Методи створення лісових культур на рекультивованих землях

Основними методами створення лісових культур на рекультивованих землях є сівба і садіння. У практиці лісового господарства найбільшого поширення набуло садіння. Садивний матеріал — сіянці та саджанці — залежно від вирощування, може мати відкриту або закриту кореневу систему. Садивний матеріал з відкритою кореневою системою вирощують звичайним способом. Сіянці та саджанці із закритою кореневою системою вирощують у горщиках, контейнерах, брикетах. Корені рослин до і під час садіння містяться у незруйнованій грудці землі або субстраті.

Сіянці та саджанці більш стійкі до умов навколишнього середовища порівняно зі сходами, які з'являються з насіння. Культури, створені садінням, менше терплять від конкуренції трав'янистої рослинності і вимагають меншої кількості агротехнічних доглядів.

Посіви часто пошкоджуються птахами, гризунами, іншими дикими тваринами. Водночас лісові культури, створені насінням, довговічніші. Коренева система дерев глибше проникає у ґрунт, коріння не пошкоджується під час пересаджування. Процес сівби технологічно простий і менш трудомісткий порівняно із садінням. Для садіння переважно використовують сіянці 1–3-річного віку. Вони повинні бути добре розвинутими, висотою 10–60 см, довжиною кореневої системи 10–30 см. Державними стандартами передбачено також товщину сіянця біля кореневої шийки.

У деяких випадках доцільно створювати культури садіння. Вони поділяються на два сорти: 1-й і 2-й. Довжина кореневої системи саджанців повинна становити не менше 20 см для шпилькових порід і не менше 25 см — для листяних.

Садивний матеріал, завезений на рекультивовані ділянки, негайно загортають землею, запобігаючи тим самим навіть незначному висиханню коренів. Сіянці загортають у рівчаки на глибину, що становить '/4 їх висоти, саджанці 20–30% висоти їх надземної частини.

Найкраща пора для садіння — рання весна. У цей період спостерігається найінтенсивніше коренеутворення рослин. Корені починають рости раніше, ніж надземна частина рослин, і продовжують рости упродовж весни і на початку літа. В серпні, вересні, а іноді, в разі висихання ґрунту, — ще й у липні спостерігається повне припинення росту. Пізно восени корені знову починають рости, однак інтенсивність росту значно нижча, ніж на весні.

Весняне садіння слід починати якомога раніше, до початку весняної вегетації рослин у період, коли верхні шари розкривних порід мають достатню кількість вологи. Запізнення із садінням неодмінно призводить до загибелі частини рослин і зниження інтенсивності росту рослин, що прийнялись.

Восени садівний матеріал висаджують за умови достатнього зволоження розкривних порід, сприятливого температурного режиму. Строки осіннього садіння тривають до листопада, що відповідає початку другого періоду росту рослин.

Підготовка ґрунту під лісові культури, що вирощуються на рекультивованих землях, значною мірою обумовлена ґрунтово-гідрологічними та кліматичними умовами регіону, фізичним станом розкривних порід, забур'яненістю навколишніх територій тощо.

У процесі обробітку ґрунту розв'язуються такі питання:

- надання розкривним породам відповідної структури шляхом механічного подрібнення їх на невеликі грудочки;

- поліпшення водного режиму порід, у т. ч. у посушливих умовах — нагромадженням вологи, а в умовах надмірного зволоження — її зменшенням;

- поліпшення теплового режиму;

- сприяння активізації життєдіяльності ґрунтової мікрофауни, що забезпечує активізацію мінералізації запасів органічної речовини, і нагромадження необхідних для рослин мінеральних поживних елементів у доступній для їх засвоєння формі.

Велику роль в обробітку рекультивованих земель відіграє його глибина. Найпотужнішою є глибина на 30–40 см, яка забезпечується 4–5-корпусними плугами марки ПН–4–35, ПЛН–4–35, ПЛН–5–35 або 1–3-корпусними ПЛН–3–35, ПН–2–30В, ПН–30Р.

У тих випадках, коли на відпрацьовані відвали нанесено родючий ґрунт або потенційно родючі породи шаром менше 40 см, проводять поглиблення орного шару спеціальними пристосуваннями — Д–162, РТ–2, РТН — 2–35 та ін.

