Обгрунтування вибору матеріалів
Всі матеріали для проектованих до виготовлення моделей (основний матеріал, підкладка, приклад, фурнітура) за своїми властивостями, розмірним характеристикам, зовнішнім виглядом повинні відповідати як обраним моделям, так і один одному. Кольорове оформлення матеріалів повинно бути виконано в одній гаммі, що дозволить скоротити час на обробку, яке нетреба буде витрачати на заміну ниток. Неткані матеріали, матеріали з клейовим покриттям, клейова павутинка, безкольорові нитки дозволяють використовувати прогресивну технологію виготовлення виробів, що покращить їх якість.
Вибір методів і режимів обробки, обумовлений вибором обладнання, моделей і властивостями обраних матеріалів. Під час вибору методів обробки і обладнання сполучають різні варіанти і зупиняються на оптимальному, який дозволить зберегти час на обробку виробу і підвищити продуктивність праці, зменшити вартість виробу і покращити його якість, раціонально використовувати робочі площі, робочий час і полегшити умови праці виконавців. Вибір способів обробки та обладнання повинен бути тісно пов'язані з призначенням одягу та пошивними властивостями матеріалів, що застосовуються для його виготовлення.
При виборі обладнання необхідно прагнути:
v до підвищенню питомої ваги машинних операцій в загальній кількості операцій
v механізації ручних робіт
v оснащенню робочих місць пристосуваннями малої механізації
v скороченню кількості операцій ВТО
v
При виборі методів обробки необхідно прагнути:
v до розширення області застосування клейових матеріалів;
v заміні швів, які потребують вигортання деталей(обшивних, подвійних), зшивними з обметуванням зрізів, обкантувальними або накладними клейовими;
v удосконалення ниткового кріплення деталей і вузлів одягу шляхом широкого використання строчок ланцюгового стібка;
v комплексної механізації з використанням машин-напівавтоматів.
Підсумком роботи по вибору методів обробки і виду обладнання є складання технологічної послідовності обробки виробу і розрахунку ефективності обраних методів обробки.
Таблиця 1- Технологічні властивості матеріалів
| Найменування матеріалу | Артикул | Волокнистий склад | Ступінь | Розсувка | Зсідання | Опорядження | |||
| Ковзання | Сипучисть | основа | уток | основа | уток | ||||
| 1.Тканина плащова | 75% вовна+ 25% лавсан | середнє | середнє | не виявляється | не виявляється | мале | мале | Гладко-фарбована | |
| 2.Підкладка | 60%віскоза+40%ацетатна нитка | велике | середня | середня | середня | мале | мале | Гладко-фарбована | |
| 3.Утеплюючий матеріал | ─ | середнє | мале | виявляється | виявляється | 1,5 | 1,5 | білий |
Таблиця 2 - Режими волого-теплової обробки
| Матеріал | Марка обладнання | t0 прасувальної поверхні Т, 0С | Тиск, Р мПА | Час витримки, с | Вологість, W, % | |||
| прес | праска | прес | праска | прес | праска | |||
Таблиця 3 - Технологічна характеристика обладнання ВТО
| Призна Чен-ня обладнання | Марка, тип обл.. | Мах тиск повітря у пневмо системімПа | Мах тиск між подушками кПа | Спосіб нагрі-вання | Темпера- ратура нагрі-вання, 0С | Мах тривалість автомати- ного циклу С | Розміри облад- нання, ммхмм | Розмір робочої поверхні ммхмм |
Завдання до лабораторної роботи:
1. Виконати ескіз моделі одягу легкого асортименту.
2. Обрати пакет матеріалів для обраного виробу. Данні занести у таблицю 1.
3. Обрати обладнання та режими обробки. Дання занести у таблиці 2 та 3.
4. Обрати методі обробки основних вузлів та виконати рисунок у звіті.
Контрольні питання:
1. Яким чином слід обирати методи обробки для моделі швейного виробу?
2. На що слід звертати увагу при виборі матеріалів.
3. Яким чином залеже вибір матеріалів від за пропанового обладнання?
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА
Тема: Обробка вузлів в заготівельний секції (у табличній формі).
Мета роботи(дидактична (навчальна), виховна): Систематизувати знань по складанню технологічної послідовності для обраної моделі одягу.
Виховання прагнення до отримання нових знань, професійних рис, почуття відповідальності.
Обладнання, прилади та матеріали:
1. Швейне обладнання: універсальна швейна машина, краєобметувальна машина, праска.
2. Інструменти: голки, булавки, ножиці, наперсток, лінійка, крейда, олівець, ручка.
3. Предмети праці: деталі крою, нитки бавовняні №50-40.
Контрольні питання або завдання (тестові) для попереднього контролю готовності студентів до проведення лабораторної роботи:
1. Заготовчі операції пов’язані з …
А. обробкою клапанів та кишень; В. обробкою деталей та вузлів;
Б. остаточною обробкою виробів; Г. обробкою пілочок та спинки.
2. Вказати з чого складається технологічна послідовність обробки виробу?
3. Що таке неподільна операція?
4. З яких стадій складається обробка виробу?
Вміння та навички(що повинні сформуватись у студентів підчас лабораторної роботи): Формування вмінь та навичок по складанню технологічної послідовності швейного виробу.
Методичні вказівки до організації лабораторної роботи:
Під технологічною послідовністю (ТП) обробки виробів розуміється перелік технологічно неподільних операцій, відповідних порядку виконання їх при виготовленні деталей і вузлів виробу із зазначенням спеціальності, розряду роботи, витрати часу на виконання операції, застосованого устаткування, пристосувань, технічних умов, прийомів роботи.
Неподільною операцією називається технологічно закінчена операція, подальше розчленування якої на складові частини неможливо (стачать середні зрізи спинки) або недоцільно (вшити лівий і правий рукав в пройму) в силу технологічної пов'язаності. При розподілі такої операції будуть збільшені витрати часу на допоміжні прийоми (взяти виріб, покласти під лапку, вийняти з-під лапки , відкласти виріб), погіршиться якість обробки виробу через розчленування операцій на різних робочих місцях.
