Приклад розробки методики господарського контролю

Вступ

Вступ розкриває сутність і стан наукової проблеми та її значущість, обґрунтування необхідності проведення дослідження. Далі подають загальну характеристику курсової роботи в рекомендованій нижче послідовності:

- актуальність;

- об’єкт дослідження;

- предмет дослідження;

- мета;

- завдання;

- методи дослідження;

- аналіз використаних джерел;

- структура та обсяг курсової роботи.

Актуальність теми (обґрунтування доцільності роботи).Студент повинен впевнено довести, що його звернення до обраної теми не випадкове, а викликане об’єктивними причинами (підвищена зацікавленість в суспільстві чи науці, злободенність, недостатнє дослідження та ін.). На основі цього виокремлюється проблема, на вирішення якої і будуть спрямовані дослідження.

Формулювання студентом актуальності свідчить, наскільки правильно він оцінює цю тему з точки зору своєчасності та соціальної значущості, характеризує його наукову зрілість та професійну підготовку.

Об’єкт дослідження– це частина реальної дійсності, яка підлягає дослідженню, тобто процес або явище, що породжує проблемну ситуацію, і обране для вивчення.

Предмет дослідженняміститься в межах об’єкта і конкретизує, що саме в об’єкті буде вивчатися.

Об’єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об’єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження. Саме на нього спрямована основна увага автора курсової роботи, оскільки предмет дослідження визначає тему роботи, що зазначається на титульному аркуші як її назва.

Метою курсової роботиє дослідження проблем, визначених обраною темою, а також напрямів і методів їх вирішення. Мету роботи слід формулювати стисло та конкретно. Вона повинна витікати з обґрунтування актуальності теми. Таким чином, мета курсової роботи полягає у встановленні, виявленні наукових фактів, формулюванні закономірностей, обґрунтуванні найбільш ефективних шляхів дослідження теми.

Завдання курсової роботи– це послідовні етапи дослідницької роботи, спрямовані на досягнення поставленої мети. Завдання повинні розкривати, конкретизувати мету дослідження і в цілому бути адекватні цій меті. Для формулювання завдань використовують такі терміни: «проаналізувати», «розкрити», «виявити», «дослідити», «встановити», «з’ясувати», «визначити», «обґрунтувати», «окреслити» тощо.

Методи дослідження.У курсовій роботі подають перелік використаних методів дослідження для досягнення в роботі мети. Перерахувати їх треба не окремо від змісту роботи, а стисло та змістовно визначаючи, що саме досліджувалося тим чи іншим методом. Це дасть змогу пересвідчитися в логічності та прийнятності вибору саме цих методів. Щоб отримати достовірні результати, слід використовувати різні методи.

Класифікація методів наукового пізнання

Методи наукового пізнання:

1.1. Методи емпіричного дослідження.

1.2. Методи як емпіричного, так і теоретичного дослідження.

1.3. Методи теоретичного дослідження.

2.1. Загальні методи.

2.2. Загальнонаукові методи.

2.3. Конкретно-наукові методи.

Загальнонаукові методи пізнання:

1. Аналіз.

2. Синтез.

3. Абстрагування.

4. Узагальнення.

5. Дедукція.

6. Індукція.

7. Моделювання.

8. Аналогія.

9. Логічний метод.

10. Історичний метод.

11. Класифікація.

Наукові методи теоретичного дослідження:

1. Емпіричні:

- Спостереження.

- Опис.

- Вимірювання.

- Експеримент.

- Порівняння.

2. Теоретичні:

- Формалізація.

- Аксіоматизація.

- Гіпотетико-дедуктивний.

Аналіз використаних джерелсвідчить про ґрунтовне ознайомлення дослідника зі спеціальною літературою, його вміння систематизувати та аналізувати джерела, виокремлювати істотне, оцінювати раніше зроблене іншими дослідниками, визначати головне. Матеріали такого огляду слід систематизувати в певному логічному зв’язку та послідовності. Будь-які цінні публікації, які прямо або безпосередньо стосуються теми курсової роботи, повинні бути названі та критично оцінені.

Структура та обсяг курсової роботивизначаються специфікою предмета дослідження, логікою розкриття проблеми,а також метою і завданнями дослідження. Перераховуються усі складові курсової роботи, а щодо списку літератури, зазначають кількість використаних джерел.

Теоретична частина

У цьому розділі роботи викладаються основні теоретичні положення теми, що досліджується, дається її загальна економічна характеристика, визначаються роль і місце в галузях економіки, в діяльності підприємства. Розділ має носити проблемний характер. Автору слід продемонструвати глибокі знання сучасного етапу розвитку економічної думки, виявити дискусійні та невирішені аспекти теми, сформулювати своє ставлення до них, показати шляхи їх вирішення.

Висвітлюється суть, організація, види й значення внутрішньогосподарського контролю в умовах ринкової економіки; методика планування та механізм проведення контрольно-ревізійної перевірки, суть висновків контролера та порядок їх складання.

Свої теоретичні дослідження доцільно обґрунтовувати шляхом порівняння етапів розвитку об’єкта дослідження та узагальнення світового і вітчизняного досвіду, залучаючи наукові досягнення тощо.

Результатом теоретичної частини повинна бути певна теоретична модель пошуку механізмів розв’язання проблем, сформульованих у курсовій роботі. Алгоритм цієї моделі необхідно використати для аналізу відповідної інформації в аналітичній частині та обґрунтуванні рекомендацій і висновків.

