Проблема суспільства і держави в філософії Н. Макіавеллі.

⇐ Назад

9. Утопічні теорії доби Ренесансу (Т. Мор, Т. Кампанелла).

Теми доповідей та рефератів

1. Вихідні ідеї філософії Гуманізму та їх світоглядне значення.

2. Вплив ідей італійського гуманізму на духовні процеси в Україні.

3. Роль ренесансної філософії у формуванні європейської науки.

4. Віра і знання: проблема розмежування.

5. Наука і релігія: протистояння і точка дотику.

Література

1. Бичко А.К., Бичко І.В., Табачковський В.Г. Історія філософії: Підручник. –К.: Либідь, 2001. –408 с.

2. Бичко І.В., Бойченко І.В., Табачковський В.Г. та ін. Філософія: Підручник. – К.: Либідь, 2001. – 408 с.

3. Герасимчук А.А., Тимошенко З.І. Філософія: Курс лекцій: Навчальний посібник. –К.: Вид-во Укр.-фін. ін-ту менеджм. і бізнесу, 1998. – 165 с.

4. Кремень В.Г. Філософія: мислителі, ідеї, концепції: підручник / В.Г.Кремень, В.В. Ільїн. – К.: книга, 2005. – 528 с.

5. Петрушенко В.Л. Філософія: курс лекцій: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти III-IV рівнів акредитації. – 4-те видання, стереотипне. – Львів: «Новий світ – 2000», 2006. – 506 с.

6. Філософія: Навчальний посібник / Надольний І.Ф., Андрущенко В.П., Бойченко І.В., Розумний В.П. та ін. – К.: Вікар, 1997. - 584 с

7. Філософія: Підручник / Заїченко Г.А., Сагатовський В.М., Кальний І.І. та ін.; За ред. Заїченко Г.А. – К.: Вища шк., 1995. – 455 с.

8. Філософія: Навчальний посібник. За ред. І.Ф. Надольного. – К.: Вікар, 2002. – 584

Семінарське заняття № 5

Тема: Філософія Нового часу (ХVІІ- ХVІІІ ст.), її основна парадигма – вивчення природи

Мета вивчення теми: проаналізувати загальні особливості соціальних і духовних процесів та розвитку філософії в епоху Нового часу; прослідкувати передумови формування наукового стилю мислення (в межах експериментального природознавства); обґрунтувати необхідність філософського осмислення наукових фактів, що виникла в цей час; виявити особливості проявів філософії за умов її діалогу з численними конкретними науками; послідовно довести, що філософами Нового часу визначені нові цілі науки і філософії: з показної служниці богослов’я перетворитися на безпосередню виробничу силу; показати розвиток онтології, методології та гносеології у філософії Нового часу, розкрити зміст провідних філософських позицій у тлумаченні пізнання; окреслити соціальні та антропологічні ідеї у філософії Нового часу.

План

1. Основні риси філософії Нового часу. Наукова революція ХVІІ століття та проблема методу пізнання у філософії.

2. Емпіризм і гносеологія Ф. Бекона.

3. Дуалізм та раціоналізм Р. Декарта.

4. Створення механістично-матеріалістичної картини світу. Пантеїзм Б. Спінози. Монадологія Г. В. Лейбніца.

5. Суб’єктивний ідеалізм і агностицизм (Дж. Берклі, Д. Юм).

6. Французькі матеріалісти ХVІІІ століття (Д. Дідро,
П.А. Гольбах, Ш.Л. Монтеск’є, Ж.-Ж. Руссо).

Ключові терміни і поняття з теми: методологія пізнання, монізм, плюралізм, метод, деїзм, емпіризм, гносеологія, дуалізм, раціоналізм, субстанція, пантеїзм, атрибут, модус, акциденція, монадологія, суб’єктивний ідеалізм, сенсуалізм, гілозоїзм, агностицизм, метафізичний матеріалізм, механіцизм, діалектика, теологія, демократія, дедукція, індуктивний метод.

Для самоконтролю і закріплення матеріалу з теми пропонуються такі завдання:

1.	Дайте характеристику західної філософії Нового часу як нового періоду в розвитку філософської думки, як епохи наукової революції
2.	Поясніть, внаслідок чого виникла необхідність філософського осмислення нових наукових фактів, розробки нової методології пізнання.
3.	Розкрийте вихідну тезу сенсуалізму (емпіризму) за . Ф. Беконом.
4.	Визначте сутність індуктивного методу, що введений в науку Ф. Беконом.
5.	Поясність, у чому вбачає головне джерело пізнання раціоналізм на відміну від емпіризму.
6.	Як Ви розумієте слова основоположника раціоналізму Рене Декарта: ”Я мислю, отже я існую”?
7.	Подумайте, у чому виявився дуалізм філософії Р. Декарта.
8.	Охарактеризуйте сутність пантеїстично-матеріалістичного вчення Б.Спінози про субстанцію, атрибути і модуси. У чому полягає ідея гілозоїзму?
9.	Окресліть сутність філософії Г. Лейбніца, його вчення про монади: § з чого складається світ?(„вищі”, „нижчі” монади, ідея „верховної” монади). § що є результатом єдності та узгодженості монад? § як Г. Лейбніц через теологію підходить до принципу діалектики?
10.	Визначте, у чому полягає суть і обмеженість суб’єктивного ідеалізму Дж. Берклі. Як Ви розумієте зміст афористичного постулату Дж. Берклі: „Бути – це значить бути сприйнятим”?
11.	Поясніть, у чому виражається агностицизм Д. Юма?
12.	Дайте загальну характеристику ХVІІІ ст. як періоду Просвітництва в історії Європи
13.	Визначте, які проблеми знаходилися у центрі уваги європейського просвітництва.
14.	Охарактеризуйте раціональну теорію „суспільного договору” Ж.-Ж. Руссо.
15.	Окресліть загальнофілософські та соціально-політичні погляди Д. Дідро, П.А. Гольбаха.
16.	З’ясуйте, які ідеї відстоював Ш. Монтеск’є в галузі гносеології.

Теми доповідей та рефератів

1. Сутність та причини утвердження механістичного світогляду в Європі Нового часу.

2. Мислення «здорового глузду» та його філософська оцінка.

3. Тлумачення пізнання в філософії Нового часу.

4. Філософія Нового часу про світобудову.

5. Філософські ідеї європейського Просвітництва та їх сучасне значення.

6. Сенсуалістичні максими Дж. Берклі.

7. Б. Паскаль та філософія просвітництва про місце і роль людини у світі.

8. Атеїзм П. Гольбаха.

Рекомендоввана лірература:

1. Бичко І.В., Бойченко І.В., Табачковський В.Г. та ін. Філософія: Підручник. – К.: Либідь, 2001.– 408 с.

2. Кремень В.Г. Філософія: мислителі, ідеї, концепції: підручник / В.Г.Кремень, В.В. Ільїн. – К.: книга, 2005. – 528 с.

3. Петрушенко В.Л. Філософія. Курс лекцій: Навчальний посібник. – К.: Каравела, 2001.– 448 с.

4. Філософія: Навчальний посібник / Надольний І.Ф., Андрущенко В.П., Бойченко І.В., Розумний В.П. та ін. – К.: Вікар, 1997. - 584 с

5. Філософія: Підручник / Заїченко Г.А., Сагатовський В.М., Кальний І.І. та ін.; За ред. Заїченко Г.А. – К.: Вища шк., 1995. – 455 с.

