Розрахунок електродвигуна головного ходу
Досить часто приходиться ремонтувати електродвигуни, в яких відсутня стара обмотка та табличка з технічними даними. Щоб відновити обмотку таких двигунів, потрібен повний розрахунок машини. Нижче проводиться розрахунок для найбільш розповсюджених трифазних двигунів потужністю до 100 кВт.
Визначити діаметр дроту, число витків обмоток статора, потужність електродвигуна типу А.
При обмірі сталі статора стало відомо:
Внутрішній діаметр статора 
,
довжина активної сталі з каналами 
,
висота тіла (ярма), 
,
площа паза 
кількість пазів статора 
обмотка статора розрахована на напругу 
.
Рішення
1. Визначаємо можливе найменше число полюсів по формулі:
Приймаємо 2р = 2
2. Знаходимо площу полюсного ділення:
3. По графіку для двигуна типу АД Р-2 (див. мал. 7 методичної роботи) визначають число послідовного зєднаних витків однієї фази 
= 156 (витків).
Потім отримане = 156 перевіряють на кратність його z1 / 6:
24 / 6 = 4 кратне 156.
Можна приймати = 156.
4. Знаходимо значення індукції у тілі статора:
5. Знаходимо ефективних провідників на один паз:
6. Визначаємо повний переріз міді усіх провідників пазу при одношаровій обмотці та овальноподібному з очертанням по дузіокружності пазі:
7. Переріз кожного провідника без ізоляції:
Вибираємо дріт ПЕЛ з діаметром 1,62 мм, перерізом 2,06 мм2 по таблицям 7,8,9.
8. Визначаємо потужність електродвигуна. Для цього необхідно розрахувати силу струму статора. По таблиці 2 приймаємо щільність струму δ = 7,5 А/мм2:
9. По силі струму статора та напрузі визначаємо повну потужність двигуна:
10. Активна потужність двигуна
,
де 
та 
– коефіцієнт корисної дії та потужності, які приблизно можна приймати по даних, взятих з каталогів типових електродвигунів або по табл. 4.
По таблиці приймаємо:
= 0,87; = 0,86
Розрахунок трансформатора
Однофазні трансформатори низької напруги використовуються для живлення кіл управління, для освітлення, а також використовуються у випрямлячах та різноманітних електронних апаратах. Розрахунок трансформатора починають з визначення його вторичної повної потужності, яку можливо прийняти рівним множенню вторинної напруги на вторинний струм при повному навантаженні.
Розрахунок трансформатора з осердям стержневого типу
напруга живлення 
напруга вторинна, (коло керування) 
сила струму навантаження, (коло керування) 
напруга вторинна, (коло освітлення) 
сила струму навантаження, (коло освітлення) 
напруга вторинна, (коло випрямлення) 
сила струму навантаження, (коло випрямлення) 
Рішення
1. Розраховуємо вторинну повну потужність трансформатора:
2. Первинна повна потужність трансформатора:
3. Так як трансформатор стержньового типу, то переріз осердя:
Приймаємо розміри трансформатора такими:
ширина стержня а = 4 см,
висота стержня Hc = 3,5 ∙ а = 3,5 ∙ 4 = 14 см,
ширина вікна с = Hc / К = 14 / 3,5 = 4см,
товщина пакета пластини b = 7,155 см.
Фактичний переріз вибраного осердя
4. Визначаємо силу струму первинної обмотки:
5. Визначаємо переріз дроту первинної та вторинної обмотки, виходячи з щільності струму, яка дорівнює 2 А/мм2:
Приймаємо по табл. 7,8,9 для первинної та вторинної обмоток дроту ПЕВ-1 з наступними даними:
діаметр дроту без ізоляції:
діаметр дроту з ізоляцією:
переріз дроту без ізоляції:
6. Визначаємо кількість витків первинної та вторинної обмоток, прийняв магнітну індукцію осердя Вс = 10000 (сталь Е 310),
7. Перевірємо чи розмістяться обмотки у вікні нашого осердя. Площа, зайнята первинною та вторинною обмотками
Площа вікна осердя:
Відношення розрахованої та фактичної площ вікна осердя
Значить, обмотки вільно розмістяться у вікні вибраного осердя трансформатора.
