Предмет економічної теорії
Отже, економічна теорія є наукою. А кожна наука має свій предмет, тобто коло явищ та процесів, що є об'єктом її дослідження. Не є винятком і економічна теорія. Що ж вона вивчає? На це просте запитання однозначної відповіді немає. Різні напрями економічної теорії по-різному трактують предмет цієї науки. Як уже зазначалося раніше, економічна наука тривалий час, починаючи з XVII ст., розвивалася під назвою «політична економія». Цю назву сприйняли і класики, і марксисти. Однак предмет науки трактували неоднаково. Класики вважали, що це наука про багатство, його виробництво та розподіл. А. Сміт назвав свою працю «Дослідження про природу та причини багатства народів». Прибічники класиків політичної економії вважали, що дана наука має вивчати і ту сферу суспільного життя, де відбувається обмін матеріальними благами та послугами. К. Маркс і його послідовники предмет політичної економії вбачали не у виробництві та розподілі багатства, а у відносинах, що виникають і функціонують у тій сфері людського суспільства, де виготовляються та споживаються матеріальні блага, тобто у сфері суспільного виробництва. Ця сфера є основою життя людей у будь-якому суспільстві. Щоб жити, люди повинні мати їжу, одяг, взуття, житло та інші життєві блага і послуги. Оскільки їх у готовому вигляді у природі не існує, то люди, використовуючи природу, навколишнє середовище своєю працею повинні створювати ці блага. Цей процес двобічний. З одного боку, виробляючи блага, люди вступають у взаємодію з природою, впливають на неї своєю діяльністю. Одночасно складаються певні стосунки та взаємозв'язки між людьми щодо виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ та послуг. Це другий бік суспільного виробництва, що називається виробничими відносинами. Саме ці відносини прибічники економічної теорії Маркса і вважають предметом політичної економії, яка, на їх погляд, є наукою про закони, які регулюють виробництво, розподіл, обмін та споживання матеріальних благ і послуг у людському суспільстві.
Інший підхід до визначення предмета економічної теорії у сучасних економістів-немарксистів. Економічна теорія у них отримала назву «економікс». При визначенні предмета її представники виходять з того принципового положення, що економічна, господарська діяльність здійснюються за умов обмеженості, або, за їх термінологією, рідкості ресурсів, що використовуються для такої діяльності. Тому, здійснюючи господарську діяльність, кожний її суб'єкт має постійно вибирати між різними варіантами їх можливого використання. Вибір між альтернативними варіантами при обмежених ресурсах є однією з основ економічної поведінки людей, підприємств і держави. Розв'язання подібних завдань з розвитком економіки, розширенням обсягів продукції, що виробляється, вимагає визначення принципів поведінки суб'єктів економічної діяльності, щоб вибір здійснювався на користь найкращого, найефективнішого використання ресурсів, що знаходяться у розпорядженні кожного господарюючого суб'єкта, що здійснює такий вибір. Тому представники «економікс» і визначають її предметом не економічні відносини, а дослідження поведінки людей в процесі економічної діяльності за умов обмеженості ресурсів. Відомий сучасний економіст Пол Семюелсон, підручник якого під назвою «Економікс» є одним з найпоширеніших у сучасному світі, дає таке визначення: «Економіка — це наука про те, як люди та суспільство обирають спосіб використання дефіцитних ресурсів, які можуть мати багатоцільове призначення, для того, щоб виробити різноманітні товари і розподілити їх зараз або в майбутньому для споживання різних індивідів та груп суспільства». Подібне визначення дають і автори іншого відомого підручника «Економікс», американські професори Кемпбелл Макконнелл і Стенлі Брю: «Економіка досліджує проблеми ефективного використання обмежених виробничих ресурсів або управління ними з метою досягнення максимального задоволення матеріальних потреб людини».
Різні течії та школи економічної теорії по-різному трактують предмет цієї науки. Але безперечним є одне: усі вони пов'язують його з тією сферою людського суспільства, де здійснюється господарська, економічна діяльність, тобто зі сферою економіки. При цьому представники одного напряму акцентують увагу на дослідженні економічних, виробничих відносин, а представники іншого — поведінки людей при здійсненні економічної діяльності. Такі розбіжності пов'язані з тим, що предмет цієї науки надзвичайно складний, бо відбиває різноманітну діяльність у сфері економіки.
Але при цьому слід зазначити, що на сучасному етапі розвитку людства, коли все більшого значення набувають загальнолюдські цінності, багато економістів схиляється до думки, що економічна теорія є універсальною наукою про проблеми вибору ресурсів та економічну поведінку людей. Один з відомих російських економістів С. Меньшиков у підручнику «Нова економіка» визначає економічну теорію як науку, що «вивчає процеси і закономірності розподілу ресурсів між альтернативними цілями її використання, механізми формування доходів основних прошарків населення, процеси їх збереження і нагромадження, умови систематичного економічного зростання та способи оплати послуг держави в усіх його проявах».
Вибір варіантів використання економічних ресурсів, як і формування та використання доходів від економічної діяльності, здійснюється багатьма її суб'єктами як на рівні окремого підприємства чи галузі, так і на рівні національної економіки. Тому в економічній теорії виділяють дві складові частини — мікроекономіку та макроекономіку.
Мікроекономіка вивчає діяльність окремих економічних суб'єктів. Тут досліджується поведінка таких суб'єктів економічної діяльності, як домогосподарства, підприємства (фірми), галузі, аналізуються окремі ринки, товари та послуги, ціни на них. При цьому визначаються закономірності розподілу витрат виробництва, формування цін на рівні окремої фірми, оптимальний розмір робочої сили, формування і використання доходів окремих домогосподарств і фірм. Тобто висвітлюються принципи поведінки господарюючих суб'єктів на нижчому, первинному, рівні економіки, рівні окремого господарюючого суб'єкта.
Макроекономіка досліджує закономірності економічної діяльності в межах усього суспільства. Тут висвітлюються закономірності оцінки створеного в рамках національної економіки продукту, формування і використання доходів населення, зайнятості і безробіття, функціонування грошового обігу, кредитної та фінансової системи суспільства, економічного зростання, здійснення зовнішньоекономічної діяльності. Аналізується і економічна роль держави, методи її впливу на економіку. В той самий час слід зазначити, що поділ на мікроекономіку та макроекономіку певною мірою умовний. Вони перебувають у нерозривній єдності та взаємозв'язку, тому і вивчати їх треба разом.
Залежно від того, відносно якого часу функціонування економіки здійснюється її аналіз, розрізняють позитивну і нормативну економічну теорію. Позитивна економічна теорія — це розділ, в якому аналізуються факти або дані з метою наукового узагальнення економічних процесів, що відбуваються в даний період часу. Тобто цей розділ економічної теорії вивчає стан економіки, в якому вона вже перебуває, фіксує ті факти та явища, що існують реально. Нормативна економічна теорія — це напрям, що базується на оцінкових міркуваннях щодо того, якою повинна бути економіка в майбутньому, які конкретні умови чи аспекти економіки бажані або небажані.
Отже, узагальнюючи, можна зазначити, що предметом економічної теорії є сфера економічної діяльності людей, або економіка. Остання є системою взаємопов'язаних домашніх господарств, підприємств (фірм), галузей та сфер виробництва, що історично склались у певних територіальних межах. А економічна теорія - це наука, що розкриває загальні закономірності цієї сфери, обґрунтовує поведінку суб'єктів економіки щодо ефективного використання обмежених ресурсів для виробництва благ і послуг та розподілу їх для споживання.