Визначте прични політики українізації в УРСР в 1920-30 на поч. 1930 р та проаналізуйте її основні наслідки
Україніза́ція 1920—30-х здійснювалась з 1920-х до початку 1930-х років з метою зміцнення радянської влади в Україні засобами поступок у вигляді запровадження української мови в школі, пресі й інших ділянках культурного життя, а також в адміністрації — як державної мови республіки, прийняття в члени партії та у виконавчу владу українців.
в Україні тих часів більшість більшовиків були представниками міського російськомовного населення. Етнічних українців серед них було дуже мало, майже ніхто не вживав української. Водночас більшість селян були україномовними. До радянської влади вони ставились без особливих симпатій.Звісно, за таких умов, логічним було «приручити» непокірні народи: визнати їхню мову, культуру, залучити до державної адміністрації. Крім того, такі міри мали послабити вплив націоналістів — українських, білоруських, кавказьких, середньоазійських та інших.
Хоча доба «коренізації» та «українізації» була важливою і яскравою, її основним завданням було «вкорінення» влади на окраїнах, врахування національних чинників при формуванні партійно-державного апарату. Це потенційно несло в собі загрозу унітарній державній структурі, оскільки здійснювалося під гаслом подолання великодержавного шовінізму, а відтак мало призвести до формування місцевих етноеліт. Вони мали з часом займати адміністративно-управлінські посади і престижні соціальні ніші. Змінитись у бік бодай формального визнання свого статусу, вимог певної автономії і респекту з боку центральних управлінських структур ієрархії локальних владних відносин.
Проаналізуйте особливості проведення індустріалізації і колективізації сільского господарства в Україні , якими змінами у соціальній структурі суспільства позначилися ці процеси?
Найважливішими особливостями індустріалізації в Україні були:1. Залучення в промисловість республіки відносно більшої частини коштів, ніж в інші республіки 2. Побудова в Україні промислових гігантів (Запоріжсталь, Криворіжсталь тд)3. Поява у республіканському промисловому комплексі нових галузей: електрометалургії, маргаринової, комбікормової тощо;4Витіснення приватного сектору в економіці України відбувалося вищими темпами, ніж в цілому по СРСР;5. Завдяки модернізації промисловість групи "А" (виробництво засобів виробництва) значно випереджала промисловість групи "Б" (виробництво предметів споживання) тощо.Індустріалізація в СРСР розпочиналась з важкої промисловості. Джерелами (коштами) були: грабунок села; облігації внутрішньої позики; анульовані зовнішні борги; доходи від зовнішньої торгівлі; знецінені гроші, інфляційне забезпечення потреб; продаж за кордон сировини; режим жорсткої економії тощо.Труднощі індустріалізації полягали тому, що швидкі темпи вимагали зростаючих капіталовкладень; не вистачало кваліфікованих кадрів, сировини і коштів тощо.Керівництво держави вирішувало цю проблему шляхом перекачування коштів із села в місто через підвищення податків і цін на промислові товари та зниження цін на сільгосппродукцію.Наслідки індустріалізації в Україні мали суперечливий і неоднозначний характер.До позитивних сторін можна віднести:докорінно змінилася структура народного господарства України: зросла частка промисловості у порівнянні з часткою сільського господарства у загальному обсязі валової продукції у розвитку промисловості домінує виробництво засобів виробництва. Дрібна промисловість вже не відіграє суттєвої ролі і витісняється великою;посилюється процесс.Починається поступова українізація міста, формується національний український робітничий клас та науково-технічна інтелігенція;за рівнем розвитку промисловості Україна випередила кілька розвинених західноєвропейських країн.