Семінарське заняття № 5

Тема: Німецька класична філософія

Мета вивчення теми: проаналізувати історичні умови та духовні підвалини формування німецької класичної філософії; з’ясувати найперші засади класичного типу філософування через ознайомлення з провідними ідеями німецької класичної філософії; окреслити основні напрями та визначити здобутки німецької класичної філософії; охарактеризувати значення цього історичного етапу для подальшого розвитку філософської думки, показати внутрішній зв’язок філософії ХІХ століття з сучасним розвитком філософії.

План

1. Культурно-історичні передумови формування німецької класичної філософії, її основні риси.

2. Філософські та соціально-етичні погляди Іммануїла Канта, засновника німецької класичної філософії.

3. Післякантівський суб’єктивний ідеалізм (Йоган Готліб Фіхте).

4. Діалектика і натурфілософія Фрідріха Вільгельма Шеллінга.

5. Об’єктивний ідеалізм і діалектика Георга Вільгельма Фрідріха Гегеля.

6. Антропологічний матеріалізм та психологічний аналіз сутності релігії Людвіга Фейєрбаха.

7. Німецька класична філософія і сучасне бачення світу.

Теми доповідей та рефератів

1. Проблеми моралі у філософії І. Канта.

2. Естетика Гегеля.

3. Проблема людини у філософії Л. Феєрбаха.

4. Марксистсько-ленінська філософія: міф чи реальність?

Ключові терміни і поняття з теми: агностицизм, апріорні синтетичні судження, розсудок та розум, „річ у собі”, „річ для нас”, агностицизм, антиномії, трансцендентальний ідеалізм, абсолютна ідея, категоричний імператив, предмет та об’єкт, суб’єкт, „Я” – не „Я”, „філософія тотожності”, антропологічний принцип, діалектична логіка.

Для самоконтролю і закріплення матеріалу з теми пропонуються такі завдання:

1.	Дайте характеристику основних культурно-історичних передумов виникнення німецької класичної філософії. Поясніть, чому німецьку класичну філософію виділяють в окремий період розвитку новоєвропейської філософії.
2.	З’ясуйте роль і місце німецької класичної філософії в історії філософії.
3.	Розкрийте основні принципи теорії пізнання І.Канта, її позитивні сторони і недоліки.
4.	Покажіть, як І.Кант розвиває оригінальну концепцію, що отримала назву „трансцендентального ідеалізму”.
5.	Подумайте, при вирішенні яких питань гносеологічного плану І. Кант є матеріалістом, а в яких – ідеалістом.
6.	Охарактеризуйте гуманізм та етичні погляди І.Канта, їх історичне значення: § на яких трьох максимах ґрунтується поведінка людини, за І.Кантом? § у чому полягає суть категоричного імперативу І.Канта, що став відомим як золоте правило моралі? § яких соціальних поглядів дотримувався І.Кант?
7.	Поясніть, яким чином Й.Фіхте прагне перетворити критичний метод І.Канта на суб’єктивний ідеалізм. Що для Й.Фіхте є справжньою реальністю?
8.	Подумайте, як можна охарактеризувати філософію Фрідріха Шеллінга? Покажіть, чим вона відрізняється від філософії Й.Фіхте.
9.	Окресліть основні риси діалектики Ф.Шеллінга.
10.	Розкрийте зміст ідеї свободи, за Ф. Шеллінгом.
11.	Поясніть, чому Г. Гегеля називають філософом-ідеалістом, в чому виявляється двоїстість його світогляду?
12.	Покажіть розуміння Г. Гегелем життєвого циклу абсолютної ідеї, джерел її руху та розвитку. Розкрийте зміст поняття Абсолютна ідея.
13.	Охарактеризуйте діалектику Г.Гегеля як розвиток сукупної людської думки.
14.	Покажіть суперечність між методом і системою філософії Г.Гегеля, подумайте, як її слід подолати.
15.	Поясніть, чому матеріалізм Л.Фейєрбаха називають антропологічним. У чому полягає його суть і обмеженість?
16.	Окресліть погляди Л.Фейєрбаха на релігію. У чому полягає суть і значення її психологічного аналізу?
17.	Подумайте, як співвідноситься німецька класична філософія і сучасне бачення світу. Література

1. Бичко А.К., Бичко І.В., Табачковський В.Г. Історія філософії: Підручник. –К.: Либідь, 2001.–408 с.

2. Кремень В.Г. Філософія: мислителі, ідеї, концепції: підручник / В.Г.Кремень, В.В. Ільїн. – К.: книга, 2005. – 528 с.

3. Петрушенко В.Л. Філософія. Курс лекцій: Навчальний посібник. – К.: Каравела, 2001.– 448 с.

Семінарське заняття № 6-7

Тема: Сучасна світова філософія

Мета вивчення теми: виділити і охарактеризувати основні періоди становлення сучасної філософії; здійснити критичний перегляд принципів і традицій класичної філософії кінця ХІХ - початку ХХ століття; дати об’єктивну оцінку марксистській філософії, розкрити її структуру, проблеми; проаналізувати різновиди філософії екзистенціалізму, персоналізму, філософської антропології, філософські напрями томізму, неотомізму, фрейдизму, неофрейдизму; виявити зв’язок сучасної філософії із болючими проблемами сучасної суспільної історії; осмислити значення сучасної філософії для власної теоретичної і практичної діяльності.

План

1. Характерні риси сучасної зарубіжної філософії.

2. Критичний перегляд принципів і традицій класичної філософії кінця XIX- початку ХХст.

3. Марксистська філософія, її структура, проблеми й основні різновиди.

4. Позитивізм, його різновиди. Неопозитивізм (Л.Вітгенштейн, В.Карнап, Б.Рассел).

5. Структуралізм (К.Леві-Строс, М.Фуко).

6. Герменевтика (Г.Гадамер, П.Ріккерт, Т.Кун).

7. Постпозитивізм і його роль у сучасній науці та філософії (КПоппер, Т.Кун, І.Лакатош, П.Фейерабенд).

8. Проблема людини у філософії XX ст.. Єкзистенціалізм (С.Кьєркогор, М.Хайдеггер, К.Ясперс, Ж.Сартр, А.Камю).

9. Філософська антропологія (В.Дільтей, А.Шопенгауер, Ф.Ницше).

10. Фрейдизм та неофрейдизм (З.Фрейд, Д.Юмм ).

11. Еволюція релігійної філософії в XX ст.. Томізм та неотомізм.

Теми доповідей та рефератів

1. Перехід від класичної філософії до некласичної.

2. Від феноменології до екзистенціалізму та герменевтики.

3. Аналітична філософія.

4. Філософія науки: від логічного позитивізму до епістемологічного анархізму.

5. Філософська антропологія: ідейні витоки та проблемне поле.

6. Філософський містицизм.

7. Гуманістичні тенденції у розвитку сучасної філософії

8. Філософія С. Кьєркегора.

Ключові поняття і терміни з теми: герменевтика, дискурс, антистієнтизм, екзистенціалізм, неотомізм,парадигма, персоналізм плюралізм, постмодерн прагматизм, філософська антропологія, сцієнтизм, феноменологія, філософія житт

Література

1. Бичко А.К., Бичко І.В., Табачковський В.Г. Історія філософії: Підручник. – К.: Либідь, 2001. – 408 с.

2. Бичко І.В., Бойченко І.В., Табачковський В.Г. та ін. Філософія: Підручник. – К.: Либідь, 2001. – 408 с.

3. Герасимчук А.А., Тимошенко З.І. Філософія: Курс лекцій: Навчальний посібник. – К.: Вид-во Укр.-фін. ін-ту менеджм. і бізнесу, 1998. – 165 с.

4. Кремень В.Г.. Філософія: мислителі, ідеї, концепції: підручник / В.Г.Кремень, В.В. Ільїн. – К.: книга, 2005. – 528 с.

