Вивчення історичної особи на уроках історії
Величезне виховне значення для формування національної самосвідомості учнів має вивчення життя і діяльності видатних історичних діячів. Жодне історичне дослідження не може обходитися без вивчення історичних осіб, аналізу їх діяльності та оцінки їх результатів. На думку дослідника А. Пінчука, навчальний історичний матеріал, який містить відомості про історичні постаті, є важливою складовою змісту шкільної історичної освіти. Його місце у навчальному змісті обумовлено такими причинами:
‒ без розуміння учнями ролі особи в історії та зумовленості її діяльності належністю до певної соціальної, національної чи іншої групи повноцінне вивчення історії неможливе. Історія засвоюється учнями ефективніше через призму особистості конкретної людини. Зображення життя та діяльності історичної постаті, її впливу на окремі події або на історичний процес у цілому сприймається та запам’ятовується школярами більш ефективно, ніж використання навчального матеріалу, у якому відсутні яскраві особистості;
‒ засвоєння учнями інформації про життя й діяльність історичного діяча формує в учнів критичне мислення та інтерес до історії як предмета. До того ж ознайомлення з різними інтерпретаціями цих сюжетів у творах істориків різних епох дозволяє розвинути вміння коментувати прочитане та відрізняти авторське бачення від фактів;
‒ вивчення історичних персоналій розвиває емоційно-ціннісну сферу учнів, впливає на формування в них суспільних ідеалів та громадянських позицій.
Дослідник О. Фідря вважає: „роль і місце історичної особи в історичному процесі... є важливим методологічним питанням історичної науки. Закономірність і випадковість, причинність історичної події або явища, рушійні сили історичного розвитку, вплив особи на історичний процес і його межі й, насамкінець, сенс історії – ось далеко не повний перелік питань, пов’язаних з цією проблемою”.
Шкільна історична освіта передбачає вивчення історичних осіб. По-перше, тому що особистості завжди будуть цікаві для людей, оскільки вони вплинули на розвиток суспільства. По-друге, прогрес у суспільстві завжди визначає орієнтацію на видатних, талановитих і великих осіб. По-третє, є сфери діяльності людей і життя суспільства, де головну роль відіграють лише окремі особи. Іноді вони не тільки накладають свій відбиток на хід історичних подій, а й суттєво його змінюють. По-четверте, пошук орієнтирів та ідеалів, зразків для наслідування згідно з дослідженнями психологів є закономірністю, яка впливає на формування особистості учня. І школа не може залишитися поза розв'язуванням цієї важливої проблеми суспільства.
Вивчення історичних осіб сприяє „залюдненню” історії, робить її цікавішою, змістовнішою, повчальною, оскільки життєписи видатних діячів містить надзвичайно цінний матеріал для роздумів на світоглядні і морально-етичні теми. Через їх біографію фактично пропонується певна модель поведінки у суспільстві. Видатні історичні діячі часто служать взірцем для учнів. У тому їх величезне значення.
Вивчення біографій видатних людей, їхньої творчої діяльності життєвих принципів, моральних вчинків викликає великий інтерес в учнів, стимулює їхню поведінку і діяльність. Аналіз у ході уроків проблем добра й зла, гуманізму, соціальної справедливості й несправедливості вводить учнів у складний світ людських взаємин, учить розуміти й цінувати ідеї гуманізму їхній загальнолюдський характер.
Практика показує, що школярі виявляють величезний інтерес до видатних історичних осіб. Їм важливо знати: яким той чи інший герой був, як жив, чим захоплювався, що ненавидів, як склалось його особисте життя, як він поводив себе у надзвичайно складних ситуаціях особистого життя, життя країни? Тим самим учні з’ясовують для себе: яким бути, як треба жити, щоб залишити у житті свій слід?
Це співпадає з завданням шкільної освіти, інтересами держави. Адже дуже важливо, щоб ще з шкільних років в учнів були вироблені громадянська позиція, сформовано світогляд майбутнього будівничого української держави.
Біографічним матеріалом про видатних історичних діячів можна і слід виховувати в учнів патріотизм, волелюбність і громадську активність, сумлінне ставлення до праці і порядність, чесність і правдивість.