Враховується, що розміри обмоток відповідають розмірам вікна, якщо сума площ обмоток складає не більш 0,7 від площі вікна.
Заключна частина
4.1 Гасіння пожеж в електроустановках
Для успішної боротьби з займанням і починаються пожежами необхідно мати в достатній кількості і постійної готовності первинні засоби пожежогасіння та вміти ними користуватися. В якості первинних засобів пожежогасіння застосовують такі матеріали та засоби .
Пісок використовують для гасіння невеликих вогнищ займання кабелів , електропроводки та горючих рідин : мазута , масла , фарб. Зберігають його в ящиках разом з лопатою в усіх цехах і виробничих приміщеннях.
| |
| Мал. (4,1) Вуглекислотний вогнегасник ОУ-5 1 - маховик , 2 - за -порно вентиль , 3 - бал- лон , 4 - розтруб , 5 - сифон , 6 - кронштейн | |
Повсть і азбестове полотно накидають на палаючу поверхню і ізолюють її від навколишнього середовища. Їх використовують також для захисту від вогню цінного обладнання , закриття течі і отворів в трубах з горючими матеріалами. Зберігають у металевих ящиках.
Вуглекислотні вогнегасники ОУ- 5 (Мал. 4,1) , ОУ- 8 , УП- 2М застосовують для гасіння пожеж на обладнанні , що знаходиться під напругою (вуглекислота не проводить електричний струм), для гасіння, акумуляторних станцій , палаючого водню , електродвигунів , приладів і апаратури . Балон 3 містить рідку вуглекислоту під тиском З6.кгс/см2 .
Спосіб гасіння заснований на тому , що вуглекислота , перетворюючись при атмосферному тиску у вуглекислий газ великого обсягу , охолоджує полум'я і знижує концентрацію кисню в повітрі , тому її застосовують особливо ефективно в замкнутих просторах.
Розтруб направляють на вогнище пожежі і відкривають до кінця маховика запірного вентиля 2 . Основна кількість вуглекислоти викидається в перший момент включення вогнегасника. Маховик 1 головки вогнегасника тримають вгорі , розтруб - за ручку , щоб не обморозити руки.
Вуглекислотні вогнегасники оглядають 1 раз на місяць; вага балона з вуглекислотою перевіряють 1 раз в 3 місяці , оскільки можливі витоку через вентиль. Допускається застосовувати вуглекислотні вогнегасники спільно з іншими засобами пожежогасіння - водою , повітряно- механічною піною. Після роботи вогнегасника закриті приміщення необхідно провітрювати .
Основним засобом гасіння пожеж є вода. Тому електроустановки обладнуються водопроводом пожежнотехнічних потреб або резервуарами і водонапірними вежами. Пожежні насоси випробують не рідше 1 разу на тиждень, автоматику їх включення - не рідше 1 разу на місяць. Пожежні , крани , пожежний рукав і стовбур розміщуються біля виходів , у коридорах , на сходових клітках так , щоб забезпечити до: ступ води до будь-якій точці приміщення. Для гасіння пожежі за допомогою води , щоб виключити потрапляння під напругу, рекомендується використовувати розпилений струмінь . Для цього застосовують розпилювачі РС. При напорі води 4 - 6 кгс/см2 довжина розпорошеної конусоподібної струменя сягає 15 м. Чим більше розпорошена струмінь води, тим менше її електропровідність. Струм, що проходить через водяний струмінь водопровідної, або річкової води, при напрузі 35 кВ не перевищує декількох міліампер. Проте незначна величина струму не виключає заходів захисту бійців пожежної охорони від ураження електричним струмом : боєць повинен надіти ізолюючі боти і рукавички з діелектричної гуми ; стовбур заземлюється ; відстань від частин, що знаходяться під напругою , до головки стовбура встановлюється відповідно з напругою електроустановки :
Мал. (4,2)
Ефективним засобом гасіння пожеж в електроустановках є повітряно - механічна піна. Вона представляє собою механічну суміш повітря (90 %) , води (близько 10 %) і піноутворювача (0,2 - 0,4 %). Піноутворювач ПО- 1 складається з гасового препарату , кісткового клею, етилового спирту і каустичної соди. Піноутворювач попередньо змішується з водою і подається в повітряно- пінний ствол , тобто в довгу (725 мм) металеву трубу у вигляді дифузора. Вода засмоктує (інжектується ) повітря і утворює струмінь піни. У високократних піногенераторах ГВП- 600 вихід піни становить 500-600 л / с при витраті розчину вихідних речовин 5 - 6 л / с ( кратність виходу піни дорівнює 100).
