Культура безпеки як елемент загальної культури, що реалізує захисну функцію людства
Завдяки науково-технічному прогресу (НТП) в ядерній енергетиці, сучасних видах транспорту, інформаційних та телекомунікаційних технологіях, біо- та нанотехнологіях тощо людство досягло величезних успіхів у соціально-економічному розвитку. Але метою всіх його досягнень було і є забезпечення, перш за все, свого матеріального благополуччя, а отже – збагачення, яке поступово перетворилося на ідеал сучасного суспільства. Сучасній людині важко навіть уявити, для чого ще, якщо не для отримання прибутку (а краще – надприбутку) є сенс займатися господарською або фінансовою діяльністю. З цим «макроідеалом» споживацької філософії і пов’язана криза сучасної цивілізації [1].
Необхідно розуміти, що НТП, направлений на підвищення матеріального благополуччя, при падінні моральних цінностей, веде до появи цілого комплексу нових небезпек для довкілля, самої людини і суспільства в цілому.
На думку багатьох вчених Японії, США, Росії, подальший розвиток цивілізації і забезпечення безпеки існування буде залежати не стільки від рівня технічних досягнень, скільки саме від культури суспільної свідомості, складовою частиною якої є мораль. За висловом академіка РАН І.Т.Фролова, рівень корелятивної взаємодії в людській діяльності повинен мати «…високе зіткнення пізнання, моральності сучасної науки і техніки з людиною. Нова техніка вимагає нового мислення й нового рівня розвитку людини, громадянської мужності і цивільної відповідальності»[2].
Американський вчений Лі Девіс, автор довідника «Рукотворні катастрофи», проаналізував і розставив у порядку першочерговості причини, які найчастіше всього призводять до виникнення різних аварій: безглуздість, недбалість та користь. Саме від них, які у сукупності називаються «людським чинником», у більшості випадках залежить безпека людей.
Як показує практика, одним технічним шляхом проблема безпеки не вирішується. Більш того, з удосконаленням техніки, підвищенням її надійності та безпечності девальвація моральних цінностей стає вагомішою, а чим складніше стає ергатична система («людина – машина»), тим в більшій мірі безпека цієї системи залежить від культури людини. Саме вона (при проектуванні, виробництві, обслуговуванні, експлуатації) є найбільш ненадійною ланкою цієї системи.
Розслідування переважної більшості вибухів на вугільновидобувних шахтах України також показало, що їх причиною є не техніка, а людина. При цьому необхідно відмітити, що керівники і нові власники для зняття з себе відповідальності, часто звертаються до цинічної маніпуляції суспільної думки, вводять в оману відносно причин аварій. Це породжує вседозволеність, безкарність, ігнорування життям і здоров’ям працюючих заради отримання більшого прибутку. Ні норми моралі, ні правила безпеки для них не існують.
При швидкому переході до ринкової економіки значна частина нашого суспільства, отримавши свободу в економічній діяльності, націлилась на отримання матеріальної вигоди, не розбираючись в методах і засобах, зовсім не замислюючись про наслідки своїх дій. Причому, носіїв подібної свідомості можна виявити у всіх соціальних групах і в усіх сферах діяльності.
Людський чинник проявляється у відношенні як до матеріальної культури (наприклад, розробка та експлуатація обладнання), так і до духовної культури (усвідомлення поведінки працюючих в питаннях особистої безпеки, безпеки оточуючих та культури безпечного виробництва). Таким чином, спостерігається взаємозв’язок причин виробничих аварій: відсутність культури індивідуальної поведінки, культури міжособистих відносин, технологічної культури, культури виробництва і культури безпеки.
Таким чином, збудована система відносин, що базується виключно на пріоритеті особистих інтересів та ігноруванні суспільних, зневазі принципам єдності прав та обов’язків, відмови від морально-етичних норм. Однак необхідно розуміти, що сучасний етап соціально-економічного розвитку повинен супроводжуватися дотриманням норм етики і моралі тих гуманістичних цінностей, що притаманні Людині, яка носить звання «істоти розумної». Падіння цих цінностей неминуче наносить непоправної шкоди людству, призводить до численних катастроф, створює загрозу здоров’ю і життю людини. Виправити таке становище можна, лише змінивши культуру суспільної свідомості. А її формування у громадянина відбувається на усіх етапах навчання, в тому числі, на заключному – у ВНЗ освіти. Культура безпеки сприяє не тільки духовному розвитку особистості, але й являється способом об’єднання людей гуманним відношенням один до одного, а також свідомого, відповідального відношення до питань безпеки у всіх сферах людської діяльності.