 

3.6. Вимоги до аналітично-дослідницької частини

В основній частині курсової роботи викладають результати дослідження контрольно-ревізійної роботи з вибраної проблеми на прикладі базового підприємства, оцінюють роботу ревізованого об’єкта за звітний період, наводять необхідні контрольні розрахунки причин виявлених недоліків і реальні можливості реалізації позитивного досвіду. Виклад питань, пов’язаних з контролем, необхідно застосовувати на таких методах, як аналіз, ревізія, тематична перевірка і обстеження.

Кожне питання курсової роботи слід висвітлювати за такою схемою: спочатку описати діючу методику здійснення ревізійної роботи, дати їй критичну оцінку (якщо в цьому є потреба), а потім викласти сутність методики і застосування її на практиці. Якщо методика ревізійної роботи відповідає сучасним вимогам діяльності підприємства, то студент перевіряє, як використовуються її можливості в пошуках резервів виробничо-господарської діяльності. Для викладу відповідних висновків і пропозицій студент повинен самостійно здійснити ревізію відповідної ділянки роботи. Висвітлення питань попереднього, поточного і наступного контролю слід розглядати в єдиній системі, використовувати методи документального та фактичного контролю, пов’язувати практику виконання контрольно-ревізійної роботи з наявністю на підприємстві обчислювальної техніки. На підставі дослідження практики контрольно-ревізійного процесу на підприємстві обґрунтовують конкретні пропозиції, спрямовані на його вдосконалення.

При написанні курсової роботи, окрім навчального матеріалу, слід використовувати результати контрольно-ревізійної роботи, які потрібно взяти з актів ревізій та перевірок, а також чинні інструктивні документи.

Аналітично-дослідницька частина курсової роботи включає такі питання:

1. Перелік нормативних документів, що регулюють облік і контроль об’єкта перевірки.

2. Опис альтернативних облікових рішень щодо об’єкта перевірки.

3. Первинні документи з розділу обліку.

4. Регістри синтетичного й аналітичного обліку і звітність.

5. Запитальник контролера для складання програми перевірки.

6. Методи збору контролером доказів, застосовувані при перевірці.

7. Опис контрольних процедур.

8. Класифікатор можливих порушень.

9. Приклади робочих документів.

Методика проведення контролю господарсько-фінансової діяльності

підприємств і організацій

При виконанні курсової роботи студенту необхідно виділити основні положення, на які треба звернути увагу:

• нормативна база для проведення контролю;

• предметна область проведення перевірок;

• методика перевірки розділів обліку і робіт, що підлягають контролю;

• особливості проведення контролю за умови використання клієнтом обчислювальної техніки для ведення обліку.

Нормативна база

Нормативна база, використовувана для організації перевірок, підрозділяється на зовнішню і внутрішню.

Зовнішня нормативна база – це відповідні закони, положення, методичні матеріали з обліку і звітності, оподаткування і аудиторські правила (стандарти). Вони необхідні контролеру, щоб виявити відповідність ведення обліку і звітності, проведення аналізу, складання висновку. При наявності в контролера чи в контрольно-ревізійної служби сучасних персональних ЕОМ (ПЕОМ) можна використовувати різні інформаційно-довідкові системи: «Податки і бухгалтерський облік», «Консультант» та ін., що значно полегшують роботу контролера, прискорюють процес проведення перевірок, підвищують їхню якість. За умов ручної праці можна застосовувати допоміжні таблиці, довідники.

Внутрішня нормативна база – це облікова політика суб'єкта, різні методичні й інструкційні матеріали з організації обліку на конкретному підприємстві. Вони підлягають аналізу і зіставленню з діючою методологією.

Предметний обсяг проведення перевірок

Предметний обсяг проведення перевірок включає установчі та інші загальні документи підприємства, в тому числі в обліковій політиці, документи по всіх рахунках і розділах бухгалтерського обліку і звітність.

Вивчаючи установчі та інші загальні документи підприємства (організації), можна одержати уявлення про підприємство, його діяльність, особливості технології й організації виробництва. Аналіз облікової політики дозволяє виявити загальні відомості про організацію обліку в методичному, технічному й організаційному аспектах, провести експрес-аналіз ведення бухгалтерського обліку на підприємстві.

Центральне місце у проведенні перевірок займає контроль обліку по всіх розділах і рахунках і бухгалтерській звітності. У літературі, присвяченій контролю, питання декомпозиції видів робіт, що підлягають перевірці, представлені взагалі. Немає чіткої градації видів робіт, їхньої трудомісткості й черговості проведення. Тому ми вважаємо, що найбільш раціональною є декомпозиція, що базується на виділенні комплексів, підлягаючих контролю, щодо плану рахунків бухгалтерського обліку.

Відомо, що план рахунків для підприємств, включених до сфери загального контролю, містить дев'ять розділів, а також позабалансові рахунки. Із загальної маси рахунків в окремий комплекс можна виділити рахунок 66 «Розрахунки за виплатами працівникам». Тоді загальна кількість таких комплексів складе 11. В окремі розділи можна виділити установчі й загальні документи; облікову політику; бухгалтерську звітність.

Загальний перелік об'єктів перевірки при проведенні контролю наведений у табл. 3.1.

