Загальна характеристика додаткових покарань
Додаткове покарання – це покарання, яке у випадках та порядку, передбачених КК, додається до основного покарання за той чи інший злочин і самостійно застосовуватися не може. Відповідно до ч. 4 ст. 52 КК до основного покарання може бути приєднане одне чи кілька додаткових покарань. Функція додаткових покарань полягає в обтяженні основного покарання з урахуванням характеру суспільної небезпеки злочину, а також особи, яка його вчинила.
До покарань, які можуть застосовуватися лише як додаткові, належать:
1) позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу;
2) конфіскація майна.
Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу (ст. 54 КК) не передбачене жодною санкцією Особливої частини КК і застосовується на розсуд суду і лише при засудженні особи за особливо тяжкий чи тяжкий злочин. Воно поєднує в собі певний моральний вплив на засудженого і водночас позбавляє його матеріальних та інших переваг, які надає відповідне звання, ранг, чин, кваліфікаційний клас. Судова практика свідчить, що суди, застосовуючи таке покарання, враховують: використання винним свого звання, рангу, чину, кваліфікаційного класу для вчинення злочину або для одержання не передбачених законом пільг чи переваг для себе або інших осіб, його ставлення до виконання службових обов’язків, наявність дисциплінарних стягнень, поведінку винного в колективі та побуті.
Військовим є звання, яке присвоюється військовослужбовцям, що проходять службу у військових формуваннях, а також військовозобов'язаним, а спеціальним – звання, що присвоюються працівникам міліції, державної податкової адміністрації, митної служби та деяким іншим категоріям службовців. Ранги встановлені для державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування і дипломатів, класні чини – для працівників прокуратури, а кваліфікаційні класи – для суддів, судових експертів, лікарів – судово-психіатричних експертів.
На підставі ст. 54 КК засуджений не може бути позбавлений державної нагороди, наукового ступеня, почесного чи вченого звання. Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину, кваліфікаційного класу може застосовуватися як додаткове покарання і в разі звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст.ст. 75, 77 КК).
Конфіскація майна (ст. 59 КК) полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються. Конфіскація майна встановлюється за вчинення тяжкого або особливо тяжкого корисливого злочину за статтею Особливої частини КК, санкція якої передбачає можливість конфіскації майна.
Ознаками конфіскації майна як виду покарання є те, що:
а) особа, до якої вона застосована, вчинила тяжкий або особливо тяжкий корисливий злочин (корисливим визнається злочин, який вчинено із корисливих спонукань);
б) санкцією статті Особливої частини КК за цей злочин передбачено покарання у виді конфіскації майна;
в) у засудженого вилучається майно;
г) це майно є його власністю;
д) воно вилучається примусово;
е) вказане майно вилучається не тимчасово, а назавжди, і передається у власність держави;
є) держава жодним чином не компенсує власникові вартість вилученого майна.
Засуджений може бути звільнений від конфіскації майна за амністією (ст. 86 КК).
Це покарання може бути таких видів: 1) конфіскація усього майна (повна конфіскація); 2) конфіскація частини майна (часткова конфіскація); 3) конфіскація певних видів майна; 4) повна чи часткова конфіскація, поєднана з конфіскацією певних видів майна. У разі конфіскації частини майна суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.
Перелік майна, що конфіскується, встановлений законом України.