Вивчення діяльності історичних осіб повинно бути засобом для розвитку учнів, формування в них історичного мислення та свідомості. Дидактична мета цього процесу полягає не в тому, щоб передати учням всю інформацію про історичну особу, а в тому, щоб навчити їх умінню аналізувати і оцінювати історичних осіб.
Шкільна програма з історії України визначає в цілому коло історичних постатей, які рекомендовані до вивчення. Проте дуже багато залежить від того, патріотично чи непатріотично налаштоване керівництво державою і сферою освіти. На жаль, прихід до влади непатріотів спричинив негативну тенденцію до вимивання з курсу історії України видатних історичних діячів‒борців за незалежність і державність України, життєписи яких мають величезний виховний потенціал. Про це стурбовано заявляли історики-методисти С. Терно, С. Хамуляк, зробила депутатський запит народний депутат України Л. Гриневич та інші. Зокрема, у цьому році з Програми ЗНО зникли персоналії: Ю.Бачинський, Є.Левицький, Д.Заболотний, М.Міхновський, Д.Дорошенко, Ю.Тютюнник, Д.Вітовський, Д.Донцов, С.Бандера, Р.Шухевич, Л. Лук’яненко, І. Світличний та інші, зате введені вороги українського народу, такі як Л. П’ятаков та інші.
Серед сотень прізвищ персоналій і вчитель повинен визначити, які з них вибрати для більш детального вивчення. Очевидно, це перш за все найвидатніші особистості, які справили визначальний вплив на розвиток суспільства і які можуть бути зразком для наслідування.
Завдання вчителя ‒ вибрати методично виправдану їх кількість, щоб не перевантажувати інформацією учнів і зосередити їх увагу на головних постатях. Необхідно визначити коло історичних персоналій, які будуть вивчатися епізодично, а які протягом ряду уроків.
Особистість і її діяльність становлять одне ціле. І все ж таки, зважаючи на те, що нас насамперед цікавить рівень впливу особистості на історичний процес, пріоритетним об'єктом вивчення на уроках історії повинна бути її діяльність, результат цієї діяльності і значення. Після цього необхідно визначити, які індивідуальні якості особистості (в першу чергу, потреби, спрямованість і ,,Я-концепція”) визначили методи її діяльності і сприяли досягненню саме такого результату. Безумовно, що деталі життя історичної особи збуджують інтерес учнів і демонструють високу поінформованість учителя. Ця інформація певний час навіть здатна підтримувати увагу учнів, але у зв'язку з тим, що дидактична мета вивчення історичних осіб полягає не в тому, щоб передати учням всю інформацію про історичну особу, а в тому, щоб навчити їх умінню аналізувати і оцінювати історичних осіб, відбір інформації має бути жорстким. Деталізація виправдана тоді, коли дозволяє краще зрозуміти мотиви діяльності історичної особи або якщо деталі справляли істотний вплив на формування її уподобань, переконань і ціннісних орієнтацій.
На думку О. Фідрі, „вибираючи персоналії, слід включати осіб різних ідеологічних та політичних уподобань, представників різних прошарків суспільства, осіб, котрі сприяли становленню демократичних цінностей, розбудові громадянського суспільства і створення міжнародного правового захисту людини та національних меншин”.
Для здійснення завдання сформувати в учнів національну свідомість і самосвідомість, доцільно вибирати „переважно політичних діячів, державних лідерів, національних героїв, ...включаючи діячів регіонального рівня”.
Для патріотичного виховання учнів необхідно відбирати такі історичні персоналії:
– особи, діяльність яких пов'язана з боротьбою за незалежність і соборність України, які сприяли становленню демократичних цінностей, розбудові української держави;
– особи, які сприяли розвитку української освіти, науки і культури;
– відомі полководці, видатні політичні діячі, релігійні лідери;
– люди, які своїми справами прославляли Україну і завдяки діяльності яких Україна стала відомою в світі;
– особи, які є зразками патріотизму, високих моральних якостей, виразниками інтересів народу, поборниками добра і справедливості.