Таблиця 3.1

Загальний перелік об'єктів перевірки при проведенні господарського контролю

№ з/п Найменування розділу, виду робіт Коротка характеристика інформації і підрозділів, які підлягають аудиту
Установчі та інші документи підприємства Статут і структура підприємства, ліцензії за видами діяльності, накази, пропозиції, службові записки, протоколи засідання засновників, штатний розпис та ін.
Облікова політика підприємства Робочі документи з методичного, технічного й організаційного аспектів облікової політики підприємства
Основні засоби і нематеріальні активи Синтетичні рахунки 10-12, 13, 15 Аналітичний і синтетичний облік ОЗ Нарахування зносу ОЗ Переоцінка основних засобів Реалізація і вибуття основних засобів Облік капітальних вкладень Облік оренди основних засобів Облік віднесення витрат з ремонту ОЗ Облік надходження і створення НМА Облік вибуття і реалізації НМА Облік амортизації нематеріальних активів
Виробничі запаси Синтетичні рахунки 20, 22 Аналітичні рахунки руху матеріальних цінностей на складах підприємства Списання матеріальних цінностей на витрати виробництва Списання нестач, втрат і розкрадань матеріальних цінностей Облік малоцінних і швидкозношуваних предметів Аналіз використання матеріальних ресурсів
Розрахунки по оплаті праці Синтетичний рахунок 66 Облік робочого часу співробітників Облік нарахувань по робітниках – відрядникам Аналітичний облік по оплаті праці співробітників Аналітичний облік утримань Синтетичний облік розрахунків по рахунку 66 Розрахунки по нарахуванню платежів у бюджет і позабюджетні фонди.
Витрати на виробництво Синтетичні рахунки 23 Виявлення і розподіл прямих витрат Облік розподіл непрямих витрат Облік втрат у виробництві Облік незавершеного виробництва Зведений облік витрат на виробництво Калькулювання собівартості продукції.
Готова продукція Синтетичні рахунки 26, 27 Облік випуску готової продукції і рух продукції на складах Облік відвантаженої продукції Облік комерційних розрахунків
Кошти Синтетичні рахунки 30,31,33, 35 Облік касових операцій Облік операцій по поточному рахунку Облік операцій по валютному рахунку Облік короткострокових фінансових вкладень Облік інших операцій з коштів
Розрахунки Синтетичні рахунки 36,37, 63, 64, 65, 67, 68 Розрахунки з постачальниками і підрядниками Розрахунки з покупцями і замовниками Розрахунки з бюджетом Розрахунки по позабюджетних фондах Розрахунки по соціальному страхуванню Розрахунки з підзвітними особами Розрахунки з персоналом по інших операціях Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами Розрахунки з засновниками Розрахунки по спільній діяльності
Доходи, витрати і фінансові результати Синтетичні рахунки класу 7, 9, 44, 69 Прибутки та збитки Доходи майбутніх періодів
Капітал і резерви Синтетичні рахунки 40,41,42,43,44, 49 Облік зареєстрованого (пайового) капіталу Облік капіталу у дооцінках Облік резервного капіталу Облік додаткового капіталу Облік нерозподіленого прибутку (непокритих збитків) Страхові резерви
Кредити і фінансування Синтетичні рахунки 48,50,60 Цільове фінансування і цільові надходження Довгострокові й короткострокові позички
Облік по забалансових рахунках Забалансові рахунки Облік товарів, прийнятих на комісію Облік активів на відповідальному збереженні Облік списаних активів
Фінансова звітність і додатки Баланс ф №1 Звіт про фінансові результати ф.№2 Звіт про рух капіталу ф.№3 Звіт про рух коштів ф№4 Примітки до фінансової звітності ф.5.

З таблиці 3.1 видно, що декомпозиція розділів і видів робіт, що підлягають контролю, охоплює практично всі комплекси бухгалтерського обліку і звітності. Для кожного конкретного економічного суб'єкта необхідно визначити найбільш значущі комплекси і саме їм приділити основну увагу при перевірці.

Методика перевірки розділів обліку і робіт

Методики з контролю різних розділів обліку повинні розроблятися за єдиною схемою. Для перевірки кожного розділу бухгалтерського обліку складається методика, що повинна містити в собі:

1. Перелік основних нормативних документів.

2. Опис альтернативних облікових рішень, вибір яких наданий економічному суб'єкту Законом про бухгалтерський облік, Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

3. Первинні документи з розділу обліку.

4. Регістри синтетичного й аналітичного обліку і звітність.

5. Запитальник контролера для складання програми перевірки.

6. Методи збору контролером доказів, застосовувані при перевірці.

7. Опис контрольних процедур.

8. Класифікатор можливих порушень.

9. Робочі документи контролера.

Перелік основних нормативних документів включає закони, положення з бухгалтерського обліку, методичні вказівки, інструкції й ін., якими повинен керуватися контролер при перевірці відповідного розділу обліку.

Опис альтернативних облікових рішень, вибір яких наданий економічному суб'єкту, припускає опис різних варіантів таких рішень, що дозволить контролеру за необхідності порівняти їх з варіантом, застосовуваним підприємством, і виконати необхідний аналіз чи дати рекомендації з поліпшення ведення обліку.

Перелік первинних документів наводять по кожному розділу обліку, що дозволяє контролеру зробити висновок про стан етапу реєстрації в первинному обліку (чи застосовуються типові форми первинних документів, як оформлені документи та ін.).

