Етапи підготовки вчителя до уроку
Учитель, незалежно від стажу роботи, кожен навчальний рік, півріччя, чверть і кожне заняття здійснює детальну підготовку до уроку, яка носить стратегічний, проміжний і поточний характер.
Стратегічна підготовка здійснюється кожного літа і включає:
- вивчення(перегляд) держаного освітнього стандарту;
– вивчення(перегляд) навчальної програми і календарного плану з курсу історії;
– вивчення (перегляд) підручників, робочих зошитів, хрестоматійних джерел, за якими передбачена робота протягом навчального року;
– вироблення цілей, завдань всього ходу вивчення курсу та інше.
Проміжна підготовка здійснюється на осінніх, зимових, весняних, літніх канікулах і включає:
– коригування цілей, завдань, всього ходу вивчення історії;
– складання переліку термінів для вивчення, які несуть велике смислове навантаження;
– складання переліку найбільш важливих подій і фактів, дат, обов’язкових для вивчення;
– вибір навчальних дисциплін і форм роботи для забезпечення міжпредметних зв’язків;
– тематичне планування та інше.
Поточна підготовка здійснюється напередодні кожного заняття і включає розробку плану його проведення. У плані враховуються:
– тип, вид, форма уроку;
– цілі уроку( освітні, виховні, практичні,методичні);
– основний метод проведення занять;
– дидактичні матеріали за змістом уроку (проблемні завдання і запитання для організації дискусії, варіанти схем для заповнення на дошці та інше);
– конспект (тези) матеріалу для викладу лекції;
– контрольні питання, тести для перевірки, тести для перевірки якості засвоєння нового матеріалу.
На основі календарних планів учителі розробляють поурочні плани, структуру і форми яких визначають самостійно.
Поурочний план є робочим документом учителя і може бути складений у вигляді конспекту, тез, таблиці тощо. В ньому відображають мету, завдання і головні положення змісту уроку, його етапи й відповідні їм методи і прийоми організації навчальної діяльності учнів.
Багато вчителів мають розгорнуті конспекти або тематичні розробки уроків, складені в попередні роки, можуть з дозволу директора школи користуватися ними як поурочним планом, вносячи за необхідності доповнення й корективи.
У плані передбачається місце для коротких записів ходу уроку. Так, після кожного запланованого для обговорення питання залишається місце для поміток про хід і підсумки його опрацювання. Зафіксовуються і методичні знахідки, невдалі прийоми вивчення матеріалу і опитування учнів.
Методист О.Ю. Стрєлова немаловажним питанням вважає формулювання теми уроку історії, продумувати яку треба при підготовці до нього.
Традиційним способом є вказівка місця й часу досліджуваної події в заголовку. У назві уроку може бути схований план, по якому піде вивчення теми. Або зазначений напрямок руху – від якого пункту все буде почато і яким закінчиться. Найбільш популярними формулюваннями тем уроків історії є цитати з художніх творів. Вони відразу пожвавлюють тему. Яскраве емоційне вираження може представити всю тему в новому ракурсі або створити проблемну ситуацію.
Продумавши зміст і методику проведення уроку, вчитель виконує розробку конспекту. У ньому вчитель фіксує все те, до чого він прийшов у результаті вивчення спеціальної й методичної літератури, структурно-функціонального аналізу й своїх міркувань над майбутнім уроком.
Конспект відбиває педагогічний задум уроку і є його моделлю, сценарієм, розкриваючи хід уроку, діяльність учителя й учнів на всіх його етапах.
Конспект потрібний для підготовки до уроку історії, тому що робота над ним допомагає організувати навчальний матеріал, логічну послідовність його викладу, визначити співвідношення ланок уроку, уточнити формулювання й поняття. На уроці ж варто керуватися розгорнутим планом.
