Художня культура давньої Месопотамії
План
1. Етапи історії Дворіччя.
2. Художня культура Шумеру.
3. Мистецтво Вавилону.
4. Художня культура Ассирії.
Терміни та поняття:зіккурат, клинопис.
Використана література:
1. Основи художньої культури. Ч.1: Теорія та історія світової художньої культури. [Навч. посібник для ВНЗ]/За ред. В.О.Лозового, Л.В. Анучиної. – 2-е вид., стереотип. – Х.: Основа, 1999. – 320 с.
2. Греченко В.А., Чорний І.В. Світова та українська культура : довідник для школярів та студентів / В.А. Греченко, І.В. Чорний. – К. : Літера ЛТД, 2009. –С.75-80.
Зіккурат –в архітектурі Стародавньої Месопотамі культова башта, яка мала 3-7 ярусів з цегли-сирцю, що поєднувалися між собою східцями та пандусами.
Клинопис – писемність, знаки якої складаються з груп клиноподібних рисочок, що видавлювалися на сирій глині. Виникла в Шумері й пізніше була пристосована для аккадської, хетської, еламської, урартської та ін. мов.
Цивілізації починають формуватися там, де були найбільш сприятливі природно-географічні умови (наявність рік, ґрунтів тощо). Переходу до форм цивілізаційного життя сприяли поява соціальної структури суспільства, спеціалізація діяльності людини в суспільстві, що вело до соціальної та майнової диференціації населення. На Близькому Сході в ІV тис. до н.е., між річками Тигр та Євфрат, виникла цивілізація Месопотамії, або Дворіччя (Межиріччя). ЇЇ культурну традицію дослідники за часом поділяють на три культурно-історичні відтинки, які відповідають періодам існування трьох давніх держав, що послідовно замінювали одна одну в цьому регіоні: Шумеру, Вавилону та Ассирії.
Месопотамія охоплює землі між річками Євфрат і Тигр, що витікають із Вірменського нагір'я у сучасній Туреччині. Обидві річки мають численні притоки, збираючи воду з гірських районів. Наземні шляхи в Межиріччі зазвичай йдуть вздовж Євфрату, оскільки береги Тигру часто круті й важкі для підйому. Клімат в регіоні напівпосушливий, на півночі пролягають широкі пустелі, південніше — області боліт, замулених заплав, порослих очеретом берегів рік. Євфрат і Тигр зливаються на крайньому півдні, виливаючи свої води у Перську затоку.
Північна/Верхня Месопотамія (Межиріччя, аль-Джезіре)
Північна частина регіону іменується арабами «ал-Джазіра» (Джезіре), тобто «острів». Це горбиста країна з великими степами і лісистими передгір'ями. Річки прорізають тут вузьку долину в кам'янистому плато. У давнину тут існували такі держави як Ассирія, Мітанні, Осроена та ін.
Південна/Нижня Месопотамія (Дворіччя, аль-Ірак)
Південна Месопотамія — плоска кам'яниста рівнина. Річки течуть тут з низьким ухилом і розливаються, створюючи стариці, відгалуження і протоки. Південна Месопотамія — країна іригаційного землеробства; тут виникла найдавніша Шумерська цивілізація, царства Аккад і Вавилон.
Карта Месопотамії
Дворіччя було бідне камінням, і тому будували там з цегли. Цегельні ж будівлі загинули від часу.
На відміну від долини Нілу, де протягом трьох тисячоліть жив один народ і існувала одна держава, у долині Тигру і Євфрату одне державне утворення не раз змінювалося іншим, різні народи воювали між собою, причому переможці звичайно руйнували храми, фортеці і міста переможених.
І, нарешті, Вавилонія, не захищена ззовні, як Єгипет, важкопрохідними пісками, часто піддавалася ворожим навалам, що розоряли країну. Так загинули багато великих творів мистецтва і була віддана забуттю велика культура.
Як і культура Єгипту і, ймовірно, приблизно в той саме час, ця культура виникає у Дворіччі наприкінці неоліту знову ж у зв'язку з раціоналізацією землеробства. Якщо Єгипет, по вираженню Геродота, – дарунок Нілу, то і Вавилон варто визнати даром Тигру і Євфрату, тому що весняні розливи цих рік залишають навколо благодатні для ґрунту нашарування мулу.
І тут первіснообщинний лад перемінився поступово рабовласницьким. Однак у Дворіччя довго не існувало єдиної держави, керованої єдиною деспотичною владою. Така влада була встановлена в окремих містах-державах, що постійно ворогували між собою через полив полів, через рабів і худобу. Спочатку влада ця знаходилася цілком і цілком у руках жрецтва.
Етапи історії Дворіччя
Історія Дворіччя пройшла кілька етапів.
Наприкінці ІV тис. до н.е. шумери освоїли долини річок Тигр та Євфрат і утворили перші в Дворіччі міста-держави (Ур, Урук, Кіш, Лагаш, Ніпур). Шумерський період в історії Месопотамії нараховує близько 1,5 тис. років.
З сивої давнини сусідами шумерів були аккадці, які жили у Нижньому Дворіччі. Поступово шумери асимілювалися з ними, і в ІІ тис. до н.е. історія Месопотамії стає історією аккадських народів. Провідну роль у першій половині ІІ тис. до н.е. відігравали вавилоняни. Найвищий розквіт Вавилону настає при шостому царі першої династії Хаммурапі (1792-1750 рр. до н.е.). Та вже за останніх царів цієї династії Вавилонія потерпає від нашестя гірських племен і занепадає майже на 100 років.
Ассирія з’являється на історичній арені приблизно у ХІV ст. до н.е.,і наприкінці ІХ ст. до н.е., за царів Синахеріба, Ассархаддона та Ашшурбанабала стає наймогутнішою державою Передньої Азії.
Останні сторінки історії Дворіччя знову пов’язані з Вавилоном. Вавилоняни разом із сусідами – мідійцями – наприкінці VІІ ст. до н.е. завдають поразки ассирійській державі. Завдяки діяльності царів Набопаласара та Навуходоносора ІІ держава розквітає та набуває могутності.
Однак у 538 р. до н.е. Вавилонію було завойовано вже персами на чолі з Кіром ІІ.
Художня культура Шумеру
Культура Месопотамії. На півдні Месопотамії, де широко провадилось іригаційне сільське господарство, розвинулись прадавні міста-держави Ур, Урук, Кіш, Еріду, Ларса, Ніппур, Лагаш, Умма та ін. Розквіт цих міст називають золотим віком стародавньої держави шумерів. Це справедливо і в прямому, і в метафоричному розумінні: тут вироблялися з золота предмети найрізноманітнішого побутового призначення та зброя; культура шумерів справила величезний вплив на подальший прогрес не тільки Месопотамії, а й усього людства.
Шумерам належать важливі відкриття: вони першими навчились виготовляти кольорове скло та бронзу, винайшли колесо і клинописне письмо, створили першу професійну армію, склали перші правові кодекси, винайшли арифметику, в основі якої лежала позиційна система числення.
Шумерський клинопис
Світ духовної культури шумерів заснований на міфології. Людина створена з глини, замішана на божій крові; її призначення – працювати на богів і їсти ту їжу, яку вони чомусь не споживають. Всесвіт – божественна держава, в якій усе побудоване на слухняності. Тема слухняності в сім’ї, в громадській поведінці, вважає дослідник В. Полікарпов, становила суть доброчинства і правильного життя взагалі у стародавній Месопотамії, адже людина створена для рабської повинності й вірного служіння богам. Старанний і слухняний слуга може розраховувати на милість господаря. Отже, шлях слухняності, вірної служби та пошани до старших, правителів і богів – це шлях земного успіху, здоров’я й довголіття. Звідси детерміністична концепція життя людини: віл самого дня народження воно визначене богом, і нічого в ньому змінити неможливо, так само неможливо відвернути смерть. Смерть – це кульмінація життя, завершення успіхів і перемог людини у боротьбі за встановлення справедливого і слухняного життя. В культурі шумерів уперше в історії людина зробила спробу морально подолати смерть, зрозуміти її як момент переходу у вічність. У шумерській міфології вже існують міфи про золотий вік людства та райське життя, які згодом увійшли до релігійних уявлень народів Передньої Азії, а пізніше – в біблійні сюжети.
У стародавнім Шумері починається розвиток науки, яка намагається оволодіти дійсністю. Жерці міста Ур робили астрономічні спостереження протягом 360 років, на основі чого встановили, що протяжність року – 365 днів, 6 годин, 15 хвилин і 41 секунда. Це відкриття трималося жерцями у глибокій таємниці і використовувалось для зміцнення влади над народом, складання релігійно-містичних ритуалів та організації управління державою. Жерці і маги використовували знання про рух зірок, Місяця і Сонця, про поведінку тварин, про форми рослин для ворожінь, передбачення подій у країні. Вони були тонкими психологами, вмілими екстрасенсами та гіпнотизерами. У духовній культурі шумерів ще й досі залишається багато нерозгаданого.
Дослідники відзначають досить високу художню культуру шумерів. Вирізняються красою й художньою досконалістю їх архітектура та скульптура. В Уруці був зведений комплекс священних споруд – зікккуратів, які стали центром духовної культури. За своєю архітектурою святиня Уру була прототипом Вавілонської вежі. У Шумері добре розвинулася скульптура. Статуї царів, жерців, воїнів виконувалися з експресією при мінімумі засобів вираження, що свідчить про високу майстерність їхніх творців.
Шумер з Ешнунни на молитві, скульптура з храму Тель- Ахмар 2750-2600 рр. до н.е..
Набуло значного розвитку мистецтво пластики в металі: уперше золото використовувалось в комбінації зі сріблом, бронзою і кісткою.
Реконструкція шумерських жіночих прикрас, Британський музей.
У словесному мистецтві шумери першими застосували спосіб безперервної розповіді про події, що дало змогу створити перші епічні твори, найвідоміший з яких – епічна легенда «Гільгамеш».