5. Мартін Гайдеґґер. Дорогою до мови / Переклав з нім. Володимир Кам’янець. – Львів: Літопис, 2007. – 232 с.

6. Петрушенко В.Л. Філософія. Курс лекцій: Навчальний посібник. – К.: Каравела, 2001. – 448 с.

7. Рікер П. Інтелектуальна автобіографія. Любов і справедливість / Пер. із фр. – К.: Дух і літера, 2002. – 114 с.

8. Саїд Е. Культура й імперіалізм. – К: Критика, 2007. – 608 с.

9. Томпсон Е.М. Трубадури імперії: Російська література і колоніалізм. – К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2008. – 368 с.

10. Філософія: Навчальний посібник / Надольний І.Ф., Андрущенко В.П., Бойченко І.В., Розумний В.П. та ін. – К.: Вікар, 1997. – 584 с

11. Філософія: Підручник / Заїченко Г.А., Сагатовський В.М., Кальний І.І. та ін.; За ред. Заїченко Г.А. – К.: Вища шк., 1995. – 455 с.

Семенарське заняття № 8-9

Тема: «ТРАДИЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ФІЛОСОФСЬКОЇ ДУМКИ В УКРАЇНІ»

Цілі та завдання: визначити роль української філософії в розвитку української культури; окреслити найперші особливості української філософії, позначити її зв’язок із історією світової філософії; виділити основні етапи розвитку української філософії, розглянути її провідних представників та ідейні здобутки на кожному із таких етапів; виявити провідні тенденції сучасного розвитку української філософії.

ПЛАН

1. Міфоепічна свідомість давнього слов’янства.

2. Загальні особливості української філософії.

3. «Ве́лесова книга» – автентичний набуток української древньої історії і вселюдський атрибут українського національного безсмертя.

4. Філософські джерела та ідеї часів Київської Русі.

5. Відродження та Просвітництво в Україні у XV-XVIII століттях. Філософські пам’ятники Давньої Русі.

6. Роль Києво-Могилянської академії в історії філософської думки України.

7. Формування і розвиток українського романтизму. «Філософія серця» Григорія Сковороди.

8. Проблема людини та нації в творчості Кирило-Мефодієвського товариства.

9. Філософські ідеї Тараса Шевченка.

10. Філософія серця П. Юркевича та його ставлення до матеріалізму Л. Фейєрбаха і М. Чернишевського.

11. Філософські погляди І. Франка, Лесі Українки, М. Драгоманова, С. Подолинського, М. Грушевського та їх вплив на формування національної самосвідомості українського народу.

12. Внесок П. Куліша, Д. Донцова, В. Липинського у розробку філософії української національної ідеї.

13. Розвиток суспільно-політичних ідей в українській філософії XIX століття.

14. Світоглядно-філософська ситуація в радянській і пострадянській Україні.

Теми доповідей та рефератів

1. Своєрідність філософії України в контексті світової історії.

2. Християнство і філософія у Київській Русі.

3. «Український дух» філософії Г. Сковороди.

4. Філософські принципи «Кобзаря» Т. Шевченка.

5. Національний характер філософії І. Франка.

6. Розвиток філософських традицій у творчості вітчизняних природознавців (кінець ХІХ-початок XX ст.).

7. Історіософія В'ячеслава Липинського та «вольовий націоналізм» Дмитра Донцова: держава, нація, національна ідея.

Ключові поняття та терміни

Антеїзм, кордо центризм, екзистенціалізм, ісихазм, ноосфера, конкордизм,софія, поліфонізм.

Література

1. Горський В.С Історія філософської думки в Україні. Курс лекцій: Навчальний посібник. – К.: Наукова думка, 1997. – 288 с.

2. Грушевский М.С. Очерк истории украинского народа. – К., 1991.

3. Донцов Д. Націоналізм. – Лондон; Торонто, 1996.

4. Історія філософії України / Хрестоматія. – К, 1993. – 553 с.

5. Кониський Г. Філософські твори: у 2-х т. – К., 1990.

6. Огородник І.В., Огородник В.В. Історія філософської думки в Україні. Курс лекцій: Навчальний посібник. – К.: Вища школа: Т-во «Знання», КОО, 1999. – 543 с

7. Сковорода Г. Повне зібрання творів: у 2-х т. – К., 1973.

8. Сушинський Б.І. «Велесова книга» предків. «Велесова книга» у перекладі та літературній інтерпретаціїї Богдана Сушинського / Ред. О.П.Чередниченко. Київ-Одесса: Вид. Дім ЯВФ, 2004. – 256 с.

9. Федів Ю.О., Мозгова Н.Г. Історія української філософії. – К.: Україна, 2001.

10. Філософія: Навчальний посібник / І.Ф. Надольний, В.П. Андрущенко, І.В. Бойченко, В.П. Розумний та ін.; За ред. І.Ф.Надольного. – К.: Вікар, 1997. – с. 166-185.

11. Філософія: Підручник / Під ред. Бойченко І.В. – К.: Либідь, 2001.

Семінарське заняття № 11

Тема: «ФІЛОСОФСЬКИЙ ЗМІСТ ПРОБЛЕМИ БУТТЯ. ДУХ І МАТЕРІЯ: МЕЖА ПРОТИЛЕЖНОСТІ (ОНТОЛОГІЯ)»

Цілі та завдання заняття: виявити особливості проявів філософського мислення у сфері осмислення засад дійсності; прослідкувати, як при осмисленні буття проявляються такі важливі риси філософського мислення, як граничний рівень узагальнення, його принциповий людиноцентризм та ін.; ознайомитись із найпершими філософськими категоріями, що застосовуються при визначенні буття та його атрибутів; окреслити найважливіші особливості сучасної наукової картини світу.

Плпн

1. Основні категорії онтології.

2. Поняття буття світу, субстанції як вихідних категорій.

3. Проблема співвідношення духу (свідомості) та матерії.

4. Рух як спосіб існування матерії. Види руху.

5. Простір і час – форми буття матерії. Основні властивості простору і часу.

Теми доповідей та рефератів

1. Еволюція філософських уявлень про субстанції світу.

2. Категорія буття: смисл та специфіка.

3. Проблематичність людського буття.

4. Буття і небуття. Буття і сутність.

5. Еволюція філософських уявлень про субстанції світу.

6. Сучасна наука про системну організацію матерії.

Ключові поняття та терміни

Буття природного, буття соціального, буття людини, буття духовного, категорії «субстанція», матерія, атрибути, рух, взаємодія, простір, час, реальність, дійсність, існування, сущее, монізм, дуалізм, плюралізм, субстанціалізм, статичність, динамічність (динамізм).

Література

1. Бичко А.К., Бичко І.В., Табачковський В.Г. Історія філософії: Підручник. – К.: Либідь, 2001. – 408 с.

2. Герасимчук А.А., Тимошенко З.І. Філософія: Курс лекцій: Навчальний посібник. – К.: Вид-во Укр.-фін. ін-ту менеджм. і бізнесу, 1998. – 165 с.

3. Кремень В.Г.. Філософія: мислителі, ідеї, концепції: підручник / В.Г.Кремень, В.В. Ільїн. – К.: книга, 2005. – 528 с.

4. Петрушенко В.Л. Філософія. Курс лекцій: Навчальний посібник. – К.: Каравела, 2001. – 448 с.

5. Філософія: Навчальний посібник / Надольний І.Ф., Андрущенко В.П., Бойченко І.В., Розумний В.П. та ін. – К.: Вікар, 1997. – 584 с.

6. Філософія: Підручник для вищої школи. – Х.: Прапор, 2004. – 736 с.

Тести, завдання.