Регістри аналітичного і синтетичного обліку і звітності представляють їхній опис для відповідних форм рахівництва (журнальної форми, журнал-головної, спрощеної та ін.).

Наявність переліку регістрів дозволяє контролеру визначити їхню відповідність у клієнта загальноприйнятим і за необхідності зробити відповідні рекомендації.

Звітність повинна включати відповідні форми (баланс за ф. № 1, звіт про фінансові результати за ф. № 2 та ін.)

Запитальник контролера для складання програми перевірки містить необхідні запитання, які необхідно включити до плану перевірки. Ці запитання спрямовані на виявлення можливих порушень в організації обліку, оформленні документів, доповненні звітності, внутрішнього контролю. Запитальники доцільно складати у вигляді таблиць з варіантами відповідей і висновків.

Методи збору контролером доказів, застосовувані при перевірці, є типовими. Використовуються вісім основних методів:

• спостереження за інвентаризацією чи участь у ній;

• спостереження за виконанням господарських чи бухгалтерських операцій;

• усне опитування;

• одержання письмових підтверджень;

• перевірка документів, отриманих клієнтом від третіх осіб;

• перевірка документів клієнта;

• перевірка арифметичних розрахунків;

• проведення аналізу.

Опис контрольних процедур потрібний для виявлення можливих порушень чи зловживань по відповідному розділу обліку.

Усі процедури будуються за єдиною схемою і містять у собі:

• найменування контрольної процедури;

• мету проведення контрольної процедури;

• перелік засобів (первинні документи, регістри аналітичного і синтетичного обліків клієнта, норми, нормативи і різна довідкова інформація), необхідних для виконання процедури;

• опис техніки виконання процедури;

• опис форми подання результатів проведеної процедури ведучому аудитору.

Усі процедури забезпечені класифікаційними номерами, що дозволяють робити посилання на них у програмі перевірки контролера. Класифікаційний номер містить назву розділу бухгалтерського обліку і три цифрових знаки. Класифікаційний номер будується за серійно-порядковою системою:

перший знак — номер порушення по класифікації порушень;

другий знак — номер різновиду порушення;

третій знак — порядковий номер контрольної процедури для виявлення даного порушення.

Класифікатор можливих порушень містить найчастіші порушення з відповідних розділів обліку. Так, для аудиторської перевірки касових операцій можна припустити наступну класифікацію порушень; пряме розкрадання, присвоєння грошових засобів, що надійшли, зайве списання грошей по касі та ін.

Робочі документи – це задокументована інформація, що підготовлена контролером (і для контролера) або одержана ним у зв'язку з проведенням перевірки.

На форму і зміст робочих документів впливають такі чинники:

• характер завдання;

• форма висновку контролера;

• характер і складність бізнесу;

• характер і стан систем бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю суб'єкта господарювання;

• потреба (за певних обставин) у керівництві, нагляді й перевірці роботи, виконуваної асистентами;

• використання у процесі контрольно-ревізійної перевірки конкретних методів та прийомів.

У більшості випадків, робочі документи контролерів мають табличну форму подання.

Приклад розробки методики господарського контролю

Розглянемо на прикладі контролю обліку касових операцій методику виконання студентами курсової роботи з дисципліни «Внутрішньогосподарський контроль».

Освоєння методики контролю касових операцій є важливим з кількох причин:

• кошти належать до числа найбільш рухливих і легко реалізованих активів підприємства;

• грошові операції мають масовий і розповсюджений характер;

• рухливість коштів і масовість грошових операцій роблять цю ділянку господарської діяльності економічного суб'єкта найбільш уразливою з погляду різних порушень і зловживань.

У складі коштів найбільш рухливий характер має готівка. Рух готівки відбувається за допомогою касових операцій. Останні дуже різноманітні, але серед них можна виділити основні:

• видача коштів на оплату праці;

• видача коштів на оплату адміністративно-господарських витрат;

• видача коштів підзвітним особам та ін.

Операції з руху коштів перевіряються суцільним порядком.

Методи перевірки касових операцій чітко розроблені й мають давню історію. Контролер повинен перевірити дотримання касової дисципліни на підприємстві. При цьому особлива увага має бути приділена питанню забезпечення збереження грошей і цінностей.

Внаслідок того, що касові операції мають масовий характер, цей етап перевірки є досить трудомістким. Однак касові операції одноманітні, а методи процедури перевірки досить прості.

Первинні документи з обліку касових операцій

Склад первинних касових документів, з одного боку, дуже вузький – це прибуткові й видаткові касові ордери, касова книга. З іншого боку, касові операції пов'язані практично з усіма іншими розділами обліку, наприклад, з реалізацією, розрахунками з підзвітними особами, з постачальниками і т.д. і, отже, при перевірці необхідно зіставити касові документи з іншими.

Основними документами, які необхідно вивчити при перевірці касових операцій, є: касова книга; звіти касира; прибуткові касові ордери; видаткові касові ордери; журнал (книга) реєстрації прибуткових касових ордерів; журнал (книга) реєстрації видаткових касових ордерів; журнал (книга) реєстрації виданих доручень; журнал (книга) реєстрації депонентів; журнал (книга) реєстрації платіжних (розрахунково-платіжних) відомостей; виправдувальні документи до касових документів; авансові звіти.

