Поняття, об'єкти, предмети митної експертизи.
Митна експертиза — це спеціальне науково-практичне дослідження, що проводиться експертами з метою рішення завдань митної справи для з'ясування питань, що виникають у справі про порушення вимог митного законодавства, в окремих галузях науки, техніки, мистецтва, релігії і т.п.
При здійсненні митної справи зважується цілий комплекс загальних завдань фіскального, контрольного, економічного, правоохоронного, статистичного і захисного характеру, що вимагають спеціальних знань і виконання всіляких експертиз. У разі потреби для участі у здійсненні митного контролю можуть залучатися спеціалісти та експерти. Для обгрунтованого призначення експертизи необхідно, щоб співробітник митного органа — ініціатор її проведення обов'язково знав основи теорії і практики проведення відповідної експертизи (її предмети, об'єкти, методи дослідження, можливості та ін.). Залучення спеціалістів та експертів здійснюється керівником митного органу або його заступником за погодженням з керівником підприємства, установи, організації, де працює спеціаліст чи експерт.
Визнавши необхідність проведення експертизи, посадова особа митного органа, у провадженні якого знаходиться справа про порушення вимог МК України, виносить постанову, у якій визначаються підстави для призначення експертизи, прізвище експерта, найменування митної лабораторії (іншої відповідної установи), у якій може проводитися експертиза. У цій самій постанові ставляться конкретні питання, що мають бути вирішені під час проведення експертизи, а також визначаються матеріали, що передаються в розпорядження експерта.
Посадова особа митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення вимог МК України, уповноважена відбирати в осіб, що притягаються до відповідальності за порушення вимог митного законодавства України, зразки підпису, почерку, а також брати проби і зразки товарів, які необхідні для проведення експертизи. У разі потреби узяття проб і зразків може проводитися також в інших осіб, свідчення і участь яких у вивченні й оцінці обставин порушення вимог МК України можуть мати важливе значення для проведення і розгляду справи.
Посадова особа митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення вимог МК України, виносить постанову про взяття проб і зразків. До узяття проб і зразків у разі потреби може залучатися експерт.
Проби та зразки беруться у мінімальній кількості, що забезпечує можливість проведення їх дослідження (аналізу, експертизи) за нормативами, затвердженими спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Про взяття проб та зразків товарів, що перебувають під митним контролем, складається акт за формою, встановленою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи, а також складається протокол.
Рішення про призначення експертизи є обов'язковим для експерта, а також для посадових осіб підприємства, де працює експерт. Митну експертизу можна віднести до особливого класу експертиз, оскільки вона має властиві тільки їй характерні ознаки: предмет, завдання, об'єкти і методи дослідження.
Об'єктами митної експертизи є: матеріалізовані джерела інформації: товари і предмети, переміщувані через митний кордон, а також їх проби, що відібрані для дослідження у встановленому порядку; об'єкти контрабанди й особливого роду документи, що супроводжують товар.
До предмета митної експертизи можна віднести як загальні проблеми митної справи, так і конкретні факти й обставини процедури митного контролю. Найбільш важливими серед них є:
— класифікація товару згідно з МН ЗЕД;
— визначення митної вартості товарів;
— оцінка ринкової вартості товарів, виходячи з їх якісних показників (марки, сорту, виду, натуральності матеріалів і т.д.);
— ідентифікація справжності митних печаток, штампів та інших знаків митного забезпечення товарів і документів;
— встановлення екологічної й експлуатаційної безпеки товарів;
— визначення хімічного складу і фізичної структури товарів (речовин);
— визначення характеру товару (ліцензійний, підакцизний, подвійного призначення);
— установлення можливості реалізації товарів, звернених у державну власність, і визначення їхньої споживчої вартості;
— ідентифікація наркотичних і психотропних речовин;
— визначення країни походження товару;
— діагностика коштовностей, антикваріату, музейних цінностей та ін.
Крім того, предметом митної експертизи можуть стати окремі питання, висунуті оперативними працівниками в процесі боротьби з контрабандою та іншими порушеннями митних правил і є основними предметами інших класів експертиз: криміналістичної, економічної, товарознавчої тощо.
Методи і технічні кошти при проведенні митної експертизи. При проведенні митних експертиз експертами й експертними установами використовуються різні технічні кошти і методи дослідження, деякі були спеціально розроблені для митних цілей.