1. Буття, існування, реальність - ці слова є синонімами

Так Ні

2. Поясніть, в чому полягає відмінність між поняттям “буття” та поняттям “все існуюче”? Продемонструйте, чому філософське розуміння дійсності не може задовольнитися поняттям “все існуюче”.

3. Вдумайтесь у тезу відомого онтолога XX ст. М.Гартмана: “Буття є те останнє, про що можна запитувати. Але останнє не може бути визначеним. Адже визначати (покладати межі) можна лише на основі чогось іншого, що стоїть позаду того, що визначається. Але останнє є те, за чим вже нічого немає”. Спираючись на ці твердження, спробуйте пояснити, яке значення для розгортання людського мислення може мати його відношення до буття як до того останнього, про яке можна запитувати. Як пов'язані буття і пізнання?

4. Поясніть, якою лінією міркування можна пов'язати між собою наведене вище окреслення філософського змісту поняття буття та визначення хибного та істинного, що його дав Аристотель: “Казати про суще, що його немає, або про не-суще, що воно є, - значить казати хибне; а казати, що суще є, а не-суще не є, - значить казати істинне”.

5. Виберіть варіанти правильної відповіді на питання.

Поняття буття виконує у філософії такі функції:

а) воно окреслює найперші умови помислювання дійсності внаслідок того, що виводить міркування за межі конкретних форм сущого;

б) воно вказує природознавству напрями виправданого вивчення дійсності;

в) воно постає підставою для сенсоутворення, оскільки вказує на найперші та найширші орієнтири людського свідомого ставлення до дійсності;

г) воно дозволяє проводити виправдані визначення основних понять науки;

д) воно виводить будь-яке мислення на рівень гранично широкого узагальнення.

6. Розуміння буття у східній філософії передбачає:

а) висування на перший план небуття, порожнечі;

б) надання переваги буттю над небуттям.

7. Людські виміри проблеми буття окреслюються так, що:

а) буття постає найпершим предметом людського пізнання;

б) буття постає вищою людською цінністю та мірою людської відповідальності за наслідки своїх дій;

в) буття людини постає частиною буття як такого;

г) через поняття буття людина прирівнюється до інших видів сущого.

8. “Буття в істині” та “буття у гадці” - це поняття, введені:

а) Гераклітом; б) Піфагором;

в) Парменідом; г) Демокритом;

д) Аристотелем.

9. Поняття “архе” в античній філософії та поняття “субстанції” в новоєвропейській філософії були тотожними

Так Ні

10. Відмінність між поняттями “субстанція” та “субсистенція” була визначена:

а) в античній філософії;

б) в середньовічній філософії;

в) у філософії Відродження;

г) в німецькій класичній філософії.

11. Поняття “емінентної причини”, введене середньовічною філософією позначає:

а) внутрішню причину;

б) причину, що спродукована реалізацією свідомого людського задуму;

в) початкову причину, що містить у собі зміст усіх подальших можливих її наслідків;

г) матерію, яка є потенцією усіх можливих речей.

12. У найперші визначення субстанції Б.Спінозою входили наступні поняття:

а) субстанція - субсистенція - речі;

б) субстанція - атрибут - модус;

в) субстанція - субсистенція - акциденція;

г) монада - протяжна субстанція - мислена субстанція.

13. Поняття “res cogitans” та “res externa” для характеристики засад буття були введені:

а) С.Боецієм; 6) А.Кентербсрійським;

в) Р.Декартом; г) Б.Спінозою;

д) Г.Лейбніце.м.

14. В розумінні сутності субстанції можливі такі позиції:

а) матеріалізм, що подає в якості субстанції матерію;

б) ідеалізм, що подає в якості субстанції дух;

в) реалізм, що розглядає дійсність як сукупність речей:

г) дуалізм, що визнає існування двох незалежних субстанцій - матеріальної та духовної;

д) пантеїзм, що розглядає Бога як субстанцію.

Виберіть варіанти правильної відповіді та обґрунтуйте свій вибір.

15. Класичне філософське розуміння буття та некласичне в основних моментах співпадають.

Так Ні

16. Виберіть варіанти правильної відповіді та обґрунтуйте свій вибір.

Некласичне філософське розуміння буття передбачає його тлумачення як:

а) найпершої інтенції свідомості;

б) найпершої та необхідної умови відношення мислення до будь-чого;

в) емінентної причини;

г) єдності еманації та еволюції;

д) тривалості.

17. Виберіть варіанти правильної відповіді.

До найбільш авторитетних творців некласичної онтології слід зарахувати:

а) К.Ясперса; б) М.Хайдеггера;

в) Е.Кассирера; г) М.Шліка;

д) М.Гартмана.

18. Назвіть автора концепції “критичної онтології” у філософії XX ст.:

а) Н.Аббиньяно; б) Ч.Пірс;

в) М.Гартман; г) М.Хайдеггер;

д) А.Бергсон.

19. “Антропний принцип” - це поняття, введене у філософію:

а) Л. Фейєрбахом для обернення усіх філософських проблем до людини;

б) екзистенціалістами для характеристики своєї позиції щодо осмислення людського буття;

в) сучасною космологією для позначення спрямованості космічних процесів до людини;

г) сучасною фізикою для констатації факту неможливості вилучити людину із результатів дослідження.

20. Наукова картина світу - це:

а) сукупність тих знань, що їх накопичила наука;

б) узагальнена картина дійсності, що вимальовується на основі наукових даних;

в) система провідних зв'язків та співвідношень сфер дійсності, що її вибудовують на основі даних різних наук.

21. Проведіть співставлення таких сфер знань та наук про буття, як онтологія, метафізика, космологія, поясніть їх співвідношення. Як ви вважаєте, чи зберігає в наш час своє значення натурфілософія? – Обґрунтуйте свої твердження.

Семінарське заняття № 12

Тема: «СВІДОМІСТЬ, ЇЇ ПРИРОДА, СУТНІСТЬ ТА СТРУКТУРА (ОНТОЛОГІЯ)»

Цілі та завдання заняття: осягнути складність та фундаментальність проблеми свідомості для філософії та науки; окреслити її значення для людського буття, життєвого самовизначення, для розуміння особливостей людської діяльності та творчості; окреслити ознаки свідомості, провести критичний аналіз основних концепцій походження свідомості; розглянути структуру та основні функції свідомості.

План

1. Виникнення і природа свідомості.

2. Свідомість – вища форма відображення дійсності. Сутність та функції свідомості.

3. Визначальна роль соціальності в еволюції свідомості.

4. Творчий характер свідомості. Самосвідомість.

5. Ідеальне в змісті свідомості. Свідомість і мова.

6. Структура індивідуальної і суспільної свідомості.

Теми доповідей та рефератів

1. Еволюція філософських уявлень про свідомість, її походження та сутність.

2. Проблема «діалогу» людини і комп'ютерних систем.

3. Інформаційна взаємодія як генетична передумова свідомості.

4. Свідомість як необхідна умова відновлення культури.

5. Предметність та рефлексивність свідомості.

6. Співвідношення біологічного і соціального походженні свідомості.

7. Виникнення і розвиток психіки як форм відображення дійсності.

8. Ідеальна діяльність свідомості.

Ключові поняття та терміни

Ідеальне, відображення, свідомість ,діяльність, практика, суспільна практика, мислення, мова, мовлення, спілкування, несвідоме.

Література

1. Бичко І.В., Бойченко І.В., Табачковський В.Г. та ін. Філософія: Підручник. – К.: Либідь, 2001. – 408 с.

2. Кремень В.Г.. Філософія: мислителі, ідеї, концепції: підручник / В.Г.Кремень, В.В. Ільїн. – К.: книга, 2005. – 528 с.