Вибираючи біографії історичних постатей, слід завжди пам'ятати про об'єктивність критеріїв: у яких конкретно-історичних умовах діяла та чи інша людина, що вона зробила для прогресу суспільства, для утвердження духовних і матеріальних загальнолюдських цінностей, як на її прикладі можна виховувати в учнів почуття патріотизму.
Крім тих персоналій, вивчення яких передбачене Програмою історії України, є ще історичні особи, які пропонують до вивчення програми курсів за вибором, як наприклад, ,,Видатні постаті України середини ХVІ‒ХVІІІ століть” для 8 класу, ,,Історія України першої половини ХХ ст. в особах. Програма курсу за вибором для учнів 10‒11 профільних класів суспільно-гуманітарного напряму та інші.
У ході вивчення цих персоналій програмою передбачено, що учні повинні знати: дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об’єктів, історичних джерел, пов’язаних із життєписом пропонованої особи.
Учні повинні уміти: описувати постать історичного діяча, використовувати історичні джерела для його характеристики; синхронізувати події, пов’язані із його життєписом, визначати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення; використовувати у мовленні поняття і терміни, пов’язані із життєписом діяча; установлювати причинно-наслідкові зв’язки між фактами, подіями, явищами, пов’язаними із життєписом особи; висловлювати своє ставлення до особистості, дати відповідь на питання: у чому полягав її патріотизм.
Будь-яке дидактичне завдання складається з мети, яка полягає визначенні впливу особи на історичний процес і його оцінка), інформації про все, що допомагає досягти мети) і умови її виконання, що передбачає відповідну структуру і організацію подачі інформації, наявність в учнів необхідних для роботи вмінь та навичок тощо.
Основна інформація про історичні особи, їх життя і діяльність міститься у підручниках з історії. Типовим у більшості підручників залишається трьохкомпонентне зображення історичної особи. По-перше, це картина (фотографія), що відтворює зовнішній вигляд. По-друге, це розповідь описового (не проблемного) характеру, що містить одночасно і біографічні відомості, і аналіз діяльності, і її оцінку з точки зору авторів підручника. По-третє, це історичне писемне джерело, що, як правило, ілюструє положення, виведені в основному тексті.
На думку методиста А. Пінчука, зміст матеріалу з висвітлення історичних постатей у шкільних курсах історії має відповідати таким вимогам:
‒ містити опис життя і діяльності видатної особи; сукупність ідей, поглядів, що визначали спрямованість її діяльності; загальний контекст, у якому відбувалась діяльність цієї особи; основні засади її діяльності; вплив особи на конкретні історичні події, наслідки та значення цього впливу; особливості соціальної верстви, до якої належить ця особа;
‒ приділяти значну увагу психологічній характеристиці історичної постаті, поєднуючи опис зовнішнього вигляду з характеристикою внутрішніх якостей, учнів до розуміння до мотивів поведінки особистості;
‒ відбирати для характеристик історичних осіб такий фактичний матеріал, який вимагає осмислення, і підводити учнів у такий спосіб до світоглядних висновків. Важливе розвивальне значення має показ конкретних ситуацій життя особистості, у яких вона обирала спосіб дій, з кількох можливих альтернатив, тим самим залучаючи учнів до аналізу мотивів такого вибору.
До найважливіших методичних умов успішного формування оцінних умінь учнів належить використання прийомів, відповідних характеру матеріалу, що вивчається, та поетапне, планомірне формування дій, на основі яких виробляються вміння:
‒ ознайомлення учнів з учасниками історичних подій у процесі розповіді вчителя, читання тексту підручника, документів, додаткової літератури;
‒ розрізнення школярами елементів оцінки;
‒ демонстрація розгорнутої оцінки видатної історичної постаті та обґрунтування цієї оцінки вчителем;
‒ відтворення школярами засвоєних із підручника та розповіді вчителя оцінок з обґрунтуванням кожної з них як шляхом повторення наведених доказів, так і за допомогою самостійно знайдених фактів;
‒ ознайомлення учнів з алгоритмом діяльності (пам'яткою, яка визначає зміст і логічну послідовність характеристики видатної історичної постаті);
‒ напрацювання та засвоєння учнями критеріїв оцінювання видатної історичної постаті в конкретних історичних умовах (включно з моральним аспектом оцінки особистості людини).