХО рани плеча висікають краї рани:
1. Одним блоком, відступивши на 0, 5-2, 0 см від краю рани.
2. Одним блоком, відступивши 0, 2-0, 4 см від краю рани.
3. Одним блоком, відступивши 2-4 см від краю рани.
4. Тільки некротизовані тканини.
5. Тільки забруднені тканини.
50. При ПХО висікають краї рани підошовної ділянки стопи:
1. Одним блоком, відступивши на 0, 5-2, 0 см від краю рани.
2. Не висікають краї рани.
3. Одним блоком, відступивши 2-4 см від краю рани.
4. Тільки різані рани.
5. Тільки забруднені тканини.
51. Коли не виконується висічення рани при ПХО:
1. При різаних ранах спини.
2. При різаних ранах обличчя.
3. При різаних ранах тильної сторони стопи.
4. При різаних ранах передньої грудної стінки.
5. При різаних ранах передньої черевної стінки.
52. Початковий етап ПХО свіжо інфікованих ран:
1. Ревізія ранового каналу.
2. Розсічення рани.
3. Гемостаз.
4. Відновлення цілісності ушкоджених тканин.
5. Накладання швів.
53. Кінцевий етап ПХО свіжо інфікованих ран:
1. Ревізія ранового каналу.
2. Розсічення рани.
3. Гемостаз.
4. Накладання швів.
5. Відновлення цілісності ушкоджених тканин.
54. У якому випадку необхідно провести дренування свіжо інфікованої рани:
1. За наявності рани на стопі.
2. За наявності рани на гомілці.
3. При виконанні ПХО через 6-12 годин з часу ушкодження.
4. При значному ушкодженні за обсягом.
5. Всі відповіді вірні.
55. Дренування рани обов’язково виконують завжди при виконанні ПХО:
1. Через 6-12 годин з часу ушкодження.
2. Через 1-2 години з часу ушкодження.
3. Через 2-4 години з часу ушкодження.
4. Через 4-6 годин з часу ушкодження.
5. Дренування виконують завжди.
56. Основні види ПХО свіжо інфікованих ран:
1. Рання, відстрочена, пізня.
2. Рання, пізня, остаточна.
3. Первинна, остаточна.
4. Рання, пізня, термінальна.
5. Рання, термінальна.
57. Рання ПХО свіжо інфікованої рани проводиться в термін до:
1. 24 годин з часу поранення.
2. 2 години з часу поранення.
3. 2-х діб з часу поранення.
4. 6 годин з часу поранення.
5. 12 годин з часу поранення.
58. При якій ПХО рани накладають первинно-відстрочені шви:
1. Ранній
2. Відстроченій
3. Пізній
4. Ранній та відстроченій
5. Відстроченій та пізній
59. При якій ПХО рани накладають вторинні шви:
1. Ранній.
2. Відстроченій.
3. Пізній.
4. Ранній та відстроченій.
5. Відстроченій та пізній.
60. Показання до проведення ПХО:
1. Будь-яка глибока рана протягом 48-72 годин з часу її одержання.
2. Будь-яка глибока та поверхнева рана протягом 48-72 годин з часу її одержання.
3. Будь-яка глибока рана протягом 72-96 годин з часу її одержання.
4. Будь-яка глибока та поверхнева рана протягом 72-96 годин з часу її одержання.
5. Будь-яка глибока рана незалежно від часу її одержання.
61. Не підлягають ПХО наступні види ран:
1. Поверхневі рани та садна.
2. Невеликі рани з розбіжністю країв менше 1 см.
3. Множинні дрібні рани без ушкодження глибше розташованих органів.
4. Колоті рани без ушкодження внутрішніх органів, судин, нервів.
5. Всі відповіді вірні.
62. Протипоказанням до проведення ПХО свіжо інфікованих ран є:
1. Ознаки розвитку в рані гнійного процесу та критичний стан хворого.
2. Глибокі рани та садна.
3. Глибокі рани та критичний стан хворого.
4. Колоті та глибокі рани.
5. Всі відповіді вірні.
63. Термін зняття швів на рані визначається:
1. Тільки локалізацією рани.
2. Тільки особливостями кровообігу в ділянці рани.
3. Локалізацією і особливостями кровообігу в ділянці рани.
4. Глибиною ураження тканин.
5. Видом накладених швів на рану.
64. Поверхневі рани потребують:
1. Обробки антисептиком і накладання швів.
2. Обробки антисептиком і накладання асептичної пов’язки.
3. Накладання швів.
4. Тільки обробки антисептиком.
5. Тільки накладання асептичної пов’язки.
65. Термін зняття швів з рани на плечі:
1. 3-4 доба.
2. 4-5 доба.
3. 5-6 доба.
4. 6-7 доба.
5. 8-10 доба.
66. Термін зняття швів з рани на ступні:
1. 3-4 доба.
2. 4-5 доба.
3. 5-7 доба.
4. 8-10 доба.
5. 10-12 доба.
67. Термін зняття швів з рани на голові:
1. 3-4 доба.
2. 5-6 доба.
3. 6-7 доба.
4. 7-8 доба.
5. 8-10 доба.
68. Етапи ПХО ран:
1. Розсічення рани, гемостаз, відновлення цілісності ушкоджених тканин, накладання швів.
2. Розсічення рани, ревізія ранового каналу, відновлення цілісності ушкоджених тканин, накладання швів.
3. Розсічення рани, гемостаз, ревізія ранового каналу, відновлення цілісності ушкоджених тканин, накладання швів.
4. Розсічення рани, ревізія ранового каналу, гемостаз, відновлення цілісності ушкоджених тканин, накладання швів.
5. Розсічення рани, ревізія ранового каналу, гемостаз, накладання швів.
69. Термін зняття швів з рани на задній поверхні шиї:
1. 3-4 доба.
2. 4-5 доба.
3. 6-7 доба.
4. 8-10 доба.
5. 10-12 доба.
70. Термін зняття швів з рани на гомілці:
1. 3-4 доба.
2. 4-6 доба.
3. 7-8 доба.
4. 8-10 доба.
5. 10-12 доба.
71. Рання ПХО виконується в термін:
1. до 12 годин.
2. до 24 годин.
3. до 36 годин.
4. до 48 годин.
