Тема 4. Особисті немайнові правовідносини подружжя.

Рекомендована кількість годин - 4 години.

 

Методичні вказівки.

У процесі вивчення даної теми слід звернути увагу, насамперед на те, що Особисті немайнові правовідносини за участю подружжя — це врегульовані нормами сімейного права відносини з приводу особистих немайнових благ та інтересів осіб, що перебувають у шлюбі.

В основі особистих немайнових правовідносин подружжя є правовий статус кожного з подружжя. Під правовим стату­сом подружжя розуміється забезпечена законом можливість набуття і реалізації особистих і майнових прав подружжя з метою зміцнення сім'ї, виховання дітей і досягнення особис­того щастя.

Слід враховувати, що з усього розмаїття відносин, що виникають у сім'ї між подружжям, підлягають правовому регулюванню тільки ті, які на думку законодавця є найбільш важливими як для кожного із подружжя, членів його сім'ї, так і для суспільства в цілому.

Говорячи про особисті немайнові правовідносини подружжя , слід враховувати, що загальними засадами регулювання особистих немайнових відносин подружжя згідно зі ст. 7 С К є те, що вони здійсню­ються з урахуванням права на таємницю особистого життя подружжя, права кожного з них на особисту свободу та не­припустимість свавільного втручання будь-кого у їх сімейне життя, відсутності привілеїв чи обмежень кожного із подружжя за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, етнічного та соціального походження, місця проживання, за мовними та іншими ознаками. Тобто в основу регулювання особистих немайнових відносин покладено при­нцип рівності при набутті та здійсненні особистих немайнових прав та обов'язків жінки та чоловіка у шлюбі та сім'ї.

Необхідно також звернути увагу на те, що широке коло особистих немайнових відносин подружжя знаходиться поза межами права. В силу своєї делікатності та інтимності вони не піддаються зовнішньому впливу, а відтак — і правовому регулюванню. Відносини любові, поваги, довіри неможливо врегулювати нормами права. Норми права можуть лише спри­яти розвиткові відносин, що регулюються нормами моралі.

Характерним для особистих немайнових прав подружжя є те, що вони не мають економічного змісту. Іншими словами, вони не можуть бути точно оцінені в грошовому еквіваленті. Ці права належать кожному з подружжя незалежно від його особистого майнового стану.

Особисті немайнові права пов'язані з особою і є невід'єм­ними від неї. їх неможливо продати, подарувати, передати будь-яким іншим чином. Водночас особисті немайнові права подружжя мають певні особливості порівняно з особистими немайновими правами, що становлять предмет цивільно-пра­вового регулювання, які обов’язково потрібно розкрити.

Окрему увагу слід приділити видам особистих немайнових прав та обов'язків подружжя. При цьому аналізуючи перелічені в главі 6 СК права та обов'язки под­ружжя, можна дійти висновку, що законодавець при їх визна­ченні враховує як загальні цивільно-правові положення щодо визначення особистих немайнових прав людини незалежно від шлюбу, так і закріплює порядок виникнення, здійснення та припинення таких прав та обов'язків у осіб, що перебувають у зареєстрованому шлюбі. Це можна пояснити тим, що кожному громадянину від народження або за законом належить певне коло особистих немайнових прав та обов'язків. Більшістю з таких прав особа володіє довічно. Укладення шлюбу суттєво не впливає на ці права. Вони продовжують належати кожному з подружжя як людині і громадянину.

До таких прав належать особисті немайнові права, пе­редбачені книгою 2 ЦК: право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на не­доторканність особистого життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних перего­ворів, телеграфної та іншої кореспонденції, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості та інші особисті права. Деякі з цих прав з моменту реєстрації шлюбу одночасно є суб'єктивними сімейними правами кожного з подружжя. Такими правами є право на невтручання в особисте та сімейне життя (ст. 32 Конституції, ст. 270 ЦК), право на сім'ю (ст. 4 СК, ст. 291 ЦК).

Слід зазначити, що ряд норм, які регулюють немайнові відносини подружжя, є нормами-деклараціями, бо права, передбачені цими нормами, не можуть бути здійснені в примусовому порядку, застосування санкцій за порушення цих норм неможливе. Так, наприклад, спір подружжя про розподіл обов'язків в сім'ї чи про життя сім'ї, тобто з питань, що стосуються їх особистих відносин, за винятком питань виховання дітей та майнових питань, не може вирішуватися в примусовому порядку.

Питання до теми:

1. Поняття особистих немайнових прав та обов’язків подружжя.

2. Класифікація особистих немайнових прав подружжя.

3. Право на материнство. Право на батьківство.

4.Право дружини та чоловіка на повагу до своєї індивідуальності. Право дружини та чоловіка на фізичний та духовний розвиток.

5. Право подружжя на вибір та зміну прізвища.

6. Право дружини та чоловіка на розподіл обов’язків та спільне вирішення питань життя сім’ї.

7. Обов’язок подружжя турбуватися про сім’ю.

8. Право дружини та чоловіка на особисту свободу.

 

Задача 1

Петрови перебували у зареєстрованому шлюбі протягом п’яти років. Через два роки подружнього життя Петрова повідомила чоловікові, що вона вагітна. Однак замість того, щоб радіти дитині, він почав вимагати, щоб дружина зробила аборт. На питання, чому він не радий дитині, тільки відповідав «ще не час», «це завадить кар’єрі». Дізнавшись про намір залишити дитину, чоловік почав погрожувати дружині. Тоді Петрова подала до суду позов про розірвання шлюбу.