Всі операції процесу виготовлення виробу поділяються на: заготівельні, пов'язані із заготовкою окремих деталей (обробка клапанів , підбортів , коміра , підкладки та ін) і вузлів ( збирання кишень на пілочках, обробка рукавів та ін); складальні (монтажні), пов'язані зі складанням вузлів (з'єднання пілочок і спинок по бічних і плечових зрізах, коміра з горловиною, рукавів з проймами вироби тощо); оздоблювальні, які є остаточним етапом виготовлення швейних виробів. До оздоблювальних операцій відносять остаточну волого - теплову обробку (пресування, прасування, зняття лас ), чистку вироби від виробничого сміття і забруднень, обметування петель і пришивання ґудзиків, гачків, пряжок та ін.., контроль якості, підбір виробів за маршрутними листами, упаковка виробів.
У технологічній послідовності обробки виробу вказують: номер неподільної операції, її найменування (зшивання виточок , намітка ліній розташування кишені і т. п.), спеціальність (визначають видом роботи і використовуваного обладнання : Р - ручна ; У - прасувальних ; П - пресова ; М - машинна ; С - машинна , що має спеціальне призначення для виконання даної операції ; А - машинна , виконана на напівавтоматі або автоматі ) ; розряд ; норму часу (приймають по галузевих нормативам часу або за типовою технічної документації з конструювання, технології виготовлення організації виробництва і праці на виготовлення швейних виробів , розробленої ЦНІІШП) необхідну для виконання кожної неподільної операції, наведені в довідковій літературі з швейної устаткуванню. У технологічній послідовності слід вказувати групи заготівельних, складальних і оздоблювальних операцій. По кожній групі роблять підрахунок витрати часу на обробку, а потім підсумовують їх, встановлюючи трудомісткість виробу.
Таблиця 1 - Технологічна послідовність обробки виробу
| Номер Техноло-гічної операції | Найменування стадії, вузла обробки, технолог-гічної операції | Вид роботи | Розряд роботи | Норма часу, с | Обладнання, інструменти, засоби малої механізації |
| 1. | 2. | 3. | 4. | 5. | 6. |
| Разом по вузлу |
Завдання до лабораторної роботи:
1. Скласти технологічну послідовність оброки вузлів у заготівельної секції та оформити її у табличній формі.
2. Виготовити один з вузлів (комір, кишеня, шлиця тощо).
Контрольні питання:
1. Яким чином поділяються операції в технологічній послідовності?
2. Яким чином визначають вид робіт в технологічній послідовності?
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА
Тема: Монтаж виробу та кінцеве оздоблення (у табличній формі).
Мета роботи(дидактична (навчальна), виховна): Систематизувати знань по складанню технологічної послідовності для обраної моделі одягу.
Виховання прагнення до отримання нових знань, професійних рис, почуття відповідальності.
Обладнання, прилади та матеріали:
1. Швейне обладнання: універсальна швейна машина, краєобметувальна машина, праска.
2. Інструменти: голки, булавки, ножиці, наперсток, лінійка, крейда, олівець, ручка.
3. Предмети праці: деталі крою, нитки бавовняні №50-40.
Контрольні питання або завдання (тестові) для попереднього контролю готовності студентів до проведення лабораторної роботи:
1. Яким чином поділяються операції в технологічній послідовності?
2. Яким чином визначають вид робіт в технологічній послідовності?
3. Що таке неподільна операція?
4. З яких стадій складається обробка виробу?
Вміння та навички(що повинні сформуватись у студентів підчас лабораторної роботи): Формування вмінь та навичок по складанню технологічної послідовності швейного виробу.
Методичні вказівки до організації лабораторної роботи:
Послідовність складання деталей і вузлів залежить від конструкції і складності моделі. Наприклад, послідовність складання виробів, що мають вшивні і суцільнокроєні з пілочкою рукава, буде мати відмінності на стадії складальних операцій. Застосовувані способи обробки виробів і обладнання роблять також вплив на послідовність заготівельних і складальних операцій . Наприклад, обкантування зрізів деталей жіночих суконь на машині з пристосуванням слід виконувати таким чином , щоб кінці смужки для обкантування згодом можна було заробити в шви. Так, бічні зрізи сукні слід зшивати послідовно, починаючи з одного боку Потім обкантовують низ виробу і зшивають другі бічні зрізи. Зрізи горловини обкантовують після з'єднання плечових зрізів з одного боку виробу, а потім зшивають плечові зрізи з іншого боку виробу.
Технологічна послідовність обробки виробу є підсумком роботи з вибору моделей, матеріалів для них, способів обробки обладнання та техоснащення і служить вихідним матеріалом для розрахунку потоку. Різні способи обробки деталей і вузлів швейних виробів, застосування різного устаткування і техоснащення призводять до того, що один і те ж виріб має різну трудомісткість і собівартість при виготовленні на різних швейних підприємствах. Тому способи обробки та послідовність складання деталей і вузлів повинні бути раціональними з урахуванням конкретних виробничих умов. Чинна нині форма викладу технологічної послідовності неподільних операцій виготовлення виробу не дає можливості швидко і правильно судити про взаємозв'язки між операціями , порядку їх виконання, наявності паралельних операцій.
Таблиця 1 - Технологічна послідовність обробки виробу
| Номер Техноло-гічної операції | Найменування стадії, вузла обробки, технолог-гічної операції | Вид роботи | Розряд роботи | Норма часу, с | Обладнання, інструменти, засоби малої механізації |
| 1. | 2. | 3. | 4. | 5. | 6. |
| Разом по секції | |||||
| Разом по виробу |
Для побудови схеми збирання необхідно визначити перелік деталей крою та записати їх у горизонтальному порядку, кожній деталі дають номер. Номер деталі, яка зазнала обробки до з’єднання з іншою деталлю, згідно з послідовністю виготовлення виробу вміщують у прямокутник, наприклад деталі коміру, пояса тощо.