Регістри синтетичного й аналітичного обліку по рахунку 30 «Каса» і форми звітності

Численні й різноманітні операції руху коштів у касі підприємства знаходять своє відображення в наступних регістрах синтетичного обліку і звітності:

• Головна книга;

• журнал № 1 і відомість № 1.1 (для журнальної форми обліку),

• інші регістри синтетичного обліку касових операцій;

• баланс підприємства (форма № 1);

• звіт про рух коштів (форма № 4)

Запитальник контролера для складання програми перевірки касових операцій

Перш ніж приступити до суцільної перевірки касових операцій, контролер повинен спланувати цю перевірку, тому що «суцільна перевірка» не означає, що один за одним будуть переглянуті всі касові документи. Ці документи можуть бути переглянуті неодноразово, але щоразу контролер виконує зовсім іншу процедуру, спрямовану на виявлення одного з можливих порушень, перерахованих у попередньому розділі. Кожна процедура матиме своє призначення, переслідувати певну мету, а її результати треба оформити у вигляді спеціальної таблиці.

Складанню плану (програми) перевірки передує оцінка стану внутрішнього контролю за рухом і збереженням коштів та інших цінностей у касі підприємства.

Контролер за допомогою запитальника, складеного спеціальним чином, визначає стан внутрішнього контролю, дає попередню оцінку дотримання на підприємстві касової дисципліни, виявляє найбільш уразливі з погляду зловживань місця, планує основні контрольні процедури, визначає специфічні риси ведення обліку на підприємстві, опис яких відсутній у наявному в нього наборі стандартних процедур.

Ознаками відсутності чи недостатнього контролю за рухом коштів у касі підприємства для контролера є:

• відсутність на підприємстві налагодженої системи проведення раптових ревізій каси з повним перерахуванням готівки і перевіркою інших цінностей, що знаходяться в касі;

• відсутність на підприємстві наказу керівника, що встановлює періодичність перевірок;

• наявність ознак формального проведення ревізій каси;

• призначення в комісії з проведення ревізій постійно одних і тих самих осіб, відсутність прикладених до акту робочих записів ревізійної комісії, що свідчать про посторінкове перерахування банкнот, проведення перевірок каси на звітні дати, коли касир знає про них і заздалегідь готується та ін.;

• надання права підпису прибуткових і видаткових вагових ордерів іншим особам, крім головного бухгалтера і керівника підприємства, не відбите в розпорядженнях керівника підприємства;

• формальне проведення ревізії каси при зміні (звільненні) касирів;

• відсутність у штаті касира, коли ці функції покладені на рахункового працівника без письмового розпорядження керівника підприємства;

• відсутність договорів про повну матеріальну відповідальність з касиром;

• відсутність у касира навичок підготовки до ревізії каси, що свідчить про те, що така процедура є для нього звичайною.

Відповідальність за дотримання порядку ведення касових операцій покладається на керівників підприємств, головних бухгалтерів і касирів. Тому контролер повинен опитати кожну з відповідальних осіб. Запитальник контролера має бути складений таким чином, що в більшості випадків відповідь вписувати не потрібно, бо контролер відзначає маркером чи обводить авторучкою отриману відповідь, номер процедури і номер попереднього висновку. Запитальник побудований за принципом блок-схеми, якщо немає необхідності задавати яке-небудь запитання, номер наступного запитання зазначений у графі «Номер наступного запитання».

Запитальник контролера складають у трьох екземплярах, на кожному з них проставляються посада, прізвище, ім'я і по батькові особи, з якою буде проведена бесіда.

Результати опитування відповідальних осіб можуть бути різними: касир може не знати, чи є на підприємстві наказ про раптові ревізії каси, керівник підприємства – про необхідність укладати договір про повну матеріальну відповідальність з касиром. Розбіжності у відповідях на поставлені контролером запитання також можуть свідчити про слабкі сторони внутрішнього контролю.

Слід зазначити, що відповіді на запитання можуть бути типу «повинен (повинні) бути», тобто відповідаючий може бути не упевненим у своїй відповіді – у цьому випадку відповідь на поставлене запитання контролеру доводиться знаходити самому або опитувати інших співробітників підприємства.

За результатами опитування у контролера складається певна думка про стан касової дисципліни на підприємстві. Представлений запитальник дозволяє контролеру зробити цілий ряд проміжних висновків, сукупність яких надає право зробити основний висновок про те, що касова дисципліна на підприємстві не дотримується, а порядок ведення касових операцій порушується.

Подібний висновок може бути основою для наступних дій:

• якщо за результатами опитування співробітників підприємства, що перевіряється, і даними експрес-аналізу звітності касові операції становлять невелику питому вагу в загальній кількості господарських операцій, то контролер може планувати перевірку касових операцій у звичайному порядку для оцінки матеріальності статті «Каса» у звітності підприємства;

• якщо питома вага касових операцій велика, наприклад, реалізація продукції підприємства ведеться через касу, то це може послужити підставою контролера для відмови від вираження своєї думки про вірогідність звітності підприємства.

У загальному випадку за результатами опитування в контролера сформовується план проведення перевірки касових операцій і намічається склад процедур.

Запитальник контролера може мати наступний вигляд (табл. 3.2).

Таблиця 3.2

Приклад запитальника контролера

№ запитання Зміст запитання Варіант відповіді Методи збору доказів Номер контрольної процедури Номер порушення за класифікатором Індекс робочого документу

 

Методи збору доказів контролером при перевірці касових операцій

Для того, щоб скласти свою думку про постановку бухгалтерського обліку, вірогідність й об'єктивність облікових даних, ефективність системи внутрішнього контролю контролер повинен зібрати достатню кількість доказів. Збираючи докази, контролер використовує обмежену кількість методів їх одержання.