3. Петрушенко В.Л. Філософія. Курс лекцій: Навчальний посібник. – К.: Каравела, 2001. – 448 с.

4. Філософія: Підручник для вищої школи. – Х.: Прапор, 2004. – 736 с.

5. Завдання, вправи, тести

Дайте доцільну та обґрунтовану оцінку наведеним нижче твердженням щодо реальності існування свідомості. Спробуйте визначити філософську позицію, що виражена в цих твердженнях. Виділіть позитивне, доцільне в даних твердженнях, але також - негативне, неприйнятне, суперечливе.

а) свідомість являє собою функцію нейрофізіології, людини, витончений ти високорозвинений вид психічного пристосування людини до умов життя:

б) свідомості насправді не існує, бо її не можна спостерігати; реально існують лише людські реакції та нервові сигнали;

в) свідомість являє собою єдність буття та небуття: це є форма відображення дійсності в мозку людини, тобто відображення однієї речі в іншій:

г) свідомість - це різновид духовної субстанції;

д) свідомість - це є проходження енергії та інформації через людський мозок;

е) свідомість має особливий онтологічний статус, тому що лише вона здатна продукувати ідеальні, еталонні виміри дійсності;

є) реальність свідомості в тому, що вона постає способом орієнтування в предметному полі людської життєдіяльності, способом, що забезпечує особливий - небіологічний тип людської поведінки.

2. Виберіть варіанти правильної відповіді на питання. Особливий, небіологічний тип людської поведінки проявляється:

а) в тому, що людина не діє за схемою “стимул – реакція”;

б) в тому, що людина опосередковує свої взаємини із світом системою штучно створених засобів та інструментів;

в) в тому, що людина має розвинену та спеціалізовану нервову систему;

г) в тому, що людина діє цілеспрямовано;

д) в тому, що людина не стільки пристосовується до середовища, скільки перетворює його.

3. Предметність, як одна із провідних властивостей людської свідомості, це:

а) здатність людини використовувати різні предмети у своїй діяльності;

б) людське бажання діяти одними предметами природи на інші;

в) здатність людини створювати нові предмети;

г) здатність людини бачити в речах виявлені досвідом перетворювальної діяльності межі, функції та відношення.

4. Виберіть виважену оцінку значення людської самосвідомості, обґрунтуйте її:

а) тільки за допомогою самосвідомості людині відкриті та доступні дії її свідомості;

б) за допомогою самосвідомості людина здатна відрізняти себе від інших людей:

в) самосвідомість сприяє виробленню людської самоповаги.

5. Спробуйте аргументовано пояснити, яке значення для формування та функціонування свідомості має той факт, що людська життєдіяльність розгортається у сфері штучно створеного соціально-культурного середовища. Чи можлива поява свідомості за умов перебування новонародженої дитини в лоні недоторканої природи?

6. Увійдіть у мислений експеримент, що допоможе вам краще зрозуміти важливі ознаки свідомості. Уявіть собі, що ви маєте можливість спостерігати непомітно за діями якоїсь людини, що, припустимо, рухається і діє на певній території (можливо - території свого маєтку). Ця людина не підозрює, що за нею хтось спостерігає. Спробуйте визначити, за якими ознаками ви могли би впевнено стверджувати, що ця людина діє свідомо. Назвіть чітко ці ознаки, аргументуйте свої твердження.

7. У шестидесяті роки XX ст. досить жваво обговорювалась версія про те, що дельфіни мають не менш розвинений інтелект, ніж людина, що вони також живуть і діють свідомо. Прокоментуйте у цьому плані результати експерименту. Коли людина тоне, то дельфіни виштовхують її на поверхню. Виявилось, що вони виштовхують на поверхню води також і гумовий макет людини, а також і колоду, що занурюється у воду. Про що свідчать ці факти? Чим у цьому плані відрізняється дія людини від дій тварин?

8. Людська мова:

а) позначає речі та явища;

б) позначає предметний зміст речей та явищ.

Поясніть, яка відмінність існує між запропонованими варіантами відповіді. Аргументуйте більш правильний вибір такого варіанта.

9. Аргументуйте свою позицію у вирішенні альтернативи: той факт, що людина розгортає свою життєдіяльність за допомогою штучних засобів дії, інструментів та знарядь праці, свідчить:

а) про людську природну обмеженість, своєрідну недостатність та природну недосконалість людини;

б) про переваги людини, про її здатність проникати у внутрішні властивості та закономірності дійсності.

10. Коли бобри будують собі житло, пташки - гнізда, інші тварини доглядають за своїми дітьми, павуки плетуть павутиння, їхні дії нагадують виробничі дії та трудові операції людини. Спробуйте чітко та аргументовано визначити, чим саме, за якими ознаками та характеристиками між означеними діями тварин та діями людини пролягає якісна відмінність.

11. Релігійна концепція походження свідомості нічого не дає для пояснення даної проблеми, оскільки припускає духовну сутність такою, що існує початкове

6. Так Ні

12. Концепція пояснення свідомості проявами єдиного інформаційного поля Всесвіту:

а) бере до уваги лише механізми людської нейрофізіології;

б) с лише реакцією на сучасне розгортання інформаційного буму:

в) відповідає сучасним знанням про Всесвіт, інформацію, її властивості та роль у процесах дійсності;

г) не відповідає сучасним даним про механізми діяльності людського мозку.

13. Еволюційна концепція походження свідомості:

а) достатньо переконливо та коректно пояснює основні прояви та властивості свідомості;

б) не відповідає новітнім даним науки і не може пояснити цілу низку суттєвих ознак свідомості.

14. Як ви вважаєте, чи можна поставити знак тотожності поміж процесами походження свідомості та процесами походження людини? Якщо можна, то в чому сенс існування відмінних назв цих процесів? Якщо не можна, то в чому полягає відмінність між ними?

15. Існуючи різні, досить відмінні між собою концепції походження свідомості можна оцінити наступним чином:

а) всі вони е ненадійними та відносними, оскільки подають досить різні трактування того ж самого явища;

б) серед них слід обрати одну, найбільш прийнятну та виправдану;

в) оскільки вони дають суперечливу та неповну картину походження свідомості то вони не варті уваги;

г) їх слід розглядати за принципом доповнюваності. оскільки кожна із них вносить свій штрих у картину походження свідомості:

д) їх слід синтезувати.

Обґрунтуйте свій варіант відповіді.

16. Як ви можете оцінити наступне твердження: “Оскільки духовні процеси мають фундаментальну відмінність від будь-яких природних, остільки врахування механізмів нейрофізіологічних процесів людини нічого не дає для розуміння свідомості”. Спробуйте дати всебічну оцінку даному твердженню, тобто знайдіть в ньому прийнятне, а також і неприйнятне, спробуйте переформулювати його таким чином, щоби воно стало виправданим та корисним для осмислення свідомості.

17. Як ви розумієте термін “ідеальне”:

а) як позначення чогось лише уявного;

б) як статус існування образів та уявлень людської свідомості;

в) як досконале, неперевершене;

г) як доведення параметрів певних якостей або відношень до їх гранично можливого виміру;

д) як еталонні виміри сущого.

Поясніть ваш вибір відповіді; спробуйте показати, що всі наведені варіанти значення терміна “ідеальне” при певному тлумаченні можуть бути прийнятними.

18. Ідеальні, еталонні виміри сущого, які здатна створювати свідомість, потрібні людині задля того, щоб:

а) їй було чого прагнути;

б) мити системи відліку для оцінки реальності;

в) перетворювати дійсність, покращувати її;

г) відвернутись від дійсності та поринути у мрії.