Деталі, що не відповідають початковій обробці, направляють безпосередньо до елемента технологічного процесу збирання. З’єднання деталей у будь-який вузол називають елементом технологічного процесу з присвоєнням чергового порядкового номера і зазначенням у дужках номерів деталей або вузлів, що з’єднуються. Наприклад з’єднання манжети з рукавами – 10 (4+3), з’єднання рукавів з виробом – 13 (12+10).
Завдання до лабораторної роботи:
1. Скласти технологічну послідовність монтажної та оздоблювальної секцій. Дані занести у таблицю.
2. Виготовити один з вузлів, який відноситься до монтажних операцій. (вшивання коміра у горловину, рукава у пройму тощо).
3. Скласти схему збирання виробу.
Контрольні питання:
1. Які операції технологічної послідовності відносять до монтажно-оздоблювальних?
2. Яке основне призначення остаточного оздоблення виробу?
3. Які операції відносять до остаточного оздоблення?
4. Яким чином визначається трудомісткість виготовлення виробу?
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА
Тема: Побудова графа процесу
Мета роботи(дидактична (навчальна), виховна): Систематизувати та закріпити знання зі складання технологічної послідовності та графу процесу.
Розвиток професійного інтересу, почуття відповідальності, творчого мислення.
Обладнання, прилади та матеріали:
Технологічна послідовність виробу, вузли швейного виробу, ножиці, лінійка, олівець.
Контрольні питання або завдання (тестові) для попереднього контролю готовності студентів до проведення лабораторної роботи:
1. Що таке технологічна послідовність виробу?
2. Що таке технологічно-неподільна операція?
3. На які етапи поділяється технологічна послідовність?
4. Умови для побудови графа процесу
Вміння та навички(що повинні сформуватись у студентів підчас лабораторної роботи): Формування вмінь та навичок по складанні графу технологічного процесу .
Методичні вказівки до організації лабораторної роботи:
Граф процесу складають для встановлення взаємозв’язку технологічних операцій при виготовленні швейного виробу, визначення порядку їх виконання в технологічному процесі і збереження часу на складання технологічної схеми розподілу праці.
При складанні графа процесу слід враховувати особливості технології виготовлення одягу – послідовне і паралельне виконання операцій процесу. Послідовне виконання операцій позначають на графі послідовним ланцюгом робіт, паралельне – двома, трьома і т.д. паралельними ланцюгами робіт. В деяких випадках можлива однакова послідовність виконання тих чи інших операцій. На графі процесу ці операції утворюють ромби зв’язків. Такі операції виконують послідовно в порядку, який визначає технолог, виходячи з виробничих міркувань. При наявності відповідного обладнання їх можна виконати паралельно на одній деталі(пришивання обшивок кишені на двоголовій машині з ножовим пристроєм).
Технологічна особливість обробки виробу – поява «плаваючих» операцій. «Плаваюча» операція може бути виконана в будь-який момент протягом певного періоду обробки виробу (напр. остаточна ВТО швів сукні, кишень сорочок, може бути виконана не одразу після їх виконання, а в кінці обробки виробу). На графі процесу такі операції виносять за основний процес із зазначенням інтервалу часу їх можливого виконання. «Плаваюча» операція належить до розряду робіт, що виконуються послідовно і можуть бути введені в процес виготовлення виробу після будь-якої операції заданого інтервалу часу.
Для надання графу процесу раціонального вигляду його будують у вигляді «дерева», обираючи умовно одну з деталей за основну. Ланцюг операцій при обробці даної деталі, її з’єднання з іншими являтиме собою «стовбур» процесу обробки. За основу обирають деталь, яка має найбільшу кількість конструктивно-технологічних зв’язків з іншими деталями.
Для оперативного використання в інформації про технологію виготовлення одягу при відображення операцій технологічного процесу на графах вказують деякі параметри: спеціальність розряд виконавця, час виконання і номер(замість спеціальності іноді зазначають клас обладнання або його код за класифікатором). Параметри записують у кругах або прямокутниках, що характеризують на графі факти виконання технологічних операцій. Під час складання графів процесів слід враховувати, що відображений у кружечках або прямокутниках номер технологічної операції не несе інформації про порядок її виконання. Порядок операцій у процесі заданий самою структурою графа. Номер технологічної операції необхідний лише для поповнення даних про операції, які беруть з переліку технологічних операцій, складеного раніше (напр. уточнюється зміст операції).
Завдання до лабораторної роботи:
1. Перерахувати деталі крою швейного виробу.
2. Побудувати граф процесу пошиття виробу у вигляді «дерева».
Контрольні питання:
1. Основне призначення графу процесу.
2. Яку інформацію (параметри) містить у собі граф процесу.
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА
Тема: Використання комп’ютерного забезпечення при складанні технологічної послідовності.
Мета роботи(дидактична (навчальна), виховна): Одержання практичних навичок по складанню технологічної документації за допомогою комп’ютерних програм.
Розвиток пізнавальної активності , самостійності під час виконання завдання.
Обладнання, прилади та матеріали:
1. Персональний комп’ютер.
2. Технологічна послідовність виготовлення виробу.
Контрольні питання або завдання (тестові) для попереднього контролю готовності студентів до проведення лабораторної роботи:
1. Поняття про технологічну послідовність.
2. Яким чином виконується розподіл процесу пошиття на секції та вузли?
3. Поняття по розряд.
4. Поняття про вид робіт.
Вміння та навички(що повинні сформуватись у студентів підчас лабораторної роботи): Формування вмінь та навичок при роботі з комп’ютерними програмами.
Методичні вказівки до організації лабораторної роботи:
1. 
Запустити електронну таблицю Excel.
2. Виділити весь лист натиснувши на перехрестя між назвами колонок та номерами рядків.
3. Виконати команду Формат/Столбец/Ширина і у вікні, що відкриється встановити ширину 3 знаки. Всі клітинки таблиці стануть однакової ширини.
4. Використовуючи кнопку, що розгортається «Межі» 
керувати межами тих клітинок, які будуть задіяні у побудові графіків.