5. до 72 годин.
72. Види ПХО ран, крім:
1. Рання.
2. Пізня.
3. Відстрочена.
4. Антибактеріальна.
5. Рання і пізня.
73. Відстрочена ПХО виконується в термін:
1. 24-48 годин.
2. 12-24 години.
3. 48-72 години.
4. 12-48 годин.
5. 24-72 години.
74. Пізня ПХО виконується після поранення в термін більше:
1. 12 годин.
2. 24 години.
3. 36 годин.
4. 48 годин.
5. 72 годин.
75. Для профілактики вторинної інфекції виконують:
1. Накладання на рану асептичної пов’язки.
2. Охолодження рани.
3. Симптоматичну терапію.
4. Протизапальну терапію.
5. Знеболювання.
76. Лікування свіжоінфікованих ран залежить від:
1. Характеру рани.
2. Характеру та локалізації рани.
3. Характеру, локалізації та терміну після отримання травми.
4. Віку хворого.
5. Всі відповіді вірні.
77. Ускладнення загоєння ран:
1. Кровотеча із рани.
2. Розходження країв рани.
3. Розвиток неспецифічної гнійної інфекції в рані.
4. Розвиток анаеробної інфекції в рані.
5. Всі відповіді вірні.
78. Скільки типів загоєння ран існує:
1. 1 тип.
2. 2 типи.
3. 3 типи.
4. 4 типи.
5. 5 типів.
79. Загальні завдання в лікуванні рани:
1. Боротьба з ранніми ускладненнями ран.
2. Профілактика і лікування ранової інфекції.
3. Досягнення загоєння рани в найкоротший термін.
4. Відновлення функції ушкодження органів і тканин.
5. Всі відповіді вірні.
80. Умови, необхідні для загоєння опікової рани:
1. Асептичні умови виконання операцій.
2. Надійність гемостазу в рані.
3. Відсутність в рані сторонніх предметів та некротичних тканин.
4. Пошарове зашивання рани в кінці операції.
5. Всі відповіді вірні.
81. Якій фазі загоєння рани відповідає регенерація:
1. І-й фазі.
2. ІІ-й фазі.
3. ІІІ-й фазі.
4. IV-й фазі.
5. V-й фазі.
82. Якій фазі загоєння рани відповідає запалення:
1. І-й фазі.
2. ІІ-й фазі.
3. ІІІ-й фазі.
4. IV-й фазі.
5. V-й фазі.
83. Якій фазі загоєння рани відповідає утворення і реорганізації рубця:
1. І-й фазі.
2. ІІ-й фазі.
3. ІІІ-й фазі.
4. IV-й фазі.
5. V-й фазі.
84. Ускладнення рубців після загоєння ран:
1. Рубцеві контрактури.
2. Виразки рубця.
3. Папіломатоз рубця.
4. Пухлинне переродження рубцевої тканини.
5. Всі відповіді вірні.
85. Келоїдний рубець:
1. Складається з нормальної сполучної тканини, еластичний.
2. Складається з щільної фіброзної тканини з надлишковим синтезом колагену.
3. Складається з надмірно зростаючої незрілої сполучної тканини з наявність атипових фібробластів.
4. Складається з гіперпігментованої сполучної тканини.
5. Всі відповіді вірні.
86. Гіпертрофічний рубець:
1. Складається з нормальної сполучної тканини, еластичний.
2. Складається з щільної фіброзної тканини з надлишковим синтезом колагену.
3. Складається з надмірно зростаючої незрілої сполучної тканини з наявність атипових фібробластів.
4. Складається з гіперпігментованої сполучної тканини.
5. Всі відповіді вірні.
87. Звичайний нормотрофічний рубець складається з:
1. Нормальної сполучної тканини, еластичний.
2. Щільної фіброзної тканини з надлишковим синтезом колагену.
3. Надмірно зростаючої незрілої сполучної тканини з наявність атипових фібробластів.
4. Гіперпігментованої сполучної тканини.
5. Всі відповіді вірні.
88. Умови загоєння рани первинним натягом:
1. Відсутність некротизованих тканин.
2. Незначні ознаки запалення або їх відсутність.
3. Накладання швів на краї рани.
4. Одночасне наростання епітелію із країв рани.
5. Всі відповіді вірні.
89. Загоєння рани вторинним натягом:
1. Через нагноєння і розвиток грануляційної тканини.
2. Без нагноєння з утворенням тонкого сполучнотканинного рубця.
3. Загоєння рани під струпом.
4. Загоєння рани з утворенням контрактур.
5. Всі відповіді вірні.
90. Будова грануляційної тканини:
1. Поверхневий лейкоцитарно-некротичний шар, шар судинних петель, шар вертикальних судин, шар горизонтальних фібробластів, фіброзний шар.
2. Поверхневий лейкоцитарно-некротичний шар, шар судинних петель, шар горизонтальних судин, шар горизонтальних фібробластів, фіброзний шар.
3. Поверхневий лейкоцитарно-некротичний шар, шар судинних клубочків, шар вертикальних судин, шар горизонтальних фібробластів, фіброзний шар.
4. Поверхневий лейкоцитарно-некротичний шар, шар судинних петель, шар вертикальних сполучнотканинних волокон, шар горизонтальних фібробластів, фіброзний шар.
5. Всі відповіді вірні.
91. Функції грануляційної тканини:
1. Заміщення ранового дефекту.
2. Захист рани від проникнення мікрофлори.
3. Забезпечує секвестрацію та відторгнення некротичних тканин.
4. Забезпечує активну діяльність макрофагів та лейкоцитів в рані.
5. Всі відповіді вірні.
92. Перша допомога при виникненні випадкових ран:
1. Усунення кровотечі; запобігання інфікуванню ран; усунення станів, загрозливих для життя, транспортування хворого до лікарні.
2. Усунення станів, загрозливих для життя, транспортування хворого до лікарні, промивання рани антисептиком, видалення сторонніх предметів, зупинка кровотечі.
3. Накладання джгута для зупинки кровотечі, транспортування хворого до лікарні.
4. Тимчасова зупинка кровотечі, транспортна іммобілізація, транспортування хворого до лікарні.
5. Накладання оклюзивної пов’язки на рану, знеболювання, транспортування хворого до лікарні.