19. Із наведених нижче варіантів можливої відповіді оберіть найбільш прийнятні та поясніть роль мови для розвитку та функціонування свідомості. Важливість єдності свідомості та мови пояснюється тим, що:

а) за допомогою мови людина може виразити ідеальну предметність, що міститься у свідомості, але якій немає аналогів в дійсності;

б) мови допомагає організувати спільну людську діяльність, узгодити її:

в) мова дозволяє відокремити знання та досвід від людини - їхнього носія - та передати їх іншим людям та поколінням:

г) мова є єдино можливою формою вираження змісту свідомості;

д) мова виражає індивідуальні особливості людської душі;

е) мова є виразником структури буття як такого.

20. У структуру свідомості можна включити:

а) мрії, образи, уявлення, почуття;

б) несвідоме, підсвідоме, свідоме та самосвідомість;

в) мислення, почуття та емоції, волю;

г) знання, ідеї, теорії, уявлення, бажання.

21. Знання є тою складовою свідомості, яка містить в собі предметний зміст свідомості та постає формою тотожності свідомості і дійсності

7. Так Ні

22. Серед перерахованого нижче виділіть те, що стосується функцій свідомості:

а) орієнтування; б) пізнання;

в) контроль; г) регулювання;

д) бажання; е) оцінювання;

е) комфорт; ж) боротьба за існування;

з) агресія.

23. Обґрунтуйте виважений варіант відповіді: свідомість та людська діяльність пов'язані між собою так:

а) свідомість є причиною особливостей людського типу діяльності;

б) діяльність є причиною появи свідомості з усіма її властивостями та особливостями;

в) свідомість та діяльність являють собою певну цілісність, в якій її сторони взаємно стимулюють одне одного;

г) людська діяльність лише певним чином структурує та виявляє людську свідомість;

д) свідомість є певним типом діяльності, яка перетворює взаємодію людини із дійсністю у творчий процес.

Семінарське заняття № 13

Тема: «ДІАЛЕКТИКА: ПРИНЦИПИ, ЗАКОНИ, КАТЕГОРІЇ (ОНТОЛОГІЯ)»

Цілі та завдання заняття: обґрунтувати світоглядне та методологічне значення основних законів діалектики; виявити взаємозв'язок та взаємопереходи законів та категорій діалектики; обґрунтувати непродуктивність софістики, еклектики та метафізики, їх неспроможність виявляти дійсну сутність та взаємообумовленість усіх елементів світу; виробляти навички застосування діалектичного методу в науково-теоретичній діяльності та повсякденному житті.

План

1. Різноманітність способів філософствування (діалектика, метафізика, софістика, еклектика, догматизм, релятивізм тощо).

2. Діалектика та метафізика як основні альтернативні способи філософського осмислення буття.

3. Загальні закони діалектики та їх роль в осмисленні процесу розвитку.

3.1 Закон взаємного переходу кількісних змін у якісні.

3.2 Закон єдності та боротьби протилежностей.

3.3 Закон заперечення заперечення.

4. Універсальні зв'язки буття та категорії діалектики.

5. Альтернативи діалектики.

Теми доповідей та рефератів

1. Діалектика як теорія розвитку.

2. Софістика та еклектика – альтернативи діалектики як логіки.

3. Догматизм та релятивізм – альтернативи діалектики як теорії пізнання.

4. Категорії діалектики як універсальні форми мислення.

5. Світоглядне та методологічне значення законів діалектики.

6. Діалектика Гегеля.

Ключові поняття та терміни

Зв’язок, взаємодія, відношення, закон, закономірність, принцип, властивість, якість, кількість, міра, стрибок, еволюція, революція, тотожність, відмінність протилежності,соціальний конфлікт, антагонізм, одиничне, загальне, особливе, зміст, форма, система, причина, наслідок, необхідність, випадковість,

Література

1. Бичко І.В., Бойченко І.В., Табачковський В.Г. та ін. Філософія: Підручник. – К.: Либідь, 2001. – 408 с.

2. Кремень В.Г.. Філософія: мислителі, ідеї, концепції: підручник / В.Г.Кремень, В.В. Ільїн. – К.: книга, 2005. – 528 с.

3. Петрушенко В.Л. Філософія. Курс лекцій: Навчальний посібник. – К.: Каравела, 2001. – 448 с.

4. Філософія: Підручник для вищої школи. – Х.: Прапор, 2004. – 736 с.

Семінарське заняття № 14

Тема: «ПРОБЛЕМА ПІЗНАВАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ У ФІЛОСОФІЇ (ГНОСЕОЛОГІЯ)»

Цілі та завдання заняття: поглибити уявлення про особливості духовних процесів, що перебувають у дії, функціонуванні; з'ясувати зв'язок пізнання із становищем людини у світі, із її життєвою долею та перспективами; окреслити умови, можливості та рівні пізнання, його різновиди та форми; доторкнутись до таємничого поняття істини та виявити його відмінність від правди, а також: його складний зв'язок із знанням та пізнанням.

План

1. Поняття пізнання та його змістові складові. Основні принципи пізнавальної діяльності.

2. Види пізнання та їх взаємозв'язок.

3. Рівні та форми пізнання.

4. Класифікація методів наукового пізнання.

5. Проблема істини в пізнанні. Діалектика абсолютної та відносної істини.

Теми доповідей та рефератів

1. Пізнання як вид духовної діяльності і феномен культури.

2. Основні принципи сучасної наукової гносеології.

3. Діалектика суб’єкта і об’єкта як проблема сучасної філософії.

4. Взаємозв’язок логіки та інтуїції.

Ключові поняття та терміни

Теорія пізнання (гносеологія), агностицизм, суб’єкт пізнання, об’єкт пізнання, відчуття, сприйняття, уявлення, поняття, судження, висновок, об’єктивна істина, відносна істина, абсолютна істина, хиба (заблудження), наукове пізнання, факти, методи, спостереження, метод виміру, експеримент, аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, індукція, дедукція, моделювання, ідеалізація, ідея, проблема, гіпотеза, концепція, теорія, наука.

Завдання, вправи, тести

1.За своїм найпершим значенням пізнання це:

а) продукування інформації;

б) процес взаємодії свідомості та дійсності, результатом якого постають знач та уявлення;

в) взаємодія суб'єкта та об'єкта.

2. Гносеологія та епістемологія - це:

а) синоніми, бо позначають те ж саме - теорію пізнання;

б) різні напрями вивчення пізнання, оскільки гносеологія досліджує загальні умови пізнання, а епістемологія - знання (переважно - наукове);

в) різні напрями пізнання, але їх часто розглядають як синоніми.

3. Пізнання як людська здатність:

а) не мас суттєвого відношення до найперших потреб людини, оскільки виживати можна і без пізнання;

б) виявляє такі фундаментальні особливості людини, як її розумність, творче ставлення до дійсності;

в) вказує на те, що людина постає агентом світового інформаційного процесу.

Обґрунтуйте свій вибір правильної відповіді.

4. Філософське розуміння пізнання передбачає:

а) продукування інформації;

б) прагнення за допомогою знань оволодіти певною дійсністю;

в) можливість для людини досягнути найважливішого та найзаповітнішого в своєму житті;

г) все вищеперераховане.

5. Життєво-досвідне пізнання характеризується чіткою диференціацією свого змісту, усвідомленістю та спеціальною спрямованістю.

Так Ні

6. Найпершим та найважливішим для людини видом пізнання постає:

а) наукове пізнання;

б) життєво-досвідне пізнання;

в) художньо-мистецьке;

г) релігійно-містичне;

д) жодне із видів пізнання, оскільки вони лише разом охоплюють всі пізнавальні здібності та можливості людини.