У митній експертизі застосовуються такі методи: органолептичний; розрахунковий; інструментальний; експертний спосіб. Органолептичний метод заснований на аналізі відчуттів чуттєвого сприйняття людини характерних рис речовини, продукції (співвідношення маси і об'єму), що належать до ЇЇ якісних і діагностичних ознак і показників. Цей метод з успіхом застосовують в оцінці харчових продуктів, ароматичних речовин, деяких споживчих товарів, а також дорогоцінних каменів.
При здійсненні угод на покупку дорогоцінних матеріалів ювеліри здавна застосовували візуальні методи оцінки і діагностики. Тому методи органолептичного аналізу можна вважати традиційно класичними. Слід зазначити, що точність і надійність цих методів обмежена й істотно залежить від знань, досвіду і фізіологічних можливостей експерта, проте з їх допомогою можна діагностувати й оцінювати не тільки власне дорогоцінні камені, але і близько 50% комерційних каменів.
Для поліпшення почуттєвих сприйнять експерти користуються спеціальними технічними засобами. Так, для збільшення здатності ока, що дозволяється при візуальній діагностиці, вони застосовують окуляри, лупи, чи мікроскопи, інші оптичні прилади. Тому метод називається візуально-оптичним. Це найпростіший і економічний органолептичний метод, і головна його перевага полягає в тому, що він дозволяє швидко і без руйнування проводити діагностику й оцінку різних матеріалів, виробничих і споживчих товарів та харчових продуктів, що є важливим моментом у митній практиці.
Розрахунковий метод ґрунтується на встановленні теоретичної чи емпіричної залежності між діагностичними чи якісними ознаками і деякими іншими параметрами товару (матеріалу).
Інструментальний метод заснований на показаннях технічних засобів, приладів, за допомогою яких визначаються фізико-хімічні властивості й ознаки (діагностичні, ідентифікаційні й ін.) матеріалів. Залежно від встановлюваної ознаки застосовується відповідна методика й апаратура. Надійність інструментальних методів у багато разів перевищує органолептичні і розрахункові методи. У митній практиці найбільшого застосування дістали такі методи:
— поляризаційно-оптичні;
— хімічні;
— спектральні (ультрафіолетові — УФ, інфрачервоні — 14, видима область — У — спектроскопія);
— методи використання індукованого випромінювання (люмінесценція, флюоресценція та ін.);
— методи характеристичного вивчення (рентгеноспектральний флюоресцентний аналіз — РСФА, рентгеноспектральний енергодисперсійний аналіз — РСЕА, рентгеноспектральний аналіз — РСА).
— атомно-абсорбційний і ін.
Експертний спосіб полягає в тому, що експерти при аналізі товарів самі встановлюють номенклатуру якісних ознак. Але цей спосіб використовується вкрай рідко, і тільки за відсутності нормативної документації.
Правовий стан експерта.
Експертиза проводиться експертами митних лабораторій та інших установ, окремими фахівцями, що призначаються посадовою особою митного органу, у проведенні якої знаходиться справа про порушення вимог митного законодавства. Експертом може бути особа, що має необхідні знання для надання відповідного висновку. Експертами (лат. expertus — знаючий, досвідчений) прийнято називати універсально освічених людей, що володіють як енциклопедичними пізнаннями, так і спеціальними знаннями, професійними навичками і досвідом.
Право проведення експертизи мають експерти, що працюють в експертних установах і мають спеціальні дозволи (ліцензію) на експертну діяльність. Необхідною умовою для одержання права здійснювати експертизу є: фахова освіта (юридична, матеріалознавча, товарознавча, мистецтвознавча й ін.), знання основ митної справи й експертизи, знання ринкової кон'юнктури щодо досліджуваних матеріалів і виробів, а також висока кваліфікація експерта, що залежить від його інформаційної активності і поінформованості — професійної, кваліметричної і культурної.
Інформаційна активність виражається у прагненні працівника опанувати основи сучасної інформатизації, яка залежить у першу чергу від бажання, розумових здібностей і можливостей кандидата в експерти.
Професійна інформованість полягає в тому, що експерт чи кандидат в експерти повинен мати обсяг знань з історії розвитку і сучасного стану митної справи, а також мати глибокі пізнання в тій галузі, що відповідає визначеному класу експертизи, по об'єктах і предметах конкретних видів експертизи.
Митний експерт мусить бути професійно інформованим:
— про нормативні вимоги національних стандартів і регламентів, на відповідність яким проводиться експертиза;
— про порядок (методичний, організаційний, економічний і правовий) проведення митної експертної діяльності за рубежем.