5. Використовуючи кнопку 
- об’єднання клітинок прибирати межі між клітинками, там, де це потрібно.
6. Використовуючи автофігури домалювати стрілочки у графіках там, де це потрібно.
7. Для того, щоб встановити потрібні нам параметри сторінки і формат паперу Виконаємо команду Файл/Параметры страницы. На вкладинці «Страница» цього вікна встановити орієнтацію сторінки (Книжкова або альбомна залежно від конкретно Вашого графіку) та встановити перемикач «разместить не болем чем на 1 стр. в шинину 1 стр. высоту». Яким би великим не був Ваш графік він розмітиться на одному аркуші.
Завдання до лабораторної роботи:
1. Скласти технологічну послідовність в електронному вигляді.
2. Виконати граф технологічного процесу за допомогою програми Excel.
Контрольні питання:
1. Що таке технологічна послідовність?
2. Що собою характеризує граф технологічного процесу?
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА
Тема: Складання технологічної послідовності обробки виробу
Мета роботи(дидактична (навчальна), виховна): Систематизування знань по вибору найбільш раціональних методів обробки виробу.
Розвиток пізнавальної активності, самостійності під час вибору більш удосконалених методів обробки.
Обладнання, прилади та матеріали:
1. Швейна універсальна машина, краєобметувальна машина, праска.
2. Деталі та вузли швейного виробу.
Контрольні питання або завдання (тестові) для попереднього контролю готовності студентів до проведення лабораторної роботи:
1. Поняття про технологічну послідовність.
2. На які етапи поділяється технологічна послідовність?
3. Що собою характеризує розряд ?
4. Яким чином визначають норму часу на виконання неподільної операції?
Вміння та навички(що повинні сформуватись у студентів підчас лабораторної роботи): Формування вмінь та навичок по складанню раціональної послідовності швейного виробу.
Методичні вказівки до організації лабораторної роботи:
На основі вибраних методів обробки, обладнання складається технологічна послідовність обробки виробу по стадіям і вузлам.
Послідовність складається по діючому виробництві і з урахуванням обраних методів обробки і устаткування, розташовуючи обробку одноіменних вузлів один проти одного (таблиця 1).
Окремо на кожний вузол та на кожну стадію (обробка деталей та вузлів, монтаж виробу та кінцеве оздоблення виробу) підраховуються затрати на обробку, в кінці в цілому на виріб.
Таблиця 1 – Послідовність технологічної обробки виробу в діючому виробництві та у виробництві, що проектується
| Діюче виробництво | Процес, що проектується | Економія часу,с | ||||||||||
| Номер неподільної операції | Стадія, вузол, зміст неподільної операції | Спеціальність | Розряд | Норма часу,с | Устаткування,інструменти | Номер неподільної операції | Стадія, вузол,зміст неподільної операції | Спеціальність | Розряд | Норма часу,с | Устаткування, інструменти | |
| Разом по вузлу | ||||||||||||
| Разом по виробу |
Нормування часу на технологічні операції. Для нормування часу, яке затрачене на виконання операцій, використовують опитно-статистичний або аналітичний метод нормування праці.
Використання опитно-статистичних норм приводе до встановлення середньоарифметичних норм, які не достатньо технічно обґрунтовані і не відображають досвіду передових робітників.
Аналітичний метод нормування праці зводиться до того, що норму часу встановлюють шляхом аналізу виробничих можливостей робочого місця, проектування порядку та черзі робіт, визначення затрат робочого часу на прийоми.
Завдання до лабораторної роботи:
1. Скласти технологічну послідовність з застосуванням прогресивних методів обробки. Заповнити таблицю.
Контрольні питання:
1. Які зміни відбуваються від застосування прогресивних методів обробки?
2. Які методи обробки вважають більш прогресивними?
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА
Тема: Комплектування організаційних операцій.
Мета роботи(дидактична (навчальна), виховна): Засвоїти методику комплектування організаційних операцій в потоці з послідовним запуском
Виховання професійних рис, почуття відповідальності.
Обладнання, прилади та матеріали:
1.Персональний комп’ютер
Контрольні питання або завдання (тестові) для попереднього контролю готовності студентів до проведення лабораторної роботи:
1. Які виробничі вимоги до комплектування?
2. Допустимі відхилення при комплектуванні.
Вміння та навички(що повинні сформуватись у студентів підчас лабораторної роботи): Формування практичних навичок по виконанню комплектування неподільних операцій в організаційні
Методичні вказівки до організації лабораторної роботи:
При комплектуванні операцій крім умов узгодження часу виконання організаційних операцій повинні бути дотримані наступні основні виробничі вимоги .
1. Збереження послідовності організаційних операцій у відповідності з послідовністю обробки виробу. В окремих потоках може бути допущена в одній організаційній операції обробка декількох різних деталей , що чи не порушує загальної послідовності обробки , проте викликає поворотні рухи деталей.
2. Об'єднання неподільних операцій, подібних за виду виконуваних робіт і типом обладнання. при цьому не можна об'єднувати в одну організаційну операцію неподільні операції , що виконуються на швейних машинах різних класів або на швейній машині і пресі або прасувальний стіл .
3. Об'єднання неподільних операцій з однаковими або суміжними розрядами.
Послідовність організаційних операцій входить у зміст технологічної схеми потоку для певного виду виробу.
Таблиця 1 «Комплектування організаційних операцій»
| Номер організаційної операції | Номер технологічної операції – спеціальність, розряд, час | Спеціальність розряд | Тривалість організаційної операції | Кількість робітників, чол.. | Облад-нання |
| 1-М/3 2-М/4 | М/4 | 1,01 | 1022М | ||
| 3-Р/2 4–Р/2 | Р/2 | 1,92 | Лекало, крейда |
Завдання до лабораторної роботи:
1.Виконати комплектування організаційних операцій в одномодельному потоці з послідовним запуском.
2.Скласти таблицю «Комплектування організаційних операцій в одномодельному потоці з послідовним запуском», використовуючи дані попередніх практичних робіт за допомогою програми Excel.