7. Суб'єкт пізнання - це те, на що спрямовані пізнавальна та практична активність людини.

Так Ні

8. Об'єкт пізнання:

а) передує суб'єкту та визначає його;

б) є похідним від суб'єкта;

в) є невід'ємним від суб'єкта, оскільки вони постають сторонами єдиного процесу пізнання;

г) постає частиною суб'єкта пізнання.

9. Об'єкт та предмет пізнання співвідносяться таким чином:

а) вони є синонімами;

б) вони стосуються різних сфер пізнання: предмет фігурує в гуманітарних науках, об'єкт - в природничих;

в) предмет постає певним зрізом або проекцією об'єкта;

г) об'єкт є частиною предмета.

10. Чуттєве пізнання як рівень пізнання характеризується:

а) найбільшою достовірністю, оскільки прямо засвідчує реальність;

б) тим, що воно є єдине реальне джерело пізнання;

в) тим, що воно є найпершим джерелом пізнання;

г) чітким відокремленням суттєвого від несуттєвого;

д) найбільшим ступенем повноти.

11. Об'єктом чуттєвого пізнання постають зв'язки, функції та відношення дійсності, а об'єктом раціонального пізнання - окремі властивості речей

Так Ні

12. Із наведених нижче можливих варіантів відповідей виберіть найбільш виправдані.

У порівнянні чуттєвого пізнання із раціональним (абстрактним мисленням) можна зробити такі висновки:

а) чуттєве пізнання має ту перевагу, що воно засвідчує дійсність будь-чого;

б) чуттєве пізнання має ту перевагу, що воно дозволяє інтенсифікувати пізнання через узагальнення;

в) раціональне пізнання здатне виходити за межі наданого чуттям та фіксувати зв'язки цілих класів предметів;

г) жодне із них не має очевидних переваг у відношенні до іншого.

13. Потреба в синтезі даних чуттів із абстрактними раціональними узагальненнями зумовлена:

а) цілісним характером духовних процесів;

б) існуванням двох основних джерел пізнання - матеріалу чуттів та апріорних форм розсудку:

в) тим, що кожний із даних рівнів пізнання має свої переваги та недоліки.

14. Експеримент, як форма синтетичного пізнання, передбачає узгодженість раціональних положень із набутими чуттєвими враженнями.

Так Ні

15. Внаслідок внутрішньо суперечливого характеру пізнавального процесу, пізнання розвивається:

а) по висхідні;: б) лінійно;

в) за синусоїдою; г) спіралеподібна.

16. Оберіть із наведених нижче термінів ті, що фіксують однобічні підходи до цілісного, синтетичного характеру пізнання, невиправдано висуваючи ї на перший план його окремі складові та елементи:

а) емпіризм; б) сенсуалізм;

в) догматизм; г) раціоналізм;

д) прагматизм; е) спіритизм.

17. Оберіть серед наведених нижче термінів ті, що характеризують сучасні концепції істини:

а) софістична; б) евристична;

в) кореспондентська; г) когерентна;

д) концептуальна.

18. Оберіть найбільш виправдані та виважені варіанти відповіді на питання.

Серед сучасних підходів до визначення та розуміння істини можна виділити такі:

а) істина - це відповідність знань ти уявлень дійсному стану речей;

б) істина - це внутрішня узгодженість знань та їх складових;

в) істина - це характеристика лише наукових знань;

г) істина - це поняття, що у власному розумінні притаманне лише божественному віданню та об'явленню;

д) істина постає в якості еталонного поняття, що дозволяє оцінювати міру точності та виправданості знань.

19. Істина і правда співвідносяться таким чином:

а) істина - це характеристика раціональних утворень, а правда - це єдність істини та життєвої позиції;

б) правда - це характеристика раціональних утворень, а істина - це єдність правди та життєвої позиції.

20. Істина це не миттєва, одноактна оцінка стану знань, а процес, в якому кожна складова знання виконує свою доцільну та необхідну функцію.

Так Ні

21. Спробуйте дати критичну оцінку наведеним тезам та виявити їх сильні і слабкі сторони. Сформулюйте своє розуміння найперших чинників формування науки.

а) Наука - це спеціалізований та спеціально організований вид пізнання, що спрямований на продукування найбільш виправданих та достовірних знань.

б) Наука - це такий вид пізнавальної діяльності, який формується свідомо - внаслідок розуміння людьми значущості та ефективності знання.

в) Наука - це пізнання, що спрямоване на забезпечення підвищення ефективності виробничої діяльності.

г) Наука виникає внаслідок того, що існують допитливі люди, які згідні ризикувати всім заради отримання нових знань.

22. До найперших ознак науки слід зарахувати:

а) її мову (спеціальну термінологію) та логіку (внутрішню впорядкованість);

б) єдність функцій описування, пояснення та прогнозування;

в) дослідження внутрішньої необхідності явищ та процесів дійсності;

г) наявність емпіричного та теоретичного рівнів пізнання;

д) усе вищеперераховане.

23. Виберіть варіанти правильного окреслення питання. У своєму реальному функціонуванні наука постає в якості:

а) незаперечних положень та принципів;

б) як єдність знань та діяльності, що їх продукує;

в) єдності інтуїції та доведень;

г) як сукупність соціальних інститутів, що здійснюють наукову діяльність.

24. Складовими методу наукового пізнання постають:

а) інструменти, засоби, прилади;

б) описова, операціональна та концептуальна складові.

25. Критично проаналізуйте наведене визначення методу, спробуйте пояснити, якою мірою воно може бути прийнятним.

“Метод постає порядком та послідовністю дій, що ведуть до бажаного результату”.

26. Із наведеного нижче переліку понять оберіть ті, що можна зарахувати до методів емпіричного пізнання, методів опрацювання фактів та методів теоретичного пізнання:

а) спостереження, вимірювання, експеримент;

б) аксіоматика, гіпотетико-дедуктивні побудови, системно-структурний аналіз;

в) екзегетика, мантика, семантика;

г) індукція та дедукція, аналіз та синтез.

27. Спробуйте чітко назвати ті переваги, які теорія має у порівнянні із досвідом. Водночас врахуйте й ті причини, з яких фундаментальна наука повинна йти попереду прикладних наук.

Література

1. Герасимчук А.А., Тимошенко З.І. Філософія: Курс лекцій: Навчальний посібник. – К.: Вид-во Укр.-фін. ін-ту менеджм. і бізнесу, 1998. – 165 с.

2. Кремень В.Г.. Філософія: мислителі, ідеї, концепції: підручник / В.Г.Кремень, В.В. Ільїн. – К.: книга, 2005. – 528 с.

3. Петрушенко В.Л. Філософія. Курс лекцій: Навчальний посібник. – К.: Каравела, 2001. – 448 с.

4. Філософія: Навчальний посібник / Надольний І.Ф., Андрущенко В.П., Бойченко І.В., Розумний В.П. та ін. – К.: Вікар, 1997. – 584 с.

5. Філософія: Підручник для вищої школи. – Х.: Прапор, 2004. – 736 с.

Семінарське заняття № 15

Тема: «ОСОБИСТІСТЬ ЯК ПРЕДМЕТ ФІЛОСОФСЬКОГО ОСМИСЛЕННЯ (АНТРОПОЛОГІЯ)»

Цілі та завдання заняття: увійти в саме ядро філософської проблематики та замкнути усі попередні теми на єдино виправданий суб'єкт – носій всіх помислів, дій, творень – на людину; показати проблематичність людського буття та водночас його складність, багатовимірність, невичерпність; окреслити найперші визначення людини та проявів її буття, продемонструвати їх суперечливість та відкритість історичній перспективі.