93. Завдання лікування ран у фазі запалення:
1. Боротьба з інфекцією в рані.
2. Забезпечення адекватного дренування в рані.
3. Сприяння очищенню рани від некротичних тканин.
4. Зниження запальної реакції.
5. Все вище перераховане.
94. Дренування рани при вторинній хірургічній обробці включає:
1. Розсічення рани.
2. Гемостаз.
3. Накладання швів на рану.
4. Розкриття гнійного середовища і затікань.
5. Відновлення цілісності судин і нервів.
95. Лікування рани у фазі утворення і організації рубця:
1. Видалення нежиттєздатних тканин.
2. Стимуляція репаративних процесів у рані; захист грануляцій, що легко травмуються, мазевими пов’язками.
3. Прискорення епітелізації рани і захист її від зайвої травматизації (пов’язки з індиферентними і стимулюючими мазями, фізіотерапевтичні процедури).
4. Застосування гігроскопічних пов’язок із препаратами, що забезпечують відтік ексудату і боротьбу з інфекцією.
5. Пригнічення інфекції (промивання рани розчинами антисептиків, застосування мазей, емульсій і лініментів, що включають антибіотики).
96. Лікування гнійної рани після операції хірургічної обробки:
1. Стимуляція репаративних процесів у рані; захист грануляцій, що легко травмуються, мазевими пов’язками.
2. Застосування гігроскопічних пов’язок із препаратами, що забезпечують відтік ексудату і боротьбу з інфекцією.
3. Пригнічення інфекції (промивання рани розчинами антисептиків, застосування мазей, емульсій і лініментів, що включають антибіотики).
4. Видалення нежиттєздатних тканин.
5. Прискорення епітелізації рани і захист її від зайвої травматизації (пов’язки з індиферентними і стимулюючими мазями, фізіотерапевтичні процедури).
97. Загальне лікування гнійних ран включає:
1. Антибактеріальна терапія.
2. Дезінтоксикацій на терапія.
3. Імунокорригуюча терапія.
4. Протизапальна терапія.
5. Все вище зазначене.
98. Лікування гнійних ран включає все, крім:
1. Симптоматична терапія.
2. Імунокорригуюча терапія.
3. Протизапальна терапія.
4. Замісна терапія.
5. Антибактеріальна терапія.
99. Особливості лікування вогнепальної рани:
1. При виконанні ПХО рани не висікають.
2. Після ПХО вогнепальної рани шви не накладають, рани адекватно дренують.
3. Рану не дренують.
4. Виконується тільки рання ПХО.
5. Виконується тільки пізня ПХО.
100. Скільки етапів містить хірургічна обробка гнійної рани:
1. 3 етапи.
2. 4 етапи.
3. 2 етапи.
4. 1 етап.
5. в залежності від складності.
101. Перший етап обробки гнійної рани:
1. Гемостаз.
2. Накладання асептичної пов’язки.
3. Промивання рани розчинами антисептиків.
4. Широке розсічення з розкриттям усіх каналів і гнійних затіків.
5. Радикальне висічення всіх некротизованих, нежиттєздатних і просочених гноєм тканин із забезпеченням умов для наступного дренування.
102. Другий етап обробки гнійної рани:
1. Гемостаз.
2. Накладання асептичної пов’язки.
3. Промивання рани розчинами антисептиків.
4. Широке розсічення з розкриттям усіх каналів і гнійних затіків.
5. Радикальне висічення всіх некротизованих, нежиттєздатних і просочених гноєм тканин із забезпеченням умов для наступного дренування.
103. Мета хірургічної обробки хірургічної рани:
1. Забезпечення умов для повноцінного відтоку ранового вмісту, евакуації токсинів, продуктів тканинного розпаду і, тим самим, зниження загальної інтоксикації організму.
2. Створення передумов для сприятливого перебігу ранового процесу – зниження гіпергідратації і ацидозу.
3. Розкриття гнійно-некротичного вогнища, видалення нежиттєздатних тканин.
4. Всі відповіді вірні.
5. Немає вірної відповіді.
104. Хірургічна обробка гнійної рани виконується за принципом:
1. ПХО «свіжої» вогнепальної або колотої рани.
2. ПХО рубаної рани.
3. ПХО забитої рани.
4. ПХО різаної рани.
5. ПХО рваної рани.
105. Ознакою життєздатності тканини є:
1. Рясна капілярна кровотеча.
2. Наявність в ній гною.
3. Збереження больової чутливості.
4. Збереження відповідного кольору.
5. Підвищення температури в осередку ушкодження.
106. Метод лікування гнійної рани, який може доповнювати операцію:
1. Обробка рани пульсуючим струменем.
2. Вакуумна обробка.
3. Лазерне опромінення.
4. Плазмовим потоком.
5. Все вище перераховане.
107. Позитивний клінічний ефект при використанні повітряно-плазмового потоку:
1. Аналгезуючий.
2. Седативний.
3. Швидке загоєння.
4. Протизапальний.
5. Протиалергічний.
108. Позитивний клінічний ефект при використанні повітряно-плазмового потоку:
1. Швидке загоєння.
2. Седативний.
3. Стерилізуючий.
4. Протизапальний.
5. Протиалергічний.
109. Позитивний клінічний ефект при використанні повітряно-плазмового потоку:
1. Швидке загоєння.
2. Седативний.
3. Протизапальний.
4. Запобігання реінфікування.
5. Протиалергічний.
110. Види дренування:
1. Негайне / відстрочене.
2. Беспосереднє / опосередковане.
3. Активне / пасивне.
4. Швидке / повільне.
5. Фізичне / хімічне.
111. Активне дренування ран:
1. За принципом «рана-груша».
2. Спосіб Кареля-Дакена.
3. Метод постійного промивання з вакуум-аспірацією.
4. Звичайне промивання.
5. Все вище зазначене.
112. Оптимальна температура абактериального середовища для лікування гнійних ран:
1. 30-35°С.
2. 25-30°С.
3. 35-40°С.
4. 20-25°С.
5. 15-20°С.
113. Спосіб дренування рани по Кареелю-Дакену:
1. Застосування груш, гармошок за принципом «рана-груша».
2. Постійне промивання рани з вакуум-аспірацією.