При перевірці касових операцій використовуються практично всі методи отримання доказів, але вони застосовуються до різних об'єктів контролю і для виявлення можливих порушень.

1. Спостереження чи участь в інвентаризації.

2. Спостереження за виконанням господарських чи бухгалтерських операцій.

3. Усне опитування.

4. Одержання письмових підтверджень.

5. Перевірка документів, отриманих клієнтами від третіх осіб.

6. Перевірка документів, підготовлених на підприємстві клієнта.

7. Перевірка арифметичних розрахунків.

8. Аналіз.

Опис контрольних процедур

Для виявлення кожного з можливих порушень чи зловживань розроблений певний набір контрольних процедур.

Контролер одержує докази, застосовуючи одну або декілька із зазначених нижче процедур: перевірку, спостереження, опитування і підтвердження, підрахунок та аналітичні процедури. Термін проведення таких процедур частково залежатиме від часу, протягом якого для контролера потрібні докази.

Перевірка включає вивчення бухгалтерських реєстрів і документів або матеріальних активів. Перевірка бухгалтерських реєстрів і документів дає для контролера докази різного рівня надійності, залежно від їхнього характеру і джерела отримання та ефективності засобів внутрішнього контролю підприємства. До трьох основних категорій документальних доказів, які мають для контролера різний рівень надійності, належать: документальні докази, що здійснені і зберігаються у третіх осіб; документальні докази, що створені третіми особами й зберігаються на підприємстві; документальні докази, що виконані й зберігаються на підприємстві.

Перевірка матеріальних активів забезпечує надійні докази для контролера щодо їх наявності, але не завжди стосовно права власності на них та правильності відображання їх вартості.

Спостереження – це нагляд з боку контролера за процесом або процедурами, які виконуються іншими особами, наприклад, спостереження за підрахунком товарно-матеріальних запасів працівниками підприємства або за виконанням процедур контролю, після яких не залишаються ознаки їх проведення.

Опитування – це пошук інформації, яку можна отримати від обізнаних осіб на підприємстві або поза його межами. Опитування може варіюватись: від формальних письмових запитів, адресованих третім особам, до неформального усного опитування працівників підприємства. Відповіді можуть дати контролеру інформацію, якою він раніше не володів, або підтверджувальні для контролера докази.

Підтвердження полягає в отриманні контролерами підтверджувальної інформації відносно того, що міститься в бухгалтерських реєстрах. Наприклад, контролер, як правило, шукає прямого підтвердження сум дебіторської заборгованості через спілкування з боржниками підприємства.

Підрахунок полягає в перевірці арифметичної точності первинних документів та реєстрів обліку або у самостійному проведенні підрахунків.

Аналітичні процедури – це аналіз найважливіших показників і співвідношень, включаючи підсумкове дослідження відхилень і взаємозв'язків, які суперечать іншій інформації, що стосується цієї справи, або відхиляються від показників, які очікуються.

Аналітичні операції полягають у порівнянні фінансової інформації підприємства, наприклад, з такими показниками: аналітичною інформацією за минулі періоди; плановими розрахунками підприємства (бюджети, прогнози); очікуваннями аудитора (наприклад, оцінка нарахованої амортизації); поданою інформацією по галузі (порівняння обсягу продаж, дебіторської заборгованості з середніми показниками по галузі або з даними по інших подібних підприємствах).

Під час проведення аналітичних операцій розглядають взаємозв'язок:

• між елементами фінансової інформації, наприклад обсягами реалізації підприємства і доходом;

• між фінансовою інформацією та відповідною інформацією нефінансового характеру, такою, як вартість витрат на оплату праці та кількість працівників підприємства.

З метою виконання вищенаведених операцій можуть використовуватися різні методи: від простого порівняння до комплексного аналізу, в якому використовуються статистичні засоби. Аналітичні процедури можуть застосовуватися під час аналізу консолідованої фінансової звітності підприємства, окремих структурних його підрозділів, філій та окремих елементів фінансової інформації. Вибір процедури перевірки, методів і рівня їх використання покладається на професійний досвід контролера.

Аналітичні процедури використовуються:

• щоб допомогти контролеру під час планування характеру, часу та розміру інших контрольних процедур;

• перевірки на суттєвість, коли їх використання може бути більш ефективним або продуктивним, ніж тести деталей для скорочення ризику невиявлення з окремих тверджень фінансової звітності підприємства;

• як остаточний (заключний) огляд фінансової звітності підприємства на стадії завершення контролю.

Усі процедури побудовані за єдиною схемою: найменування, мета процедури; засоби, необхідні для її виконання, техніка виконання процедури; оформлення результатів.

Процедури забезпечені класифікаційними номерами, дозволяють робити посилання на них у програмі контрольно-ревізійної перевірки підприємства.

Класифікаційний номер містить назву розділу бухгалтерського обліку і три знаки. Будується за серійно-порядковою системою:

перший знак — номер порушення по класифікації;

другий знак — номер різновиду порушення;

третій знак — порядковий номер процедури для виявлення даного порушення.

• Для виявлення прямого розкрадання коштів, не замаскованого ніякими діями, застосовується процедура «Каса» — інвентаризації касової готівки.