ПЛАН

1. Уявлення про філософську антропологію та її проблематику.

2. Природа та сутність людини. Людина як біопсихосоціальна істота.

3. Людина, індивід, особистість. Типи особистості.

4. Соціальна роль. Умови успішного виконання соціальних ролей.

5. Потреба, інтерес, ціннісна орієнтація особистості.

6. Смерть, безсмертя та проблема смислу життя.

Теми доповідей та рефератів

1. Людина як вільна істота. Свобода, вибір, цінності.

2. Людське існування та його сенс. Життєва позиція особистості.

3. Філософське розуміння власності.

4. Формування біоетичного світогляду: аспекти методології.

5. Соціальні норми як фактор виливу суспільства на особистість.

6. Воля та розум.

Ключові поняття та терміни

Антропологія, антропогенез, соціогенез, ендогамія, агамія, екзогамія, «неолітична революція», евтаназія, людина, індивід, (лат. individuum – неподільне), індивідуальність, особистість,свобода.

Література

1. Бичко І.В., Бойченко І.В., Табачковський В.Г. та ін. Філософія: Підручник. – К.: Либідь, 2001. – 408 с.

2. Кремень В.Г.. Філософія: мислителі, ідеї, концепції: підручник / В.Г.Кремень, В.В. Ільїн. – К.: книга, 2005. – 528 с.

3. Петрушенко В.Л. Філософія. Курс лекцій: Навчальний посібник. – К.: Каравела, 2001. – 448 с.

5. Філософія: Підручник / Заїченко Г.А., Сагатовський В.М., Кальний І.І. та ін.; За ред. Заїченко Г.А.. - К.: Вища шк., 1995. - 455 с.

6. Філософія: Підручник для вищої школи. – Х.: Прапор, 2004. – 736 с.

Семінарське заняття № 16

Тема: «ОСНОВИ ФІЛОСОФСЬКОГО АНАЛІЗУ СУСПІЛЬСТВА ЯК СИСТЕМИ, ЩО РОЗВИВАЄТЬСЯ (СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ)»

Цілі та завдання заняття: осмислення суспільства як якісно особливого прояву реальності, виявлення сутності соціальності, найперших функцій суспільного життя; знайомство із провідними категоріями та проблемами соціальної філософії; окреслення основних сфер суспільного життя та докладний аналіз найперших аспектів співвідношення людини і суспільства.

ПЛАН

1. Поняття суспільства, його структура і функції. Суспільство і соціум.

2. Соціальні якості та соціалізація. Природа і суспільство.

3. Основні сфери суспільного життя та їх взаємозв'язок. Суспільні відносини.

4. Людина і суспільство: основні аспекти взаємодії.

5. Історичні типи суспільства. Поняття «суспільно-економічна формація» і «цивілізація».

6. Соціально-етнічні спільноти людей та тенденції їхнього розвитку.

Теми доповідей та рефератів

1. Суспільство як система, його життєдіяльність: методологічні підходи.

2. Теорія суспільно-економічних формацій.

3. Філософія історії та історична наука: спільні риси і відмінності.

4. Регресистський напрямок філософії історії і проблема «кінця історії».

5. Універсалізм і монізм.

6. Зміна парадигм історичної свідомості в некласичній філософії історії.

7. Етносоціальна культура як чинник гармонізації національних і міжнаціональних відносин.

Ключові поняття та терміни

Суспільство, праця, суспільне виробництво, «Життєва сила»,«Духовне виробництво», спосіб виробництва, предмети праці, знаряддя праці, умови праці,засоби праці, засоби виробництва, продуктивні сили суспільства, виробничі відносини, надбудова, соціальна структура, соціальна спільнота, народність, нація, національне питання, держава, суспільна свідомість, буденна свідомість, теоретична свідомість, суспільна психологія, ідеологія.

Література

1. Бичко І.В., Бойченко І.В., Табачковський В.Г. та ін. Філософія: Підручник. – К.: Либідь, 2001. – 408 с.

2. Кремень В.Г.. Філософія: мислителі, ідеї, концепції: підручник / В.Г.Кремень, В.В. Ільїн. – К.: книга, 2005. – 528 с.

3. Петрушенко В.Л. Філософія. Курс лекцій: Навчальний посібник. – К.: Каравела, 2001. – 448 с.

4. Філософія: Навчальний посібник / Надольний І.Ф., Андрущенко В.П., Бойченко І.В., Розумний В.П. та ін. – К.: Вікар, 1997. – 584 с

5. .

Семінарське заняття № 17

Тема: «СУСПІЛЬНИЙ ПРОГРЕС (СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ)»

Цілі та завдання заняття: осмислення суспільного прогресу виходячи із лінійної та циклічної концепцій історичного часу, виявлення основних рушійних сил розвитку суспільства; знайомство із провідними ідеями прогресу у філософії.

ПЛАН

1. Поняття прогресу. Лінійна та циклична концепції історичного часу.

2. Соціальний прогрес: цивілізації та формації. Теорії локальних цивілізацій.

3. Рушійні сили розвитку суспільства. Проблема суб’єкта історичного процесу.

4. Натуралістичний історизм.

5. Ідея прогресу у філософії Ж. Кондорсе.

6. Футурологія. Концепція О. Тоффлера. . Глобалізація суспільства.

7. Концепції К. Поппера, І. Лакатоса, Т. Куна.

8. Науково-технічний прогрес і мораль.

9. Прогрес в медицині і моральний аспект його рецепції.

10. Перспективи розвитку суспільства.

11. Співвідношення науково-технічного, соціального і духовного прогресу в сучасну епоху.

Теми доповідей та рефератів

1. Проблема рушійних сил суспільного розвитку в сучасній соціальній філософії.

2. Роль еліти та видатних особистостей в історичному процесі.

3. Основні тенденції розвитку соціально-етнічних спільнот.

4. Національна свідомість і світогляд.

5. Спадкоємність поколінь і розвиток суспільства.

Ключові поняття та терміни

Рушійні сили суспільного розвитку, суб’єкт суспільного розвитку, науковий прогноз, прогнозування, соціальне прогнозування.

Література

1. Бичко А.К., Бичко І.В., Табачковський В.Г. Історія філософії: Підручник. – К.: Либідь, 2001. – 408 с.

3. Кремень В.Г.. Філософія: мислителі, ідеї, концепції: підручник / В.Г.Кремень, В.В. Ільїн. – К.: книга, 2005. – 528 с.

4. Петрушенко В.Л. Філософія. Курс лекцій: Навчальний посібник. – К.: Каравела, 2001. – 448 с.

6. Філософія: Підручник для вищої школи. – Х.: Прапор, 2004. – 736 с.

Словник термінів

Світогляд – форма суспільної самосвідомості людини, через яку вона сприймає, осмислює, оцінює світ, визначає своє місце у ньому. Це система принципів, знань, ідеалів, цінностей, надій, вірувань, поглядів на сенс та мету життя, які визначають індивіда або соціального суб’єкта та органічно вплітаються в його вчинки та норми мислення.

Світогляд – інтегральне духовне утворення, яке спонукає до практичної дії, до певного способу життя та думки. У структурному плані прийнято виділяти в ньому такі підсистеми або рівні: світовідчуття, світосприйняття, світоспоглядання, світорозуміння та світобачення.

Міфологія (від грец. міф – оповідь та «логос» – слово, поняття, вчення) – форма суспільної свідомості, спосіб розуміння світу, характерний для ранніх стадій суспільного розвитку. Міф об’єднав у собі початки знань, релігійних вірувань, різних видів мистецтва, філософії.

⇐ Назад