3. Постійне зрошування рани через трубки з боковими отворами, які укладають на дно рани.
4. Застосування пасивних трубчатих дренажів.
5. Виділення нежиттєздатних тканин.
114. Гостра травма це:
1. Постійна дія на тканини і організм хворого слабких, одноманітних зовнішніх подразників.
2. Одномоментна раптова дія на організм травмуючого зовнішнього агента, що викликає у тканинах або органах анатомічні чи біологічні порушення, які супроводжуються місцевою та загальною реакцією організму.
3. Раптова дія на організм тільки механічного травмуючого фактора.
4. Дія тільки фізичних факторів на тканини організму хворого.
5. Механічні ушкодження тупими або гострими предметами.
115. Хронічна травма це:
1. Постійна дія на тканини і організм хворого слабких, одноманітних зовнішніх подразників.
2. Одномоментна раптова дія на організм травмуючого зовнішнього агента, що викликає у тканинах або органах анатомічні чи біологічні порушення, які супроводжуються місцевою та загальною реакцією організму.
3. Раптова дія на організм тільки механічного травмуючого фактора.
4. Дія тільки фізичних факторів на тканини організму хворого.
5. Механічні ушкодження тупими або гострими предметами.
116. Іммобілізація це:
1. Заходи, спрямовані на забезпечення нерухомості ушкодженої ділянки тіла і прилеглих суглобів.
2. Зниження маси тіла травмованого.
3. Виведення хворого з стану травматичного шоку.
4. Порушення функції травмованої кінцівки.
5. Фізіотерапевтичне лікування отриманої травми.
117. Класифікація травм за характером травмуючого фактора включає:
1. Механічні ушкодження.
2. Фізичні ушкодження.
3. Хімічні ушкодження.
4. Психічні ушкодження.
5. Всі вище названі ушкодження.
118. Загальні принципи обстеження потерпілих включають:
1. Скарги хворого, анамнез захворювання, об’єктивне обстеження.
2. Скарги хворого, лабораторна діагностика, інструментальні дослідження.
3. Скарги хворого, анамнез захворювання, додаткові інструментальні дослідження.
4. Анамнез захворювання, об’єктивне обстеження, лабораторна діагностика.
5. Об’єктивне обстеження, додаткові інструментальні дослідження.
119. Загальні принципи надання невідкладної допомоги потерпілим:
1. Оцінка тяжкості стану потерпілого з визначенням провідного ушкодження.
2. Усунення станів, що безпосередньо загрожують життю потерпілого: кровотеча, функції серцево-судинної і дихальної систем.
3. Знеболювання, іммобілізація ушкодженого сегмента, накладання асептичних пов’язок.
4. Швидке транспортування потерпілого в стаціонар.
5. Всі вище згадані принципи.
120. Шина – це:
1. Спеціальне пристосування для зупинки кровотечі при відкритих травмах кісток.
2. Спеціальне пристосування для знеболювання при травмах кісток.
3. Спеціальне пристосування для іммобілізації при ушкодженні або захворюванні кісток і суглобів.
4. Спеціальне пристосування для полегшення ходьби травмованим пацієнтам.
5. Все вище назване вірно.
121. Порядок надання допомоги при відкритих переломах з кровотечею:
1. Зупинка кровотечі, асептична пов’язка на рану, транспортна іммобілізація ушкодженої кінцівки.
2. Транспортна іммобілізація ушкодженої кінцівки, асептична пов’язка на рану, зупинка кровотечі.
3. Асептична пов’язка на рану, транспортна іммобілізація ушкодженої кінцівки, зупинка кровотечі.
4. Транспортна іммобілізація ушкодженої кінцівки, зупинка кровотечі, асептична пов’язка на рану.
5. Зупинка кровотечі, транспортна іммобілізація ушкодженої кінцівки, асептична пов’язка на рану.
122. Драбинчасті шини Крамера застосовують для іммобілізації:
1. Тільки верхніх кінцівок.
2. Тільки нижніх кінцівок.
3. Для верхніх і нижніх кінцівок.
4. Для верхніх і нижніх кінцівок, хребта.
5. Тільки хребта.
123. Шину Дітерікса застосовують для іммобілізації:
1. Тільки верхніх кінцівок.
2. Тільки нижніх кінцівок.
3. Для верхніх і нижніх кінцівок.
4. Для верхніх і нижніх кінцівок, хребта.
5. Тільки хребта.
124. Черепно-мозкова травма це:
1. Сукупність патологічних процесів, які відбуваються всередині черепа і поза ним внаслідок травматичного впливу, і які мають певну послідовність і закономірність у розвитку.
2. Локальне ушкодження мозку по механізму удару-протиудару.
3. Травма тільки тяжкого ступеню.
4. Травма, що пошкоджує череп.
5. Клінічний синдром паралічу або парезу дихальної, вазомоторної діяльності мозку.
125. Інструментальні методи дослідження при черепно-мозковій травмі:
1. Електрокардіографія.
2. Комп’ютерна томографія.
3. Пальпація.
4. Аускультація.
5. Візуалізація.
126. Черепно-мозкова травма за ступенем тяжкості:
1. Легка: струс головного мозку, забій головного мозку легкого ступеню.
2. Середньої тяжкості: забій головного мозку середньої тяжкості.
3. Важка: забій головного мозку тяжкого ступеню.
4. Важка: стискання головного мозку.
5. Все назване правильно.
127. Ускладнення черепно-мозкової травми:
1. Внутрішньочерепні виливи.
2. Зовнішня кровотеча і лікворея.
3. Емболія, менінгіт, енцефаліт, абсцес мозку.
4. Набряк головного мозку.
5. Все назване вірно.
128. Скарги при струсу головного мозку:
1. Нудота, одноразове блювання.
2. Головний біль, тяжкість у голові.
3. Відчуття припливу крові до обличчя.
4. Інверсія сну.
5. Все назване вірно.
129. Принципи лікування забою головного мозку:
1. Поліпшення кровообігу і метаболізму головного мозку.
2. Захист головного мозку від гіпоксії і набряку.
3. Нормалізація ліквородинаміки, гемостатична терапія.
4. Антибактеріальна терапія.
5. Все назване вірно.