Чи підлягає позов задоволенню? Які підстави припинення шлюбу? Що повинен пояснити адвокат Петровій?

Задача 2

Громадянка Лисенко М.К. звернулася до суду з позовом про розірваний шлюбу. Вона зазначила, що через рік після народження другої дочки чоловік перестав дбати та матеріально забезпечувати сім’ю, не займається вихованням „ дітей, не допомагає по домашньому господарству, вдома постійно влаштовує скандали. На судовому засіданні Лисенко К. К. заявив, що він кохає дружину і виправить свою поведінку. 7-річна та 15-річна дочки були проти розлучення батьків. Старша донька навіть погрожувала самогубством у разі розлучення.

Як має діяти суд? Чи є зазначені обставини підставою для розірвання шлюбу?

 

Задача З

Після двох років перебування у фактичних шлюбних відносинах Коломієць Р.О. та Пилипова І.М. подали до органу реєстрації актів цивільного стану заяву про реєстрацію шлюбу. Після одруження чоловік отримав підвищення по службі. Звичайно, дружина не була проти цього, єдине, що її не влаштовувало — це періодичні відрядження. Спочатку було важко, коли чоловіка постійно ' не було вдома, але з часом Пилипова звикла. Одного разу до Пилипової мри їхала її подруга Онопрієва Г.І. Дізнавшись про стосунки подружжя, вони порадила, що краще буде їм встановити режим окремого проживання. Оскільки Пилиповій нічого не було відомо про цей режим, вона звернулася до юридичної консультації.

Яку консультацію має надати адвокат Пилиповій? Які підстави ти правові наслідки встановлення режиму окремого проживання подружжя? Які переваги та недоліки має цей режим, порівняно зі шлюбом?

Задача 4

12 травня 1998 року було укладено шлюб між Чайковою А.Г. та Голованям А. Ф. Головань — геолог, тому у вересні 2002 року його було направленні у службове відрядження на Кавказ. З того часу протягом року про нього не було ніяких відомостей. Коли його бачили співробітники востаннє, геолого-розвідульвальна партія, до якої він належав, займалась пошуком нафти у гірському районі поблизу району військових дій. З метою отримання допомоги на утримання неповнолітньої дитини та відшкодування шкоди, оскільки він зник під час перебування у службовому відрядженні, Голованя А.Ф. було визнано безвісно відсутнім.

Але 20 січня 2004 року він з’явився і повернувся у сім’ю. Як мають діяти Чайкова та Головань, щоб поновити шлюб? Що слід обов'язково враховувати при вирішенні цього питання?

 

Задача 5

Шлюб, укладений між Ворошиловою 3.В. та Коноваловим С.М. було розірвано за спільною заявою подружжя. Однак після розлучення вони продовжували жити разом. Попри те, що Коновалов проживає з нею, Ворошилова почала жити з іншим чоловіком. Проте сімейне життя з іншим чоловіком не вдалося і після систематичних сварок вони розійшлися. Тоді Ворошилова сказала своєму колишньому чоловікові, що бажає почати все спочатку, і він погодився. Коли вони подали до суду заяву про поновлення шлюбу, суддя їм відмовив, мотивуючи тим, що колишня дружина перебувала у повторному шлюбі.

Кваліфікуйте дії суду. Чи можна вважати перебування у фактичних шлюбних відносинах шлюбом?

Задача 6

Подружжя Гончаренків перебували у зареєстрованому шлюбі протягом трьох років. У зв’язку з вчиненням злочину чоловіка було засуджено до позбавлення волі на сім років.

Спочатку жінка систематично навідувала Гончаренка, однак надалі зустрічі ставали рідшими. Вона вважала його перебування занадто довгим, а тому за її заявою шлюб було розірвано.

Коли чоловік вийшов з в’язниці, він повернувся до своїх батьків. Йому стало відомо, що колишня дружина повторно не одружена і у фактичних шлюбних відносинах ні з ким не перебуває. Тому Гончаренко вирішив її провідати. Зустрівшись знову, вони згадали, як їм було добре разом. З того часу вони почали проживати разом без реєстрації шлюбу, що обох влаштовувало.

Однак сусідка подружжя, якій подобався Гончаренко, дізнавшись про це, подала до суду позов про визнання розірвання шлюбу фіктивним.

Чи підлягає позов задоволенню? Хто має право пред'являти позов про визнання шлюбу фіктивним?

 

Задача 7

Палієва М.Є. та Гавриленко О.Л. перебували у шлюбі 3 роки, від якого мали дитину. Однак сімейне життя не склалося. Чоловік почав зловживати спиртними напоями, приводив додому сторонніх осіб. Оскільки подальше подружнє життя вважалося неможливим, вони подали до органу РАЦС спільну заяву про розірвання шлюбу, однак їм було відмовлено.

Що стало причиною відмови органу РАЦС? Чи є зазначені обставини достатньою підставою для розірвання шлюбу? Яким чином розривається шлюб за заявою подружжя, яке має дітей?

 

Задача 8

Лєсовцова І. В. звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу. Позивачка зазначила, що вже через рік перебування у шлюбі чоловік перестав про неї турбуватися, не водить її у театри та кіно, пізно повертається додому, врешті-решт, не кохає її. На питання чому він припинив це робити, відповідає «ніколи, дуже зайнятий». Однак суд їй відмовив, мотивуючи це тим, що причини для розірвання шлюбу є невагомими.

Чи правомірно вчинив суддя? Які підстави для розірвання шлюбу? У яких випадках суд не може відмовити в розірванні шлюбу?