• Для виявлення розкрадання коштів, яке маскується розписками посадових осіб, працівників бухгалтерії та інших співробітників підприємства, застосовуються процедури:

«Каса.1.2.1.» — перевірки наявності на прибутковому і видатковому касовому ордерах підпису головного бухгалтера чи уповноваженої особи;

«Каса. 1.2.2.» — перевірки наявності на видаткових касових документах підписів керівника підприємства чи уповноваженої особи і т.ін.

«Каса.2.1.1.» — перевірки чекової книжки (книжок) підприємства на повноту;

«Каса.2.1.2.» — перевірки повноти оприбуткування коштів у касу підприємства, отриманих з банку по чеку.

• Для виявлення випадків неоприбуткування і присвоєння грошових сум, що надійшли від різних фізичних і юридичних осіб по прибуткових ордерах, застосовуються процедури:

«Каса.2.2.1.» — перевірки своєчасності розрахунків співробітників підприємства по витратах на відрядження:

«Каса.2.2.2.» — перевірки своєчасності розрахунків співробітників по коштах, виданих на господарські потреби і т.д.

• Для виявлення зайвого списання грошей по касі шляхом повторного використання тих самих документів застосовуються процедури:

«Каса.3.1.1.» — перевірки повноти первинних прибуткових касових документів, прикладених до звіту касира;

«Каса.3.1.2.» — перевірки повноти первинних видаткових касових документів, прикладених до звіту касира;

«Каса.3.1.3.» — перевірка правильності і своєчасності гасіння додатків.

• Для виявлення зайвого списання грошей по касі неправильним підрахунком підсумків у касових документах і касових звітах застосовуються процедури:

«Каса.3.2.1.» — перевірки збігу вхідного залишку по касі на кожен день з кінцевим залишком по касі за попередній день;

«Каса.3.2.2.» — перевірки підсумків касових звітів.

• Для виявлення зайвого списання грошей по касі без підстав по підроблених документах застосовуються процедури:

«Каса.3.3.1.» — перевірки збігу видаткових касових ордерів інформації про них, що міститься в журналі реєстрації видаткових касових ордерів;

«Каса.3.3.2.» — перевірки доброякісності первинних документів;

«Каса.3.3.3.» — перевірки обґрунтованості включення особи до розрахунково-платіжних відомостей.

• Для виявлення зайвого списання грошей по касі шляхом підробки в законно оформлених документах зі збільшенням сум списань застосовуються процедури:

«Каса.3.4.1.» — перевірки повноти реєстрації платіжних (розрахунково-платіжних) відомостей у журналі реєстрації платіжних (розрахунково-платіжних) відомостей;

«Каса.3.4.2.» — перевірки відповідності даних аналітичного і синтетичного обліку по розрахунках з персоналом.

• Для виявлення випадків присвоєння сум, законно нарахованих різним особам і організаціям, зокрема, депонованої заробітної плати і засобів, нарахованих за іншими підставами, застосовують процедури:

«Каса.4.1.1.» — перевірки відповідності платіжних (розрахунково-платіжних відомостей) реєстрам депонованих сум;

«Каса.4.1.2.» — перевірки повноти і своєчасності здачі у банк депонованих сум;

«Каса.4.1.3.» — перевірки повноти оприбуткування депонованих сум на розрахунковий рахунок у банку і т.д;

• Для виявлення випадків присвоєння сум іншим підприємствам:

«Каса.4.2.1.» — перевірки вірогідності доручень від інших підприємств на одержання грошей.

• Для виявлення випадків розрахунків сумами наявних коштів, що перевищують граничну величину, з іншими юридичними особами і підприємцями, які діють без створення юридичної особи, застосовують процедури:

«Каса.5.1.1.» — перевірки здійснення розрахунків готівкою з іншими юридичними особами сумами, що перевищують установлену граничну величину;

«Каса. 5.1.2.» — перевірки дотримання встановленого банком ліміту залишку каси;

«Каса.5.2.1.» — перевірки дотримання підприємством граничних сум розрахунків між юридичними особами наявними коштами, що надходять у касу.

• Для виявлення випадків розрахунків з населенням наявними коштами за готову продукцію, товари, виконані роботи і надані послуги із застосуванням контрольно-касових апаратів необхідні процедури:

«Каса.6.1.1.» — перевірки правильності ведення книг касира-операціоніста;

«Каса.6.1.2.» — перевірки повноти оприбуткування в касу підприємства виторгу з контрольно-касових машин;

«Каса.6.2.1» — перевірки своєчасності постановки на облік контрольно-касових машин у податковому органі;

«Каса.6.2.2» — перевірки своєчасності зняття з обліку в податковому органі контрольно-касових машин.

• Некоректне відображення касових операцій у регістрах синтетичного обліку виявляється за допомогою процедури:

«Каса.7.1.1.» — перевірки відповідності контировки, продавленої на первинних касових документах, записам у журналі-ордері № 1 «Каса».

За умови автоматизованого складання звіту касира і ведення касової книги необхідність у проведенні багатьох із зазначених процедур відпадає.

4.6. Класифікатор можливих порушень при веденні операцій по касі

Основні порушення — зловживання, розкрадання, помилки в області касових операцій можна класифікувати в такий спосіб:

1. Пряме розкрадання коштів:

1.1. Нічим не замасковане.

1.2. Замасковане неоформленими документами і розписками.

