Порядок формування та зміни облікової політики підприємства
Чинне законодавство надає суб'єктам господарювання широкі права у формуванні облікової політики. Формування облікової політики полягає у виборі найбільш раціональних та оптимальних методів та процедур обліку, які найбільше відповідають на даний момент конкретним умовам діяльності підприємства та забезпечують складання фінансової звітності.
У формуванні облікової політики ключова роль відводиться власнику підприємства, який ініціює розробку облікової політики підприємства, а також керівнику і головному бухгалтеру, від компетенції яких залежить успішне здійснення (провадження) облікової політики підприємства.
На формування облікової політики підприємствавпливають такі фактори:
форма власності та організаційно-правова структура підприємства (ТзОВ, АТ, СП, ДП, тощо);
- вид економічної діяльності чи галузеве підпорядкування, що зумовлює особливості та умови облікової роботи;
- параметри підприємства за обсягами діяльності, номенклатурою продукції, чисельністю працюючих, тощо; відносини з податкового системою, наявність пільг та умови їх отримання;
- умови забезпечення ресурсами та умови реалізації готової продукції;
- матеріально-технічне забезпечення обліково-аналітичної роботи підприємства та рівень забезпеченості кваліфікованими обліковими працівниками;
- умови організації та стимулювання праці, відповідальності тощо.
Процес формування облікової політики підприємств складається з трьох етапів: підготовчого, основного та заключного (рис. 3.2).
Підготовчий етап
Збір законодавчих і нормативних документів, що регламентують методику та організацію обліку, визначення факторів, що впливають на облікову політику; вивчення технологічних особливостей обліку
Основний
Вибір методів оцінки і обліку майна підприємства, його витрат, доходів та фінансових результатів, оформлення облікової політики
Заключний етап
Контроль за впровадженням облікової політики, виявлення її недоліків та розробка змін
Формування облікової політики є складним, комплексним процесом, у якому кожний етап відіграє відповідну роль. Лише забезпечивши їх гармонізацію та наступність можна сформувати раціональну облікову політику, тому підприємство повинно детально розробити зміст кожного з етапів залежно від організаційно-технологічних особливостей діяльності.
На всіх етапах формування облікової політики та при її реалізації необхідно дотримуватись принципів ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, визначених законодавством; вимог до облікової політики підприємства (законності, адекватності, гласності, ефективності, єдності); а також враховувати специфіку діяльності підприємства. Це забезпечить комплексність обраних методів оцінки та обліку та ефективність облікової політики.
Виходячи із принципу послідовності, підприємства повинні постійно (з року в рік) застосовувати обрану ними облікову політику, її змінювати можна лише у разі:
- зміни статутних вимог;
- зміни положень (стандартів) бухгалтерського обліку;
- якщо зміни облікової політики забезпечать достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства.
Не вважається зміною облікової політики її встановлення для:
- подій чи операцій, що за змістом відрізняються від попередніх подій чи операцій;
- подій чи операцій, що не відбувалися раніше.
Наприклад, у статуті підприємства не було передбачене створення резерву коштів для додаткового пенсійного забезпечення. Засновники приймають рішення про його створення, у зв'язку з чим до статуту вносяться поправки. На підприємстві формується політика стосовно порядку створення й обліку такого резерву. Оскільки ці операції не здійснювалися раніше, вони не можуть вважатися зміною облікової політики, незважаючи на те, що змінилися статутні положення.
Прикладом зміни облікової політики може бути вибір нового методу оцінки вибуття запасів - за середньозваженою собівартістю замість раніше застосовуваного методу нормативних витрат. Таке рішення необхідно обґрунтувати, тобто довести, що новий метод забезпечить більш достовірну оцінку запасів у фінансовій звітності.
Зміни в обліковій політиці розкриваються у примітках до фінансових звітів, що забезпечує порівнянність показників діяльності підприємства за різні періоди.