130. Епідуральна гематома при стисканні головного мозку:
1. Під павутинною оболонкою.
2. Над твердою мозковою оболонкою.
3. Під твердою мозковою оболонкою.
4. У товщі мозкової тканини.
5. У шлуночках мозку.
131. Субдуральна гематома при стисканні головного мозку:
1. Під павутинною оболонкою.
2. Над твердою мозковою оболонкою.
3. Під твердою мозковою оболонкою.
4. У товщі мозкової тканини.
5. У шлуночках мозку.
132. Субарахноїдальна гематома при стисканні головного мозку:
1. Під павутинною оболонкою.
2. Над твердою мозковою оболонкою.
3. Під твердою мозковою оболонкою.
4. У товщі мозкової тканини.
5. У шлуночках мозку.
133. До травм лицьового черепа відносять:
1. Травми носа і лобної кістки.
2. Травми ока, орбіти, скроневої кістки.
3. Травми нижньої щелепи та шиї.
4. Травми носа, ока та орбіти, нижньої щелепи та шиї.
5. Все назване вірно.
134. Класифікація травм грудної клітки за ушкодженням шкірних покривів:
1. Закриті та відкриті.
2. Відкриті проникаючі та непроникаючі.
3. Загальні, місцеві, неускладнені.
4. Ускладнені та неускладнені.
5. Фізичні та хімічні.
135. Ускладнення травми грудної клітки:
1. Гнійний плеврит.
2. Гайморит.
3. Риніт.
4. Гнійний панкреатит.
5. Гнійний менінгіт.
136. Перелом ребер це:
1. Порушення цілісності каркаса грудної клітки.
2. Порушення цілісності м’яких тканин грудної клітки.
3. Ушкодження без порушення каркаса грудної клітки.
4. Болючість в ділянці грудної клітки.
5. Все назване вірно.
137. Накопичення крові у плевральній порожнині:
1. Гемоторакс.
2. Пневмоторакс.
3. Плеврит.
4. Пневмонія.
5. Гемосидероз.
138. Накопичення повітря у плевральній порожнині:
1. Гемоторакс.
2. Пневмоторакс.
3. Плеврит.
4. Пневмонія.
5. Гемосидероз.
139. Класифікація пневмотораксу:
1. Закритий, відкритий.
2. Пізній, ранній.
3. Загальний, місцевий.
4. Напружений, ненапружений.
5. Закритий, відкритий, клапанний.
140. Закрите пошкодження м’яких тканин та органів без видимого порушення їх анатомічної цілісності це:
1. Забій.
2. Розрив.
3. Розтягнення.
4. Перелом.
5. Стискання.
141. Рухливість на протязі кістки в результаті незрощення перелому:
1. Розрив.
2. Перелом.
3. Забій.
4. Хибний суглоб.
5. Справжній суглоб.
142. Назвіть скарги, які не характерні для ушкоджень грудної клітки та її органів:
1. Багаторазове блювання.
2. Біль у грудній клітці.
3. Утруднення дихання.
4. Загальна слабкість.
5. Все назване вірно.
143. До яких ускладнень може призвести обмеження екскурсії грудної клітки тугим бинтуванням при її травмі:
1. Медіастиніт.
2. Пневмонія.
3. Емпієма плеври.
4. Гнійний плеврит.
5. Бронхіт.
144. Флотація ділянки грудної клітки це:
1. Западання ділянки зламаних ребер під час вдиху та вибухання під час видиху.
2. Западання ділянки зламаних ребер під час видиху та вибухання під час вдиху.
3. Біль пошкодженої ділянки грудної клітки, що різко посилюється при диханні.
4. Пошкодження цілісності певної ділянки каркасу грудної клітки.
5. Все назване вірно.
145. Множинний перелом ребер це:
1. Перелом 2-х і більше ребер.
2. Перелом 4-х і більше ребер.
3. Перелом 6-и і більше ребер.
4. Перелом 8-и і більше ребер.
5. Перелом 10-и і більше ребер.
146. Стан шкіри при гемотораксі:
1. Бліда, суха.
2. Гіперемована, вкрита потом.
3. Бліда, вкрита холодним потом.
4. Іктерична, надмірно волога.
5. Все назване вірно.
147. При тотальному гемотораксі дихання:
1. Посилене на протилежному боці від ураження.
2. Посилене на боці ураження.
3. Послаблене на протилежному боці від ураження.
4. Послаблене на боці ураження.
5. Послаблене з обох сторін грудної клітки.
148. Найбільш небезпечний для життя пневмоторакс:
1. Відкритий.
2. Закритий.
3. Клапанний.
4. Флотуючий.
5. Спонтанний.
149. Колір шкіри при клапанному пневмотораксі:
1. Блідий.
2. Гіперемований.
3. Ціанотичний.
4. Рожевий.
5. Жовтуватий.
150. При якому пневмотораксі виявляється підшкірна емфізема:
1. Зовнішньому.
2. Внутрішньому.
3. Клапанному.
4. Відкритому.
5. Закритому.
151. При клапанному пневмотораксі перша допомога:
1. Знеболювання.
2. Оклюзійна пов’язка на рану.
3. Пункція плевральної порожнини.
4. Фіксація ребер.
5. Максимально швидко доставити хворого до лікарні.
152. Тріада Бека при тампонаді серця:
1. Підвищення артеріального тиску, підвищення центрального венозного тиску (ЦВТ), глухість серцевих тонів.
2. Зниження артеріального тиску, підвищення центрального венозного тиску (ЦВТ), глухість серцевих тонів.
3. Підвищення артеріального тиску, зниження центрального венозного тиску (ЦВТ), глухість серцевих тонів.
4. Зниження артеріального тиску, зниження центрального венозного тиску (ЦВТ), глухість серцевих тонів.
5. Підвищення артеріального тиску, підвищення центрального венозного тиску (ЦВТ), звучність серцевих тонів.
153. Класифікація ушкоджень органів черевної порожнини стосовно зовнішнього середовища:
1. Відкриті.
2. Закриті.
3. Проникаючі.
4. Непроникаючі.
5. Все назване вірно.
154. Симптом «ваньки-встаньки» при травмі живота та органів черевної порожнини:
1. Посилення болю в животі при горизонтальному положенні, внаслідок чого потерпілий перебуває в положенні напівсидячи або лежачі із зігнутими в суглобах кінцівками.