2. Неоприбуткування і присвоєння грошових сум, що надійшли:

2.1. З банку.

2.2. Від різних фізичних і юридичних осіб за прибутковими ордерами.

2.3. Від різних юридичних осіб за дорученнями.

3. Зайве списання грошей по касі:

3.1. Повторне використання тих самих документів.

3.2. Неправильний підрахунок підсумків у касових документах і звітах.

3.3. Списання сум за підробленими документами.

3.4. Підробка в законно оформлених документах збільшених сум списань.

4. Присвоєння сум, законно нарахованих різним особам і організаціям:

4.1. Присвоєння депонованої заробітної плати і коштів, нарахованих за іншими підставами.

4.2. Присвоєння сум, що надійшли від інших підприємств.

5. Розрахунки сумами наявних коштів перевищують граничну величину:

5.1. З іншими юридичними особами і підприємцями, які діють без створення юридичної особи;

5.2. Що надходять у касу підприємства, яка перевіряється

6. Розрахунки з населенням готівкою за готову продукцію, товари, виконані роботи і послуги:

6.1. Без застосування контрольно-касових машин;

6.2. Без реєстрації контрольно-касових апаратів у податкових органах.

7. Некоректне відображення касових операцій у регістрах синтетичного обліку.

4.7. Приклади робочих документів

Курсова робота повинна містити приклади робочих документів контролера щодо об’єкта перевірки.Приклад робочого документа контролера щодо перевірки своєчасності й повноти повернення підзвітних сум та оформлення авансових звітів наведено нижче (приклад 1).

ПРИКЛАД 1.

Підприємство ________________________

Період перевірки _________________________

ПЕРЕВІРКА СВОЄЧАСНОСТІ Й ПОВНОТИ ПОВЕРНЕННЯ ПІДЗВІТНИХ СУМ ТА ОФОРМЛЕННЯ АВАНСОВИХ ЗВІТІВ

№ з\п ПІБ працівника Позначення видачі коштів під звіт Отримання готівки під звіт Представлення авансового звіту (з позначкою: вчасно/невчасно) Повернення невитраченої суми в касу (з позначкою: вчасно/невчасно) Доплата працівнику
Дата Сума Дата Сума витрат Дата Сума Дата Сума
                     

Виконав ________________________

Перевірив ________________________

Приклад робочого документа контролера щодо перевірки відповідності залишків у синтетичних і аналітичних регістрах обліку коштів у національній валюті наведено нижче (приклад 2).

ПРИКЛАД 2.

ПЕРЕВІРКА ВІДПОВІДНОСТІ ЗАЛИШКІВ У СИНТЕТИЧНИХ І АНАЛІТИЧНИХ РЕГІСТРАХ ОБЛІКУ КОШТІВ У НАЦІОНАЛЬНІЙ ВАЛЮТІ

Рахунок 301 "Каса в національній валюті"

з/п Показники Залишок на початок місяця
01.01 01.02 01.03 01.04 01.05 01.06 01.07 01.08 01.09 01.10 01.11 01.12 01.01
1. Залишок у касовому звіті касира                          
2. Залишок у журналі-ордері (відомості)                          
3. Залишок у Головній книзі                          
4. Відхилення (+, -)                          
5. Примітка контролера щодо суттєвості відхилення та подальших дій                          

Виконав___________________________

Перевірив__________________________

Ознайомився_______________________

ПРИКЛАД 3

Підприємство________________________________________

Період перевірки_____________________________________

Термін перевірки_____________________________________

ТЕСТ ВИБІРКОВОГО ФОРМАЛЬНОГО КОНТРОЛЮ КАСОВИХ ДОКУМЕНТІВ

№ Елемент вибірки (документ) Наявність підписів Наявність позначки у відомості при видачі за дорученням Наявність паспортних даних при видачі за видатковим ордером Інші відхилення, встановлені контролером Примітки контролера
керівника гол. бухгалтера касира одержувача
1.                  
2.                  
3.                  
Кількість відхилень за кожним рівнем контролю                

Примітка: якщо відхилень за одним елементом понад три, то варто провести тести по суті й розширити межі вибірки

 

Виконав __________________ Перевірив ______________ Ознайомився_________

 

Зміст розділів основної частини повинен чітко відповідати темі курсової роботи і повністю її розкривати. Він повинен продемонструвати вміння студента стисло, логічно й аргументовано викладати опрацьований матеріал.

Студент повинен висвітлити те нове, що він вносить у розробку проблеми, дати оцінку достовірності одержаних результатів, порівняти їх із даними інших дослідників. Виклад матеріалу підпорядковують одній провідній ідеї, чітко визначеній автором.

Висновки

Висновки — це стислий виклад основних підсумків і пропозицій, спрямованих на вдосконалення контрольно-ревізійного процесу на досліджуваному підприємстві, які є результатом виконаної студентом дослідної роботи. Ці висновки і пропозиції складаються з узагальнених внутрішньогосподарських резервів, пропозицій щодо усунення порушень і зловживань. Потім порівнюють діючу методику здійснення контролю з варіантом у курсовій роботі. Крім того, у висновках показують переваги, пов’язані з реалізацією пропозицій, розроблених автором.

Усі частини курсової роботи мають бути взаємопов’язані, доповнювати та поглиблювати одна одну.

Заключна частина доповнює характеристику теоретичного рівня дослідження, а також свідчить про рівень професійної зрілості та ступінь наукової підготовки її автора.