Тема 6. Товарне виробництво і товарно-грошові відносини

⇐ Назад

1. Економічною основою натурального господарства є:

а) сільське господарство;

б) домашня промисловість;

в) патріархальне господарство;

г) примітивна сільська община;

д) феодальний маєток;

е) усі відповіді правильні.

2. Історична межа натуральної організації виробництва як її єдина і абсолютна форма — це:

а) поступове відокремлення ремесла від домашньої промисловості;

б) перший великий суспільний поділ праці;

в) феодальний спосіб виробництва;

г) селянське господарство;

д) домашня промисловість.

3. Необхідною умовою виникнення товарного виробництва і обміну є:

а) суспільний поділ праці;

б) перший великий суспільний поділ праці;

в) обмін надлишками вироблених продуктів між племенами і общинами;

г) другий великий суспільний поділ праці;

д) виникнення і розвиток ремісничого виробництва.

4. Товарне виробництво є такою організаційною формою суспільного виробництва, за якої:

а) продукти виробляються для задоволення суспільних потреб;

б) в економіці панує приватна власність на основні матеріальні чинники виробництва (землю і засоби виробництва);

в) продукти виробляються виробничими одиницями не для власного споживання, а для обміну через купівлю-продаж на ринку;

г) існує ринок, на якому відбувається обмін товарів.

5. Властивості, що характерні для продукту як товару, — це:

а) виробництво для задоволення власних потреб;

б) споживна вартість (корисність);

в) рідкість (обмеженість);

г) вартість;

д) продукт праці.

6. Засновниками неокласичної теорії вартості є такі економісти:

а) А. Маршалл;

б) К. Менгер, Є. Бем-Баверк, Візер, Дж. Кларк, А. Маршалл;

в) Дж. Кларк, Дж. Кейнс;

г) Ф. Кене, П. Самуельсон;

д) А. Маршалл, К.Маркс, Д. Рікардо.

7. Неокласична теорія з погляду проміжку часу розрізняє такі види вартості:

а) ринкову і нормальну вартість;

б) вартість втрачених можливостей;

в) цінність речі, що вимірюється величиною граничної корисності цієї речі;

г) тільки ринкову вартість.

8. Закон вартості орієнтує товаровиробників на те, щоб:

а) вони повсякчас оптимізували виробничі ресурси і використовували їх на межі виробничих можливостей;

б) товари за своїм обсягом, структурою та якістю відповідали повністю суспільним платоспроможним потребам;

в) вартість кінцевого суспільного продукту була найнижчою з усіх можливих варіантів виробничого процесу;

г) усі відповіді правильні.

9. Види ремесла, які припинили або майже припинили своє існування:

а) кушнірне, капелюхове, дубильне;

б) виробництво бронзи, скла, кераміки, шпалер, килимів;

в) ремонт фабричних і заводських виробів;

г) виготовлення кріплень, металевого оснащення та інших металовиробів.

10. Класичним вираженням розвиненої форми товарного виробництва є:

а) швидкий розвиток світової торгівлі;

б) капіталістичний спосіб виробництва;

в) перетворення робочої сили в товар;

г) виникнення і розвиток великих фабрик, заводів, гігантських корпорацій;

д) усі відповіді правильні.

11. Яке з визначень простої, одиничної, чи випадкової, форми вартості є правильним:

а) одному товару, що перебуває у відносній формі вартості, відповідає безліч інших товарів, що перебувають в еквівалентній формі вартості;

б) одному товару, що перебуває у відносній формі вартості, відповідає тільки один інший товар, що перебуває в еквівалентній формі вартості;

в) безлічі товарів, які перебувають у відносній формі вартості, відповідає один товар, що перебуває в еквівалентній формі вартості;

г) безлічі товарів, які перебувають у відносній формі вартості, відповідає безліч товарів, що перебувають в еквівалентній формі вартості.

12. Яке з визначень повної, або розгорнутої, форми вартості є правильним:

13. Яке з визначень загальної, чи грошової, форми вартості є правильним:

14. Гроші як міра вартості — це:

а) засіб покриття певних зобов’язань;

б) засіб кількісного визначення величини вартості іншого товару;

в) засіб уособлення одиниці вартості;

г) засіб придбання необхідного товару;

д) засіб зберігання купівельної сили.

15. Гроші як купівельний засіб — це:

а) засіб покриття певних зобов’язань;

б) засіб кількісного визначення величини вартості іншого товару;

в) засіб сплати боргів чи надання кредиту без відповідного зворотного руху товарів;

г) засіб придбання необхідного товару;

д) засіб зберігання купівельної сили.

16. Гроші як засіб платежу — це:

а) засіб покриття певних зобов’язань;

б) засіб кількісного визначення величини вартості іншого товару;

в) засіб сплати боргів чи надання кредиту без відповідного зворотного руху товарів;

г) засіб придбання необхідного товару;

д) засіб зберігання купівельної сили.

17. Гроші як засіб збереження вартості — це:

а) засіб покриття певних зобов’язань;

б) засіб кількісного визначення величини вартості іншого товару;

в) засіб сплати боргів чи надання кредиту без відповідного зворотного руху товарів;

г) засіб придбання необхідного товару;

д) засіб зберігання купівельної сили.

18. Сутністю інфляції є:

а) емісія грошей;

б) зменшення купівельної спроможності грошової одиниці;

в) зростання швидкості обігу грошей;

г) зменшення обсягу виробленої продукції.

19. Причинами інфляції є:

а) зростання швидкості обігу грошей;

б) емісія грошей;

в) порушення закону грошового обігу, коли кількість наявних неповноцінних грошей в обігу перевищує потребу в них;

г) зменшення обсягу виробленої продукції.

20. Чи вірним є твердження, що формули К. Маркса (М = Т × Ц / Ш) та І. Фішера (М · V = P · Q) мають значення лише за золотомонетного стандарту, а у разі переходу до кредитно-паперових грошей вони його втрачають:

а) так;

б) ні.

Модуль № 2.

⇐ Назад