2. Зменшення болю в животі при горизонтальному положенні, внаслідок чого потерпілий перебуває в положенні напівсидячи або лежачі із зігнутими в суглобах кінцівками.
3. Посилення болю в животі при вертикальному положенні, внаслідок чого потерпілий перебуває в положенні напівсидячи або лежачі із зігнутими в суглобах кінцівками.
4. Посилення болю в животі при зміні положеннях тіла.
5. Все назване вірно.
155. Симптом Щоткіна-Блюмберга визначається при:
1. Ушкодженні порожнистого органа черевної порожнини.
2. Ушкодженні порожнистого органа грудної клітки.
3. Ушкодженні паренхіматозного органа черевної порожнини.
4. Ушкодженні паренхіматозного органа грудної клітки.
5. Ушкодженні головного мозку.
156. Нависання передньої стінки прямої кишки при огляді per rectum свідчить про:
1. Ознаки запалення органів черевної порожнини.
2. Наявність вільної рідини у черевній порожнині.
3. Зменшення перистальтики кишечника.
4. Переповнення сечового міхура.
5. Все назване вірно.
157. Забій (contusio) – це:
1. Закрите ушкодження м’яких тканин та органів без видимого порушення їх анатомічної цілісності.
2. Ушкодження зв’язок, м’язів, сухожилків та інших тканин без порушення їх анатомічної цілісності.
3. Ушкодження зв’язок, м’язів, сухожилків та інших тканин з порушенням їх анатомічної цілісності.
4. Закрите ушкодження м’яких тканин та органів з видимим порушенням їх анатомічної цілісності.
5. Відкрите ушкодження м’яких тканин та органів без видимого порушення їх анатомічної цілісності.
158. Розтягнення (distorsio) – це:
1. Закрите ушкодження м’яких тканин та органів без видимого порушення їх анатомічної цілісності.
2. Ушкодження зв’язок, м’язів, сухожилків та інших тканин без порушення їх анатомічної цілісності.
3. Ушкодження зв’язок, м’язів, сухожилків та інших тканин з порушенням їх анатомічної цілісності.
4. Закрите ушкодження м’яких тканин та органів з видимим порушенням їх анатомічної цілісності.
5. Відкрите ушкодження м’яких тканин та органів без видимого порушення їх анатомічної цілісності.
159. Розрив (ruptura) – це:
1. Закрите ушкодження м’яких тканин та органів без видимого порушення їх анатомічної цілісності
2. Ушкодження зв’язок, м’язів, сухожилків та інших тканин без порушення їх анатомічної цілісності
3. Ушкодження зв’язок, м’язів, сухожилків та інших тканин з порушенням їх анатомічної цілісності
4. Відкрите ушкодження м’яких тканин та органів з видимим порушенням їх анатомічної цілісності
5. Відкрите ушкодження м’яких тканин та органів без видимого порушення їх анатомічної цілісності.
160. Перелом кісток на латинській мові:
1. contusio.
2. distorsio.
3. rupture.
4. fractura.
5. luxatio.
161. Класифікація переломів кісток за походженням:
1. Травматичні та патологічні.
2. Вроджені та набуті.
3. Закриті та відкриті.
4. Повний перелом та неповний перелом.
5. Переломи без зсуву та переломи із зсувом.
162. Класифікація переломів кісток за причиною виникнення:
1. Травматичні та патологічні.
2. Вроджені та набуті.
3. Закриті та відкриті.
4. Повний перелом та неповний перелом.
5. Переломи без зсуву та переломи із зсувом уламків.
163. Класифікація переломів кісток стосовно зовнішнього середовища:
1. Травматичні та патологічні.
2. Вроджені та набуті.
3. Закриті та відкриті.
4. Повний перелом та неповний перелом.
5. Переломи без зсуву та переломи із зсувом.
164. Класифікація переломів кісток за ступенем ушкодження:
1. Травматичні та патологічні.
2. Вроджені та набуті.
3. Закриті та відкриті.
4. Повний перелом та неповний перелом.
5. Переломи без зсуву та переломи із зсувом.
165. Класифікація переломів кісток по стоянню відламків:
1. травматичні та патологічні.
2. Вроджені та набуті.
3. Закриті та відкриті.
4. Повний перелом та неповний перелом.
5. Переломи без зсуву та переломи із зсувом.
166. Класифікація переломів кісток за наявністю ускладнень:
1. Травматичні та патологічні.
2. Вроджені та набуті.
3. Закриті та відкриті.
4. Прості та з ушкодженням судин, нервів, інших органів.
5. переломи без зсуву та переломи із зсувом.
167. Імовірні симптоми перелому кісток:
1. Біль, припухлість, порушення функції, болючість при пальпації.
2. Біль, припухлість, деформація кінцівки.
3. Порушення функції, патологічна рухомість, крепітація кісткових відломків.
4. Патологічна рухомість, крепітація кісткових відломків, деформація кінцівки.
5. Припухлість, крепітація кісткових відломків, біль.
168. Достовірні симптоми перелому кісток:
1. Біль, припухлість, порушення функції, болючість при пальпації.
2. Біль, припухлість, деформація кінцівки.
3. Порушення функції, патологічна рухомість, крепітація кісткових відломків.
4. Патологічна рухомість, крепітація кісткових відломків, деформація кінцівки
5. Припухлість, крепітація кісткових відломків, біль.
169. Перша допомога при переломах:
1. При необхідності-зупинка кровотечі та закриття рани антисептиком, знеболювання, транспортна іммобілізація.
2. При необхідності-зупинка кровотечі та закриття рани антисептиком, знеболювання, транспортна репозиція.
3. Швидке транспортування до лікарні.
4. Репозиція та фіксація відломків кісток.
5. Все назване вірно.
170. Принципи лікування переломів:
1. Репозиція, фіксація.
2. Репозиція.
3. Репозиція, фіксація, відновлення функції кінцівки.
4. Пальпація, перкусія уламків кісток.
5. Рентгенографія, знеболення, відновлення функції кінцівки.
171. Лікувальна іммобілізація це:
1. Гіпсова пов’язка.
2. Інтрамедулярний остеосинтез.
