Огляд класифікацій перекладацьких трансформацій.
А. Фітерман та Т. Левицька виділяють три типи перекладацьких трансформацій:
1. Граматичні трансформації: перестановки, опущення і додавання, перебудови та заміни пропозицій (семантичного іваріанту).
2. Стилістичні трансформації: синонімічні заміни та описовий переклад, компенсація та інші види замін.
3. Лексичні трансформації: заміна і додавання, конкретизація і генералізація пропозицій.
А. Швейцер, пропонує класифікувати трансформації на чотири групи. Трансформації на компонентному рівні семантичної валентності у разі застосування різного роду замін. Наприклад, заміна морфологічних засобів лексичними, іншими морфологічними, синтаксичними або фразеологічними та інші.
Трансформації, що здійснюються на референціальному рівні:
- конкретизація (або гіпонимічна трансформація);
- генералізація (гіперонімічна трансформація);
- заміна реалій (інтергіпонімічна трансформація);
- переклад за допомогою синекдохічної трансформації (частина замість цілого и навпаки);
- метонімічні трансформації;
- реметафорізаціі (заміни однієї метафори іншою);
- деметафорізаціі (заміни метафори її антиподом – неметафорою).
Трансформації на рівні стилістичному – компресія і розширення. Під компресією мається на увазі еліпсис, семантичне стяжіння, опущення надлишкових елементів і лексичне згортання.
Я. Рецкер називає лише два типи трансформацій: 1. Граматичні трансформації у вигляді заміни частин мови або членів речення. 2. Лексичні трансформації полягають у конкретизації, генералізації, диференціації значень, антонімічному перекладі, компенсації втрат, що виникають у процесі перекладу, а також у смисловому розвитку і цілісному перетворенні.
Р. Міньяр-Білоручев називає три види трансформацій – лексичні, граматичні, семантичні:
- до першого виду він відносить прийоми генералізації і конкретизації;
- до другого – пасивізації, заміну частин мови і членів речення, об’єднання пропозицій або їх членування;
- до третього – метафоричні, синонімічні, метафоричні заміни, логічний розвиток понять, антонімічний переклад і прийом компенсації.
Л. Бархударов називає чотири типи перетворень (трансформацій), що мають місце в ході роботи над перекладом. У класифікації Л. Бархударова ПТ розрізняються за формальними ознаками: перестановки, додавання, заміни, опущення. При цьому Л. Бархударов підкреслює, що подібний поділ є значною мірою приблизним і умовним. Перестановками називаються зміни розташування (порядку проходження) мовних елементів у тексті перекладу в порівнянні з текстом оригіналу. Під замінами маються на увазі як зміни при перекладі слів, частин мови, членів речення, типів синтаксичного зв’язку, так і лексичні заміни (конкретизація, генералізація, антонімічний переклад, компенсація). Додавання передбачають використання в перекладі додаткових слів, що не мають відповідників в оригіналі. Під опущенням мається на увазі опущення тих або інших слів при перекладі.
Характер елементів вихідної мови, на думку В. Комісарова, дозволяє розділити трансформації на три види: граматичні, лексичні та лексико-граматичні (комплексні).
Л. Латишев виділяє шість типів перекладацьких перетворень:
1. Лексичні перетворення. До цього типу вчений відносить заміни лексем синонімами, залежними від контексту.
2. Стилістичні перетворення. У цьому випадку відбувається трансформація стилістичного забарвлення слова, що піддається перекладу.
3. Морфологічні перетворення. Сюди відноситься перетворення однієї частини мови в іншу або заміна її декількома частинами мови.
4. Синтаксичні перетворення. До них дослідник відносить трансформацію синтаксичних конструкцій (слів, словосполучень і речень), зміна типу підрядних речень, зміна типу синтаксичного зв’язку, трансформацію пропозицій в словосполучення і перестановку придаткових частин у складнопідрядних і складносурядних реченнях.
5. Семантичні трансформації. У підручниках та монографіях з теорії перекладу це явище також іменується як «смислове розвиток». У цю графу Л. Латишев вписує заміни деталей-ознак.
6. Трансформації змішаного виду – це конверсна трансформація і антонімічний переклад.
Класифікація перекладацьких трансформацій за Л. К. Латишевим дала основу для подальших досліджень. Так, колектив санкт-петербурзьких дослідників перекладу на чолі з Н. І. Дзенс, взявши за основу класифікацію трансформацій цього відомого теоретика перекладу, проаналізував та розширив її, навівши синоніми основних категорій перекладознавства у терміностистемах різних теоретиків перекладу, ілюструючи теоретичні твердження оригінальними прикладами німецько-російського перекладу [6].
1. Граматичні трансформації:
1) морфологічні / категоріально-морфологічні трансформації (заміна частин мови, граматичних форм: часових форм, відмінків, ступенів порівняння, числа, суфікса на префікс та навпаки, дієприкметника на дієприслівник чи дієслово, іменника на дієприкметник та ін., зміна морфологічної структури словоформи та ін.);
2) синтаксичні (різноструктурність вихідної мови і мови перекладу, перегрупування членів речення, перестановки): зміна порядку слів (особливо при передаванні тема-рематичної структури речення), випущення (елімінація з речення окремих слів), уклинювання (додавання, введення додаткових слів у структуру речення), перенесення слів з речення у речення, об’єднання двох речень в одне, заміна простого речення на складне, складного на просте, зміна порядку слідування речень, перебудова синтаксичної структури, різні варіації будови фрази (зміна речень з es, man на особове речення, активної конструкції на пасивну та навпаки, речення на словосполучення та навпаки, зміна типа присудка: дієслівного на іменний і навпаки).