Розробляючи конспект, учитель з'ясовує, чи потрібна на цьому уроці перевірка знань, умінь і навичок, вивчення нового, закріплення й повторення, завдання додому; яка послідовність розташування цих ланок навчання; скільки часу варто відвести на кожен етап роботи.
Він відбирає оптимальне з методів, прийомів, засобів й організаційних форм навчання.
Це можуть бути словесні, друковані, наочні або практичні методи, проблемно-пошукові або репродуктивні, самостійні види діяльності або під керівництвом учителя. Треба чітко собі представляти слабкі й сильні сторони методів й їхніх сполучень.
Рішення про методи й прийоми роботи вчитель приймає після відбору змісту й планування завдань із урахуванням специфіки класу й свого стилю роботи. Враховуються також стан учнів, їхній можливий настрій (наприклад, у святкові дні) і працездатність (який по рахунку урок), наявний час (для всіх етапів уроку з обліком виконуваних учнями завдань).
У конспекті вчитель дає формулювання питань для опитування, прописує перехід до початку викладу нового матеріалу, записує висновки, формулювання й узагальнення.
Викладається також той або інший вид розповіді вчителі на уроці, методика викладання.
Учитель намічає питання й завдання учням по ходу накладення нового, способи роботи з картиною, картою, ілюстрацій, передбачає запис термінів, схем на класній дошці.
Все це дозволяє досягти чіткості й виразності на уроці, зробити розповідь яскравою, емоційною і переконливою. Дослівний запис дає можливість підготуватися до вільного (без конспекту) викладу матеріалу на уроці.
Конспект включає найменування теми уроку, мету, перелік устаткування, зміст навчального матеріалу й методику його вивчення.
Освоївши викладання, учитель замість конспекту користується на уроці розгорнутим планом. У ньому прописані структурні елементи уроку, по пунктах зазначено, що входить у кожну ланку уроку і яка діяльність учителі й учнів.
У робочому плані викладається порядок пояснення нового матеріалу, вказується обсяг головного й неголовного матеріалу, виділяються ключові положення, поняття, персоналії. Тут же позначки, як співвіднести усний виклад нового з підручником.
У вигляді складного плану вчитель записує основні й додаткові питання для повторення. Поруч із питаннями й завданнями позначає прийоми перевірки: «фронтальна бесіда», «запис на дошці», «розгорнута відповідь», «питання сильному учневі» і так далі. Робляться також вказівки по використанню устаткування уроку, навчальних посібників, документів, перераховуються завдання.
План уроку повинен бути посильним для учнів, реальним. Треба продумати, як пристосувати теоретичний і методичний зміст уроку до конкретного класу, яка ситуація зложилася до уроку, як буде стимульована діяльність учнів, які можливі їхні досягнення на уроці. У доброму плані словесної інформації небагато, але багато графічних і схематичних позначень, тут також різні стрілки, підкреслення, вказівки по веденню уроку. Це програма керування процесом навчання. Важливо визначити, який обсяг роботи виконують учні на всіх етапах уроку, що буде робити при цьому кожен учень.
Якісний урок характеризується спільною активною роботою й тісною творчою взаємодією вчителя й учнів, на основі чого може бути досягнута триєдина мета: навчити, виховати, розвити. З обліком цього загальні вимоги до якісного, сучасного уроку конкретизуються в дидактичних, виховних і розвиваючих вимогах.
При висвітленні історичних подій необхідно використати весь арсенал образно-емоційних засобів, пам'ятаючи про те, що надлишкова емоційність придушує раціональне розуміння, перешкоджаючи пізнанню історичних закономірностей, розумінню змісту історії. Навпаки, недостатній емоційний вплив народжує певне спрощенство, зайву соціологію історичного процесу.
Поєднання індивідуальної й колективної роботи в процесі вивчення нового матеріалу, опитування, повторення й закріплення, уміння враховувати при цьому індивідуальні особливості кожного учня, сильні й слабкі сторони в їхніх знаннях і навичках – також одна з найбільш важливих, характерних рис якісного уроку.