3. Екстрамедулярний остеосинтез.
4. Компресійно-дистракційний остеосинтез.
5. Все назване вірно.
172. Загальні ускладнення переломів це:
1. Травматичний шок, жирова емболія артерій.
2. Тромбоемболія легеневої артерії.
3. Набряк легень, пневмонія.
4. Сепсис, ранове виснаження, пролежні.
5. Все назване вірно.
173. Загальні ускладнення переломів це:
1. Нагноєння ран відкритих переломів, остеомієліт.
2. Контрактури, анкілоз суглобу, деформуючий артоз.
3. Ушкодження прилягаючих органів та тканин.
4. Сепсис, ранове виснаження, пролежні.
5. Все назване вірно.
174. Місцеві ускладнення переломів:
1. Ушкодження прилягаючих органів та тканин.
2. Нагноєння ран відкритих переломів, остеомієліт.
3. Незрощення перелому.
4. Контрактури, анкілоз суглобу, деформуючий артроз.
5. Все назване вірно.
175. Місцеві ускладнення переломів:
1. Сепсис, ранове виснаження, пролежні.
2. Нагноєння ран відкритих переломів, остеомієліт.
3. Набряк легень, пневмонія.
4. Травматичний шок, жирова емболія артерій.
5. Все назване вірно.
176. Об’єктивні прояви вивиху:
1. Порушення конфігурації суглобу, вкорочення або подовження кінцівки, пружна фіксація кінцівки.
2. Біль, припухлість, порушення функції, болючість при пальпації.
3. Порушення функції, патологічна рухомість, крепітація кісткових відломків.
4. Біль, припухлість, деформація кінцівки.
5. Репозиція, фіксація, відновлення функції кінцівки.
177. Перша допомога при вивиху:
1. Знеболювання, іммобілізація кінцівки в вимушеному положенні, транспортування в лікарню.
2. Знеболювання, репозиція, фіксація кінцівки.
3. Репозиція та фіксація відломків кісток.
4. Рентгенографія, знеболення, відновлення функції кінцівки.
5. Все назване вірно.
178. Причини виникнення травматичного шоку:
1. Біль.
2. Крововтрата.
3. Гостра дихальна недостатність.
4. Порушення функції життєво важливих органів.
5. Все назване вірно.
179. Фази перебігу травматичного шоку:
1. Гостра і хронічна.
2. Рання і пізня.
3. Еректильна і торпідна.
4. Легка, середньої тяжкості, тяжка.
5. Все назване вірно.
180. В продовж якого часу стискання м’яких тканин виникає синдром тривалого стискання:
1. 1 година.
2. 2-4 години.
3. 4-5 годин.
4. 6-8 годин.
5. 8-10 годин.
181. Стадії синдрому тривалого стискання:
1. Шоку, токсемії, септикотоксемії, одужання.
2. Початковий період, токсичний період, період пізніх ускладнень і одужання.
3. Еректильна, торпідна.
4. Гостра і хронічна.
5. Легка, середньої тяжкості, тяжка.
182. Класифікація синдрому тривалого стискання за тяжкістю клінічного перебігу:
1. Легка форма, середньої тяжкості, тяжка, вкрай тяжка.
2. Гостра і хронічна стадія.
3. Шоку, токсемії, септикотоксемії, одужання.
4. Еректильна і торпедна фази.
5. Відсутня вірна відповідь.
183. Перша допомога при синдромі тривалого стискання:
1. Накладання джгута вище місця стискання до звільнення кінцівки.
2. Туге бинтування ураженої кінцівки.
3. Іммобілізація кінцівки.
4. Введення знеболюючих засобів.
5. Все назване вірно.
184. Консервативна терапія синдрому тривалого стискання:
1. Усунення наслідків шоку.
2. Усунення порушень гемодинаміки.
3. Відновлення гомеостазу.
4. Відновлення функції нирок.
5. Все назване вірно.
185. Опік це:
1. Гіперемія шкіри в ділянці її ушкодження під дією термічного фактора.
2. Мітки електроструму на шкірі.
3. Складні місцеві патологічні зміни, що виникають в організмі внаслідок дії екзогенних факторів: високої температури, електричного струму, променевої енергії, агресивних хімічних речовин.
4. Некроз шкіри під дією термічних або хімічних факторів.
5. Складні місцеві і загальні патологічні зміни, що виникають в організмі внаслідок дії екзогенних факторів: високої температури, електричного струму, променевої енергії, агресивних хімічних речовин.
186. Площа поверхні шкіри дорослої людини становить (м2):
1. 1, 5 м2.
2. 1, 4 м2.
3. 1, 0 м2.
4. 1, 7 м2.
5. 2, 0 м2.
187. Кількість шарів епідермісу:
1. 5 шарів.
2. 4 шари.
3. 3 шари.
4. 2 шари.
5. 1 шар.
188. Кількість шарів шкіри:
1. 2 шари.
2. 3 шари.
3. 4 шари.
4. 5 шарів.
5. 6 шарів.
189. Шари шкіри:
1. Епідерміс, дерма, субдерма.
2. Епідерміс, дерма.
3. Епідерміс, дерма, підшкірна клітковина.
4. Дерма, підшкірна клітковина, фасція.
5. Все назване вірно.
190. Функції шкіри:
1. Обмінна, видільна, стимулююча.
2. Регулююча, обмінна, видільна.
3. Синтезуюча, обмінна, стимулююча.
4. Захисна, теплорегулююча, видільна.
5. Теплорегулююча, кровообмінна, синтезуюча.
191. Фактори, що визначають глибину опіку:
1. Тривалість впливу агента, товщина шкіри, колір шкіри.
2. Температура агента, тривалість впливу агента, товщина шкіри.
3. Температура агента, вид агента, стан нервової систему хворого.
4. Товщина шкіри, колір шкіри, тургор шкіри.
5. Температура агента, стан ендокринної та серцево-судинної системи потерпілого.
192. Класифікація опіків по глибині ураження:
1. Епідермальний, дермальний, надфасціальний, субфасціальний.
2. Дермальний поверхневий, дермальний глибокий, надфасціальний, субфасціальний.
3. Епідермальний, дермальний, гіподермальний, надфасціальний.
4. Дермальний, субдермальний, надфасціальний, субфасціальний.