2. Лексико-граматичні трансформації:взаємозаміна лексичних і граматичних одиниць (заміна слова на словосполучення чи речення або навпаки, передача значення морфеми (префікса, суфікса) лексичною одиницею, заміна лексичної одиниці морфемою.
3. Семантико-змістовні трансформації:
1) Зміна каузальних / причинно-наслідкових відносин смислових елементів фрази (заміна причини на наслідок і навпаки):
а) процесу/події на наслідок/результат;
б) наслідку/результату процесом;
в) причини процесом;
г) дії на інструмент/засіб.
2) Заміна предмета на ознаку.
3) Заміна абстрактного поняття конкретним і навпаки, або конкретизація (гіпонімічний переклад), генералізація (гіперонімічний переклад).
4) Взаємозаміна просторових (локальних) і часових (темпоральних) характеристик.
5) Заміна органів чуття (каналу сприйняття).
6) Заміна посесивного відношення екзистенціальним.
7) Експліцитна передача імпліцитного і навпаки.
8) Конверсія: зміна суб’єктно-об’єктних відносин.
9) Антонімічний переклад: заміна слів антонімами, стверджувальних речень заперечувальними.
10) Лексичні трансформації / контекстуальні лексичні заміни: використання слів, які не є словниковими еквівалентами, проте мають в певних контекстах спільність у значенні:
а) передача через контекстуальний еквівалент;
б) синонімічна заміна;
в) імплікація (розширення значення);
г) експлікація (звуження значення).
11) Стилістичні трансформації:
а) адекватна заміна;
б) зміна стилістичних конотацій;
в) втрата конотацій (випрямлення значення): втрата метафори –деметафоризація, втрата метонімії – деметонімізація, втрата фразеологізмів – деідеоматизація), передача гри слів, каламбурів, евфемізмів через нейтральні інтерпретуючі звороти;
г) компенсація стилістичних втрат / стилістична компенсація;
д) метафоризація; ідіоматизація/фразеологізація;
е) експресивізація (заміна слова широкої семантики з нейтральним стилістичним забарвленням на більш конкретне й експресивне).
12) Цілісне переосмислення: вираження своїми словами всього речення.
Трансформації можуть сполучатися одна з одною, приймаючи вигляд складних комплексних трансформацій. Між різними типами трансформацій немає глухої стіни, одні й ті ж трансформації можуть іноді являти собою спірний випадок, їх можна віднести до різних типів.
Література
1. Алексеева И.С. Введение в переводоведение / И.С. Алексеева // СПб.: Филологический факультет СпбГУ; М.: Академия, 2008. – 368 с.
2. Балабін В.В. Сучасний американський військовий сленг як проблема перекладу: дис. ...канд. філол. наук: 10.02.16 / В.В. Балабін // К., 2002. – 308 с.
3. Бархударов Л.С. Язык и перевод / Л.С. Бархударов. – М.: Международные отношения, 1975. – 240 с.
4. Виноградов В.С. Перевод: общие и лексические проблемы. Учебное пособие / В. С. Виноградов. – 3-е изд., перераб. – М.: КДУ, 2006. – 240 с.
5. Гарбовский Н.К. Теория перевода: Учебник / Н.К. Гарбовский. – М.: Изд-во Московского университета, 2004. – 544 с.
6. Дзенс Н.И. Теория и практика перевода / Н.И. Дзенс, И.Р. Перевышина, В.А. Кошкаров // СПб.: Антология, 2007. – 560 с.
7. Ермолович Д.И. Имена собственные на стыке языков и культур. – М.: Р – Валент, 2001. – 200 с.
8. Латышев Л.К. Курс перевода (эквивалентность перевода и способы ее достижения) / Л.К. Латышев. – М.: Международные отношения,1981. – 248 с.
9. Латышев Л.К. Перевод: теория, практика и методика преподавания / Л. К. Латышев, А.Л. Семенов // М.: Академия, 2003. – 192 с.
10. Латышев Л.К. Технология перевода / Л.К. Латышев // М.: Академия, 2001. – 320 с.
11. Миньяр-Белоручев Р.К. Общая теория перевода и устный перевод / Р.К. Миньяр-Белоручев // М.: Воениздат, 1980. – 237 с.
12. Нелюбин Л.Л. Толковый переводоведческий словарь / Л.Л. Нелюбин // М.: Флинта: Наука, 2006. – 320 с.
13. Рецкер Я.И. Теория перевода и переводческая практика / Я.И. Рецкер. – М.: Р. Валент, 2004. – 240 с.
14. Селіванова О.О. Лінгвістична енциклопедія / О.О. Селіванова. − Полтава: Довкілля-К, 2011. − 844 с.
15. Селіванова О.О. Світ свідомості в мові. Мир сознания в языке. Монографічне видання / О.О. Селіванова. – Черкаси: Ю. Чабаненко, 2012. – 488 с.
16. Стріха М.В.Український художній переклад / М.В. Стріха. – К.: Факт – Наш час, 2006. – 344 с.
17. Ющук, І.П. Українська мова: підручник / І.П. Ющук. – К.: Либідь. 2008. – 640 с.