Системи і способи обробітку розкривних порід під лісові культури вибирають відповідно до умов природної зони, в якій здійснюються лісокультурні роботи. Наприклад, у лісостеповій зоні та у північній частині степової зони застосовують звичайну зяблеву оранку, а в центральних і південних районах степу — систему чорного пару, яка найкраще забезпечує накопичення вологи і знищення бур'янів. В умовах південного Степу і напівпустель виправдовує себе плантаж.

Обробіток може бути суцільним або частковим. За суцільного обробітку обробляють всю лісокультурну площу, а за часткового — смуги, борозни тощо.

Посівний спосіб використовують у створенні деревних культур, що мають грубе насіння (дуб, бук та ін.). Сівба проводиться декількома способами: рядковим, рядково-ямковим, стрічковим і біогрупами.

Рядкова сівба передбачає загортання насіння у ґрунт у посівну борозну рядками, що розташовані на певній відстані одна від одної. Відстань між насіннями у рядку також рівномірна і залежить від породи дерев.

Рядково-ямкова сівба передбачає посівні місця у вигляді ямок із заглибленням у субстрат діаметром 8–12см і глибиною, відповідною до глибини висівання насіння даної породи. У кожну ямку висівають по три–сім насінин. Ямки розташовують рядами на певній відстані одна від одної. Залежно від прийнятої густоти культур, ця відстань може становити від 30 до 75 см. Відстань між рядами також залежить від природної зони, прийнятої густоти культур і габаритних розмірів механізмів, що застосовуються під час доглядів за створеними культурами. Вона може становити 2–5 м.

Стрічкова сівба передбачає зближене розміщення декількох рядів. Вона може бути 2–4-рядною, коли стрічка утворюється відповідно з двох, трьох або чотирьох рядів. Відстань між рядами у стрічці 40–50 м, а між стрічками 2–5 м.

Сівба біогрупами здійснюється шляхом висівання насіння на заздалегідь підготовлені площі розміром 1х 1м. На кожну площу висівають 20–50 насінин. На 1га лісокультурної території розміщують 200–670 площ. Сівбу проводять ранньою весною або восени. Кращі наслідки дають весняні посіви. Глибина загортання жолудів дуба залежить від складу породної суміші і природної зони та становить 6–12 см. На 1га посіву у рядковій і рядково-ямковій сівбі витрачається 100–125 кг жолудів, а у сівбі біогрупами і стрічковій 125 кг.

Садіння лісових культур можна проводити трьома способами: механізованим, автомеханізованим і вручну.

У механізованому й автомеханізованому садінні використовують лісосадильні машини з ручним та автомеханізованим поданням садивного матеріалу в затискачі саджального апарата.

Ручне садіння має такі різновиди:

садіння сіянців і саджанців з відкритою кореневою системою під меч Колесова або клиноподібну лопату;

садіння сіянців і саджанців з відкритою кореневою системою під звичайну лопату;

садіння сіянців і саджанців із землею під звичайну або пристосовану лопату;

садіння саджанців із закритою кореневою системою типу "Брика" і "Брикет" вручну з використанням саджального інструменту "Ліліпут".

У процесі садіння корені треба щільно загортати землею, не допускаючи згинання їх у породі, утворення порожнин біля них. Добре загорнений сіянець важко вийняти з породного субстрату.

Глибина садіння деякою мірою залежить від конкретних умов формування відвалів розкривних порід і біологічних особливостей деревних рослин. Вона визначається глибиною розміщення кореневої системи. На важких і сильно зволожених розкривних породах коренева шийка повинна заглиблюватися у ґрунтову суміш на 1–2 см. На легких субстратах глибина садіння дещо збільшується. Залежно від лісорослинних зон глибина загортання рослин становить: у лісовій зоні — 1–2 см; лісостеповій — 3–4 см; степовій — 5–7 см.

Типи лісових культур на рекультивованих землях розрізняються за складом деревних порід, розміщенням рослин, їх кількістю на одиниці площі та особливостями обробітку ґрунту.