5. Епідермальний, дермальний поверхневий, дермальний глибокий, субфасціальний.
193. Кількість ступенів опіку по глибині ураження:
1. 1 ступінь.
2. 2 ступеня.
3. 3 ступеня.
4. 4 ступеня.
5. 5 ступенів.
194. Правила визначення площі опіку:
1. Правило долоні.
2. Правило дев’яток.
3. Метод Постникова.
4. Метод Вілявіна-Долініна.
5. Все назване вірно.
195. Площа обмежених опіків:
1. До 15% поверхні тіла у дорослих, до 5% - у дітей і стариків.
2. До 15% поверхні тіла у дорослих, до 10% - у дітей і стариків.
3. До 5% поверхні тіла у дорослих, до 10% - у дітей і стариків.
4. До 10% поверхні тіла у дорослих, до 5% - у дітей і стариків.
5. До 10% поверхні тіла людини.
196. Площа великих опіків:
1. Більше 5% поверхні тіла у дорослих, більше 10% - у дітей і стариків.
2. Більше 10% поверхні тіла у дорослих, більше 5% - у дітей і стариків.
3. Більше 15% поверхні тіла у дорослих, більше 5% - у дітей і стариків.
4. Більше 20% поверхні тіла у дорослих, більше 10% - у дітей і стариків.
5. Більше 10% поверхні тіла у дорослих, більше 15% - у дітей і стариків.
197. Зони опікової рани:
1. Первинного некрозу, ішемії і стазу, реактивного набряку.
2. Гіперемії, зниженої больової чутливості, набряку.
3. Некрозу, гіперемії, грануляцій.
4. Некрозу, грануляцій, епітелізації.
5. Грануляцій, епітелізації, рубцювання.
198. Фази перебігу ранового процесу при опіках:
1. Ексудації, очищення від некротичних тканин, регенерації.
2. Ексудації, альтерації та демаркації.
3. Ексудації, альтерації та демаркації, очищення від некротичних тканин, регенерації.
4. Ексудації, альтерації, регенерації.
5. Альтерації, регенерації, рубцювання.
199. Критерій визначення загальної тяжкості опікової травми:
1.Глибина опіку (ступінь).
2. Площа опікових ран.
3. Вік потерпілого і наявність супутніх захворювань.
4. Опік дихальних шляхів.
5. Все назване вірно.
200. Індекс тяжкості ураження (ІТУ) залежить від:
1. Площі і ступеня опіку.
2. Віку потерпілого.
3. Ступеня тяжкості опіку дихальних шляхів.
4. Площі і ступеня опіку, віку потерпілого, опіку дихальних шляхів.
5. Від локалізації опіку.
201. Скільки ступенів тяжкості опіку дихальних шляхів:
1. 1 ступінь.
2. 2 ступеня.
3. 3 ступеня.
4. 4 ступеня.
5. 5 ступенів.
202. Опікова хвороба це:
1. Хвороба шкіри під час опіку.
2. Патоморфологічні зміни в межах шкіри під час лікування опіку.
3. Негативні зміни в рановому процесі під час лікування опікових ран.
4. Комплекс клінічних, анатомо-морфологічних, обмінних та інших порушень в організмі, які виникають з часу опіку і тривають до видужання або смерті хворого.
5. Комплекс клінічних симптомів, що визначають стан самопочуття обпеченого.
203. Кількість періодів опікової хвороби:
1. 1 період.
2. 2 періоди.
3. 3 періоди.
4. 4 періоди.
5. 5 періодів.
204. Фази опікового шоку:
1. Гостра, хронічна.
2. Рання, пізня.
3. Еректильна, середня, торпідна.
4. Початкова, середня, кінцева.
5. Еректильна, торпідна.
205. Ступені тяжкості опікового шоку:
1. Легкий, середньої тяжкості, важкий.
2. Легкий, тяжкий, вкрай тяжкий.
3. Легкий, середньої тяжкості, важкий, вкрай тяжкий.
4. Задовільний, середньої тяжкості, важкий.
5. Токсичний, септикотоксичний, септичний.
206. Періоди опікової хвороби:
1. Шок, токсемія, одужання.
2. Токсемія, септикотоксемія, реконвалесценція.
3. Шок, токсемія.
4. Шок, токсемія, септикотоксемія, реконвалесценція.
5. Шок, токсемія, сепсис, одужання.
207. Обсяг першої допомоги при опіках:
1. Припинення дії термічного фактора, охолодження ран, знеболення,
накладання асептичних пов’язок, введення плазми, пиття рідини, транспортування.
2. Припинення дії термічного фактора, знеболення, накладання асептичних пов’язок, транспортування.
3. Припинення дії термічного фактора, охолодження ран, знеболення, накладання асептичних пов’язок, пиття рідини, транспортування.
4. Припинення дії термічного фактора, охолодження ран, пиття рідини, транспортування.
5. Накладання асептичних пов’язок, пиття рідини, транспортування.
208. Методи лікування опікових ран:
1. Закритий, відкритий.
2. Закритий, клапанний.
3. Закритий, відкритий, комбінований.
4. Відкритий, безпов’язочний, висушування обпеченої поверхні.
5. Все назване вірно.
209. Види оперативних втручань при лікуванні опіків:
1. Некротомія, алотрансплантація.
2. Некректомія, ксенотрансплантація.
3. Аутодермопластика.
4. Некротомія, некректомія, аутодермопластика.
5. Все назване вірно.
210. Загальні ускладнення опікової хвороби:
1. Абсцес.
2. Артрит.
3. Сепсис.
4. Остеомієліт.
5. Контрактури.
211. Місцеві ускладнення опікової хвороби:
1. Абсцес.
2. Артрит, остеомієліт.
3. Тромбофлебіт.
4. Контрактури.
5. Все назване вірно.
212. Коагуляційний некроз при хімічних опіках визивають:
1. Луги.
2. Кислоти.
3. Луги і кислоти.
4. Каустична сода.
5. Їдкий натр.
213. Колікваційний некроз при хімічних опіках визивають:
1. Кислоти.
2. Луги і кислоти.
3. Солі важких металів.
4. Луги.
5. Нітрат срібла.
214. Перша допомога при хімічних опіках: