Економічна думка в Україні – ХІХ століття.

Внесок українських учених у розвиток основ економічної науки

М. А. Балудянський — послідов­ник А. Сміта; автор праці «Еконо­мічна система», в якій обґрунтував принципи побудови національної економіки на основі вільних ринко­вих відносин.

М. І. Туган-Барановський —

дослідник теорії ринку та еконо­мічних криз, розробив концепцію економічної кон'юнктури.

Є. Є. Слуцький — першим запро­понував використовувати матема­тичні методи в економічній науці.


Слід зазначити, що вже в період Киівської Русі, починаючи з якого ми маємо більш-менш достовірні свідчення про стан єкономічного розвитку, наші далекі предки вели постійний пошук раціональних форм організації економічного життя, а пізніше науковий пошук став постійнимньої держави. Вже з початку ХІІ століття діяло зведення законів "Руська правда", розробку яких розпочав Ярослав Мудрий. В цей документ постійно вносилися певні корективи. З початку ХVІ наукові розробки економічної теорії становляться постійними. Нагадаємо, що в цей період Україна не була єдиною, частина її знаходилася під гнітом Польщі, інша частина під протекторатом Росії.

Вчені на території України були добре знайомими з науковими розробками західних економістів, але мали і оригінальні наукові розробки проблем економічного розвитку, адаптовані до умов того часу на території нашої нинішньої держави.

Так І.Вишенський (1550-1620) показав, як створюється багатство працею кріпосних і ремісників, проаналізував основні форми експлуатації: панщину, оброк, податі тощо. Великий інтерес предсталяють і гетьманські універсали Богдана Хмельницького (1595-1657). В них земля проголошувалася державною власністю Війська запорізького, панщина замінялася оброком, в торгівлі проводилася політика протекціонізму. В середині ХVІІІ століття плідно працював в розробці нового Уложенія (по наказу цариці Катерини ІІ ) український економіст Я.Козельський. Його пропозиції виходили з того, що джерелом всіх багатств є праця, праця та її результати повинні розподілятися між усіма виробниками, робочий день не повинен перевищувати 8 годин. Активно виступав проти кріпосництва український економіст А.Алейников. Він вважав неефективною працю кріпаків на фабриках, доводив, що в промисловості повинні працювати вільні наймані працівники. Зрозуміло, що в той час ці раціональні пропозиції не тільки не враховувалися, але їхні автори переслідувалися царською владою. З початком ХІХ століття економічна наука в Україні була практично вся орієнтована на необхідність відміни кріпосного права, на чому наголошували і ті вчені, що походили і з дворян (таких в ті часи була більшість). Серед цих вчених виділялися В.Каразін (1773-1842) – засновник Харківського університету, професор Харківського університету Т.Степанов, викладач історії Київського університету М.П. Драгоманов, якого було звільнено з посади за "вільнодумство" і який був змушений прожити в еміграції 19 років. З оригінальними економічними розробками виступали і десятки інших українських вчених.

Українські вчені також активно долучалися до процесу розвитку економічної науки.

Прихильником і послідовником А. Сміта був син закарпатського священика М. А. Балудянський (1769—1847), якого можна вважати першим українським професійним економістом. Йому не довелося працювати в Україні (викладав у Петербурзі, був першим ректором Петербурзького університету). У своїй праці «Економічна система» М. А. Балудянський обґрунтовує принципи й основи розбудови націо­нальної економіки з позиції вільних ринкових відносин.

У розвитку економічної науки велика заслуга належить видат­ному українському вченому М. І. Туган-Барановському, який зро­бив помітний внесок у розвиток теорії кооперації, грошового обігу, у критику економічних доктрин марксизму, економічних концепцій російського народництва.

Помітним явищем у світовій економічній науці XX ст. були праці представника «київської школи» Є. Є. Слуцького(1880—1948), який одним із перших застосував в Україні математичні методи в економі­чній науці.

Основні етапи розвитку економічної теорії

Теоретична школа Представники Основні положення
Меркантилізм Ж.-Б. Кольбер, Т. Ман, А. Монкретьєн («Трактат полі­тичної економіки », 1615р.) Багатство нації — золото; його джерелом є зовнішня торгівля. Практичні рекомендації: увозити в країну якнайменше товарів, а вивозити якнайбільше, тоді до країни надходитиме золото. Держава має заохочувати розвиток виробництва й зовнішньої торгівлі
Фізіократи (від грец. фізис — «природа» і кра-тос — «влада», тобто «влада при­роди»), XVIII ст. Ф. Кене («Економічні таблиці», 1758 р.). А. Тюрго Джерело багатства нації — сільськогосподарське виробництво. У ньому створюється той додатковий продукт (перевищення виробленого продукту над спожитим), за рахунок якого й утворюється багатство нації. Промисловість — «безплідна сфера», оскільки лише вона переробляє продукти землеробства
Класична по­літекономія, ХVII-ХVІІІ ст. В. Петті («Трактат про податки та збо­ри», 1662 р.), А. Сміт («Дослідження про причини та природу багатства народів», 1776 р.), Д. Ріккардо («Начала політичної економії», 1817 р.) Джерело багатства суспільства — праця у сфері матеріального виробництва, результати якого (вироблені товари) становлять багатство нації. Ринок і конкуренція без утручання держави створюють найбільш сприятливі умови для розвитку виробництва. В умовах ринку люди керуються власними інтересами («економічна людина»), власними цілями, але, спрямовані «невидимою рукою», сприяють реалізації інтересів інших людей і суспільства в цілому. Під «невидимою рукою» А. Сміт розумів стихійну дію об'єктивних економічних законів
Марксистська політекономія, середина XIX ст. К. Маркс («Капітал», 1867 р.), Ф. Енгельс Продукт створюється працею найманого робітника, а присвоюється власником капіталу, що є експлуатацією та соціальною несправедливістю. Позбутися експлуатації робочий клас може лише в результаті соціалістичної революції, ліквідації приватної власності й заміни її на суспільну. Ринок слід замінити планом; економічним життям суспільства має керувати держава
Маржиналізм (від лат. марго — «край», «межа»), XIX ст. В. Джевонс, К. Менгер, Л. Вальрас, Е. Бем-Баверк Предмет вивчення економіки — поведінка окремих суб'єктів, залучених до господарських відносин. Останні у своїй діяльності керуються власними, суб'єктивними оцінками вигід та витрат, що виникають у процесі економічної діяльності. Маржиналісти ввели в практику економічного аналізу концепцію граничних величин, які широко використовуються в сучасних економічних теоріях
Неокл ас ич н и й напрям, кінець XIX ст. А. Маршалл («Прин­ципи економічної науки», 1890 р.) А. Маршалл розробив сучасну теорію рипку. Він проаналізував механізм ринкового ціноутворення, взаємодію попиту та пропозиції, вплив різних факторів на попит і пропозицію
Інституціона­лізм, початок XX ст. Т. Веблен («Теорія бездіяльного класу», 1899 р.), Дж. Коммонс, В, Мітчелл, Д. Гелбрейт («Нове індустріальне суспільство», 1961 р.) Розглядають економіку як систему, у якій відносини між панівними суб'єктами визначаються не лише економічними, але й позаекономічними факторами. Поняття «інститут» трактується дуже широко: і як держава, корпорація та профспілки, і як конкуренція, монополія, податки, і як сталий спосіб мислення, і як юридичні норми
Кейнсіанство, XX ст. Дж. М. Кейнс («Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей», 1936 р.) Такі негативні економічні явища, як кризи, інфляція, безробіття, монополізація, внутрішньо притаманні ринку, і хоча ринковий механізм може самостійно впоратися з цими явищами, утрати суспільства при цьому можуть бути значними. Для їх мінімізації необхідне державне втручання. Дж. М. Кейнс обґрунтував необхідність, форми, методи державного регулювання економіки, створивши теорію змішаної економіки
Монетаризм, XX ст. М. Фрідмен («Кількісна теорія грошей», 1956 р.) Між темпами розвитку економіки й динамікою кількості грошей в обігу існує певний зв'язок. Держава, яка має прерогативу випуску грошей в обіг, може впливати на темпи економічного розвитку, безробіття, рівень цін, регулюючи кількість грошей в обігу
Неокласичний синтез, XX ст. П. Самуельсон («Економікс», 1948 р.) Самоналагоджсння ринку має доповнюватися обережним державним регулюванням. У реальній економіці важливо досягати оптимального співвідношення стихійних сил ринку і свідомого регулювання, не допускаючи надмірності останнього й руйнування ринкових стимулів

 

 

 

Дискусійні запитання.