Контрольні питання:
1. В яких випадках можливо комплектувати у організаційні операції машини різного класу?
2. Можна комплектувати в одну організаційну операцію машинну роботу та прасувальну роботу?
3. Можна комплектувати в одну організаційну операцію прасувальну роботу та роботу на пресі?
4. Які розряди можна комплектувати у одну організаційну операцію?
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА
Тема: Аналіз комплектування. Розрахунок коефіцієнту завантаження.
Мета роботи(дидактична (навчальна), виховна): Навчитися аналізувати комплектування організаційних операцій розрахунковим методом.
Розвиток пізнавальної активності , культури поведінки.
Обладнання, прилади та матеріали:
1. персональний комп’ютер.
Контрольні питання або завдання (тестові) для попереднього контролю готовності студентів до проведення лабораторної роботи:
1. Перерахувати основні вимоги для комплектування.
2. Які види аналізу комплектування організаційних операцій ви знаєте?
3. Навіщо потрібно виконувати аналіз комплектування?
Вміння та навички(що повинні сформуватись у студентів підчас лабораторної роботи): Формування практичних вмінь та навичок по розрахунку коефіцієнту завантаження потоку.
Методичні вказівки до організації лабораторної роботи:
Аналіз технологічної схеми потоку проводиться розрахунковим та графічним методами.
Коефіцієнт завантаження потоку визначається за формулою:
(1)
де: Т – трудомісткість виготовлення виробу, за схемою, с;
Nф – фактична кількість робітників, за схемою, чол.;
t – такт потоку, с.
Коефіцієнт завантаження дозволяє аналізувати завантаженість потоку в цілому і вважається вірним, якщо він дорівнює 1. Межа допустимих відхилень ±2%(0,98¸1,02).
Якщо коефіцієнт завантаження відхиляється від 1 більш допустимих відхилень, уточнюють таки потоку, тобто визначають новий такт потоку і відповідно до нього новий випуск потоку.
В звіті слід дати аналіз розрахованого Кз, вказуючи, чи завантажений потік нормально, наскільки недовантажений або перевантажений (що краще) в межах допустимих відхилень.
Завдання до лабораторної роботи:
1. Розрахувати коефіцієнт завантаження потоку.
2. Зробити висновки, що до отриманого результату.
Контрольні питання:
1. Що характеризує коефіцієнт завантаження потоку?
2. Чому повинен дорівнювати коефіцієнт завантаження потоку?
3. Що необхідно робити, якщо коефіцієнт завантаження виділяється більш ніж допустимі відхилення?
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА
Тема: Побудова графіку узгодження.
Мета роботи(дидактична (навчальна), виховна): Закріпити та систематизувати навички з побудови графіку узгодження.
Розвиток пізнавальної активності, самостійності, відповідальності.
Обладнання, прилади та матеріали:
1. Персональний комп’ютер
Контрольні питання або завдання (тестові) для попереднього контролю готовності студентів до проведення лабораторної роботи:
1. Яка формула для розрахунку коефіцієнта завантаження потоку?
2.Допустимі відхилення коефіцієнта завантаження потоку?
3.Що показує графік узгодження?
Вміння та навички(що повинні сформуватись у студентів підчас лабораторної роботи): Формування практичних вмінь та навичок по побудові графіку узгодження.
Методичні вказівки до організації лабораторної роботи:
Завантаженість операцій потоку визначають за допомогою графіка синхронності операцій (графіка узгодження). Він дає наочне уявлення про завантаження операцій проектованого потоку .
За даними графіка аналізують завантаженість початкових операцій секцій потоку , всієї секції і вплив цієї завантаженості на харчування потоку . У ході аналізу відзначають операції, що мають значне відхилення від такту потоку , намічають заходи, що забезпечують ритм роботи на цих операціях і стабільний заробіток робітників на недовантажених операціях.
Графік будують у прямокутних осях координат.
По осі ординат відкладають в масштабі витрату часу ( в межах умов погодження ) на виконання організаційних операцій потоку . Для кратних операцій приймають середнє час, що припадає на одного виконавця. По осі абсцис проставляють номери організаційних операцій з урахуванням кількості робітників на них , вказуючи спеціальність.
Порядок побудови графіка зводиться до наступного: на осі ординат намічають точку , відповідну такту. Від цієї точки вгору і вниз відкладають в довільному масштабі значення ( у секундах) допустимих відхилень від такту за умовою узгодження. Через отримані точки проводять горизонталі і позначають їх відповідно - ) -10 % і -10 %. Між означеними точками по осі ординат для полегшення побудови графіка можна відзначити проміжні точки значень часу.
По осі абсцис відкладають рівні відрізки довжиною 5-10 мм , кількість яких відповідає кількості робітників у потоці, проставляючи номер операції і спеціальність . Якщо потік складається з груп і секцій , то на графіку вони можуть бути розділені , інтервалами. З точок на осі абсцис , що характеризують операцію, проводять ординати до перетину з горизонтальними прямими, відповідними часу виконання кожної операції. Кожна точка перетину цих прямих показує координати операції. Точки перетину з'єднують послідовно прямими для наочності графіка, хоча між ними і немає функціональної залежності. Синхронний графік показує нерівномірну завантаженість за часом окремих груп обробки і операцій при перевантаженості секції в цілому.
Завдання до лабораторної роботи:
1. Побудувати графік узгодження для проектуємого потоку.
Контрольні питання:
1. Що характеризує графік узгодження ?
2. Що вказує ось ординат на графіку?
3. Які дані відкладають по ось абсцис?
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА
Тема: Побудова монтажного графіку
Мета роботи(дидактична (навчальна), виховна): Закріплення та систематизування знань з побудови монтажного графіку.
Розвиток пізнавальної активності , самостійності, технологічного мислення.
Обладнання, прилади та матеріали:
1. Персональний комп’ютер
Контрольні питання або завдання (тестові) для попереднього контролю готовності студентів до проведення лабораторної роботи:
1. Методи проведення аналізу схеми потоку?
2. Мета виконання аналізу технологічної схеми потоку?
3.Що показує монтажний графік?
Вміння та навички(що повинні сформуватись у студентів підчас лабораторної роботи): Формування вмінь та навичок по аналізу комплектування за допомогою графічного методу.
Методичні вказівки до організації лабораторної роботи:
Монтажний графік (МГ) наочно виявляє структуру потоку , послідовність руху деталей в потоці і дає можливість встановити порядок адресації напівфабрикатів по групах і укладання деталей в осередок конвеєра, а також призвести розміщення робочих місць на плані цеху.
З лівого боку графіка поміщають перелік деталей виробу і проставляють порядкові номери деталей, що позначають рух деталей в процесі обробки. У переліку деталей вказують номер групи (для групових потоків) або порядок укладання деталей в клітинку (коробку) конвеєра. Деталі , оброблювані в останню чергу , укладають в осередки першими.
Операції потоку на монтажному графіку умовно зображують квадратами або трикутниками , в яких вказують номер операції і спеціальність .
Умовні позначення всіх операцій з обробки , наприклад пілочки , незалежно від того, обробляються чи на цих операціях інші деталі, вказують на графіку навпроти відповідного найменування деталі в одному ряду внизу графіка. Вище цього ряду пишуть найменування деталей, оброблюваних на операціях з поличкою. Потім пишуть найменування інших деталей і навпаки них вказують відповідно умовні позначення операцій з обробки цих деталей.
Кількість квадратів, прийнятих для позначення операцій на графіку, має строго відповідати фактичній кількості робітників у потоці. Кратність операцій в потоці зображують кількістю суміжних квадратів, об'єднаних одним номером операції (операція 14). У кругових потоках кратні операції для зручності адресування доцільно нумерувати різними порядковими номерами.
Напрямок переміщення деталей від операції до операції позначають суцільними лініями (поворотне переміщення - штриховими) зі стрілками на кінцях і вказують порядковий номер деталі до тих пір , поки цю деталь не з'єднують з іншого деталлю .
На монтажному графіку можна виділити групи обробки деталей. У першій групі обробляють пілочки з кишенями і рукава , в другій групі - комір , в третій - манжети.
Завдання до лабораторної роботи:
1. Виконати аналіз схеми графічним методом – побудова монтажного графіка.
Контрольні питання:
1. Що характеризує монтажний графік?
2. Яким чином визначають організаційні операції на графіку?
3. Що вказують стрілки на монтажному графіку?
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА
Тема: Складання технологічної схеми (ТС) потоку.
Мета роботи(дидактична (навчальна), виховна): Вивчення методики складання технологічної схеми потоку.
Виховання професійних рис, почуття відповідальності, самостійності.
Обладнання, прилади та матеріали:
1. Персональний комп’ютер
Контрольні питання для попереднього контролю готовності студентів до проведення лабораторної роботи:
1. Що таке умови узгодження?
2. Що таке технологічна схема потоку? ЇЇ призначення.
3. Зміст технологічної схеми потоку.
Вміння та навички(що повинні сформуватись у студентів підчас лабораторної роботи): Формування вмінь та навичок по складанню технологічної схеми потоку.
Методичні вказівки до організації лабораторної роботи:
Технологічна схема є основним документом на виробництві.
Номер організаційної операції проставляється послідовно в зростаючому порядку; номер неподільної операції відповідає номеру операції у технологічній послідовності виконання вироби ; зміст організаційної операції складається з опису неподільних операцій , що увійшли в дану організаційну операцію.
Спеціальність визначається видом роботи, що виконується по кожній неподільної операції , і має своє умовне позначення (див. п. 3.7) .
Розряд роботи встановлюється за тарифно- кваліфікаційного довідника і відповідає розряду робіт у технологічній послідовності обробки по неподільним операціям.
Норма часу на виконання операцій складається з суми часу на виконання технологічно - неподільних операцій .
Норма виробітку за зміну встановлюється по кожній моделі діленням тривалості робочої зміни на час, що витрачається на виконання організаційної операції .
Розцінка по організаційній операції визначається множенням секундної тарифної ставки на норму часу на виконання операції . Якщо в організаційну операцію входять неподільні операції різних розрядів , розцінку слід розраховувати по кожній неподільної операції з точністю до тисячних часток . Розцінка з організаційних операціями в цьому випадку визначається сумарно .
Розрахункова кількість робітників розраховується за кожної організаційної операції шляхом ділення часу виконання організаційної операції на такт потоку з точністю до сотих часток .
Фактична кількість робочих встановлюється за розрахунковим кількості робітників з застосуванням - правила округлення для кожної організаційної операції .
Обладнання, інструмент та пристосування – у відповідності з технологічною послідовністю по неподільних операціях. Клас і тип обладнання, форма, країна – виробник.
Кожна організаційна операція підкреслюється, пишеться «разом», і заповнюються графи: 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10.
Графи: 2, 3, 4, 5, 6, 10 заповнюються по кожної технологічній операції.
Таблиця 1 - Технологічна схема одномодельного потоку
Найменування виробу____________________________
Трудомісткість виготовлення виробу_______________
Такт потоку_______________________
Потужність потоку_________________
Кількість робочих у потоці___________________
| № орга- нізаційної опе- рації | Стадія, вузол, номер та зміст техно- логічної операції | Вид роботи | Розряд робо- ти | Норма часу, с | Розцінка за одині-цю, коп.. | Норма виробітку за зміну, од. | Кількість робітників | Обладнання, пристосування | |
| розрахункове | фак.тична | ||||||||
| 1. | 2. | 3. | 4. | 5. | 6. | 7. | 8. | 9. | 10. |
Завдання до лабораторної роботи:
1. Скласти технологічну схему одномодельного потоку з послідовним запуском
Контрольні питання:
1. Яким чином встановлюють норму часу організаційної операції?
2. Яким чином розраховують розцінку організаційної операції?
3. Яким чином визначають норму виробітку за зміну для кожної організаційної операції?
4. Як встановлюють розрахункову та фактичну кількість робітників?
5. Яким чином встановлюють розцінку на виготовлення виробу?
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА
Тема: Складання зведеної таблиці чисельності основних робітників.
Мета роботи(дидактична (навчальна), виховна): Систематизувати знання по складанню зведеної таблиці чисельності робітників.
Розвиток пізнавальної активності, акуратності, уваги під час виконання розрахунків.
Обладнання, прилади та матеріали:
1. Персональний комп’ютер
Контрольні питання або завдання (тестові) для попереднього контролю готовності студентів до проведення лабораторної роботи:
1. Призначення технологічної схеми потоку.
2. Яка основна мета складання зведеної таблиці чисельності робітників?
3. Яки параметри розраховують при складанні зведеної таблиці чисельності робітників?
Вміння та навички(що повинні сформуватись у студентів підчас лабораторної роботи): Формування вмінь по розрахунку зведеної чисельності основних робітників.
Методичні вказівки до організації лабораторної роботи:
На підставі підсумкових даних часу допоміжних таблиць заповнюється зведена таблиця чисельності робітників потоку (таблиця 1).
Витрати часу за видами робіт відповідно до розрядів береться з технологічної схеми потоку.
Склавши витрати часу по горизонталі, одержуємо загальні витрати часу (гр. 7) по кожному розряду. Сума витрат часу по вертикалі дає загальну витрату часу по кожній спеціальності.
Кількість робітників по кожному розряду (гр.8) визначається відношенням загальних витрат часу по кожному розряду до такту потоку.
Сума одноіменних тарифних розрядів визначається множенням кількості робітників кожного розряду на розряд (по горизонталі). (гр.10)
Тарифний коефіцієнт встановлюється відповідно до кожного розряду (гр.11).
Сума тарифних коефіцієнтів для одноіменних розрядів визначається множенням тарифного коефіцієнта на кількість робітників даного розряду (по горизонталі). (гр.12)
Сума тарифних коефіцієнтів визначається підсумком сум одно іменних тарифних коефіцієнтів.
Таблиця 1 - Зведена таблиця чисельності робітників
| Тарифний розряд | Витрати часу за видами робіт, с | Загальні витрати часу за розрядами | Кількість робочих, чол. | Питома ва-га ро-біт за розря-дом, % | Сума тарифних розрядів | Тарифний коефіцієнт | Сума тарифних коефіцієнтів | ||||
| М | С | Р | Пр | П | |||||||
| Разом за видами робіт | Т | N | år | åQ |
Завдання до лабораторної роботи:
1. Розрахувати загальну витрату часу за розрядами та видами робіт. Данні занести у таблицю.
2. Розрахувати кількість робітників по кожному розряду. Данні занести у таблицю.
3. Розрахувати питому вагу робіт за розрядами. Данні занести у таблицю.
4. Розрахувати суму тарифних розрядів для одноіменних тарифних розрядів та загальну суму. Данні занести у таблицю.
5. Розрахувати суму тарифних коефіцієнтів за однойменними розрядами та загальну суму. Данні занести у таблицю.
Контрольні питання:
1. Яким чином розраховують витрату часу за видами робіт та тарифними коефіцієнтами?
2. Як відбувається розрахунок кількості робітників за розрядами?
3. Як визначається сума тарифних розрядів?
4. Як визначається сума тарифних коефіцієнтів?
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА
Тема: Складання зведеної таблиці обладнання та робочих місць
Мета роботи(дидактична (навчальна), виховна): Придбання навичок по складанню зведеної чисельності обладнання та робочих місць.
Виховання прагнення отримувати нові знання, акуратності, уваги.
Обладнання, прилади та матеріали:
1. Персональний комп’ютер
Контрольні питання для попереднього контролю готовності студентів до проведення лабораторної роботи:
1. Яке основне призначення технологічної схеми потоку?
2. Яке призначення зведеної таблиці чисельності робітників?
3. Які дані необхідні для складання зведеної таблиці обладнання та робочих місць?
Вміння та навички(що повинні сформуватись у студентів підчас лабораторної роботи):Формування вмінь та навичок по складанню зведеної таблиці обладнання та робочих місць для проектує мого потоку.
Методичні вказівки до організації лабораторної роботи:
| Виконується у вигляді таблиці після складання технологічної схеми потоку Кількість обладнання основного і від 10 до 15% резервного; розміри і кількість робочих місць. Таблиця 1 - Зведена таблиця обладнання та робочих місць потоку | ||||||
| Тип, клас обладнання | Кількість обладнання | Робочі місця | ||||
| Основ не | Резерв не | Всього | Найменуван ня | Габарити, мм | Кіль кість | |
| 8332 Текстима «Германія» | машинне | 1200*650 | ||||
| 302-ПО Промшвей | - | Машине (спец.машина) | 1200*600 | |||
| ST/B 200 Silter | прасувальне | 1400*800 | ||||
| Cтіл для ручних робіт | 1400*600 | |||||
| Разом |
Завдання до лабораторної роботи:
1. Розрахувати кількість основного та резервного обладнання (універсальні машини, машини спеціального призначення та напівавтоматичної дії, обладнання для ВТО). Дані занести у таблицю.
2. Розрахувати кількість робочих місць по кожному виду робіт та визначити габарити робочого місця. Дані занести у таблицю.
Контрольні питання:
1. Яким чином визначається кількість основного обладнання у потоці?
2. Як визначити кількість резервного обладнання у потоці?
3. Яке призначення резервного обладнання?
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА
Тема: Розрахунок ТЕП потоку.
Мета роботи(дидактична (навчальна), виховна): Засвоїти методику розрахунків ТЕП потоку.
Розвиток пізнавальної активності, технологічного мислення під час розрахунків ТЕП потоку.
Обладнання, прилади та матеріали:
1. Персональний комп’ютер
Контрольні питання або завдання (тестові) для попереднього контролю готовності студентів до проведення лабораторної роботи:
1. Яке основне призначення технологічної схеми потоку?
2. Які параметри визначають при складанні технологічної схеми потоку?
3. Яке основне призначення зведеної таблиці чисельності робочих?