Кваліметрична інформованість насамперед виражається у знанні експертом основ кваліметрії — науки, що займається кількісними методами оцінки якості продукції. Кваліметрія використовує основні методи кількісної оцінки і сучасну аналітичну апаратуру, а також прагнення експерта знайти і застосувати найбільш об'єктивну експертну оцінку якості досліджуваних матеріалів і виробів, у тому числі здійснювати правильний вибір номенклатури показників якості і грамотно будувати їх оцінні шкали.
Культурна інформованість ґрунтується на широкій ерудиції й енциклопедичних пізнаннях експерта. Він повинен володіти знаннями в галузі природних, технічних і гуманітарних наук. Для успішного освоєння міжнародної інформації про досліджувані матеріали необхідне знання іноземної мови.
При проведенні митної експертизи експерт має право:
— знайомитися з матеріалами справи, що належить до предмета експертизи, і заявляти клопотання про надання додаткових матеріалів, необхідних для надання висновків;
— радитися з іншими членами експертної комісії, що беруть участь у проведенні комісійної експертизи, і звертатися до голови чи до керівника комісії по консультацію; вимагати від адміністрації лабораторії забезпечення необхідних умов для роботи, оскільки специфіка експертної діяльності ставить певні вимоги до робочого приміщення, виробничого устаткування, режиму роботи і відпочинку, відзначати у висновку свою особливу думку, якщо вона не збігається з думкою інших експертів, що беруть участь у проведенні комісійної експертизи;
— оскаржити у встановленому законодавством порядку дії чи рішення осіб, у виробництві чи на розгляді яких знаходиться справа, якщо вони порушують права чи законні інтереси експерта;
— відмовитися від участі в експертизі, якщо поставлені перед ним питання виходять за межі спеціальних пізнань експерта;
— протистояти зовнішньому впливу (від кого б він ні виходив) чи тиску думки більшості, тобто мати нонконформізм;
— бути максимально самостійним.
Визнавши необхідність проведення експертизи, посадова особа митного органу, у веденні якого знаходиться справа про порушення вимог митного законодавства, виносить постанову, у якій визначаються підстави для призначення експертизи, прізвище експерта чи найменування митної лабораторії або іншої відповідної установи, у якій може проводитися експертиза. У цій самій постанові ставляться конкретні питання, що мають бути вирішені під час проведення експертизи, а також визначаються матеріали, що передаються в розпорядження експерта.
При цьому експерт не має права:
— приймати об'єкти до проведення експертизи без письмової вказівки керівництва митної лабораторії (структурного підрозділу), посадової особи митного органу, у провадженні якого знаходиться справа;
— досліджувати зразки і матеріали справи, не зазначені в дорученні (постанові, ухвалі) про призначення експертизи і не є об'єктом дослідження;
— самостійно збирати і досліджувати дані, не подані йому у встановленому законом порядку;
— вирішувати питання, що належать до правової оцінки дій осіб, а також інші питання, що виходять за межі його компетенції;
— брати участь у справі (карній, про НТП) як фахівець, проводити ревізію, брати участь у доборі проб і зразків чи товарів в інвентаризації, проводити експертизу, зв'язану з дослідженням документів установ, підприємств, організацій, у яких він перебував (перебуває) на службі;
— залучати до участі у виробництві дорученої йому експертизи інших осіб, що не мають безпосереднього відношення до експертизи;
— зберігати зразки проб-та інші матеріали, по яких проводиться експертиза, поза службовим приміщенням.
Експерт зобов'язаний:
— керуватися у своїй роботі Положенням про проведення експертизи і відповідними НТД при роботі з досліджуваними матеріалами й об'єктами;
— давати об'єктивний і достовірний висновок на підставі повної, всебічної й об'єктивної оцінки.
Якщо експерт під час проведення експертизи визначить обставини, що мають значення для справи, із приводу яких йому не було поставлено питань, він зобов'язаний викласти ці обставини у своєму висновку:
— забезпечувати конфіденційність здобутої інформації при здійсненні експертизи;
— забезпечувати схоронність отриманих для дослідження матеріалів зразків, проб;
— заявляти самовідвід за наявності підстав, зазначених у чинному законодавстві України.
Кожен експерт несе особисту відповідальність за проведене ним дослідження та зроблений висновок.
Слід зазначити, що висновок експерта не є обов'язковим для посадової особи митного органу, у веденні якого знаходиться справа про порушення митного законодавства. У разі незгоди цієї особи з висновком експерта в постанові, що виноситься у справі, має бути обґрунтування незгоди.