Роль інституцій ЄС в імплементації спільних політик
У Лісабонському договорі передбачено такі інституційні нововведення (якщо договір ратифікують, то він набуде чинності не раніше 2014 р.):
– правило подвійної більшості для прийняття рішень Ради Міністрів ЄС. Для прийняття законодавчих рішень ЄС кваліфікованою більшістю буде необхідна згода 55% країн-членів, які репрезентують принаймні 65% населення ЄС. Встановлено додатковий перехідний термін дії даного положення до 2017 р., протягом якого буде діяти так званий «компроміс Іоаніні» – механізм, який дає змогу меншим країнам блокувати (відкладати на «розумний термін») будь-які рішення Ради (зараз навіть одна країна має право вето). Проте даний механізм не увійшов до фактичного тексту Договору, а лише до Протоколу. Це означає, що держави-члени можуть змінити дане положення, уникнувши необхідності проходження складної процедури внесення змін до Договору;
– введення посади постійного Президента Європейської Ради, який очолюватиме самміти ЄС протягом двох з половиною років замість піврічної ротації країн-членів;
– введення єдиної посади Верховного Представника ЄС з питань зовнішньої політики та політики безпеки, який замінить теперішні посади Вищого представника з зовнішньої політики та Комісара з зовнішніх зносин. На вимогу Великобританії, передбачена в Європейській Конституції посада Міністра закордонних справ ЄС була відхилена;
– зменшення кількості Комісарів до 2014 р. з 27 до 15;
– зменшення загальної кількості європейських парламентарів з 785 до максимум 750 (при цьому встановлюється мінімум (6) і максимум (96) депутатів від однієї країни);
– посилення ролі національних парламентів: надання їм права протестувати проти законопроектів ЄС (так звана «Помаранчева карта»). У випадку незгоди однієї третини національних парламентів, проект буде спрямовуватися на доопрацювання;
– введення статті про право виходу з організації, що надасть можливість країнам-членам залишити ЄС.
![]() |
v Є «останньою інстанцією» ухвалення багатьох рішень і уособлює міждержавний складник Європейського Союзу, визначаючи загальні напрямки його політики.
v До складу Ради входять глави держав та урядів країн Європейського Союзу.
v Зустрічі відбуваються щонайменше двічі на рік у вигляді саммітів голів держав.
![]() |
Основні повноваження:
–законодавча діяльність:
• здійснення правового регулювання суспільних відносин;
• затвердження загального бюджету ЄС (спільно з Європарламентом);
• контроль за діяльністю Комісії;
–у сфері виконавчої влади:
• координація загальної економічної політики;
• застосування санкції про країн-учасниць;
• надання фінансової допомоги країнам ЄС;
– у сфері формування органів ЄС:
• висунення та призначення президента Єврокомісії, Економічно-соціального комітету, Комітету регіонів, Європейської рахункової палати та ін.;
• право звільняти з посади членів правління Європейського інвестиційного банку, а також порушувати питання про звільнення з посади членів Європейської комісії за рішенням Європейського суду;
–зовнішньополітична діяльність:
• укладання міжнародних договорів;
• запровадження санкції проти третіх країн.
ПОРЯДОК ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ
РАДОЮ ЄС
Форми голосування (залежать від змісту питання, регламентуються Договором) | ||
Проста більшість Винятковий випадок: стосується поодиноких питань | Кваліфікована більшість ! Має представляти 62% населення ЄС | Одностайність Одностайність вважається досягнутою, навіть якщо одна або декілька країн утримуються |
Ø Складається з депутатів, які обираються в країнах-членах ЄС шляхом прямого голосування (з 1979 р.) терміном на 5 років.
Ø Порядок роботи закріплено в регламенті.
Ø Робота здійснюється переважно в комітетах.
Ø Резиденція – м. Страсбург.
Ø Більшість засідань фракцій та комітетів відбувається в Брюсселі.
Основні повноваження:
– законодавчі:
· процедура спільного прийняття рішень з Радою ЄС;
– контрольні:
· затвердити або відхилити бюджет;
· створення комітетів з розслідування;
· розгляд петицій;
– у сфері формування органів ЄС:
· затвердження складу нової Європейської комісії;
· призначення президента комісії ЄС;
· вибір незалежного омбудсмена;
– зовнішньополітична діяльність:
· надання згоди у разі укладання угод про вступ до Європейського Союзу чи про асоційоване членство.
![]() |
Порядок формування
1. Висування Радою ЄС кандидата на пост Голови Комісії.
2. Затвердження Голови Європарламентом.
3. Підбір кандидатів на посади інших членів Комісії.
4. Вотум довірі Комісії з боку Європарламенту.
Функції та повноваження
– виконавчі:
· підготовка проекту бюджету ЄС;
· виконання загального бюджету ЄС;
· управління Структурними фондами;
– контролюючі:
· збір та аналіз інформації для подальшого прийняття рішень;
· розслідування порушень з боку країн-учасниць;
· попередній контроль;
· штрафи підприємств
– ініціативні:
· виконання делегованих законодавчих повноважень;
· зовнішньополітичні;
· формування деяких органів ЄС.
ü За взаємним погодженням урядів країн-членів Європейського Союзу до складу Європейського суду судді та генеральні адвокати призначаються терміном на 6 років.
ü Зі свого складу судді обирають голову строком на три роки.
ü Кожні 3 роки відбувається часткова заміна генеральних адвокатів і суддів.
ü Розміщується Європейський суд у Люксембурзі.
ü Рішення суду приймаються згідно з принципом більшості.
ü Рішення суду обов’язкові насамперед для учасників судового процесу. Вони оприлюднюються в офіційному збірнику матеріалів суду.
Інші органи ЄС
![]() | ||
![]() |