4. Яке призначення зведеної таблиці обладнання та робочих місць?
5. Які показники відносять до техніко економічних показників технологічного потоку7
Вміння та навички(що повинні сформуватись у студентів підчас лабораторної роботи): Формування вмінь та навичок по розрахунку техніко – економічних показників потоку.
Методичні вказівки до організації лабораторної роботи:
Чисельне значення кількісних показників, потужність за зміну, трудомісткість виготовлення виробу, чисельність робітників (розрахункова та фактична) беруться з технологічного завдання, технологічної схеми потоку, зведеної таблиці чисельності. Інше показники розраховуються за формулами:
Продуктивність праці (виробіток на одного робітника за зміну)
ПП=М/Np од/чол. (1)
де: М – потужність потоку, од;
Np – розрахункова кількість робочих, чол.
Середній тарифний розряд
rср.= år/ Np(2)
де: år – сума тарифних розрядів(береться із зведеної таблиці чисельності).
Середній тарифний коефіцієнт
Qср=åQ/ Np(2.18.)
де: åQ – сума тарифних коефіцієнтів (береться із зведеної таблиці чисельності).
Середній тарифний коефіцієнт та середній тарифний розряд характеризують кваліфікаційну складову технології і повинні відповідати одне одному. Середній тарифний коефіцієнт використовується для перевірки вартості обробки виробу.
Вартість обробки виробу визначається двома способами із технологічної схеми потоку, як підсумкове значення відрядних розцінок по всіх організаційних операціях та розрахунковим методом за формулами:
(4)
Або 
(5)
де: ДТС1 – денна тарифна ставка 1-го розряду;
åQ – сума тарифних коефіцієнтів;
Qср – середній тарифний коефіцієнт;
ПП – продуктивність праці.
Вартість обробки виробу, визначена за формулою, повинна відповідати вартості за схемою потоку.
Коефіцієнт механізації потоку
(6)
де: Тм, Тс, Тп – витрати часу по видам робіт (береться із зведеної таблиці чисельності);
Т – трудомісткість виготовлення виробу, с.
Коефіцієнт використання обладнання
(7)
де: п – кількість встановленого обладнання в потоці разом з резервним;
t - такт потоку, с.
Таблиця. - Техніко-економічні показники потоку.
Назва виробу: Куртка жіноча
| Найменування показника | Методика розрахунку | Розрахунок | Значення показника |
| Потужність потоку, од. | з техн. завдання | ||
| Чисельність робітників -розрахункова | з табл.чисельності | 45,3 | 45,3 |
| фактична | з табл.чисельності | ||
| Трудомісткість виготовлення виробу | з Т.П. | ||
| Продуктивність праці | Пп=М/Np | 360/45,3 | 7,94 |
| Середній тарифний розряд | rcp=∑r/Np | 135,71/45,3 | 3,00 |
| Середній тарифний коефіцієнт | Qcp=∑Q/Np | 54,41/45,3 | 1,20 |
| Вартість обробки виробу | Воб.=ДТС1*∑Q/M | 56,32*54,41/360 | 8,512 |
| Коефіцієнт механізації потоку | Кмех=Тм+Тс+Тп/Т | 2103+92+1016/3609 | 0,89 |
| Коефіцієнт використання обладнання | Кв.о.=Тм+Тс+Тп/n*τ | 2103+92+1016/52*80 | 0,77 |
Завдання до лабораторної роботи:
1. Розрахувати продуктивність праці. Дані занести у таблицю.
2. Розрахувати середній тарифний коефіцієнт. Дані занести у таблицю.
3. Розрахувати середній тарфіний розряд. Дані занести у таблицю.
4. Визначити вартість обробки виробу. Дані занести у таблицю.
5. Визначити коефіцієнт механізації потоку. Дані занести у таблицю.
6. Визначити коефіцієнт використання обладнання. Дані занести у таблицю.
Контрольні питання:
1. Яким чином визначають виробіток на одного робітника за зміну?
2. Що собою характеризують середній тарифний розряд та середній тарифний коефіцієнт?
3. Яким чином визначають вартість обробки виробу?
4. Що собою характеризує коефіцієнт механізації потоку?
5. Що собою характеризує коефіцієнт використання обладнання?
ПРАКТИЧНА РОБОТА
Тема: Розрахунок параметрів потоку
Мета роботи(дидактична (навчальна), виховна): Одержати практичні навички по розрахунку основних параметрів потоку.
Розвиток самостійності, акуратності, професійних якостей.
Контрольні питання або завдання (тестові) для попереднього контролю готовності студентів до проведення практичної роботи:
1. Форми організації виробництва.
2. основні параметри потоку.
3. Що таке такт потоку? Що він характеризує?
Практичні вміння та навички( що повинні сформуватись у студентів під час практичної роботи):Формування вмінь та навичок по розрахунку основних параметрів потоку.
Методичні вказівки до виконання практичної роботи:
Попередній розрахунок потоків виконують як при проектуванні нових, так і при реорганізації діючих потоків . Мета попереднього розрахунку полягає в тому , щоб на початковій стадії проектування на основі аналізу вихідних даних і показників роботи потоків призвести розміщення їх у цеху , визначити найбільш доцільні та ефективні форми організації потоків .
Спочатку розраховують показники роботи основного потоку , а потім решти потоків ( за укрупненими показниками ).
Попередній розрахунок виконують за даними технічного завдання на проектування , в якому зазначені площа цеху ( при реконструкції ) , асортимент виробів і потужність потоку . Для розрахунку потоку необхідна витрата часу на виготовлення виробів, яка береться з технологічної послідовності (ТП ) обробки. При попередньому розрахунку потоку визначають його основні параметри: такт потоку, випуск виробів за зміну і кількість робочих. Ці параметри розраховують за формулами. У потоці великої і середньої потужності розрахунки ведуть за секціями ; розбивку потоку на секції і групи виконують відповідно з трудомісткістю вироби , підтверджуючи розрахунками доцільність виділення груп робітників по вузлах обробки .
Таблиця 1 - Параметри основного потоку