Повітряно- механічна піна ефективно застосовується для гасіння пожеж кабелів. У кабельних каналах і тунелях (Мал. 4,3) на відстанях 50-100 м встановлюють вогнезахисті перегородки 8 , що утворюють відсіки. Перегородки виконуються із вогнестійких матеріалів з межею вогнестійкості 1,5-2 ч. Пристрій негорючих перегородок дає можливість обмежити поширення пожежі в межах одного відсіку . У відсіках монтується стаціонарна мережа гасіння пожежі повітряно- механічною піною з автоматичним включенням .
Піногенератори 2 розміщуються під стелею рівномірно по довжині кабельного тунелю . Там же встановлені автоматичні сповіщувачі про пожежу 1 . Вода в піногенератори надходить по магістральному трубопроводу 8 через засувки 7 з автоматичним і дистанційним приводом , а піноутворювач - по трубопроводу 3 через зворотний клапан 4 відразу в два суміжних відсіку. У разі пожежі піна подається одночасно в палаючий і сусідній , розташований по ходу вентиляції, Непалаючий відсіки. Піна , заповнюючи обсяг палаючого відсіку , гасить полум'я горючих оболонок кабелів і зменшує задимлення , а в сусідньому відсіку - охолоджує кабелі і створює умови для видалення газів. Установка для гасіння пожежі в кожному з
Мал. (4,3)
Схема розміщення пеногенераторов у відсіках кабельного тунелю:
1 - заповідачі про пожежу , 2 - піногенератори ГВП , 3 - трубопровід, живлячий відсік , 4 - зворотний клапан , 5 вогнезахисні перегородки , 6 - захисний чохол , 7 - засувка з електроприводом , 8 - магістральний тру проводу , 9 - кабелі
Відсіків діє автоматично або шляхом дистанційного включення після отримання черговим сигналу від приладів сповіщувачів про пожежу.
Порядок гасіння пожеж в електроустановках регламентується «Інструкцією з гасіння пожеж в електроустановки електростанцій і підстанцій » , на підставі якої складається місцева інструкція для кожного підприємства , узгоджена з місцевою інспекцією пожежної охорони. Дія електротехнічного персоналу з гасіння пожежі , в електроустановках наступні.
Перший, який помітив загоряння або пожежу , повинен терміново повідомити про це в пожежну охорону і старшому черговому по цеху , станції , мережевого району , а після цього почати самостійно гасити пожежу підручними засобами.
Список використаної літератури.
1. Електротехнічний довідник вид. Москва Енергоіздат, 1986.
2. Атабенов В.Б. Ремонт електрообладнання промислових підприємств. Москва, "Вища школа",1979.
3. Китаєв В.С. з Електротехніка з основами промислової електроніки. Москва, "Вища школа",1980.
4. Алукер Ш.М Електричні вимірювання. Москва, "Вища школа",1972.
5. Трунковський Л.Є. Обслуговування електрообладнання промислових підприємств. Москва, "Вища школа",1979.
6. Львов А.П. Довідник електромонтера. Київ, Головне видавництво видавничого об’єднання, "Вища школа",1980.
7. Круглянський М.С. Довідник молодого електромонтера. Москва, "Вища школа",1969.
8. Д’яков В.І. Типові розрахунки по електрообладнанню. Москва, "Вища школа",1985.
9. Воронін А.А. Техніка безпеки при роботі в електроустановках. Москва, "Вища школа",1979.